Формування інституційної підтримки розвитку циркулярної економіки та її сталого фінансування в Європейському Союзі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування інституційної підтримки розвитку циркулярної економіки та її сталого фінансування в Європейському Союзі

Н.В. Резнікова, д-р. екон. наук, проф., професорка кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин; М.І. Грод, аспірант, Навчально-науковий інститут міжнародних відносин Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Досліджено інституційні й фінансові інструменти регулювання розвитку циркулярної економіки в ЄС. Охарактеризовано потенціал циркулярної економіки в реалізації Європейського зеленого курсу та ідентифіковано інвестиційні інструменти розбудови кліматично нейтральної економіки в ЄС.

Ключові слова: циркулярна економіка; сталий розвиток; зелена економіка; економічний розвиток; кліматична нейтральність; фінансові інструменти циркулярного і зеленого переходу; сталі фінанси; Європейський зелений курс; регуляторна політика ЄС.

Formation of institutional support for the development of circular economy and its sustainable financing in the European Union

Institutional and financial instruments for regulating the development of the circular economy in the EU are studied. The Sustainable Development Goals are defined as the basis of the New European Consensus on Development. Based on a thorough analysis of the EU regulatory and normative framework, the lack of unified approach to the interpretation of the circular economy and its characteristic features, as well as the principles of circularity of economic activities, is established. The potential of the circular economy in acquiring the features of competitiveness by EU member states is characterized.

It is proposed to define the circular transition as a dynamic process of realizing a set of intentions to change the essence and forms of business models implementation so as to adjust the qualitative and quantitative characteristics of growth and development models, which is accompanied by the formation of alternative mechanisms for the implementation of economic relations on the principles of circularity. It is found that the development of the circular economy is facilitated by the active use of publicprivate partnership and green procurement, which involves the introduction of requirements for the environmental characteristics of goods, works and services, as well as new methods of assessing the cost of their life cycle. The role of the circular economy in the European Green Deal goal-setting is analyzed and investment tools for building a climate-neutral economy in the EU are identified. The transformative role of transitions in EU policy, which include adaptive management of changes in the strategizing of socio-economic development, is singled out.

The contribution of the EU Taxonomy for Sustainable Activities to the accumulation of financial resources, which are directed to support the development of the circular economy, is assessed. It is established that the EU Cohesion Policy can be used to manage the circular transition if its implementation is ensured by the early implementation of institutional, legislative and political rules and procedures that will enable the financing of transition processes in the EU. The lack of programs for financing circular transition in Ukraine should be taken into account when developing programs for the post-war reconstruction of Ukraine, which will take place on sustainable development principles.

Keywords: circular economy; sustainable development; green economy; economic development; climate neutrality; financial instruments of circular and green transition; sustainable finance; European Green Deal; EU regulatory policy.

За останнє десятиріччя перехід до економіки замкнутого циклу пройшов шлях від теоретичної концепції до втілення в національних і регіональних економічних стратегіях розвитку. В понад сотні країн у цілому було запроваджено близько 500 законодавчих актів і стимулюючих заходів, орієнтованих на циркулярну економіку (ЦЕ), 54 національні «дорожні карти» або стратегії її розвитку, при цьому триває розробка широкого кола стандартів чи таксономій циркулярної економічної діяльності. Незважаючи на це, показник циркулярності світової економіки ¹ за останні п'ять років знизився з 9,1% у 2018 р. до 7,2% у 2023 р. ² Оцінки Chatham House і Just Economics засвідчили, що у 2020 р. світові витрати державного сектору на економіку замкнутого циклу становили від 500 млрд до 600 млрд дол., тоді як загальні державні витрати -- близько 13 трлн дол., а вартість щорічних витрат на ЦЕ з боку корпоративного сектору оцінювалась у 850 млрд дол. порівняно з 35 трлн дол., направленими на реалізацію проєктів у традиційній лінійній економіці. Отже, на розвиток економіки замкнутого циклу йде не більше 3 % глобальних інвестицій на рік ³.

Експерти PwC ⁴ виокремлюють шість стовпів сприяння розвитку циркулярної економіки в країнах -- членах ЄС: 1) національна політика, стратегії і плани розвитку з супровідними цілями; 2) інституційна база (залучення державних органів і установ); 3) нормативно-правова база; 4) фіскальна політика; 5) охоплення приватного сектору і залучення громадськості; 6) державні закупівлі й управління активами. Хоча в запропонованому підході PwC як одного з незаперечних міжнародних лідерів у сфері консалтингу здебільшого зроблено акцент на нормативних і бюджетно-податкових важелях сприяння розвитку ЦЕ (податки, державні видатки), мета статті -- дослідити етапи формування інституційної підтримки циркулярної економіки, щоб виявити наявні фінансові інструменти забезпечення її розвитку.

