Роль та місце України в сучасному геополітичному протистоянні по лінії "Схід" - "Захід"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-організаційний центр

Роль та місце України в сучасному геополітичному протистоянні по лінії «Схід» - «Захід»

Козьма В.В., доктор політичних наук,

доцент, старший науковий співробітник

Геополітичне протистояння в Європі актуалізувало питання війни та миру й стало центральною темою сучасного політичного дискурсу. В цьому контексті детального аналізу потребують національні інтереси України зокрема роль та місце нашої країни в обговоренні політики європейської безпеки.

Людина - істота унікальна як швидко вона забуває жахіття війни й втрачає відчуття небезпеки. Достатньо лише однієї сотні років, а інколи й менше, щоб покоління які виросли в мирі та спокої почали ставитися до неї як до чогось абстрактного й далекого. Можливо «коротка історична пам'ять» це благо яке лікує людство від травм отриманих під час війни чи навпаки, це ті граблі які постійно змушують нас повертатися до невивчених уроків історії. Хай там як, але внаслідок легковажного ставлення до історії з'являється стійке відчуття її циклічності та безальтернативності. Свого часу, Фрідріх Ніцше зазначав: «Оскільки ми неодмінно маємо бути продуктами колишніх поколінь, ми є водночас продуктами їхніх помилок, пристрастей і навіть злочинів, й неможливо зовсім відірватися від цього ланцюга» [1, с. 43].

З цього приводу в науковій літературі не припиняється дискусія щодо вкорінення війни в людську природу. Доказової бази прихильникам такої точки зору шукати довго не треба, достатньо поглянути хоча б на розвиток європейської цивілізації. Так, за великим рахунком ми побачимо шлях від однієї війни до іншої. Як тут не погодитись з думкою відомого англійського історика Едуарда Гіббона, що «історія, по суті, лише трохи відрізняється від списку злочинів, нерозсудливостей та лих людського роду» [2], проте хочеться вірити, що це не так, що майбутнє в наших руках і є можливості змінити його на краще.

На початку ХХ століття Нобелівський лауреат миру Норман Енджелл у своїй роботі «Велика омана» зазначав: «Розмови про війну, хоч би й безпричинні, ведуть до війни. Привчіть дві нації щодня думати про війну, і буде дивом, якщо вони не воюватимуть. Нехай вони щодня протягом двох або трьох років займаються обговоренням війни, хоча б і заперечуючи її можливість; цим вони зроблять війну вельми можливою» [3, с. 290].

Це було сказано більше ніж 100 років тому. Світ пережив жахіття двох світових війн, а тематика виступу Нобелівського лауреата миру 2021 року Дмитра Муратова ідентична: «У нас у країні (і не лише у нас) популярна думка: ті політики, які уникають крові, - слабкі люди. А ось погрожувати світові війною обов'язок справжніх патріотів. Влада активно продає ідею війни. Під впливом агресивного маркетингу війни люди звикають до думки про її допустимість. Уряди та близькі до них пропагандисти несуть всю повноту відповідальності за мілітаристську риторику на державних телевізійних каналах» [4].

Ясна річ, постійні повідомлення про можливий початок великої війни, обговорення цієї теми на різноманітних ток-шоу, створюють у суспільстві відчуття страху та невідворотності небезпеки. Люди вірять словам самовпевнених шарлатанів, втрачаючи здатність до критичного мислення. «За часів загальної паніки та сумнівів люди охоче приєднуються до думки, в якій відчувається найбільша впевненість, хоча часто це буває найменш обґрунтована думка» [5, с. 264].

Нещодавні емпіричні дослідження показують до чого призводить пропаганда війни. Так, згідно з даними опитування російської недержавної дослідницької організації «Левада-центр», проведеного 25 листопада - 1 грудня 2021 року, 36% росіян вважають війну з Україною цілком імовірною. При цьому 38% вважають війну між двома країнами малоймовірною, ще 15% повністю виключають таку можливість [6]. Схожа картина і в нашій країні. За результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведеного 13-16 грудня 2021 року половина українців вірять, що Росія нападе на Україну. 49,2% українців вважають реальною загрозу вторгнення Росії на територію України, 41,4% думають, що нападу не буде [7].

Спробуємо розібратися, що стало головною причиною збільшення мілітаристських настроїв населення обох країн і чи є реальні загрози широкомасштабного військового втручання Росії у внутрішні справи України.

З чого починаються війни? З ліній. Червоних, зелених, синіх. Придуманих в головах людей, намальованих на картах, накреслених палкою на землі: «...Рем насміхаючись над братом перескочив через нові стіни й Ромул у гніві вбив його, вигукнувши: «Так загине кожен, хто перескочить через мої стіни» [8, с. 14]. Залишається з'ясувати хто в наш час малює ці лінії і яке місце між ними відводитися Україні. Не будемо витрачати час на довгі пошуки, адже «художник» нам добре відомий. Єдине, що відрізняє його від засновника вічного міста, це те, що до нього у двір «братній народ» (так він його називає) не влазить і на землі його не зазіхає. А тепер серйозно. В міжнародній політиці не заведено оперувати категоріями родинних зв'язків (інша справа політика внутрішня). Не існує там братів, сестер, кумів чи сватів, однокласників та друзів. Є лише інтереси і в кожного вони свої. Засоби досягнення цих інтересів теж різняться і війна чи загроза війни один із них. Свого часу Карл фон Клаузевіц зазначив, що «війна у суспільстві - війна цілих народів, і до того ж народів цивілізованих, завжди випливає з політичного стану й викликається лише політичними мотивами. Вона, таким чином, є політичним актом» [9, с. 21]. Кращого пояснення природи війни годі й шукати.

Так звані червоні лінії для Росії це в першу чергу коло її геополітичних інтересів в пострадянських республіках, а загроза вторгнення в Україну один із засобів вплинути на інших геополітичних акторів, що переслідують свої інтереси у цьому регіоні. Мова йде перш за все про США та Європейський Союз. В чому полягають геополітичні інтереси нашого північного сусіда і що пропонує сьогодні Росія для своїх опонентів, щоб «запобігти небезпечним «військово-технічним» рішенням:

1) офіційно дезавуювати рішення Бухарестського саміту НАТО 2008року про те, що «Україна та Грузія стануть членами НАТО»;

2) юридично закріпити домовленості про нерозміщення США та іншими країнами НАТО ударних систем озброєнь, що створюють загрозу Росії, на території сусідніх із нею країн - як тих, що входять, так і тих, що не входять до НАТО;

3) відвести райони оперативних навчань на узгоджену відстань від лінії дотику Росія - НАТО;

4) узгодити граничну дистанцію зближення бойових кораблів та літаків для запобігання небезпечній військовій діяльності, насамперед - у балтійському та чорноморському регіонах;

5) відновити регулярний діалог між оборонними відомствами по лінії Росія - США та Росія - НАТО;

6) Вашингтону, який ініціював при Трампі вихід із договору по РСМД, - приєднатися до одностороннього російського мораторію на розгортання наземних ракет середньої та меншої дальності у Європі [10].

1) в міжнародних перемовинах з питань європейської безпеки важливо бути стороною переговорного процесу й, по-можливості, уникати риторики «червоних ліній». Не в наших інтересах оперувати такими категоріями оскільки варто пам'ятати, що чітко встановлена позиція від якої не можна відступити неодноразово призводила до кровопролиття. Уже сьогодні потрібно шукати будь-які важелі, щоб не допустити формату «про Україну без України»;

2) в інтересах України припинити бойові дії на Сході та повернути Донбас під свій контроль. Наразі цей пункт має стати головним і бути включеним у порядок денний майбутніх перемовин. Допоки тривають бойові дії в тій чи іншій частині Європи не може бути й мови про тривалий мир та безпеку в цій частині світу. Будь-які угоди матимуть лише тимчасовий характер;

3) враховуючи важливість попереднього пункту, питання Криму, на нашу думку, варто розглядати окремо з чітко виробленою стратегією та зваженими тактичними кроками її реалізації;

4) потрібно припинити істерію та не використовувати небезпеку війни як елемент політичного тиску на Європейський Союз чи НАТО з метою набуття членства в цих організаціях. Вкрай важливо сьогодні мати на своєму боці сильних союзників.

Варто бути реалістами й зрозуміти нарешті, що ніхто воювати за Україну не буде, а «серйозні кроки» якими нас буцімто будуть захищати виглядатимуть приблизно так: «Американські чиновники розглядають можливість застосування жорстких заходів експортного контролю, які підірвуть російську економіку, якщо в Москві ухвалять рішення про вторгнення в Україну. США вдарять Росію по імпорту смартфонів та авіазапчастин в разі вторгнення в Україну» [11].

- по-перше, Росія, використовуючи залежність (особливо в зимовий період) багатьох країн Євросоюзу від російських енергоносіїв змушує ці країни до поступливості у питаннях антиросійських санкцій та запуску «Північного потоку 2» Загроза війни є дієвим механізмом перевірки на міцність позиції ЄС. Декілька місяців шантажу з боку Росії виявилось достатньо, щоб окремі країни Європейської спільноти заявили про свої «особливі» умови приєднання до посилення санкцій у випадку агресії Росії;

- по-друге, Росія вдало використовує момент відсутності в Європі авторитетного лідера, здатного об'єднати та узгодити позиції усіх країн - членів ЄС. Не секрет, що цим лідером була канцлер Німеччини Ангела Меркель. Її вплив на зовнішню політику ЄС був значним, а авторитет беззаперечним. Консолідаційний центр, яким була Ангела Меркель, сьогодні в Європі відсутній, і це дає можливість Кремлю проводити активну політику «розділяй і володарюй»;

- по-третє, невдалий вивід американських військ з Афганістану, спонукав Росію до підняття ставок у геополітичній боротьбі. Схоже, що США за президента Байдена не готові втручатися в новий військово- політичний конфлікт і готові домовлятися з Москвою за сфери впливу. В першу чергу це стосується питання розширення НАТО;

- по-четверте, розбалансованість та слабкість владно-управлінської вертикалі в Україні, зростання конфліктності між різними політичними акторами, відсутність досвідченої професійної команди створює сприятливі умови для зовнішнього втручання та тиску на увесь державний механізм. Мета такого тиску цілком зрозуміла - зробити все можливе, щоб завадити консолідації та зміцненню української державності.

Узагальнюючи, можна висловити припущення, що теперішня Росія в наступних перемовинах із Заходом, намагатиметься використовувати будь-які засоби для закріплення своїх позицій. В національних інтересах України, на даному історичному етапі зробити все можливе, щоб стати активним суб'єктом регіональної політики та долучитися до обговорення проблем європейської безпеки.

Список використаних джерел

геополітичне протистояння схід захід

1. Ницше Ф. О пользе и вреде истории для жизни. Казус Вагнера: эссе / пер. с нем. Я. Бермана. СПб.: «Лениздат», «Команда А», 2013. 192 с.

2. Гиббон Э. Закат и падение Римской империи. Книга 1. / пер. с англ. В. Неведомского. СПб.: Азбука, Азбука-аттикус, 2021. 832 с.

3. Энджелл Н. Великое заблуждение. Очерк о мнимих выгодах военной мощи наций / пер. с англ. М. Капустин. К.: Центр учебной литры, 2021. 364 с.

4. Муратов Д. Антидот от тирании. Речь главного редактора «Новой газеты» на вручении Нобелевской премии мира. URL: https://novayagazeta.ru/ articles/2021/12/10/antidot-ot-tiranii

5. Карлейль Т. История Французской революции / пер. с англ. Ю. В. Дубровина и Е. А. Мельниковой (Ч. І). М.: Мысль, 1991. 575 с.

6. Волков Д. Нас втягивают в войну. URL: https://www.levada.ru/ 2022/01/18/nas-vtyagivayut-v-vojnu/

7. Ставлення до вступу України до ЄС і НАТО, ставлення до прямих

переговорів з В. Путіним та сприйняття воєнної загрози з боку Росії: результати телефонного опитування, проведеного 13-16 грудня 2021 року. URL: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=

1083&page=1

8. Ливий Тит. История Рима от основания города. Том І. М.: Наука, 1989. 575 с.

9. Клаузевиц К. фон. О войне / пер. с нем. А. К. Рачинского. Харьков: Фолио, 2020. 639 с.

10. Липский А. Давайте поговорим, без нервов. URL: https://novayagazeta.ru/articles/2021/12/22/davaite-pogovorim-bez-nervov

11. Музика І. Reuters: США вдарять Росію по імпорту смартфонів та авіазапчастин в разі вторгнення в Україну. URL: https://lb.ua/world/2021/ 12/22/501508_reuters_ssha_vdaryat_rosiyu_importu.html

Размещено на Allbest.ru