Витоки та ґенеза китайсько-тайванського конфлікту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра міжнародних відносин і суспільних наук

Витоки та ґенеза китайсько-тайванського конфлікту

Запорожченко Марина Ігорівна

студентка магістратури

Асатуров Сергій Констянтинович

кандидат історичних наук, доцент

Анотація

«Тайванська проблема» набула широкого розмаху вже давно та є актуальною, невирішеною сьогодні. З цією метою було розкрито історичні передумови китайсько-тайванського конфлікту, які призвели до бажання Тайваню відокремитись. Проаналізовано, що місцевому населенню довелося пережити період двох світових воєн, японську колонізацію та найкривавіші наслідки громадянської війни в Китаї, щоб дійти висновку, що вони хочуть жити в демократичних умовах на власній незалежній території з власними Конституцією, валютою, прапором, гербом, гімном, військом і т.д. З'ясовано позицію США в цій геополітичній суперечці, виявлено їхнє бажання знаходитись по обидва боки конфлікту, а також роль другорядних факторів, які не дозволяють іншим країнам визнати Тайвань як незалежну країну. Розглянуто сучасні відносини між Тайванем та КНР, виділено нинішні контакти між політиками обидвох країн. Була сформульована гіпотеза, що існує декілька можливих шляхів вирішення конфлікту, але сьогодні лідери обох країн схиляються до військового способу, тому можливість війни не є винятком.

Ключові слова: Тайвань, Тайбей, Китай, Пекін, США, Америка, ООН, китайсько-тайванські відносини, човникова політика, роль нейтралізатора, війна.

ORIGINS AND GENESIS OF THE SINO-TAIWANESE CONFLICT

Maryna Zaporozhchenko Student, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

Serhii Asaturov Candidate of Historical Sciences, Associate Professor of the Department of International Relations and Social Sciences, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

Abstract

The “Taiwan problem” has gained wide scope since ancient times and is relevant and unresolved today. For this purpose, the historical background of the Sino -Taiwanese conflict, which led to Taiwan's desire to secede, was revealed. It is analyzed that the local population had to survive the period of two world wars, Japanese colonization and the bloodiest consequences after the civil war in China, so that the exhausted Taiwanese came to the conclusion that they want to live in democratic conditions on their own independent territory with their own Constitution, currency, flag, coat of arm s, anthem, army, etc. The side of the US in this dispute, its advantage to be on both sides of the conflict, as well as the role of secondary factors that do not allow other countries to recognize Taiwan as an independent country, are clarified. The current relations between Taiwan and the People's Republic of China are singled out, the current contacts between the politicians of both countries are singled out. That is, a hypothesis was formulated that there are several possible ways to resolve the conflict, but today the leaders of both countries are leaning towards the military method, so the possibility of war is not an exception.

Key words: Taiwan, Taipei, China, Beijing, USA, America, UN, Sino-Taiwan relations, shuttle policy, role of neutralize, war.

Вступ

Постановка проблеми. Тайвань - це великий острів поблизу південно- східного узбережжя Китаю. Це та територія, яка знаходилася в світовій дипломатичній ізоляції майже половину століття, яка зуміла стати провідною економікою Азії і привертає природними, культурними і технічними пам'ятками мільйони туристів з усього світу. І було б все далі добре, якби Тайвань не оголосив про незалежність від Китаю. Загальновідомо, що «священний» Статут ООН говорить, що неприпустимо зазіхати на територіальну цілісність і політичну незалежність будь-якої держави. З огляду на цей принцип, маємо намір розібратися в наступних питаннях: чому Тайвань досі перебуває в стані відірваності від континентальної частини Китаю та яку роль виконує США, допомагаючи обом сторонам конфлікту?

Метою даної статті є ретельний аналіз китайсько-тайванського конфлікту від зародження до сьогодення, окреслення можливих варіантів врегулювання цієї проблеми на найближче майбутнє, а також розкриття окремої ролі США в цій суперечці.

