Становлення і розвиток кліматичної політики ЄС у контексті міжнародно-правового співробітництва держав з протидії змінам клімату

Размещено на http://www.allbest.ru/

Olga Matiushyna, postgraduate student, International Law Chair Educational and Scientific Institute of International Relations Taras Shevchenko National University of Kyiv

Становлення і розвиток кліматичної політики ЄС у контексті міжнародно-правового співробітництва держав з протидії змінам клімату

Ольга Володимирівна Матюшина, аспірантка кафедри міжнародного права Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Резюме

Матюшина О. В. Становлення і розвиток кліматичної політики ЄС у контексті міжнародно-правового співробітництва держав з протидії змінам клімату.

У статті аналізується кліматична політика ЄС, а також правове регулювання боротьби зі змінами клімату в ЄС під впливом ключових міжнародних конференцій ООН з питань охорони навколишнього середовища і сталого розвитку та відповідних міжнародно-правових актів. В історичному вимірі проаналізовано такі стратегічні міжнародні документи, як Стокгольмська декларація, Маастрихтський договір, Лісабонський договір, Амстердамський договір, Ніццький договір, Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату, Кіотський протокол, Паризька угода, Європейський кліматичний закон. У статті викладено послідовність та ієрархія кліматичного законодавства, ухваленого в результаті міжнародно-правового співробітництва, що дає можливість проаналізувати доцільність і достатність кліматичної політики ЄС з протидії глобальному потеплінню.

Ключові слова: міжнародне право, право ЄС, кліматична політика ЄС, Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату, Кіот- ський протокол, Паризька угода.

охорона міжнародний клімат

Summary

Olga Matyushina. Formation and development of EU climate policy in the context of international legal cooperation of states to combat climate change.

This scientific article analyzes the EU climate policy, as well as the legal regulation of the fight against climate change in the EU under the influence of key international UN conferences on environment and sustainable development and relevant international legal acts. Understanding the sequence and hierarchy of climate legislation adopted as a result of international legal cooperation makes it possible to analyze the feasibility and sufficiency of the EU's policy to combat global warming.

The article outlines the sequence and hierarchy of climate legislation adopted as a result of international legal cooperation, which makes it possible to analyze the feasibility and sufficiency of the EU's climate policy to combat global warming, as well as the specifics of the EU's environmental and climate policy, in particular, the adoption of common environmental action programs that guide the development and coordination of the Union's environmental policy and provide a framework for the Union's actions in the field of environment and climate.

The following strategic international documents are analyzed in the historical dimension: the Stockholm Declaration, the Maastricht Treaty, the Lisbon Treaty, the Amsterdam Treaty, the Nice Treaty, the UN Framework Convention on Climate Change, the Kyoto Protocol, the Paris Agreement, and the European Climate Law.

EU and its member states are facing climate challenges, accelerating the transition to climate neutrality and negative greenhouse gas emissions in rather turbulent times. Balanced, binding national climate neutrality targets for EU members are a basic condition for reaching fair compromises in the legal framework to achieve global climate goals on an equitable basis. At the same time, states should be bolder in their climate goals. Improvement of the legal mechanism for regulating activities that adversely affect climate change can only be achieved through effective collaboration within the framework of international legal cooperation, overcoming national egocentrism.

Key words: international law, EU law, EU climate policy, UN Framework Convention on Climate Change, Kyoto Protocol, Paris Agreement.

Постановка проблеми та її актуальність. Кінець ХХ і початок ХХІ ст. відзначаються суттєвими кліматичними змінами по всьому світу, що не може не впливати на демократичні процеси і політики ЄС, зокрема в контексті міжнародно-правового співробітництва держав з протидії глобальному потеплінню. Міжнародне право навколишнього середовища як галузь доволі інтенсивно розвивається в контексті кліматичної політики. Кліматичне «добре врядування» стає пріоритетом для відповідальних урядів більшості держав ЄС.

Збройна агресія Росії проти України породила енергетичну та кліматичну кризи. Відповідно актуалізувались питання достатності й ефективності політики ЄС у рамках міжнародно-правового співробітництва щодо досягнення глобальних кліматичних цілей, а також узгодження національних цілей досягнення кліматичної нейтральності членів ЄС і стабілізації їх енергетичних ринків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі питання проблеми становлення та розвитку принципів міжнародного права навколишнього середовища та формування кліматичної політики ЄС у контексті міжнародно-правового співробітництва були предметом наукових досліджень таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як М. Медведєва, К. Смирнова, О. Задорожній, А. Сікора, Ф. Бассетті, А. Хедберг, Ш. Шипка та ін.

Формулювання мети статті. Мета статті - проаналізувати особливості становлення і розвиток кліматичної політики ЄС у контексті міжнародно-правового співробітництва держав з протидії змінам клімату.