Циркулярна економіка як інструмент набуття конкурентоспроможності ЄС

Стаття 3(3) Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) спрямована на «.. .створення внутрішнього ринку, який працює для сталого розвитку Європи, заснованого, серед іншого, на збалансованому економічному зростанні та високому рівні захисту та покращенні якості навколишнього середовища» ⁵. Генеральна Асамблея ООН 25 вересня 2015 р. ухвалила Порядок денний сталого розвитку до 2030 року, в основу якого покладено Цілі сталого розвитку (ЦСР) і який охоплює три його виміри: економічний, соціальний і екологічний ⁶. Повідомлення Європейської комісії від 22 листопада 2016 р. про рішучі кроки в напрямі сталого європейського майбутнього ⁷ пов'язує ЦСР з політичною структурою ЄС, чим гарантується, що всі дії та політичні ініціативи ЄС як у його межах, так і в усьому світі, приймають ЦСР як базові в рамках Нового європейського консенсусу з розвитку (New European Consensus on Development -- NECD), який остаточно був ухвалений 7 червня 2017 р. ⁸ У NECD відзначено, що «.ЄС та його держави-члени сприятимуть ефективному використанню ресурсів, сталому споживанню і виробництву, включаючи стале управління хімічними речовинами і відходами, з метою відокремлення економічного зростання від деградації навколишнього середовища і забезпечення переходу до економіки замкненого циклу, а відповідальний приватний сектор і систематичне застосування принципу «забруднювач платить» допоможуть наростити потенціал для інтеграції екологічної стійкості, цілей у сфері зміни клімату й прагнення до зеленого зростання в національні та місцеві стратегії розвитку» ⁹.

Незважаючи на численні документи, з яких складається Європейська стратегія для ЦЕ, усталених визначень у ній небагато, а ті, що є, зазвичай не дають чітких відповідей на запитання про те, як ідентифікувати економіку замкнутого циклу. Натомість, у них описуються ознаки ЦЕ і принципи циркулярності економічної діяльності, або те, що прямо чи опосередковано характеризує ЦЕ, або які були б результати, якби циркулярну економіку було впроваджено. Зокрема, у Плані дій із циркулярної економіки (Circular Economy Action Plan I, далі -- CEAP-2015) ¹⁰, спрямованому на сприяння підвищенню глобальної конкурентоспроможності ЄС, сталому економічному зростанню і створенню нових робочих місць, зазначається: «Системи циркулярної економіки максимально довго зберігають додану вартість у продуктах і усувають відходи. Вони зберігають ресурси в економіці, коли продукт досягає кінця свого життєвого циклу, щоб їх можна було продуктивно використовувати знову і знову, отже, створювати додану вартість. Перехід до економіки замкнутого циклу потребує змін у всіх ланцюжках створення вартості, від дизайну продукту до нових бізнес- і ринкових моделей, від нових способів перетворення відходів на ресурс до нових моделей споживчої поведінки. Це передбачає повні системні зміни та інновації не лише в технологіях, а й в організації [економічної діяльності], суспільстві, фінансових методах і політиці» ¹¹.

Ми пропонуємо розглядати циркулярну економіку як нову систему відносин, що відповідає запитам триєдності соціальної, економічної та екологічної систем, формується під впливом багатьох факторів (кліматичної кризи, ресурсної кризи, енергетичної кризи; розриву ланцюгів створення вартості; шоків попиту і пропозиції) і тенденцій розвитку (зеленого, енергетичного і цифрового переходів; Індустрії 4.0; зростання залежності від стратегічних ресурсів), базується на сукупності правил, норм, інститутів, що визначають на всіх фазах економічного циклу (виробництва, розподілу, обміну, споживання) стратегії реалізації економічних відносин на принципах максимізації вартості ресурсів, оптимізації запасів, еко-ефективності та інноваційності. Це уможливлює поступову відмову від екстенсивного споживання природних ресурсів, формування нових способів створення вартості й отримання доходів, нових можливостей зниження витрат; сприяє інноватизації процесів виробництва, сталому ресурсокористуванню, розвитку продуктивних сил і досягненню якісно нового зеленого економічного зростання, забезпеченого інноваційними аспектами збалансованого і сталого розвитку [1]. Поняття «перехід» з позицій ЦЕ ми інтерпретуємо як динамічний процес втілення сукупності намірів із зміни сутності й форм використання бізнес-моделей з метою коригування якісних і кількісних характеристик моделей зростання й розвитку, що супроводжується становленням альтернативних механізмів реалізації економічних відносин на принципах циркулярності (рис. 1).

СЕАР-2015 охопив широкий спектр заходів для зміни всього життєвого циклу продукту, який виходив за межі вузького фокусування на кінцевій стадії життєвого циклу. Запропоновані в рамках СЕАР 54 дії сприяли «замиканню життєвих циклів » продукту за рахунок сталого споживання, виробництва і раціонального управління відходами, включаючи більшу переробку й повторне використання, зокрема, шляхом створення ринку вторинної сировини. Паралельно було започатковано Пакет циркулярної економіки (Circular Economy Package -- CEP), у якому наголошувалося на важливості промислового симбіозу і затребуваності економічних стимулів для виробників більш екологічних продуктів. Підкреслимо, що численні Директиви ЄС про циркулярну економіку містять згадку про «декаплінг» -- відмежування економічного зростання від руйнівного тиску на навколишнє середовище, що передбачає відхід від практики видобутку невідновлюваних ресурсів. Проте сам по собі термін «декаплінг» трактується неоднозначно (особливо в контексті енергетичного і зеленого переходів, які в коротко- і середньостроковій перспективі є вкрай ресурсовитратни- ми), адже не фіксує, яким має бути підхід до його визначення: з позицій взаємозв'язку з економічним зростанням -- абсолютним чи відносним; з позицій економічної географії -- локальним для ЄС чи глобальним; з позицій часових рамок -- постійним чи тимчасовим. Такі розбіжності в термінологічному апараті не додають транспарентності цілепокладанню і уможливлюють маніпулювання показниками реалізації поставлених завдань.