Історіографічний огляд. Представлену у статті проблему досліджували політологи, китаєзнавці та тайванезнавці. Значну увагу історичному перебігу подій китайсько-тайванських відносин приділяли В. Г. Буров [Буров, 1998], Т. А. Полякова [Полякова, 2014], М. А. Таран [Таран, 2004; 2005], Ф. А. Тодер [Тодер, 1978]. Л. К. Ю [Ю, 2010], Р. К. Круазьє [Croizer, 1977], С. Гюнтер [Gunter, 2012] акцентували свою увагу на самоідентичності тайванського народу та розроблення його перспектив на майбутнє.

Виклад основного матеріалу

Тайвань - це острів, який знаходиться на відстані 150 км від материкового Китаю, вздовж його південно-східного узбережжя. Докитайські колонізатори Тайваню були на низькому етапі розвитку, тому саме з Китаю на острів було привезено перші культурні надбання та влаштовано осілий спосіб життя.

Вже за династії Юань (1279 - 1368 рр.) на острові були встановлені власні адміністративні органи. В 1360 р. китайські військові заснували Управління нагляду, яке стало єдиним керівним органом Тайваню. В 1622 р. Тайвань потрапив під жорстокий контроль голландців. Місцевий китайський чиновник організував голландцям торговий пункт на острові, що розширило їх повноваження. В 1642 р. нідерландські війська вигнали іспанців, придушили китайське управління та разом з тайванським народом встановили контроль над усім островом.

В 1644 р. маньчжурській армії, за правління династії Цин, вдалося освоїти та включити Тайвань до складу китайської провінції Фуцзянь. Саме тоді адміністративне правління стало загальновизнаним. Місцевий народ не погодився з цим та намагався протидіяти маньчжурському наступу, зокрема Чжен Ченгун та його повірені люди [Gunter, 2012]. В 1661 р. йому вдалося здійснити напад на територію, підконтрольну голландцям, таким чином припинивши голландську присутність на Тайвані. В 1683 р. голландські колонізатори допомогли імператорам династії Цин «поставити на коліна» Тайвань. Лі Тан - голова голландської армії, заохочував своїх солдатів до наступу солодкими розповідями про те, що на острові захована велика кількість золота, що, насправді, було лише міфом. Проте голландці вже виконали свою місію, а новостворена каральна армія стратила місцевих вождів...

Населення Тайваню, ставши об'єктом колоніальної експлуатації, все ж долучалося до тогочасних світових процесів, вносячи свою лепту в накопичення капіталів - острів перетворили в експортний центр рису та чаю. В 80 - 90-ті рр. XIX ст. зросла напруга між Китаєм та Японією, про що свідчили франко-китайська (1884 - 1885 рр.) та японсько-китайська (1894 - 1895 рр.) війни. У 1885 р. уряд Цин підніс Тайвань до статусу провінції: була побудована перша на острові залізниця, покращені дороги та гавані. Острів розпочав процвітати. Проте Японія, легко перемігши Китай у військовому конфлікті, згідно Шимоносецького мирного договору 1895 р. включила Тайвань до своїх володінь [Ю, 2010]. Тайвань був першим колоніальним експериментом Токіо, в якому Японія досягла значного успіху - острів став найдосконалішим місцем для іноземців, проте, не для самих місцевих жителів.

На початку Другої світової війни Тайванем знову почали керувати воєнні уряди, а ресурси острова використовувалися у воєнних цілях. 28 лютого 1945 р. відбулися трагічні події, які залишили за собою чорний слід в історії Тайваню - місцеві жителі виступили з вимогою політичних реформ, щодо отримання права самим керувати островом. На це влада відповіла кровавими репресіями. Лише в 1945 р., коли Японія капітулювала, острів знову увійшов до складу Китайської Республіки. В результаті громадянської війни між комуністами та прихильниками Китайської Республіки, останні, зазнавши поразки, втекли на Тайвань. 1 жовтня 1949 р. комуністи створили Китайська Народну Республіку, яка сповідувала ідеологію «одного Китаю» - пекінський та тайбейський уряди на противагу один одному розпочали позиціонувати себе як єдиний законний уряд Китаю.

