Безпекові правовідносини в країнах Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Безпекові правовідносини в країнах Європейського Союзу

Цибульник Неллі Юріївна

кандидат юридичних наук, доцент

Анотація

Стаття присвячена дослідженню досвіду держав Європейського Союзу щодо впорядкування суспільних відносин з питань забезпечення стану захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів від реальних та потенційних загроз. Акцентовано увагу на тому, що сектор національної безпеки має законодавчо бути адаптовано до стандартів Європейського Союзу з різного роду питань в результаті обранням курсу на запозичення права acquis ЄС, а також виконання міжнародно-правових зобов'язань.

Встановлено, що впорядкування безпекових правовідносин в будь-якій державі, що є членом ЄС має базуватись на спільно вироблених принципах безпеки. Проаналізовано програмні цілі безпековий політики Німеччини, що мають стосуватись основних її сегментів: обороноздатність, стійкість та сталий розвиток. Окреслено підтримку Францією перспектив ЄС у сфері безпеки та оборони з акцентуванням уваги на стратегічний інтерес держави щодо визнання її лідерства на європейському рівні з огляду на політику ядерного стримування, посилення оборонного потенціалу та реформування програми європейської колективної безпеки.

Позитивним визнано практику Великобританії щодо оцінювання ризиків для національної безпеки через розширення часового діапазону аналізу ризиків та збирання відповідних даних, а також залучення нових знань та ідей про розвиток безпекового середовища. Слушним видається інтенсифікація Францією співробітництва для впорядкування безпекових питань. Констатовано, що провідні держави європейського континенту трансформують основоположні засади впорядкування безпекових правовідносин, що знайшло своє відображення в порівняно нещодавно прийнятих програмних безпекових документах. Доцільним визнано подальше вивчення безпекової доктрини в Сполучених Штатах Америки та Китаю, що представляють основні вектори формування сучасної моделі світової безпеки.

Ключові слова: безпекові правовідносини, Європейський Союз, законодавство, адаптація, міжнародно-правові зобов'язання.

Tsybulnyk Nelli Yuriivna PhD in Law, associate professor, associate professor, Kharkiv,

Secure legal relations in the countries of the European Union

Abstract

The article is devoted to the study of the experience of the European Union states regarding the regulation of public relations in matters of ensuring the state of state sovereignty, territorial integrity, democratic constitutional system and other national interests from real and potential threats. Attention is focused on the fact that the national security sector must be legislatively adapted to the standards of the European Union on various issues as a result of choosing a course to borrow the law of the EU acquis, as well as the fulfillment of international legal obligations.

It was established that regulation of security legal relations in any EU member state should be based on jointly developed security principles. The program goals of Germany's security policy, which should relate to its main segments: defense capability, stability and sustainable development, are analyzed. France's support for EU prospects in the field of security and defense is outlined, with an emphasis on the state's strategic interest in recognizing its leadership at the European level with regard to the policy of nuclear deterrence, strengthening defense potential, and reforming the European collective security program.

The UK's practice of national security risk assessment was recognized as positive due to the expansion of the time range of risk analysis and the collection of relevant data, as well as the involvement of new knowledge and ideas about the development of the security environment. France's intensification of cooperation to regulate security issues seems appropriate. It has been established that the leading states of the European continent are transforming the fundamental principles of regulating security legal relations, which is reflected in relatively recently adopted security program documents.

Further study of the security doctrine in the United States of America and China, which represent the main vectors of the formation of the modern model of world security, is considered appropriate.

Keywords: security legal relations, European Union, legislation, adaptation, international legal obligations.

