Концептуальні підходи до визначення поняття "міжнародна безпека"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сектор промислової політики та інноваційного розвитку

Відділу промислової політики та енергетичної безпеки

Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України

Концептуальні підходи до визначення поняття «міжнародна безпека»

Наталія Трушкіна, кандидат економічних наук,

старший дослідник, докторант, старший науковий співробітник



Анотація

Досліджено еволюцію розвитку та генези поглядів на концепт «безпека». Проаналізовано, узагальнено й систематизовано існуючі теоретичні підходи до визначення суті й змісту поняття «міжнародна безпека».

Ключові слова: безпека, міжнародна безпека, система міжнародних відносин, еволюція розвитку, концепт, генеза, термінологічний апарат, теоретичний аспект, концептуальні підходи, систематизація, національні інтереси, національна безпека, критична інфраструктура, інфраструктура забезпечення, безпекове середовище, міжнародні безпекові структури.



Nataliia Trushkina, Ph.D. (Economics), Senior Researcher, Doctoral Candidate, Senior Research Officer of the Sector of Industrial Policy and Innovative Development of the Department of Industrial Policy and Energy Security, Research Center for Industrial Problems of Development of the NAS of Ukraine, Kharkіv, Ukraine

Conceptual approaches to defining the concept of “international security”

Abstract

The evolution of development and genesis of views on the concept of “security” were studied. The existing theoretical approaches to defining the essence and content of the concept of “international security” are analyzed, summarized and systematized.

Keywords: security, international security, system of international relations, development evolution, concept, genesis, terminological apparatus, theoretical aspect, conceptual approaches, systematization, national interests, national security, critical infrastructure, infrastructure support, security environment, international security structures.



Вступ

Постановка проблеми. На даний час у глобальному світі набувають особливої актуальності питання формування й розвитку належного безпекового середовища. Для цього необхідно враховувати сучасні виклики і загрози національної безпеки більшості країн світу, зміни у системі міжнародної безпеки у контексті активізації глобалізаційних та євроінтеграційних процесів.

Результати соціологічного опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні з 22 вересня по 1 жовтня 2022 р., показали, що 56% респондентів обирають безпеку. Але вибір на користь безпеки зараз істотно менший, ніж у 2020 р., коли перевагу безпеці надавали 66% українців. І це у ситуації, коли в Україні йде широкомасштабна війна і актуальність питання безпеки надзвичайно зросла.

При цьому вступ України до НАТО більшість громадян України (49% серед 2018 респондентів) вважають пріоритетним напрямом гарантування національної безпеки після російської агресії. Про це свідчать дані опитування, проведеного з 13 по 21 грудня 2022 р. Фондом «Демократичні ініціативи» та соціологічною службою Центру Разумкова у співпраці з «Європейською правдою». Так, 48,9% опитаних заявили, що саме членство в Альянсі у майбутньому гарантує безпеку Україні. Близько 10% вважають найкращим варіантом угоду про стратегічну оборонну співпрацю з кількома союзниками (наприклад, Польща, країни Балтії) без США. А 8,5% респондентів підтримують позаблоковий або нейтральний статус з міжнародними безпековими гарантіями для України. 6,7% опитаних виступають за угоду про стратегічну оборонну співпрацю із США.

24-31 серпня 2022 р. соціологічна служба Центру Разумкова у рамках проєкту «Роль і місце України у перспективних європейській та євроатлантичній системах безпеки», що виконується за підтримки Фонду Ганнса Зайделя, провела експертне опитування. В опитуванні взяли участь 44 провідних українських і 10 закордонних експертів. До головних сценаріїв формування майбутньої системи міжнародної безпеки віднесено: 1) зміцнення субрегіональних (секторальних) союзів, альянсів і переформатування наявних інститутів на основі домовленостей між новими утвореннями (Європа - 76,5%; Євроатлантика - 66,7%); 2) збереження наявних безпекових інститутів із суттєвим їх реформуванням і підвищенням ролі субрегіональних утворень (Європа - 74,5%; Євроатлантика - 84,3%); 3) розпад наявних і формування нових пан- і субрегіональних альянсів, ситуативних коаліцій (Європа - 27,5%; Євроатлантика - 19,6%).

Соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення Міжнародного республіканського інституту США (IRI) з 1 по 5 лютого 2023 р. було проведено опитування шляхом телефонних інтерв'ю 2000 українців на всій території України (крім окупованих територій Криму та Донбасу). У ході опитування встановлено, що за вступ України до НАТО висловлювалося 82% респондентів (у квітні 2022 р. - 59%), а за долучення до ЄС 85%. До того ж виявлено, що 56% американців вважають війну в Україні «критичною загрозою» національним інтересам США.

Згідно з дослідженнями Чиказької ради з глобальних питань (CCGA) визначено, що війна в Україні змінила погляд американців на сучасний світ, змістила фокус їхньої уваги на європейській безпеці та бачення пріоритетів у зовнішній політиці США. На найвищому рівні нині є підтримка американцями НАТО та американських військових баз в Європі. 50% респондентів вважають, що Європа є найважливішим регіоном світу для безпеки Сполучених Штатів. Більшість опитаних підтримує вступ нових членів НАТО Швеції (76%), Фінляндії (76%), а також підтримали б вступ України (73%) та Грузії (67%).

