Глобалізація та міжнародна економіка: складність інтеграції ринків та економічні наслідки на рівні країн (український досвід)

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

Кафедра правового забезпечення підприємницької діяльності та фінансової безпеки

Кафедра міжнародної економіки та міжнародних економічних відносин

Глобалізація та міжнародна економіка: складність інтеграції ринків та економічні наслідки на рівні країн (український досвід)

Гетманець О.П., д.ю.н., професор,

Коробцова Д.В., к.ю.н., доцент,

Єжелий Ю.О., асистент

Харків Полтава, Україна

Анотація

У цій статті описано характеристики, позитивні риси та ризики сучасного процесу глобалізації, а також ризики для національних економік. Процес міжнародної економічної глобалізації значною мірою торкнувся України і позитивно впливає на всі аспекти її економічного розвитку, завдяки чому Україна поступово займає своє місце в новій системі міжнародних економічних відносин.

Метою статті є висвітлення сутності глобалізації та її економічних наслідків для країн, а саме для України. Участь України в глобальному ринку є дуже ймовірною, але вона має як позитивні, так і негативні наслідки. Наша держава вступила в процес глобалізації з недостатньою економічною підготовкою. Тому пріоритетним завданням України є наближення її економіки до рівня провідних країн світу шляхом посилення інноваційних процесів, стимулювання бізнесу та надання всебічної підтримки підприємництву, покращення інвестиційного клімату, адаптації правової системи до сучасного бізнес-середовища.

Ключові слова: економічна глобалізація, інтеграція, національна економіка, конкурентоспроможність, регіоналізація.

Annotation

Globalization and the international economy: complexity of market integration and economic consequences at the country level (Ukrainian experience)

This article describes the characteristics, positive features and risks of the modern process of globalization, as well as risks for national economies. Globalization is one of the most pressing problems of our time, as it characterizes the state and development of the economic system as a whole.

Most researchers note that the impact of the globalization process on national economies is very complex and contradictory. In modern conditions, national economies are increasingly dependent on external factors, especially in the conditions of lowering trade barriers and expanding access to global capital markets. The process of international economic globalization is not inviolable for Ukraine, it is gradually taking its place in the new system of international economic relations and has a positive effect on all aspects of Ukraine's economic development.

The purpose of the article is to highlight the essence of globalization and its economic consequences for countries, namely for Ukraine. Ukraine is integrated into global international relations and projects, which leads to an increase in investment attractiveness for foreign organizations and private investors. The acceleration of these processes should be facilitated by an effective state macroeconomic policy aimed at creating a favorable investment climate for conducting business and protecting property rights. Ukraine's participation in the global market is very likely, but it has both positive and negative consequences. Our state entered the process of globalization with insufficient economic preparation. Therefore, Ukraine's priority task is to bring its economy closer to the level of the world's leading countries by strengthening the innovation process, increasing incentives for doing business, improving the investment climate, adapting the legal system to the modern business environment, and providing comprehensive support to entrepreneurship. These and other related issues with the development of the national economy of Ukraine in the context of current and future global challenges, should become the subject of further scientific research.

Keywords: economic globalization, integration, national economy, competitiveness, regionalization.

Вступ

Глобалізація є однією з найактуальніших проблем сучасності, оскільки вона характеризує стан і розвиток економічної системи загалом. У сучасних умовах національні економіки все більше залежать від зовнішніх факторів, особливо в умовах зниження торговельних бар'єрів та розширення доступу до світових ринків капіталу. Ці фактори сприяють глобалізованому підходу до ведення бізнесу. Саме процес глобалізації створює умови для переорієнтації потенціалу національних фірм з локальних та регіональних ринків на глобальні ринки.

Дослідники зазначають, що вплив процесу глобалізації на національні економіки є складним і суперечливим [1-10]. Глобалізація сприяє всесвітній спеціалізації та кооперації, поглиблює міжнародний поділ праці, підвищує продуктивність праці (завдяки ефекту масштабування) та оптимізує ціни. Міжнародна конкуренція стимулює розвиток інноваційних процесів і нових технологій, у тому числі трансфер технологій між країнами.