Вступ

Постановка проблеми. Безпекові відносини в будь-якій державі відображають діяльність по досягненню стану захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз [1]. Примітно, що зміст безпекових правовідносин залежатиме від задекларованих нормативно пріоритетів, які для цілей безпекового правозастосування містяться у Стратегії національної безпеки України «Безпека людини безпека країни» [2] та Стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України [3] та зводяться до інтеграції України до європейського політичного, економічного, безпекового, правового простору, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлан-тичного договору; Стратегії забезпечення державної безпеки. Відповідно, в якості конкретних напрямів удосконалення безпекових відносин на націона-льному рівні має слугувати кращий досвід держав-членів Європейського Союзу (далі ЄС).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Встановлення практики врегулювання безпекових правовідносин на міжнародному рівні є малодослідженими. Окремі висновки щодо забезпечення національної безпеки, що можуть являтись основою для цього дослідження, зроблено вченими, серед яких: М. Бандурка, В.А.Ліпкан, Ю.В.Мех, В.Я.Настюк, О.С.Проневич, В.В. Сокуренко, Р.В.Шаповал, І.М.Шопіна. Таким чином, потреби правозастосування та реформування законодавства в частині удосконалення безпекових правовідносин, а також відсутність наукових праць, яких присвячено цій проблематиці, обумовлюють актуальність обраної теми дослідження.

Мета статті доктринальний аналіз практики держав-членів ЄС щодо впорядкування безпекових правовідносин.

Виклад основного матеріалу

Первинно зазначимо, що сектор національної безпеки має законодавчо бути адаптовано до стандартів ЄС з різного роду питань. Означене спричинено обранням Україною курсу на запозичення права acquis ЄС, а також виконання міжнародно-правових зобов'язань України у сфері європейської інтеграції відповідно до положень Постанови Верховної Ради України «Про деякі заходи щодо виконання зобов'язань України у сфері європейської інтеграції» [4]. Формування однотипної моделі до вирішення безпекових питань в державах-членах ЄС є запорукою ефективного подолання конфліктів та кризисів, закріплення міжнародного правопорядку та безпеки в регіоні [5]. Доцільно припустити, що впорядкування безпекових правовідносин в будь-якій державі, що є членом ЄС має базуватись на спільно вироблених принципах безпеки, в тому числі на принципах державно-приватного партнерства і цій царині [6].

В цьому напрямі, вагомими є положення Стратегічного компасу Європейського Союзу щодо безпеки та оборони [5], положення якого вказують на те, що основна мета впорядкування національної безпеки полягає у забезпеченні політичного керівництва та реалізації «стратегічної автономії» за такими напрямами: а) кризисне управління; б) стійкість; в) можливості та партнерські відносини. При цьому, втілення будь-яких інструментів базується на поєднанні м'якої та жорсткої політики, тобто засоби безпеки та оборони використовуються одночасно з дипломатією, санкціями, співробітництвом [7].

Важливе місце відведено здійсненню контролю за сектором національної безпеки, що втілюється через: парламентський контроль (спрямовано на відкритість політики в галузі громадської оборони та безпеки, забезпечення доступу до військових бюджетів, включення громадянського суспільства до дебатів з питань, що охоплюють сектор безпеки, контроль над розвідувальними службами, контроль за угодами зі зброєю, антикорупційна політика та нормативні акти, а також міжнародні стандарти та конвенції); фінансові регулятори (здійснюється через планування та бюджетування, управління фінансами, прозорість, регулювання секретних бюджетів, аудит); людські ресурси (має прояв у: кадровому менеджменті, кодексах поведінки, проведені тренінгів з виховання доброчесності) тощо [8].

Окремо зазначимо, що визнаним принципом впорядкування сфери національної безпеки на рівні ЄС виступатиме чіткість наявної інституційної системи та реалізованих заходів [9]. Процес формування інституційної системи сектору безпеки базується на відповідній військово-політичній інфраструктурі ЄС, що до кінця не сформована та складається з: Комітету з питань політики та безпеки, Військового комітету Євросоюзу, Військового штабу Євросоюзу. Водночас про незавершеність процесу оформлення органів безпеки в ЄС свідчить відсутність розвідувального співтовариства Європейського Союзу. Побудова відповідних вертикальних розвідувальних структур вимагатиме створення спеціалізованого європейського розвідувального агентства, яке візьме на себе аналітичні функції та стане центром збирання інформації від національних спеціальних служб [10].

