Особливості застосування делегованого законодавства в Австралії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості застосування делегованого законодавства в Австралії

Лисенко Анна Володимирівна

Аспірант, кафедра прав людини та юридичної методології

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна

Науковий керівник: Лук'янов Дмитро Васильович

Професор, доктор юридичних наук, член-кореспондент Національна академія правових наук України, Україна

Основна структура правової системи Австралії полягає в тому, що загальні правові норми визначаються основним законодавством, прийнятим парламентом, тоді як спеціальні правові норми формуються за допомогою делегованого законодавства. Парламент країни передає свої законотворчі повноваження для створення такого делегованого законодавства, яке ухвалюється урядом поза звичайним парламентським процесом.

Уряд має широкі повноваження приймати делеговані закони в Австрії. Більшість нових законопроектів, внесених до парламенту, уповноважують уряд ухвалювати делеговані закони, які можуть змінювати зміст або дію основного законодавства. За винятком законопроектів про постачання та технічні поправки, майже всі нові законопроекти делегують законодавчі повноваження. У своєму звіті за 2021 рік Постійний комітет Сенату з контролю за законопроектами Австралії зазначив, що він звертає увагу на законопроекти, які дозволяють делегування значної законодавчої влади [1].

Існують засоби контролю за порядком прийняття делегованого законодавства в Австралії. Наприклад, суди країни переглядають законність делегованих законів, коли їх оскаржують. Під час судового розгляду прослідковується тенденція, коли суди застосовують розширене тлумачення щодо можливості розсуду законодавчої влади при передачі делегованих повноважень [2]. правовий законодавство парламент

Обмеження щодо можливості делегування парламентом своїх законодавчих повноважень встановлюються Конституцією країни [3]. Загалом парламент може надавати широкі законотворчі повноваження уряду, включаючи дозвіл на створення делегованих законів, які скасовують діючі норми. Для узгодження норм делегованого законодавства та положень основного законодавства організовуються обговорення та обираються представники [4].

Оскільки делегованому законодавству не потрібно проходити парламентський процес, делеговане законодавство, як правило, змінюється швидко й частіше, ніж первинне законодавство, що може призвести до проблеми, коли делегованим законам бракує стабільності, визначеності та передбачуваності, які очікуються від права в правової держави. Ще одним ризиком делегованого законодавства є випадок, коли новий уряд використовує делеговані повноваження для реалізації політичних цілей, відмінних від своїх попередників.

Статистика федеральної законотворчої діяльності в Австралії підкреслює важливість делегованого законодавства. У 2021 році, наприклад, було зареєстровано 1914 делегованих нормативно-правових актів та 320 власних: співвідношення наближається 6 до 1,15. Слід відмітити, що багато делегованих нормативно-правових актів є невеликими за обсягом, інші - такі ж складно побудовані та об'ємні, як власне законодавство парламенту країни.

Варто нагадати, що акт делеговане законодавства має ту ж юридичну силу, що й закон: він є юридично обов'язковим, як і первинне законодавство, і безпосередньо впливає на права та інтереси окремих осіб та громад.

В Австралії сьогодні великого значення набуває делеговане законодавство в контексті залучення корінного населення країни до порядку формування джерел права. В країні вважають, що для того, щоб думка корінного населення була врахована при підготовці федерального законодавства, має існувати юридичний механізм, який зумовить участь корінного населення у делегованому законотворчому процесі. Зокрема, парламент повинен надати представникам корінного населення консультаційні та контрольні функції щодо делегованого законодавства, включаючи можливість рекомендувати відхилення прийняття делегованого акту палатам парламенту.

У липні 2022 року прем'єр-міністр Австралії презентував перше текстове формулювання запропонованої поправки до Конституції Австралії, яка передбачала створення консультативного органу перших націй під назвою "Голос аборигенів і островян Торресової протоки" [5] (Далі по тексту - "Голос"). Згідно із запропонованою поправкою "Голос" має право робити подання до парламенту та виконавчого уряду Співдружності з питань, що стосуються прав аборигенів і жителів островів Торресової протоки.

Конституційне закріплення "Голосу" було б історичним кроком до переналаштування відносин між австралійським штатом і першими народами Австралії. Але ця поправка викликає дискусійні питання щодо реальності впливу такого органу на політичне та правове життя країни, адже прийняття закону щодо складу, функцій, повноважень такої організації відноситься до компетенції Парламенту.

У своїй доповіді Національне агентство корінних австралійців (далі - NIAA) написало, що перші народи Австралії повинні мати більше голосу щодо законів, політики та програм, які впливають на їх життя, і щоб їх голоси були почуті у звіті запропоновано детальну модель "Голосу", за якою така організація має повноваження "надаватиме поради" як австралійському парламенту, так і уряду, брати участь у розробці та прийнятті делегованих законів.

Наприклад, у 2021 році в Австралії було прийнято десятки законодавчих актів для регулювання охорони навколишнього середовища, пов'язані з правилами управління рибальством у Торресовій протоці. У своєму звіті NIAA дійшло висновку, що зазначені законодавчі документи повинні були спричинити зобов'язання консультуватися з "Голосом". І в зазначеному випадку звернення до делегованих законів було б найкращим механізмом.

Окрім цього Закон про права аборигенів на землю (Північна територія) Австралії від 1976 року дозволяє приймати делеговані закони, що стосуються земельних рад, їх функцій, контролю за використанням землі аборигенів на Північній території. Закон про аборигенів і жителів островів Торресової протоки Австралії від 2005 року передбачає консультування з корінним населенням щодо важливих для них питань [6].

У своєму звіті за 2021 рік Постійний комітет Сенату з контролю за законопроектами зазначив, що він регулярно звертає увагу на законопроекти, які дозволяють делегування законодавчої влади. А це свідчить про велике значення делегованого законодавства в Австралії та регулювання важливих суспільних відносинах в країні за допомогою нього.

Список використаних джерел

1. Senate Standing Committee for the Scrutiny of Bills. Annual Report 2021. 30 March 2022. Retrieved from https://www.aph.gov.au/-/media/Committees/Senate/committee/scrutiny/annual- reports/2021 /Annual_report_2021 .pdf?la=en&hash=8AF15E785FEF9EAF2A010DD7AB C883C99D9A537D

2. Andrew Elgar. Administrative Regulation-Making: ContrastingParliamentary and Deliberative Legitimacy. (2017). 40(3).Melbourne University Law Review. Р. 738

3. Gabrielle Appleby. Challenging the Orthodoxy: Giving the Court a Role in Scrutiny of Delegated Legislation. (2016). 69(2). Parliamentary Affairs. Р. 269

4. Michelle Sanson. Statutory Interpretation. Oxford University Press, 2nd ed, (2016) Р. 319.

5. Prime Minister Anthony Albanese, Address to the Garma Festival (30 July 2022). Retrieved from https://www.pm.gov.au/media/address-garma-festival.

6. National Indigenous Australians Agency. Indigenous Voice Co-design Process Final Report to the Australian Government. (July 2021). Retrieved from https://voice.niaa.gov.au/sites/default/files/2021-12/indigenous-voice-co-design- process-final-report_1.pdf

7. Shireen Morris and Noel Pearson. "Indigenous Constitutional Recognition: Paths to Failure and Possible Paths to Success. (2017). 91 (5). Australian Law Journal. Р. 350.

Размещено на Allbest.ru