Роль самітів Європейського Союзу у процесі розширення

Размещено на http://allbest.ru

Роль самітів Європейського Союзу у процесі розширення

Ігор Юрійович Дір Ігор Юрійович Дір, Надзвичайний і Повноважний Посол України, кандидат юридичних наук, доцент, докторант ДВНЗ «Ужгородський національний університет», заслужений юрист України*

Вступ

Постановка проблеми. На саміті Євросоюзу 23 червня 2022 року у Брюсселі держави лідери ЄС надали Україні статус кандидата на членство у ЄС. Саміти, на яких приймаються такі доленосні рішення, є вельми важливими та актуальними для держав, адже саме безпосередньо на них сторони підтверджують своє прагнення поглибити співпрацю та перевести її на новий рівень. Оскільки Європейський Союз пройшов вже шість етапів розширення, доречним є аналіз самітів, які передували цим рішенням у контексті євроінтеграційних прагнень України. Саме тому обрана тематика, безумовно, є актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі питання досліджуваної проблеми розглядалися в багатьох працях вітчизняних учених, таких, як І. Аніщенко, І. Бородін, А. Бредихін, І. Варава, В. Завадський, Є. Зозуля, Б. Канцелярук, І. Коваль, А. Маєв, В. Манжола, А. Мартинов, В. Пухаленко, Н. Теремцова, О. Трегуб-Гані та ін., а також ряду зарубіжних науковців, серед яких І. Бахе, І. Беренд, А. Варсорі, С. Валентіні, Л. Гуззетті, М. Дедман, Н. Дейвіс, Х. Джеймс, Т. Джудт, Д. Дінан, Дж. ван дер Дюссен, В. Кайзер, Г. Несті, К. Патель, М. Поллак, С. Хурт та ін.

Формулювання мети статті. Виходячи з цих міркувань, мета статті полягає у комплексному аналізі самітів, які відбувалися на теренах Європейського Союзу і на яких ставилися питання розширення.

Викладення основного матеріалу

27 червня 1992 року у Лісабоні відбувся саміт Ради Європейського Союзу, на якому Європейська Комісія представила звіт «Європа та виклики щодо розширення»¹, де було зазначено, що будь-яка держава Європи, система уряду якої заснована на принципі демократії, може подати заявку на вступ до Євросоюзу. Відповідно до принципів самого Союзу, він відкритий для будь-якої європейської держави, яка прагне до повної участі та повного виконання основних умов щодо членства². Пізніше на саміті ЄС, який проходив 11-12 грудня 1992 року в Единбурзі, було вкотре наголошено про готовність Євросоюзу до розширення³.

Уже через рік, 21-22 червня 1993 року, у Копенгагені відбулася зустріч глав держав Євросоюзу, яка ознаменувала новітній етап у розвитку альянсу. Представники Ради Європейського Союзу на саміті відзначили прогрес у переговорах про вступ Австрії, Фінляндії, Швеції та Норвегії (остання так і не приєдналася до Євросоюзу).

При цьому вкотре було наголошено, що відповідно до ст. 49 Маастрихтського договору: «Будь-яка держава Європи, яка поважає та плекає цінності, зазначені у статті 2 [цього Договору], а також зобов'язується їх дотримуватися та поширювати, може подати заявку на вступ до Союзу. Держава повинна повідомити Європейський Парламент та національні парламенти держав-членів про цю заяву. Умови вступу держави-кандидата та зміни до установчих договорів, які регулюють вступ до Євросоюзу, є предметом угоди між державами-членами та державою-заявницею»⁴.