Щодо практики впорядкування безпекових правовідносин в різних державах ЄС, зазначимо що воно враховує стратегічні національні інтереси. Наприклад, в Німеччині чинна Стратегія національної безпеки «Міцність. Стійкість. Стабільність. Інтегрована безпека для Німеччини» спрямована на перехід від військової стратегії до інтегрованої концепції безпеки, а також готовність залучати всі ресурси та інструменти для зміцнення безпеки Німеччини перед зовнішніми загрозами. Основними характеристиками національної безпеки в Німеччині виступають:

1) обороноздатність, що детермінується в такому: безпека Німеччини нерозривно пов'язана із безпекою європейських партнерів і союзників; зобов'язання перед НАТО і ЄС є непорушними, зміцнення Бундесверу як наріжного каменя європейської оборони це завдання і внесок у оборонні спроможності Північноатлантичного альянсу; уряд зобов'язався виділяти на оборону 2 % ВВП протягом кількох років через спеціально створений фонд; одночасно збільшуватимуться інвестиції в захист критичної інфраструктури, кібербезпеку, ефективну дипломатію, цивільний захист, спеціальну гуманітарну допомогу; федеральний уряд сприятиме зміцненню оборонних можливостей ЄС, підтримуватиме подальшу інтеграцію об'єднання та його розширення за рахунок держав Західних Балкан, України, Республіки Молдова та, у довгостроковій перспективі, Грузії;

2) стійкість, що детермінується в такому: базовий вільний демократичний порядок має бути краще захищеним від нелегітимного зовнішнього впливу; мають бути вироблені заходи диференціації сфер впливу інформаційних маніпуляцій; основним має бути збереження міжнародного порядку на основі цінностей та інтересів партнерів; мають бути зменшені односторонні залежності, що існують, у постачанні критично важливих товарів у стратегічно важливих сферах; основою стійкості та конкурентоспроможності виступає високий рівень інноваційності, технологічний та цифровий суверенітет, на забезпечення цього мають бути спрямовані подальші зусилля;

3) сталий розвиток що детермінується в такому: фундаментальними безпековими завданнями залишаються стримування кліматичної кризи та боротьба з її виявами й наслідками, насамперед це стосується проблем збереження біорізноманіття, екосистем та продовольчої безпеки; має бути розроблена стратегія захисту людей і природних систем від кліматичних загроз; метою є зміцнення глобальної продовольчої безпеки завдяки переходу до утворення стійких сільськогосподарських та продовольчих систем; запобігання пандеміям і швидке реагування на них є ключовим чинником гарантування безпеки людства та залишається сферою особливих зусиль федерального уряду [11].

Звернемо увагу на те, що використання Німеччиною несилових засобів для досягнення політичних цілей та завдань є визначальною особливістю її зовнішньо-політичної стратегії. Це передбачає активну багатосторонню та двосторонню співпрацю, орієнтацію в міжнародних відносинах на спільні інтереси та цінності [12].

Наприклад, у Великобританії формування правовідносин в секторі безпеки характеризується спрямуванням на внутрішню політику держави щодо збереження і зміцнення домінуючих позицій на світовій арені [13]. Урядом Великої Британії 19 грудня 2022 р. було прийнято Рамкову програму забезпечення національної стійкості як програмний документ, що визначає засади безпекових правовідносин з урахуванням тенденції посилення невизначеності в глобальному безпековому середовищі. Вказаний програмний документ включає оновлені концептуальні й методологічні підходи до управління ризиками та планування у секторі безпеки на всіх рівнях, а також передбачає посилення всеохопної взаємодії щодо: енергетичної безпеки, кібербезпеки, адаптації до зміни клімату, переходу на екологічно чисту енергію, безперебійності постачання критично важливих ресурсів тощо. У цілому, британська Рамкова програма встановлює низку зобов'язань за напрямами: ризики; відповідальність та підзвітність; партнерство; спільноти; навички; інвестиції.