Викладення основного матеріалу дослідження. З одного боку, право навколишнього середовища ЄС і правове регулювання боротьби з наслідками зміни клімату в ЄС формувалися під впливом ключових міжнародних конференцій ООН з питань охорони довкілля і сталого розвитку та відповідних міжнародно-правових актів. З іншого боку, Європейський Союз часто ухвалював внутрішні документи, які випереджали пра- вотворчість на універсальному чи загальноєвропейському рівні в означених сферах, а його представники брали активну участь у роботі усіх наведених нижче конференціях і розробці «кліматичних» угод, впливаючи на порядок денний глобальної кліматичної політики. Таким чином відбувалося взаємне збагачення механізмів співробітництва держав у сфері пом'якшення та адаптації до наслідків зміни клімату в рамках загального міжнародного права та в рамках права ЄС. В установчих договорах ЄС було закріплено основні завдання і принципи захисту навколишнього середовища, а також конкретизовано цілі кліматичної політики. Унікальною особливістю екологічної та кліматичної політики ЄС є ухвалення загальних програм дій з охорони довкілля, які спрямовують розвиток і координацію екологічної політики Союзу та забезпечують основу для дій Союзу у сфері довкілля та клімату. Зазначені програми дій приймаються за звичайною законодавчою процедурою і з юридичної точки зору є не «м'яким», а «жорстким» правом1.

Уперше концепцію сталого розвитку, яка тісно пов'язана з загальними питаннями охорони довкілля та спеціальними питаннями боротьби зі зміною клімату, було покладено за основу порядку денного Стокгольмської конференції ООН з проблем навколишнього середовища в 1972 році. Саме у результаті цієї Конференції було ухвалено Першу програму дій ЄС з навколишнього середовища на період 1973-1976 років2, яка фактично стала першим офіційним документом, де було сформульовано цілі й принципи європейської політики захисту довкілля. Друга програма дій «Продовження та імплементація політики Європейського Співтовариства і програма дій з навколишнього середовища»3 була розрахована на період 1977-1981 років. У Третій програмі дій на 1982-1986 роки4 з'явилися принципово нові положення стосовно необхідності крос секторальної інтеграції екологічної політики. Поряд з тим зазначені програми не містили жодної згадки про кліматичну політику ЄС.

У 1986 році Єдиним європейським актом у Договір про заснування Європейського економічного співтовариства5 було додано новий розділ «Навколишнє середовище», де, серед іншого, було визначено цілі Співтовариства у сфері довкілля, зокрема, такі, як охорона, захист і покращення довкілля, захист здоров'я людини, раціоналізація використання природних ресурсів, забезпечено право держав-членів вводити більш жорсткі заходи щодо охорони навколишнього середовища, а також зазначено доцільність природоохоронної співпраці з третіми державами і міжнародними організаціями.

У 1987 році низка країн, зокрема і Співтовариства, підписали Монреальський протокол щодо речовин, що руйнують озоновий шар. Зазначена міжнародна угода регулює виробництво та зменшення споживання майже 100 штучних озоноруйнівних хімічних речовин, завдяки чому відбувається поступове відновлення озонового шару та пом'якшення наслідків зміни клімату.

Четверту програму дій ЄС з навколишнього середовища було прийнято на період 1987-1992 років6. Уперше в тексті відповідної програми (ст. 2.3.20) було висловлено занепокоєння щодо використання викопного палива, накопичення рівнів вуглекислого газу в атмосфері та «парникового ефекту», який може мати серйозний вплив на клімат. Окрім того, було зазначено, що якщо подальші наукові дослідження підтвердять імовірність таких впливів, Співтовариство повинно буде думати про можливі відповіді та альтернативні енергетичні стратегії, а Комісія має продовжити дослідження в цьому контексті. У ст. 7.2.3 було висловлено серйозне занепокоєння щодо тривожних темпів знищення тропічних лісів, а також акцентовано увагу, що тропічні ліси мають глибокий вплив на клімат і глобальні природні цикли. Останній рік програми збігся з ухваленням Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату (1992 р.)7, глобальною метою якої є стабілізація рівня концентрації парникових газів в атмосфері з метою мінімізації та запобігання небезпеці антропогенного впливу на клімат поверхні Землі.

Подальшим розвитком Стокгольмської декларації стала Декларація Ріо про навколишнє середовище і розвиток8, яку було прийнято в 1992 році на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку. Незважаючи на те, що Декларація не містила згадки про проблему зміни клімату, ухвалений на Конференції підсумковий документ «Порядок денний на ХХІ століття» у розділі 9 «Охорона атмосфери» визначив пріоритети співробітництва держав у подоланні негативних наслідків кліматичних змін у контексті Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату9.