Крім того, у висновках за результатами цього саміту було вперше розглянуто питання відносин з країнами Центральної та Східної Європи. Зокрема, представники Ради ЄС обговорили майбутнє співробітництво між державами членами ЄС і згаданими країнами. Було домовлено, що з ними укладуть угоди, відповідно до яких ці держави отримають статус асоційованих держав, а після завершення реформ вони стануть повноправними членами альянсу. При цьому Радою ЄС було визначено, що процес вступу відбудеться одразу після того, як асоційовані держави Центральної та Східної Європи відповідатимуть економічним і політичним умовам членства у Євросоюзі, а також дотримуватимуться цілей політичного, економічного та валютного союзу⁵. Пізніше ще пройшли саміти у Брюсселі, Керкірі, Ессені, Каннах і Майорці, де серед іншого на порядку денному знову-таки лунали заклики щодо необхідності розширення Європейського Союзу. При цьому важливу роль також відводили колишнім країнам соціалістичного табору, Кіпру, Мальті, Австрії, Швеції, Туреччині, а також державам членам ЄАВТ.

У висновках за результатами саміту стало дедалі більше з'являтися положень, які стосувалися співпраці між державами членами ЄС і потенційними кандидатами на вступ⁶. Після саміту ЄС у Копенгагені 1993 року, коли були прийняті так звані Копенгагенські критерії щодо початку переговорного процесу про вступ до ЄС, а також ряду інших самітів, 15-16 грудня 1995 року відбувся саміт у Мадриді. На цьому саміті лідери Євросоюзу ухвалили рішення, відповідно до якого зобов'язали держави-кандидати не лише впровадити acquis ЄС у своє внутрішнє законодавство, а й створити і розбудувати адміністративні та правові структури, які будуть відповідальними за виконання та гармонізацію acquis ЄС. Надалі прийняті за результатами саміту Висновки отримали назву Мадридських критеріїв щодо членства⁷.

Так, за результатами саміту було оголошено, що процес розширення Європейського Союзу політична необхідність та історична можливість для Європи, яка прагнула на різних етапах свого розвитку збудувати міцний союз. Такий союз забезпечить стабільність і безпеку для цього регіону і створить нинішнім членам Євросоюзу (на момент заяви ЄС складався з 15 держав) перспективи в економічному зростанні та передумови для загального добробуту. При цьому розширення Євросоюзу в цілому має слугувати зміцненню Європи відповідно до acquis communautaire, що включає також спільне політичне бачення⁸.

За підсумками саміту Рада ЄС також визначила такі необхідні для членства критерії, як:

- розвиток ринкової економіки;

- налагодження роботи адміністративних структур;

- створення стабільного економічного та монетарного середовища у державах-кандидатах.

На думку розробників цих критеріїв, їх виконання створить умови для поступової та гармонійної інтеграції держави-кандидата до альянсу. Крім того, за результатами саміту вперше було прийнято рішення щодо необхідності оцінки Європейською Комісією наслідків розширення для спільних політик ЄС, зокрема аграрної⁹.

12-13 грудня 1997 року у Люксембурзі був проведений саміт, який, за визначенням Ради ЄС, став історичним з точки зору майбутнього Євросоюзу та Європи у цілому. Загалом цей саміт ознаменував нову еру в процесі розширення Євросоюзу. безпека європа україна альянс

Зокрема, було прийнято рішення про необхідність комплексного та всеосяжного дослідження розвитку альянсу та прийнятих у ньому політик. Основна необхідність таких досліджень полягає в адекватній і вчасній відповіді Євросоюзом на виклики сьогодення. Таким чином, ЄС матиме чітке бачення щодо політики розширення.

Крім того, за результатами саміту була ухвалена Резолюція про координацію економічної політики, яка мала на меті завершення підготовки до третього етапу розвитку економічного та валютного союзу ЄС. Також лідери держав членів ЄС прийняли рішення, що держави-кандидати на вступ до ЄС мають поетапно вступати до Союзу відповідно до їх ступеня готовності. На саміті також вкотре було наголошено, що відповідність Копенгагенським критеріям основна та необхідна передумова для початку будь-яких переговорів про вступ. Також Рада ЄС погодила створення так званої Європейської конференції, яка об'єднає разом всі держави члени ЄС та держави Європи, які прагнуть вступити до ЄС, та які поділяють такі цінності, як: мир, безпека, добросусідство, повага до суверенітету інших держав, принципи, на яких заснований Євросоюз, цілісність і непорушність зовнішніх кордонів, а також дотримання норм міжнародного права. На саміті у Люксембурзі Радою ЄС було розглянуто поточну ситуацію у кожній з 11 держав Європи, які подали заявку на вступ. У результаті було прийнято рішення щодо початку процесу приєднання 10 країн Центральної та Східної Європи, а також Кіпру. Проте наприкінці Резолюції було вкотре наголошено, що рішення про початок переговорів не означає, що вони будуть успішно завершені, адже Європейська Комісія оцінюватиме результати, яких досягли держави-кандидати на основі виконання поставлених перед ними критеріїв¹⁰. Пізніше на саміті Ради ЄС, який відбувся 10-11 грудня 1999 року у Гельсінкі, була прийнята Декларація тисячоліття, якою було ознаменовано новий етап у процесі розширення Євросоюзу.

За результатами саміту лідери ЄС вкотре підтвердили про необхідність розширення альянсу. Так, було постановлено, що всі держави-кандидати беруть участь у процесі вступу до ЄС на рівних умовах. Держави-кандидати мають поділяти цінності Євросоюзу, що викладені у його договорах. Відповідно до цих принципів у Раді ЄС вкотре наголосили про дотримання принципу мирного врегулювання суперечок, які може мати держава-кандидат, згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй. Крім того, Рада ЄС закликає державу-кандидата докласти всіх можливих зусиль до вирішення будь-яких прикордонних суперечок, якщо такі існують, та інших пов'язаних з ними питань. Крім того, на цьому саміті була представлена розроблена Європейською Комісією нова більш детальна оцінка прогресу державою-кандидатом у питанні виконання критеріїв щодо членства¹¹.

Висновки

Отже, після розпаду Радянського Союзу лідери держав членів Євросоюзу заявили про необхідність розширення ЄС і подальшої інтеграції країн колишнього соціалістичного блоку до альянсу. Вперше ця ідея пролунала на саміті у Лісабоні, де узагальнено була представлена ця ідея.

Пізніше на саміті у Копенгагені були затверджені критерії, які мають виконати держави-кандидати перед початком переговорів, і лідери Євросоюзу вкотре наголосили на своїй готовності до розширення альянсу. Ці наміри були підтверджені на саміті у Мадриді, за результатами якого критерії щодо членства були дещо розширені. Ще через декілька років на самітах, які проходили у Люксембурзі та Гельсінкі, було вкотре підтверджено про необхідність розширити Євросоюз тими державами, які поділяють та готові поширювати цінності ЄС.

Посилання

¹ European Council. Europe and the challenge of enlargement. Bulletin of the European Communities. URL: http://aei.pitt.edu/ 1573/1/challenge_of_enlargement_June_92.pdf (date of access: 10.07.2023)

² European Parliament. European Parliament Activities Special Edition. Official web-site. URL: https://www.europarl.europa.eu/ summits/lisbon/li1_en.pdf (date of access: 10.07.2023)

³ European Council. Conclusions of the Presidency Edinburgh, December 12, 1992. Official web-site. URL: https://www.con silium.europa.eu/media/20492/1992_december_-_edinburgh__eng_.pdf (date of access: 12.07.2023)

⁴ Official Journal of the European Union. Consolidated versions of the Treaty on European Union and the Treaty on the Functioning of the European Union . Official web-site. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=OJ:C:2016:202: FULL (date of access: 12.07.2023)

⁵ European Council. Conclusions of the Presidency Copenhagen, June 21-22 1993. Official web-site. URL: https://www.con silium.europa.eu/media/21225/72921.pdf (date of access: 13.07.2023)

⁶ European Council. Presidency Conclusions European Council Meeting on 9 and 10 December 1994 in Essen. Official web-site. URL: https://www.europarl.europa.eu/summits/ess1_en.htm (date of access: 13.07.2023)

⁷ Ministry of Foreign Affairs Directorate for EU Affairs. Enlargement of the European Union. Official web-site. URL: https://www.ab.gov.tr/enlargement_109_en.html (date of access: 10.07.2023)

⁸ European Council. Presidency Conclusions Madrid European Council 15 and 16 December 1995. Official web-site of European Parliament. URL: https://www.europarl.europa.eu/summits/mad1_en.htm (date of access: 14.07.2023)

⁹ Cameron F. The European Union and the Challenge of Enlargement. Halki International Seminars. URL: https://www.files. ethz.ch/isn/23278/EU%20and%20the%20Challenge%20of%20Enlargement.pdf (date of access: 18.07.2023)

¹⁰ European Council. Presidency Conclusions Luxembourg European Council 12 AND 13 December 1997. Official web-site of European Parliament. URL: https://www.europarl.europa.eu/summits/lux1_en.htm (date of access: 17.07.2023)

¹¹ European Council. Presidency Conclusions Helsinki European Council 10 AND 11 December 1999. Official web-site of European Parliament. URL: https://www.europarl.europa.eu/summits/hel1_en.htm (date of access: 17.07.2023).

Резюме

Роль самітів Європейського Союзу у процесі розширення

Дір І.Ю.

У статті узагальнено представлена роль ключових самітів, які відбувалися на теренах Євросоюзу у 1990-х роках і які ознаменували новий етап у процесі розширення альянсу. Зокрема, проаналізовано саміти, на яких ухвалювалися ключові положення, що стосувалися розширення. Так, особливу увагу було присвячено самітам у Копенгагені та Мадриді, за результатами яких були прийняті так звані Копенгагенські та Мадридські критерії членства у Євросоюзі. Серед них особливу роль відіграють критерії, що стосуються розвитку ринкової економіки, налагодження роботи адміністративних структур і створення стабільного економічного та монетарного середовища у державах-кандидатах. Крім того, у статті йдеться й про інші саміти Євросоюзу, серед яких саміт у Люксембурзі та Гельсінкі, де було представлено детальну оцінку прогресу виконання критеріїв щодо членства у державі-кандидаті.

Ключові слова: саміт, Європейський Союз, розширення, держава-член, асоційована держава, Рада Європейського Союзу, критерії, членство.

Summary

The role of European Union's summits in the process of enlargement

Ihor Dir.

The first such summit was the 1992 summit in Lisbon, at which the European Commission presented the report “Europe and the Challenges of Enlargement”, where it was stated that any country in Europe, whose system of government is based on the principle of democracy, can apply to join the European Union.

The article also analyses the role of the summit in Copenhagen, which marked the newest stage in the development of the alliance. In addition, in the conclusions based on the results of this summit, the issue of relations with the countries of Central and Eastern Europe was considered for the first time. In particular, the representatives of the Council of the EU discussed the future relations between the EU member states and the states of Central and Eastern Europe, with which agreements will be concluded in the future, according to which these states will receive the status of associated states, and upon completion of the reforms, they will become full members of the alliance.

In addition, based on the results of this summit, the so-called Copenhagen criteria for joining the European Union were adopted, the implementation of which is mandatory for states to this day, which seek to integrate into the EU. Among them, the criteria related to the development of the market economy, the adjustment of the work of administrative structures and the creation of a stable economic and monetary environment in the candidate states play a special role.

The article also analyses the role of the summit in Madrid, where the leaders of the European Union adopted a decision according to which the candidate states are responsible not only for the implementation of the EU acquis in their domestic legislation, but also for the creation and development of administrative and legal structures that will be responsible for the implementation and harmonization of the EU acquis.

In addition, the article also presents other summits, in particular the summits in Luxembourg and Helsinki, where it was again emphasized that compliance with the Copenhagen criteria is a basic and prerequisite for starting any accession negotiations.

Key words: summit, European Union, enlargement, member state, associated state, Council of the European Union, criteria, membership.

Размещено на Allbest.ru