Україна інтегрована в глобальні міжнародні зв'язки та проекти, що підвищує її інвестиційну привабливість для іноземних організацій та приватних інвесторів. Прискоренню цих процесів має сприяти ефективна державна макроекономічна політика, спрямована на створення сприятливого інвестиційного клімату для ведення бізнесу та захисту прав власності. Ефективність цих процесів для національної економіки також безпосередньо залежить від ступеня лібералізації економіки, послаблення обмежень на міжнародну торгівлю, рух фінансового капіталу, робочої сили та інформації, а також від боротьби з корупцією. В останні роки спостерігається активізація досліджень теоретичних і прикладних аспектів глобалізації, ролі й місця України в глобалізованому світі та її інтеграції у світову економіку. Українські науковці зробили значний внесок у дослідження цієї теми. Серед науковців, які зробили значний внесок у дослідження цієї теми, можна назвати наступних. Наприклад: О. Гарафонова [9], А. Дунськам [6], В. Федоренко [10], І. Грузіна, А. Павленко [8] та інші.

До прикладу, у статті «Стратегічні перспективи функціонування українських організацій в умовах євроінтеграції та глобалізації цифрової економіки», вчені О. Гарафонова та інші обґрунтували необхідність урахування впливу глобалізаційних та інтеграційних економічних процесів на сучасні організації в умовах євроінтеграції та глобалізації економіки. Вони звертають увагу на дуалістичний суперечливий вплив глобалізації на суб'єкти господарювання: маючи очевидні переваги, глобалізація водночас ставить нові глобальні виклики. Визначено також про досить оптимістичні макроекономічні прогнози щодо співробітництва України з Європейським Союзом і необхідність розвитку методологічного базису та розробки практичних заходів для підвищення інноваційної активності, конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості України, що матиме позитивний вплив на економічний розвиток та доходи громадян. До того ж, авторами визначено, що перспективи функціонування українських організацій у євроінтеграційних умовах значно залежать від рівня міжнародної активності України, який можна оцінювати за допомогою індексу KOF. Також було підкреслено важливість використання конкурентних переваг для рівноправної участі України в європейській економічній інтеграції та необхідність упровадження ефективних стратегій інтеграції й системи заходів для підвищення ефективності роботи українських організацій та відкритості національної економіки [3].

Вагомою для авторського дослідження стала колективна монографія за загальною редакцією професора О. Борзенко «Глобалізаційні процеси у світовій економіці: виклики та можливості для України». У цій монографії автори здійснили аналіз тенденцій глобалізації, особливо наголошуючи на таких аспектах:

1. Особливості фінансової глобалізації в контексті змін у світовій економіці.

2. Суперечливе поєднання глобалізації та локалізації як засобу трансформації прав і відносин власності.

3. Проблема суперечностей між цілями грошово-кредитної політики в контексті впливу широкомасштабного вторгнення росії в Україну на глобалізацію.

4. Фінансово-інвестиційні наслідки повномасштабної війни для світових ринків капіталу.

Ця монографія зберігає науковий та аналітичний підхід, що відображається в ретельному дослідженні тенденцій глобалізації в контексті економічних викликів та можливостей для України.

Мета статті полягає в глибокому дослідженні взаємозв'язку між глобалізацією та міжнародною економікою з фокусом на складності інтеграції ринків та економічних наслідках на рівні країн, зокрема з урахуванням українського досвіду.

Завдання статті:

1. Дослідити динаміку глобалізаційних процесів і їхній вплив на економічний розвиток країни.

2. З'ясувати, які аспекти міжнародної економічної інтеграції мають найбільший вплив на Україну.

3. Вивчити позитивні та негативні наслідки глобалізації для економік країн, зосередившись на українському досвіді.

4. Проаналізувати вплив глобалізаційних процесів на такі аспекти, як економічне зростання, зайнятість, інвестиції, торгівля та конкурентоспроможність, а також дослідити, як українська економіка взаємодіє з глобальними ринками та як це впливає на розвиток країни.

5. Проаналізувати роль України у світовій економічній системі та можливості для подальшого інтегрування, майбутні виклики та можливості, що виникають в контексті глобалізації для України.

6. Запропонувати рекомендації для формування національних стратегій щодо подальшої інтеграції у світовий економічний простір та максимізації переваг, що пропонує глобалізація.