Рис. 1. Вплив циркулярної економіки на розвиток ЄС

У своєму повідомленні від 8 березня 2018 р. ¹² ЄК опублікувала План дій щодо фінансування сталого зростання (Action Plan: Financing Sustainable Growth), у якому визначено одну з цілей, а саме -- переорієнтація потоків капіталу на сталі інвестиції з метою досягнення сталого й інклюзивного зростання ¹³. Створення єдиної системи класифікації сталої діяльності стало найважливішим і невідкладним заходом, передбаченим планом дій ЄК, який визнавав, що зміщенню потоків капіталу в бік більш сталої діяльності сприятиме формування єдиної консолідованої позиції щодо екологічної сталості діяльності та інвестицій.

У 2018 р. ЄК ухвалила нові амбітні ініціативи в контексті СЕАР-2015, включаючи Європейську стратегію щодо пластику в циркулярній економіці ¹⁴, Повідомлення про варіанти врегулювання зв'язку між законодавством про хімічні речовини, продукти і відходи ¹⁵, Рамкову програму моніторингу прогресу на шляху до циркулярної економіки ¹⁶ на рівні ЄС і національному рівні, Звіт про критичну сировину і циркулярну економіку ¹⁷, а також пропозицію Регламенту щодо мінімальних вимог до повторного використання води ¹⁸.

У березні 2019 р. ЄК у Звіті про виконання Плану дій із циркулярної економіки ¹⁹ повідомила про стан реалізації ключових ініціатив СЕАР-2015. Стверджувалося, що в період 2016--2020 рр. Європейська комісія виділила на циркулярний перехід понад 10 млрд євро державного фінансування, включаючи: 1) 1,4 млрд євро з Horizon 2020 (до 2018 р.) на проєкти ЦЕ, спрямовані на такі сфери, як стале переробне виробництво, управління відходами і ресурсами, замкнуті виробничі системи або циклічна біоеко- номіка, з яких 350 млн євро спеціально було направлено на створення замкнутого циклу пластику; 2) щонайменше 7,1 млрд євро з Політики згуртованості, з яких 1,8 млрд євро на впровадження еко-інноваційних технологій серед малих і середніх підприємств (МСП ) і 5,3 млрд євро на підтримку впровадження законодавства ЄС щодо відходів, з додатковою допомогою через так звану розумну спеціалізацію стратегії регіонів ЄС і держав-членів для ринкових інновацій і розгортання; 2,1 млрд євро через такі фінансові механізми, як Європейський фонд стратегічних інвестицій (European Fund for Strategic Investments -- EFSI) ²⁰ та Innovfin ^{21, 22}; щонайменше 100 млн євро інвестовано через Програму LIFE ²³ у більш як 80 проектів, що сприяють розвитку економіки замкнутого циклу 2⁴.

Перехід до економіки замкнутого циклу, підтримуючи становлення «моделі циркулярної держави» (Gircular State model) [3; 4; 5], по суті, формує запит на активне використання інструменту державно-приватного партнерства і зелених закупівель для реалізації циркулярних проєктів. При цьому закони ²⁵ у сфері циркулярної економіки не лише розширюють інвестиційні можливості, але й обмежують їх, коли йдеться про сфери економіки, що розвиваються на основі лінійних моделей виробництва.

У прийнятому у 2019 р. «Генеральному плані конкурентоспроможної трансформації енергомістких галузей ЄС, що сприятиме створенню кліматично нейтральної циркулярної економіки до 2050 року» (Masterplan for a Competitive Transformation of EU Energy-intensive Industries Enabling a Climate-neutral, Circular Economy by 2050) (далі -- План HLG EII) ²⁶ відзначається нагальність таких кроків: 1) створення ринків для кліматично нейтральних продуктів циклічної економіки; 2) розробка кліматично нейтральних рішень і фінансування їх упровадження; 3) пошук і освоєння ресурсів для реалізації циркулярних ініціатив.

У Плані дій ЄК від 2019 р. щодо фінансування сталого зростання (Action Plan on Financing Sustainable Growth) (далі -- План дій ЄК) було запропоновано перелік економічних заходів у семи ключових секторах, які здатні суттєво сприяти пом'якшенню наслідків зміни клімату, що стало першим кроком до створення загальноєвропейської таксономії для екологічно сталої діяльності з метою заохочення екологічних інвестицій. У Плані дій ЄК відзначається, що перегляд підходів до надання державної допомоги сприятиме мобілізації національних ресурсів з метою прискореної амортизації нових зелених активів, тоді як інструменти зниження ризиків зможуть полегшити доступ до приватного капіталу на конкурентних умовах компаній, що працюватимуть на принципах циркулярності.