Слід наголосити, що з 26 лютого по 15 березня 2023 р. було здійснено експертне опитування (40 експертів - це працівники дослідницьких наукових установ та організацій, викладачі вищих закладів освіти, фахівці з питань міжнародних відносин Міністерства закордонних справ України, Офісу Президента, обласних адміністрацій), що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова у рамках проєкту Програми MATRA, що фінансується Посольством Королівства Нідерландів в Україні. У ході опитування виявлено, що 90% експертів позитивно оцінюють зовнішню політику України в умовах війни. Оцінюючи ефективність зовнішньої політики держави за різними напрямами, найвищі оцінки експерти надали політиці стосовно зміцнення відносин з країнами світу і міжнародними організаціями (95% вважають її ефективною); покращення міжнародного іміджу України, її авторитету у світі (92,5%); просування українських ініціатив на міжнародних майданчиках (90%); інтеграції до Європейського Союзу (87,5%). Крім цього, 77,5% експертів вважають ефективною політику стосовно інтеграції України до НАТО, 72,5% - стосовно захисту прав українців за кордоном.

З огляду на це, питання узагальнення та систематизації теоретичних підходів до поняття «міжнародна безпека» в умовах трансформації безпекового середовища на сьогодні залишається актуальним і потребує розширення й поглиблення досліджень у цьому напрямі.



Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженню еволюційного розвитку безпекових орієнтирів, проблем формування безпекового середовища в умовах глобалізації присвячено багато наукових публікацій зарубіжних учених: S. Bersick et al. [1]; Z. Brzezinski [2]; B. Buzan [3]; Ch.-Ph. David [4]; K. Deutsch [5]; D. Dewitt [6]; H. Dzwigol [7-10]; M. Gr^cik [11]; L. S. Kaplan [12]; A. Karbownik et al. [13]; N. Myers [14]; D. K. Nanto [15]; J. Owen [16]; В. Russet [17]; J. D. Singer [5]; Т. Wilborn [18]; O. Woever [19]; K. Zurkowski [11].

При цьому проблематика забезпечення міжнародної безпеки в умовах нестабільного безпекового простору є надзвичайно актуальним питанням, яка знайшла своє відображення у працях українських науковців (В. Абрамов, A. Багінський, Ю. Бисага, Ю. Бураков, Г. Васильєв, Б. Ворович, М. Геник, B. Горбулін Л. Дешко, І. Єремєєва, О. Звєрєв, І. Іваненко, О. Карпенко, M. Кияк, Н. Кінаш, О. Коломієць, Т. Куриленко, В. Лагодіна, Л. Лазебник, В. Леонов, В. Ліпкан, В. Мартинюк, М. Микієвич, І. Милосердна, А. Назарова, Г. Нечипорук, В. Пасічко, І. Патлашинська, О. Пилипенко, О. Полтораков, М. Прихненко, О. Резнікова, О. Савченко, Т. Сауляк, Г. Ситник, О. Скрипник, В. Смолянюк, В. Співак, Т. Тимінська, Я. Тимків, С. Толстов, В. Філіпчук, У. Хельберг, А. Храбан, О. Чернега, Т. Чехович, В. Шамраєва, Г. Шелест, М. Шутий та інші).

Як стверджує О. Полтораков [20], «безпека» є міждисциплінарною категорією, синтетичним суспільствознавчим поняттям, що змушує дуже широко тлумачити цю категорію, а хоча б достатньо усталеного її визначення й досі не існує.

Широке використання поняття «безпека» одержало у США наприкінці 1940-х - на початку 1950-х років, коли цим терміном стали визначати комплексну сферу військово-громадських досліджень стратегії, технологій, контролю над озброєнням в умовах «холодної війни», коли проблема військового протистояння, особливо у новому ядерному вимірі, перетворилася на домінуючу сферу міжнародних відносин. Навчальні курси з міжнародної безпеки стали невід'ємною частиною університетських програм, а сама тематика перетворилася на центральний предмет досліджень великої кількості науково-дослідних центрів [21].

Ще однією галуззю, яка охоплюється широким поняттям «безпека», була діяльність стосовно мобілізації військового, економічного, ідеологічного та інших ресурсів держави та суспільства в умовах військово-політичного протистояння в роки «холодної війни». Цю мету переслідувала радикальна реформа органів державної влади, яку провели США відповідно до Закону про національну безпеку 1947 р., згідно з яким були створені Міністерство оборони, ЦРУ, управління з мобілізації матеріальних та людських ресурсів, а також вищій військово-політичний орган - Рада національної безпеки. Раніше поняття «безпека» було прийняте в структурах НАТО, перетворилося на предмет «високої політики», головний об'єкт досліджень міжнародних відносин в Європі та інших частинах світу.

У роботі [22] автор наголошує, що науковці тлумачать безпеку з точки зору наявності чи відсутності загроз, іншими словами - через тлумачення небезпечного. Так, С. Біскоп (S. Biscop) [23] посилається на Оксфордський словник англійської мови, що визначає безпеку як відчуття безпеки чи свободи або відсутність небезпеки. І хоча різні визначення можуть надавати дещо іншого розуміння безпеки - від появи екзистенційної загрози [24] до відсутності будь-яких зовнішніх [25] і внутрішніх [26] загроз, а також спроможності боротьби проти них [27], - тлумачення небезпеки або загрози безпеці невіддільне від самого поняття. При цьому Х. Гертнер (H. Gartner) [27] стверджує, що поряд із можливістю зміни політичних, економічних і культурних умов середовища, в якому може виникнути загроза, одним зі способів підвищення безпеки є збільшення військової спроможності. Н. Андрен (N. Andren) [28] визначає безпеку як внутрішню свободу самостійно приймати політичні рішення під тиском зовнішнього агресора. Всі ці визначення посилаються на поняття загрози, агресора, небезпеки, запозичені з неореалізму. Такий комплексний підхід, який запропоновано У. Хельберг [22] призводить до подальшого розвитку наукового безпекового дискурсу та нормативного конструювання безпекової політики, наприклад, у рамках ЄС, у військово- політичному контексті, звужуючи таким чином «всеосяжний» характер безпеки.

М. Шутий [29] вважає, що у цілому категорія «безпека» характеризується такими критеріями: 1) відсутність загрози життю, здоров'ю людей, майну, тваринам, рослинам і довкіллю; 2) стан стабільності та спокою, який дає можливість громадянам користуватися своїми правами та виконувати свої обов'язки; 3) відсутність ризику та нестабільності, яка може створити загрози для життя і здоров'я людей.

У термінологічних і галузевих словниках, енциклопедичних і довідкових виданнях зустрічається безліч трактувань поняття «безпека» з різних точок зору. Так, в Академічному тлумачному словнику дефініція «безпека» визначається як стан, коли кому-небудь або чому-небудь ніщо не загрожує. У Великій українській енциклопедії безпека трактується як: 1) стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, спільноти, суспільства, держави від внутрішніх та зовнішніх загроз; 2) властивість предметів, явищ, процесів зберігатися за руйнівних впливів. В Енциклопедії сучасної України безпека розглядається як рівень захищеності життєво важливих інтересів людини, а також суспільства, держави, довкілля від реальних або потенційних загроз, що їх створюють антропогенні чи природні чинники.

На основі узагальнення понятійно-категоріального апарату відповідно до різноманітних наукових гіпотез, теорій і концепцій під безпекою пропонується розуміти стан захищеності життєво важливих об'єктів інфраструктури від внутрішніх та зовнішніх загроз і ризиків; рівень захищеності критичної інфраструктури держави від реальних або потенційних загроз [30-34], що створюються через природні катаклізми, збройні конфлікти, екологічні, техногенні, військові катастрофи тощо.

Незважаючи на широке коло наукових досліджень з обраної теми, дискусійність окремих питань потребують проведення подальших наукових розробок. І у першу чергу варто приділити увагу уточненню термінологічного апарату із застосуванням комплексного підходу до змістовної сутності та з урахуванням глобальних викликів часу, трансформаційних та інфраструктурних змін.

Мета даної статті полягає у теоретичному узагальненні й систематизації існуючих наукових поглядів до визначення терміна «міжнародна безпека».

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять положення інституційної теорії, зокрема парадигми еволюційного розвитку; теорій систем, глобалізації, національних інтересів Г. Моргентау, інфраструктури; геополітичні погляди Х. Макіндера, Н. Спікмена, З. Бжезинського, А. Хаусхофера; концепція зіткнення цивілізацій С. Хантінгтона; мондалістські парадигми Ф. Фукуями; катастрофічні прогнози К. Санторо; концепції міжнародної та національної безпеки, можливих конфліктів інтересів у сфері забезпечення національної стійкості за Дж. Андерісом, П. Мартін-Бріном, Д. Чендлером; моделі національної стійкості. В основу дослідження покладено системний, структурно-функціональний, лінгвістичний, синергетичний і логіко-семантичний підходи.

У процесі дослідження використовувалися такі загальнонаукові методи: діалектичний, історичний, формально-логічний, аксіоматичний, теорія логіки та гіпотетико-дедуктивний, аналізу й синтезу, індукції та дедукції, компонентного аналізу, порівняльного аналізу, аналогії, класифікації, структурно-логічного узагальнення.

Виклад основного матеріалу

Як свідчить аналіз наукових джерел з проблематики міжнародних відносин, у них практично відсутнє загальноузгоджене або загальновживане тлумачення категорії «безпека» та її похідних понять, таких як «міжнародна безпека» і «національна безпека». Це зумовлено передусім відсутністю загальноприйнятої методологічної бази, множинністю і розбіжністю вихідних позицій і підходів наукових шкіл. Поняття «національна безпека» було вперше застосовано у 1904 р. президентом США Т. Рузвельтом. Безпекове мислення було пов'язане як з військовою сферою, що приділяла основну увагу балансу сил, потенціалів та озброєнь, так і з обґрунтуванням безпеки політичної системи, її стабільності та ефективності. В умовах холодної війни поняття «міжнародна безпека» визначалося більшою мірою через політичні й військові чинники. Але з кінця 80-х рр. ХХ ст. відбувалося формування нового підходу до визначення міжнародної безпеки, який пов'язано з невоєнними чинниками і серед яких економічний чинник. Тому у науці почали використовувати нове поняття «міжнародна економічна безпека».

Варто зазначити, що вперше поняття «міжнародна безпека» було закріплено у Договорі про відмову від війни як знаряддя національної політики або так званому пакті Бріана-Келлога, прийнятому 27 серпня 1928 р. Під цим концептом розумівся інститут запобігання воєн і профілактики їх зародження. Сьогодні вищевказаний термін широко вживається у Статуті Організації Об'єднаних Націй; резолюціях Генеральної Асамблеї ООН і Ради Безпеки ООН; рішеннях Міжнародного Суда ООН; документах, прийнятих міжнародними організаціями; в укладених між державами-учасниками ООН угодах, правових документах, прийнятих на національному рівні; доктрині міжнародного права тощо.

