Еволюція ринків праці за різних моделей економічного розвитку та в умовах конфліктів і нестабільності
Аналіз функціонування ринку праці в умовах нестабільності, макроекономічних криз і суспільно-політичних шоків. Розвиток трудових відносин і кадрового капіталу в Україні. Розробка стратегії економічного росту та сфери зайнятості на період гібридної війни.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.07.2023 |
| Размер файла | 112,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
6
1Державний університет «Інститут регіональних досліджень
імені М.І. Долішнього НАН України»
2Львівський торговельно-економічний університет
Еволюція ринків праці за різних моделей економічного розвитку та в умовах конфліктів і нестабільності Стаття підготовлена у межах виконання НДР «Трансформація моделі просторового розвитку України» (номер державної реєстрації 0122U002055).
1Васильців Т.Г. доктор економічних наук, професор
2Лупак Р.Л. доктор економічних наук, професор
1Левицька О.О. докторант, старший дослідник
Анотація
Обґрунтовано ідею кругових взаємозв'язків функціонування та еволюції ринку праці і соціально-економічного зростання. Розглянуто процеси якісних перетворень ринків праці у координатах моделей деіндустріалізації, постіндустріалізації, реіндустріалізації, неоіндустріалізації, а також таких сучасних трендів, як цифровізація і технологізація. Виявлено невідповідності і застарілість багатьох концепцій, моделей і парадигм економіки сучасним умовам існування суспільства, котрі розвиваються одночасно у двох напрямах - технологічного прогресу і макроекономічного зростання, з одного боку, та посилення нестабільності, макроекономічних криз та суспільно-політичних шоків, з іншого боку. У цьому контексті ідентифіковано інструменти політики стабілізації і відновлення економіки через реалізацію нового потенціалу ринку праці, у тому числі забезпечення його резилентності і конкурентоспроможності.
Ключові слова: ринки праці, структурні характеристики, якісні перетворення, моделі розвитку, економічні системи, суспільний прогрес, суспільно-політичні потрясіння.
Вступ
Постановка проблеми. Економічний розвиток та еволюція ринків праці взаємопов'язані та взаємообумовані. Нарощування обсягів діяльності, зростання ефективності виробництва, реалізація експортного потенціалу є процесами, що сприяють створенню нових конкурентоспроможних робочих місць, підвищенню рівня зайнятості, розвитку інфраструктури та інституційно-організаційної системи якісного функціонування системи соціально-трудових відносин, а, відтак, належному представленню і захисту соціально-економічних інтересів працівників, нарощуванню інтелектуально-кадрового капіталу та його раціональному розміщенню й ефективному використанню. З іншого боку, кадровий ресурс - один із ключових факторів виробництва в контексті належної реалізації обраного курсу економічного поступу країни. Відповідно, здійснити повноцінну практичну апробацію визначеної моделі стратегічного зростання неможливо без побудови відповідного ринку праці, створення інституційних, економічних та інших умов для формування й використання необхідного інтелектуального і кадрового ресурсу. Параметри й структурні характеристики функціонування ринку праці є комплексним узагальнюючим індикатором суспільного розвитку й прогресу, однак, це одночасно й джерело різнохарактерного впливу на більшість факторів стабілізації соціальної сфери й пожвавлення економіки.
Вивчення природи поведінки ринків праці як саморегульованих систем та участі держави у їх функціонуванні за різних моделей економічного розвитку дає можливість ідентифікувати варіанти розвитку ринків праці та стратегії їх регулювання в сучасних нестабільних умовах. Наростання диспропорцій, структурних деформацій і дисбалансів розвитку українського ринку праці та сфери зайнятості за період тривалої гібридної війни є сигналами серйозних макроекономічних потрясінь. Це вимагає пошуку механізмів та інструментів впливу на резилентність ринку праці, визначення перспектив та інструментів побудови гармонійного і ресурсно збалансованого ринку праці для зміцнення його безпекової функції. Однак, стабілізація та використання наявних можливостей і потенціалу сучасних ринків праці потребують реалізації системних та нестандартних заходів у межах державної політики із врахуванням досвіду якісних перетворень в концептуально-історичній ретроспективі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Багатоаспектні дослідження соціально-економічних трансформацій на різних етапах еволюційного розвитку суспільства в координатах класичних і нових моделей економіки знайшли відображення у працях таких українських науковців, як О. Амоша, В. Антонюк, В. Близнюк, С. Варналій, В. Геєць, А. Гриценко, Е. Лібанова, Д. Лук'яненко, О. Макарова, А. Мокій, О. Новікова, Я. Столярчук та інші. Водночас, проблематика формування соціально-трудових відносин та розвитку ринків праці в умовах криз, конфліктів і нестабільності перебуває у фокусі досліджень В. Близнюк, Д. Богині, І. Бондар, М. Войнаренка, О. Грішнової, А. Колота, Е. Лібанової, Л. Лісогор, В. Петюха, О. Пищуліної, М. Семикіної, Л. Семів. Утім, невирішеною частиною цієї проблематики залишаються питання розуміння природи сучасних соціально-трудових трансформацій в умовах становлення нових економічних реалій, а також виявлення взаємозв'язків між змінами у сфері праці та суспільним прогресом, невід'ємною частиною якого є ці зміни.
Постановка завдання. Мета статті полягає в аналізі особливостей еволюції та якісних трансформацій ринку праці за різних моделей економічного розвитку, в ідентифікації проблемних аспектів та перспектив їх функціонування і зростання в умовах невизначеності, макроекономічних криз та суспільно-політичних потрясінь для ефективізації державної політики стабілізації цих процесів.
Виклад основного матеріалу
Ринок праці відіграє значно ширшу роль в соціально-економічній системі країни (регіону), ніж його виступ окремим сегментом внутрішнього ринку, призначеним для опосередкування відносин попиту і пропозиції праці. Попри саме таке ключове завдання на ринку праці як формуються, так і реалізуються інтереси держави, бізнесу і соціуму, формуються умови соціально-трудового життя населення. Іншими словами, ринок праці слугує комплексним узагальненим індикатором цілого спектру соціально-економічних явищ та суспільних процесів.
Однак, з іншого боку, вплив на нього динамічно поширюється на більшість ключових параметрів соціального й економічного розвитку територій. Як показує світова практика, регулювання ринку праці слугує потужним фактором керування процесами просторового розвитку у сенсі його структурного збалансування й стабілізації, перетворення кількісних характеристик в якісні за випереджальних темпів зростання та, навпаки, пожвавлення ділової активності за ситуації відставання, стагнації.
Таким чином, ринок праці одночасно і елемент економічної системи, що визначає динаміку економічного зростання, і потужний чинник багатьох соціальних процесів, включно з добробутом населення і задоволенням його базисних соціально-трудових потреб. З таких позицій йдеться про кругові взаємозв'язки еволюції ринку праці за різних моделей економічного розвитку та водночас його вплив на поступ економіки і суспільства (рис. 1). Саме з огляду на це регіональна політика на ринку праці зазвичай пов'язується зі процесами загальноекономічної динаміки і циклічними коливаннями в економіці.
Рисунок 1 - Модель кругових взаємозв'язків функціонування та еволюції ринку праці і соціально-економічного зростання
Ринок праці еволюціонує (від лат. «evolutio» - розгортання; поступовий розвиток сутності при збереженні її якості в процесі кількісних змін, перетворень у часі; на відміну від розвитку може передбачати й деградацію, погіршення кількісних та якісних характеристик) в системі факторів впливу на нього у межах відповідної обраної державою (регіональними, місцевими органами влади) моделі економічного зростання, водночас, в значній мірі визначаючи ресурсний потенціал національної чи регіональної економічної системи. макроекономічний трудовий україна війна
Відомий широкий спектр моделей економічного розвитку, як суто на рівні теорій, так і прикладних методів, застосовуваних для забезпечення формування політики і практики економічного зростання й структурно-інституційних змін, поліпшення людського капіталу та якості життя, зокрема через сфери охорони здоров'я, освіти, зайнятості, умов праці і проживання і т. п. Ключовими типологічними ознаками тут слугують:
- теорії (моделі) економічного розвитку: меркантилізму і фізіократії; економічного націоналізму; зовнішньої залежності; лінійних етапів зростання; структурних змін; вільного ринку; ендогенного зростання; сталого розвитку;
- типи економічної політики провідних держав: американська (ліберальна); німецька (неоліберальна); шведська (соціально-демократична); англійська, французька, італійська, австрійська (європейсько-кейнсіанська); японська (державно-приватного партнерства); китайська (тоталітарна);
- моделі соціальної держави: ліберальна (англосаксонська); континентально-європейська (консервативна); скандинавська (соціально-демократична);
- етапи розвитку технологічних укладів і промислових революцій: технологічні устрої від першого до шостого порядку; перша індустріальна; друга технологічна; третя інформаційна; четверта цифрова, когнітивна революції;
- етапи еволюції економічного розвитку: індустріалізація; деіндустріалізація; постіндустріалізація; реіндустріалізація; неоіндустріалізація;
- моделі розвитку економічних систем: неокласична (з орієнтацією на ринкове саморегулювання, у т. ч. в частині усунення диспропорцій регіонального розвитку); посткейнсіанська (вирівнювання регіональних дисбалансів за рахунок скерування інвестицій та капіталу у відсталі регіони; наздоганяючого розвитку (протекціонізм і задіяння ендогенних чинників зростання); інноваційна модель розвитку (інвестиції в людський фактор, технологічні інновації та ІКТ для ефективізації й зростання конкурентоспроможності регіональної економіки); неоекономічна модель розвитку (базована на новітніх технологіях, знаннях, духовному розвитку).
Відомі й моделі локального економічного розвитку, а саме:
- типи концентрації: фокусу на лідерах економічного зростання; фокусу на створенні сприятливих умов для всіх економічних агентів;
- моделі орієнтації на чинники розвитку: зверху; ззовні; зсередини; покращення місцевого ділового клімату; інвестицій в «м'яку» інфраструктуру; інвестицій в «тверду» інфраструктуру; зростання місцевого бізнесу; стимулювання створення нових суб'єктів господарювання; притоку інвестицій; секторально-кластерного розвитку та ін.;
- пріоритети smart-спеціалізації розвитку: на основі знань; активізаційних технологій (нанотехнології, мікро-нано-електроніка, прогресивні матеріали, промислова біотехнологія, прогресивні виробничі системи); розумної спеціалізації.
Вочевидь, на загал перелік моделей економічного зростання, як і різних комбінацій, стратегічних послідовностей і алгоритмів їх впровадження, недискретний, а обрання відповідної з них для практичної апробації було обумовлено внутрішніми і зовнішніми обставинами, стратегічними орієнтирами політики розвитку економіки й суспільства. Відтак, це був або примус до адаптації за ситуації, що склалася, або свідоме бачення мети і засобів й слідування орієнтирам зростання.
Безпосередньо у контексті дослідження взаємозв'язків просторового розвитку та еволюції ринків праці вище методико-прикладне значення має аналізування досвіду моделей, по-перше, орієнтованих саме на формування і реалізацію економічного потенціалу (в тому числі інтелектуально-кадрового); по-друге, пов'язаних з найбільш актуальними на нині стратегіями економічного зростання. Йдеться передусім про глибину структурної перебудови та інституційних реформ, галузево-секторальну спеціалізацію, чинники піднесення й ефективізації в умовах глобалізації та інтеграції, тип індустріалізації тощо.
Відтак, передусім доречно розглянути процеси еволюції ринків праці за деіндустріалізації, постіндустріалізації, реіндустріалізації, неоіндустріалізації, а також таких сучасних трендів, як цифрова трансформація, технологізація, ІКТ тощо.
Деіндустріалізація є процесом соціальних та економічних змін, викликаних зниженням або повним припиненням індустріальних активностей у регіоні / країні, особливо у важкій промисловості та в індустріальному виробництві, суттєвими змінами в співвідношеннях сфер матеріального і нематеріального виробництва внаслідок глибокої структурної перебудови, що зумовлює домінуючу роль послуг або фінансово-кредитної сфери, перетворенням індустріально розвинутих країн і районів на аграрно-індустріальні або аграрні через деградацію економічної системи.
Власне, ці процеси й стали характерними для вітчизняної економіки та більшості її регіонів на сучасному етапі розвитку, що надає достатні підстави для узагальнення характеристики еволюції ринку праці за цієї моделі економічного розвитку на прикладі України, економіка якої прямує, скоріше, до повільної деіндустріалізації, аніж до становлення постіндустріального суспільства (табл. 1).
Таблиця 1 - Ключові положення еволюції ринку праці за деіндустріальної моделі розвитку економіки
|
Характеристика моделі |
Кон'юнктурні характеристики ринку праці |
Прояви еволюції ринку праці |
||
|
Позитивні |
Негативні |
|||
|
Аграрно-індустріальна спеціалізація виробництва, зниження ролі технологічних інновацій, низька частка переробної промисловості, продукції глибокого рівня переробки |
- поєднання і дефіциту і надлишку праці, неефективна структура зайнятості; - обмежена продуктивність праці; - низька ціна робочої сили; висока тінізація праці та її оплати; - наявність сталих і значних «інституційних пасток» |
+ використання ринку праці в якості інструмента послаблення соціальної напруги; + розвиток системи лібералізації та саморегулювання соціально-трудових відносин; + наявність системи індексації заробітної плати |
- погіршення людського капіталу; розвиток феномену «вимушеної» неповної зайнятості; - збільшення частки зайнятих у низькотехнологічних видів економічної діяльності; - зростання регіональних диспропорцій ринків праці; - контрпродуктивна мобільність робочої сили; - активізація зовнішніх міграційних процесів |
Джерело: узагальнено на основі [6; 7, с. 69-70; 9; 12]
Ключовими характеристиками ринку праці за деін- дустріалізації є незрілість, розбалансованість й низька ефективність його функціонування, використання інтелектуально-кадрового ресурсу та наявного трудового потенціалу.
Яскраво вираженими парадоксами і дисбалансами такої моделі є поєднання вимушеної неповної зайнятості (з позиції послаблення загроз фіскального навантаження на бізнес, високої енерго- й витратомісткості виробництва, нестабільності внутрішнього попиту) при низькій продуктивності праці та надлишковій зайнятості (головно в державному секторі) за низького рівня оплати праці.
Інша особливість - високий рівень гнучкої та неформальної зайнятості, що, з одного боку, позитивно в сенсі протидії викликам політико-економічної нестабільності, недостатньої ефективності системи соціального страхування й послуг і т. ін., однак, це не сприяє раціональній структурі зайнятості, нарощуванню інтелектуально-кадрового капіталу та його ефективному використанню в цілях зміцнення конкурентоспроможності економіки та стійкого зростанню її високопродуктивних секторів.
Притому чи не найбільш системним недоліком функціонування ринку праці за такої моделі економічного розвитку слід вважати його виступ системною деструктивною перешкодою становлення високоефективної ринкової економіки, в основі якої - структурні вади (перетікання кадрового ресурсу у технологічно примітивні та сировинні (галузі добувної промисловості), а також в більшій мірі обслуговуючі (торгівля, фінансово-кредитний сектор, сфера послуг) види економічної діяльності), контрпродуктивна мобільність (територіальна, галузева, професійно-кваліфікаційна) та слабка інституційна спроможність держави регулювати (неефективні інститути трудового права і соціального діалогу, нерозвиненість інфраструктури ринку праці, декларативність системи колективного регулювання соціально-трудових відносин) регіональні ринки праці.
Відтак, характер еволюції ринку праці за деіндустріальної моделі економічного розвитку у більшій мірі негативний з наслідками погіршення людського капіталу, зниження рівня і погіршення якості зайнятості, зростання прихованого безробіття, стримування інноваційно-технологічного розвитку та посилення просторово-структурних дисбалансів в економіці, активізації зовнішніх міграційних (і стаціонарних і трудових) процесів.
Постіндустріалізація передбачає перехід до технологій п'ятого укладу, який супроводжується процесами деіндустріалізації другого типу, тобто виводом за межі країни низькотехнологічних галузей, введенням сучасних високотехнологічних виробничих потужностей, орієнтованих на випуск продукції з високою часткою доданої вартості, інформатизацію суспільства, розвиток сфери сучасних наукоємних послуг. Фактично, економічна стратегія, орієнтована на цю модель, передбачає базування на галузях сфери послуг, науки і освіти, інформатизації.
На нині постіндустріальна модель все більше набуває ознак смарторієнтованого розвитку (до прикладу, в країнах ЄС ефективно реалізується стратегія смарт-спеціалізації регіонального розвитку [smart]), включно з тим, що не заперечує її поєднання з процесами неоіндустріалізації, які, втім, більше стосуються поєднання ІКТ та сучасних прогресивних технологій у сферах матеріального виробництва, тоді як смарторієнтація - сталого просторового розвитку з посиленням ролі ІКТ в усіх сферах суспільного життя; промисловість та інші «важкі» галузі реального сектора не виключення, однак, з позиції зеленої економіки, екологізації, енергоощадності і т. ін.Ринок праці за такої моделі економічного розвитку має свої особливості пов'язані зі зміщенням акцентів у бік автоматизації праці, заміни фізичної/ручної роботи комп'ютеризацією і застосуванням цифрових технологій, апаратного і програмного забезпечення, що потребує перекваліфікації значної частини персоналу.
Позаяк, це має позитивні наслідки, зокрема в частині зниження трудомісткості праці, її соціалізації та зростання якості робочих місць, покращення умов праці і підвищення рівня її оплати. Своєю чергою, потрібні зусилля у межах політики послаблення негативних наслідків перманентного структурного безробіття, перекваліфікації персоналу та збереження належних соціальних гарантій працівників в умовах переходу на дистанційну зайнятість, самозайнятість, онлайнпрацю, аутсорсинг (табл. 2).
Таблиця 2 - Ключові положення еволюції ринку праці за смарторієнтованого просторового розвитку
|
Характеристика моделі |
Кон'юнктурні характеристики ринку праці |
Прояви еволюції ринку праці |
||
|
Позитивні |
Негативні |
|||
|
Спеціалізація на секторах створення, опрацювання й торгівлі інформацією; використання ІКТ та їх інфраструктури для смарторієнтованого поступу міст і територій на засадах принципів сталого розвитку |
- високий попит на працю у сферах ІКТ, інформаційних послуг та безпеки; - належна якість робочих місць; - висока вартість праці; - перманентне структурне безробіття; - висока частка гнучких і нестандартних форм зайнятості та нових професій |
+ соціалізація і зниження трудомісткості праці; інвестиції в людський капітал; + інклюзія систем освіти, науки, професійних кваліфікацій, соціальних послуг; + зростання сектора гнучких форм зайнятості та адаптивності ринку |
- структурно-галузеві трансформації в попиті на працю; зростання витрат на перекваліфікацію та посилення загрози структурного безробіття; - розриви в заробітній платі і доходах населення; - розвиток нестандартних форм зайнятості, що викликають труднощі контролю й спостереження за ринком, повноцінного соціального захисту працюючих |
Джерело: узагальнено на основі [2; 13; 14; 17; 18; 19; 21; 23]
Еволюція ринку праці за цієї моделі економічного розвитку має низку позитивних аспектів, які в разі їх підсилення, сприяють нарощенню обсягів економіки та її ефективізації, включно з нівелюванням прямих загроз заміщення праці людини та зростання безробіття, надмірного розшарування доходів населення, однак, не виключає і структурних ризиків, загроз соціальній безпеці, витрат та інвестицій на перекваліфікацію, підготовку кадрів для нових професій, розвиток смартінфраструктури.
Для країн - сучасних лідерів як за темпами зростання, так і за часткою в світовому ВВП, внеском у науково-технічний поступ і прогрес характерною стала модель нової індустріалізації як глобального тренду до посилення позицій галузей V з нарощуванням елементів VI технологічних укладів у стратегічно важливих галузях та прискоренням попиту на радикально нові технологічні інновації, включно з когнітивізацією та індивідуалізацією технологічних процесів, застосуванням хмарних технологій, Інтернет-речей і Big Data.
Супутніми та в значній мірі визначаючими впровадження цієї моделі економічного розвитку стали тренди глобалізації, тотальної цифрової трансформації економіки й суспільства, віртуалізації, мережи- зації, поширення робототехніки, Індустрії 4.0 тощо. Ці та інші сучасні зміни закономірно позначаються й на ринку праці, його регулюванні, модифікації і модернізації під вимоги й потреби прогресивної технологізації та її ефективізації (табл. 3).
Таким чином, у підсумку насичення виробничих процесів інформаційно-технологічними системами, засобами штучного інтелекту, хмарними, кібернетичними та нанотехнологіями відбувається спершу поступове, а надалі, - прискорене заміщення праці людини, а точніше виконання таких базових функцій, як комунікативні, аналітичні, інтелектуальні, розумові тощо, що в економіці отримало назву «вихолощення» цілих сегментів та сфер професійної діяльності.
З іншого боку, пришвидшується інтенсивність та зростає ефективність виробництва, удосконалюються системи контролю, у т. ч. якості виробничих процесів і продукції, що прямий шлях до зміцнення конкурентоспроможності економіки на всіх рівнях відносин.
Таблиця 3 - Ключові положення еволюції ринку праці за неоіндустріальної моделі розвитку економіки
|
Характеристика моделі |
Кон'юнктурні характеристики ринку праці |
Прояви еволюції ринку праці |
||
|
Позитивні |
Негативні |
|||
|
Розвиток нових прогресивних галузей на основі індивідуалізації, нанотехнологій, біотехнологій, нових енергетичних ресурсів, зростання частки радикально нових інформаційно-технологічних процесів |
- перенесення значної частини предметів і засобів праці у цифрову площину; - висока продуктивність та низька витратомісткість праці; - висока ціна інтелектуального капіталу; - значна частка високомобільних форм зайнятості; - заміна традиційних економічних відносин системою пов'язаних віртуальних мереж |
+ зростання частки зайнятих у високо- технологічних ВЕД; + детінізація; + зростання віртуалізації, мобільності, автономності, прозорості й контролю праці; + покращення систем комунікації, інтенсифікація праці; + послаблення впливу міграційних процесів на ринок праці |
- заміщення праці людини робототехнікою, зниження рівня трудо-, фондо- і капіталомісткості виробничих процесів, звуження попиту на працю; - трансформаційні витрати переходу до нових СТВ, цифрової організації праці; - «поляризація» робочої сили і вимивання середнього сегмента; - посилення «розриву» між системою підготовки кадрів, появи нових професій та, навпаки, зникнення «зайвих»; - зростання технологічного безробіття, звуження середнього класу; - концентрація інтелектуальної власності та капіталу в країнах (регіонах) - лідерах |
Таким чином, еволюція ринку праці за неоіндустріальної моделі економічного розвитку має як позитивний, так і негативний контекст, докорінно змінює структурні характеристики всіх елементів системи соціально-трудових відносин, а також кон'юнктурних характеристик, відтак, потребує ретельної підготовки та системного підходу як до поетапного впровадження стратегії і тактики неоіндустріалізації, так і модернізації, мінімізації ризиків та загроз функціонування ринку праці.
Базові моделі економічного зростання, як і процеси еволюції ринків праці, їх передумови, наслідки, підходи до регулювання тощо, беззаперечно, мають свою специфіку в умовах конфліктів і нестабільності.
Як можливості економіки, так і рівень її економічної безпеки, включно з нівелюванням ризиків і загроз збереження структурних елементів (з-поміж яких ринок праці та пов'язані з ним процеси) послаблюються за умови, якщо у державі має місце збройний конфлікт, а також залишаються проблеми корумпованості, політичного популізму та спекуляції на патріотичних настроях, нелегального виробництва та збуту продукції, фіктивних угод, грошових махінацій, інших гібридних деформацій і загроз.
Воєнні конфлікти мають особливо критичні наслідки для ринку праці в порівнянні з, до прикладу, іншими типами криз і нестабільності, як от фінансові, політико-економічні та інші, у т. ч. світового масштабу, адже вводять і ринок праці, і економіку країни на загал у стан шоку, глибокої політико-економічної нестабільності.
Якщо кризи мають здебільшого дискретний характер впливу, то війни завдають максимально глибинних негативних наслідків довгострокового характеру (табл. 4).
Це втрата вагомої частки людського ресурсу, у т. ч. працездатного віку, докорінна зміна системно-структурних характеристик ринку праці, поширення його регіональних дисбалансів і диспропорцій, високий рівень складності проблеми відновлення через зменшення чисельності діючих суб'єктів господарювання, втрату доходів населення та фінансового ресурсу суб'єктів господарювання, що призводить до закономірного звуження в рази внутрішнього ринку, скорочення платоспроможного попиту на товари і послуги та, відповідно, ділової активності. За таких ситуацій спрацьовує й ефект мультиплікатора, коли починають активізуватися й інші деструктивні чинники, які заганяють і ринок праці і економічну систему на загал у стан критичної депресії. При цьому держава не має внутрішнього ресурсу, який міг би бути скерованим на стимулювання внутрішнього попиту і є безпосередньо залежною від зовнішньої фінансової, технічної, технологічної й іншої підтримки.
Таблиця 4 - Ключові положення еволюції ринку праці в умовах воєнних конфліктів і нестабільності
|
Зміни в кон'юнктурних характеристиках ринку праці |
Інструменти політики стабілізації, відновлення та реалізації потенціалу ринку праці |
||
|
Оперативні |
Стратегічні |
||
|
- велика чисельність людських втрат і погіршення кадрового ресурсу; - зростання зовнішніх та внутрішніх міграційних процесів, дестабілізація системи й структури ринку праці; - відтік інвестицій та зниження попиту на працю; звуження внутрішнього ринку і скорочення робочих місць |
- жорстке регламентування умов найму і звільнення; - лібералізація економіки, повна дерегуляція та дефіскалізація бізнесу, скасування держмонополій та стимулювання конкуренції; - реалізація державної програми створення нових робочих місць для осіб, які втратили роботу, зовнішніх і внутрішніх іммігрантів, демобілізованих; - перепідготовка кадрів для їх зайнятості у сферах будівництва, медицини, ВПК, енергетики; - застосування спеціальних інструментів відновлення і модернізації промисловості як сфери генерування потоку доходів і збільшення зайнятості населення |
- макроекономічні заходи зі стимулювання скупного попиту для підтримки зайнятості; - активізація приватних інвестицій у малий і середній бізнес; - комплексна технологічна модернізація національної економіки одночасно зі створенням нових конкурентоспроможних робочих місць; - державна підтримка розвитку пріоритетних галузей національної економіки |
Фактично, ринок праці потрапляє у фазу глибокої депресії, коли його пожвавлення залежить від комплексу оперативних, а також стратегічних заходів і засобів. При цьому, як показує світовий досвід, їх успішна реалізація ще не є запорукою відновлення. Все залежить від вдалого поєднання наявного ресурсного забезпечення і потенціалу, вірної стратегії і тактики відбудови економіки та суспільства, інших зовнішніх та внутрішніх чинників і умов. До прикладу, відомі наступні успішні моделі відновлення економіки та пожвавлення ринку праці країн Європи після Другої Світової Війни:
- ліберальна, де ключовими стали реформи скасування держмонополій і водночас стимулювання конкуренції та інвестицій, запуск механізмів приватизації, стабілізації фінансового сектора та переорієнтації військових підприємств на легку, харчову, текстильну промисловість, виробництво побутової техніки та автомобілів (Західна Німеччина), скасування розподільчої системи та державного адміністративного регулювання, запуск великих інфраструктурних проєктів (що супроводжувалося підвищенням рівня попиту на працю, створенням великої кількості нових робочих місць), як будівництво Національного ізраїльського водопроводу, енергетичних заводів і портів, потужні державні інвестиції в аграрний сектор та легку промисловість (Ізраїль);
- концентрації капіталу (Італія), коли ресурс зовнішньої допомоги був інвестований у кілька стратегічних підприємств (здебільшого машинобудування) національної економіки, а також проведено аграрну реформу, в підсумку якої розвинулося аграрне виробництво з одночасним попитом знову ж таки на продукцію машинобудування; ця галузь стала локомотивом нарощування експорту, залучення зовнішньої виручки, створення нових робочих місць та розвитку інших галузей національного господарства;
- поєднання лібералізму та демілітаризації (Японія), демонополізації ВПК, відкриття ринку землі та залучення в аграрний сектор, а надалі й інші види економічної діяльності, прогресивних технологій за проактивної банківської підтримки цих процесів; було визначено пріоритетні галузі економіки, зокрема на першому етапі електроніку та автомобілебудування, яким надано максимальну державну підтримку (за умови розвитку високотехнологічного виробництва) у формі субсидій, пільгових кредитів, високихмит на імпорт готової конкурентної продукції, обмежень іноземних інвестицій і демпінгових інструментів.
Світовий досвід державної політики розвитку ринку праці в умовах війни та повоєнного відновлення можна узагальнити наступним: оперативні заходи держави мають спрямовуватися в першу чергу на нівелювання викликів і загроз втрати доходів і зайнятості біженців, вимушено переміщених осіб, мігрантів, а також осіб, які постраждали від воєнних дій; при цьому необхідна максимальна лібералізація економічних відносин та стимулювання збереження і розвитку бізнесу, особливо малого і середнього, за жорсткого контролю та регламентування найму і звільнення працівників, збереження їх соціально-трудових гарантій; заходи серед- ньострокового характеру передбачають адаптацію трудового ресурсу, підготовку і перепідготовку кадрів для тих видів діяльності, які найбільш затребувані у період повоєнного відновлення економіки; завдання стратегічного характеру зводяться до інвестицій у пріоритетні галузі економіки, високотехнологічні виробництва, розширення експортного потенціалу.
В сучасних умовах світового порядку людство (Україна безпосередній приклад) зіштовхнулося з поколінням воєнних конфліктів четвертого рівня. Йдеться про нелінійні асиметричні типи зовнішньої воєнної агресії, з-поміж яких найвищим типом складності характеризуються гібридні протистояння. Їх появі й все більш активному використанню посприяли процеси фінансово-економічної та інформаційної глобалізації, переведення зовнішньої воєнної, політичної, економічної агресії у т. зв. приховану площину, коли проти країни (групи країн, регіону) розгортається цілий комплекс ланцюгових реакцій загострення дисбалансів у національній господарській системі, які призводять спершу до структурних диспропорцій, розвитку процесів дестабілізації, а надалі - стагнації виробництва, девальвації національної валюти, зростання інфляції, зниження купівельної спроможності, погіршення коопераційних відносин, ускладнення фінансового стану підприємств, збільшення корпоративного і державного боргу, активізації зовнішньої трудової, а також внутрішньої вимушеної міграції і системного погіршення ситуації на ринку праці. Як свідчать дослідження, джерелами й сферами поширення гібридного втручання (з позиції впливу на ринок праці та сферу доходів і зайнятості населення) головно слугують економічна, інформаційна та прав людини (табл. 5).
Таблиця 5 - Аспекти еволюції ринку праці в умовах зовнішньої гібридної агресії
|
Джерела поширення впливу гібридного втручання |
Вплив на резилентність ринку праці |
||
|
Наслідки для ринку й системи СТВ |
Засоби протидії |
||
|
Економічна сфера (дестабілізація стратегічних галузей; зовнішній вплив на діяльність підприємств; опосередкований вплив на ринок праці через афільовані елементи бізнес-інфраструктури); Інформаційна сфера (поширення деструктивної інформації в сфері СТВ, соціальної політики, зайнятості для посилення соціальної напруги й невдоволення); Сфера прав людини (провокування соціально-трудового песимізму, експлуатація суспільно-дискусійних тем орієнтованих на руйнування людського і соціального капіталу) |
- Поширення бідності і поглиблення майнового розшарування населення; - розбалансування ключових структурних характеристик ринку; - безробіття і девіантна поведінка, соціальна апатія; - активізація зовнішніх міграційних процесів та погіршення якості інтелектуально-кадрового потенціалу; - послаблення можливостей соціальної та інфраструктури ринку праці; - зниження фінансово-ресурсних можливостей держави з регулювання ринків праці, стабілізації зайнятості |
- Збереження і захист людського потенціалу; - конвергенція систем соціальної безпеки та безпеки ринку праці з провідними міжнародними практиками; - модернізація ринку праці, зайнятості та доходів населення; - системний розвиток інфраструктури ринку праці та елементів системи колективно-договірного регулювання, діалогу суб'єктів системи СТВ; - поширення соціального страхування і відповідальності; - економічні засоби стримування еміграції населення та бізнесу |
Джерело: узагальнено на основі [3; 4; 11; 20; 22; 24; 25]
Комплексний характер впливу гібридних загроз призводить до дестабілізації не лише ринків праці, але й системи соціально-трудових відносин держави на загал. Його негативними наслідками стають: критичні деформації соціального і економічного розвитку регіонів та/чи територій (з поширенням загроз деградації і депопуляції, нарощування проблем сталого розвитку й відтворення), деформації соціальної структури, економічної активності, соціально-культурна деградація та низький рівень соціальної захищеності людини, безпеки праці й дотримання соціальних гарантій працівників.
Своєю чергою, протидія гібридним ризикам і загрозам в сфері соціально-трудових відносин, функціонування ринку праці й зайнятості населення об'єктивно потребують упровадження системного підходу у функціональних сферах, розвитку базових видів економічної діяльності, підвищення рівня зайнятості населення, посилення засад міграційної та демографічної безпеки.
Здебільшого сюди відносять інструменти системного характеру, орієнтовані на збереження й розвиток людського потенціалу, але й операційної значимості, особливо в частині конвергенції ринків праці та систем соціальної безпеки держави з провідними сучасними зарубіжними практиками, комплексного підходу до розвитку інфраструктури ринку праці зі паритетним представленням інтересів працівників, роботодавців та держави, становлення національної / регіональних систем колективно-договірного регулювання та діалогу суб'єктів соціально-трудових відносин, дієвої політики стримування зовнішньої міграції та забезпечення імміграції (повернення в країну) інтелектуально-кадрового ресурсу. Комплексна реалізація заходів у визначених напрямах спроможна забезпечити розвиток позитивних аспектів еволюції ринку праці країни / регіону в умовах зовнішньої гібридної агресії.
Висновки
На сьогодні відомо широкий спектр моделей економічного розвитку, значна частина яких в тій чи іншій мірі була реалізована. Узагальнення світового досвіду дає підстави для важливих висновків у частині ідентифікації спільних рис, тенденцій і наслідків еволюції ринків праці, включно з їх впливом на досягнення цілей і завдань розвитку економіки, внеском в коригування планів та переходу до інших типів зростання.
У провідних економіках світу на нині реалізується модель неоіндустріалізації, що передбачає становлення нових прогресивних галузей на основі індивідуалізації, нанотехнологій, біотехнологій, нових енергетичних ресурсів, зростання частки радикально нових інформаційно-технологічних процесів, що супроводжується такими аспектами еволюції ринку праці, як зростання частки зайнятих у високотехнологічних видах економічної діяльності, якості і ефективності процесів праці і системи їх соціально-трудового регулювання, однак, на тлі заміщення праці людини робототехнікою, звуження попиту на працю, зростання технологічного безробіття, «поляризації» робочої сили.
Схожими є тенденції еволюції ринку праці за смарторієнтованого просторового розвитку. Позаяк, тут наслідки структурно-галузевих диспропорцій в попиті і пропозиції праці м'якіші, втім також супроводжуються розвитком нестандартних форм зайнятості, що викликає труднощі контролю й спостереження за ринком, повноцінного соціального захисту працівників.
Країни, які зберігають аграрно-індустріальну спеціалізацію виробництва, не орієнтуються на технологізацію виробничих процесів, залишаються здебільшого сировинно орієнтованими, фактично поглиблюють деіндустріальну модель економічного розвитку, яка не потребує спеціалізованих кадрів, потужних інвестицій в інтелектуалізацію та мінімізує достатньо широкий спектр загроз безпеці розвитку ринку праці.
Позаяк, у середньо та довгостроковій перспективі призводить до погіршення людського капіталу, збільшення зайнятості у низькотехнологічних видах економічної діяльності, зростання регіональних диспропорцій розвитку ринків праці, контрпродуктивної мобільності робочої сили, активізації міграційних процесів, зокрема зовнішніх та таких, що призводять до суттєвого погіршення інтелектуально-кадрового ресурсу країни.
Відбуваються цілком специфічні процеси еволюції та адаптації ринку праці в умовах шоків, критичної політико-економічної нестабільності, зокрема війни, для якої характерні велика чисельність людських втрат і погіршення кадрового ресурсу, зростання зовнішніх та внутрішніх міграційних переміщень, дестабілізація системи й структури ринку праці, відтік інвестицій та зниження попиту на працю.
За такої ситуація стабілізація ринку праці відбувається одночасно з процесами відновлення національної економіки, коли першочергові оперативні заходи спрямовуються на нівелювання викликів і загроз втрати доходів і зайнятості, а також максимальну лібералізацію економічних відносин, стимулювання бізнесу за жорсткого контролю і регламентування трудових відносин, збереження соціально-трудових гарантій, заходи середньострокового характеру передбачають адаптацію і перепідготовку кадрів для тих видів діяльності, які найбільш затребувані у період повоєнного відновлення економіки, а завдання стратегічного характеру зводяться до інвестицій у пріоритетні галузі економіки, високотехнологічне виробництво, інфраструктуру і розвиток експортного потенціалу.
Свою специфіку має й еволюція ринку праці країн, які піддаються системному впливу сучасних гібридних викликів, ризиків та загроз, наслідки яких критично негативні та системні, мають середньо і довгостроковий характер, саме тому потребують проактивної державної політики спрямованої на збереження і захист людського потенціалу, конвергенцію систем соціальної безпеки та безпеки ринку праці з провідними міжнародними практиками, модернізацію ринку праці, зайнятості та доходів населення, системний розвиток недержавної інфраструктури ринку праці і колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин.
З огляду на тісний взаємний зв'язок, трансформація моделі економічного та просторового розвитку країни має враховувати, з одного боку, існуючий та перспективний стани розвитку ринку праці з позиції формування необхідного ресурсного забезпечення, якості праці та ефективності виробництва, а, з іншого, - напрями та засоби модернізації ринку праці у руслі форми здатної підтримати реалізацію обраного стратегічного вектора зростання країни і її економіки за одночасного нівелювання очікуваних і пов'язаних з цими процесами ризиків і загроз.
Список використаних джерел
1. Богдан Т. Післявоєнна відбудова: уроки з досвіду Балкан. URL : https://biz.censor.net/columns/3330248/pislyavoyenna_ vidbudova_uroky_z_dosvidu_balkan (дата звернення: 10.04.2022).
2. Васильців Т. Г., Левицька О. О. Методичні підходи до аналізування креативних та інформаційно-знаннєвих чинників у реалізації моделі смарт-спеціалізації в регіонах ЄС. Регіональна економіка. 2020. № 2. С. 153-162.
3. Васильців Т. Г., Лупак Р. Л., Волошин В. І. Стратегічні імперативи державної політики протидії гібридним загрозам і забезпечення економічної безпеки України. Економіка України. 2021. № 2. С. 32-51.
4. «Гібридна війна» Росії на Балканах: провал «малоросійського» сценарію. URL : https://www.ukrinform.ua/rubric- -world/2115578-gibridna-vijna-rosii-na-balkanah-proval-malorosijskogo-scenariu.h1ml (дата звернення: 12.04.2022).
5. 5 історій економічного успіху після війни: світовий досвід для України. URL : https://lb.ua/economics/2022/04/13/513199_5_ istoriy_ ekonomichnogo_uspihu_pislya.html (дата звернення: 15.04.2022).
6. Історія міжнародних криз. Центр економічного аналізу та експертизи. URL : https://wvwassessor.ru/forum/index.php?t=788 (дата звернення: 22.02.2022).
7. Квасній Л. Г., Волошанська А. В. Переваги та недоліки процесу деіндустріалізації для світової економіки. Наукові праці МАУП. Серія Економічні науки. 2019. Вип. 57 (1). С. 67-78.
8. Колот А. М., Герасименко О. О. Концепт «Праця 4.0»: теоретико-прикладні засади формування та розвитку. Економіка і прогнозування. 2020. № 1. С. 7-31.
9. Панченко В., Резнікова Н. Операція деіндустріалізація, або Навіщо нам промисловий ренесанс. URL: https://zn.ua/ukr/ macrolevel/operaciya-deindustrializaciya-abo-navischo-nam-promisloviy-renesans-_.html (дата звернення: 18.04.2022).