Концептуально перший етап становлення сталої і циркулярної адженди Європейського Союзу фіналізувався звітом 2019 р. «Роздуми про створення сталої Європи до 2030 року» (Reflection paper towards a sustainable Europe by 2030) ²7. Нова стратегія Європейського Союзу на 2019-- 2024 роки (A new strategic agenda 2019-2024) фіксує амбіції ЄС набути статусу світового лідера в галузі сталого розвитку шляхом здійснення зеленого і циркулярного переходів, а також детермінує собою другу фазу інституціоналізації переходу від традиційної лінійної економіки до економіки замкнутого циклу, яка покликана сприяти подоланню дисбалансів у продовольчій і енергетичній системах країн -- членів ЄС.

Європейський зелений курс і фінансові інструменти розбудови кліматично нейтральної економіки в ЄС

Європейська комісія 11 грудня 2019 р. анонсувала укладення Європейського зеленого курсу (European Green Deal) (далі -- ЄЗК), а 12 грудня 2019 р. Європейська рада, відзначивши, що стійкість і перехід до безпечної, кліматично нейтральної і кліматично сталої, більш ресурсоефективної і циркулярної економіки (далі -- перехід) мають вирішальне значення для забезпечення довгострокової конкурентоспроможності економіки ЄС, ухвалила остаточні висновки щодо обґрунтування мети досягнення кліматично нейтрального Союзу до 2050 року ²⁸ (рис. 2). З позицій ЄЗК метою циркулярної економіки є створення нових умов господарювання, у яких заохочуватимуться більш тривале використання вже виготовленої продукції і мінімізація утворення відходів, чому сприятимуть розвиток біоекономіки, управління біомасою і обмеження вуглецевого сліду.

У січні 2020 р. в рамках плану «Інвестування в кліматично нейтральну і циркулярну економіку» (Investing in a Climate-Neutral and Circular Economy) ²⁹, який є складовою ЄЗК, було прийнято Інвестиційний план сталого розвитку Європи (The Sustainable Europe Investment Plan -- SEIP) і ухвалено механізм його забезпечення (рис. 3).

Рис. 2. Європейський зелений курс як тригер інституціоналізації сталого розвитку ЄС

Джерело: складено М. Гродом.

Рис. 3. Механізм забезпечення Інвестиційного плану сталого розвитку Європи на період 2021--2030 рр.

Джерело: Investing in a climate-neutral and circular economy.

Переходу до кліматично нейтральної економіки в ЄС сприятиме об'єднання джерел фінансування на всіх рівнях, чому слугують відповідні інструменти: Інвестиційний план сталого розвитку Європи та Інноваційний фонд (The Innovation Fund) [2, с. 278]. У межах Національного плану відновлення і забезпечення стійкості (National Recovery and Resilience Plan) від 15 вересня 2020 р. Голова Ради міністрів ЄС вжив додаткових заходів для просування економіки замкнутого циклу і підвищення стійкості до зміни клімату.

Аналіз Політики згуртовності ЄС за 2014-2020 рр. (EU Cohesion Policy 2014-2020) ³⁰ говорить про недостатність інституційної та фінансової підтримки розвитку циркулярної економіки, що актуалізувало на рівні ЄК обговорення пропозиції інтегрувати циркулярну економіку в Політику згуртованості, яка через відповідні фонди, що становлять близько третини загальної Багаторічної фінансової рамки ЄС на 2014-2020 рр., може надати необхідний імпульс для сприяння переходу до циркулярної економіки ^{31, 32}.

Політика згуртованості ЄС для досягнення переходу процесу зростання ЄС на основі моделі циркулярної економіки (The EU cohesion policy towards achieving the transition of the EU growth process based on the circular economy model) ³³ орієнтована на забезпечення фінансової (підтримка підприємництва, інновацій (нових бізнес-моделей) і конкурентної спроможності; фінансова сталість з точки зору доступності ресурсів, кращого розподілу фінансових ризиків і вищого фінансового левериджу для інвестицій у економіку замкнутого циклу; внесок у реструктуризацію промисловості (індустріальний перехід)), соціальної (підтримка створення робочих місць і набуття нових навичок відповідно до вимог циркулярної економіки; сприяння впровадженню бізнес-моделей спільного споживання і використання в контексті шерингової економіки і зміни моделей споживання, а також полегшення доступу до роботи і боротьба з бідністю) і екологічної (сприяння збереженню природних ресурсів; внесок у подолання кліматичної кризи) сталості. Державні закупівлі, на частку яких припадає приблизно 14 % європейського споживання, можуть відігравати ключову роль у розвитку ЦЕ, саме тому ЄК заохочує впровадження інструменту зелених державних закупівель (Green Public Procurement -- GPP), які допомагають стимулювати критичну масу попиту на більш усталені товари й послуги. Використання GPP у фінансуванні Політики згуртованості ЄС ³⁴ виступає важливим інструментом розвитку циркулярної економіки і біоекономіки в ЄС ³⁵. У травні 2020 р. Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), який планує зосередитися на сприянні вторинній переробці та інвестиціях у ЦЕ, випустив оновлений Посібник з циркулярної економіки ³⁶, а створений ним Європейський фонд біоекономіки замкнутого циклу ³⁷ вже перебуває на етапі акумулювання фінансових ресурсів.