Однак при досить частому використанні, загальновизнаного визначення міжнародної безпеки ні у міжнародних документах, ні у доктрині міжнародного права не існує. Міжнародно-правові акти акцентують увагу на головній меті міжнародної безпеки - її забезпеченні і закликають держави не здійснювати таких дій, які становлять загрозу, у тому числі і військового характеру, для мирного існування іншої держави. Конфлікти між державами пропонується вирішувати мирними способами, закріпленими у ст. 33 Статуту ООН. При цьому легальна дефініція терміна «міжнародна безпека» у цих документах відсутня. Доктрина міжнародного права також не містить загальноприйнятого визначення даного терміна.

У Dictionnaire Diplomatique, який видає Міжнародна дипломатична академія в Парижі, написано: «Ідея міжнародної безпеки виражає притаманне кожному народу, кожній державі прагнення бути застрахованим на випадок агресії і базується на володінні державою гарантіями того, що вона не буде атакована, а у разі нападу, що отримає негайну та ефективну допомогу зі сторони інших держав». За такого трактування поняття міжнародної безпеки належить до суб'єктивних потреб та інтересів держави, і власне його можна було б прийняти за форму визначення національної безпеки, оскільки суть міжнародної безпеки тут зведена до політично-військових гарантій для держави. Ширші визначення запропоновані в українських і польських словниках. Політологічний енциклопедичний словник визначає міжнародну безпеку як стан міжнародних відносин, який виключає порушення миру та створення реальної загрози розвитку людства, за якого народи можуть суверенно, без втручання і тиску ззовні, визначити шляхи і форми свого суспільно-політичного розвитку; діяльність держав та міжнародних інститутів щодо підтримання такого стану, універсальна система механізмів, заходів і гарантій якого виключає застосування сили в міжнародних відносинах.

Згідно з польським словником термінів з питань національної безпеки міжнародна безпека - це відсутність об'єктивно існуючих загроз і суб'єктивних побоювань, а також погоджене прагнення та діяльність міжнародної спільноти щодо охорони окреслених державних і недержавних (суспільних) цінностей за допомогою норм, інститутів і інструментів, що забезпечують мирне врегулювання спорів і створення економічних, суспільних екологічних передумов динамічної стабільності та попередження загроз.

Як наголошує Т. Сауляк [35], у теоретичному сенсі поняття «міжнародна безпека» являє собою певну логічну абстракцію. Водночас ця категорія є елементом практичної міжнародно-політичної діяльності, яка здійснюється окремими державними суб'єктами та частково матеріалізується у формах союзницьких відносин, політики балансування та стримування.

І. Судак, К. Коцюруба [36] зазначають, що міжнародна безпека базується на міжнародних відносинах, які можна визначити як системну сукупність політичних, економічних, соціальних, дипломатичних, правових, воєнних і гуманітарних зв'язків та взаємин між основними суб'єктами світової спільноти (народами, державами, громадськими силами, рухами й організаціями).

О. Звєрєв, М. Прихненко [37] відмічають, що міжнародна безпека заснована на дотриманні всіма суб'єктами міжнародних відносин загальновизнаних норм і принципів міжнародного права, і виключає дозвіл розбіжностей і спірних питань з використанням сили або загрози застосування сили. На їх погляд, міжнародна безпека являє собою певний стан міжнародних відносин, при якому підтримання миру і безпеки є найважливішою метою.

А. Назарова [38] розглядає термін «міжнародна безпека» як стан захищеності держав світу і всього світового співтовариства від зовнішніх і у певних випадках внутрішніх загроз, які надають руйнівний вплив на такі інтереси та принципи.

З погляду Я. Тимківа [39], міжнародна безпека є взаємозалежністю держав у питаннях безпеки, яка зумовлює необхідність міжнародної співпраці. Суть міжнародної безпеки охоплює норми, механізми й умови, які дають суб'єктам міжнародних відносин відчуття безпеки і можливість гармонійного розвитку без тиску ззовні.

На думку В. Шамраєвої [40], найбільш прийнятним і відповідним реаліям міжнародного політичного процесу при дослідженні міжнародних відносин є визначення міжнародної безпеки як системи міжнародних відносин, яка базована на дотриманні всіма державами (та/або іншими міжнародними акторами) загальновизнаних принципів і норм міжнародного права (та взятих на себе міжнародних зобов'язань), що виключає вирішення спірних питань та розбіжностей за допомогою сили чи погрози її застосування.

З позицій Г. Васильєва [21], міжнародна безпека є системою міжнародних відносин, заснованою на додержанні усіма країнами загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, що виключає вирішення спірних питань та розбіжностей між ними за допомогою сили або погрози. До головних способів забезпечення міжнародної безпеки віднесено такі: двосторонні договори про забезпечення взаємної безпеки між зацікавленими країнами; об'єднання держав в багатосторонні союзи; створення та участь у всесвітніх міжнародних організаціях, регіональних інститутах та структурах для підтримання міжнародної безпеки; демілітаризація, демократизація та гуманізація міжнародного політичного порядку, встановлення верховенства права в міжнародних відносинах.

О. Савченко [41] підкреслює, що термін «міжнародна безпека» слід розуміти як стан захищеності від загроз життєво важливим інтересам людства, держав, міждержавних та регіональних об'єднань, за якого забезпечується можливість їх реалізації. Вона формується на основі національної безпеки окремих країн і народів, безпеки груп держав і районів миру та інтегрується до рівня глобальної міжнародної безпеки.

Н. Кінаш [42] вважає, що міжнародну безпеку варто розглядати як один з основних зовнішніх факторів, який обумовлює формування національної безпеки для створення нових і дієвих механізмів спільної боротьби держав із міжнародними загрозами, що виникають на сучасному етапі існування людства, а також механізмів стримування та противаг між безпековими системами сучасності.



Висновки

поняття міжнародна безпека

Виходячи з вищевикладеного можна дійти такого висновку. Поняття «міжнародна безпека» є міждисциплінарною і багатоаспектною категорією. На міжнародну безпеку дедалі більше впливають процеси глобалізації. Вони визначають головні тенденції розвитку глобальної економіки та політики, а також призводять до кардинальних змін у міжнародному безпековому середовищі, яке стає більш динамічним і суперечливим. При цьому у результаті дослідження встановлено, що складність різноспрямованих чинників, які діють у глобальному міжнародному середовищі, вимагають обґрунтування принципово нових концептуальних підходів до безпеки.

На підставі теоретичного узагальнення існуючих наукових розробок щодо понятійного апарату встановлено, що вчені під міжнародною безпекою, як правило, розуміють систему, складову, стан, зовнішній чинник, норми, умови, механізм тощо.

Здебільшого науковці міжнародну безпеку трактують як: стан міжнародних відносин; складову міжнародних відносин; систему міжнародних відносин; систему міжнародних договорів та угод, яка забезпечує збереження миру на основі визнання суверенітету і недоторканності кордонів; стан захищеності держав світу і всього світового співтовариства.

Слід погодитися з поглядами науковців, які визначають міжнародну безпеку як стан міжнародних відносин, при якому створюються належні умови для існування і функціонування держав при забезпеченні їх повного суверенітету, політичної та економічної незалежності, їх рівноправних відносин з іншими державами.

Цей термін тісно пов'язано з розвитком критичної інфраструктури, для ефективного й стійкого функціонування якої необхідно створювати належні умови безпеки та захисту від екзогенних та ендогенних загроз і ризиків (природні катаклізми, збройні конфлікти, екологічні, техногенні, військові катастрофи, кіберзагрози, кібервійни, теракти тощо).

Тому у даній роботі під поняттям «міжнародна безпека» розглядається стан захищеності від різноманітних загроз життєво важливих об'єктів критичної інфраструктури у контексті забезпечення національних інтересів держав та ефективного розвитку системи міжнародних економічних відносин між ними в умовах глобалізації.

Перспективи подальших досліджень полягають у порівняльному аналізі міжнародної та вітчизняної практики розроблення й реалізації державних програм забезпечення національної безпеки.



Література

1. Multiregionalism and Multilateralism. Asian-European Relations in a Global Context / Edited by S. Bersick, W. Stokhof, van der Velde P. Amsterdam: Amsterdam University Press, 2006. 192 p.

2. Brzezinski Z. An Agenda for NATO. Foreign Affairs. 2009. Vol. 88. No 5. P. 50-64.

3. Buzan B. The security dynamics of a 1+4 world. Paradigms in transition: globalization, security and the nation state / Edited by E. Aydinli, J. N. Rosenau. Albany, NY: State University of New York Press, 2005. P. 177-198.

4. David Ch.-Ph. La guerre et la Paix: aproches contemporaines de la securiti et de la strategie. 2-e ed. Paris: Presses de Sciences Po, 2006. 530 p.

5. Deutsch K., Singer J. D. Multipolar Power Systems and International Stability. World Politics. 1964. Vol. 16. No. 3. P. 390-406.

6. Dewitt D. B. The New Global Order and the Challenges to International Security. Building a New Global Order. Emerging Trends in International Security / Edited by D. Dewitt, D. Haglund, J. Kirton. Toronto, Oxford, New York: Oxford University Press, 1993. P. 2-11.

7. Dzwigol H. Oddzialowy Rachunek Kosztow oraz model budzetowania kosztow w gornictwie w^gla kamiennego. Reformy polskiego gornictwa w^gla kamiennego. Zarzqdzanie innowacjami. 2001. Nr. 7-8.

8. Dzwigol H. Studium zarzqdzania zmianami w zgrupowaniu kopaln w^gla kamiennego. Zeszyty Naukowe Politechniki Slqskiej. Organizacja i Zarzqdzanie. 2003. Nr. 14.

9. Dzwigol H. Problemy zarzqdzania nowoczesnymi organizacjami gospodarczymi. Czynniki ksztaltujqce elementy systemu zarzqdzania wspdtczesnq organizacjq. 2008. Nr. 158. S. 57-69.

10. Dzwigol H. Model restrukturyzacji organizacyjnej przedsi^biorstwa gorniczego. KwartalnikNaukowy Organizacja i Zarzqdzanie. 2009. Vol. 2(6). S. 25-43.

11. Zurkowski K., Grqcik M. Bezpiezcenstwo mi^dzynarodowe teoria i praktyka. Warszawa: Szkola glowna handlowa w Warszawie, 2006. 346 s.

12. Kaplan L. S. NATO divided, NATO united: the evolution of an alliance. Greenwood Publishing Group, 2004. 165 p.

13. Karbownik A., Dzwigol H., Wodarski K. System zarzqdzania ryzykiem uczelni wyzszej. Zeszyty Naukowe Politechniki Slqskiej. Organizacja i Zarzqdzanie. 2012. Nr. 60.

S. 125-139.

14. Myers N. The Environmental Basis of Political Stability. Ultimate Security. New York, London: W.W. Norton and Company, 1993. 324 p.

15. Nanto D. K. Economics and National Security: Issues and Implications for U.S. Policy. Washington: Congressional Research Service, 2011. 82 p.

16. Owen J. How Liberalism Produces Democratic Peace. Debating the Democratic Peace / Edited by S. Lynn-Jones, M. Brown, S. Mille. Cambridge: MIT Press, 1996. P. 116-156.

17. Russet В. Controlling the Sword. The Democratic Governance of National Security. Cambridge (Mass.). London, 1990. 214 p.

18. Wilborn Т. Stability, Security Structures and US Policy in East Asia and the Pacific. Strategic studies Institute. Army War College Occasional Papers. 1993. 24 March.

19. Woever O. The Rise and Fall of the Interparadigm Debate. International Theory: Positivism and Beyond / Edited by S. Smith, K. Booth, M. Zalewski. Cambridge: MIT Press, 1997. 175 p.

20. Полтораков О. Реконцептуалізація поняття «безпека» в сучасному політико- політологічному дискурсі. Політичний менеджмент. 2009. № 5. С. 19-28.

21. Васильєв Г. Ю. Підтримка міжнародної безпеки - глобальна проблема людства. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». 2014. № 2(21). С. 155-166.

22. Хельберг У. Теоретичні підходи до розуміння європейської безпеки. Політичний менеджмент. 2011. № 5. С. 51-59.

23. Biscop S. The European Security Strategy: A Global Agenda for Positive Power. Aldershot: Ashgate, 2005. 152 p.

24. Buzan B., Wеver O., De Wilde J. Security: A New Framework for Analysis. Boulder, Colo: Lynne Rienner, 1998. 239 p.

25. Wolfers A. “National Security” as an Ambiguous Symbol. International Security / Edited by B. Buzan and L. Hansen. Vol. 1. The Cold War and Nuclear Deterrence. London: SAGE Publications, 2007. P. 15-29.

26. Ayoob M. Security in the Third World: The Worm About to Turn? International Security / Edited by B. Buzan, L. Hansen. Vol. 1. The Cold War and Nuclear Deterrence. London: SAGE Publications, 2007. P. 317-329.

27. Gartner H. Internationale Sicherheit: Definitionen von A - Z. Baden-Baden: Nomos- Verl.-Ges., 2005. 184 s.

28. Andren N. Sakerhetspolitik. Stockholm: Utrikespolitiska inst., 1984. 167 p.

29. Шутий М. В. Аспекти визначення поняття «безпека» та його значення для забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ України. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2014. № 3(74). С. 173-178.

30. Кизим М. О., Хаустова В. Є., Трушкіна Н. В. Сутність поняття «критична інфраструктура» з позицій національної безпеки України. Бізнес Інформ. 2022. № 12. С. 58-78. https://doi.org/10.32983/2222-4459-2022-12-58-78.

31. Трушкіна Н. Еволюція теоретичних поглядів на сутність поняття «інфраструктура». Vёda a perspektivy. 2023. № 3(22). Str. 125-143. https://doi.org/10.52058/ 2695-1592-2023-3(22)-125-143.

32. Трушкіна Н. Сутність поняття «розвиток критичної інфраструктури». Moderni aspekty v&dy: XXIX. Dil mezinarodni kolektivni monografie. Ceska republika, Jesenice: Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o., 2023. Str. 149-163.

33. Khaustova V., Tirlea M. R., Dandara L., Trushkina N., Birca I. Development of Critical Infrastructure from the Point of View of Information Security [Dezvoltarea infrastructurii critice din punct de vedere al securitatii informatiilor]. UNIVERS STRATEGIC - Revista de Studii Strategice Interdisciplinare si de Securitate. 2023. Anul XIV. Nr. 1(53). P. 170-188.

34. Bezpartochnyi M., Trushkina N., Birca I. Critical infrastructure development management mechanism: theoretical aspects. Current issues of the management of socio-economic systems in terms of globalization challenges: scientific monograph. Kosice: Vysoka skola bezpecnostneho manazerstva v Kosiciach, 2023. P. 612-628. https://doi.org/10.5281/zenodo.7799542.

35. Сауляк Т. А. Поняття безпеки в міжнародно-політичному дискурсі. Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: зб. наук. праць. Київ: НАУ, 2011. Вип. № 29. URL: https://jrnl.nau.edu.ua/index.php/PPEI/article/view/287/0.

36. Судак І. І., Коцюруба К. О. Еволюція безпекових орієнтирів Євроатлантичної спільности в нових геополітичних умовах. Проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць. Київ: КиМУ, 2011. Вип. 3. С. 313-324.

37. Звєрєв О., Прихненко М. Загальна характеристика сучасної системи міжнародної безпеки. Вісник студентського наукового товариства Донецького національного університету імені Василя Стуса. Вип. 13. Т. 2. Вінниця: ДонНУ, 2021. С. 27-32.

38. Назарова А. І. Теоретичні питання забезпечення міжнародної безпеки. Молодий вчений. 2014. № 4. С. 859-861.

39. Тимків Я. Теорія і практика сучасної європейської політики безпеки: приклад Польщі. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. 224 с.

40. Шамраєва В. М. Основні теоретичні підходи до дослідження еволюції концепту міжнародна безпека. Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Сер.: Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм. 2018. Вип. 8. С. 88-94. https://doi.org/10.26565/2310-9513-2018-8-09.

41. Савченко О. В. Взаємозв'язок міжнародної та національної безпеки. Міжнародна та національна безпека: теоретичні і прикладні аспекти: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпро, 15 березня 2019 р.). Дніпро: ДДУВС, 2019. С. 185-187.

42. Кінаш Н. Б. Міжнародна безпека як фактор формування національної безпеки

України. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 9. С. 562-564.

https://doi.org/10.32782/2524-0374/2022-9/138.



References

1. Bersick, S., Stokhof, W., & van der Velde, P. (2006). Multiregionalism and Multilateralism. Asian-European Relations in a Global Context. Amsterdam: Amsterdam University Press.

2. Brzezinski, Z. (2009). An Agenda for NATO. Foreign Affairs, 88(5), 50-64.

3. Buzan, B. (2005). The security dynamics of a 1+4 world. In: E. Aydinli, J. N. Rosenau (Eds.). Paradigms in transition: globalization, security and the nation state (pp. 177-198). Albany, NY: State University of New York Press.

4. David, Ch.-Ph. (2006). La guerre et la Paix: aproches contemporaines de la securiti et de la strategie (2-e ed.). Paris: Presses de Sciences Po.

5. Deutsch, K., & Singer, J. D. (1964). Multipolar Power Systems and International Stability. World Politics, 16(3), 390-406.

6. Dewitt, D. B. (1993). The New Global Order and the Challenges to International Security. In: D. Dewitt, D. Haglund, J. Kirton (Eds). Building a New Global Order. Emerging Trends in International Security (pp. 2-11). Toronto, Oxford, New York: Oxford University Press.

7. Dzwigol, H. (2001). Oddzialowy Rachunek Kosztow oraz model budzetowania kosztow w gornictwie w^gla kamiennego. Reformy polskiego gornictwa w^gla kamiennego. Zarzqdzanie innowacjami, 7-8.

8. Dzwigol, H. (2003). Studium zarzqdzania zmianami w zgrupowaniu kopaln w^gla kamiennego. Zeszyty Naukowe Politechniki Slqskiej. Organizacja i Zarzqdzanie, 14.

9. Dzwigol, H. (2008). Problemy zarzqdzania nowoczesnymi organizacjami gospodarczymi. Czynniki ksztaltujqce elementy systemu zarzqdzania wspolczesnq organizacjq, 158, 57-69.

10. Dzwigol, H. (2009). Model restrukturyzacji organizacyjnej przedsi^biorstwa gorniczego. KwartalnikNaukowy Organizacja i Zarzqdzanie, 2(6), 25-43.

11. Zurkowski, K., & Grqcik, M. (2006). Bezpiezcenstwo migdzynarodowe teoria i praktyka. Warszawa: Szkola glowna handlowa w Warszawie.

12. Kaplan, L. S. (2004). NATO divided, NATO united: the evolution of an alliance. Greenwood Publishing Group.

13. Karbownik, A., Dzwigol, H., & Wodarski, K. (2012). System zarzqdzania ryzykiem uczelni wyzszej. Zeszyty Naukowe Politechniki Slqskiej. Organizacja i Zarzqdzanie, 60, 125-139.

14. Myers, N. (1993). The Environmental Basis of Political Stability. Ultimate Security. New York, London: W.W. Norton and Company.

15. Nanto, D. K. (2011). Economics and National Security: Issues and Implications for U.S. Policy. Washington: Congressional Research Service.

16. Owen, J. (1996). How Liberalism Produces Democratic Peace. In: S. Lynn-Jones, M. Brown, S. Mille (Eds.). Debating the Democratic Peace (pp. 116-156). Cambridge: MIT Press.

17. Russet, В. (1990). Controlling the Sword. The Democratic Governance of National Security. Cambridge (Mass.), London.

18. Wilborn, Т. (1993). Stability, Security Structures and US Policy in East Asia and the Pacific. Strategic studies Institute. Army War College Occasional Papers, 24 March.

19. Woever, O. (1997). The Rise and Fall of the Interparadigm Debate. In: S. Smith, K. Booth, M. Zalewski (Eds.). International Theory: Positivism and Beyond. Cambridge: MIT Press.

20. Poltorakov, O. (2009). Rekontseptualizatsiia poniattia “bezpeka” v suchasnomu polityko- politolohichnomu dyskursi [Reconceptualization of the concept of “security” in modern political and political science discourse]. Politychnyi menedzhment - Political management, 5, 19-28 [in Ukrainian].

21. Vasyliev, H. Yu. (2014). Pidtrymka mizhnarodnoi bezpeky - hlobalna problema liudstva [Support of international security - a global problem of humanity]. Visnyk Natsionalnoho universytetu “Yurydychna akademiia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho ” - Bulletin of the National University “Law Academy of Ukraine named after Yaroslav Mudryi”, 2(21), 155-166 [in Ukrainian].

22. Khelberh, U. (2011). Teoretychni pidkhody do rozuminnia yevropeiskoi bezpeky [Theoretical approaches to understanding European security]. Politychnyi menedzhment - Political management, 5, 51-59 [in Ukrainian].

23. Biscop, S. (2005). The European Security Strategy: A Global Agenda for Positive Power. Aldershot: Ashgate.

24. Buzan, B., Wever, O., & De Wilde, J. (1998). Security: A New Framework for Analysis. Boulder, Colo: Lynne Rienner.

25. Wolfers, A. (2007). “National Security” as an Ambiguous Symbol. In: B. Buzan, L. Hansen (Eds.). International Security. The Cold War and Nuclear Deterrence (vol. 1, pp. 15-29). London: SAGE Publications.

26. Ayoob, M. (2007). Security in the Third World: The Worm About to Turn? In: B. Buzan, L. Hansen (Eds.). International Security. The Cold War and Nuclear Deterrence (vol. 1, pp. 317-329). London: SAGE Publications.

27. Gartner, H. (2005). Internationale Sicherheit: Definitionen von A - Z. Baden-Baden: Nomos-Verl.-Ges.

28. Andren, N. (1984). Sdkerhetspolitik. Stockholm: Utrikespolitiska inst.

29. Shutyi, M. V. (2014). Aspekty vyznachennia poniattia “bezpeka” ta yoho znachennia dlia zabezpechennia osobystoi bezpeky pratsivnykiv orhaniv vnutrishnikh sprav Ukrainy [Aspects of the definition of the concept of “security” and its importance for ensuring the personal safety of employees of the internal affairs bodies of Ukraine]. Zovnishnia torhivlia: ekonomika, finansy, pravo - Foreign trade: economy, finance, law, 3(74), 173-178 [in Ukrainian].

30. Kyzym, M. O., Khaustova, V. E., & Trushkina, N. V. (2022). Sutnist poniattia «krytychna infrastruktura» z pozytsii natsionalnoi bezpeky Ukrainy [The essence of the concept of “critical infrastructure” from the standpoint of national security of Ukraine]. Biznes Inform - Business Inform, 12, 58-78. https://doi.org/10.32983/2222-4459-2022-12-58-78 [in Ukrainian].

31. Trushkina, N. (2023). Evoliutsiia teoretychnykh pohliadiv na sutnist poniattia “infrastruktura” [Evolution of theoretical views on the essence of the concept of “infrastructure”]. V<7da aperspektivy, 3(22), 125-143. https://doi.org/10.52058/2695-1592-2023-3(22)-125-143 [in Ukrainian].

32. Trushkina, N. (2023). Sutnist poniattia “rozvytok krytychnoi infrastruktury” [The essence of the concept of “development of critical infrastructure”]. Modern aspekty v&dy: XXIX. Dil mezinarodni kolektivni monografie (str. 149-163). Ceska republika, Jesenice: Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o. [in Ukrainian].

33. Khaustova, V., Tirlea, M. R., Dandara, L., Trushkina, N., & Birca, I. (2023). Development of Critical Infrastructure from the Point of View of Information Security [Dezvoltarea infrastmcturii critice din punct de vedere al securitatii informatiilor]. UNIVERS STRATEGIC - Revista de Studii Strategice Interdisciplinare si de Securitate, XIV, 1(53), 170-188.

34. Bezpartochnyi, M., Trushkina, N., & Birca, I. (2023). Critical infrastructure development management mechanism: theoretical aspects. Current issues of the management of socio-economic systems in terms of globalization challenges: scientific monograph (pp. 61-628). Kosice: Vysoka skola bezpecnostneho manazerstva v Kosiciach. https://doi.org/10.5281/ zenodo.7799542.

35. Sauliak, T. A. (2011). Poniattia bezpeky v mizhnarodno-politychnomu dyskursi [The concept of security in international political discourse]. Problemy pidvyshchennia efektyvnosti infrastruktury - Problems of increasing the efficiency of infrastructure: collection of science works (vol. 29). Kyiv: NAU. URL: https://jml.nau.edu.ua/index.php/PPEI/article/view/287/0 [in Ukrainian].

36. Sudak, I. I., & Kotsiuruba, K. O. (2011). Evoliutsiia bezpekovykh oriientyriv Yevroatlantychnoi spilnosty v novykh heopolitychnykh umovakh [Evolution of security landmarks of the Euro-Atlantic community in new geopolitical conditions]. Problemy mizhnarodnykh vidnosyn - Problems of international relations: collection of science works (vol. 3, pp. 313-324). Kyiv: KyMU [in Ukrainian].

37. Zvieriev, O., & Prykhnenko, M. (2021). Zahalna kharakterystyka suchasnoi systemy mizhnarodnoi bezpeky [General characteristics of the modern international security system]. Visnyk studentskoho naukovoho tovarystva Donetskoho natsionalnoho universytetu imeni Vasylia Stusa - Bulletin of the student scientific society of Donetsk National University named after Vasyl Stus (pp. 27-32), 13(2). Vinnytsia: DonNU [in Ukrainian].

38. Nazarova, A. I. (2014). Teoretychni pytannia zabezpechennia mizhnarodnoi bezpeky [Theoretical issues of ensuring international security]. Molodyi vchenyi - A young scientist, 4, 859-861 [in Ukrainian].

39. Tymkiv, Ya. (2011). Teoriia i praktyka suchasnoi yevropeiskoi polityky bezpeky: pryklad Polshchi [Theory and practice of modern European security policy: the example of Poland]. Lviv: Publishing House of Lviv Polytechnic [in Ukrainian].

40. Shamraieva, V. M. (2018). Osnovni teoretychni pidkhody do doslidzhennia evoliutsii kontseptu mizhnarodna bezpeka [Main theoretical approaches to the study of the evolution of the concept of international security]. VisnykKhNUimeni V. N. Karazina. Ser.:Mizhnarodni vidnosyny. Ekonomika. Krainoznavstvo. Turyzm - Herald of V. N. Karazin KhNU. Ser.: International relations. Economy. Local studies. Tourism, 8, 88-94. https://doi.org/10.26565/2310-9513-2018-8-09 [in Ukrainian].

41. Savchenko, O. V. (2019). Vzaiemozviazok mizhnarodnoi ta natsionalnoi bezpeky [Interconnection of international and national security]. Mizhnarodna ta natsionalna bezpeka: teoretychni i prykladni aspekty - International and national security: theoretical and applied aspects: Materials of the III International Science and Practice Conference (Dnipro, March 15, 2019) (pp. 185-187). Dnipro: DSUIA [in Ukrainian].

42. Kinash, N. B. (2022). Mizhnarodna bezpeka yak faktor formuvannia natsionalnoi bezpeky Ukrainy [International security as a factor in the formation of the national security of Ukraine]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Legal scientific electronic journal, 9, 562-564. https://doi.org/10.32782/2524-0374/2022-9/138 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...