Вплив російського вторгнення в Україну на енергетичну безпеку ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Вплив російського вторгнення в Україну на енергетичну безпеку ЄС

Перевозова І. В.

доктор економічних наук, професор,

завідувач кафедри підприємництва та маркетингу,

Гринів П. М.

аспірант кафедри підприємництва та маркетингу,

Дубовицький І. С.

аспірант кафедри підприємництва та маркетингу

Храбатин А. В.

аспірант кафедри підприємництва та маркетингу

Ластовець О. І.

аспірант кафедри підприємництва та маркетингу

Анотація

Енергетична безпека ЄС є одним із найважливіших напрямів політики об'єднаної Європи. Однак, тривале ігнорування європейськими політиками загроз, пов'язаних з залежністю від імпортних енергоресурсів та їх використання росією у якості геополітичного важелю виявило недоліки європейської стратегії. Стратегічною метою ЄС за цим напрямком на нинішньому етапі стало досягнення енергетичної незалежності регіону та забезпечення енергетичної безпеки всіх учасників. Статтю присвячено аналізу впливу російського вторгнення в Україну на енергетичну безпеку ЄС. У статті проаналізовано основні заходи щодо реформування енергетичної політики ЄС в умовах російського вторгнення в Україну та перспективи відновлення енергетичної безпеки та суверенітету європейських країн. Використання системного та структурно-функціонального аналізу дало можливість не лише зробити висновки щодо сучасного стану проблеми енергетичної безпеки ЄС, але узагальнити ключові проблеми та шляхи їх подолання у короткій та довготривалій перспективі.

Ключові слова: російське вторгнення, енергетична безпека, країни ЄС, енергетичні ресурси, імпорт, відновлювані джерела енергії.

російське вторгнення енергетичний

Annotation

Energy security is one of the critical factors in the functioning and sustainable development of any state. Countries with a dominant import of energy resources are susceptible to the quality of the energy security policy. Since the countries of the European Union mainly belong to energy importers, the critical factor in ensuring energy sustainability is the political context of relations with suppliers and transistors of energy resources. Since 2014, collective Europe has made significant efforts to contain Russia's hybrid aggression. Since 2022, after the transition of the war into an active phase of hostilities, these efforts have been intensified. In response to European sanctions, the "oil-pumping country" initiated a speculative increase in energy prices, which ultimately became another tool of putin's geopolitical ambitions.

The energy security of the EU is one of the most important directions of the policy of a united Europe. However, the long-term ignoring by pro-European politicians of threats related to dependence on imported energy resources and their use by russia as a geopolitical lever revealed the shortcomings of the European strategy. The strategic goal of the EU in this direction at the current stage has become the achievement of energy independence of the region and ensuring the energy security of all participants. The article is devoted to analyzing the impact of the russian invasion of Ukraine on the energy security of the EU. The paper analyzes the main measures to reform the EU's energy policy in the context of the Russian invasion of Ukraine and the prospects for restoring energy security and sovereignty of European countries. The use of the system and structural-functional analysis made it possible not only to draw conclusions about the current state of the EU energy security problem but also to summarize critical problems and ways to overcome them in the short and long term.

Russia's aggression in Ukraine contributed to the strengthening of political will, which is necessary for member states to implement measures to strengthen energy independence and security in the energy infrastructure. A renewed collective Europe strategy will include promoting renewable energy sources and energy efficiency measures to help drastically reduce fossil fuel imports and encourage cleaner alternatives. It is now even more clear that for the EU and its member states, action to combat climate change and energy security is two sides of the same coin, and concerted action on one will strengthen the other in the long run. Therefore, a future direction of further research is the study of the relationship between the environmental and energy policies of the European Union.

Keywords: russian invasion, energy security, EU countries, energy resources, imports, renewable energy sources.

Вступ

Енергетична безпека є одним із ключових факторів функціонування та сталого розвитку будь- якої держави. Особливо чутливими до якості політики енергобезпеки є країни з домінуючим імпортом енергоресурсів. Оскільки країни Євросоюзу здебільшого належать до імпортерів енергоносіїв, стрижневим фактором забезпечення енергетичної стійкості стає політичний контекст взаємовідносин з постачальниками та транзитерами енергоресурсів. З 2014 р. колективна Європа докладала значних зусиль для стримування гібридної агресії росії. З 2022 р. після переходу війни у активну фазу бойових дій ці зусилля були посилені. У відповідь на європейські санкції «країна- нафтокачка» ініціювала спекулятивне зростання цін на енергоносії, що, зрештою, стали ще одним інструментом геополітичних амбіцій путіна.

У цій статті ми здійснили спробу проаналізувати вплив російського вторгнення в Україну на енергетичну безпеку ЄС, узагальнити поточні проблеми енергетичної безпеки ЄС та заходи щодо забезпечення енергобезпеки. Чітке розуміння причин, наслідків та можливих способів подолання загроз ЄС у енергетичному секторі є ключовою умовою для обґрунтування та координації зусиль з протидії агресору.

У основу цього дослідження покладено наукові розробки передусім іноземних вчених з питань розвитку енергетики, енергетичної безпеки, взаємодії в рамках енергетичного діалогу, зокрема, С. Твідейл, Н. Булі, С. Пірані, Д. Стерн, К. Яфімави, Д. Емброуз, Б. Мейера, А. Поллі та ін. У вітчизняному науковому просторі проблем енергетичної безпеки та політики Європейського Союзу на тлі сучасних подій залишаються недостатньо висвітлені.

Отже, метою статті є провести аналіз впливу російського вторгнення в Україну на енергетичну безпеку ЄС.

Результати

Енергетична безпека, що визначається Міжнародним енергетичним агентством як «надійний доступ до всіх видів палива та джерел енергії» [4], має життєво важливе значення для економіки ЄС. Однак, ЄС, не маючи достатньо власних енергетичних запасів, критично залежить від імпорту. У 2020 році саме імпорт перекривав більше половини (57%) енергетичних потреб ЄС, а нафти та природного газу цей показник сягає 97% та 84% відповідно [3].

Сильна залежність від імпорту створює очевидні уразливості для економічної безпеки держав. У минулому Європа вже стикалась з наслідками реалізації загроз енергетичній безпеці. Наприклад, у 1973 році ембарго, введене арабськими виробниками нафти, призвело до зростання цін на нафту учетверо. Наслідками стали висока інфляції, глибока рецесія та соціальні заворушення. У 2009 року російський виробник газу «газпром» призупинив постачання через Україну, внаслідок чого кілька країн ЄС, включаючи Болгарію та Румунію, майже на два тижні у розпал зими зіткнулися з серйозною нестачею газу [13, с. 20]. Питання про надійність головного постачальника газу в Європу знову піднялися в 2021 році, коли відмова «Газпрому» постачати більше, ніж контрактний мінімум, призвела до виснаження європейських запасів і посилила газову кризу [14].

Вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року загрожує подальшим скороченням постачання газу до Європи [8]. Війна спонукала Німеччину призупинити сертифікацію газопроводу «північний потік-2» та, зрештою, змусила ЄС шукати способів різкого скорочення залежності від імпорту енергоресурсів із Росії [15]. Європейська комісія запропонувала скоротити на дві третини імпорт енергоресурсів із Росії до кінця 2022 року. Відображаючи наявні ризики, Нормандський індекс Європейського парламенту визначає енергетичну нестабільність як основну зовнішню вразливість Європи [16].

У довгостроковій перспективі основним планом Європи для зміцнення енергетичної безпеки перехід на відновлювані джерела енергії у поєднанні з посиленням заходів щодо підвищення енергоефективності, що дозволить суттєво знизити залежність Європи від імпорту викопного палива. Тим не менш, короткострокові та середньострокові прогнози менш оптимістичні. Зважаючи на заявлені цілі скорочення викидів вуглецю, більшість країн ЄС поступово відмовляються від використання вугілля у виробництві електроенергії, тоді як побоювання з приводу безпеки після аварії на Фукусімській АЕС прискорили відмову від атомної енергетики в кількох державах-членах. Однак використання відновлюваних джерел вимагає подолання технологічних обмежень, зокрема у частині розробки та комерціалізації технологій накопичення енергії, які можуть пристосуватися до мінливого характеру виробництва (зокрема, сонячної та вітрової енергії). Це означає, що найближчими роками ЄС продовжуватиме використовувати газ для опалення та, меншою мірою, для виробництва електроенергії. Транспортний сектор у Європі також далекий від переходу до сталої моделі і значною мірою залежить від імпортних нафтопродуктів. Імпорт газу фактично зростає у міру того, як власний видобуток у ЄС скорочується, при цьому основна країна-виробник у ЄС (Нідерланди) має намір припинення видобутку газу у 2022 році [2].

В останні роки росія стала основним постачальником енергоресурсів до ЄС, на її частку припадало близько 45% імпорту газу та вугілля і близько 25% імпорту нафти. Схоже на те, що країна- агресор якийсь час залишиться домінуючим постачальником газу до Європи, враховуючи, що Норвегія та Алжир (другий і третій за величиною постачальники до ЄС) не мають можливості оперативно замінити її, і залишається незрозумілим, чи ЄС може очікувати на потрібні обсяги. Це означає, що майбутня диверсифікація постачання значною мірою залежатиме від зрідженого природного газу (ЗПГ). Ключовою перевагою ЗПГ є відносна простота у транспортуванні без трубопроводів, а отже доступність поставок від багатьох країн-виробників, включаючи стратегічних союзників, зокрема, США. Однак ЗПГ, як правило, дорожчий, ніж трубопровідний газ, особливо в періоди високого світового попиту, а система його виробництва та транспортування робить його небезпечним для довкілля. Крім того, доступ до ЗПГ вимагає від держав-членів будівництва спеціальних імпортних терміналів та їх інтеграції до своїх газових мереж, а також до мереж сусідніх країн [5].

На жаль, лише після вторгнення в Україну у 2022 році енергетична залежність від росії була відзначена як головний геополітичний ризик для Європи. Надто пізно Європа визнала, що залежність від дешевих енергоресурсів та консерватизм у питанні енергетичної безпеки сприяє фінансуванню путінського неоімперіалізму. ЄС довелось визнати, вирішити цю проблему слід колективно та в пріоритетному порядку.

За останні 15 років ЄС досяг певного прогресу у диверсифікації постачання газу та кращої інтеграції національних газових ринків (наприклад, за рахунок збільшення пропускної спроможності міжсистемних з'єднань). Були утворені механізми для усунення перебоїв з постачаннями за допомогою зворотних потоків та інших інструментів. Спостерігалось поступове удосконалення законодавства ЄС щодо безпеки постачання газу. Були укладені міжурядові угоди в енергетичному секторі та третій енергетичний пакет. Реформа третього енергетичного пакету та безпека регулювання газопостачання лягали в основу змін правил регулювання на ринках водню та декарбонізованого газу, запропонованих Єврокомісією у грудні 2021 року, основна мета якого - допомогти газовим ринкам здійснити перехід до чистої енергії.

У той час як законодавство ЄС у минулому було зосереджено на функціонуванні ринку та диверсифікації постачання, останнім часом акцент був зроблений на перетворенні енергетичних ринків для кращої відповідності амбітним цілям ЄС у сфері клімату. Набагато менше уваги приділялося ціні енергії, яку сплачують споживачі, при цьому передбачалося, що нижчі ціни на енергію природно випливають із стійких, функціонуючих та інтегрованих енергетичних ринків. Проте, ціни на енергоносії в ЄС різко зросли в 2021 році, значною мірою завдяки відновленню економіки після кризи, спричиненої Covid-19, і ще більше підскочили у 2022 через російське вторгнення в Україну. Це призвело до більш динамічного зростання цін та соціальної кризи [7]. У той час як гарантія фізичних постачань енергії залишається найвищим пріоритетом, у політичних колах зростає занепокоєння щодо механізмів ціноутворення на енергоресурси у ЄС і гарантій забезпечення вразливих споживачів. Зберігають актуальність ризики зростаючої енергетичної бідності, що матиме різко негативний вплив на економічне зростання, оскільки висока частка споживацьких витрат у Європі припадає на споживання енергії.

Стосовно поточної політики та заходів ЄС задля енергетичної безпеки відзначимо наступне. У основу спільної діяльності держав-членів щодо планування і співпраці в галузі безпеки поставок, а також підтримки сусідніх країни у разі перебоїв з поставками покладено Регламент безпеки поставок газу (SoGS). Заходи політики енергобезпеки відповідно до переглянутого у 2017 році регламенту SoGS включають більш тісне регіональне співробітництво в управлінні постачанням в умовах кризи, фізичне перенаправлення постачання на допомогу сусіднім країнам та пріоритизацію основних послуг та постачання домогосподарств по всьому ЄС. Газова безпека в Європі додатково посилюється заходами, що забезпечують участь ЄС у перевірці міжурядових угод та деяких комерційних контрактів у галузі енергетики з третіми країнами, а також забезпеченням застосування законодавства ЄС до трубопроводів з третіми країнами. Зважаючи на те, що газ є найбільшою, але не єдиною проблемою з точки зору безпеки постачання, законодавство ЄС також зобов'язує держави- члени підтримувати мінімальні резерви нафти і вживати заходів, що гарантують безпеку електропостачання у разі несподіваного перебою.

Занепокоєння з приводу зростання цін на енергоносії у 2021 році, яке широко обговорювалося в Європейській раді та на зустрічах міністрів енергетики й фінансів, обумовило впровадження Європейською комісією у жовтні 2021 р. комплексу інструментів цільових втручань для протидії зростанню цін у спосіб, що не підірве єдиний ринок енергії. До переліку інструментів належать тимчасове зниження податків на енергію, соціальні виплати вразливим споживачам та заходи для запобігання тимчасового відстрочення платежів. Крім того, Комісія запропонувала переглянути положення про SoGS з метою забезпечення ефективнішої координації зберігання газу на рівні ЄС та добровільної спільної купівлі стратегічних запасів газу. Ці пропозиції були включені до пакету пропозицій щодо ринків водню та декарбонізованого газу у грудні 2021 року.

Вторгнення росії в Україну у 2022 році зумовило поширення серед політиків держав-членів усвідомлення того, що ЄС більше не може покладатися на росію як на свого основного постачальника енергії і має негайно вжити конкретних заходів щодо стримування імпорту енергоресурсів. Комісія запропонувала спільну європейську ініціативу під назвою REPowerEU (8 березня 2022 р.) [11], з метою скоротити імпорт викопного палива з росії на 2/3 у 2022 р. і, відтак, досягти незалежності Європи від російських енергоресурсів задовго до 2030 р. У рамках ініціативи передбачено пом'якшення правил державної допомоги для підприємств, які постраждали від високих цін на енергоносії, можливість запровадження додаткових податків для енергетичних компаній, які виграли від цінової кризи, а також диверсифікацію постачання газу за рахунок збільшення імпортних потужностей ЗПГ та використання альтернативних маршрутів трубопроводів. На засіданні Європейської ради 10-11 березня 2022 р. було ухвалено Версальську декларацію, у якій затверджено прагнення до прогресу у зниженні енергетичної залежності ЄС, зокрема, від росії. Надалі, 23 березня 2022 р. Комісія запропонувала прискорений та цілеспрямований перегляд регламенту SoGS, який вимагатиме від усіх держав-членів заповнити свої сховища газу як мінімум до 80% місткості до 1 листопада 2022 року (до 90% у наступні зими), впровадити механізми солідарності між державами- членами щодо доступу до газу на зберіганні зберігається, і забезпечити сертифікацію всіх операторів газосховищ, у тому числі тих, що належать третім країнам (наприклад, росії). Головною метою таких заходів є забезпечення передумов для того, щоб Європа могла впоратися з потенційним припиненням постачання російського газу протягом наступної зими. Згідно звіту за 2022 р., за даними Агентства зі співробітництва органів регулювання енергетики (ACER), станом на 1 жовтня 2021 р. фактична кількість газу в сховищах ЄС-27 становила лише близько 20% від річного споживання. Звіт ACER підтримує ідею термінових дій ЄС щодо зберігання газу [10].

Поряд із побоюваннями щодо енергетичної залежності держави-члени дедалі більше стурбовані наслідками високих цін на енергоносії (що також є, згідно з визначенням IEA, елементом надійності постачання), і деякі з них рішуче виступають проти граничного ціноутворення. У звичайний час граничне ціноутворення може бути прозорим інструментом, корисним для стимулювання використання відновлюваних джерел енергії з низькими експлуатаційними витратами, зокрема, сонячної та вітрової енергії. Проте в умовах серйозних ринкових потрясінь граничне ціноутворення може означати, що споживачам електроенергії доводиться оплачувати рахунки з цінами, утвореними з урахуванням вартості газу, а не найпоширенішого джерела енергії (наприклад, атомної енергії у Франції). Отже, окремі держав-члени вимагали перегляду правил енергетичного ринку ЄС, зокрема, запровадження нової системи встановлення цін на енергоносії, яка б сприяла зниженню фінансового тягаря для споживачів.

На засіданні Європейської ради 24-25 березня 2022 р. держави-члени домовилися якнайшвидше заповнити газосховища та поступово відмовитися від імпорту російської нафти, газу та вугілля, а також спільно працювати над добровільною закупівлею газу, ЗПГ та водню. Держави- члени також погодилися з необхідністю нових заходів щодо боротьби зі швидким зростанням цін на енергоносії, зокрема закликавши Комісію «подати пропозиції, які ефективно вирішують проблему завищених цін на електроенергію».

Рис. 1. Заходи що до зміцнення енергетичної безпеки у ЄС

Узагальнено авторами

Держави-члени ужили низку заходів для допомоги своїм споживачам, особливо вразливим, пережити період виключно високих цін на енергоносії. Ці заходи включали зниження податків на енергію, встановлення граничних цін на рахунки за електроенергію та надання фінансової підтримки більш вразливим споживачам. Аналітичний центр Брейгеля дослідив різні національні політики, які держави-члени приймають для вирішення проблеми підвищення цін на енергоносії [9]. Війна в Україні спонукала держави-члени діяти рішуче і шукати шляхи різкого та швидкого зниження своєї залежності від імпорту викопного палива з росії [1]. Деякі держави-члени, такі як Франція та Бельгія, вирішили продовжити термін служби ядерних реакторів, які планувалось закрити. Хоча Німеччина обрала інший підхід і має намір продовжувати закриття атомних електростанцій, але вкладати більше коштів у відновлювані джерела енергії. Польща прискорює реалізацію своєї стратегії щодо зниження залежності від імпорту енергоносіїв з росії плануючи розірвати контракт на постачання газу з росією до кінця 2022 року та замінити його імпортом газу через свій спеціалізований ЗПГ -термінал, а також ширше використовувати свої місцеві вугільні ресурси для заміни природного газу. Польща також може розірвати контракт на постачання російської нафти у 2023 р. Перехід на вугілля є можливим варіантом для інших країн, що мають запаси вугілля або електростанції, які працюють на вугіллі. Зі свого боку, Німеччина призупинила сертифікацію трубопроводів NS2 і дозволила будівництво нових терміналів з прийому ЗПГ як важливий крок на шляху до зниження своєї залежності від газу, що поставляється з росії. Однак, досі залишається неясним, чи припинить ЄС загалом весь імпорт енергоресурсів із Росії.

Розглянемо докладніше взаємодію ЄС із зовнішніми партнерами та міжнародними організаціями з питань енергетичної безпеки.

У Глобальній стратегії ЄС від 2016 року [12] пріоритетом встановлено «зміцнення відносин із надійними виробниками енергії та транзитними країнами». У травні 2022 року Комісія оголосила про розробку нової стратегії ЄС щодо зовнішніх енергетичних відносин, яка має враховувати REPowerEU та ширшу реакцію Європи на війну в Україні. Двома важливими багатосторонніми структурами для зовнішніх енергетичних відносин ЄС є Міжнародне енергетичне агентство, в якому ЄС бере участь безпосередньо через Раду керуючих Агентства, та Договір до Енергетичної хартії (ДЕХ), який регулює комерційні відносини між країнами-виробниками та споживачами енергії. Хоча IEA є цінним форумом для енергетичного діалогу та досліджень, його членство обмежене країнами ОЕСР, які переважно є нетто-споживачами енергії. IEA відіграє важливу роль у моніторингу аварійних запасів нафти та їх вивільненні для гарантування надійності поставок, але у організації немає достатніх повноважень щодо забезпечення безпеки газопостачання [6]. ЄС прагне реформувати ДЕХ таким чином, щоб зробити його більш сумісним із переходом до «зеленої» енергетики та більш ефективним у вирішенні проблем, пов'язаних із все глобалізацією енергетичних ринків.

З 2006 року ЄС є частиною Енергетичного співтовариства із сусідніми країнами (нині це шість західно-балканських країн, які не є членами ЄС, а також Україна, Грузія та Молдова), деякі з яких є важливими транзитними країнами для постачання газу до ЄС з росії. На тлі напружених відносин із москвою, ЄС підтримує двосторонні енергетичні діалоги з кількома іншими країнами- постачальниками та транзитерами, такими як Алжир, Туреччина та Азербайджан. Як активний член Енергетичного співтовариства Україна докладає зусиль для гармонізації внутрішніх регламентів з енергетичним законодавством ЄС. Також слід відзначити, що у 2021 році Німеччина зобов'язалася створити Зелений фонд для підтримки енергетичного сектору України з інвестиціями щонайменше 1 млрд. дол. США у рамках угоди із США. Ця ініціатива може стати корисним шаблоном для майбутньої підтримки ЄС українського енергетичного сектору.

Слід відзначити, що наразі немає юридичних перешкод для зміцнення енергетичної безпеки на рівні ЄС, оскільки ця особлива компетенція ЄС закріплена у статті 194 TFEU, якою встановлено чітку правову основу для енергетичної політики ЄС. Тим не менш, компетенція щодо структури енергопостачання, вибору джерел енергії та умов експлуатації енергетичних ресурсів належить державам-членам ЄС (також відповідно до статті 194 TFEU). Таким чином, держави-члени несуть основний тягар відповідальність за безперебійне постачання на своїй території. У центрі уваги дій ЄС, таких як регламент SoGS, є забезпечення того, щоб держави-члени не притягували до відповідальності сусідні країни, коли вони вживають законних заходів для забезпечення своїх власних енергетичних потреб і надавали їм підтримку у разі перебоїв із постачанням.

Ступінь координації енергетичних систем ЄС також є питанням політичної волі. Держави- члени залишаються вільними не лише вирішувати, які джерела енергії використовувати (або забороняти), а й як організувати свою інфраструктуру та укладати власні (зазвичай двосторонні) контракти з країнами-постачальниками. Хоча зараз ЄС контролює міжурядові угоди та деякі комерційні контракти в галузі енергетики та має право застосовувати правила єдиного ринку до трубопроводів з третіми країнами, це все ще далеко від утворення енергетичного суверенітету. Однак нині це може бути необхідним на рівні ЄС. Враховуючи постійне зниження виробництва енергії на основі викопних ресурсів в ЄС, держави-члени іноді намагалися боротися за преференційні відносини та договірні умови з країнами-постачальниками, що призводило до політичних виборів, які не відповідали довгостроковим інтересам Європи і досі не дозволяли ЄС проявляти єдність у зовнішніх енергетичних відносинах.

Минулі суперечки між державами-членами щодо газопроводу «Північний потік-2» демонструють те, наскільки рішення держав-членів щодо енергетичної інфраструктури можуть стати політизованими та негативно вплинути на безпеку постачань до ЄС. Вторгнення росії в Україну у 2022 році висвітлило спільні проблеми, з якими стикаються держави-члени в галузі енергетики, а також загальну необхідність зниження залежності від імпорту енергоносіїв із країн, які становлять геополітичну загрозу для Європи.

У цьому контексті варто поглянути докладніше на наявні позиції експертів та думки зацікавлених сторін щодо удосконалення спільної європейської політики енергобезпеки.

Аналітичний центр Bruegel розробив сценарії того, як Європа може підготуватися до зими без постачання російського газу. Bruegel констатує, що навіть обмежений імпорт російського газу підтримує газпром і, таким чином, підтримує режим путіна. Відсутність імпорту з Росії є можливим сценарієм, який може бути реалізований за рахунок максимізації альтернативних трубопровідних постачань та імпорту ЗПГ, хоча навіть цього буде недостатньо для повної заміни постачання російського газу. Таким чином, диверсифікація постачання повинна супроводжуватися різким зниженням попиту на енергію, чого можна досягти за рахунок підвищення енергоефективності, зниження рівня опалення та пріоритету одних видів енергоспоживання над іншими. Так само Bruegel стверджує, що припинення імпорту російського вугілля і нафти призведе до тимчасового коригування цін, яке буде болючим, але зрештою кращим, ніж збереження залежності.

Міжнародне енергетичне агентство стверджує, що Європа може скоротити свою залежність від російського газу (на рівні близько 155 мільярдів кубометрів на рік) приблизно на третину протягом року, згідно з запропонованим планом із 10 пунктів. IEA пропонує більше не укладати контракти на російський газ та зробити все можливе для диверсифікації маршрутів постачання. Це має супроводжуватися нарощуванням виробництва відновлюваної енергії та діями щодо підвищення енергоефективності. Необхідно буде запровадити мінімальні зобов'язання щодо зберігання газу та ввести податок на непередбачений прибуток для виробників енергії відповідно до ініціативи REPowerEU. Поряд із цими заходами, IEA пропонує знизити споживання енергії на 1°С при опаленні, що скоротить споживання енергії на 10 мільярдів кубометрів на рік. IEA запропонувало аналогічний план із 10 пунктів щоб покінчити із залежністю від російської нафти в усьому світі, і неодноразово виступало за важливість енергоефективності для скорочення споживання та зниження залежності від імпорту викопного палива.

Міжнародне агентство з відновлюваних джерел енергії визначило глобальні заходи, необхідні для досягнення цілей Паризької угоди про зміну клімату, зокрема прагнення обмежити глобальне потепління до 1,5 ° C до 2050 року. Це вимагатиме різкого скорочення споживання викопного палива (та його імпорту) за рахунок нарощування виробництва відновлюваної енергії та заходів щодо підвищення енергоефективності.

Ember, E3G, RAP та «Bellona» провели спільний аналіз, в якому робиться висновок про те, що ЄС може покінчити зі своєю залежністю від російського газу до 2025 року, не затримуючи поетапну відмову від вугілля і не створюючи жодної нової газової інфраструктури. Натомість ці екологічні аналітичні центри пропонують повністю реалізувати план ЄС Fit for 55, усуваючи існуючі бар'єри для внутрішнього зростання вітрової та сонячної енергії та стимулюючи попит і енергоефективність.

Розглянемо більш детально позицію Європейського парламенту у справі забезпечення енергетичної безпеки об'єднаної Європи. У своїй резолюції від грудня 2015 року про стан енергетики в Європі парламент наголосив на ризиках надмірної залежності від росії - ненадійного постачальника, який використовує енергію як політичну зброю. Наголошувалось і на важливості енергетики для суверенітету країн ЄС та Східного партнерства, а також доцільності запровадження послідовного підходу до зовнішньої енергетичної безпеки.

У рекомендації щодо політичних відносин між ЄС та росією від вересня 2021 року ЄП критикував газопровід «північний потік-2» як такий, що суперечить цілям Європейської «зеленої угоди» щодо викидів парникових газів. Тому він закликає до негайної зупинки трубопроводу та зміні європейської енергетичної стратегії задля припинення залежності від імпорту енергоресурсів із росії.

У прийнятій у березні 2022 року резолюції ЄП про засудження російської агресії проти України міститься заклик до обмеження імпорту нафти, газу та вугілля з Росії та відмови від газопроводу «Північний потік-2». ЄП закликає надати пріоритет диверсифікації джерел енергії, розширенню мережі терміналів ЗПГ та маршрутів поставок, поділу сховищ газу, підвищенню енергоефективності та швидкому переходу до екологічно чистої енергії. ЄП акцентував на важливості ретельного контролю цін на енергоносії та ужитті відповідних заходів для пом'якшення будь-яких негативних економічних і соціальних наслідків, а також припиненні будь-якої співпраці з Росією в ядерній галузі.

Квітнева резолюція ЄП щодо України закликає до негайного повного ембарго на російський імпорт нафти, вугілля, ядерного палива та газу, а також до повної відмови від газопроводів «Північний потік-1» та «Північний потік-2» у рамках плану щодо подальшого забезпечення безпеки ЄС. Резолюція парламенту також закликає до створення спільних стратегічних запасів енергоресурсів та механізмів їх закупівлі на рівні ЄС з метою підвищення енергетичної безпеки. Крім того, резолюція закликає розпочати роботу щодо створення газового союзу на основі загальних закупівель газу державами-членами. У табл. 1 узагальнено ініціативи задля покращення стану енергетичної безпеки ЄС у світлі російської агресії проти України.

Таблиця 1

Дії що до покращення стану енергетичної безпеки ЄС

Великого значення у ЄС надають постачанню американського ЗПГ, що частково допомогло вирішити проблему дефіциту газу в Європі. За словами У. фон дер Ляйєн, завдяки ЗПГ країни ЄС мають достатньо газу, щоб протриматися до кінця зими. Навіть після завершення війни в Україні сертифікації NS2 видається сумнівною. Очікується, що він стане «безпритульним активом» не тільки для російського «газпрому», а й для різних енергетичних компаній ЄС та місцевих органів влади, які вклали свої ресурси в проект. Газопровід фактично стане пересторогою для колективної Європи не повторювати ігор з диктаторами у майбутньому.

Висновки

Агресія росії в Україні сприяла зміцненню політичної волі, яка необхідна державам-членам для запровадження заходів зі зміцнення енергетичної незалежності та безпеки в енергетичній інфраструктурі. Оновлена стратегія колективної Європи обов'язково включатиме просування відновлюваних джерел енергії та заходи щодо підвищення енергоефективності, які допоможуть різко скоротити імпорт викопних видів палива та просувати чистіші альтернативи. Тепер ще більш очевидно, що для ЄС та його держав-членів дії щодо боротьби зі зміною клімату та енергетична безпека - це дві сторони однієї медалі, і узгоджені дії за одним з напрямків у довгостроковій перспективі сприятимуть посиленню іншого. Отже, перспективним напрямком подальших досліджень є дослідження взаємозв'язку екологічної та енергетичної політики Європейського союзу.

Список використаних джерел

Polly A. Poland tries to wean itself off russian energy. URL:

https://www.politico.eu/article/poland-russia-energy-gas-pipeline/ (дата звернення: Meijer B. Dutch confirm plan to end gas production at Groningen next year. URL: https://www.reuters.com/business/energy/dutch-confirm-plan-end-gas-production-groningen-next-year-2021-09-24/ (дата звернення: 15.08.2022).

Energy dependence. URL:

https://ec.europa.eu/eurostat/databrowser/view/t2020 rd320/default/table?lang=en (дата звернення: 15.08.2022).

Energy security. Reliable, affordable access to all fuels and energy sources. URL: https://www.iea.org/topics/energy-securitv (дата звернення: 15.08.2022).

Hydrogen and decarbonised gas market package. URL: https://energy.ec.europa.eu/topics/markets-and-consumers/market-legislation/hydrogen-and-

decarbonised-gas-market-package en (дата звернення: 15.08.2022).

IEA confirms individual contributions to collective action to release oil stocks in response to Russia's

invasion of Ukraine. URL: https://www.iea.org/news/iea-confirms-individual-contributions-to- collective-action-to-release-oil-stocks-in-response-to-russia-s-invasion-of-ukraine (дата

звернення: 15.08.2022).

Inflation in the euro area. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-

explained/index.php?title=Inflation in the euro area (дата звернення: 15.08.2022).

Ambrose J. Energy crisis: where could Europe's gas come from if russia cuts exports? URL: https://www.theguardian.com/business/2022/ian/27/energy-crisis-where-could-europes-gas-

come-from-if-russia-cuts-exports (дата звернення: 15.08.2022).

National policies to shield consumers from rising energy prices. URL: https://www.bruegel.org/dataset/national-policies-shield-consumers-rising-energy-prices

(дата звернення: 15.08.2022).

Report on Gas Storage Regulation and Indicators. URL: https://acer.europa.eu/Official documents/Acts of the Agency/Publication/ACER%20Rep

ort%20on%20Gas%20Storage%20Regulation%20and%20Indicators.pdf (дата звернення:

REPowerEU: Joint European action for more affordable, secure and sustainable energy. URL:

https://ec.europa.eu/commission/presscomer/detail/en/ip_22_1511 (дата звернення: Shared Vision. A Global Strategy for the European Union's Foreign And Security Policy.

URL: https://eeas.europa.eu/archives/docs/top stories/pdf/eugs review web.pdf (дата звернення: 15.08.2022).

Pirani S., Stern J., Yafimava K.. The russo-Ukrainian gas dispute of January 2009: a comprehensive assessment . Oxford Institute for Energy Studies . February 2009, 65 p.

Twidale S., Buli N.. Analysis: 'Living hand to mouth': Europe's gas crunch shows little sign of easing. 2021. URL: https://www.reuters.com/markets/europe/living-hand-mouth-europes- gas-crunch-shows-little-sign-easing-2021-11-22/ (дата звернення: 15.08.2022).

Thomson Reuters. Germany freezes Nord Stream 2 gas project as Ukraine crisis deepens. 2022. URL: https://www.reuters.com/business/energy/germanys-scholz-halts-nord-stream-2- certification-2022-02-22/ (дата звернення: 15.08.2022).

Размещено на Allbest.ru