У Комюніке ЄК про новий План дій з циркулярної економіки (new Circular Economy Action Plan, далі -- СЕАР-2020) ³⁸ принцип циркулярності визнається фундаментальним у сприянні трансформації промисловості до вимог кліматичної нейтральності за рахунок розвитку інноваційного потенціалу, суттєвої економії матеріалів у всіх ланцюжках створення доданої вартості й виробничих процесах.

Зелений і циркулярний переходи можуть призвести до втрати європейськими компаніями конкурентних позицій за ціновим критерієм. Тому для допомоги їм задля захисту від зовнішньої конкуренції уже розробили низку інструментів, як-от: механізм регулювання вуглецевих кордонів через систему торгівлі квотами на викиди (European Union's Emission Trading System -- ETS ³⁹), пакет заходів «Наступне покоління ЄС» (Next Generation EU) і «Готовність 55» («Fit for 55» proposals) ⁴⁰.

«Fit for 55» передбачає початок перехідного трирічного етапу впровадження механізму прикордонного вуглецевого коригування (Carbon Border Adjustment Mechanism -- CBAM), що застосовуватиметься до імпорту сталі, добрив, алюмінію, цементу і електроенергії, а вже з 2026 р. очікується його повноцінне впровадження. Цей захід спрямований на захист європейського бізнесу від екологічного демпінгу і запобігання «витоку вуглецю» у ситуаціях, коли європейські підприємства, наприклад, запланують переміщення за межі ЄС, щоб не сплачувати за викиди СО2. Механізм CBAM фактично імперативно заохочує міжнародних партнерів ЄС робити кроки в цьому самому напрямі. CBAM діятиме як доповнення до європейської системи торгівлі викидами, але замість квот запровадять спеціальні CBAM-сертифікати, які купуватимуть у ЄC імпортери продукції відповідно до обсягів викидів. Ціни сертифікатів розраховуватимуться на основі середньої аукціонної ціни квот у межах EU ETS.

Багаторічний фінансовий план ЄС на 202-2027 роки (Multiannual Financial Framework 2021-2027 -- MFF), серед іншого, орієнтований на врахування питання клімату в усіх програмах ЄС ⁴¹ (із загальним цільо-вим показником у розмірі 25 % його витрат, які сприяють досягненню кліматичних цілей). На реалізацію кліматичних цілей 30 % загального фінансового пакета направлятимуться в рамках Європейського фонду регіонального розвитку (European Regional Development Fund -- ERDF) і 37 % -- фінансового пакета Фонду згуртованості. ЄК встановила, що для досягнення поточних цілей у галузі клімату й енергетики до 2030 р. будуть потрібні додаткові щорічні інвестиції у розмірі 260 млрд євро, що еквівалентно приблизно 1,5 % ВВП 2018 р.⁴² Для досягнення нових цілей, пов'язаних з поводженням з побутовими і пакувальними відходами, у період 2021-2035 рр. буде потрібно 28 млрд євро інвестицій, а для стимулювання повторного використання й переробки матеріалів -- 5 млрд євро ⁴³. У пропозиції Комісії зі Стратегії ЄС у галузі біорізноманіття до 2030 р. йдеться, що для «задоволення потреб цієї стратегії, включаючи інвестиційні пріоритети Nature 2000 і зеленої інфраструктури [7], необхідно виділяти не менш як 20 млрд євро на рік на витрати на природу» ⁴⁴.

Новий етап інституціоналізації сталого фінансування

Таксономія ЄС для сталої діяльності (2020) (The EU Taxonomy for sustainable activities-2020) (далі -- Таксономія ЄС) ⁴⁵ є першою всеосяжною науково обґрунтованою системою класифікації, покликаною ідентифікувати економічну діяльність як «сталу», що надає загальне визначення близько 80 сталих видів діяльності, встановлюючи для них граничні значення ефективності (або технічні критерії відбору). Фактично Таксономія ЄС ознаменувала собою часткове виконання (щодо його регуляторного супроводу) Рішення Європейського парламенту і Європейської ради про збільшення фінансування приватним сектором витрат, пов'язаних з навколишнім середовищем і кліматом⁴⁶, зокрема шляхом запровадження системи фіскально-монетарних стимулів, що передбачало розробку транспарентної методології віднесення індустрій до категорії «сталих» [8], а також вимірювання екологічного сліду діяльності компаній для навколишнього середовища і встановлення розміру вигоди, отриманої від використання екологічних послуг.

Однією з цілей Таксономії ЄС є імперативність розкриття інформації з боку великих європейських компаній, що, як очікується, допоможе спрямувати інвестиції в низьковуглецеві технології, підтримуючи перехід ЄС до кліматичної нейтральності до 2050 р. Це робить Таксономію ЄС наріжним каменем системи сталого фінансування ЄС і важливим інструментом транспарентності ринку, який допомагає скеровувати інвестиції у економічну діяльність, яка сприяє зеленому і циркулярному переходу. ЄК, схваливши новий набір критеріїв Таксономії ЄС для економічної діяльності, по суті, на інституційному рівні зафіксувала курс, по-перше, на стале використання й захист водних і морських ресурсів; по-друге, на перехід до циркулярної економіки; по-третє, на запобігання забрудненням і контроль за ними; по-четверте, на охорону й відновлення біорізноманіття і екосистем.