Маастрихтський договір про заснування Європейського Союзу закріпив ціль для держав-членів щодо досягнення сталого розвитку, визначив політику ЄС у сфері охорони навколишнього середовища і фактично надав охороні навколишнього середовища статус політики10. Стаття 174 розділу ХІХ Договору визначила мету політики ЄС у сфері довкілля, яка полягає у збереженні та поліпшенні якості навколишнього середовища; захисті здоров'я людей; забезпеченні раціонального використання природних ресурсів; підтримці міжнародного діалогу відносно регіональних і світових проблем щодо збереження довкілля.

Внесення положень, що регулюють політику в сфері навколишнього середовища, до установчих договорів Європейських Співтовариств зумовило інституційний розвиток Спільноти, що полягало у заснуванні спеціальних інституцій з відповідними компетенціями щодо охорони довкілля. У 1990 році було засновано Європейське агентство з довкілля11 та Європейська мережа інформації та спостереження за довкіллям12.

П'ята програма дій ЄС отримала назву «До сталості»13. У преамбулі і тексті програми наголошується важливість принципів «Декларації Ріо про навколишнє середовище і розвиток» і наміри їх дотримуватися та започатковується «горизонтальний» підхід щодо розв'язання екологічних проблем, зокрема пропонуються ринкові інструменти та механізми фінансової підтримки. Відповідно до рішення № 2179/98/ЄС від 24 вересня 1998 року про перегляд п'ятої програми14 серед оновлених пріоритетних цілей з'явилися зобов'язання забезпечити активну участь Співтовариства в процесі зміцнення Рамкової конвенції про зміну клімату (ст. 6.4). Стосовно питань зміни клімату особлива увага приділяється політиці та заходам, необхідним для досягнення цілей скорочення об'ємів вуглекислого газу та інших парникових газів, що має бути досягнуто протягом визначених часових рамок (до 2005, 2010 та 2020 року).

У 1994 році було підписано Договір до Енергетичної хартії15 з метою ефективного співробітництва держав через запровадження більш відкритих конкурентних енергетичних ринків з дотриманням принципів сталого розвитку16. У Протоколі до Енергетичної хартії з питань енергоефективності і суміжних аспектів щодо довкілля17 пропонується сприяти політиці енергоефективності, яка відповідає сталому розвитку; забезпечити створення рамкових умов, які спонукають виробників і споживачів використовувати енергію якомога економніше, ефективніше та екологічно безпечніше (ст. 1.2). ЄС та його держави-члени запропонували оновити Договір до Енергетичної хартії у 2018 році в частині інвестиційної політики та енергетичних і кліматичних цілей, зокрема постало питання недоцільності подальших інвестицій у проєкти енергетичної інфраструктури на основі викопного вугілля. Незважаючи на виконання всіх вимог переговорного мандата, наданого Радою, держави-члени не знайшли необхідної більшості для ратифікації модернізованого Договору18.

Оскільки в тексті Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату не було чітко встановлено кількісних обмежень викидів парникових газів на будь-якому рівні, пріоритетним завданням стало створення національних кадастрів викидів і абсорбції парникових газів, для чого в 1997 році було укладено Кіотський протокол19 до цієї Конвенції, який, своєю чергою, став юридично оформленим зобов'язанням для розвинених країн і країн з перехідною економікою щодо скорочення викидів парникових газів. Країни-підписанти взяли на себе зобов'язання скоротити або стабілізувати викиди парникових газів у період протягом 2008-2012 років до рівня 1990 року. У Додатку B Кіотський протокол встановив обов'язкові цілі кількісного обмеження викидів або зобов'язання щодо скорочення (відсоток базового року або періоду) для 37 промислово розвинутих країн і країн з перехідною економікою та Європейського Союзу. Загалом досягнення відповідних цілей мало забезпечити в середньому 5% скорочення викидів порівняно з рівнями 1990 року протягом 2008-2012 років (перший період зобов'язань). Для виконання зобов'язань за Кіотським протоколом у рамках ЄС було ухвалено Директиву 2003/87/ЄС20 про встановлення схеми торгівлі викидами парникових газів у межах ЄС, на підставі чого дозволялась міждержавна торгівля відповідними квотами через аукціони, а отримані доходи повинні були бути використані на боротьбу зі зміною клімату в ЄС і третіх країнах, а також на зменшення викидів парникових газів та адаптацію до впливів зміни клімату. Невикористані квоти дозволялось продати іншим країнам, які з різних причин потребували додаткових квот на викиди або, іншими словами, не виконували свої кліматичні зобов'язання, що, своєю чергою, породило непрозорість у національному обліку парникових викидів і створило підґрунтя для корупційних схем. В той же час більшість дослідників сходяться на думці21, що значення Кіотського протоколу полягає в тому, що він проклав шлях для майбутніх кліматичних переговорів і виявив прогалини, які можуть з'явитися в цих процесах.

Амстердамський договір22 1997 року закріпив принцип захисту довкілля як принцип діяльності Євро- союзу. Ніццький договір23 2001 року визначив вимоги до держав-кандидатів на вступ до ЄС узгодити своє екологічне законодавство з прогресивним правом навколишнього середовища Європейського Співтовариства.

Шоста програма дій з навколишнього середовища на період 2002-2012 років24 встановлює цілі і пріоритетні напрями такі, як зміна клімату, природа та біорізноманіття, здоров'я та якість життя, природні ресурси і відходи, а також питання міжнародної взаємодії.

Лісабонський договір25 2007 року фактично став новою базовою угодою щодо принципів функціонування ЄС, серед іншого, закріпивши обов'язкову юридичну силу Хартії основоположних прав Європейського Союзу26, згідно зі ст. 37 якої передбачено необхідність інтеграції екологічної політики в усі інші політики ЄС і дотримання принципів сталого розвитку. Серед цілей функціонування ЄС було визначено, зокрема, заохочення заходів на міжнародному рівні задля вирішення регіональних і глобальних екологічних проблем, особливо - боротьби зі зміною клімату (ст. 191(1)); окремо приділяється увага забезпеченню енергоефективності, енергозбереженню, розвитку нових і відновлюваних джерел енергії (ст. 194(1)(с)).

Окрім установчих договорів і програм дій з охорони довкілля на рівні ЄС було розроблено розгалужену систему актів вторинного законодавства, які стосуються кліматичної проблематики. У повідомленні Комісії до Європейської Ради та Європарламенту щодо Енергетичної політики Європи (2007 р.)27 прописано, що ЄС у контексті міжнародних переговорів має дотримуватися мети скорочення викидів парникових газів на 30% у розвинених країнах до 2020 року порівняно з 1990 роком; глобальні викиди парникових газів у 2050 році мають бути скорочені на 50% порівняно з 1990 роком, що означає скорочення в промислово розвинених країнах цих викидів на 60-80% до 2050 року. Безпосередньо ЄС має взяти на себе тверде незалежне зобов'язання досягти принаймні 20% скорочення викидів парникових газів до 2020 року порівняно з 1990 роком.

Перший пакет кліматичних і енергетичних заходів ЄС28 був ухвалений у 2008 році та прийнятий у 2009 році для досягнення загальної екологічної мети ЄС щодо 20% скорочення викидів парникових газів і 20% частки відновлюваної енергії в загальному споживанні енергії в ЄС до 2020 року. Пакет заходів включає: нові правила щодо використання енергії з відновлюваних джерел; оновлену систему торгівлі викидами (ETS) для парникових газів, відповідно до якої дозволи на викиди парникових газів більше не будуть надаватися промисловості безкоштовно, а продаватимуться на аукціоні державами-членами з 2013 року; рішення щодо скорочення викидів парникових газів у широкому спектрі видів діяльності, включаючи транспорт, сільське господарство та житлове будівництво; регламент, що встановлює перші юридично обов'язкові стандарти викидів CO2 для нових легкових автомобілів, які будуть застосовуватися з 2012 року; переглянуту директиву щодо екологічних стандартів для палива та біопалива; регуляторну базу для уловлювання та зберігання вуглецю.

У жовтні 2014 року Європейська Рада погодила кліматичні та енергетичні рамки для ЄС до 2030 року, зокрема, було схвалено такі обов'язкові цілі ЄС29: скоротити викиди парникових газів щонайменше на 40% до 2030 року порівняно з 1990 роком; забезпечити щонайменше 27% споживання відновлюваної енергії до 2030 року; досягти підвищення енергоефективності щонайменше на 27% до 2030 року.

Наступним етапом у межах Рамкової конвенції ООН про зміну клімату стала Паризька угода30 (20 1 5 р.), відповідно до якої було покладено зобов'язання зі скорочення шкідливих викидів в атмосферу на всі держави незалежно від їх економічного розвитку. Паризька угода зобов'язала учасників знижувати рівень парникових газів по відношенню до показників 1990 року кожною окремою державою відповідно до визначених об'ємів скорочення в Національно визначеному внеску (НВВ, англ. - NDC), який має переглядатись і оновлюватись кожні п'ять років на підставі прийняття нових відповідних зобов'язань цими державами. Кожен наступний НВВ має відображати все більший рівень амбіцій, що має декларуватися державою перед міжнародним співтовариством від імені Секретаріату Рамкової конвенції ООН про зміну клімату31.

Наприкінці лютого 2015 року Європейська Комісія зробила свої перші законодавчі пропозиції щодо впровадження кліматично-енергетичних рамок до 2030 року. Пропозиції, викладені в пакеті щодо Енергетичного союзу, мають на меті забезпечити узгоджений підхід до зміни клімату, енергетичної безпеки та конкурентоспроможності, а також сприяти розвитку для досягнення цілей, узгоджених у рамках програми до 2030 року. Комісія опублікувала своє Повідомлення про Енергетичний союз32 у 2015 році, що заклало фундамент трансформації енергетичної системи Європи з метою побудувати стійку низьковуглецеву економіку, де енергія вільно перетинає кордони на основі конкуренції та раціонального використання ресурсів, де громадяни беруть на себе відповідальність за енергетичний перехід, отримують переваги від нових технологій і де вразливі споживачі захищені.

24 грудня 2018 року в рамках пакета «Чиста енергія для всіх європейців»33 набув чинності Регламент про управління34 Енергетичним союзом і кліматичні дії, згідно з яким від держав-членів вимагається розробити інтегровані 10-річні національні енергетичні та кліматичні плани (NECP) до 2030 року і подавати звіт про прогрес кожні два роки35.

Сьому програму дій з навколишнього середовища під назвою «Жити добре в межах можливостей нашої планети» було розроблено відповідно до пропозиції Комісії щодо Багаторічної фінансової рамки ЄС на 2014-2020 роки36. Відповідно до тексту Програми37 (ст. 2 (1)) ЄС має такі цілі: захистити, зберегти та збільшити природний капітал Союзу; перетворити Союз на ресурсоефективну, зелену та конкурентоспроможну економіку з низьким рівнем вуглецю; захистити громадян Союзу від тиску, пов'язаного з навколишнім середовищем, і ризиків для здоров'я та добробуту; максимізувати переваги екологічного законодавства Союзу; покращити доказову базу екологічної політики; забезпечити інвестиції в екологічну та кліматичну політику та встановити правильні ціни; покращити екологічну інтеграцію й узгодженість політики; підвищити сталість міст Союзу; підвищити ефективність Союзу у протистоянні регіональним і глобальним екологічним викликам. Сьома програма ґрунтується на принципі «забруднювач платить», принципі перестороги та превентивних дій, а також принципі усунення забруднення в джерелі (ст. 2 (2)).

Європейська Комісія прийняла ряд пропозицій, щоб зробити кліматичну політику ЄС придатною для скорочення викидів парникових газів щонайменше на 55% до 2030 року порівняно з рівнем 1990 року, про що йдеться в Європейській зеленій угоді (European Green Deal)38 і що закріплено в Європейському кліматичному законі (European Climate Law)39. У рамках цих двох документів ЄС поставив собі за мету досягти кліматичної нейтральності до 2050 року.

З метою реалізації нової кліматичної політики та нових кліматичних цілей 14 липня 2021 року було ухвалено пакет «Fit for 55», який включає законопроєкти в таких сферах: система торгівлі викидами (EU ETS); регулювання розподілу зусиль щодо скорочення викидів від землекористування та лісового господарства (LULUCF); інфраструктура альтернативних видів палива; механізм коригування на кордоні викидів вуглецю (CBAM); соціальний кліматичний фонд; екологічне авіаційне паливо (RefuelEU) та більш екологічне паливо в судноплавстві (FuelEU Maritime); зменшення викидів метану; стандарти викидів CO2 для легкових автомобілів і мікроавтобусів; оподаткування енергоносіїв; відновлювані джерела енергії (RES); енергоефективність; енергоефективність будівель40.

З метою припинення залежності ЄС від російського імпорту енергоресурсів і подолання кліматичної кризи Єврокомісія представила план «RePowerEU»41, в якому презентовано швидкий перехід на відновлю- вальні джерела енергії і можливість збільшити їх частки у кінцевому споживанні енергії до 45% до 2030 року, що вище на 5% відповідно до переглянутої Директиви про відновлювані джерела енергії 2021 року42.

Європейський кліматичний закон, ухвалений у 2021 році, є першим спеціальним законодавчим актом ЄС для досягнення довгострокових кліматичних цілей, який чітко пов'язує кліматичну політику ЄС з Паризькою угодою та її цілями, а також пропонує спеціальну систему моніторингу прогресу, яка доповнюється та інтегрується з процедурами планування, звітності та моніторингу національних дій у Регламенті управління (GovReg)43 від 2018 року. Згідно з текстом Регламенту Європейська Комісія повинна проводити кожні п'ять років: колективну перевірку прогресу, аналіз відповідності політики ЄС і держав-членів меті кліматичної нейтральності (ст. 6.2 і ст. 7.1 відповідно), а також включення нульового рівня викидів в якості орієнтира в оцінку впливу запланованої політики ЄС (ст. 6.4)44. Найвизначнішим нововведенням стало створення Європейської наукової консультативної ради з питань зміни клімату (ст. 3) для інформування та моніторингу формування політики ЄС. Європейський кліматичний закон застосовується колективно для Союзу, але не застосовується до кожної держави-члена окремо. Нинішня законодавча база ЄС не передбачає ані національних цілей кліматичної нейтральності, ані рамок для встановлення, зобов'язуючі національні цілі будь- якого роду в рамках після 2030 року. Поряд з тим більшість європейських країн ухвалили національні кліматичні закони, тексти яких доволі різні.

У травні 2022 року було прийнято Восьму програму дій з навколишнього середовища до 2030 року45, де повторюються цілі Європейської зеленої угоди відповідно до довгострокової мети «жити добре» в межах планети не пізніше 2050 року, згадуються стратегії та ініціативи Європейської зеленої угоди, такі як Стратегія ЄС з біорізноманіття до 2030 року, новий План дій економіки замкнутого циклу, Стратегія сталого використання хімічних речовин і План дій з нульового забруднення тощо. Восьма програма має на меті прискорити «зелений» перехід справедливим та інклюзивним шляхом до кліматично нейтральної, заснованої на відновлюваних джерелах енергії та конкурентоспроможної ресурсоефективної економіки46, для чого мають бути залучені всі зацікавлені сторони на всіх рівнях управління, щоб забезпечити ефективне виконання законів ЄС про клімат і навколишнє середовище.

Висновки

Право навколишнього середовища та правове регулювання боротьби зі змінами клімату в ЄС формувалися під впливом ключових міжнародних конференцій ООН з питань охорони навколишнього середовища і сталого розвитку та відповідних міжнародно-правових актів. Водночас Європейський Союз часто ухвалював внутрішні документи, наприклад програми дій з навколишнього середовища, впливаючи на порядок денний глобальної кліматичної політики. Таким чином відбувалося взаємне збагачення механізмів співробітництва держав у сфері пом'якшення та адаптації до наслідків зміни клімату в рамках загального міжнародного права та в рамках права ЄС.

Унікальною особливістю екологічної та кліматичної політики ЄС є ухвалення загальних програм дій з охорони довкілля, які спрямовують розвиток і координацію екологічної політики Союзу, а також забезпечують основу концепції сталого розвитку та дій щодо боротьби зі змінами клімату. Занепокоєння щодо зміни клімату вперше було висловлено у Четвертій програмі дій з навколишнього середовища (1987-1992 рр.), зокрема щодо використання викопного палива, накопичення рівнів вуглекислого газу в атмосфері та «парникового ефекту». У п'ятій програмі (1993-2000 рр.) серед оновлених пріоритетних цілей з'явилися вже зобов'язання забезпечити активну участь Співтовариства в процесі зміцнення Рамкової конвенції про зміну клімату. В цей же період було ухвалено Кіотський протокол, який визначив значну частину архітектури подальших кліматичних переговорів, включаючи Паризьку угоду.

Сучасним етапом розвитку кліматичної політики ЄС та ефективним механізмом імплементації зобов'язань цього інтеграційного утворення за Паризькою угодою стало виконання Європейської зеленої угоди, в основу якої було покладено стратегію ЄС щодо боротьби зі зміною клімату та досягнення кліматичної нейтральності з початковим набором цілей, які мають бути досягнуті до 2030, що синхронізувалось у часі з прийняттям восьмої програми дій з навколишнього середовища.

Збалансовані зобов'язуючі національні цілі кліматичної нейтральності членів ЄС є базовою умовою для досягнення глобальних кліматичних цілей на справедливій основі. В той же час держави мають бути сміливішими щодо своїх кліматичних цілей. Удосконалення правового механізму регулювання діяльності, що негативно впливає на зміну клімату, можливо досягти виключно завдяки ефективним колабораціям у рамках міжнародно-правового співробітництва, подолавши національний егоцентризм.

Література

Alicja Sikora. European Green Deal - legal and financial challenges of the climate change. 3 November 2020 ERA Forum (2021) 21:681-697. URL: https://doi.org/10.1007/s12027-020-00637-3

Programme of action (ECSC, Euratom, EEC) on the environment, 1973-1976. URL: https://cordis.europa.eu/programme/id/ ENV-ENVAP-1C

Resolution of the Council of the European Communities and of the representatives of the governments of the Member States meeting within the Council of 17 May 1977 on the continuation and implementation of a European Community policy and action programme on the environment. Official Journal. No C 139 of 13.06.1977. URL: https://cordis.europa.eu/programme/id/ENV-ENVAP- 2C/es

Resolution of the Council of the European Communities and of the representatives of the Governments of the Member States, meeting within the Council, of 7 February 1983 on the continuation and implementation of a European Community policy and action programme on the environment (1982 to 1986). URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A41983X0217

The Single European Act (1986). URL: https://eur-lex.europa.eu/EN/legal-content/summary/the-single-european-act.html

EEC fourth environmental action programme (1987-1992). URL: https://op.europa.eu/en/publication-detail/-/publication/ a1877046-1533-415d-abe2-f6f4584eb0e9/language-en

United Nations Framework Convention on Climate Change. Concluded at New York on 9 May 1992 (No. 30822). URL: https://www.un-ilibrary.org/content/books/9789210453806s002-c014

Rio Declaration on Environment and Development (1992). URL: https://culturalrights.net/en/documentos.php?c=18&p=195 #:~:text=The%20Rio%20Declaration%20states%20that,and%20key%20sectors%20of%20societies

Agenda 21 of the United Nations Conference on Enviroment & Development, Rio de Janeiro, Brazil, 3 to 14 June 1992. URL: https://sustainabledevelopment.un.org/content/documents/Agenda21.pdf

Treaty on European Union (Maastricht, 7 February 1992). Official Journal of the European Communities (OJEC) 29.07.1992, No C 191. [s. l.]. ISSN 0378-6986, p. 1. URL: https://wwwcvce.eu/obj/treaty_on_european_union_maastricht_7_febraary_1992-en- 2c2f2b85-14bb-4488-9ded-13f3cd04de05.html

European Environment Agency. URL: https://www.eea.europa.eu/en

European Environment Information and Observation Network. URL: https://www.eionet.europa.eu/

«Towards sustainability», a European Community programme of policy and action in relation to the environment and sustainable development. Official Journal No C 138/5 of 07.05.1993. URL: https://wayback.archive-it.org/12090/20230310090849/https://ec. europa.eu/environment/archives/action-programme/env-act5/pdf/5eap.pdf

Decision No 2179/98/EC of the European Parliament and of the Council of 24 September 1998 on the review of the European Community programme of policy and action in relation to the environment and sustainable development `Towards sustainability'. URL: https://wayback.archive-it.org/12090/20230310091129/https://ec.europa.eu/environment/archives/action-programme/env-act5/pdf/ dec_en.pdf

The Energy Charter Treaty, Lisbon, 17/12/1994. URL: https://treaties.un.org/Pages/showDetails.aspx?objid=080000028009ac15

Medvedieva M., Smirnova X. Climate and Energy Governance at a Crossroad: Global, Regional and National Dimensions. Electrotehnica, Electronica, Automatica. 2019. Vol. 67, No. 1. P. 101-114. URL: http://www.eea-journal.ro/ro/d/5/p/EEA67_1_13

98/181/EC, ECSC, Euratom: Council and Commission Decision of 23 September 1997 on the conclusion, by the European Communities, of the Energy Charter Treaty and the Energy Charter Protocol on energy efficiency and related environmental aspects. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex°/o3A31998D0181

Єврокомісія пропонує скоординований вихід ЄС з Договору до Енергетичної хартії, 07.07.2023. URL: https://energy.ec. europa.eu/news/european-commission-proposes-coordinated-eu-withdrawal-energy-charter-treaty-2023-07-07_en

Kyoto Protocol to the United Nations Framework Convention on Climate Change (1998). URL: https://treaties.un.org/Pages/ ViewDetails.aspx?src=IND&mtdsg_no=XXVII-7-a&chapter=27&clang=_en

Directive 2003/87/EC of the European Parliament and of the Council of 13 October 2003 establishing a scheme for greenhouse gas emission allowance trading within the Community and amending Council Directive 96/61/EC. URL: https://eur-lex.europa.eu/ legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A32003L0087

Francesco Bassetti «Success or failure? The Kyoto Protocol's troubled legacy». December 8, 2022. URL: http://bitly.ws/Raiz

Treaty of Amsterdam amending the Treaty on European Union, the Treaties establishing the European Communities and certain related acts (1997). URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:11997D/TXT

Treaty of Nice amending the Treaty on European Union, the Treaties establishing the European Communities and certain related acts (2001). URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:12001C/TXT

The Sixth Environment Action Programme of the European Community, «Environment 2010: Our future, Our choice». COM (2001) 31 final - Not published in the Official Journal. URL: https://eur-lex.europa.eu/EN/legal-content/summary/sixth-environment- action-programme.html

Treaty of Lisbon amending the Treaty on European Union and the Treaty establishing the European Community, signed at Lisbon, (2007). URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A12007L%2FTXT

Chapter of fundamental rights of the European Union (2000). Official Journal No C 364/1 of 18.12.2000. URL: https://www.europarl.europa.eu/charter/pdf/text_en.pdf

Communication from the Commission to the European Council and the European Parliament `An energy policy for Europe', Brussels, 10.1.2007 COM (2007). URL: https://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=COM:2007:0001:FIN:EN:PDF

Council adopts climate energy legislative package, Brussels, 6 April 2009 8434/09 (Presse 77). URL: https://www.consilium. europa.eu/uedocs/cms_data/docs/pressdata/en/misc/107136.pdf

The 2030 climate and energy framework. The European Council agreed on the 2030 climate and energy framework on 23 October 2014. URL: https://wwwconsilium.europa.eu/en/pohcies/chmate-change/2030-chmate-and-energy-framework/

Paris Agreement. Official Journal No L 282/4 of 19.10.2016. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/7urra celex%3A22016A1019%2801 %29

Паризька кліматична угода. URL: https://greendeal.org.ua/paryzka-klimatychna-ugoda/

Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European economic and social committee, the Committee of the regions and the European Investment Bank «A Framework Strategy for a Resilient Energy Union with a ForwardLooking Climate Change Policy». URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?urraCELEX:52015DC0080

Clean energy for all Europeans package. URL: https://energy.ec.europa.eu/topics/energy-strategy/clean-energy-all-europeans- package_en

Regulation (EU) 2018/1999 of the European Parliament and of the Council of 11 December 2018 on the Governance of the Energy Union and Climate Action, amending Regulations (EC) No 663/2009 and (EC) No 715/2009 of the European Parliament and of the Council, Directives 94/22/EC, 98/70/EC, 2009/31/EC, 2009/73/EC, 2010/31/EU, 2012/27/EU and 2013/30/EU of the European Parliament and of the Council, Council Directives 2009/119/EC and (EU) 2015/652 and repealing Regulation (EU) No 525/2013 of the European Parliament and of the Council (Text with EEA relevance). URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?toc= OJ:L:2018:328:TOC&uri=uriserv:OJ.L_.2018.328.0L000L0LENG

Положення про управління. URL: https://www.eceee.org/policy-areas/product-policy/govemance-regulation/

Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2011, «European Commission's proposal for the 2014-2020 Multiannual Financial Framework». URL: https://wwwkuwLeuropa-unLde/de/lehrstuhl/vs/politik3/Lehre_WS_11_12/MFF_2011_EN.pdf

Decision No 1386/2013/EU of the European Parliament and of the Council of 20 November 2013 on a General Union Environment Action Programme to 2020 `Living well, within the limits of our planet'. Official Journal No L 354/171 of 28.12.2013. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32013D1386

Communication from the Commission to the European Parliament, the European Council, the European economic and social committee and the committee of the regions. The European Green Deal, Brussels, 11.12.2019. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal- content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A52019DC0640

Regulation 2021/1119 - Framework for achieving climate neutrality and amending Regulations (EC) No 401/2009 and (EU) 2018/1999 (`European Climate Law'). Official Journal No L 243/1 of 09.07.2021. URL: https://www.eumonitor.eu/9353000/1/ j9vvik7m1c3 gyxp/vllqc884zfzq

Пакет ЄС «Fit for 55». URL: https://ecoaction.org.ua/paket-ies-fit-for-55.html

REPowerEU: A plan to rapidly reduce dependence on Russian fossil fuels and fast forward the green transition. URL: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/IP_22_3131

Екополітика. Як війна в Україні та енергетична криза вплинули на «Fit for 55». URL: https://ecopolitic.com.ua/ua/news/ yak-vijna-v-ukraini-ta-energetichna-kriza-vphnuh-na-fit-for-55/

Commission Implementing Regulation (EU) 2018/2066). URL: https://www.legislation.gov.uk/eur/2018/2066/contents

Regulation (EU) 2021/1119 of the European Parliament and of the Council of 30 June 2021 establishing the framework for achieving climate neutrality and amending Regulations (EC) No 401/2009 and (EU) 2018/1999 (`European Climate Law'). URL: https: //eur-lex.euripa.eu/eli/reg/2021/n19/oj

Environment action programme to 2030. URL: https://environment.ec.europa.eu/strategy/environment-action-programme- 2030_en#:~:text=On%202%20May%202022%20the,living%20weh%2C%20withrn%20planetary%20boundaries.

Decision (EU) 2022/591 of the European Parliament and of the Council of 6 April 2022 on a General Union Environment Action Programme to 2030. Official Journal No L 114/22 of 12.04.2022. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri= CELEX:32022D0591

Размещено на Allbest.ru/