Протягом 70 - 80-х рр. ХХ ст. влада Китаю намагалася піти на поступки острову та залишити за ним право на високий ступінь самоврядування як «спеціальному адміністративному району КНР». Цзян Цзінго, після смерті Чан Кайши, взяв на себе управління островом, ставши президентом Тайваню. Саме за допомогою його реформ Тайвань перетворився на економічне диво. В 1981 р. керівник Китаю Ден Сяопін висунув концепцію «одна країна - дві системи»: де в Китаї був би соціалізм, а на Тайвані - капіталізм.

У 1991 р. Тайвань офіційно припинив конфлікт із Китаєм. Острів не погодився прийняти формулу «одна країна - дві системи», а лише пом'якшив правила відвідування й інвестування для громадян КНР. Станом на 1992 р. 31 країна встановила відносини з Тайванем. Радою національного об'єднання в 1990-х рр. було розроблено програму поетапного налагодження співпраці Тайваню з Китаєм: «У перший період жодна зі сторін не повинна заперечувати існування іншої як політичної цілісності. Передбачається встановлення офіційних каналів зв'язку та прямої торгівлі. На міжнародній арені обидві сторони мають сприяти участі одна одної в міжнародних організаціях та візитам вищих урядових осіб. У фінальній фазі обидві сторони можуть спільно обговорювати та окреслювати конституційну систему, засновану на принципах демократії, економічної свободи, соціальної справедливості» [Таран, 2004, с. 123]. Тоді ж офіційно було визнано наявність двох урядів по обидві сторони протоки з умовою не перешкоджати ні Тайваню, ні КНР в міжнародних відносинах.

Перенесемося в сучасність. На острові діє власна Конституція, проводяться демократичні вибори, є свій прапор, валюта. Низка країн визнала Тайвань як окрему незалежну державу. Правляча з 2016 р. представниця демократів виступила проти зближення острова з КНР. «Відносини між двома сторонами Тайванської протоки досягли історичного переломного моменту. Обидві сторони повинні визначити спосіб співіснування в довгостроковій перспективі», - заявила Цай Інвень в своєму виступі в кінці травня 2020 р.

Проте, в січні 2021 р., після зближення Тайбея і Вашингтона, офіційний представник міністерства оборони Китаю У Цянь виступив з такими словами: «Ми попереджаємо прихильників “незалежності Тайваню” - ті, хто грає з вогнем, обпечуться, а незалежність Тайваню означає війну. Народно-визвольна армія Китаю піде на будь-які заходи, щоб придушити будь-яку спробу відокремити Тайвань від Китаю» [Китай пригрозив Тайваню війною через прагнення до незалежності].

Не варто ігнорувати також другорядні фактори цих відносин. Наприклад, США. Лише сам прихід до влади в в цій країні Дональда Трампа змусив усіх подивитися на китайсько-тайванський конфлікт з іншого боку. Сам Дональд Трамп жорстоко критикував політику КНР. Він пішов проти десятиліть дипломатичного протоколу, прийнявши телефонний дзвінок від Цай Інвень у грудні 2016 р. Це була перша розмова між керівниками двох урядів з 1979 р., яка повністю скасувала будь-які обмеження в офіційних дипломатичних відносинах між США і Тайванем.

Період президенства Джо Байдена визначив нову роль США у врегулюванні китайсько-тайванських відносин. 14 квітня 2021 р. була відправлена неофіційна американська делегація на Тайвань в знак підтримки його уряду в боротьбі з посяганнями на територіальну цілісність острова з боку Китаю. ЗМІ наголошували, що ці люди є «давніми друзями Тайваню і близькі Байдену», а їх візит дає сигнал «про прихильність Вашингтона до Тайваня і його демократії» [Джо Байден отправил на Тайвань неофициальную делегацию]. США продовжує продавати Тайваню зброю на мільярди доларів з метою зняти напруженість між Тайбеєм та Пекіном. МЗС Китаю заявляє, що виступає проти будь-яких збройних поставок острову.