До прикладу, в частині оцінювання ризиків для національної безпеки доцільно відзначити розширення часового діапазону аналізу ризиків та збирання відповідних даних, а також залучення нових знань та ідей про розвиток безпекового середовища. На тлі продовження оцінювання тривалих ризиків пріоритет надаватиметься аналізу гостро небезпечних ризиків, яким неможливо запобігти (наприклад, масштабна повінь, терористичні акти). Особлива увага приділятиметься тим ризикам, які можуть спричинити затяжні кризи (війни, пандемії, масштабні техногенні катастрофи тощо) та каскадні ефекти. Досліджуватимуться тригери кризових подій, особливості їх розвитку, взаємозалежності наслідків, можливі непередбачувані обставини та невизначеності, а також визначатимуться уразливості держави і суспільства. Розроблятиметься кілька сценаріїв виникнення гостро небезпечних кризових ситуацій з формуванням відповідних планів заходів щодо забезпечення стійкості до них. Результати оцінювання імовірності та наслідків гостро небезпечних кризових ситуацій відтворюватимуться в матричній формі й характеризуватимуть ці показники у різних часових вимірах: протягом першого року, двох років і більше, п'яти років і більше.

До національного оцінювання ризиків у сфері національної безпеки планується залучити ширше коло експертів, представників наукових установ, бізнесу. Передбачається активне використання результатів дослідження довгострокових перспектив розвитку стратегічного безпекового середовища. З метою визначення особливостей впливу різних ризиків на місцеві громади та вразливі групи населення буде впроваджено інструмент для вимірювання соціальної вразливості як індикатора соціально-економічної стійкості. Планується проведення щорічних соціологічних опитувань щодо впливу ризиків на населення, сприйняття ними стійкості та готовності до надзвичайних ситуацій.

Одночасно, в Великобританії продовжуватиметься модернізація Національного ситуаційного центру при урядові. Передбачається, що Центр розвиватиметься на основі високотехнологічних інновацій, метою яких є забезпечення швидких та ефективних автоматизованих процесів його функціонування (оброблення і використання даних, розвитку комунікацій та обміну інформацією щодо проблем та стану національної стійкості на всіх рівнях). Планується розвивати SitCen як ключовий елемент єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи моніторингу та аналізу безпекової ситуації на основі отримання даних з державного та приватного секторів різного функціонального і територіального призначення [14].

Франція як одна з країн ЄС, підтримує перспективи ЄС у сфері безпеки та оборони з акцентуванням уваги на стратегічний інтерес держави щодо визнання її лідерства на європейському рівні з огляду на політику ядерного стримування, посилення оборонного потенціалу та реформування програми європейської колективної безпеки. Водночас у французькому суспільстві також підтримується ідея більшої незалежності Франції у питаннях європейської оборонної політики, хоча переважаюча більшість суспільства схиляється до позиції теперішнього політичного лідера Франції, який у оновленій стратегії Франції задекларував намір зміцнити роль держави у сфері безпеки на національному, європейському і міжнародному рівні у співробітництві з ЄС та НАТО [15].

Франція виступає ініціатором зміни безпекової доктрини. Так, у рамковому безпековому документі Франції «Білій книзі оборони», акцентовано увагу на співпраці та міжурядової українсько-французької комісії в галузі озброєння та військової техніки. В цілому зовнішньополітична стратегія Франції щодо формування європейської безпеки та оборони дає підстави стверджувати, що вона загалом обмежується двома альтернативами: європоцентризмом та атлантизмом при її регіональному лідерстві республіки. Цю модель безпеки з боку Франції можна було охарактеризувати як модель регіонального лідерства. Франція у другій половині 2008 р. виступила з кількома важливими ініціативами у цій сфері. Зокрема, щодо передбаченої Лісабонською угодою «постійної структурної кооперації», запропонувавши перейти до посиленого співробітництва у галузі оборони країнам «великої шістки» ЄС Франції, Великої Британії, Німеччини, Іспанії, Італії та Польщі. Кожна з цих держав мала б виділити контингент чисельністю 10 тис. військовослужбовців для створення «спільних сил» кількістю 60 тис. осіб, що мало стати першим кроком на шляху створення спільної армії ЄС [13].

Висновки

безпековий правовідносина європейський

Підсумовуючи можемо констатувати, що провідні держави європейського континенту трансформують основоположні засади впорядкування безпекових правовідносин, що знайшло своє відображення в порівняно нещодавно прийнятих програмних безпекових документах. Корисним для Української держави є запозичення досвіду Великобританії щодо оцінювання ризиків для національної безпеки через розширення часового діапазону аналізу ризиків та збирання відповідних даних, а також залучення нових знань та ідей про розвиток безпекового середовища. Для втілення запропонованих реформ необхідно сформувати законодавство, що регулює діяльність з визначення ризиків для національної безпеки, а також порядок їх аналізу. Слушним видається інтенсифікація Францією співробітництва для впорядкування безпекових питань. Доцільним є подальше вивчення безпекової доктрини в Сполучених Штатах Америки та Китаю, що представляють основні вектори формування сучасної моделі світової безпеки.

Література

1. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 р. № 2469. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2469-19#Text (дата звернення: 01.10.2023).

2. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України»: указ Президента України від 14.09.2020 р. № 392/2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/2020 (дата звернення: 01.10.2023).

3. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про Стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу України»: указ Президента України від 20.08.2021 р. № 372/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/372/2021 (дата звернення: 01.10.2023).

4. Про деякі заходи щодо виконання зобов'язань України у сфері європейської інтеграції: Постанова Верховної Ради України від 29.07.2022 р. № 2483-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2483-20#Text (дата звернення: 01.10.2023).

5. Common security and defence policy. URL: https://www.europarl.europa.eu/factsheets/ en/sheet/159/common-security-and-defence-policy (дата звернення: 01.10.2023).

6. Мех Ю.В., Горобець Д.Д., Головко В.Р. Державно-приватне партнерство в секторі безпеки України: основні принципи та форми. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2022. №74, частина 2. С. 224-231.

7. Commission communication of 7 June 2017 entitled. Reflection paper on the feture of Europian defence. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A5201 7DC0315 (дата звернення: 01.10.2023).

8. Mechanisms for Good Governance in the Defence and related Security Sector, 2021. URL: https://www.cids.no/ (дата звернення: 01.10.2023).

9. National security policy. URL: https://securitysectorintegrity.com/defence-management/ policy/(дата звернення: 01.10.2023).

10. Мартинов А. Спільна зовнішня і безпекова політика Європейського Союзу: основні етапи розвитку. Європейські історичні студії. 2015.№1. (дата звернення: 01.10.2023).

11. Основні положення стратегії національної безпеки Німеччини. Національний інститут стратегічних досліджень. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/natsionalna-bezpeka/ osnovni-polozhennya-stratehiyi-natsionalnoyi-bezpeky-nimechchyny (дата звернення: 01.10.2023).

12. Кривонос Р.А. Німеччина у структурі європейського співробітництва: дис.... канд. політ. наук. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2002. 213 с.

13. Криштанович М.Ф. Європейська безпека з позиції провідних країн світу. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 33. 2022. URL: http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.6985227 (дата звернення: 01.10.2023).

14. Нові підходи Великої Британії до забезпечення національної стійкості. Національний інститут стратегічних досліджень. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/natsionalna-bezpeka/ novi-pidkhody-velykoyi-brytaniyi-do-zabezpechennya-natsionalnoyi (дата звернення: 01.10.2023).

15. Haddad Benjamin France's Forever War. Benjamin Haddad. Foreign Policy November 17, 2015. URL: http://foreignpolicy.com/2015/11/17/france-syria-isis-hollande-assad/ (дата звернення: 01.10.2023).

References

1. Zakon Ukrainy «Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy» [Law of Ukraine «On National Security of Ukraine»]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2469-19#Text [in Ukrainian].

2. Ukaz Prezydenta Ukrainy «Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy «Pro Stratehiiu natsionalnoi bezpeky Ukrainy» [Decree of the President of Ukraine «On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine «On the National Security Strategy of Ukraine»]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/392/2020 [in Ukrainian].

3. Ukaz Prezydenta Ukrainy «Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy «Pro Stratehiiu rozvytku oboronno-promyslovoho kompleksu Ukrainy» [Decree of the President of Ukraine «On the Decision of the National Security and Defense Council of Ukraine «On the Strategy for the Development of the Military-Industrial Complex of Ukraine»]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/372/2021 [in Ukrainian].

4. Postanova Verkhovnoi Rady Ukrainy «Pro deiaki zakhody shchodo vykonannia zoboviazan Ukrainy u sferi yevropeiskoi intehratsii» [Resolution of the Verkhovna Rada of Ukraine «On some measures to fulfill Ukraine's obligations in the field of European integration»]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2483-20#Text [in Ukrainian].

5. Common security and defence policy. https://www.europarl.europa.eu/factsheets/en/ sheet/159/common-security-and-defence-policy [in English].

6. Mekh, Yu.V., Horobets, D.D., Holovko, V.R. (2022). Derzhavno-pryvatne partnerstvo v sektori bezpeky Ukrainy: osnovni pryntsypy ta formy [Public-private partnership in the security sector of Ukraine: basic principles and forms]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia «Pravo» Scientific Bulletin of Uzhgorod National University. Series «Law», 74, chastyna 2, 224-231 [in Ukrainian].

7. Commission communication of 7 June 2017 entitled. Reflection paper on the feture of Europian defence. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/7urUCELEX%3A52017DC0315 [in English].

8. Mechanisms for Good Governance in the Defence and related Security Sector, 2021. https://www.cids.no/ [in English].

9. National security policy. URL: https://securitysectorintegrity.com/defence-management/ policy/ [in English].

10. Martynov, A. (2015). Spilna zovnishnia i bezpekova polityka Yevropeiskoho Soiuzu: osnovni etapy rozvytku. [Common foreign and security policy of the European Union: the main stages of development]. Yevropeiski istorychni studii European historical studies, 1. [in Ukrainian].

11. Osnovni polozhennia stratehii natsionalnoi bezpeky Nimechchyny [The main provisions of the national security strategy of Germany]. Natsionalnyi instytut stratehichnykh doslidzhen. https://niss.gov.ua/doslidzhennya/natsionalna-bezpeka/osnovni-polozhennya-stratehiyi-natsionalnoyibezpeky-nimechchyny [in Ukrainian].

12. Kryvonos, R.A. (2002). Nimechchyna u strukturi yevropeiskoho spivrobitnytstva [Germany in the structure of European cooperation]. Extended abstract of candidate's thesis Kyivskyi natsionalnyi universytet imeni Tarasa Shevchenka. Kyiv[in Ukrainian].

13. Kryshtanovych, M.F.(2022). Yevropeiska bezpeka z pozytsii providnykh krain svitu [European security from the position of the leading countries of the world]. Naukovi zapysky Lvivskoho universytetu biznesu taprava. Seriia ekonomichna. Seriiayurydychna Scientific notes of Lviv University of Business and Law. The series is economical. The series is legal, 33. http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.6985227 [in Ukrainian].

14. Novi pidkhody Velykoi Brytanii do zabezpechennia natsionalnoi stiikosti [New UK approaches to national sustainability]. Natsionalnyi instytut stratehichnykh doslidzhen. https://niss.gov.ua/ doslidzhennya/natsionalna-bezpeka/novi-pidkhody-velykoyi-brytaniyi-do-zabezpechennyanatsionalnoyi [in Ukrainian].

15. Haddad Benjamin Frances Forever War (2015). Benjamin Haddad. Foreign Policy, november 17, http://foreignpolicy.com/2015/11/17/france-syria-isis-hollande-assad/ [in English

Размещено на Allbest.ru