Результати

Розвиток, взаємозв'язок і взаємозалежність національних економік привели до тіснішої співпраці та сприяли зростанню інтернаціоналізації світового виробництва. Процес глобалізації не є запланованим, одноразовим чи випадковим, а є діалектичним процесом розвитку економічних систем.

Саме взаємодія ринків і соціально-економічних систем викликає такі явища, як регіоналізація і глобалізація. Величезні, безперервні та надшвидкі фінансові, товарні, інформаційні та трудові потоки між державами посилюють зв'язки всіх учасників глобального процесу зі світовою економікою, а в центрі глобалізації світової економіки перебувають транснаціональні корпорації та великі міжнародні фінансово-кредитні установи.

Багато дослідників вважають, що глобалізація виникла в результаті інтеграції та інтернаціоналізації світової економіки протягом останніх століть. Цей процес розпочався у XVII столітті з появою перших компаній, які виробляли товари та обмінювалися ними в глобальному масштабі. Між 1621 і 1791 роками голландська Вест-Індська компанія отримала монополію на торгівлю і колонізацію в США і Західній Африці, контролюючи частину Бразилії і східне узбережжя Північної Америки. У 1660-1858 роках Британська Ост-Індська компанія торгувала з Індією та країнами Південної і Південно-Східної Азії, а залежні колонії мали власні армії та адміністративні структури. Вважається, що термін «глобалізація» вперше використав у 1983 році Т. Левітт, котрий визначив глобалізацію як процес інтеграції ринків певних товарів, вироблених транснаціональними компаніями.

На думку експертів МВФ [8], «глобалізація» - це посилення економічної взаємозалежності країн світу внаслідок зростання обсягів і різноманітності транскордонних потоків товарів, послуг і міжнародного руху капіталу, а також швидкого і повсюдного розвитку технологій. Іншим поширеним визначенням глобалізації є тісна взаємодія і взаємопроникнення економічних, політичних, соціальних, правових, інформаційних, культурних та інших трансакцій на світовій арені.

Тому, коли світ вступає в нове тисячоліття, кожна дослідницька робота повинна буде відповісти на питання, що таке сучасна глобалізація, яких форм вона набуває сьогодні, чи дійсно вона є важливим фактором ефективного розвитку, чи має негативний вплив на суспільне життя і чи слід її уникати за будь-яку ціну. Єдиним винятком є розуміння глобалізації як нового типу світового розвитку, що означає появу нових основних тенденцій, які визначатимуть світовий розвиток у найближчі десятиліття.

Як відносно нове і маловивчене явище, глобалізація принесла світові більше викликів і небезпек, ніж переваг. У міру поглиблення і поширення взаємозалежності та взаємопов'язаності в міжнародному співтоваристві суттєво змінюється вертикальна структура владних відносин, якісно змінюється зміст міжнародних політичних відносин, зазнають певних трансформацій адміністративні системи. Все це пов'язано з виникненням глобальних викликів суспільного розвитку та їхнім впливом на світову державно-адміністративну систему.

Відтак держави постають перед необхідністю протистояти викликам глобалізації. Це вимагає започаткування нових модернізаційних проектів з метою розв'язання конфліктів між регіонами та цивілізаціями, а також розробки ефективних механізмів управління процесом глобалізації. Такі стратегії протистояння викликам глобалізації часто передбачають стандартизацію універсальних принципів і методів ухвалення адміністративних рішень для управління суспільно-політичним розвитком. Основним викликом для суспільного розвитку в умовах глобалізації є заміна національних інтересів глобальними, яка позбавляє національну державу можливості реалізовувати власну стратегію суспільного розвитку. На сучасному етапі глобального розвитку національні інтереси зазнали настільки радикальної трансформації, що вже не можуть бути ефективним інструментом виконання національною державою своєї функції.

Заміна національних інтересів глобальними створює нові виклики для національної безпеки. Зростає кількість соціально-політичних та етнічних конфліктів, системи суспільного розвитку втрачають динамічну рівновагу і позбавляються можливості стабільного розвитку та ефективного функціонування. Тому головним завданням національної безпеки в умовах глобалізації є створення умов для реалізації індивідуальних, суспільних і національних інтересів.