На відміну від своїх попередників, Джо Байден чітко заявив, що американські війська, у разі потреби, прийдуть на захист острова, бо Вашингтон знаходиться на його боці. Політичні аналітики сходяться на наступній думці: «На тлі невдачі в Афганістані, США будуть щосили намагатися зберегти обличчя, і продемонструвати своїм союзникам, що Америка все ще в грі» [Миссия - защитить от Китая: Байден готов заступиться за Тайвань в случае аннексии ].

Так, посередницька роль США у відносинах Тайбею та Пекіну є чи не найголовнішою серед подібних. Заява Джо Байдена поставила під сумнів не тільки мирне вирішення китайсько-тайванського конфлікту, але й всю міжнародну стабільність, адже лише міць США може зрівнятися з військовою могутністю КНР.

Висновки

китайський тайванський конфлікт

Тайбей, після стількох століть поневірянь, все ще жадає незалежності, вдаючись до крайнощів та заявляючи, що вже є «суверенною територію». Китай же прагне захистити свої національні інтереси як наддержава будь-якими способами.

До вирішення «тайванського питання» з початком Холодної війни долучилися США. Америка виконувала роль так званого «нейтралізатора» в напруженому китайсько-тайванському конфлікті з метою не допустити його загострення. Однак, за нових геополітичних умов президент США Джо Байден зніс нанівець «човникову політику», заявивши на весь світ про підтримку острова [Китай пригрозив Тайваню війною через прагнення до незалежності].

Ця гучна заява Джо Байдена, демократичний курс тайванської президентки Цай Інвень та визнання Тайваня низкою країн як незалежної території наводять на думку, що в найближчі десятиліття все ж можна очікувати на цілком самостійне існування Тайваню. Залишається лише питання - яким чином Тайвань позбудеться залежності від Китаю?

Китайсько-тайванська війна? Доволі прозорий варіант. Адже Цай Інвень - це саме той лідер, який буде виконувати свою політичну програму, а саме, досягнення незалежності острова [Президент Тайваню предупреждает о «катастрофических последствиях», если Китай захватит остров]. Проте влада КНР продовжує погрожувати, що «незалежність Тайваню означає війну» [Китай пригрозив Тайваню війною через прагнення до незалежності]. В даному варіанті подій слід розраховувати лише на удачу.

Список використаних джерел та літератури

Буров, В. Г., 1998. Модернизация тайванського общества, Москва: Ин-т философии РАН.

Джо Байден отправил на Тайвань неофициальную делегацию [Електронний ресурс]: https://rg.ru/2021/04/14/bajden-napravil-na-tajvan-neoficialnuiu-delegaciiu.html

Китай пригрозив Тайваню війною через прагнення до незалежності [Eлeктpoнний pecуpc]: https://www.bbc.com/ukrainian/news-55870463

Ю, Л. К., 2010. Сингапурская история. 1965 - 2000 гг. Из третьего мира - в первый, Москва: МГИМО.

Миссия - защитить от Китая: Байден готов заступиться за Тайвань в случае аннексии [Eлeктpoнний pecуpc]: https://24tv.ua/ru/missija-zashhitit-ot-kitaja-bajden-gotov-zastupitsja-za-tajvan_n1718697

Президент Тайваня предупреждает о «катастрофических последствиях», если Китай захватит остров [Eлeктpoнний pecуpc]: https://zn.ua/WORLD/prezident-tajvanja-preduprezhdaet-o-katastroficheskikh-posledstvijakh-esli-kitaj-zakhvatit-ostrov.html

Полякова, Т., 2014. Эволюция фактора Тайваня в отношениях между США и КНР, Аналитические доклады ИМИ, 3 (42), 5-31.

Таран, М. А., 2004. Проблема політичного об'єднання КНР з Тайванем та зовнішня політика США, Східний світ, 1, 121-129.

Таран, М. А., 2005. Холодне рукостискання на фоні гарячої «дипломатичної війни» (китайсько - тайванське суперництво як протиборство двох зовнішньополітичних стратегій), Китайська цивілізація: історія та сучасність, 78-90.

Тодер, Ф. А., 1978. Тайвань и его история (XIX в.), Москва: Главная редакция восточной литературыи здательства «Наука».

Gunter, S., 2012. No Winds of Change: Taiwan's 2012 National Electionsand the Post-Election, Journal of Current Chinese Affairs, 3, 143-161.

Croizier, R. C., 1977. Koxinga and Chinese Nationalism: History, Myth, and the Hero, London.

References

Burov, V. G., 1998. Modernizatsiya tayvanskogo obschestva [Modernization of Taiwanese society], Moskva: In-t filosofii RAN. [in Russian].

Croizier, R. C., 1977. Koxinga and Chinese Nationalism: History, Myth, and the Hero, London. [in English].

Dzho Bayden otpravil na Tayvan neofitsialnuyu delegatsiyu. Retrieved from: https://rg.ru/2021/04/14/bajden-napravil-na-tajvan-neoficialnuiu-delegaciiu.html [in Russian].

Gunter, S., 2012. No Winds of Change: Taiwan's 2012 National Electionsand the Post-Election, Journal of Current Chinese Affairs, 3, 143-161. [in English].

Kytai pryhrozyv Taivaniu viinoiu cherez prahnennia do nezalezhnosti. Retrieved from: https://www.bbc.com/ukrainian/news-55870463 [in Ukrainian].

Missiya - zaschitit ot Kitaya: Bayden gotov zastupitsya za Tayvan v sluchae annek sii. Retrieved from: https://24tv.ua/ru/missija-zashhitit-ot-kitaja-bajden-gotov-zastupitsja-za-tajvan_n1718697 [in Russian].

Polyakova, T., 2014. Evolyutsiya faktora Tayvanya v otnosheniyah mezhdu SShA i KNR, Analiticheskie dokladyi IMI [The evolution of the Taiwan factor in US-China relations], 3 (42), 5-31 [in Russian].

Prezident Tayvanya preduprezhdaet o «katastroficheskih posledstviyah», esli Kitay zahvatit ostrov. Retrieved from: https://zn.ua/WORLD/prezident-tajvanja-preduprezhdaet-o-katastroficheskikh-

posledstvijakh-esli-kitaj-zakhvatit-ostrov.html [in Russian].

Taran, M. A., 2004. Problema politychnoho obiednannia KNR z Taivanem ta zovnishnia polityka SShA [The problem of the political unification of the PRC with Taiwan and the foreign policy of the United States], Skhidnyi svit, 1, 121-129. [in Ukrainian].

Taran, M. A., 2005. Kholodne rukostyskannia na foni hariachoi «dyplomatychnoi viiny» (kytaisko- taivanske supernytstvo yak protyborstvo dvokh zovnishnopolitychnykh stratehii) [A cold handshake against the background of a heated “diplomatic war” (the Sino-Taiwanese rivalry as a confrontation between two foreign policy strategies)], Kytaiska tsyvilizatsiia: istoriia ta suchasnist, 78-90. [in Ukrainian].

Toder, F. A., 1978. Tayvan i ego istoriya (XIX v.) [Taiwan and its history (XIX century)], Moscow: Glavnaya redaktsiya vostochnoy literaturyii zdatelstva «Nauka». [in Russian].

Yu, L. K., 2010. Singapurskaya istoriya. 1965 - 2000 gg. Iz tretego mira - v pervyj [Singapore history. 1965 - 2000. From the third world to the first], Moscow: MGIMO. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru