Віденська система міжнародних відносин у творчості Василя Карловича Надлера (1840-1894)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

ВІДЕНСЬКА СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН У ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ КАРЛОВИЧА НАДЛЕРА (1840-1894)

Лиман Сергій Іванович - доктор

історичних наук, професор,

професор кафедри туристичного

бізнесу та країнознавства

м. Харків

Анотація

міжнародний надлер віденський система

Віденську систему міжнародних відносин досліджували вже її сучасники, серед яких особлива роль належить професору Імператорського Харківського університету Василю Карловичу Надлеру. Метою та науковою новизною статті є всебічний аналіз наукових робіт В. Надлера, які безпосередньо були присвячені вивченню історичних причин створення Віденської системи міжнародних відносин, її особливостей та значення, ролі відомих особистостей у тривалому переговорному процесі, що дозволив створити постнаполеонівський міжнародний порядок. Методи, які застосовувалися для досягнення мети дослідження: історико-порівняльний аналіз, систематизація та узагальнення, ретроспективний метод. Висновки. У статті доведено, що крім книги «Меттерних та європейська реакція» (1882) аналізу Віденської системи міжнародних відносин В. Надлер частково присвятив багатотомну монографію «Імператор Олександр I та ідея Священного Союзу». Хоча відмінності зовнішньополітичних планів Олександра І від імперської політики Меттерніха В. Надлер виклав дещо тенденційно, проте він у найкращих прогресивних традиціях сучасної йому історіографії намагався не перебільшувати ролі особистості в історії. Утім, для позначення нового міжнародного порядку В. Надлер зазвичай використовував назву «політична система Меттерніха», що вказувало на надзвичайно важливе значення австрійського міністра як організатора Віденського конгресу, гаранта виконання його рішень, головного ініціатора боротьби з будь-яким інакодумством у європейських країнах. У викладі В. Надлера Віденський міжнародний порядок спочатку розвивався саме в тому реакційному напрямку, який позначив Меттерніх, а справжнього удару «системі Меттерніха» завдала Грецька революція та Адріанопольський мирний договір 1829 р., що підтвердив автономію Греції.

Ключові слова: Віденська система міжнародних відносин, В.К. Надлер, Клеменс фон Меттерніх, зовнішня політика, дипломатія, Віденський конгрес, Священний Союз.

Annotation

Lyman Serhii - Doctor of Historical Sciences, Professor, Department of Tourism Business and Regional Studies, V.N. Karazin Kharkiv National University Kharkiv

THE VIENNA SYSTEM OF INTERNATIONAL RELATIONS IN THE WORKS OF VASILY KARLOVICH NADLER 11840-18941

The Vienna system of international relations was already studied by its contemporaries, among whom Vasily Karlovich Nadler, Professor of the Imperial Kharkov University, occupies a special place. The purpose and scientific noveltv of the article is a comprehensive analysis of V.K. Nadler's scientific works, which were devoted to the study of the historical reasons for the creation of the Vienna System of International Relations, its features and significance, the role of famous personalities in the long negotiation process, which allowed the creation of the post-Napoleonic international order. Methods used to achieve the goals of the study: historical and comparative analysis, systematization and generalization, retrospective method. Conclusions. The article shows that V. Nadler, in addition to the book «Metternykh and European Reaction» (1882), has partly devoted the monograph «Emperor Alexander I and the Idea of the Holy Alliance» to the analysis of the Vienna system of international relations. Although V. Nadler presented the differences between foreign policy plans of Alexander I and Metternich's imperial policy in a somewhat biased manner, he tried not to exaggerate the role of the individual in history in the best progressive traditions of his contemporary historiography. However, to refer to the new international order, V. Nadler usually used the name «Metternich's political system», which emphasized the extremely important role of the Austrian minister as the organizer of the Vienna Congress, the guarantor of its decisions, and the main initiator of the struggle against any dissent in European countries. In the presentation of V. Nadler, the Vienna international order first was developed precisely in the reactionary direction that Metternich outlined, and the real blow to the «Metternich system» was dealt by the Greek Revolution and the Adrianople Peace Treaty of 1829, which confirmed the autonomy of Greece.

Key words: Vienna system of international relations, V.K. Nadler, Clemens von Metternich, foreign policy, diplomacy, Congress of Vienna, the Holy Alliance.

Постановка проблеми

Віденська система міжнародних відносин, що виникла на руїнах імперії Наполеона - унікальне явище всесвітньої історії. Вона проіснувала майже століття (1815-1914 рр.), створила на континеті баланс сил та політичну рівновагу, демонструвала свою стійкість в умовах різних викликів, а в роботі Віденського конгресу та формуванні його договірної бази брали участь правителі та дипломати всіх європейських християнських держав. В історіографії неодноразово звертали увага на те, що ця система була добою «відносного миру»¹, вона побудувала принципово нові, в порівнянні з попередніми періодами, підходи відносин між європейськими країнами, які по суті можуть вважатися ціннісними підвалинами міжнародних відносин сучасного типу Ghervas S. What was the Congress of Vienna? 2014. Vol. 64. Is. 9. History Today. URL: https://www.historytoday. com/archive/what-was-congress-vienna. Дудко І.Д. Віденська система міжнародних відносин з погляду постнаполеонівських і постбіполярних часів. 2013. С. 44. IRKNEU. URL: http://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/28884., більш гармонійні міждержавні відносини цієї системи дозволяють використовувати тер мін «Європейський концерт» Black J. A History of Diplomacy. London: Reaktion Books, 2010. Р. 5., а сам Віденський конгрес є «прообразом єдиної Європи» Ціватий В.Г. Європейське відлуння і дороговкази Віденського конгресу: інституціональна та політико-дипломатичні витоки Європейського союзу (теоретико-методологічний аспект). Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Історія. Політологія. 2016. Вип. 15. С. 167., головною подією в історії дипломатії, яка змінила підхід до дипломатичної практики з двосторонньої на багатосторонню Marleku А., Emini А. The Role of Congress of Vienna in the Emergence of Multilateralism. 2016. Vol. 9. № 1. Acta Universitatis Danubius. Relationes Internationales. URL: https://journals.univ-danubius.ro/index.php/internationalis/ article/view/3349/3545.. Дослідження обставин виникнення Віденської системи міжнародних відносин та її особливостей здійснювали вже її сучасники. Серед учених України в ХІХ ст. цю тему активно вивчав професор Імператорського Харківського університету В. Надлер (1840-1894). Проте справжній внесок Надлера в дослідження Віденської системи міжнародних відносин дотепер залишався поза науковими інтересами як вітчизняних, так і зарубіжних авторів.

Аналіз публікацій за темою

У вітчизняній історичній науці В. Надлер найперше відомий як багатогранний фахівець та добрий адміністратор Лиман С.І. З історії німецької діаспори в Харкові у XIX ст.: проф. В.К. Надлер. Схід--Захід. Харків, 1999. Вип. 2. С. 131-146; Каплин А.Д. В.К. Надлер - «историк-повествователь», историк-труженик. Віра і розум. 2003. № 4. С. 333-336; Гончарук Т.Г., Новікова Л.В. Надлер Василь Карлович. Професори Одеського (Новоросійського) університету. Біографічний словник. Вид. друге, допов. Одеса, 2005. Т. 3: К-П. С. 367-370., представник передової позитивістської історіософії Богдашина О.М. Позитивізм в історичній науці в Україні (60-ті рр. XIX - 20-ті рр. XX ст.). 2-е вид., доп. та переробл. Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2013. С. 294., дослідник західноєвропейського, слов'янського, арабського середньовіччя Копилов С.А. Проблеми історії слов'янських народів в історичній думці України (остання трет. XVII - поч. XX ст.). Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2005. С. 245-247, 280; Лиман С.И. Идеи в латах: Запад или Восток? Средневековье в оценках медиевистов Украины (1804 - первая пол. 1880-х гг.). Харьков: ХГАК. С. 239-241, 369-370, 575; Чувпило Л.А. Востоковедение в Харьковском университете (1805-1917 гг.): дисс. канд. ист. наук. Харьков: ХНУ, 2002. С. 131-134.. Ще його учень В. Бузескул вказував на цю багатовекторність наукових інтересів В. Надлера Бузескул В.П. Всеобщая история и её представители в России в XIX - начале XX вв. Ленинград: Изд-во АН СССР, 1929. Ч. 1. С. 125-129.. Проте він і всі наступні дослідники різних граней творчої спадщини В. Надлера не робили спроб висвітлити здійснене Надлером дослідження особливостей Віденської системи міжнародних відносин та діяльності дипломатів провідних країн, хоча в бібліографічних покажчиках завжди були доступними для ознайомлення монографії В. Надлера «Олександр І та ідея Свяшенного Союзу» й «Меттерніх і європейська реакція». Зробимо припущення, що існує сумна та не зовсім об'єктивна історіографічна традиція приписувати першій із цих робіт «тенденційність» Вязигин А.С. Надлер Василий Карлович. Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805--1905). Харьков, 1908. С. 307. Милюков П.Н. Новый историк 1812 г. Русская мысль. 1887. № 2. С. 150., хоча занадто критичні зауваження відомого сучасника В. Надлера історика П. Мілюкова найперше стосувалися зображення подій не 1815-го, а 1812 р.; саме концепція Вітчизняної війни дозволила автору рецензії назвати один із томів зазначеної монографії «історичним вінегретом»¹¹. Друга монографія В. Надлера не зазнала такої критики Напр.: О.Є. Буднікова констатує наявність розбіжностей між В.К. Надлером, що негативно ставився до особистих і професійних якостей К. Меттерніха, і О.Д. Градовським, який вважав його обдарованим дипломатом. Див.: Будникова О.Е. Взгляды и деятельность К. Меттерниха в контексте австрийского консерватизма; автореф. дисс. канд. ист. наук. Курск, 2007. С. 15., історіографи іноді лише стисло констатували: «найбільшу популярність здобула його науково-популярна книга “Меттерніх і європейська реакція”» Козлитин В.Д., Кунденко С.П., Пахомов В.Ф., Страшнюк С.Ю., Чувпило А. А. Изучение новой и новейшей истории зарубежных стран в Харьковском университете (1805-1990). Вестник Харьковского университета. Сер.: История. Харків, 1991. Вып. 24. № 357. С. 94., хоча насправді до жанру науково-популярної літератури вона не належала. Незважаючи на те, що книга була присвячена не правителю Россійської імперії, а найвідомішому зарубіжному дипломату, на жаль, за кордоном ця монографія невідома. Наприклад, Енно Е. Крейе свого часу писав, згадуючи зовсім інші прізвища фахівців: «Багатообіцяючий початок вивчення Меттерніха було покладено наприкінці XIX ст., коли було відкрито європейські архіви того періоду. Це дало можливість таким неупередженим вченим, як Адольф Беєр, Едуард Вертхаймер, Август Фурнір, Вільгельм Онкен та Федір фон Демеліч, створити монографії та опублікувати документи, які залишаються досі основою дослідницької роботи з цієї теми» Крейе Э.Э. Политика Меттерниха. Германия в противоборстве с Наполеоном. 1799-1814. Москва: Центрполиграф, 2002. 383 с. URL: https://www.litres.ru/enno-kreye/politika-metterniha-germaniya-v-protivoborstve-snapoleonom-179/chitat-onlayn/.. Наполягаємо: в цьому списку має бути й прізвище В. Надлера, що й буде доведено в нашій статті.

Зважаючи на вищевказане, мета нашого дослідження полягає у всебічному аналізі наукових робіт В. Надлера, які безпосередньо були присвячені вивченню історичних причин створення Віденської системи міжнародних відносин, її особливостей та значення, ролі відомих особистостей у тривалому переговорному процесі, що дозволив створити постнаполеонівський міжнародний порядок.

Виклад основного матеріалу

Нащадок німецьких емігрантів Василь Карлович Надлер народився у 1840 р. в Харкові, в сім'ї провізора Вязигин А.С. Надлер Василий Карлович... С. 282.. В дитячі роки він виховувався в приватному пансіоні Цобеля, а в 1857 р. обрав для свого навчання історико-філологічний факультет Харківського університету. Коло наукових інтересів майбутнього вченого сформувалося під впливом його учителя, професора кафедри загальної історії М.Н. Петрова, а також відомого славіста П.О. Лавровського Митряев А.И. Надлер Василий Карлович. Славяноведение в дореволюционной России: Биобиблиографический словарь. Москва: Наука, 1979. С. 247..

Після закінчення в 1862 р. університету В. Надлера залишили на кафедрі загальної історії для підготовки до професорського звання. Він готував магістерську дисертацію «Причини й перші прояви опозиції католицизму в Чехії й Західній Європі в кінці XIV та на початку XV ст.», яку захистив у 1864 р. Це дозволило В. Надлеру отримати посаду доцента кафедри загальної історії Харківського університету Державний архів Одеської області (далі - ДАОО). Ф. 45. Оп. 8 (1894). Спр. 16. Формулярный список о службе заслуженного ординарного профессора императорского Новороссийского университета В.К. Надлера (копия). Арк. 64 зв.-66.. У 1867 р. він захистив докторську дисертацію «Адальберт Бременський - правитель Німеччини в молоді роки Генріха IV». У наступному 1868 р. він став екстраординарним, рік по тому - ординарним, а в 1890 р. - заслуженим профессором Там само. Арк. 65 зв.-66, 71 зв.-72..

В. Надлер виявився й добрим адміністратором. Протягом 1869-1875 рр. він був секретарем, із 1875 по 1891 рр. - деканом історико-філологічного факультету Харківського університету Извлечение из отчёта о состоянии и деятельности императорского Харьковского университета за 1875 г. Записки императорского Харьковского университета. 1876. Т. 1. С. 2; Протокол заседаний Совета [Харьковского] университета 21 сентября, 12 октября 1878 г. Записки императорского Харьковского университета. 1878. Т. 4 (1879). С. 100., а в 1877 р. - першим головою Харківського історико-філологічного товариства Приложения к отчёту о состоянии и деятельности императорского Харьковского университета за 1877 г. Записки императорского Харьковского университета. 1878. Т. 1 (1879). С. II.. В. Надлер очолював історико-філологічний факультет й у Новоросійському (Одеському) університеті, до якого перейшов у 1891 р. ДАОО. Ф. 45. Оп. 8 (1894). Спр. 16. Формулярный список о службе заслуженного ординарного профессора императорского Новороссийского университета В.К. Надлера (копия). Арк. 71 зв.-72. У 1893 р. він виконував обов'язки ректора цього університету Там само. Арк. 73 зв..

В. Надлер читав курси з різних розділів всесвітньої історії, і, за твердженнями його сучасників, був блискучим лектором Бузескул В.П. Из истории Харьковского университета второй пол. 70-х гг. Наукові записки науково-дослідницької катедри історії української культури. Харків, 1927. № 6. С. 2-3; Вязигин А.С. Воспоминания о В.К. Надлере (некролог). Харьковские губернские ведомости. 1894. № 86.. Хоча головним предметом його викладання залишалася історія середніх віків Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском университете на 1871-1872 уч. г. Харьков: В университетск. тип-и, 1871. С. 3; Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском университете на 1880-1881 уч. г. Харьков: В университетск. тип-и, 1880. С. 5., у різні роки В. Надлер викладав також римську, російську, новітню історію (ХІХ ст.) Вязигин А.С. Надлер Василий Карлович. С. 284.. Ця тенденція збереглася й після його переходу до Новоросійського університету Гончарук Т.Г., Новікова Л.В. Наддер Василь Карлович. С. 368-369..

Якщо в 1860-ті рр. наукові інтереси В. Надлера головним чином були пов'язані з дослідженнями різних аспектів доби середньовіччя, з 1880-х рр. учений зосередився на вивченні міжнародних відносин першої чверті ХІХ ст. На наш погляд, це було своєрідною відповіддю В. Надлера на гострі та актуальні події в сучасній йому Європі, коли на очах тих, хто ще зберігав надію на життєздатність Союзу трьох імператорів, уже створювався Троїстий Союз Німеччини, Австро-Угорщини й Італії, а Франція та Російська імперія заради збереження політичної рівноваги Віденської системи робили впевнені кроки назустріч одна одній. Витоки цієї Віденської системи не могли не цікавити В. Надлера, який, як вже зазначалося вище, викладав разом із середньовічною історіює також й історію ХІХ ст.

В. Надлер у двох монографіях досліджував причини й сам процес створення Віденської системи міжнародних відносин, роль у ньому відомих персоналій. Одна з них - «Імператор Олександр I та ідея Священного Союзу» Кожен том цієї монографії В.К. Надлер починав із присвяти Спадкоємцю - майбутньому імператору Миколі ІІ: «С Высочайшего Соизволения Его Императорскому Высочеству Государю Наследнику Цесаревичу Великому Князю Николаю Александровичу всеподданейше посвящает автор». Як свідчить архівний «Формулярний список про службу», «Государ Імператор (Олександр ІІІ - С.Л.)» у 1886 р. прийняв екземпляр другого тому «Імператор Олександр І та ідея Священного Союзу» і «зблаговолив подякувати йому (В. К. Надлеру - С.Л.) за дарування цього видання». Так само відповіли на «дарування» харківського професора імператриця Марія Федорівна та Спадкоємець Микола Олександрович. Див.: ДАХО. Ф. 45. Оп. 8 (1894). Спр. 16. Формулярный список о службе заслуженного ординарного профессора императорского Новороссийского университета В.К. Надлера (копия). Арк. 70 зв., інша - «Меттерних та європейська реакція». Харківський дослідник використав для їх написання широке коло письмових джерел, найперше - тексти міжнародних угод, дипломатичне листування, мемуари відомих державних діячів, зокрема мемуари К. Меттерніха Memoires, documents et ecrits divers, laisses par le prince de Metternich, chancelier de cour et d'etat, publies par son fils, le prince Richard de Metternich. Paris: Е. Plon&Cie, 1881. 8 vol..

Термін «система» В. Надлер постійно викристовував для позначення того міжнародного порядку, що склався внаслідок Віденського конгресу 1814-1815 рр. При цьому харківський дослідник не вживав для позначення нової системи міжнародних відносин назву «Віденська», під якою вона відома всім сучасним дослідникам. В одних випадках він називав її «системою стабілізму», в інших - системою «нерухомості», у третіх - «австрійською системою», але найчастіше - «політичною системою Меттерніха» Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция. Харьков: В университетск. тип -и, 1882. С. ХІІІ, ХІУ, ХУ, 40, 70, 135, 151, 169, 208.. У такий спосіб вчений вказував на особливу роль, яка належала у її створенні головному організатору Віденського конгресу. Термін «система Меттерніха» знайомий і сучасній науці Напр.: Є.П. Кудрявцева визнає, що Віденська система міжнародних відносин часто називається в історіографії «системою Меттерниха». Див.: Кудрявцева Е.П. Два канцлера: Меттерних и Нессельроде. Вестник МГИМОУниверситета. 2019. № 1 (б4). С. 47., проте, наприклад, О. Буднікова вважає цією системою не міжнародний порядок, а політичні принципи Меттерніха як головного ідеолога та прибічника політики консерватизму Будникова О.Е. Взгляды и деятельность К. Меттерниха в контексте австрийского консерватизма; автореф. дисс. канд. ист. наук. Курск, 2007. С. 21..

Незалежно від реальної ролі, яку відіграв К. Меттерніх як один із авторів Віденської системи, у двох фундаментальних монографіях В. Надлер надав австрійському міністру характеристики, які певним чином відрізнялися одна від одної. З одного боку, дослідник визнавав Меттерніха «видатним» державним діячем, послідовним керівником європейської реакції Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция... С. 6.. В іншому - всупереч історіографічній традиції, яка наголошує на винятково важливому значенні Меттерніха на Віденському конгресі, В. Надлер дав йому критичну характеристику: «приписуючи собі успіхи та результати, досягнуті іншими», Меттерніх «був лише брехуном і фанфароном», вирізнявся «надзвичайною легковажністю», виявляв «ницість», «займався серйозними справами лише мимохідь та уривками» і навіть ніколи не належав «до німецьких патріотів» Надлер В.К. Император Александр I и идея Священного союза. Рига: Издание книгопродавца Н. Киммеля, 1892. Т. 5. С. 365, 420, 602, 641.. Такому «безпринципному» діячу В. Надлер протипоставив російського імператора Олександра I, який зображався як «великодушний визволитель Європи», талановитий політик і адміністратор, сповнений духом «істинної християнської любові та неупередженого миролюбства» Там само. С. 355, 356, 457.. Але висока оцінка, дана В. Надлером значенню всієї державної, зокрема зовнішньополітичної, діяльності Олександра I не завадила йому визнати, що на Віденському кронгресі «першу роль» грав французький міністр Ш. Талейран Там само. С. 364-365, 402.. Ця теза знайшла остаточне підтвердження й у сучасній науці Хижняк И. А. Системы международных отношений в истории Нового времени. Київ: Освіта України, 2011. С. 97..

Утім, В. Надлер належав до тих учених, які не перебільшували роль особистості в історії. Він відкидав думку, ніби «народи - це іграшки великих світу цього» Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция... С. 5.. Ось чому В. Надлер вважав, що ні Меттерніх, ні інша особистість не є джерелом «нового могутнього потоку, що поніс за собою все європейське суспільство в момент закінчення війни за визволення», а той «загальний настрій», який охопив тоді це суспільство Там само. С. 6.. В. Надлер не вживав термін «громадська думка», але вважав, що найвпливовіші політики - сучасники створення Віденської системи - багато в чому були виразниками цієї громадської думки Європи.

Саме в таких історичних умовах К. Меттерніх став «керівником нової політичної системи», хоча австрійський міністр, за висловом В. Надлера, «не був сліпим поборником старих дореволюційних принципів, а скоріше вихованцем наполеонівської епохи» Там само. С. 9, 10.. Із наполеонівської епохи Меттерніх, на думку дослідника, виніс «ту глибоку зневагу до народів та їх прагнень, ту ненависть до ідеології, ту неповагу до історичних прав націй, установ та осіб, якими вирізнявся він все своє життя»; ось чому поширену в науці думку про те, що Віденська система міжнародних відносин мала відновити в правах династії Європи та старі дореволюційні порядки В. Надлер вважає «абсолютно безпідставною» Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция... С. 9, 12.. Хоча Віденський конгрес справді відновив багато держав і династії Див.: Акт Венского конгресса. Полное собрание законов Российской империи, с 1649 г. Санкт-Петербург, 1830. Т. 3з (1815-1816). Царствование императора Александра I. № 25863. С. 144-178., загалом «про повагу до історичних прав володарів, станів і народів у Відні не йшлося» Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция. С. 12..

Для обґрунтування своєї тези дослідник представив повну картину тих значних територіальних змін, які відбулися згідно з рішеннями Віденського конгресу Надлер В.К. Император Александр I и идея Священного союза. Т. 5. С. 368, 476-477.: Італія знову була роздроблена після короткого періоду об'єднання за Наполеона, а у Німеччині «старе право та інтереси населення» були розтоптані «ще рішучіше й нахабніше» Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция. С. 13.. Ці та багато інших змін мали підтвердити думку харківського вченого про те, що, хоча Віденська система мала встановити «на міцних підставах рівновагу сил у Європі» та гарантувати її назавжди «від нових завойовницьких прагнень Франції», загалом Віденський конгрес дотримувався цієї мети «суто зовнішнім чином», порушував «природні інтереси і священні права», «кроїв на власний розсуд країни, розривав національності, поєднував непоєднуване і роз'єднував те, що було пов'язане самою природою» Там само. С. 12-13.. Така критична оцінка традиційних у європейській науці уявлень про підсумки Віденського конгресу та значення нової системи міжнародних відносин доповнювалася вміло описаною В. Надлером картиною внутрішньої реакції в кожній європейській країні. Подібно описував ці явища та роль у них Меттерніха Х. Інсаров (Раковський) - автор другої за часом в Російській імперії окремої книги, цілком присвяченої діяльності австрійського міністра Инсаров Х.Г. Князь Меттерних. Его жизнь и политическая деятельность. Санкт-Петербург, 1905. URL: http:// az.lib.ru/r/rakowskii h g/text 1905 mettemich.shtml..

В. Надлер не заперечував, що після катастрофи Наполеона, в Європі настала реакція, але вважав «легендою», а не історичною істиною поширену думку про те, ніби ініціаторами реакції були монархи антинаполеонівської коаліції, їхні міністри та оточення Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция. С. 4.. Ці твердження про всеохопну реакцію дещо дисонують із твердженнями деяких сучасних авторів про те, що «попри переважний консерватизм політичної еліти, задіяної до формування Віденської системи міжнародних відносин, остання не стала стримуючим чинником ліберальних тенденцій, які набирали обертів у Європі» Дудко І.Д. Віденська система міжнародних відносин. С. 47-48..

Священний Союз, створений за ініціативою Олександра I для підтримки Віденської системи Меттерніха, В. Надлер вважав цілком закономірним явищем за тих історичних умов, за яких він постав та існував; він мав важливе практичне значення для Європи, «послужив моральною основою того міцного політичного зв'язку, де зберігалися протягом трьох десятиліть мир і злагода серед європейських держав» Надлер В.К. Император Александр I и идея Священного союза. Т. 5. С. 642-643.. Те, що в історіографії Віденська система міжнародних відносин найчастіше ототожнюється із системою Священного Союзу, вказують й сучасні дослідники Кудрявцева Е.П. Два канцлера: Меттерних и Нессельроде. С. 46. Порівн.: Додолев М. А. Венский конгресс в историографии XIX и ХХ вв. Москва: Ин-т всеобщ. истории РАН, 2000. С. 34..

Важливими питаннями, які В. Надлер намагався вирішити, були питання про те, коли саме та під чиїм впливом у Олександра I виникла ідея Священного Союзу й як до цієї ідеї ставився Меттерніх. На думку В. Надлера, імператор «прийшов до своїх ідей цілком самостійно», а сама ідея дозріла остаточно у Відні й була висловлена офіційно наприкінці 1814 р. Надлер В.К. Император Александр I и идея Священного союза. Т. 5. С. 468-469. Його послання до правителів Австрії, Пруссії та Англії від 31 грудня 1814 р. мало на меті «зміцнити взаємні відносини між державами», «завершити справу внутрішнього умиротворення», оскільки імператор «припускав, що міжнародні відносини, як і внутрішня політика держав, повинні керуватися одними й тими само принципами євангельської любові та братерства» Там само. С. 458.. Подібно трактує підходи Олександра І сучасна американська дослідниця С. Гервас, яка вважає, що «російський погляд на мир у Європі виявився найпродуманішим», а «за іронією долі “релігійний” договір Священного Союзу звільнив європейську політику від церковного впливу, зробивши його основним актом світської ери “міжнародних відносин”» Ghervas S. What was the Congress of Vienna?.... Згідно з її думкою, Священний Союз «перейнявся ідеєю, натхненною Просвітництвом: ідеєю вічного миру» Ibid..

Відверта ідеалізація В. Надлером намірів Олександра І виражена в твердженнях історика про те, що імператор «не поєднував з актом Священного Союзу жодних прихованих думок і планів», у тому числі «для придушення законного прагнення народів до розвитку вільних установ» Надлер В. Император Александр I и идея Священного союза. Т. 5. С. 634.. Цю думку автора спростував подальший перебіг історичних подій, зпоміж іншого позиція Олександра під час революцій в Іспанії та Італії. В. Надлер намагався довести свою думку й власною інтерпретацією тексту Договору про Священний Союз Трактат Братского Христианского Союза. Полное собрание законов Российской империи, с 1649 г. Санкт-Петербург, 1830. Т. 33 (1815-1816). Царствование императора Александра I. № 25943. С. 279-280., а також розбором інших документів, у тому числі Циркулярної ноти Олександра І від 25 березня 1816 р., та спочатку критичною позицією Меттерніха Надлер В. К. Император Александр I и идея Священного союза. Т. 5. С. 639-640.. Свій критичний погляд В. Надлер обґрунтовував тим, що Меттерних «як людина невіруюча, порожня, легковажна» «не визнавав жодних ідей і, подібно до Наполеона, ставився з глибокою зневагою до будь-якої ідеології», але при цьому, як ніхто інший, «намагався користуватися нею як знаряддям реакції» Там само. С. 641.. У сучасній історіографії така позиція Меттерніха пояснюється тим, що сам він та його радник Ф. Генц вирішили, ніби «під містичними заявами про мир та братерську любов ховалися войовничі задуми царя» Парсамов В.С. Священный союз и его интерпретаторы. Россия и мир в XIX в. 2017. № 4 (97). С. 48..

В. Надлер відкидав думку про те, що Священий Союз не мав ніякого практичного значення. Навпаки, як доводив харківський дослідник, саме цей союз став «моральною основою того міцного політичного зв'язку, на якому зберігалися протягом трьох десятиліть мир і злагода серед європейських держав» Надлер В.К. Император Александр I и идея Священного союза. Т. 5. С. 642-643.. Утім, навряд чи можна вважати згодою різні погляди лідерів європейських держав на ключові події історії періоду, що розглядається. Тим не менше й у сучасній історіографії фактично подібно до висновків В. Надлера стверджується, що саме «ідеологія Священного союзу лежала в основі Віденської форми існування міжнародних сил» Кудрявцева Е.П. Два канцлера: Меттерних и Нессельроде... С. 46..

В. Надлер визнавав: Священний Союз виявився лише тимчасовою формою організації нового міжнародного порядку. Саме так його оцінюють і сучасні дослідники Ghervas S. What was the Congress of Vienna?.. Однак, якщо «елементи ворожнечі, незгоди та смути, нарешті, переважили над елементами порядку та миру, то цей сумний факт вказує лише на ту страшну силу, яку має в житті Європи дух, споконвіку ворожий високим і чистим принципам християнства», - вважав він Надлер В.К. Император Александр I и идея Священного союза. Т. 5. С. 643..

Оскільки «печатка меттерніхівського генія» позначалася на всіх діяннях Віденського конгресу, а «дух Меттерніха витав над ним» Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция. С. 11., відповідальність за боротьбу з будь-яким інакодумством у країнах Віденської системи міжнародних відносин В. Надлер не зовсім обґрунтовано приписував одному К. Меттерніху. Як представник науки Російської імперії, що у період написання обох його монографій остаточно стала на шлях контрреформ, В. Надлер дещо тенденційно виклав відмінність зовнішньополітичних планів його країни від імперської політики Меттерніха. Ідеалом Олександра I вчений вважав «мир і спокій Європи», які можуть бути досягнуті «шляхом лагідного, мудрого та прогресивного режиму» Там само. С. 11.. Проте Меттерніх, такий самий ворог будь-якої революції, як і Олександр I, мав «рано чи пізно підпорядкувати собі великодушні, але непрактичні тенденції російського володаря», а останній мав дійти висновку, що «система порядку та спокою» «несумісна з прогресивним політичним розвитком» і може існувати лише за умови «повного панування меттерніхівського режиму» Там само. С. 10-11.. Натомість сучасні автори вважають, що відносини Австрії та Росії саме завдяки Меттерніху були достатньо міцними, особливо тоді, коли австрійський міністр повністю солідаризувався з іншим російським імператором - Миколою I - заради збереження існуючого ладу та протистояння «демону революції» Кудрявцева Е.П. Два канцлера: Меттерних и Нессельроде. С. 48..

Водночас, представляючи науку періоду контрреформ, В. Надлер все таки не шкодував темних фарб і критичних висловів для опису тієї «дикої», «безглуздої», «кровожерної», «божевільної» внутрішньої реакції та «нечуваного деспотизму», які встановилися після рішень Віденського конгресу в Австрії, Німеччині, Італії та Іспанії Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция. С. 37, 42. 45, 52, 56.. Тим самим він визнавав закономірність та неминучість революційних виступів у деяких із цих країн. Зазначимо ще один важливий аспект: хоча Віденську систему міжнародних відносин В. Надлер найчастіше називав «системою Меттерниха», учений все таки цілком об'єктивно визнавав: «вплив канцлера далеко не був рівномірним у всіх європейських державах» Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция. С. 39..

У викладі В. Надлера Віденська система міжнародних відносин спочатку розвивалася саме в тому «реакційному» напрямку, який окреслив Меттерніх. Це корелюється з концепціями сучасних дослідників, зокрема П. Рахшміра, який у монографії, присвяченій діяльності австрійського міністра, наголосив: «завдяки дипломатичному мистецтву Меттерніха Австрія почала грати в Європі роль, що перевершувала її реальні можливості» Рахшмир П.Ю. Князь Меттерних: человек и политик. Пермь: Изд-тво Пермского университета, 2005. С. 243.. Панування цієї системи В. Надлер вважав безвідмовним доти, «поки бурбонська реставрація у Франції розвивалася в реакційному напрямку, - поки в Англії панували затяті торі, споконвічні друзі канцлера, - поки, нарешті, Росія та Пруссія покірно дотримувалися його помахів» Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция. С. 40.. Реальні та небезпечні виклики цій системі (Іспанська революція 18201823 рр., Неаполітанська революція 1820-1821 рр.) стали випробуваннями як для лідерів великих держав, так і для армій деяких із них, кинутих на придушення революцій після Другого конгресу Священного Союзу в Троппау.

Віддамо при цьому належне дослідницькій об'єктивності В. Надлера: він визнавав, що на той час Олександр I «вже остаточно перейшов у табір реакції» Там само. С. 71.. Стосовно цього питання харківський дослідник гостро полемізував із відомим німецьким істориком Г. Гервінусом, який вважав, що на Троппауському когресі Олександр I виступив рішучим противником інтервенції та змінив рішення лише після отримання звісток про бунт Семенівського полку. «Уся ця розповідь, на нашу думку, не більше ніж легенда», - вказував В. Надлер, який вважав, що протиріччя між Олександром I і Меттерніхом почали згладжуватися вже під час Ахенського конгресу, а в Троппау вони вже були по суті однодумцями і разом із Пруссією «проголосили принцип втручання» Там само. С. 76-77..

Незважаючи на існування багатьох спільних інтересів між Австрією та Росією, В. Надлер цілком об'єктивно показав суть протиріч Віденської системи вже у перші роки її існування. Він особливо виокремлював позицію Англії, яка стараннями свого міністра закордонних справ Д. Каннінга дистанціювалася від континентальних держав, насамперед у питанні про військове втручання до країн Південної Європи. Англія на початку 1824 р. «остаточно відійшла від Священного Союзу...», а Д. Каннінг навіть «зрадив» йому, «повів Англію зовсім новим шляхом» Там само. С. 103, 140, 187.. Але справжнього удару Віденській «системі Меттерніха» завдала, на думку В. Надлера, Грецька революція Проте, у сучасній історіографії наголошується, що певною перемогою Меттерніха стала відмова Росії підтри - мати Грецьке повстання в 1821 р. Див.: Кудрявцева Е.П. Два канцлера: Меттерних и нессельроде. С. 52. та Адріанопольський мирний договір 1829 р., який підтвердив автономію Греції Надлер В.К. Меттерних и европейская реакция. С. 224, 229.. Ця революція в історичних умовах, коли грецьке питання було для Меттерніха «першочерговим» і навіть затьмарювало собою події Іспанської революції Там само. С. 107., призвела, з одного боку, до перерозподілу політичних сил у Європі, а з іншого - громадська думка представників різних соціальних груп Старого Континенту схилялася до підтримки національно-визвольної боротьби греків. Меттерніх, який тривалий час пригнічував будь-який визвольний рух у Європі, не зміг протидіяти грекам. «Прагнення європейських народів виявилося сильнішим за бажання певних особистостей, - вказував В. Надлер. - Метушлива діяльність Меттерніха тривала ще багато років і після Адріанопольського миру, але ніхто вже не надавав їй такого значення, як раніше» Там само. С. 228-229.. Однак висновок вченого про те, що меттерніхівська «епоха реакції закінчувалася», оскільки «на грецькому сході загорялася зоря нового кращого життя для старої Європи» Там само. С. 229., все ж таки є перебільшеним. Наприклад, сучасник В. Надлера, автор науково-популярної статті «Меттерніх», Д. Пісарєв вважав, що неспроможність політики Меттерніха виявилася внаслідок розгрому Австрії в австро-італо-французькій війні 1859 р. та об'єднання Італії в 1861 р. Писарев Д.И. Меттерних. Писарев Д.И. Сочинения. Изд. 5. Санкт-Петербург, 1909. Т. 1. С. 579.

Висновки

Віденська система міжнародних відносин досліджувалася ученими вже в ХІХ ст., а її створення та перші десятиліття існування зазвичай пов'язувалися з активною діяльністю міністра закордонних справ Австрійської імперії та її канцлера Клеменса фон Меттерніха. Автором першої у вітчизняній історіографії монографії, повністю присвяченої дипломатичній діяльності австрійського міністра, був професор Імператорського Харківського університету В. Надлер. Крім книжки «Меттерних та європейська реакція» (1882), аналізу Віденської системи міжнародних відносин він частково присвятив багатотомну монографію «Імператор Олександр I та ідея Священного Союзу». Для позначення цього постнаполеонівського міжнародного порядку В. Надлер зазвичай використовував назву «політична система Меттерніха», що вказувало на надзвичайно важливе значення австрійського міністра як організатора Віденського конгресу, гаранта виконання його рі - шень, головного ініціатора боротьби з будь-яким інакодумством у європейських країнах. Хоча в своїй творчості В. Надлер надавав різні оцінки професійним якостям Меттерніха, перш за все саме з його ім'ям харківський дослідник пов'язував загальноєвропейську реакцію. У викладі В. Надлера Віденський міжнародний порядок спочатку розвивався саме в тому реакційному напрямку, який позначив Меттерніх, а справжнього удару «системі Меттерніха» завдала Грецька революція та Адріанопольський мирний договір 1829 р., що підтвердив автономію Греції. Хоча відмінності зовнішньополітичних планів Олександра І від імперської політики Меттерніха В. Надлер виклав дещо тенденційно, проте він у найкращих прогресивних традиціях сучасної йому історіографії намагався не перебільшувати ролі особистості в історії.

References

1. Black, J.A. (2010). History of Diplomacy. London, England.

2. Dudko, I.D. (2013). Videnska systema mizhnarodnykh vidnosyn z pohliadu postnapoleonivskykh i postbipoliarnykh chasiv [The Vienna system of international relations from the point of view of post-Napoleonic and post-bipolar times]. Kyiv, Ukraine.

3. Ghervas, S. (2014). What was the Congress of Vienna? History Today. Vol. 64. Issue 9.

4. Kozlitin, V.D., Kundenko, S.P., Pahomov, V.F., Strashnyuk, S.Yu., Chuvpilo, A.A. (1991). Izuchenie novoy i noveyshey istorii zarubezhnyih stran v Harkovskom universitete (1805-1990) [The study of modern and novadays history of foreign countries at Kharkov University (1805-1990)]. Vestnik Harkovskogo universiteta. Seriya: Istoriya - Bulletin of Kharkov university. Series: History, 357, P. 83-104.

5. Kreye, E.E. (2002). Politika Metterniha. Germaniya v protivoborstve s Napoleonom. 1799-1814 [Metternich's policy. Germany in confrontation with Napoleon. 1799-1814]. Moscow, Russia.

6. Marleku, А., Emini, А. (2016). The Role of Congress of Vienna in the Emergence of Multilateralism. Acta Universitatis Danubius. Relationes Internationales, 1. Vol. 9.

7. Parsamov, V.S. (2017). Svyaschennyiy soyuz i ego interpretatoryi [Holy Alliance and its interpreters]. Rossiya i mir v XIX v. - Russia and world in the XIX c, 4 (97), P. 45-60.

8. Rahshmir, P.Yu. (2005). Knyaz Metternih: chelovek i politik [Prince Metternich: man and politician]. Perm, Russia.

Размещено на Allbest.ru