Таксономія ЄС, підтримуючи перехід до кліматичної нейтральності, передбачає кілька способів її використання для оцінки: 1) кліматичної ефективності конкретної інвестиції (наприклад, нового виробництва, заводу ще на рівні проєктування); 2) компанії (наприклад, при наданні позики); 3) портфеля активів або акціонерного капіталу компанії (на рівні фірми). Аби бути включеною до Таксономії ЄС як економічна діяльність, що сприяє пом'якшенню наслідків зміни клімату й адаптації до них ⁴⁷, вона має, не завдаючи значної шкоди населенню (критерій «мінімальні соціальні гарантії») і довкіллю (критерій «не нашкодь», do no significant harm' principle -- DNSH), сприяти мінімізації руйнівного впливу на навколишнє середовище. По суті, Таксономія ЄС використовується як інструмент визначення екологічно чистих фінансових продуктів за допомогою екомаркування ЄС, а також Стандарту ЄС із зелених облігацій.

Прикметно, що в рамках Фонду відновлення і стійкості ЄС (EU Recovery and Resilience Facility) при визначенні реципієнтів державних інвестицій еталонними вважатимуться саме критерії пом'якшення наслідків зміни клімату Таксономії ЄС, тоді як її DNSH- критерії застосовуватимуться до всієї програми InvestEU, яка консолідує 14 фінансових інструментів ⁴⁸. Окреслене свідчить, що для компаній,які сприяють здійсненню циркулярного переходу, більш доступними є саме інвестиційні ресурси, передбачені програмою InvestEU. Слід акцентувати, що, хоча на міжнародному рівні аналогічні таксономії розробляють і в інших країнах, ЄС був одним з акторів, який у 2019 р. просував ідею Міжнародної платформи сталого фінансування (International Platform on Sustainable Finance -- IPSF). Хоча гармонізацію відмінних таксономій на глобальному рівні й передбачено, через дедалі активніше використання в міжнародній економічній політиці інструментів зеленого протекціонізму й різні уявлення про технології, які можуть забезпечити кліматично нейтральну економіку, вона виглядає нездійсненною в найближчій перспективі.

Реалізація Плану RePower EU (2021), покликаного зміцнити європейський ланцюжок створення вартості за допомогою виявлення критичних залежностей від мінеральних і сировинних ресурсів, а також орієнтованого на розвиток проєктів, що сприяють циркулярній економіці й ефективному використанню ресурсів, вимагатиме пошуку нових джерел фінансування, масштабність яких залежатиме, серед іншого, від ефективності функціонування IPSF.

Навесні 2023 р. ЄК представила кілька документів про індустріальну політику, які опосередковано стосуються і циркулярної економіки: 1 лютого -- Промисловий план Європейського зеленого курсу (Green Deal Industrial Plan -- GDIP); 9 березня (у межах GDIP) -- Тимчасові антикризові рамки державної допомоги для підтримки економіки в контексті агресії РФ проти України -- управління кризою й формування перехідного періоду; 16 березня (у межах GDIP) -- пропозицію Закону про чисту нульову галузь (Net-Zero Industry Act) і Закону про критичну сировину (Critical Raw Materials Act) (рис. 4). У рамках GDIP ЄК оголосила, що гарантуватиме державам-членам більшу гнучкість у наданні допомоги на реалізацію проєктів, що сприяють адаптації до змін клімату. Відповідно, Тимчасові рамки допомоги (Temporary Framework for Aid -- TFEU), строк дії яких спливає 31 грудня 2023 р., були заздалегідь доопрацьовані й оформлені у вигляді Тимчасових рамок для кризових і перехідних ситуацій (Temporary Crisis and Transition Framework -- TCTF).

Гнучкості надання фінансових ресурсів, що підвищується завдяки інструментам TFEU і TCTF, сприяє внесення змін до Загальних положень про блокування винятків (General Block Exemption Regulation -- GBER): держави-члени без узгоджень з ЄК можуть надавати допомогу МСП на реалізацію проєктів, що сприяють циркулярному і зеленому переходам, якщо вартість грантів не перевищує встановлені максимальні суми; також передбачено збільшення обсягів допомоги (відсоток допомоги від прийнятних витрат) за рахунок підвищення порогових значень GBER ⁴⁹. Метою запровадженого ЄК 13 червня 2023 р. Пакета сталих фінансів (Sustainable finance package) ⁵⁰ є заохочення фінансування перехідних проєктів і розвитку нових технологій. У додатку ІІ «Перехід до циркулярної економіки» ⁵¹ також містяться технічні критерії перевірки для визначення умов, за яких економічна діяльність кваліфікується як така, що суттєво сприяє переходу до економіки замкнутого циклу.

Рис. 4. Європейський зелений курс як інституційне уособлення зеленого переходу Джерело: складено М. Гродом.

Формування інституційної підтримки розвитку циркулярної економіки

У прийнятому ЄК 27 червня 2023 р. Делегованому ⁵² законі про таксономію довкілля (the Taxonomy Environmental Delegated Act) міститься оновлений набір критеріїв ЄС для визначення економічної діяльності як такої, що сприяє переходу до циркулярної економіки. Утім процес ухвалення поправок до Регламенту ЄС щодо кліматичної таксономії, а також до Делегованого закону про розкриття таксономічної інформації (the Taxonomy Disclosures Delegated Act) триває, що не додає впевненості при ухваленні рішень стосовно входження в проєкти тим інституційним і приватним інвесторам, які опікуються своїм ESG-рейтингом ⁵³ і претендують на отримання сталого фінансування для потреб розвитку циркулярної економіки.

Рис. 5. Хронологія інституційного забезпечення циркулярного переходу $

Джерело: складено М. Гродом.

Проведений аналіз інституційного забезпечення розвитку циркулярної економіки в Європейському Союзі (рис. 5) засвідчив його фрагментарність, що частково пояснюється декоординованістю взаємодії стейкхол- дерів на мега- (ООН), мета- (ЄС) і макро- (країни -- члени ЄС) рівнях генерування й реалізації політики.

Невпинне впровадження нових і перегляд існуючих стратегій, ініціатив і планів не сприяють їх узгодженості навіть на рівні цілепокладання, що підтверджує відсутність єдино вживаного в європейському нормативноправовому середовищі визначення економіки замкнутого циклу і центрального для неї поняття «декаплінг». Транспарентності умов фінансування циркулярного переходу не сприяє і гальмування процесу гармонізації існуючих таксономій сталості, яке створює штучні перешкоди в отриманні капіталу тими компаніями, що не можуть довести свою відданість глобальному зеленому порядку денному. Відтак існує загроза того, що компанії здебільшого покладатимуться на фінансування циркулярної діяльності з внутрішніх джерел з тим, аби уникнути пов'язаних із залученням зовнішнього капіталу бюрократичних процесів у разі, якщо сфера їх діяльності не дозволятиме їм безапеляційно претендувати на отримання інвестицій, що в таксономічних регламентах подаються як «сталі», а це, у свою чергу, не сприятиме активізації процесу переходу до економіки замкнутого циклу.

циркулярна економіка конкурентоспроможність фінансовий

Висновки

Перехідні процеси на шляху розбудови циркулярної економіки в ЄС і пов'язані з їх реалізацією практичні кроки через амбітність поставлених завдань вимагатимуть нового інституційного забезпечення, у тому числі формування права у сфері циркулярної економіки, правил фінансування циркулярних проєктів і розробки нової інноваційної стратегії європейської промислової політики.

Поняття «перехід» з позицій циркулярної економіки ми пропонуємо інтерпретувати як процес втілення сукупності намірів із зміни сутності, принципів і форм здійснення економічної діяльності й становлення альтернативних механізмів реалізації економічних відносин у процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання з метою коригування якісних і кількісних характеристик моделей зростання й розвитку.

Успіх у реалізації Європейського зеленого курсу залежатиме від здійснення справедливого переходу до циркулярної економіки, у рамках якого передбачено механізм компенсації виробникам, схильним до втрат від процесу декарбонізації їх діяльності (Just Transition Mechanism -- JTM). З огляду на те, що циркулярна і зелена економіки тісно взаємопов'язані в європейській політиці розвитку, створення ринків для кліматично нейтральних продуктів циклічної економіки, розробка кліматично нейтральних рішень і фінансування їх упровадження, а також алгоритми пошуку і освоєння ресурсів для реалізації циркулярних ініціатив могли б полегшити доступ до капіталу тим компаніям, що підпадають під категорію таких, що ведуть сталу економічну діяльність. Водночас відсутність уніфікованої міжнародної таксономії сталої діяльності створює штучні перепони на шляху отримання фінансування як на міжнародних ринках капіталу, так і на рівні фондів ЄС, що не сприяє доступу європейських компаній до інвестиційних ресурсів у процесі здійснення ними циркулярного переходу.

Циркулярну економіку, сталу економічну діяльність і стале фінансування в регуляторному середовищі ЄС об'єднує критерій «не нашкодь», який, запроваджуючи мінімальні вимоги для економічної діяльності, ставить за мету виключити таку, яка: по-перше, характеризується непродуктивним використанням природних ресурсів на різних стадіях життєвого циклу товару; по-друге, сприяє збільшенню утворення відходів; по-третє, справляє негативний вплив на довкілля. Таксономічний регламент оцінює господарську діяльність на предмет її сприяння вирішенню шести екологічних цілей, серед яких визначено заохочення переходу до циркулярної економіки. При цьому критерій «не нашкодь» з позиції сприяння переходу до циркулярної економіки розроблено не для всіх видів економічної діяльності, що створює регуляторні невідповідності й нормативні лазівки як у Регламенті ЄС щодо кліматичної таксономії, так і в Плані дій щодо фінансування сталого зростання. Зрештою, делеговані Таксономією акти в їх нинішньому вигляді не можуть гарантувати, що діяльність, позначена як «стала», хоча й сприяє вирішенню кліматичних цілей, не завдає значної шкоди переходу до циркулярної економіки.

Конкуренція за міжнародні інвестиційні ресурси між підприємствами, що реалізують проєкти у сфері циркулярної і зеленої економік, біоекономіки, боротьби із змінами клімату і наслідками глобального потепління, альтернативної відновлюваної енергетики, лише посилюватиметься з огляду на множинність таксономій сталих фінансів, які обмежують коло потенційних реципієнтів капіталу. Відповідно, такі регуляторні колізії можуть збільшити запит на державно-приватне партнерство в ЄС і загострити суперництво за доступ до зелених державних закупівель, які відіграватимуть ключову роль у розвитку циркулярної економіки. Політику згуртованості ЄС можна використовувати для управління циркулярним переходом у разі, якщо її реалізація забезпечуватиметься завчасним упровадженням інституційних, законодавчих і політичних правил і процедур, що уможливлюватимуть фінансування перехідних процесів у ЄС.

Аналіз інституційної підтримки циркулярної економіки в Україні засвідчив відсутність цілісної програми її розвитку. Існуючі програмні документи у сфері екологічної, кліматичної і енергетичної політик опосередковано стосуються переходу від традиційної лінійної економіки до економіки замкнутого циклу і характеризуються нерівномірністю акцентів на: 1) удосконаленні існуючої інфраструктури управління відходами і сприянні впровадженню інноваційних моделей їх управління (Національна стратегія управління відходами до 2030 року; Національний план управління відходами до 2030 року); 2) усуненні причин загострення екологічних проблем (Стратегія державної екологічної політики України на період до 2030 року); 3) створенні передумов для здійснення циркулярного переходу за умови зростання добробуту населення, а також економічної, екологічної та енергетичної безпеки (Концепція реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року та план її реалізації); переході до відновлюваних джерел енергії задля скорочення викидів у навколишнє середовище парникових газів (Стратегія низьковуглецевого розвитку України до 2050 року).

Європейський досвід доводить, що зростанню частки зелених закупівель у державних закупівлях як одного з важливих джерел фінансування циркулярних процесів сприятиме впровадження вимог до екологічних характеристик товарів, робіт та послуг і нових методів оцінки вартості їх життєвого циклу. Відсутність програм фінансування циркулярного переходу має бути врахована при розробці стратегій повоєнної відбудови України, що відбуватиметься на засадах сталого розвитку.

Список використаної літератури

1. Грод М.І. Теоретичні підходи до визначення місця циркулярної економіки в методології зеленої економіки і її зв'язок із біоекономікою, біологічною економікою і циркулярною вуглецевою економікою, заснованою на біотехнологіях. Інвестиції: практика та досвід. 2023. № 4. С. 103-109.

2. Резнікова Н., Панченко В. Мінні поля міжнародної економічної політики: як країнам не втратити здатність до розвитку. Київ, Аграр Медіа Груп, 2022. 674 с.

3. Scotti E. Poteri pubblici, sviluppo sostenibile ed economia circolare. Il diritto dell'eco- nomia. 2019. № 98. Р. 493-529.

4. Frodermann L. Exploratory study on Circular Economy approaches. A comparative analysis of theory exploitation. Berlin, Springer, 2018.

5. Murray A., Skene K., Kaynes K. The Circular Economy. An Interdisciplinary Exploration of the Concept and Application in a Global Context. Journal of Business Ethics. 2017. Vol. 140. Iss. 3. Р. 369-380.

6. Mikichurova O.V., Vlialko I.V. Circular law as a legal basis for a circular economy. IOP Conference Series: Earth and Environmental Science. 2021. Vol. 915. P. 1-7.

7. Valeri S., Capotorti G. Linking Green Infrastructure Deployment Needs and Agroecosystem Conditions for the Improvement of the Natura 2000 Network: Preliminary Investigations in W Mediterranean Europe. Sustainability. 2023. Vol. 15 (13). P. 1-33.

8. Кіндзерський Ю.В. Інклюзивна індустріалізація для сталого розвитку: до засад теорії та політики формування. Економіка України. 2021. № 5. С. 3-39.

References

1. Grod M. Theoretical approaches to determining the place of the circular economy in the methodology of the green economy and its connection with the bioeconomy, the bio-based economy and the bio-based circular carbon economy. Investments: practice and experience, 2023, № 4, pp. 103-109. [in Ukrainian].

2. Reznikova N., Panchenko V. Minefields of international economic policy: how can countries not lose their ability to develop. Kyiv, 2022 [in Ukrainian].

3. Scotti E. Poteri pubblici, sviluppo sostenibile ed economia circolare. Il diritto delleconomia, 2019, № 98, pp. 493-529.

4. Frodermann L. Exploratory study on Circular Economy approaches. A comparative analysis of theory exploitation. Berlin, Springer, 2018.

5. Murray A., Skene K., Kaynes K. The Circular Economy. An Interdisciplinary Exploration of the Concept and Application in a Global Context. Journal of Business Ethics, 2017, Vol. 140, Iss. 3, pp. 369-380.

6. Mikichurova O.V., Vlialko I.V. Circular law as a legal basis for a circular economy. IOP Conference Series: Earth and Environmental Science, 2021, Vol. 915, pp. 1-7.

7. Valeri S., Capotorti G. Linking Green Infrastructure Deployment Needs and Agroecosystem Conditions for the Improvement of the Natura 2000 Network: Preliminary Investigations in W Mediterranean Europe. Sustainability, 2023, Vol. 15 (13), pp. 1-33.

8. Kindzerskyi Yu. Inclusive industrialization for sustainable development: to the principles of formation theory and policy. Economy of Ukraine, 2021, № 5, pp. 3-39. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru