Роз'єднана українська родина – огляд ситуації, спричиненої війною

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роз'єднана українська родина - огляд ситуації, спричиненої війною

Тереза Яніцка-Панек

Анотація

Упродовж століть сім'я вважається осередком суспільства з особливою силою впливу. Тут дитина отримує перший досвід у сфері соціального, емоційного та когнітивного співіснування. Звідси цінність і незаперечна якість цієї основної соціальної одиниці. Сім'я має фундаментальне значення як для окремих осіб, які входять до її складу, так і для суспільства загалом. Для правильного розвитку дитини необхідні не тільки відповідні умови життя, але, насамперед, активна присутність обох батьків. Кожен з них вносить у розвиток дитини свої особливості. Війна росії проти України та жорстокість окупантів змусити велику чисельність українського населення виїхати в різні європейські країни з метою убезпечення дітей та/або членів родини. Метою статті є спроба окреслити проблеми роз'єднаної та географічно розпорошеної сім'ї, яка перебуває поза межами своєї батьківщини, зокрема в Польщі. У статті визначено, що систематичний приплив українців до Польщі вимагає наступних дій у сфері освіти та навчання: налагодження системної співпраці Міністерства освіти і науки України з Міністерством освіти і науки Польщі; започаткування різноманітних освітніх шляхів з урахуванням шкільної системи України та Польщі; спрощення системи іспитів; врегулювання питання навчання релігії; вирішення питань завдань та обов'язків учителів, які працюють у школах/навчальних закладах; створення системи співфінансування навчання українських учнів з державного бюджету; уточнення ролі органів місцевого самоврядування; розгляд питання про включення в педагогічний колектив українських учителів та врегулювання цих умов; розширення шкільного самоврядування (класного та учнівського) та місцевого самоврядування шляхом включення українських представників; врахування методологічного і наукового аспекту цієї складної ситуації, використання дослідницької перспективи, розвиток порівняльної педагогіки.

Ключові слова: війна, сім'я, роз'єднаність, розпорошеність, наслідки, освіта.

UKRAINIAN DISCONNECTED FAMILY - PANORAMA OF THE SITUATION CAUSED BY THE WAR

Teresa Janicka-Panek

For centuries, the family has been a group with a specific power of influence. Here the child gains first experiences in the field of social and emotional-cognitive coexistence. Hence the value and indisputable quality of this basic social unit. The family is of fundamental importance both for the individuals who compose it and for society as a whole. For the proper development of a child, not only the appropriate living conditions are needed, but above all, the active and kind presence of both parents. Each of them brings their own specific elements to the educational process. The russian war against Ukraine and its atrocities resulted in a significant increase in departures to various European countries (justified escapes) of the Ukrainian population in order to ensure the safety of children and / or family members. The aim of the article is an attempt to show just a panorama of the problems of a separated and geographically dispersed family, staying outside its homeland, in Poland. The article defines that the systematic influx of Ukrainians to Poland requires the following actions in the field of education and training: establishment of systematic cooperation between the Ministry of Education and Science of Ukraine and the Ministry of Education and Science of Poland; initiation of various educational paths taking into account the school system of Ukraine and Poland; simplification of the examination system; settlement of the issue of religious education; solving tasks and duties of teachers working in schools/educational institutions; creation of a system of co-financing the education of Ukrainian students from the state budget; clarifying the role of local self-government bodies; consideration of the issue of inclusion of Ukrainian teachers in the teaching staff and settlement of these conditions; expansion of school self-government (class and student) and local self-government by including Ukrainian representatives; taking into account the methodological and scientific aspect of this complex situation, the use of a research perspective, the development of comparative pedagogy.

Keywords: war, family, separation, dispersion, consequences, education.

Вступ

Війна росії проти України призвела до масового виїзду українського населення, спричиненого зростанням загрози з боку російського окупанта, з метою убезпечення дітей чи членів родини. З місяця в місяць все частіше приймалися і приймаються рішення про те, щоб матері з дітьми або цілі родини залишали Україну. Ця травматична ситуація стає джерелом важких переживань, а також змін у соціальному та політичному статусі українських родин. Сучасній українській сім'ї після початку війни 24 лютого 2022 року доводиться стикатися з новою реальністю, яка привносить у її функціонування нові, несподівані рішення, пов'язані здебільшого з погіршення повсякденного життя та розлукою з близькими. Тривала розлука тягне за собою численні й часто незворотні наслідки, які члени сімей біженців зі зрозумілих причин не беруть до уваги, керуючись міркуваннями безпеки та діючи в ситуації примусу. Рішення виїхати чи поспішно втекти за кордон, у тому числі до Польщі, означає тимчасову розлуку з родиною, що веде до віддалення від справ близьких, послаблення стосунків з ними, виникнення проблем через відсутність дружини, батька/батьків, дорослих дітей, водночас до постійного страху за здоров'я та життя близьких, які залишилися в Україні.

Мета дослідження. Описати ситуацію біженців; переважно матерів з дітьми, які знаходяться на території Скерневіце (Польща). Спільне рішення виїхати (втекти з території збройного конфлікту), незважаючи на тимчасову розлуку, радикально змінює становище сім'ї, підриває її інститут, у тому числі й відчуття безпеки - його основу.

Теоретичні засади та методи дослідження. У польській літературі, присвяченій питанню євросирітства, звертається увага на ситуацію "покинутості" дитини, яка гостро відчуває відсутність батьків поруч, рідкісні приїзди яких усувають - іноді абсолютно несвідомо - від сімейних справ і перебування вдома на основі "гостя", який час від часу приїжджає, не до кінця усвідомлюючи повсякденну ситуацію в родинному домі (Bocwinska-Kiluk, & Bielecka, 2008, c. 3, 47-60; Kieltyk-Zaborowska, 2021). Цей негативний імідж не поширюється на подружжя та батьків, які виїхали, рятуючи дітей чи інших членів родини. Однак проблеми виникають тоді, коли зростає туга у зв'язку з невідомістю, чи живий чоловік, син, брат, як вони дають собі раду в умовах війни, чи збереглося житло та майно.

Виклад основного матеріалу. Як свідчать розмови з біженцями, спостереження та аналіз даних, війна є викликом для людей і суспільств, які її переживають. Особливо це позначається на взаєминах дорослих і психіці дітей. Це призводить до взаємних звинувачень, зростання відрази до родичів, а отже, до подання другого з батьків у негативному світлі, що, своєю чергою, сприяє тому, що дитина відчуває розгубленість, не може прийняти нову ситуацію, в якій перебуває сім'я. Руйнується звична для дитини "схема" повсякденного життя, що давала їй відчуття безпеки.

Вимушене перебування за кордоном у ролі біженця пов'язане із залишенням дітей (дитини) на піклування одного з батьків або у разі перебування в Україні обох батьків - на піклування бабусі, дідуся чи інших членів сім'ї, в крайніх випадках старші брати і сестри піклуються про молодших. Найважливішим для біженців є прагнення до матеріальної стабілізації, отримання документів, реєстрація в системі, отримання права на медичне обслуговування, освіту та роботу. Лише з часу помічаються труднощі у налагодженні контактів, нездатність підтримувати звичайну розмову, сімейні, професійні чи особисті проблеми, а також освітні чи культурні проблеми. Постійна і повторювана ситуація викликає відчуття самотності та бажання змінити таке життя. Сімейні зв'язки порушені, і відновити їх вже нелегко. Натомість обізнаність батьків про наслідки вимушеного розлучення сприятиме розвитку взаємопідтримки та прийняття рішення з іншого боку.

Нова реальність і повсякденне перебування в іншій країні одного з батьків вимагає від другого взяти на себе обов'язки та відповідальність за дитину або дітей та решту сім'ї. Член сім'ї, який взяв опіку над дитиною/дітьми, змушений негайно приймати рішення, наприклад, пов'язані зі здоров'ям (реабілітацією) або навчанням дитини.

Для багатьох українців перебування частини українських сімей за кордоном і розлука з родиною стали рішенням, наслідки якого можна буде спостерігати в наступні місяці та роки, в тому числі після повернення біженців додому. Ймовірно, знадобиться деякий час, щоб надолужити кілька місяців відсутності. Дитина, яка залишилася в країні, не завжди здатна адаптуватися до нової ситуації, і розлука з одним із батьків часто призводить до труднощів в особистому житті та соціалізації. Також може виникнути загроза потрапляння дитини в підозріле оточення і пошук прийняття й розуміння поза межами дому (сім'ї).

Основні ролі, що виконують батьки, і базові функції сім'ї порушуються. Відсутність батьків явно порушує відчуття безпеки, яке так необхідне дитині. Від'їзд або влучніше сказати - втеча чи евакуація батьків є травматичним досвідом для дитини, тому що дитина почувається самотньою, наляканою іншою культурою, мовою та способом спілкування. Члени українських сімей, які залишаються у своїй країні, також важко переживають розлучення. Уже в перші дні війни ЗМІ висвітлювали зворушливі сцени розставання та важкі прощання. Дехто, мабуть, востаннє бачився з рідними та друзями. Цілі родини, далекі родичі та друзі страждають від наслідків вимушеної розлуки. Ця ситуація чимось нагадує події, спричинені вимушеною (економічною) міграцією, виїздом поляків "у пошуках хліба". Тому за аналогією можна використати опис досвіду паольських сімей, хоча варто зазначити, що ситуація українського населення набагато складніша. Натомість українські сім'ї та члени їхніх родин приєднані до великої європейської сім'ї, відомої як євросім'я, і стали суб'єктами законодавства; включно з пільгами, що діють у країнах Європейського Союзу.

У ситуації збройного конфлікту, спричиненого нападом росії на Україну батько частіше знаходиться далеко від дому: йде до армії чи в територіальну оборону. Його відсутність стає неабияким випробуванням для дитини і того, хто "замінює" батька. Дуже часто буває так, що обоє батьків вирішують захищати Батьківщину, а дітей довіряють бабусям і дідусям або родичам, які виїжджають за кордон. Стрес і спроби узгодити нові обов'язки часто викликають нервозність і розчарування. Наслідки розпаду сім'ї внаслідок війни впливають на сприйняття дитиною обох батьків. За словами Ізабели Кєлтик-Заборовської (KieJtykZaborowska, 2021), зміна ситуації та взяття на себе більшості обов'язків матір'ю сприяють тому, що дитина починає створювати про неї новий образ. Мати намагається взяти на себе роль обох батьків, забезпечити дитині емоційну стабільність і запобігти тим ситуаціям повсякденного життя, які можуть порушити її соціальний та емоційний розвиток. Відсутність батька означає, що дитина не може спостерігати за ролями, завданнями та функціями, які він повинен виконувати. Трапляється, що вона чує розмови батьків, які перериваються звуками тривожних сирен або зловісно падаючими ракетами. Зростає страх за батька і матір: виживуть чи не виживуть... Порушуються основні ролі, які виконують батьки і які відомі дитині як єдині і найближчі (с. 7).

Сирітство чи напівсирітство, яке стало наслідком війни, стало явищем, що супроводжує нас щодня з 24 лютого 2022 року. Ми також були причетні до цього, коли мої сини забирали українські сім'ї з прикордонного переходу в Долгобичуві та перевозили до центру Польщі, коли переважно матері з дітьми прибували у Скерневіце і розміщувалися в Центрі спорту та відпочинку (OSiR) або в студентському гуртожитку Державного університету ім. Стефана Баторія. До організації допомоги долучилося керівництво університету, викладачі та студенти, а також працівники адміністрації. Десять сімей з дітьми перебували в студентському гуртожитку до кінця червня 2022 року. Хтось вирішив переїхати на захід (в Німеччину, Італію), хтось повернувся додому, а хтось залишається в Польщі досі. Таких прикладів допомоги біженцям на мапі Польщі багато: 11.07.2022 р. ЗМІ повідомляли, що українсько-польський кордон перетнули 4 млн 691 тис. українців. Якщо ситуація не стосується когось безпосередньо, то вони, безумовно, знайомі з нею, наприклад, через ЗМІ чи пресу, які заохочують брати участь у різних акціях для наших гостей з України. Такі ініціативи надходять і від міських та комунальних управлінь і центрів підтримки сім'ї, а також від Карітасу.

Про тугу свідчить поведінка самих дітей, на яких дуже вплинула війна, та викликана нею довготривала розлука з батьками. Порушення сталості в сімейному житті, оскільки це призводить до дисбалансу в задоволенні індивідуальних потреб дитини, починаючи від дитячо-батьківських відносин, відносин дитина-дитина в сім'ї, контактів з однолітками і обов'язкового шкільного навчання, закінчуючи з пошуком визнання та розуміння поза межами дому.

Приймаючи рішення про виїзд, зумовлений військовими діями (короткостроковими чи довгостроковими), ми насамперед думаємо про захист життя й здоров'я та покращення умов безпеки для сім'ї. При прийнятті такого рішення не одразу помічаються, якщо взагалі помічаються, хворобливі наслідки, що впливають на подальше функціонування сім'ї та створюють загрозу для виконання нею основних функцій. Лише з часом - залежно від ситуації в сім'ї, стосунків між її членами або проблем, що виникають, родичі помічають, що відсутність одного або обох батьків призводить до розлучення дітей з батьками, подружжя один з одним, та виникнення емоційних проблем у малолітніх дітей.

З іншого боку, зростання економічних труднощів (втрата роботи, відсутність можливостей заробітку тощо), сімейних труднощів та відсутність належних контактів, може спричинити виїзд за кордон, як і втеча від війни. У результаті чого безвихідь, втома, одноманітність, надмірна навантаженість або сірість життя суттєво впливає на психіку членів сім'ї. Перебування на чужині не завжди виправдовує ті очікування, які передбачалися перед від'їздом. Надії найчастіше були пов'язані з "кращим" життям, якого очікував біженець. Однак складність прийняття рішень часто йде паралельно з проблемами акліматизації на новому місці, тугою за близькими, що з'являється досить швидко, і проблемами, що виникають через невідповідність очікуванням.

Виїзд з рідної країни під тиском війни та різноманітних небезпек може бути, з одного боку, найкращим рішенням, з іншого - може бути прокляттям. На самому початку зазвичай переважає відчуття емоційної та інтелектуальної розгубленості. Люди стикаються з основними питаннями: чи потрібно втікати далі? що я тут роблю? чи підходить це місце для мене/нас? де зупинитися? чого я хочу досягти? Тому проживання "там" - у Польщі, Молдові чи Литві, постає як вихід із проблем, які є "тут". У зв'язку з новим середовищем, культурою, можливістю набуття нового професійного досвіду, необхідністю лікування та реабілітації дитини перебування за кордоном подовжується, що призводить до послаблення сімейних контактів та соціальних зв'язків. Чим довша відсутність вдома, тим більший ризик негараздів у сімейному оточенні як для дорослих, так і для дітей.

Вимушені виїзди мешканців України можна розглядати в контексті родинних зв'язків, складу сім'ї, доходу та рішення залишити країну. Ці фактори зумовлюють рішення залишити всю сім'ю чи її окремих членів, в результаті чого виникають неповні сім'ї (Kieltyk-Zaborowska, 2021; Michalek, 2010, с. 159-160). Тут проглядається певна аналогія зі становищем родин мігрантів, але лише частково. Зі збільшенням кількості виїздів за кордон термін "євросирітство" став широко вживаним позначенням для цього явища, з'являючись як у наукових дослідженнях, так і в засобах масової інформації, пресі (Fojcik, 2007; Danilewicz, 2010). Це явище стало предметом дослідження та обговорення педагогів, соціологів, психологів, лінгвістів, а також людей, причетних до допомоги євросім'ї: вчителів, вихователів та керівників шкіл. У літературі на цю тему поряд із "євросирітством" часто зустрічається термін "тимчасово неповна сім'я" (Olearczyk, 2008, с. 108, Fojcik, 2007, c. 12). У розмовній мові часто використовується термін "євросім'я" (Kukolowicz, 1999). Термін "тимчасово неповна сім'я" відповідає ситуації, спричиненій війною.

М. Фойцік (Fojcik, 2007) вважає, що євросім'я формально є повною сім'єю, хоча тимчасово функціонує як неповна, тому що відсутність одного з її членів повторюється циклічно. Іноді буває так, що батько й мати виїжджають одночасно, що призводить до розлучення і впливає на виховання дітей у цій сім'ї (с. 12). Однак періодична відсутність мігранта не повною мірою відповідає цьому терміну, оскільки в таких сім'ях час перебування батьків за кордоном дуже різноманітний і коливається від кількох тижнів до кількох місяців і навіть років.

Беручи до уваги відсутність обраних членів сім'ї, які залишаються за кордоном і влаштовуються там на роботу, можна виділити наступні сім'ї мігрантів:

- сім'я мігрантів, де батько працює поза межами дому, а мати піклується про дітей і, таким чином, виконує його обов'язки;

- сім'я мігрантів, де мати працює поза межами дому, а батько піклується про дітей і бере на себе її обов'язки;

- сім'я мігрантів, у якій обоє батьків працюють поза межами дому, а за дітьми доглядають бабусі й дідусі, дальші родичі (тітка, дядько), дорослі брати і сестри, можливо не пов'язані родинно особи, такі як сусіди чи друзі сім'ї (Janowska, 2009).

Кожна з вищезгаданих сімей переживає розлуку з родичами, що спричиняє порушення у функціонуванні сімейного середовища, передусім у виконанні завдань, покладених на сім'ю. У зв'язку з вищезазначеною ситуацією війни та її соціальними наслідками з'явилися нові категорії сімей, що виникли певною мірою у результаті міграції.

У літературі на цю тему можна знайти терміни таких сімей, що відповідають структурі й соціальному стану сімей біженців з України:

- тимчасово неповна сім'я, в якій один із батьків або обоє тимчасово перебувають далеко від дому (Michalek, 2010, с. 160; Tulik-Hamelak, 2009, с. 38);

- неповна сім'я внаслідок тимчасової відсутності одного з батьків (Kukolowicz, 1999, с. 58);

- неблагополучна сім'я (яка не виконує своїх основних завдань, тобто покладених на неї функцій, не задовольняє психічні, соціальні та емоційні потреби членів сім'ї) (tuka, 2008, с. 11);

- роз'єднана сім'я (через міграцію одного або обох батьків діти залишаються під опікою родичів (бабусь і дідусів), що сприяє дедалі більшому послабленню сімейних зв'язків (Blaszuk, 2015, с. 33).

Крім того, є інші визначення:

- структурно неорганізована сім'я, (...) роз'єднана, яку називають (також) тимчасово неповною (Olearczyk, 2008, с. 108);

- неблагополучна сім'я (Kawula, 2000, с. 129);

- транснаціональна сім'я (просторово/географічно розділена сім'я (Danilewicz, 2008; Danilewicz, 2012);

- емігрантська сім'я (Danilewicz, 2008, с. 17);

- кочова, переміщена, роз'єднана сім'я (Pawlak, 2015, с. 96; Huber, 2010, с. 129).

В аналізі, проведеному В. Данілевич (Danilewicz, 2008) з'являється термін "просторово/географічно відокремлена сім'я" і визначає ті сім'ї, які переживають "розділення фізичного, а не емоційного простору". Це категорія сімей, які живуть за кордоном, хоча вони тимчасово не разом, але мають почуття спільності та взаємної підтримки (с. 124). Дослідниця стверджує, що "фізична сепарація не ототожнюється з припиненням сімейних стосунків, що дає змогу зробити висновок, що така сім'я все ще є спільнотою" (Danilewicz, 2008, с. 124). Таким чином, "сім'я на відстані" функціонує, незважаючи на територіальну віддаленість і географічну відокремленість, її члени спільно приймають рішення, а стосунки між ними доводять, що роз'єднання не робить її неповною. Сім'я мігрантів функціонує "понад кордонами" на основі спільно прийнятих рішень і діяльності, які є реальними та помітними. Дискусія щодо функціонування євросім'ї приводить до висновку, що дисфункція сімей мігрантів, у яких один або обидва батьки працюють за кордоном, є наслідком відсутності батьків, під час якої їхні бабусі, дідусі, далекі родичі опікуються дитиною/дітьми (tuka, 2008, с. 11). Всі перераховані вище за С. Кавулою, сім'ї "(...) не можуть добре виконувати свої функції", що означає незадоволення основних потреб їхніх членів (Kawula, 2000, с. 129; Kawula, Brqgiel, & Janke, 2014).

У результаті відриву від сім'ї найчастіше спостерігається ослаблення родинних зв'язків і порушення їхньої міцності. Через відсутність одного з батьків діти почуваються покинутими та знехтуваними, навіть якщо можуть залишитися під опікою другого з батьків. Небезпека виникає, коли батькові, який працює за кордоном, відводиться лише оплачувана функція, а його візити додому пов'язані з подарунками (Kawczynska-Butrym, 2009, c. 74-75).

На думку цитованого вище автора, євросім'я піддається ризику різноманітних порушень у своєму функціонуванні, наслідком яких може стати дисфункція сім'ї, яка проявляється через: "(...) обмеження багатьох основних функцій сім'ї: емоційної, соціалізаційної, виховної, релігійної; обмеження функції піклування за молодим поколінням, що призводить до багатьох загроз у психосоціальному розвитку, а також підвищує ризик залежності" (Kawczynska - Butrym, 2009, c. 74).

Багато авторів пишуть про розлучені та неблагополучні сім'ї, зосереджуючись насамперед на виховних наслідках тимчасової відсутності одного або обох батьків. Як один із наслідків часто спостерігаються саме страх за рідних, погіршення взаємних внутрішньосімейних стосунків внаслідок розлуки, контактів молодших з однолітками. Відсутність батьків посилює потребу дитини в контакті з ним. Якщо цього немає, неповнолітній шукає інтерес до своєї особистості поза сімейним оточенням. З іншого боку, той із батьків, хто залишається вдома, намагається задовольнити потреби дитини та взяти на себе роль другого з батьків, що, з огляду на інші обов'язки може бути досить складно.

Серед розлучених сімей, в яких обоє батьків проживають за межами України, можна виділити такі сімейні ситуації (за класифікацією М. Яновскої (Janowskа, 2009), що стосується проблеми євросирітства): "...1. обоє батьків разом перебувають за кордоном в один і той же час і в одному місці; 2. обоє батьків одночасно знаходяться за кордоном, але в різних місцях; 3. один з батьків перебуває за кордоном тривалий час, а інший приїжджає по можливості; 4. один з батьків певний час працює за кордоном, повертається, а інший виїжджає".

Вищезазначені ситуації надзвичайно важкі як для дитини, так і для батьків, особливо коли в країні залишаються маленькі діти, які відвідують дитячий садок чи початкову школу (Jarz^binska, 2011, c. 37-39). Як зазначає Я. Міхалек (MichaJek, 2010) результати проведеного дослідження свідчать про те, що чим молодша дитина, тим важче їй змиритися з відсутністю батьків (с. 161-162). Однак можна стверджувати, що всі діти без винятку дуже болісно переживають відсутність батьків. Це стосується як емоційної сфери, відсутності підтримки, так і подальших наслідків відсутності належної турботи та нагляду з боку обох дорослих.

Ситуація, в якій підлітки залишаються під опікою віддаленого члена сім'ї, також неблагополучна через відсутність контролю та авторитету в підлітковому віці (Jarz^binska, 2011, с. 37-39). Відсутність батьків негативно впливає на виховання, догляд та емоційний розвиток дитини. Від'їзд батьків може стати травматичним досвідом для дитини. Дитина почувається самотньою та покинутою.

У Педагогічній енциклопедії XXI століття ми знаходимо такі типи сімей мігрантів, "(...) розділених, в яких батько або мати виховують дитину (дітей) за обмеженої участі другого з батьків через його тимчасову відсутність, а також сім'ї мігрантів, у яких батьки перебувають за кордоном на заробітках без наміру залишитися там постійно" (Pilch, 2006, с. 333).

Але під час війни росії проти України саме батько частіше залишається далеко від дому, виконуючи свій обов'язок із захисту Батьківщини. Мати намагається компенсувати дитині його тимчасову відсутність. Однак повсякденне життя супроводжує тривога й страх за відсутніх батька, матері чи інших близьких осіб. Порушуються стосунки між дитиною та батьками.

Прийняття матір'ю більшості обов'язків змінює її звичний образ. Відсутність батька означає, що дитина не може спостерігати за тими ролями, завданнями і функціями, які вони обоє повинні виконувати.

За словами М. Фойціка (Fojcik, 2007), серед багатьох причин розпаду сімей у родині мігрантів, окрім сепарації, розлучення чи смерті одного з батьків, згадується економічна міграція. У такій сім'ї порушується виховний процес, який, своєю чергою, є "потенційним джерелом порушень у процесі входження дітей у батьківські та соціальні ролі, пов'язані зі статтю".

Матері в еміграції (найчастіше) доводиться справлятися з такими новими обов'язками, як заміна чоловіка, який воює на фронті. Початок розлуки важкий, тому що поряд з тугою в початковий період найчастіше з'являється нестача часу на догляд за господарством, а отже, і "порушення" взаємних стосунків мати-дитина. Проте згодом мати звикає до такого об'єму роботи, вміло розпоряджається своїм часом, знаходить час для спілкування з дитиною, виробляє "систему", яка ідеально працює вже під час спокою і возз'єднання сім'ї. Однак це вимагає рішучості і навіть логістичних навичок. Бо відсутність чоловіка - батька не повинна порушувати тих завдань і функцій, які досі виконувала сім'я. Спостереження за реальністю показує, що українським мамам за межами країни все це вдається.

Буває, що обоє батьків в еміграції. Батько міг залишити Україну та перетнути кордон, якщо дитина чи діти мають встановлену інвалідність або не мають українського громадянства. Батьки чи один із батьків піклуються про обов'язкове навчання в польських навчальних закладах, додаткові позашкільні заняття для дітей, активне дозвілля, розвиток інтересів, виконання домашніх завдань, вивчення польської мови та виконання регулярних домашніх обов'язків. Крім того, українські учні позитивно оцінені вчительською спільнотою: вони старанні, мотивовані до навчання, не створюють проблем та дотримуються правил соціального співіснування в школі. Існує позитивна взаємодія та культурний обмін між польськими та українськими студентами в дусі толерантності та взаємної поваги до цінностей.

Висновки

Систематичний приплив українців до Польщі вимагає наступних дій у сфері освіти та навчання: сім'я шкільний освітній

- налагодження системної співпраці Міністерства освіти і науки України з Міністерством освіти і науки Польщі з метою створення правових норм, що забезпечують безперебійну реалізацію обов'язкової освіти, розробку єдиних стандартів (з польської сторони прикладом таких дій є закон від 12 березня 2022 року про допомогу громадянам України у зв'язку зі збройним конфліктом на території України; стаття 1.1. повідомляє про мету прийнятого нормативно-правового акту: "Закон встановлює особливі правила легалізації перебування громадян України, які прибули на територію Республіки Польща безпосередньо з території України у зв'язку з військовими діями, шо ведуться на території цієї держави, та громадяни України, які мають Карту поляка, які разом із найближчими родичами прибули на територію Республіки Польща у зв'язку з бойовими діями");

- започаткування різноманітних освітніх шляхів з урахуванням шкільної системи України та Польщі (у 2018 році В Україні розпочато глибоку реформу освіти, реалізація якої триває, однак ускладнюється реаліями війни; кожна країна має різні ступені освіти, які охоплюють дітей та молодь іншого віку, ніж у Польщі);

- спрощення системи іспитів (зокрема, йдеться про іспит після завершення початкової школи; хоч українських дітей не зобов'язують вступати, але умови для цього створено);

- врегулювання питання навчання релігії, що випливає з того, що в Польщі домінує католицизм, а в Україні - православ'я (це абсолютно новий досвід для польської школи, а масштаби явища мультикультуралізму незрівнянні з попередніми досвідом);

- вирішення питань завдань та обов'язків учителів, які працюють у школах/навчальних закладах, оскільки тимчасове або тривале перебування українських сімей призводить до збільшення кількості учнів, що, своєю чергою, означає зростання обсягів навчання, виховання та обов'язків з догляду, а також зростання вартості навчання;

- створення системи співфінансування навчання українських учнів з державного бюджету (цитований закон від 12.03.2022 р. припускає, що "освітня субвенція може бути збільшена", але термін "може" не означає, що "повинен" (Dz.U. 2022г., poz. 583));

- уточнення ролі органів місцевого самоврядування як органів управління (фінансування) шкіл та збільшення дотацій у зв'язку з прийомом українських дітей до польських шкіл і навчальних закладів (адже українські учні мають право на ті ж пільги, що й польські діти та громадяни Європейського Союзу, наприклад у сфері дитячих перевезень (транспортування), реабілітації, охорони здоров'я та інших);

- розгляд питання про включення в педагогічний колектив українських учителів та врегулювання цих умов (це вимагає визнання дипломів; ситуація ускладнюється тим, що деякі люди не змогли взяти з собою відповідні документи);

- розширення шкільного самоврядування (класного та учнівського) та місцевого самоврядування шляхом включення українських представників, що, безумовно, забезпечить кращий потік інформації та дозволить виправдати очікування;

врахування методологічного і наукового аспекту цієї складної ситуації, використання дослідницької перспективи, розвиток порівняльної педагогіки (прикладом нових проблем, які студенти можуть розглядати в оригінальних концепціях досліджень, може бути така тема магістерської роботи: "Двомовна шестирічна українська дитина з порушенням зору - аналіз випадку").

Література

1. Blaszczuk, K. (2015). Migracje i tozsamosc kulturowa. Sytuacja dziecka w rodzinie migracyjnej. W A. Regulskiej, & U. Dudziak (Red.) Transformacja i jej implikacje dla wspotczesnej rodziny. Pultusk: Wydawca Akademia Humanistyczna im. Aleksandra Gieysztora.

2. Bocwinska-Kiluk, B., & Bielecka, E., (2008). Migracja a psychospoleczny rozwoj dzieci. Pedagogika Spoteczna, 3.

3. Danilewicz, W. (2012). Rodzina ponad granicami. Transnarodowe doswiadczenia wspolnoty rodzinnej. W J. Brqgiel, & B. Gornickiej (Red.), Rodzicielstwo w kontekscie wspotczesnych przemian spolecznych. Opole: Wydawnictwo Uniwersytetu Opolskiego.

4. Danilewicz, W. (2008). Migracje zagraniczne jako obszar zainteresowan pedagogiki spoleczne. Pedagogika Spoleczna, 2.

5. Danilewicz, W. (2010). Rodzina ponad granicami. Transnarodowe doswiadczenia wspolnoty rodzinnej. BiaJystok: Trans Humana.

6. Pilch, T. (Red.). (2006). Encyklopedia pedagogiczna XXI wieku (t. V). Warszawa: Wydawnictwo "Zak".

7. Fojcik, M., (2007). Dziecko a migracja zarobkowa rodzicow. Zycie SzkoJy, 7.

8. Huber, L. (2010). Nowe sieroctwo spoJeczne-europejski ojciec nieobecny. W L. Huber, & M. Kujawskiej (Red.), Postawy rodzicielskie wspolczesnych ojcow. Poznan: Wydawnictwo Naukowe WSNHiD.

9. Janowska, M. (2009). Eurosieroctwo w Polsce jako problem rodziny. URL: https://www.edukacia.edux.pl/p-6459-eurosieroctwo-w-polsce-iako-problem-rodziny.php.

10. Jarz^binska, A. (2011). Babcia w roli rodzicielskiej. Problemy Opiekunczo-Wychowawcze, 3.

11. KukoJowicz, T. (1999). Sytuacja wychowawcza w nowych kategoriach rodzin w okresie transformacji ustrojowej. W M. Ziemskiej (Red.), Rodzina wspotczesna. Warszawa: Uniwersytet Warszawski.

12. Kawczynska-Butrym, Z. (2009). Migracje. Wybrane zagadnienia. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Sktodowskiej-Curie.

13. Kawula, S. (2000). Pedagogika rodziny. Obszary i panorama problematyki. Torun: Wydawnictwo Adam Marszatek.

14. Kawula, S., Brqgiel, J., & Janke, A. (2014). Pedagogika rodziny. Obszary i panorama problematyki. Torun: Wydawnictwo Adam Marszatek.

15. KieJtyk-Zaborowska, I. (2021). Rodzina w cieniu eurosieroctwa czy eurosieroctwo w cieniu rodziny. Kielce: Wyd. UJK.

16. *Luka, W. (2008). Jas sam w domu. Gtos Nauczycielski, 27.

17. Michatek, J. (2010). Jakosc zycia rodziny w swietle zjawiska migracji. W T. Rostowskiej, & A. Jarmotowskiej (Red.), Rozwojowe i wychowawcze aspekty zycia rodzinnego. Warszawa: Difin.

18. Olearczyk, T. E. (2008). Sieroctwo i osamotnienie. Pedagogiczne problemy kryzysu wspotczesnej rodziny, Wyzsza Szkota Filozoficzno - Pedagogiczna "Ignatianum". Krakow: Wydawnictwo WAM.

Размещено на Allbest.ru