У широкому сенсі економічну глобалізацію можна визначити як історичний і закономірний процес, що трансформує напрямок економічного розвитку країн, соціально-економічних систем і регіональних об'єднань у єдиний основний глобальний комплекс. Основні причини виникнення процесу глобалізації можна описати так: по- перше, це процес інтернаціоналізації, що веде до поглиблення співпраці та посилення взаємозалежності між країнами, багатонаціональними компаніями та транснаціональними корпораціями; по-друге, науково-технічний розвиток, який докорінно змінив усю систему соціально-економічних відносин, організаційно- господарських зв'язків, транспортну систему та інформаційні технології, що являє собою якісно новий технологічний рівень комунікаційних зв'язків і фінансових потоків та операцій; по-третє, визначення глобальних проблем людства з точки зору економічної, екологічної, науково-технічної, культурної та інших взаємодій. Глобалізація в основному вплинула на фінансовий сектор і привела до формування світових фінансових ринків. Вона почалася з появою євродолара та ринку євро в 1960-х роках, коли лібералізація грошових ринків дала змогу європейським банкам збирати приватні депозити і пропонувати доларові кредити, які не регулювалися національним законодавством. В умовах глобалізації різні спільні підприємства, іноземні філії,, іноземні компанії та дочірні підприємства співіснують із традиційними організаційними структурами і процесами, такими як експорт товарів, продаж ліцензій та передача торгових марок (франчайзинг). Крім того, з'явилися нові форми міжфірмової співпраці, як-от стратегічні альянси, стратегічні системи та міжнародні злиття і поглинання.

Глобалізація є найважливішою практичною характеристикою сучасної світової системи та однією з найвпливовіших сил, що визначають напрям розвитку на сучасному етапі. Вона охоплює найважливіші соціальні та економічні процеси розвитку світу і сприяє прискоренню економічного зростання та модернізації. Водночас глобалізація породжує нові протиріччя та виклики для світової економіки.

Дотепер усі країни світу тією чи іншою мірою залучені до процесу глобалізації. Прояви глобалізації є багатовимірними. Глобалізація, яка набула характеру суперечливого і непослідовного процесу, призводить до виникнення інших процесів, які суперечать один одному і початковій «точці відліку». глобалізація інтеграція економічний ринок український

Отже, сучасний стан економічного розвитку характеризується існуванням двох процесів: регіоналізації та глобалізації.

Економічна глобалізація означає стрімке зростання та диверсифікацію світових економічних відносин, що збільшує взаємозалежність ресурсів, технологій та фінансування національних економік.

Одним з основних проявів глобалізації світової економіки і водночас викликом є формування глобального фінансового ринку, в якому важливу роль відіграють транснаціональні корпорації. Цей процес, що реалізується через механізми фінансової та валютної лібералізації, створює нові вимоги до держав у сфері регулювання економіки та фінансовому секторі. За цих умов у найбільш складній ситуації опиняються країни, що перебувають у процесі трансформації, які ще не сформували фіскальну та фінансову системи та не здатні забезпечити стійке економічне зростання та адекватне реагування на зовнішні різкі впливи. Більше того, наслідки цієї небезпеки є особливо важкими для країн зі слабкими фінансовими системами.

Фінансова глобалізація - це новітній етап інтернаціоналізації процесу перерозподілу міжнародних потоків капіталу через національні та світові фінансові ринки. Процес фінансової глобалізації пов'язаний не тільки зі збільшенням обсягів операцій на світових фінансових ринках, а й зі зростанням взаємозв'язків між основними сегментами цих ринків. Межі різних сегментів світових фінансових ринків розмиваються, а зв'язки між фінансовими ринками різних країн посилюються. Як наслідок, шокові ситуації на одному фінансовому ринку мають дедалі сильніший вплив на фінансові ринки інших країн.

Процес економічної глобалізації спричинив появу умов, при яких експорт витрат в інші країни призвів до фрагментації багатьох макроекономічних параметрів, які раніше мали глибоку взаємодію. Ці параметри включають продуктивність праці, рівень заробітної плати (а отже, платоспроможний попит) та зв'язок між заощадженнями й інвестиціями. Як наслідок, багато старих інструментів антикризової політики стають неефективними і все частіше використовуються механізми «перенесення кризи». Розвинені країни здатні передавати кризові фактори на менш розвинені країни, що веде до зменшення глибини та тривалості економічних криз.