10. Решетило В. П., Островський І. А. Неоіндустріалізації та її вплив на розвиток вітчизняної та міжнародної економіки. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2018. Вип. 18. Ч. 3. С. 21-25.
11. Світова гібридна війна: український фронт : монографія / за заг ред. В. П. Горбуліна. Харків : Фоліо. 2017. С. 359-368.
12. Системні вади ринку праці та пріоритети його реформування : аналіт. доп. / за ред. Я. А. Жаліла. Київ : НІСД, 2010. 72 с.
13. Територіальний розвиток і регіональна політика. Стимулювання розвитку регіонів на засадах смарт-спеціалізації: бар'єри та механізми імплементації: наукова доповідь / наук. ред. д.е.н., проф. Сторонянська І. З. Львів : ІРД НАНУ 2021. 155 с. (Серія «Проблеми регіонального розвитку»).
14. Червінська Л., Червінська Т., Якушик І., Галаченко О. Формування регіональної політики зайнятості в Україні. Економічні горизонти. 2021. № 1(16). С. 43-51.
15. Штань М. В. Державна політика неоіндустріалізації в Україні. Інвестиції: практика та досвід. 2017. № 9. С. 34-38.
16. Як військові конфлікти впливають на економіку. URL: https://mind.ua/openmind/20173685-yak-vijskovi-konflikti- vplivayut-na-ekonomiku (дата звернення: 15.04.2022).
17. Гринкевич С. С., Лупак Р Л., Васильків Ю. В. Формування системи та структурування інституційного забезпечення реалізації державної політики розвитку і використання трудового потенціалу України. Бізнес Інформ. 2015. № 7. C. 67-72.
18. Levytska O., Mulska O. Emerging trends in the labour market of Ukraine in terms of global transformations. Perspectives: Journal on Economic Issues. 2018. № 2. P. 53-70.
19. Vasyltsiv T., Lupak R., Kunytska-Iliash M., Levytska O., Mulska O. Instruments of regional policy for human resources conservation by means of regulation of external youth migration of rural territories of the Carpathian region. Agricultural and Resource Economics. 2020. Vol. 6. № 3. P 149-170.
20. Semiv S., Berezivskiy Y, Baranyak I., Mulska O., Ivaniuk U. Priorities and tools of regulation of external migration in the Carpathian region of Ukraine. Agricultural and Resource Economics. 2021. Vol. 7. № 2. Р 160-181.
21. Smart-інфраструктура у сталому розвитку міст: світовий досвід та перспективи України. Київ : Центр Разумкова, 2021.400 с.
22. Vasyltsiv T., Lupak R., Levytska O. Trends and characteristics of The migration from Ukraine to Poland: the aspect of rural areas and conclusion for state migration policy. Wies i Rolnictwo. 2020. № 186 (1). P. 51-67.
23. Smart Specialisation - Strengthening Innovation in Europe's regions. URL: https://ec.europa.eu/regional_policy/en/informa- tion/publications/factsheets/2017/smart-specialisation-strengthening-innovation-in-europe-s-regions (дата звернення: 05.04.2022).
24. Васильців Т.Г., Іляш О.І., Лупак РЛ. Проблеми та засоби конвергенції соціальної безпеки в Україні та ЄС. Бизнес Інформ. 2018. № 12(491). С. 8-14.
25. Ilyash O, Hrynkevych S, Ilich L, Kozlovskyi S, Buhaichuk N. Economic assessment of the relationship between housing and communal infrastructure development factors and population quality of life in Ukraine. Montenegrin J Econ. 2020. № 16(3), pp. 93-108.
References
1. Bohdan T. (2022) Pislyavoyenna vidbudova: uroky z dosvidu Balkan [Postwar reconstruction: lessons from the Balkan experience]. Available at: https://biz.censor.net/columns/3330248/pislyavoyenna_vidbudova_uroky_z_dosvidu_balkan (accessed 10 April 2022).
2. Vasyltsiv T. H., Levytska O. O. (2020) Metodychni pidkhody do analizuvannya kreatyvnykh ta informatsiyno-znannyevykh chynnykiv u realizatsiyi modeli smart-spetsializatsiyi v rehionakh YES [Methodical approaches to the analysis of creative and information-knowledge factors in the implementation of the model of smart specialization in the EU regions]. Regional economy, no. 2, pp. 153-162.
3. Vasyltsiv T. H., Lupak R. L., Voloshyn V I. (2021) Stratehichni imperatyvy derzhavnoyi polityky protydiyi hibrydnym zahrozam i zabezpechennya ekonomichnoyi bezpeky Ukrayiny [Strategic imperatives of state policy to combat hybrid threats and ensure economic security of Ukraine]. Ukraine economy, no. 2, pp. 32-51.
4. «Hibrydna viyna» Rosiyi na Balkanakh: proval «malorosiys'koho» stsenariyu [Russia's «hybrid war» in the Balkans: the failure of the «Little Russia» scenario] (2016). Available at: https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2115578-gibridna-vijna-rosii-na- balkanah-proval-malorosijskogo-scenariu.html (accessed 12 April 2022).
5. 5 istoriy ekonomichnoho uspikhu pislya viyny: svitovyy dosvid dlya Ukrayiny [5 stories of economic success after the war: world experience for Ukraine] (2022). Available at: https://lb.ua/economics/2022/04/13/513199_5 _istoriy_ ekonomichnogo_uspihu_ pislya.html (accessed 15 April 2022).
6. Istoriya mizhnarodnykh kryz. Tsentr ekonomichnoho analizu ta ekspertyzy [History of international crises. Center for Economic Analysis and Expertise] (2021). Available at: https://wvwassessor.ru/forum/index.php?t=788 (accessed 15 February 2022).
7. Kvasniy L. H., Voloshans'ka A. V (2019) Perevahy ta nedoliky protsesu deindustrializatsiyi dlya svitovoyi ekonomiky [Advantages and disadvantages of the deindustrialization process for the world economy]. Scientific works of IAPM. Economic Sciences Series, vol. 57 (1), pp. 67-78.
8. Kolot A. M., Herasymenko O. O. (2020) Kontsept «Pratsya 4.0»: teoretyko-prykladni zasady formuvannya ta rozvytku [The concept of «Labor 4.0»: theoretical and applied principles of formation and development]. Economics andforecasting, no. 1, pp. 7-31.
9. Panchenko V, Reznikova N. (2016) Operatsiya deindustrializatsiya, abo Navishcho nam promyslovyy renesans [Operation deindustrialization, or Why do we need an industrial renaissance]. Available at: https://zn.ua/ukr/macrolevel/operaciya- deindustrializaciya-abo-navischo-nam-promisloviy-renesans-_.html (accessed 18 April 2022).
10. Reshetylo V P, Ostrovs'kyy I. A. (2018) Neoindustrializatsiyi ta yiyi vplyv na rozvytok vitchyznyanoyi ta mizhnarodnoyi ekonomiky [Neo-industrialization and its impact on the development of domestic and international economy]. Scientific Bulletin of UzhhorodNational University, vol. 18, p. 3, pp. 21-25.
11. Horbulin V P. (2017) Svitova hibrydna viyna: ukrayins'kyy front [World Hybrid War: Ukrainian Front]. Kharkiv: Folio. (in Ukrainian)
12. Zhalilo Yа. A. (2010) Systemni vady rynkupratsi tapriorytetyyoho reformuvannya [Systemic defects of the labor market and priorities for its reform]. Kyiv: NISD (in Ukrainian)
13. Storonyans'ka I. Z. (2021) Terytorial'nyy rozvytok i rehionalna polityka. Stymulyuvannya rozvytku rehioniv na zasadakh smart- spetsializatsiyi: bar"yery ta mekhanizmy implementatsiyi [Territorial development and regional policy. Stimulating the development of regions on the basis of smart specialization: barriers and implementation mechanisms]. Lviv: IRD NANU (in Ukrainian)
...Подобные документы
Стратегія економічного розвитку як невід’ємна складова системи політичного, економічного й соціального регулювання країни. Особливості стратегії глобалізації та середовище формування їх розвитку. Економічні стратегії держави в умовах глобалізації.
реферат [30,8 K], добавлен 12.04.2019Сутність і фактори економічного зростання держави в сучасних ринкових умовах. Тини економічного зростання, їх характеристика та відмінні особливості. Структура і динаміка розвитку США, виявлення та аналіз її основних внутрішніх і зовнішніх факторів.
дипломная работа [90,4 K], добавлен 08.02.2010Сутність та еволюція основних моделей економічного розвитку національних економік. Дослідження особливостей формування азійських моделей економічного розвитку. Наслідки інвестиційного буму в Індії. Причина низької конкурентоздатності економік країн Азії.
курсовая работа [224,7 K], добавлен 31.05.2014Сутність та теоретичні засади дослідження національних моделей економічного розвитку країн. Азійські моделі економічного розвитку. Особливості трансформації економіки Китаю. Бенчмаркінг інноваційного розвитку, шляхи підвищення конкурентоспроможності.
курсовая работа [490,7 K], добавлен 02.07.2014Історія створення та розвитку Міжнародної організації праці, її основні задачі та цілі. Методи та законодавча база діяльності. Керівні органи Міжнародної організації праці і їх структура, порядок проведення щорічної конференції та діяльність між ними.
реферат [21,3 K], добавлен 16.08.2009Подолання проблем високого рівня безробіття та низькопродуктивної зайнятості значної частини населення, які є характерними для України на даний час як умова формування передумов для економічного зростання. Регулювання спільного європейського ринку праці.
реферат [19,0 K], добавлен 05.05.2019Вимоги до робочої сили, її кваліфікації, загальноосвітнього рівня, мобільності. Модель постіндустріального розвитку. Вплив процесів глобалізації на розвиток ринку праці. Тенденції розвитку людського потенціалу. Рівень освіти трудових мігрантів з України.
научная работа [75,1 K], добавлен 13.03.2013Визначення сутності поняття інвестицій та інвестиційного ринку. Характеристика фінансових ринків у сучасній ринковій економіці. Сучасні тенденції прямого іноземного інвестування в умовах глобалізації економічного розвитку і світової фінансової кризи.
контрольная работа [216,5 K], добавлен 07.11.2010Феномен товарного виробництва, що переріс національні кордони. Формування глобального ринку та контури його сегментації. Розвиток глобальних ринків як прояв глобалізації економіки. Взаємозалежність країн, збільшення ризиків "ланцюгової" нестабільності.
реферат [144,8 K], добавлен 03.06.2015Основи секторального економічного співробітництва України та Європейського Союзу (ЄС), діагностика його розвитку. Напрями національної економічної політики в умовах розширення ЄС та стратегія участі України у формуванні Єдиного економічного простору.
курсовая работа [362,7 K], добавлен 01.06.2014Теоретичні засади розвитку ринків соняшникової олії в умовах глобалізації світової економіки. Державне регулювання ринку в Україні. Моніторинг, прогноз кон’юнктури. Поточний стан внутрішнього ринку. Перспективи посилення позицій країни на світовому ринку.
курсовая работа [2,4 M], добавлен 03.03.2013Сутність і поняття міжнародного поділу праці. Характеристика напрямків діяльності України в системі міжнародного економічного поділу праці. Спеціалізація різних видів трудової діяльності, їх взаємодоповнення. Факторні передумови міжнародної торгівлі.
реферат [38,0 K], добавлен 26.11.2015Поняття та класифікація світових ринків капіталу, закономірності їх розвитку. Форми здійснення міжнародного інвестування. Розвиток теорії та моделей використання інвестиційних ресурсів на сьогодні, стратегія їх залучення. Україна на інвестиційному ринку.
курс лекций [2,0 M], добавлен 10.08.2011Поняття і причини розвитку міжнародних лізингових відносин, аналіз їх розвитку на світовому ринку. Правові аспекти регулювання лізингу в Україні. Визначення економічної доцільності лізингових операцій на підприємстві. Аналіз стану охорони праці на ньому.
дипломная работа [997,8 K], добавлен 01.07.2011Моделі регулювання соціально-трудових відносин (європейська, англосаксонська і китайська). Основні цілі Міжнародної організації праці. Українська політика вирішення проблеми соціально–трудових відносин. Система регулювання трудових відносин в Німеччині.
реферат [20,2 K], добавлен 11.08.2009Зміст формування стратегій розвитку. Економічні пріоритети держав в умовах глобалізації. Система міжнародного регулювання світового господарства. Оцінка стратегій розвитку країн транзитивної економіки. Напрями макрорегіональних інтеграційних об’єднань.
реферат [120,5 K], добавлен 22.11.2014Дослідження ключових аспектів суспільно–політичних реалій України. Аналіз становища держави в умовах політичної кризи 2013–2015 років. Вплив суспільно–політичного розвитку України на євроінтеграційний поступ держави та на її співпрацю з Радою Європи.
статья [21,8 K], добавлен 11.09.2017Причини економічних змін, що відбуваються в Україні. Загальна характеристика ринку праці. Проблема значного скорочення офісних працівників. Економічне активне населення. Попит і пропозиція на ринку праці України. Перспективи вирішення сучасних проблем.
реферат [165,9 K], добавлен 17.12.2012Характеристика розвитку сучасного світового ринку послуг і зовнішньої торгівлі послугами України. Динаміка чистого експорту послуг регіонів. Особливості функціонування сектору послуг в Україні після її вступу в СОТ та лібералізація українського ринку.
реферат [43,6 K], добавлен 07.09.2009Історія та принципи демократії, її співвідношення з ринковою економікою. Функції Всесвітньої торгової організації, її роль у покращенні економічного стану різних держав. Характеристика економіки та європейської політики Польщі, стратегія розвитку країни.
курсовая работа [111,5 K], добавлен 23.05.2013
