Brexit. Політичний та економічний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru

Brexit. Політичний та економічний аспекти

Геращенко Назар Михайлович --

студент IV курсу факультету адвокатури Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого

Nazar M. Herashchenko --

4th year student of the Barristers ' Faculty Yaroslav Mudryi National Law University (77 Pushkinska Street, Kharkiv, 61024, Ukraine)

Глушко Анастасія Дмитрівна --

студентка IV курсу факультету адвокатури Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого

Anastasiia D. Hlushko --

4th year student of the Barristers ' Faculty Yaroslav Mudryi National Law University (77 Pushkinska Street, Kharkiv, 61024, Ukraine)

Референдум щодо продовження членства в Європейському Союзі (ЄС) у червні 2016 р. став переломним моментом у відносинах між Об'єднаним Королівством та ЄС. Результат -- 51.9% проти 48.1% на користь виходу з ЄС був прийнятий з високою явкою у 72.2 %. У березні 2017 р. британський уряд офіційно розпочав процес перемовин про вихід Великої Британії з ЄС - так званий Brexit. Економічні та політичні наслідки Brexit в перспективі несуть глобальні зміни для Великої Британії і ЄС.

Ключові слова: Brexit, вихід, Велика Британія, Європейський Союз, референдум, політичний аспект, економічний аспект, наслідок.

вrexit європейський союз

Референдум по продлению членства в Европейском Союзе (ЕС) в июне 2016 г. стал переломным моментом в отношениях между Соединенным Королевством и ЕС. Результат - 51.9% против 48.1% в пользу выхода из ЕС был принят с высокой явкой в 72.2%. В марте 2017 г. британское правительство официально начало процесс переговоров о выходе Великобритании из ЕС. Экономические и политические последствия Brexit несут глобальные изменения для Великобритании и ЕС.

Ключевые слова: Brexit, выход, Великобритания, Европейский Союз, референдум, политический аспект, экономический аспект, следствие.

N.M. Herashchenko, A.D. Hlushko, Ya. V. Sirotenko Brexit. Political and Economic Aspects

The British referendum on continuing membership of the European Union (EU) in June 2016 represented a turning point in the relationship between the United Kingdom (UK) and the EU. The result - a 51.9% to 48.1% victory for Leave voters on a high turnout of 72.2% - was accepted by Prime Minister David Cameron as a defeat; he resigned. In March 2017, the British government under Prime Minister Theresa May invoked Article 50 of the Treaty on European Union, officially beginning the negotiations of UK withdrawal from the EU - the Brexit process. The economic and political effects of Brexit will be far-reaching for the UK and the EU and warrant scholarly examination. This collection has two main aims: to investigate the implications of Brexit for the EU and the UK, placing this assessment in the context of the long-term evolution of UK-EU relations; and to draw some lessons from it, relating these findings to debates within the literature on EU policymaking, comparative politics and political economy. Brexit raises a set of important questions addressed by this collection: what are the repercussions of Brexit for the EU, to be precise its policies, the relations between member states and the domestic contestation of the EU? What are the consequence of Brexit for the UK, specifically for British politics and the British economy? What is the implication of Brexit for theories of EU integration? The papers address these questions. The material is organized into two parts. The first explores the implications of Brexit for key policy areas, namely the single market, finance and migration. The policies selected are those in which the consequences of Brexit are likely to be most significant because they are linked to the four freedoms' in the Single Market. The second part explores important `horizontal' or thematic issues, namely lessons from Brexit for theories of integration, the balance of power in the EU amongst the main member states post-Brexit, the evolution of the domestic political contestation in the EU, and the impact of Brexit on domestic politics in the UK.

Keywords: Brexit, exit, Great Britain, European Union, referendum, political aspect, economic aspect, consequence.

Постановка проблеми: особливості припинення членства держави в ЄС визначається ст. 50 ДЄС, що була додана Лісабонським договором 2007 р. Зокрема, передбачається, що «будь-яка держава може вирішити вийти з Союзу згідно зі своїми конституційними вимогами». Право держави на вихід з ЄС - це суверенне право кожної держави-члена, яке може бути реалізоване у будь-який час з моменту вступу держави до союзу. Процес Brexit є безпрецедентною подією в історії європейської інтеграції.

Початок статті присвячено наслідкам Brexit для ключових елементів співпраці держав ЄС, а саме: єдиного ринку, фінансів та міграції. На нашу думку, саме в цих аспектах наслідки Brexit будуть найбільш помітними та відчутними, адже вони безпосередньо пов'язані з «чотирма свободами» Єдиного ринку.

Наприкінці статті увага зосереджена на дослідженні важливих тематичних питаннях, а саме: вплив Brexit на теорії інтеграції, зміна балансу сил в ЄС серед основних держав-членів, еволюція внутрішньої політичної боротьби в ЄС, вплив Brexit на внутрішню політику Великої Британії.

Першочергово нами представлено передумови даного явища, після чого ми торкнемося питання проведення перемовин і презентуємо висновки, підмітивши певні тенденції, що є спільними для них. Звісно, що питання Brexit є досить великим за обсягом та всі його аспекти детально розглянути неможливо, але спробуємо висвітлити з них найбільш важливі.

Метою даної статті є дослідити наслідки Brexit для ЄС і Великої Британії в контексті довгострокової еволюції спільних відносин та сформувати певні висновки, співставляючи їх з дискусіями про політику та економіку ЄС.

З феномену Brexit випливає низка важливих питань, на які у цій статті також приділено певну увагу:

Як Brexit вплине на ЄС у аспекті відносин між державами-членами та як зміниться внутрішня конкуренція держав у ЄС?

Який наслідок впливу Brexit на Велику Британію в аспекті політики та економіки?

3.Чи має Brexit вплив на теорію інтеграції ЄС?

Стан дослідження. Проблематика впливу Brexit та його політичні та економічні наслідки як для Великою Британія, так і для Європейського Союзу в цілому, були в центрі уваги досліджень К. Армстронга, Д. Говарда, Л. Квальї, У. Кротца, Д. Шильда, А. Гамблі.

Виклад основного матеріалу:

Розуміння передумов Brexit. Відносини Великої Британії з європейською інтеграцією були бурхливими. Фактично, Велика Британія вважала себе світовою державою, а Європу - лише однією зі сфер свого впливу. Можемо прослідкувати це з 1950 р., коли її уряд відмовився брати участь у Декларації, яка стосувалась інтеграції в галузях вугільної та металургійної промисловості. Вже у листопаді 1955 р. країна вийшла з Спааського комітету, який на той час займався підготовкою створення майбутнього Європейського економічного співтовариства.

Перші спроби змінити вектор політики в європейському напрямку були зроблені прем'єр- міністром Гарольдом Макмілланом. Саме він ініціював подання заяви на членство в європейських співтовариствах (EC), проте ця спроба провалилася через розбіжності в поглядах уряду [1].

Однак, коли змінений законопроект знову представили до Кабінету Міністрів у квітні 1961 р., заява на членство в європейських співтовариствах була прийнята британським урядом. Поки в Брюсселі тривали переговори про вступ, лідер лейбористів Х'ю Гейтскелл оголосив про свою опозицію на партійній конференції в жовтні 1962 р. Членство означало б «кінець Британії як незалежної держави» та «кінець тисяч років британської історії». Проте, не дивлячись на важкий шлях британського уряду до прийняття заяви на членство, вона була відхилена президентом Франції, Шарль Де Голлем, в січні 1963 р. [2].

Необхідно зазначити, що нестійкий характер відносин Великої Британії та ЄС також мав місце внаслідок дій з боку самого союзу, наприклад, дві відмови Шарль де Голля від членства (у 1963 та 1965 р.р.); політика

«невідповідності», яку європейська бюджетна система та спільна сільськогосподарська політика представили для заявниці; інші країни- члени, які розробляють політику, що суперечить політиці її уряду та мали наслідком необхідності різноманітних політичних виключень. Також причиною було своєрідне взаємне непорозуміння чи суперечливі цінності, а саме: нездатність уряду країни погодитися з інтеграцією як політичним проектом; неодноразовий вибір Атлантистських партнерів, а не ЄС; ворожий підхід до дипломатії ЄС, а не створення альянсу з партнерами союзу. Однак основними причинами нестабільності відносин були суперечки всередині уряду Великої Британії.

Постійною рисою, яка характеризувала уряд Великобританії на той момент, була розбіжність між партіями та в середині партій, загострена політикою суперництва в Вестмінстері. Заклики до підтримки національного (тобто зовнішнього) суверенітету та (внутрішнього) парламентського суверенітету були регулярними темами в британській політичній риториці щодо європейської інтеграції. Рідко політичні еліти мали можливість продемонструвати переваги ЄС і набагато частіше ЄС був предметом суперечок. Так, уряд пані Тетчер успішно відстоював неоліберальну політику в ЄС як протагоніст єдиного ринку в середині 1980-х р., але в Брюггеській промові 1988 р. він виробив більш ворожу позицію щодо інтеграції у світлі розповсюдження ЄС на митний союз і соціальну політику. А зусилля прем'єр-міністра Блера щодо кардинальних змін у відносинах Великої Британії з ЄС хоча і не залишилися безрезульта- тивними, але очікуваний вплив на громадську думку так і не відбувся. Оскільки ці зміни мали бути пов'язані із перспективою приєднання до єдиної валюти: крок так і не був зроблений [3].

Постійність європейського питання пояснюється декількома конкуруючими та мінливими поглядами на монархію та її відносини з Європою. У перші роки консервативне до глобальних відносин Британії та Співдружності створило одну з основ протистояння членству. Після промови Тетчер, ця консервативна позиція перетворилася на більш популістський євро- скептицизм, лідером позиції якого зараз є Партія незалежності Сполученого Королівства (UKIP).

Економічні переваги інтеграції сформували більшу частину оригінального бачення правоцентристської «торгової» інтеграції: бачення, яке підтримували консервативні прем'єр- міністри Макміллан і Хіт. Дану перспективу зміцнили спроби Тетчер експортувати ідеї лібералізації в ЄС через Єдиний ринок. Деякі політики закликають до «глобальної Британії», оскільки ЄС вважається перешкодою для ліберальної торгівлі. Всі ці процеси дуже сильно вплинули та посилили розкол у Консервативній партії [4].

У лівій частині партійного спектру дебати 1970-х і 1980-х р. стосувалися того, яким чином найкраще забезпечується економічний і соціальний добробут - всередині чи поза ЄС.. Така проблема розділила лейбористів, коли вони прийшли до уряду в 1974 р. Її можна було вирішити лише після повторного узгодження умов членства. Наступний референдум 1975 р., на якому 67% проголосували за те, щоб залишитися в ЄС, допоміг запобігти внутрішньопартійним розбіжностям. Ті, хто віддає перевагу національному шляху, займали домінуючу роль у Лейбористській партії протягом більшої частини 1980-х р.. Пояснює проблеми партії той факт, що від референдуму 1975 р. до сьогодні багато членів парламенту дотримувалися проєвропейського підходу до економічного та соціального добробуту, коли інша частина знаходиться у «національному» таборі.

Вказані розбіжності, що розвиваються, є певним поясненням підготовки до референдуму. Коаліційний уряд 2010-2015 рр. об'єднав ліберал-демократів - найбільш послідовну проєвропейську партію, з пост-маастрихтською - найбільш євроскептичною версією Консервативної партії. Інакомислення в європейській політиці було поширеним. Наявність різних поглядів та виборчі занепокоєння щодо підйому Партії незалежності Сполученого Королівства виникли у промові Девіда Кемерона в Bloomberg [5] у якому він виклав своє бачення Сполученого Королівства, виступив за нове врегулювання питання з ЄС і пообіцяв провести референдум. Після переобрання в травні 2015 р. йому довелося реалізувати обіцянки. Повторні переговори завершилися угодою з Європейською Радою в лютому 2016 р., що є кроком назад серед його досягнень. Таке рішення стало початком кампанії референдуму, під час якої його власна партія була розділена.

Здійснення Brexit було викликом для майбутнього прем'єр-міністра Терези Мей. Вона зіткнулася з дворівневою грою. На одному рівні вона має знайти згоду з партнерами з ЄС щодо набору принципів, викладених у її промовах (розглянемо нижче). Проте їй також треба впоратися з триваючими розбіжностями, згаданими вище, які проходять прямо через серце її партії. Те, що їй доводиться покладатися на підтримку Демократичної юніоністської партії Північної Ірландії (DUP), ще більше послабило її позиції та ускладнило питання про ірландський кордон. Насправді це загострює ще один внутрішній аспект, а саме територіальність, оскільки виборці в Шотландії, Північній Ірландії та Лондоні проголосували за те, щоб залишитися в членстві ЄС.

Динаміка перемовин Brexit. Після референдуму Тереза Мей зрозуміла, що їй необхідно повністю розірвати стосунки з ЄС, щоб отримати стійку підтримку її євроскептичних прихильників.

Вона інтерпретувала результат референдуму як чіткий сигнал, що виборці бажають, аби уряд контролював імміграцію в ЄС, пропонуючи так званий «жорсткий» Brexit, який би залишив Велику Британію поза єдиним ринком і митним союзом.

У її січневому виступі 2017 р. в Ланкастер-Хаус, прем'єр-міністр окреслила цілі переговорів уряду щодо Brexit. У виступі виключалось членство в єдиному ринковому та митному союзі, закликаючи замість цього «Глобальну Британію»' укласти угоду про вільну торгівлю з ЄС і нові торговельні угоди з іншими країнами. Іншими важливими завданнями для уряду були: повернути контроль над імміграційними та британськими законами; позбавитись юрисдикції союзу; уникнути «жорсткого кордону» з Ірландією; гарантувати права громадян ЄС, які проживають у Британії та права власних громадян в інших державах-членах ЄС. У лютому 2017 р., уряд Великої Британії видав «White Pa- per», у якому докладно викладено питання, що були порушені у промові [6]. У березні 2017 р. уряд країни застосував ст. 50, що стало початком перемовин про вихід. У керівних принципах ЄС для ведення переговорів, офіційно прийнятих Європейською радою у квітні 2017 р., викладено «основні принципи» переговорів та міститься заклик до «поетапного підходу». У керівних настановах чітко зазначено, що «не член Союзу, який не виконує тих самих зобов'язань, що й член, не може мати ті ж права та користуватися тими самими перевагами, що й член». У документі також стверджувалося, що переговори слід розділити на дві фази, де перша стосується умов виходу, а друга стосується майбутніх відносин між країною та ЄС. Другий етап розпочнеться після того, як буде досягнуто «достатнього прогресу» на першому етапі. Зрештою, ЄС чітко дав зрозуміти, що не буде жодних окремих переговорів між окремими державами-членами та Великою Британією.

Того ж місяця Європейський парламент (який має право давати згоду щодо угод про вихід та майбутні відносини між Великою Британією та ЄС) схвалив основні принципи та поетапний підхід, викладені Європейською радою. Європарламент у 2017 р. підтвердив, що «членство у внутрішньому ринку та митному союзі тягне за собою визнання чотирьох свобод, юрисдикції Суду Європейського Союзу, загальних бюджетних внесків та прихильності до спільної комерційної політики Європейського Союзу». Він підкреслив зобов'язання щодо бюджетних внесків учасниці та поводження з громадянами ЄС, які проживають у Великій Британії. Зрештою, він застеріг від «будь-яких двосторонніх домовленостей» між однією чи кількома державами-членами та останньої у сферах компетенції ЄС [7].

На першому етапі переговорів про Brexit обговорювалися такі основні питання: дотації Великої Британії до бюджету ЄС, згортання програм витрат та поділ активів та пенсійних зобов'язань; набуті права, охорона здоров'я та інші соціальні зобов'язання для громадян ЄС, які проживають у країні, та її громадян у ЄС; прикордонні угоди щодо Північної Ірландії та Гібралтару.

Авантюра прем'єр-міністра Мей, що мала місце перед загальними виборами у червні 2017 р., яка нібито спрямована на зміцнення її позицій на переговорах, мала неприємні наслідки для Консервативної партії і призвела до необхідності парламентської підтримки Демократичної Юніоністської Партії для збереження парламентської більшості. Відчуження

консерваторами деяких виборців, що залишилися, було одним із багатьох факторів, що вплинули на результат виборів. Погляд уряду на Brexit став більш двозначним через розбіжності у поглядах всередині Консервативної партії та парламентських труднощах. Канцлер казначейства Філіп Хаммонд закликав до необхідності зберегти доступ до Єдиного ринку, запропонувавши певний відхід від чистого розриву з ЄС. Інші міністри наполягали на дотриманні існуючої політики.

У вересні 2017 р., наближаючись до найважливішого етапу першої фази переговорів, Мей виступила із промовою у Флоренції, пообіцявши виконати фінансові зобов'язання, взяті учасницею у період членства; висунула пропозицію включити засоби правового захисту для громадян ЄС, які мешкають у Великій Британії, у фактичний договір про вихід; визнання ролі Європейського Суду у врегулюванні суперечок про право; визнання важливості питання про ірландський кордон; наявність перехідного періоду тривалістю близько двох років. Прем'єр-міністр також прагнула пов'язати безпеку та оборону з угодою з ЄС [8].

У грудні 2017 р. ЄС та Велика Британія випустили спільну заяву про згоду з ключових питань, що обговорювалися на першому етапі переговорів. По-перше, захист прав громадян ЄС у Великій Британії та її громадян у ЄС був гарантований тим, хто скористався правом на вільне пересування на дату виходу. По-друге, обидві сторони підтвердили своє зобов'язання уникати «жорсткого кордону» в Ірландії. Намір Великої Британії полягав у досягненні цієї мети через їх спільні відносини. Без узгоджених рішень остання зобов'язалася «підтримувати повну відповідність тим правилам внутрішнього ринку та Митного союзу, які зараз чи в майбутньому підтримують співпрацю Північ- Південь». По-третє, обидві сторони узгодили методологію розрахунку фінансового врегулювання, але в документі не було зазначено конкретних цифр [9].

Вважалося, що переговори досягли достатнього прогресу, щоб перейти до другого етапу, що стосується майбутніх відносин між країною та союзом. Зокрема, обговорювалися такі питання: умови будь-якої угоди про вільну торгівлю/мито між Великою Британією та ЄС та перехідний період. Угода за останнім була досягнута в березні 2018 р., так що перехід буде тривати з дня Brexit - 29 березня 2019 р., до кінця грудня 2020 р.. Однак, довелося

відмовитися від свободи пересування людей та збереження юрисдикції Європейський Суду протягом цього періоду, але в день Brexit не буде проблем щодо торгівлі між Великою Британією та ЄС. Згадана угода послідувала за промовою Мей, в якій вона продемонструвала більший реалізм щодо цілей країни на переговорах. На даному етапі не було досягнуто остаточної угоди з делікатного питання про ірландський кордон з Північною Ірландією [10].

Майбутні відносини, що стосуються зовнішньої та безпекової політики, а також співпраці поліції, залишився предметом переговорів. Уряд закликав укласти глибоку і всеосяжну угоду про вільну торгівлю з ЄС, спираючись на угоду про вільну торгівлю між ЄС і Канадою, але виходячи за його рамки, яка включатиме послуги, особливо фінансові. Узгодження з цих питань вимагало часу і виходило за часові межі.

Огляд документів. У перших трьох документах з представленої збірки порушено питання наслідків Brexit для ключових напрямків політики ЄС: Єдиний ринок, фінанси та імміграція. Армстронг у 2018 р. піднімає питання, якою мірою політика регулювання Великої Британії буде відповідати або відхилятися від політики ЄС після Brexit, особливо в середньостроковій та довгостроковій перспективі. Він висміює три способи управління - ієрархію, ринки, суспільство та стверджує, що динаміка регулятивних розбіжностей/подібностей між Великою Британією та ЄС буде характерною для цих режимів. Даний документ стосується літератури з європеїзації загалом та зовнішнього управління ЄС зокрема [11].

Говард і Квалья аналізують зміни у веденні політики Єдиного ринку фінансів у контексті Brexit. В теорії, вони взаємодіють із двома політико-економічними органами, які надають різні прогнози щодо результатів переговорів Brexit з фінансових питань: «битва» між внутрішніми системами держав-членів та транснаціональними фінансовими мережами. Вони знаходять недостатню кількість предумов для формування міжнаціональних альянсів, що будуть мати на меті збереження широкого доступу до єдиного ринку фінансових послуг для Єдиного Королівства. Навпаки, основні фінансові центри ЄС та їхні національні органи змагалися за те, щоб виманити фінанси зі Сполученого Королівства. Відповідно, шанси на укладення особливої угоди є досить низькими [12].

Деннісон і Геддес розглядає питання впливу на Brexit перемовин щодо імміграційного питання, та яким буде регулювання режиму перебування у країні громадян ЄС та мігрантів з країн, що не входять до складу ЄС. Вони формують звіт з міграційної політики в контексті Brexit, розглядаючи три основні компоненти: по-перше, політизація імміграції, відзначена підвищеною важливістю проблеми; по-друге, пріоритет на широку думку громадськості, а не на звужені інтереси таких сфер як, наприклад, бізнес. Вони дійшли висновку, що референдум виніс питання імміграції на той рівень, на якому його вирішення багато в чому залежало саме від думки громадськості і тим самим порушив глибші питання про майбутні зміни у формі функціонування економіки країни та питання вибору необхідної політичної моделі, що буде придатною для її підтримки [13].

Шиммельфенніг розглядає процес диференційованої реінтеграції, що означає вибіркове зниження рівня та сфери інтеграції держави- члена, спричинене досліджуваним явищем. Стверджується, що постфункціональне пояснення диференційованої інтеграції також пояснює динаміку розпаду. Таким чином, Brexit був забезпечений інтеграційними ефектами, що кидають виклик самовизначенню, росту авторитету євроскептичної партії (UKIP) та доступності референдумів. Однак, інституційні та матеріальні можливості позиції держав, що прагнуть реінтеграції, програють позиціям держав, які підтримують відмову від таких перемовин на користь подальшої інтеграції. Отже, очікується, що прихильники реінтеграції притримають їхні вимоги при собі і підуть на поступки ЄС під час переговорів [14].

Кротц і Шильд вивчають наслідки Brexit для франко-німецького альянсу в ЄС та щодо відносного впливу двох держав один на одного у цих відносинах та на ЄС загалом. При цьому цей документ також оцінює наслідки Brexit у контексті розвитку майбутнього ЄС. Автори описують три основні сценарії розвитку ЄС: німецька гегемонія; розпад Європейського Союзу; оновлення франко-німецьких відносини як нова рушійна сила для ЄС. Результат частково залежатиме від зміцнення становища Німеччини та спроможності Франції до проведення економічних реформ [15].

Таггарт та Щербяк досліджують зв'язок між недавніми кризами в ЄС та розвитком партійного євроскептицизму в Європі. Вони визначають чотири основні сфери, в яких ЄС критикується на національних рівнях: економічні чинники, імміграція, демократія/суверенітет. В своїх висновках вони припускають, що криза суверенного боргу в Єврозоні вплинула на партійні системи тих країн, які найбільше постраждали від пакетів допомоги в периферії Єврозони, а міграційна криза в результаті вагомо вплинула на партійну політику в пост-комуністичих державах центральної Європи. На фоні цього, Brexit досі дуже обмежено вплинув на національну партійну політику у ЄС [16].

Gamble досліджує патології британської політики в епоху Brexit: повернення контролю та обернення більш ніж 40 р. європеїзації. Однак очевидним є те, що референдум у ЄС викликав зростання популізму, певну реорганізацію політичних партій, дестабілізацію територіальної цілісності Великої Британії та порушення питання щодо майбутньої зовнішньої політики. Залежно від умов Brexit також може призвести до значних економічних змін. Таким чином, референдум істотно впливає на політику та політичну економіку країни [17].

Висновки

Brexit - це винятковий випадок, адже Велика Британія - єдина країна, яка вирішила вийти з членства ЄС. Наслідки даного дезінтеграційного процесу - позитивні та негативні, безумовно, мають настати як для Великобританії, так і для ЄС. Серед негативних наслідків можна виділити необхідність переорієнтації виробництва, адже вихід країни з членства тягне за собою скасуванням преференційних умов торгівлі та інвестицій. Існування Сполученого Королівства за межами ЄС матиме «економічно руйнівні» наслідки: скасування вільної торгівлі, експорт товарів та збільшення кількості податків при імпорті, як наслідок, підвищення ціни на кінцеву продукцію та зменшення попиту на неї. Окрім того, простежується порушення соціальної та політичної стабільності, напружене становище в країні через невизначеність подальшого курсу держави, що породжує ворожі настрої серед населення. Серед наявних переваг дезінтеграції можна виділити такі: вільний вибір політики, не обмежений умовами та цінностями інтеграційного об'єднання, звільняє країну від зобов'язань та дозволяє зосередитися на інтересах власної країни; збереження культурних цінностей і традицій.

Brexit став свідченням значної економічної та соціально-політичної кризи для Європейського Союзу, яка в останні роки охопила майже всі сфери життєдіяльності, що ставить під сумнів доцільність та саму цінність інтеграційних процесів в Європі. Найбільша загроза для ЄС вбачається в тому, що Brexit може спровокувати аналогічні дезінтеграційні процеси в інших європейських країнах. Після завершення процедури задля забезпечення належного фінансування об'єднання внески держав-членів повинні будуть збільшені, адже країна сплачує значні суми до європейського бюджету, що однозначно не буде сприйнято іншими позитивно.

Однак, мають місце позитивні наслідки для ЄС, наприклад, за даних умов Німеччина отримає можливість пришвидшити реалізацію деяких кроків, проведенню яких перешкоджало Сполучене Королівство, а саме: оформлення загальноєвропейської міграційної політики; створення єдиної армії ЄС; посилення інтеграції бюджетів держав-членів ЄС; позиція ЄС на міжнародних переговорах стане більш консолідованою та єдиною, що дозволить з часом переглянути багато колишніх угоди, укладені з урахуванням «особливої позиції» Великої Британії, зробивши їх куди більш вигідними для інших членів.

Список використаних джерел

Tratt, J. (1996) The Macmillan Government and Europe: A Study in the Process of Policy Development, London: Macmillan.

Young, H. (1998) This Blessed Plot: Britain and Europe from Churchill to Blair, London: Macmillan.

Thatcher, M. (1988) “The Bruges speech”. URL: https://www. mar-

garetthatcher. org/document/107332

European Council (2017) Brexit Guidelines, 29 April, Brussels. URL:

http://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2017/04/29/euco-brexit-guidelines/

Cameron, D. (2015) “EU speech at Bloomberg”, 23 January. URL: https://www. gov.uk/government/speeches/eu-speech-at-bloomberg

European Commission (2017) White Paper on the Future of Europe: Reflections and Scenarios

for the EU 27 by 2025. URL:

https://ec.europa.eu/commission/sites/betapolitical/files/white_paper_on_the_future_of_europe_en.pdf

European Parliament (2017) Resolutionon Negotiations with the United Kingdom, 5 April, Brussels. URL: http://www.europarl.europa.eu

May, T. (2017b) “Speech in Florence”, 22 September. URL: https://www. theguardi- an.com/politics/2017/sep/22/theresa-mays-florence-speech-key-points

EU and UK government (2017) Joint Report from the Negotiators of the European Union and the United Kingdom Government on Progress during Phase 1 of Negotiation sunder Article 50 TEU on the United Kingdom's Orderly Withdrawal from the European Union, 8 December. URL: https://ec.europa.eu/commission/sites/beta-political/files/ joint_report.pdf

May, T. (2018) “PM speech on our future economic partnership with the European Union”.

URL: https://www.gov.uk/government/speeches/pm-speech-on-ourfuture-economic-partnership-with-the-

european-union

Armstrong, K. (2018) “Regulatory alignment and divergence after Brexit”, Journal of European Public Policy.

Howarth D. and Quaglia L. (2018) “Brexit and the battle for financial services”, Journal of European Public Policy.

Dennison J. and Geddes A. (2018) “Brexit and the perils of “European is ed “immigration”, Journal of European Public Policy.

Schimmelfennig F. (2018) “Brexit: differentiated disintegration in the European Union”, Journal of European Public Policy.

Krotz U. and Schild J. (2018) “Back to the future? Franco-German bilateralism in Europe's post- Brexit Union”, Journal of European Public Policy.

Taggart P and Szczerbiak A. (2018) “The effect of Brexit (and other crises) on Euroscepticism in other European states”, Journal of European Public Policy.

Gamble, A. (2018) «Taking back control: the political implications of Brexit», Journal of European Public Policy.

References

Tratt, J. (1996) The Macmillan Government and Europe: A Study in the Process of Policy Development, London: Macmillan.

Young, H. (1998) This Blessed Plot: Britain and Europe from Churchill to Blair, London: Macmillan.

Thatcher, M. (1988) “The Bruges speech”. URL: https://www. mar-

garetthatcher. org/document/107332

European Council (2017) Brexit Guidelines, 29 April, Brussels. URL:

http://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2017/04/29/euco-brexit-guidelines/

Cameron, D. (2015) “EU speech at Bloomberg”, 23 January. URL: https://www.

gov.uk/government/speeches/eu-speech-at-bloomberg

European Commission (2017) White Paper on the Future of Europe: Reflections and Scenarios

for the EU 27 by 2025. URL:

https://ec.europa.eu/commission/sites/betapolitical/files/white_paper_on_the_future_of_europe_en.pdf

European Parliament (2017) Resolutionon Negotiations with the United Kingdom, 5 April, Brussels. URL: http://www.europarl.europa.eu

May, T. (2017b) “Speech in Florence”, 22 September. URL: https://www. theguardi- an.com/politics/2017/sep/22/theresa-mays-florence-speech-key-points

EU and UK government (2017) Joint Report from the Negotiators of the European Union and the United Kingdom Government on Progress during Phase 1 of Negotiation sunder Article 50 TEU on the United Kingdom's Orderly Withdrawal from the European Union, 8 December. URL: https://ec.europa.eu/commission/sites/beta-political/files/ joint_report.pdf

May, T. (2018) “PM speech on our future economic partnership with the European Union”.

URL: https://www.gov.uk/government/speeches/pm-speech-on-ourfuture-economic-partnership-with-the-

european-union

Armstrong, K. (2018) “Regulatory alignment and divergence after Brexit”, Journal of European Public Policy.

Howarth D. and Quaglia L. (2018) “Brexit and the battle for financial services”, Journal of European Public Policy.

Dennison J. and Geddes A. (2018) “Brexit and the perils of «European is ed «immigration”, Journal of European Public Policy.

Schimmelfennig F. (2018) “Brexit: differentiated disintegration in the European Union”, Journal of European Public Policy.

Krotz U. and Schild J. (2018) “Back to the future? Franco-German bilateralism in Europe's post- Brexit Union”, Journal of European Public Policy.

Taggart P and Szczerbiak A. (2018) «The effect of Brexit (and other crises) on Euroscepticism in other European states», Journal of European Public Policy.

Gamble, A. (2018) “Taking back control: the political implications of Brexit”, Journal of European Public Policy.

Размещено на Allbest.ru