Нинішня світова фінансово-економічна криза підкреслює роль міжнародних фінансових інституцій в антикризовому регулюванні світової економіки, у тому числі в регулюванні фінансових ринків. Криза виявила недоліки в діяльності міжнародних фінансових інституцій та підтвердила необхідність спільного міжнародного та наднаціонального регулювання світової економіки.

Процес глобалізації впливає на формування та розвиток регіональних економік через процеси спеціалізації та економічної інтеграції в усіх сферах економічної діяльності. При цьому регіоналізація є процесом, суміжним з глобалізацією у векторі регіонального економічного розвитку і виявляє позитивну рису посилення інтеграційних процесів.

Відомо, що головною умовою глобалізації є створення спільного політичного простору, який водночас має гарантувати вироблення спільної політичної мови як основи для взаєморозуміння між світовими культурами. Без цього політичний діалог цивілізацій залишається на рівні номінальних структур і не може стати реальною політичною практикою для ефективного розвитку держав у ХХІ столітті.

Процес глобалізації висуває нові вимоги до функціонування національної адміністративної системи. Ця система має бути дієвим та ефективним засобом розв'язання складних міжкультурних конфліктів, які виникають у процесі узгодження спільних механізмів функціонування держав, особливо на глобальній арені, тим самим гармонізуючи відносини між ними, налагоджуючи ефективні форми взаємодії та забезпечуючи міжнародне право, що певною мірою сприяє відкритості та прозорості міжнародних відносин.

Сучасний світ розвивається і функціонує за умови входження в процес глобальної інтеграції. Глобальна інтеграція є фундаментальним критерієм, принципом та інституційним механізмом його розвитку. Вона є засобом об'єднання держав, а тому сприяє налагодженню ефективної взаємодії між ними на всіх інституційних рівнях суспільства і ґрунтується на реалізації їхніх спільних інтересів. Під впливом глобальної інтеграції змінюється глобальна структура світового порядку і формується нова інтеграційна структура, у якій забезпечується розвиток людства як єдиного цілого. Виходячи з цього, глобальна інтеграція забезпечує структурну трансформацію сучасної системи міжнародних відносин і, що найголовніше, сприяє рівномірному розподілу соціально-політичних, економічних і культурних потенціалів між державами в рамках спільного вектора розвитку глобалізації. Поява глобальної інтеграції дає змогу чітко окреслити європейську та євроатлантичну форми, які визначатимуть критерії майбутнього світового розвитку.

Сучасне світове суспільство переконане, що воно завжди має перебувати в єдиній сфері глобалізації, що, в свою чергу, визначає його стратегію активного пошуку механізмів, здатних ефективно регулювати глобальний розвиток. Ця нова модель сучасного світового розвитку, яка спрямована на «інтеграцію проти експансії» інтересів суспільств світу, є новою необхідною умовою розвитку західної цивілізації, в основі якої лежить принцип інтеграції не тільки держави, але й суб'єктів суспільного розвитку загалом.

Глобалізація рухає ринки, які розмивають кордони між країнами. Цей процес стимулює концентрацію високотехнологічного виробництва в найбільш розвинених країнах, що дозволяє їм розвиватися ще швидше, збільшуючи розрив з країнами, що відстають. Видобувна промисловість, виробництво сировини, забруднюючі виробництва та ресурсоємні галузі зосереджуються в менш розвинених країнах. Це призводить до посилення залежності національних економік від світових ринків. Тому формуються міжнародні коаліції держав для захисту своїх інтересів, наприклад для захисту своїх економік від негативних наслідків світової кризи. Сьогодні для України важливим є не лише оновлення та модернізація основних фондів, а й розв'язання соціально-економічних проблем та забезпечення інноваційного розвитку економіки шляхом впровадження новітніх технологій, інноваційних процесів та проривних інновацій. Конкурентоспроможність є важливим показником економічного стану та перспектив розвитку країни. Конкурентоспроможність вивчається низкою аналітичних центрів по всьому світу. Найбільш репрезентативними з цих досліджень є щорічні звіти та відповідні рейтинги конкурентоспроможності країн, що публікуються швейцарськими організаціями Всесвітній економічний форум та Міжнародний інститут розвитку менеджменту. В умовах глобалізації жодна національна економіка не може розвиватися незалежно від світової економіки.

Тому конкурентоспроможність економіки країни у світовій економіці оцінюється насамперед на основі моніторингу бізнес-середовища, ступеня економічної свободи, якості та ефективності державного управління, ступеня глобалізації економіки, рівня розвитку людського потенціалу та потенціалу зовнішніх запозичень, рівня корупції в суспільстві тощо. Відтак для України важливо не лише оновлювати та модернізувати основні фонди, а й розв'язувати соціально-економічні проблеми та забезпечувати інноваційний розвиток економіки шляхом впровадження новітніх технологій, інноваційних процесів та проривів. Одночасне виникнення декількох глобальних криз - паливної продовольчої, економічної, корпоративної, політичної військової, інституційної, комерційної та ідеологічної - робить позиції та очікування всіх глобальних акторів непередбачуваними, водночас значно збільшуючи можливість для кожного з них вести багатогранну гру.

Обрання Дональда Трампа президентом США, Brexit та пандемія COVID-19 є черговим прикладом кризи глобалізації в глобалістичному трактуванні процесу світової економічної, політичної культурної та ціннісної інтеграції та уніфікації. Ще один потужний фактор: 24 лютого 2022 року Росія розпочала військове вторгнення в Україну. Воно спричинило повну політизацію та поляризацію світового економічного порядку та всієї системи міжнародних економічних, валютно- фінансових відносин.

Відтак уся система міжнародних економічних відносин стала вкрай політизованою. Політична економія знову вступає у свої права. Іншими словами, ескалація нової холодної війни, «проксі-війни» між основними світовими гравцями і навіть геополітична боротьба за глобальне економічне та фінансове лідерство, коли геополітичні міркування національних урядів переважають над суто ринковими міркуваннями, такими як порівняльні переваги та короткострокові економічні та фінансові інтереси.

Глобалізація стає надзвичайно вразливою до політичних рішень на національному рівні та між країнами. Навіть на корпоративному рівні важливі економічні рішення значною мірою визначаються політичними чинниками, як у випадку з придбанням Twitter Ілоном Маском. Немає сумнівів, що великі компанії зараз більш ретельно враховують політичні ризики. Зрештою, невизначеність щодо майбутніх політичних рішень може мати катастрофічні наслідки для динаміки світової економіки.

Вплив глобалізації на національну економіку України є досить складним і суперечливим. Він має як позитивні, так і негативні аспекти.

Позитивні аспекти очевидні: можливість активної участі в дискусіях щодо регулювання міжнародних економічних відносин, зниження витрат на ведення зовнішньоекономічної діяльності та підвищення цінової конкурентоспроможності українських виробників. Завдяки цьому наша країна виконає одну з головних умов поглиблення відносин з Європейським Союзом і зможе захищати інтереси держави та її підприємств відповідно до міжнародних формальностей і процедур.

Однак глобалізація має і негативні наслідки. Особливо вражає конфронтаційний характер, якого глобалізація набула останнім часом. Одним з найбільш серйозних конфліктів є конфлікт за розподіл благ. Зростання добробуту та інтеграція деяких країн може навіть посилити політичну нестабільність, оскільки призводить до значної економічної залежності від інших країн і створює відчуття незахищеності. Критики глобалізації часто пов'язують її зі зростанням бідності. Вони також вважають, що глобалізація руйнує культурну ідентичність і погіршує навколишнє середовище. Сили, які найчастіше асоціюються з глобалізацією, загрожують стабільності деяких країн у короткостроковій перспективі і посилюють соціальну та економічну напруженість.

Глобалізація прискорює поширення економічних і фінансових криз, яким багато країн не в змозі протистояти. Деякі частини світу неспроможні конкурувати в глобальній економіці. Одним з її негативних наслідків є ескалація етнічних конфліктів. Націоналістичні рухи виступають проти глобалізації. Суть націоналізму полягає в ототожненні індивіда з нацією або певною державою. Глобалізація веде до ідентифікації зі світовим співтовариством і не вимагає ідентифікації з конкретною нацією.

Глобалізація ділить світ на два табори. Менш розвинені країни не отримають від глобалізації такої ж вигоди, як більш розвинені. Країни, які адаптувалися до глобалізації, насолоджуються стабільністю і процвітанням. Однак окремим країнам доводиться боротися за збереження своїх позицій на світовому ринку. Поширення глобалізаційних процесів викликало невдоволення багатьох країн і груп країн, які хочуть брати участь у глобальній економіці, але ще не є її частиною. Нові риси глобалізації полягають не лише в збільшенні взаємозалежності держав. Насправді суверенітет держав слабшає. Глобалізація обмежує здатність окремих урядів самостійно розв'язувати питання, що стосуються їхньої території. Відкритість держав і розмивання кордонів у міжнародній системі мають як позитивні, так і негативні наслідки. Загалом, хоча посилення взаємозалежності має певні переваги, воно також підвищує вразливість держав та створює нові загрози. Серед них - поширення небезпечних технологій, ослаблення держав і відсутність контролю над діяльністю багатьох недержавних глобальних акторів. Глобалізація кидає найбільші виклики країнам і регіонам, чиї традиційні культури відрізняються від західних. Деякі країни не можуть урівноважити свої традиційні цінності з цінностями глобальної економічної системи.

Вплив глобалізації на ринок праці добре видно на прикладі нашої країни. Реальність така, що з вітчизняного ринку праці виводяться робочі місця для працівників із вищою та середньою освітою, погіршуються перспективи працевлаштування в галузях, які можуть і повинні бути пріоритетними, збільшується незатребуваний людський капітал, погіршуються перспективи працевлаштування у високотехнологічних галузях, скорочуються робочі місця.

Інтеграція - це дія або процес досягнення єдності, а також аспект процесу розвитку, пов'язаний з об'єднанням, зближенням, відновленням єдності та об'єднанням різнорідних елементів і компонентів у єдине ціле. Це також об'єднання економічних, політичних, національних і громадських інститутів у регіоні, країні або світі.

Інновації є основою розвитку національних економік на глобальному світовому ринку. Однак в Україні поки що не створено нового шляху розвитку, заснованого на інноваціях та ефективному використанні інтелектуальної власності. Частка промислових підприємств, що впроваджують інновації, становить 10%, тоді як у розвинених країнах - 60-80%. У цьому контексті необхідно посилити роль держави в регулюванні інноваційної діяльності. Тобто необхідно стимулювати формування та розвиток середовища створення знань, реалізацію повного інноваційного циклу та створення умов для формування шляхів дифузії інновацій. Дедалі більшу роль відіграє можливість моделювання процесу впровадження результатів науково-дослідницької діяльності в українську економіку в умовах обмеженості ресурсів і постійної загрози бути випередженим конкурентами, своєчасного й адекватного визначення перспектив конкретних наукових досліджень та врахування динамічних змін у глобальному світі.

В умовах глобалізації однією з найважливіших форм трансферу ресурсів для національної економіки є іноземні інвестиції.

Оскільки сучасний стан держави потребує змін, приведення інвестиційної привабливості України для іноземних інвесторів у відповідність до визнаних у світі регуляторних норм є пріоритетним завданням нашої зовнішньоекономічної політики. Іноземні інвестори не довіряють політичній та економічній нестабільності в країні, це змушує їх вилучати свої інвестиції, що негативно впливає на розвиток виробничого сектора.

Однак Україна має необхідні економічні передумови для зміцнення міжнародних економічних відносин. Україна розташована на південному сході Європи, омивається Азовським і Чорним морями. Це величезний регіон на перетині торговельних шляхів з Північної Європи до Азійського та Африканського континентів і арабського світу на півдні, від Європейського Співтовариства на заході до Азійсько-Тихоокеанського регіону на сході.

Україна вступила в процес глобалізації з недостатньою економічною підготовкою. Тому пріоритетним завданням України є наближення її економіки до рівня провідних країн світу шляхом посилення інноваційних процесів, збільшення стимулів для ведення бізнесу, покращення інвестиційного клімату, адаптації законодавства до сучасного бізнес-середовища та надання всебічної підтримки підприємництву.

Висновки

Отже, глобалізація - це сучасний об'єктивний і закономірний процес, що визначає новий підхід до глобального розвитку як невід'ємного складника. Загальні цінності (такі як економічна стабільність, права людини, економічна безпека) та інтереси формуються під впливом глобальних цілей світової економіки. У результаті формуються спільні цінності (такі як економічна стабільність, права людини, економічна безпека) та інтереси, які визначають глобальну мету світової економіки. Цей процес відкриває широкі можливості та перспективи для країн - співпрацювати та отримувати вигоди від досягнення цих цілей. Перед країнами відкриваються широкі перспективи для співпраці та використання досягнень світової цивілізації. Водночас, глобальна трансформація світової економіки ставить перед країнами складну проблему адаптації до динамічного процесу соціально-економічної модернізації.

Глобальна трансформація світової економіки, динамічний процес соціально- економічної модернізації Участь країн у глобалізації має визначатися економічними інтересами. Взаємопроникнення не означає руйнування або знищення. Приєднуючись до економічних блоків, уряди повинні вміло використовувати їх переваги.

Водночас уряд повинен мати у своєму розпорядженні певні інструменти для запобігання негативному впливу глобалізації на розвиток національної економіки.

Процес міжнародної економічної глобалізації не є непорушним для України, вона поступово займає своє місце в новій системі міжнародних економічних відносин і позитивно впливає на всі аспекти економічного розвитку України. Входження України до світового ринку є дуже ймовірним, але воно матиме як позитивні, так і негативні наслідки.

Процес європейської інтеграції буде тривалим і складним. Серед іншого, інтеграція в ЄС означатиме більшу відкритість місцевої економіки та посилення конкуренції з боку компаній з ЄС. Це неминуче матиме болючі наслідки для деяких виробничих секторів і навіть регіонів, без чого, на жаль, неможливо розробити національні стратегії подальшої інтеграції у світовий економічний простір. Однак потенційні наслідки та вигоди від європейської інтеграції переважають можливі втрати та ризики.

Невизначеність і складність впливу глобалізації на економічний розвиток України демонструють дослідження багатьох науковців. Позитивно оцінюється те, що глобалізація посилює міжнародну конкуренцію, стимулює можливість впровадження сучасних знань та інноваційних технологій як у виробничі процеси, так і в системи управління, залучає значні обсяги прямих іноземних інвестицій, а також надає можливості для отримання якісної освіти та працевлаштування за кордоном.

Ці та інші питання, пов'язані з розвитком національної економіки України в контексті поточних і майбутніх глобальних викликів, мають стати предметом подальших наукових досліджень.

Список використаних джерел

1. Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: матеріали ХІХ наук.-практ. конф. 16 червня 2022 р., м. Дніпро; за заг. ред. Л.Л. Прокопенка. Дніпро: НТУ ДП, 2022. 151 с.

2. Амельницька М., Придатько Е. Вплив міжнародного валютного фонду на процеси світової глобалізації. 2020.

3. Стратегічні перспективи функціонування українських організацій в умовах євроінтеграції та глобалізації цифрової економіки / О. Гарафонова та ін. Financial and credit activity problems of theory and practice. 2023. Т. 1, №48. С. 298-311.

4. Глобалізація та регіоналізація як вектори розвитку міжнародних економічних відносин: колективна монографія / кол. авт.; за ред. О.А. Довгаль, Н.А. Казакової. Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2018. 540 с.

5. Глобалізаційні процеси у світовій економіці: виклики та можливості для України: колективна монографія / за заг. ред. д.е.н., проф. О.О. Борзенко; НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». К., 2022. 264 c.

6. Глобальні тенденції і перспективи: світова економіка та Україна; наук. ред. В. Юрчишин. Київ: Заповіт. 2018. 202 с.

7. Дунська А. Костюк О. Вплив глобалізаційних та інтеграційних процесів на рівень економічного розвитку України. Problems of a systemic approach to the economy enterprises. 2008. Vol.3 No.7.

8. Офіційний веб-сайт Міжнародного валютного фонду.

9. Плахотнік О., Павленко А. Вплив глобалізації на розвиток світової економіки та економіки України. Економіка та держава. 2022. №5. С. 62-67.

10. Федоренко В., Воронкова Т.Є. Економіка України в глобалізаційному вимірі.

11. Інвестиції: практика та досвід. 2015. №23. С. 7-12.

Размещено на Allbest.Ru