Правовий механізм державного управління міжнародним військовим співробітництвом України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правовий механізм державного управління міжнародним військовим співробітництвом України

Шаповалов Геннадій Миколайович аспірант, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ

Анотація

міжнародне військове співробітництво

У статті автор дослідив правовий механізм забезпечення міжнародного військового співробітництва та визначив його сутнісний зміст. Запропонував надання повноважень Головнокомандувачу ЗС України, під час дії воєнного стану, в частині направлення підрозділів ЗС України з озброєнням та військовою технікою до інших держав з метою участі у заходах колективної підготовки (багатонаціональних навчаннях, тренуваннях та інших). Зокрема, такі повноваження пропонується надати шляхом внесення змін до Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” (зі змінами), доповнивши його статтею 2 наступного змісту: “Головнокомандувач

Збройних Сил України під час дії правового режиму воєнного стану в Україні направляє підрозділи ЗС України до іншої держави з метою участі у заходах колективної підготовки (багатонаціональні навчання, тренування та інші)”. Зазначив, що існує нагальна потреба продовження удосконалення договірної бази співробітництва з Організацією Північноатлантичного договору в розрізі міжнародного військового співробітництва, зокрема приєднання до: Угоди, укладеної сторонами Північноатлантичного договору стосовно статусу збройних сил; Протоколу про статус Міжнародного військового штабу, створеного згідно з Північноатлантичним договором; Угоди про статус НАТО, національних представників та Міжнародного штабу; Угоди про статус місій та представників третіх країн в НАТО; Угоди між сторонами Північноатлантичного договору щодо захисту інформації; Угоди про взаємне забезпечення таємності винаходів, пов'язаних з обороною і на які були подані заявки на патентування; Угоди НАТО про передачу технічної інформації в цілях оборони; Угоди про співробітництво стосовно інформації з питань атомної енергії та інших нормативно-правових актів Північноатлантичного договору. Автор пропонує вважати під правовим механізмом державного управління міжнародним військовим співробітництвом засіб ціліспрямованого управлінського впливу уповноважених органів державної влади на процес здійснення міжнародного військового співробітництва у вигляді видання нормативно-правових актів, які визначають порядок використання, виконання та дотримання державою Україною взятих на себе прав та обов'язків в галузі міжнародного військового співробітництва. Метою даного управлінського впливу є: забезпечення національних інтересів у сфері оборони та воєнній сфері; встановлення довготривалих і стійких зв'язків з відповідними військовими структурами інших держав та міжнародних організацій; забезпечення миру та безпеки; зміцнення ролі міжнародного права; вироблення нових принципів та норм міжнародного права.

Ключові слова: правовий механізм, міжнародне військове співробітництво, національна безпека, воєнна безпека, воєнна політика.

Abstract

міжнародне військове співробітництво

Shapovalov Hennadii Mykolaiovych Postgraduate student, Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service of Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv

LEGAL MECHANISM OF THE PUBLIC ADMINISTRATION OF INTERNATIONAL MILITARY COOPERATION OF UKRAINE

In the article the author investigated the main legal mechanism for ensuring international military cooperation and determined its essential content. Proposed the granting of powers to the Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine, during martial law, in terms of sending units of the Armed Forces of Ukraine with weapons and military equipment to other states for the purpose of participating in collective training events (multinational exercises, trainings, etc.). In particular, it is proposed to provide such powers by amending the Decree of the President of Ukraine "On the Introduction of Martial Law in Ukraine" (as amended), supplementing it with Article 2 of the following content: "The Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine during the operation of the legal regime of martial law in Ukraine directs units of the Armed Forces of Ukraine to another state for the purpose of participating in collective training events (multinational exercises, training and others)". He noted that there is an urgent need to continue improving the contractual basis of cooperation with the North Atlantic Treaty Organization in the context of international military cooperation, in particular joining: the Agreement concluded by the parties to the North Atlantic Treaty on the status of the armed forces; Protocol on the status of the International Military Staff, established in accordance with the North Atlantic Treaty; Agreements on the status of NATO, national representatives and the International Headquarters; Agreements on the status of missions and representatives of third countries in NATO; Agreements between the parties to the North Atlantic Treaty on the protection of information; Agreements on mutual confidentiality of defense-related inventions for which patent applications have been submitted; NATO agreements on the transfer of technical information for defense purposes; Agreements on cooperation regarding information on atomic energy and other normative legal acts of the North Atlantic Treaty. The author proposes to consider the legal mechanism of public administration of international military cooperation as a means of purposeful managerial influence of authorized state authorities on the process of international military cooperation in the form of issuing normative legal acts that determine the procedure for the use, implementation and observance of the rights and obligations assumed by the state of Ukraine ties in the field of international military cooperation. The purpose of this managerial influence is to: ensure national interests in the defense and military spheres; establishment of long-term and stable relations with the relevant military structures of other states and international organizations; ensuring peace and security; strengthening the role of international law; development of new principles and norms of international law.

Keywords: legal mechanism, international military cooperation, national security, military security, military policy.

Постановка проблеми

Запорукою суверенітету і територіальної цілісності України є реалізація стратегічного курсу України на інтеграцію в європейський та євроатлантичний безпековий простір, набуття членства в Організації Північноатлантичного договору та Європейському Союзі, у тому числі у рамках положень Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору, рішень закріплених у підсумковій Декларації Бухарестського саміту НАТО від 03 квітня 2008 року, а також на виконання Указу Президента України .№679/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 вересня 2022 року “Щодо дій України у відповідь на спробу Російської Федерації анексувати території нашої держави, з метою гарантування безпеки євроатлантичного простору, України та відновлення її територіальної цілісності”. Це вимагає досягнення у максимально стислі строки достатньої взаємосумісності Збройних Сил України з відповідними структурами держав Альянсу, суттєвої активізації реформ, які необхідно впровадити для досягнення відповідності критеріям членства у зазначених організаціях, у тому числі адаптацію національних нормативно-правових актів критеріям щодо набуття членства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Відповідно до проблематики статті проаналізовано Конституцію України, закони України “Про військовий обов'язок і військову службу”, “Про оборону України”, “Про Збройні Сили

України”, “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію”, “Про боротьбу з тероризмом”, “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки”, “Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав”, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходженння військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України [1-9].

Мета статті - дослідити правовий механізм забезпечення міжнародного військового співробітництва України для подальшого опрацювання Дорожньої карти адаптації нормативно-правових актів у сфері безпеки і оборони України у контексті євроатлантичної інтеграції та визначення сутності поняття “правовий механізм державного управління міжнародним військовим співробітництвом”.

Виклад основного матеріалу

Реалії сьогодення вказують на те, що основним правовим механізмом забезпечення міжнародного військового співробітництва України є накази Міністерства оборони України “Про здійснення міжнародного співробітництва Міністерством оборони України та Збройними Силами України”, “Про затвердження інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України”, “Про затвердження інструкції про порядок оформлення посвідчень про відрядження за кордон для участі в заходах у рамках програми Партнерство заради миру”, “Про затвердження інструкції з підготовки та застосування національних контингентів, національного персоналу в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки”; Угода між Європейським Союзом і Україною про визначення загальної схеми участі України в операціях Європейського Союзу із врегулювання криз; Указ Президента України “Про участь Збройних Сил України у багатонаціональних військових формуваннях високої готовності”; Нота про приєднання до Технічної угоди між міністерствами оборони країн- учасниць бойової тактичної групи Європейського Союзу “ХЕЛБРОК” тощо [1].

Зазначимо, важливим напрямом у сфері міжнародного військового співробітнитцва є робота з міжнародними організаціями, які відіграють важливу роль у підтриманні міжнародного миру та безпеки. Один із напрямів такої співпраці полягає у направленні національних контингентів та національного персоналу для участі в міжнародних діях або заходах, спрямованих на виконання миротворчих чи гуманітарних завдань, які здійснюються за рішенням Ради Безпеки ООН, відповідно до статутів Організації Об'єднаних Націй, інших міжнародних організацій, що є відповідальними за підтримання миру та безпеки відповідно до положень глави VIII Статуту ООН, а також діях і заходах багатонаціональних сил, військових формувань високої готовності, які проводяться під загальним контролем Ради Безпеки ООН [8].

Підкреслимо, участь національних контингентів та національного персоналу України в таких операціях, їх направлення, проведення ротацій, організація їх повсякденної діяльності, всебічне забезпечення, а також пов'язані з цим завдання структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу ЗС України та підпорядкованих їм органів військового управління, терміни їх виконання, регулюється національними нормативно-правовими актами та нормами міжнародного права, зобов'язання відповідно до яких взяла на себе Україна, основні з яких: Статут Організації Об'єднаних Націй; Рішення Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки ООН, базові документи Організації безпеки та співробітництва в Європі; Конвенція про охорону персоналу Організації Об'єднаних Націй та зв'язаного з нею персоналу; Меморандум про взаєморозуміння між Організацією Об'єднаних Націй та Урядом України стосовно внеску до системи резервних угод ООН; Закони України “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки”,“Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України на територію інших держав”, “Про національну безпеку України”; Указ Президента України “Про стратегію міжнародної миротворчої діяльності України”; наказ Міністерства оборони України “Про затвердження Інструкції з організації участі національних контингентів, національного персоналу в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки” [1-10].

Підкреслимо, що у зв'язку із широкомасштабною військовою агресією з боку російської федерації проти України та відповідно до положень статті 7 Закону України “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки” та Указу Президента України “Про відкликання національного контингенту і національного персоналу, які беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки” національний персонал та контингент повернуто до України з метою їх участі у захисті суверенітету та територіальної цілісності держави [8; 10].

Статтею 3 Угоди між державами-учасницями Північноатлантичного Договору та іншими державами, які беруть участь у програмі “Партнерство заради миру”, підписаної Україною 08.02.1994, серед інших цілей співробітництва України та НАТО зокрема передбачено розвиток відносин у військовій сфері з метою здійснення спільного планування, військової підготовки та учбових маневрів, покликаних підвищити їхню спроможність до виконання завдань, пов'язаних з миротворчою діяльністю, пошуковими і рятувальними операціями, операціями по наданню гуманітарної допомоги та іншими, про які згодом може бути домовлено; формування у тривалій перспективі таких збройних сил, які зможуть краще взаємодіяти із збройними силами держав-членів Північноатлантичного союзу. Як результат для забезпечення виконання взятих на себе міжнародних зобов'язань в рамках НАТО ПЗМ, починаючи з 26.05.2000 Україною застосовується Угода між сторонами Північноатлантичного договору стосовно статусу їхніх збройних сил, підписана 19.06.1951, яка визначає статус особового складу і цивільного персоналудержав-членів НАТО при перебуванні їх на території іншої країни- члена або учасника угоди.

В реаліях сьогодення та діючого законодавства України визначено порядок направлення підрозділів ЗС України до інших держав та умови їх тимчасового перебування на території цих держав, та зазначено, що таке рішення приймає виключно Президент України з одночасним поданням до Верховної Ради України законопроекту про схвалення такого рішення та врегульовано його наступним чином. Відповідно до статті 85 Конституції України рішення Президента України про направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав підлягає схваленню Верховною Радою України, що значно ускладнюється в умовах повномасштабної російської агресії. При цьому суб'єкт прийняття рішення про направлення підрозділів ЗС України для участі у багатонаціональних навчаннях визначений пунктом 17 частини першої статті 106 Конституції України, відповідно до якого Президент України є Верховним Головнокомандувачем ЗС України та здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони [2].

Повноваження Президента України щодо прийняття рішення про направлення підрозділів саме для участі у багатонаціональних навчаннях поза межами України передбачені також Указом Президента України від 08.04.2010 № 523/2010 “Питання забезпечення Президентом України керівництва у сферах національної безпеки та оборони”, пунктом 1 якого зазначено, що Міністерство оборони України погоджує з Президентом України терміни відправлення, повернення та чисельність військовослужбовців ЗС України, тип і склад озброєння та військової техніки, які направляються для участі у заходах, передбачених планами військового співробітництва відповідно до міжнародних договорів України на відповідний період, планом проведення багатонаціональних навчань за участю підрозділів ЗС України на території України та їх участі у багатонаціональних навчаннях поза межами України на відповідний рік.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 92 Конституції України порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав встановлюється виключно законами. Законом України “Про ратифікацію Угоди між державами - учасницями Північноатлантичного Договору та іншими державами, які беруть участь у програмі “Партнерство заради миру”, щодо статусу їхніх збройних сил та Додаткового протоколу до цієї Угоди” від 02.03.2000 № 1510-Ш прямо передбачається направлення підрозділів держав- партнерів один до одного для участі у багатонаціональних навчаннях.

Що стосується особливостей перебування підрозділів Збройних Сил України на території іншої держави для участі у багатонаціональних навчаннях, то вони, як правило, визначаються в кожному випадку індивідуально під час проведення конференцій з планування таких навчань та закріплюються в положеннях міжнародних договорів міжвідомчого характеру. Підставою для розробки та укладання таких міжвідомчих договорів є Закон України “Про міжнародні договори України” від 24.06.2004 № 1906-IVта, відповідно, Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 року № 422. Водночас порядок допуску підрозділів збройних сил інших держав на територію України та умови їх перебування в Україні, а також порядок здійснення контролю за їх діяльністю під час перебування на території України регулюється Законом України “Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України” та Конституцією України.

Однак, під час дії правового режиму воєнного стану, запровадженого в Україні 24.02.2022, постає нагальне питання щодо підготовки підрозділів Збройних Сил України для подальшої участі у відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Ураховуючи відсутність в Україні полігонів, баз та навчальних місць у зв'язку із постійною небезпекою для особового складу Збройних Сил України таку підготовку в повному обсязі проводити на території України неможливо. Водночас, держави-члени НАТО пропонують свою інфраструктуру, а також сили та засоби для індивідуальної та колективної підготовки військовослужбовців та підрозділів ЗС України на території своїх держав.

Ураховуючи зазначене, пропонується ініціювати питання щодо надання повноважень Головнокомандувачу ЗС України, під час дії воєнного стану, в частині направлення підрозділів ЗС України з озброєнням та військовою технікою до інших держав з метою участі у заходах колективної підготовки (багатонаціональних навчаннях, тренуваннях та інших). Зокрема, такі повноваження пропонується надати шляхом внесення змін до Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” (зі змінами), доповнивши його статтею 2 наступного змісту: “Головнокомандувач Збройних Сил України під час дії правового режиму воєнного стану в Україні направляє підрозділи ЗС України до іншої держави з метою участі у заходах колективної підготовки (багатонаціональні навчання, тренування та інші)”.

Одним з пріоритетних завдань військового співробітництва є двостороннє військове співробітництво, яке полягає в забезпеченні заходів міжнародного військового співробітництва шляхом підтримання та розвитку зв'язків з відповідним держаними органами інших держав, стратегічними партнерами, іншими міжнародними суб'єктами з метою зміцнення обороноздатності, посилення спроможностей ЗС України, отримання і використання світового досвіду створення сучасних збройних сил, упровадження новітніх технологій обробки інформації та підготовки рішень у систему управління ЗС України, упровадження досвіду організації сучасної системи забезпечення ЗС України та іншого. Реалізація цих завдань здійснюється шляхом виконання укладених міжнародних угод з іноземними країнами-партнерами, серед яких стратегічними є Велика Британія, Сполучені Штати Америки, Республіка Польща, Канада, Федеративна Республіка Німеччина, Литовська Республіка. Можна виділити основні угоди (договори), на яких базується міжнародна співпраця зі згаданими країнами, такі як Меморандум про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії щодо співробітництва у сфері оборони від 02.11.2016; Угода між Міністерством оборони України та Міністерством охорони краю Литовської Республіки стосовно співробітництва у сфері оборони від 13.04.2011; Генеральна угода між кабінетом міністрів України та Урядом республіки Польща про співробітництво у сфері оборони від 02.12.2016; Угода між Урядом Литовської Республіки, Урядом Республіки Польща та Кабінетом Міністрів України стосовно створення спільної військової частини від 19.09.2014; Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством оборони України та Міністерством національної оборони Литовської Республіки щодо реалізації заходів військової підготовки Збройних Сил України; Домовленість про оборонне співробітництво між Міністерством оборони України та Міністерством національної оборони Канади і Збройними Силами Канади від 03.04.2017; Угода між Міністерством оборони України та Федеральним міністерством оборони Федеративної Республіки Німеччина про співробітництво у військовій галузі від 16.08.1993; Угода між Урядом України і Урядом Федеративної Республіки Німеччина про співробітництво у військово- технічній галузі від 16.12.1997; Угода між Урядом України і УрядомРеспубліки Польща про взаємні поставки озброєння, військової техніки танадання послуг у військово-технічній галузі від 10.10.1996; Виконавчийпротокол про науково-технічне співробітництво до Угоди між Міністерствомоборони України і Міністерством національної оборони Республіки Польщапро співробітництво у військовій галузі від 24.10.1996; Протокол міжКабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про внесення зміндо Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Польща про взаємніпоставки озброєння, військової техніки та надання послуг у військово-технічній галузі від 09.07.2016; Угода між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки щодо реалізації програм та проектів міжнародної допомоги у військовій сфері від 02.11.2000; Меморандум про взаєморозуміння і співробітництво в галузі оборонних та військових відносин між Міністерством оборони України та Міністерством оборони Сполучених Штатів Америки від 27.07.1993; Угода між Міністерством оборони України таМіністерством оборони Сполучених Штатів Америки стосовно охорониздоров'я військовослужбовців та членів їхніх сімей від 30.12.2009; Угода міжУрядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про охоронусекретної інформації у сфері оборони від 04.08.2003; Угода між УрядомУкраїни та Урядом Сполучених Штатів Америки щодо реалізації програм тапроектів міжнародної допомоги у військовій сфері від 02.11.2000; Меморандум про взаєморозуміння і співробітництво в галузі оборонних тавійськових відносин між Міністерством оборони України та Міністерствомоборони Сполучених Штатів Америки від 27.07.1993 тощо [1].

Станом на зараз в структурі ЗС України консолідовано воєнно- політичну підтримку України з боку країн-партнерів. Також активізовано країнами-партнерами проведення додаткових заходів всебічної підтримки ЗС України, а також забезпечення розвитку їх спроможностей.

Крім того, Верховною Радою України за ініціативи Міністерства оборони України протягом року було денонсовано ряд угод з Російською Федерацією, таких як: про співробітництво у військовій галузі, у галузі військової розвідки, про взаємну охорону секретної інформації, про організацію військових міждержавних перевезень, про транзит через територію України військових формувань РФ, які тимчасово знаходяться на території Молдови та інших. Також було припинення ряд договорів укладених з республікою Білорусь у зв'язку з активною підтримкою російської агресії проти України.

На виконання Закону України “Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору” від 07.02.2019 існує нагальна потреба продовження удосконалення договірної бази співробітництва з Організацією Північноатлантичного договору в розрізі міжнародного військового співробітництва, зокрема приєднання до: Угоди, укладеної сторонами Північноатлантичного договору стосовно статусу збройних сил; Протоколу про статус Міжнародного військового штабу, створеного згідно з Північноатлантичним договором; Угоди про статус НАТО, національних представників та Міжнародного штабу; Угоди про статус місій та представників третіх країн в НАТО; Угоди між сторонами Північноатлантичного договору щодо захисту інформації; Угоди про взаємне забезпечення таємності винаходів, пов'язаних з обороною і на які були подані заявки на патентування; Угоди НАТО про передачу технічної інформації в цілях оборони; Угоди про співробітництво стосовно інформації з питань атомної енергії та інших нормативно-правових актів; Північноатлантичного договору.

Разом з тим, визначено нові форми міжнародного військового співробітництва з врахуванням поточної безпекової ситуації, залучено міжнародну військову допомогу та організовано підготовку військовослужбовців ЗС України на системах озброєння держав-членів НАТО.

З початком повномасштабної збройної агресії з боку російської федерації проти України збільшилася міжнародна допомога, яка надходить для ЗС України від іноземних партнерів. З метою підвищення обороноздатності держави в умовах воєнного стану, а також для оптимізації взаємодії із державами-партнерами щодо отримання міжнародної військової допомоги було видано розпорядження Кабінету Міністрів України “Про організацію електронної взаємодії із державами-партнерами щодо координації військової допомоги” від 22.07.2022 № 627-р. У вищезазначеному нормативно-правовому акті вперше з'являється поняття “міжнародна військова допомога”.

В той же час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги” від 15.02.2002 № 153 (зі змінами), міжнародна технічна допомога (далі - МТД) - фінансові та інші ресурси та послуги, що відповідно до міжнародних договорів України надаються партнерами з розвитку на безоплатній та безповоротній основі з метою підтримки України, та виключно відповідно до проєктів (програм), що підлягають обов'язковій державній реєстрації Секретаріатом Кабінету Міністрів України.

Водночас, військове майно, отримане від країн-партнерів після початку повномасштабної агресії проти України з боку російської федерації не підпадає під визначення МТД в законодавчому сенсі цього поняття, надходить для потреб Збройних Сил України за міжнародними угодами та домовленостями (зокрема, й усними) поза проектами (програмами), що підлягають обов'язковій державній реєстрації Секретаріатом Кабінету Міністрів України та є “міжнародною військовою допомогою”.

Висновки

З огляду на вищезазначене, правовий механізм державного управління міжнародним військовим співробітництвом у загальному розумінні може бути визначений як засіб ціліспрямованого управлінського впливу уповноважених органів державної влади на процес здійснення міжнародного військового співробітництва у вигляді видання нормативно- правових актів, які визначають порядок використання, виконання та дотримання державою Україною взятих на себе прав та обов'язків в галузі міжнародного військового співробітництва. Метою даного управлінського впливу є: забезпечення національних інтересів у сфері оборони та воєнній сфері; встановлення довготривалих і стійких зв'язків з відповідними військовими структурами інших держав та міжнародних організацій; забезпечення миру та безпеки; зміцнення ролі міжнародного права; вироблення нових принципів та норм міжнародного права.

Література

1. Короп М. Співробітництво з НАТО: правові аспекти URL: https://minjust.gov.ua/m/str_951 (дата звернення: 03.02.2023).

2. Конституція України від 28.0б.1996 р. № 254к/96-ВР. Дата оновлення: 01.01.2020. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text(дата звернення:

03.02.2023) .

3. Про військовий обов'язок і військову службу: Закон України від 25.03.1992 р. № 2232-XIIДата оновлення: 29.10.2022. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text(дата звернення: 03.02.2023).

4. Про оборону України: Закон України від 06.12.1991 р. № 1932-XIIДата оновлення: 01.01.2023. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text(дата звернення: 03.02.2023).

5. Про Збройні Сили України: Закон України від 06.12.1991 р. № 1934-XIIДата оновлення: 15.06.2022. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1934-12#Text(дата звернення:

03.02.2023) .

6. Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію: Закон України від 21.10.1993 р. № 3543-XlIДата оновлення: 04.12.2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543- 12#Text(дата звернення: 03.02.2023).

7. Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20.03.2003 р. № 638-IVДата оновлення: 12.06.2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/638-15#Text(дата звернення:

03.02.2023) .

8. Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки: Закон

України від 23.04.1999 р. № 613-IVДата оновлення: 28.12.2015. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/613-14#Text(дата звернення: 03.02.2023).

9. Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав: Закон України від 02.03.2000 р. № 1518-IIIДата оновлення: 04.11.2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1518-14#Text(дата звернення: 03.02.2023).

10. Про відкликання національного контингенту і національного персоналу, які

беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки: Указ Президента України від 07.03.2022 р. № 114-2022 Дата оновлення: 07.03.2022. URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/114/2022#Text(дата звернення: 03.02.2023).

References

1. Korop, M. Spіvrobіtnictvo z NATO: pravovі aspekti [Cooperation with NATO: legal aspects]. minjust.gov.ua Retrieved from https://minjust.gov.ua/rn/str_951 [in Ukrainian].

2. Konstitucija Ukraini [Constitution of Ukraine]. (n.d). zakon.rada.gov.uaRetrieved from https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

3. Zakon Ukraini “Pro vijs'kovij obov'jazok і vijs'kovu sluzhbu” [The Law of Ukraine “On military duty and military service”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2232-12#Text [in Ukrainian].

4. Zakon Ukraini “Pro oboronu Ukraini” [The Law of Ukraine “On the defense of Ukraine “]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text [in Ukrainian].

5. Zakon Ukraini “Pro Zbrojni Sili Ukraini” [The Law of Ukraine “On the Armed Forces of Ukraine”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1934- 12#Text [in Ukrainian].

6. Zakon Ukraini “Pro mobilizacijnu pidgotovku і mobilizaciju' [The Law of Ukraine “On mobilization training and mobilization”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text [in Ukrainian].

7. Zakon Ukraini “Pro borot'bu z terorizmom” [The Law of Ukraine “On the fight against terrorism”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/638- 15#Text [in Ukrainian].

8. Zakon Ukraini “Pro uchast' Ukraini v mizhnarodnih operacijah z pidtrimannja miru i bezpeki” [The Law of Ukraine “On Ukraine's participation in international operations to maintain peace and security”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/613-14#Text [in Ukrainian].

9. Zakon Ukraini “Pro porjadok napravlennja pidrozdiliv Zbrojnih Sil Ukraini do inshih derzhav” [The Law of Ukraine “On the procedure for sending units of the Armed Forces of Ukraine to other states”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1518-14#Text [in Ukrainian].

10. Ukaz Prezidenta Ukraini “Pro vidklikannja nacional'nogo kontingentu i nacional'nogo personalu, jaki berut' uchast' u mizhnarodnih operacijah z pidtrimannja miru i bezpeki” [The Decree of the President of Ukraine “On the recall of the national contingent and national personnel participating in international operations to maintain peace and security”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/114/2022#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru