Використання зарубіжного та міжнародного досвіду в кримінальному законодавстві України: передумови та наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання зарубіжного та міжнародного досвіду в кримінальному законодавстві України: передумови та наслідки

Бабікова Олена,

доктор юридичних наук, професор директор НДІ проблем досудового розслідування адвокат АО "ДЕФЕНСОРЕС", м. Київ, Україна

Анотація

Статтю присвячено дослідженню міжнародного та зарубіжного досвіду, який стосується питань доцільності криміналізації та декриміналізації діянь суспільно небезпечних діянь в різних сферах суспільних відносин із урахуванням таких факторів як: географічне розташування держави, рівень економічного, політичного соціального розвитку, а також рівень правосвідомості населення. Одним з основних факторів в Україні на сьогодні залишається воєнний стан.

Ключові слова: міжнародний досвід, криміналізація, декриміналізація

USE OF FOREIGN AND INTERNATIONAL EXPERIENCE IN THE CRIMINAL LEGISLATION OF UKRAINE: BACKGROUND AND CONSEQUENCES

Olena Babikova,

Director of the Research Institute of problems of pre-trial investigation, Professor of the Department of Criminal Law National Academy of Internal Affairs, DS (Law), Professor криміналізація небезпечний міжнародний

The article is devoted to the study of international and foreign experience, which concerns the issues of the feasibility of criminalization and decriminalization of socially dangerous acts in various spheres of social relations, taking into account such factors as: the geographical location of the state, religion, the level of economic, political and social development, as well as the level of legal awareness of the population. One of the main factors in Ukraine today remains the state of war. At the same time, corruption is among the top three most serious problems of Ukraine, according to the results of the latest research. The domestic law enforcement system of Ukraine is guided by the principle of the number of indicators of the detection of criminal offenses, while officials may deviate from the means of their detection established by law, in particular, resort to provocative actions regarding corrupt behavior. Today, there are more than enough such examples, as judicial practice demonstrates. In this regard, it is important to carry out comparative legal studies in order to clarify the peculiarities of foreign experience of criminal responsibility not only for corruption crimes, but also for other socially dangerous acts, since such experience can be useful for Ukraine. So, on the one hand, close cooperation (interaction) of different states should act as a factor that helps (facilitates) the fight against crime. On the other hand, as the practice of spontaneous and non-systematic changes to the law on criminal responsibility and to the criminal procedural law has shown, the only way out of the situation is the imposition of an indisputable moratorium on changes to these two closely interrelated codified normative acts. Therefore, law enforcement practice clearly demonstrates that law enforcement officers are not interested in the results of their activities, but only in statistical data.

Key words: international experience, criminalization, decriminalization.

Вступ

Сьогодні ключове завдання держави, поряд із протидією російській агресії є протидія супільно небезпечним діянням (кримінальним правопорушенням) в різних сферах суспільного життя. При цьому важко визначити: який ворог для України сьогодні страшнішій: внутрішній (корупціонери, крадії, вбивці) чи зовнішній? Наприклад, корупція, за результатами досліджень, входить в трійку найбільш серйозних проблем України. Вітчизняна правоохоронна система України керується принципом кількості показників розкриваності кримінальних правопорушень, при цьому службові особи можуть відхилятися від засобів іх розкриття встановлених законом, зокрема вдатися до провокативних дій щодо корупційної' поведінки. Сьогодні таких прикладів, як демонструє судова практика більш, ніж достатньо. У зв'язку з цим важливо здійснювати порівняльно-правові дослідження з метою з'ясування особливостей зарубіжного досвіду кримінальноі' відповідальності не лише за корупційні злочини, а й за інші суспільно небезпечні діяння, оскільки такий досвід може бути корисним для Украіни [1].

Аналіз результатів останніх досліджень. Дослідженням питань, які стосуються визначення передумов криміналізації та декриміналізації суспільних діянь з урахуванням зарубіжного та міжнародного досвіду займались: А.В. Андрушко, П.С. Берзін, І.В. Берднік, А.В. Вознюк, О.О. Дудоров, І.П. Катеринчук, С. Корогод, О.В. Кришевич, А.В. Савченко, М.В. Сийплокі, М.І. Хавронюк, І.О. Харь, С.С. Чернявський, В.В. Чумак, А.М. Ященко та багато інших. Водночас, згадані вчені переважно вивчали питання, що стосуються зарубіжного досвіду з питань криміналізації суспільно небезпечних діянь в окремій взятій сфері.

Метою дослідження є визначення оптимальних шляхів на предмет перейняття зарубіжного досвіду вітчизняним законодавцем при криміналізації та декриміналізації суспільно небезпечних діянь з урахуванням таких чинників, як: географічне розташування держави, релігія, рівень економічного, політичного соціального розвитку, а також рівень правосвідомості населення.

Виклад основного матеріалу. Процес формування правової системи загалом та системи нормативно-правових актів законодавства зокрема достатньо тривалим та залежить від численних факторів, серед яких можна назвати: географічне розташування держави, рівень розвитку її економіки, релігія, історичні та етнічні традиції існування нації та способи останньої щодо співіснування з прилеглими регіонами, народами, традиціями. Нажаль, об'єм запропонованого дослідження не дозволить здійснити детальний аналізу кожного з перелічених факторів, тому він буде вибірковим.

Для початку зазначимо, що держава в особі відповідних органів (законодавчих) встановлює, координує, змінює і припиняє правові норми, які покликані забезпечувати належний соціальний, економічний" і демократичний" розвиток державності та суспільства.

Для здійснення дослідження нами відібрано різні за своїми показниками та факторами держави, водночас всі вони мають достатньо високий рівень економічного, політичного, культурного, соціального розвитку та відповідний рівень правової свідомості громадян, та, звичайно, заслуговують на те, щоб їх досвід, здобутий під час здобуття власного авторитету на міжнародній арені був не лише помічений, а й врахований.

Протягом останніх років кримінальне законодавство зарубіжних країн зазнало значних змін, які відображають як соціальні потреби, так і міжнародні зобов'язання, реагують на громадську думку. Розглянемо найбільш помітні з них, починаючи з 2020 року.

Так, серед держав сьогодні на політичний арені виділяється Франція, як держава, населення якої в разі зміни політичного курсу чи прийняття рішень в сфері міжнародної співпраці (й не лише), які можуть вплинути на рівень життя та існування цього населення, дуже активно реагують шляхом проведення демонстрацій, страйків, маніфестацій тощо.

У 2021 році у Франції ухвалили закон про безпеку, спрямований на протидію радикалізації та тероризму. Це дало змогу владі відстежувати IP- адреси та закривати небезпечні сайти. Поштовхом послужили недавні теракти на території країни. В цей же період були введені в дію нові закони проти кіберзлочинності у 2021 році, включаючи боротьбу з незаконним поширенням особистих даних та цифровим шантажем. Також у цей час було запроваджено новий закон про глобальну безпеку 2021 року, що викликав дискусії через питання про право на інформацію та приватність, зокрема стосовно повноважень поліції та використання дронів. Було посилено покарання за напади на поліцейських і представників влади. Тепер такі напади караються позбавленням волі на строк до 10 років і штрафом у розмірі до 150 000 євро, замість семи років позбавлення волі. Це пов'язано зі збільшенням кількості нападів на поліцейських під час протестів і заворушень. У 2022 році Франція посилила відповідальність за сексуальне насильство, розширивши визначення та посиливши покарання за сексуальні злочини проти неповнолітніх. Також у 2022 році був прийнятий закон, спрямований на боротьбу з екстремістським контентом в інтернеті, що стало частиною більш широкої стратегії протидії тероризму [2].

Німеччина. Зовсім інша історія, хоча країна, як і Франція - європейська, входить до складу ЄС, має свою багатовікову історію, стале законодавство, високий рівень економічного, політичного та соціального розвитку.

У 2022 році до Кримінального кодексу Німеччини внесли поправки, що посилюють покарання за злочини на ґрунті ненависті та розпалювання ненависті в інтернеті. Максимальне покарання за подібні діяння збільшили до трьох років позбавлення волі. Це пов'язано зі зростанням кількості подібних злочинів у німецькомовних частинах інтернету. Також, у цей рік Німеччина прийняла закони, спрямовані на посилення захисту даних та приватності в інтернеті, включаючи посилення контролю за роботою IT-компаній. Всі ці зміни були пов'язані з реформою кримінального кодексу у 2022 році, включно з посиленням заходів по боротьбі з корупцією на вищих ешелонах влади. У 2021 році було розширено повноваження поліції щодо використання прихованих камер і підслуховувальних пристроїв під час розслідування злочинів, а також були введенні більш суворі правила для боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, пов'язаних із торгівлею наркотиками та зброєю. Цей захід було ухвалено у зв'язку зі зростанням кількості справ про незаконний обіг зброї в кримінальному середовищі. У 2021 році була посилена відповідальність за вчинення ненависницьких злочинів та екстремізму, у відповідь на збільшення числа нападів, мотивованих расовою та релігійною ненавистю [2].

Сполучені Штати Америки. Багата історія, складна, відмінна від вітчизняної правова система. Показовим, на наш погляд, є спроможність цієї системи не допускати внесення "стихійних" змін до діючого законодавства, не піддаватись тим стрімким та кардинальним змінам у розвитку суспільних відносин, які зараз відбуваються, та й завжди насправді мали місце.

Отже, США відзначились введенням заборони поліцейських захватів за шию в деяких штатах, пов'язаних з поліцейським насиллям: після ряду яскравих випадків поліцейського насилля, включаючи вбивство Джорджа Флойда у 2020 році, деякі штати та місцеві органи влади внесли зміни до своїх законів та політик, що стосуються поліцейських практик. Наприклад, були введені нові обмеження на використання прийомів задушення (ордерів на обшук без попереднього стуку). Ці зміни спрямовані на посилення відповідальності поліції та запобігання у майбутньому випадків необгрунтованого насилля. Також, у 2020 році був прийнятий федеральний закон про поліцейську реформу, спрямований на покращення відносин між поліцією та суспільством після низки інцидентів, що викликали масові протести та заворушення. У 2021 році законодавчі зміни у сфері кримінального правосуддя були націлені на зменшення переповненості в'язниць та реформування системи умовно-дострокового звільнення.

Якщо звернутись до історії, то можна з впевненістю стверджувати, що правотворчий та правозастосовчий досвід СРСР у кримінально-правовій та кримінальній процесуальній сфері яскраво демонструє, що стабільність розглядуваних сфер законодавства є передумовою стабільності суспільства загалом, прозорості та передбачуваності поведінки особи та наслідків останньої, достатньо високого рівня правосвідомості та правової культури як всього суспільства, так і окремого громадянина. Всі норми та нормативно- правові механізми не лише закріплювались на законодавчому рівні, а й мали зрозумілий й доступний механізм їх реалізації, практика застосування законодавства була усталеною та стабільною.

Украіна... В Україні за період 2020 - 2023 року були внесені численні зміни у кримінальне законодавство:

У 2020 році Україна посилила покарання за домашнє насильство, підвищуючи захист жертв та вводячи заборонні приписи.

У 2021 році були введені нові та "новітні" заходи боротьби з корупцією, "спрямовані на посилення" відповідальності державних службовців.

Реформи у сфері інтелектуальної власності у 2021 році посилили захист авторських прав та боротьбу з піратством.

У 2022 році було прийнято законодавство, спрямоване на посилення боротьби з тероризмом та екстремізмом. Також відбулось розширення визначення зґвалтування в кримінальному кодексі. Причина - гармонізація з міжнародними законодавством.

Але, пік змін у кримінальному законодавстві відбулися після повномасштабної збройної агресії з боку РФ, а саме: 1) введення кримінальної відповідальності за колабораціонізм (передбачено покарання до 12 років позбавлення волі); 2) відбулось посилення покарань за державну зраду та шпигунство (до 15 років п/в); 3) посилення відповідальності за публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу. Причина - боротьба з підривною пропагандою; 4) посилення відповідальності за створення незаконних збройних формувань (до 8 років). Причина - встановлення порядку в зоні бойових дій; 5) відбулось збільшення строку покарання за мародерство (до 15 років). Причина - боротьба зі злочинністю під час війни; 6) криміналізовано саботаж та диверсії на військових об'єктах (до 12 років). Причина - захист обороноздатності; 7) посилення відповідальності за незаконний обіг зброї. Причина - встановлення порядку в умовах воєнного стану; 8) збільшення строків давності за воєнні злочини (до 25 років). Причина - події в Бучі на початку 2022 р. та інших містах; 9) криміналізація підробки гуманітарної допомоги (до 8 років п/в). Причина - боротьба з шахрайством в умовах війни під час постачання гуманітарної допомоги [3].

Зміни в кримінальному законодавстві України у 2022 році значною мірою обумовлені військовою агресією Росії та наступним введенням воєнного стану.

Багато поправок спрямовані на захист державності, суверенітету та територіальної цілісності країни від посягань як зовнішніх, так і внутрішніх сил. Деякі зміни посилюють покарання за дії, які послаблюють обороноздатність України в умовах війни.Інші поправки реагують на конкретні воєнні злочини, які стались під час російського вторгнення -- зґвалтування, мародерство, вбивства мирних мешканців тощо. Їх мета - покарати винних і не допустити повторення таких злочинів.

Тобто, останні зміни відбулись з огляду на воєнний стан і це зрозуміло, водночас, попередні зміни, часті оновлення кримінального законодавства України в останні роки обумовлені в більшості випадків нестабільністю та різкими змінами в житті українського суспільства.

Наведемо перелік причин, які, на наш погляд, найбільше впливають на швидкість змін у діючому кримінальному законодавстві:

1. Нестабільна політична ситуація в останні роки. Зміна влади, військовий конфлікт на сході, анексія Криму, події Євромайдану - все це вимагало внесення поправок в закони або прийняття нових законів.

2. Намагання вести "активну боротьбу" з корупцією для демонстрації результатів "такої боротьби" західним партнерам.

3. Необхідність гармонізації вітчизняного законодавства з європейським законодавством. У зв'язку з підписанням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС проводиться адаптація українських законів до європейських норм.

4. Слабкість правоохоронної системи, яка нездатна сприйняти та належним чином відреагувати на таку кількість змін законодавства.

5. Популізм окремих політиків, які ініціюють законопроект для PR, а не для реальних змін.

В цілому, часті оновлення законодавства - це скоріше симптом хвороби, ніж норма для розвиненого демократичного суспільства. Стабільні та зрозумілі закони - основа правової держави.

Висновки

Отже, з одного боку тісна співпраця (взаємодія) різних держав повинна виступати тим чинником, який допомагає (сприяє) боротьбі із злочинністю. З іншого, як показала практика стихійного повсякчасного та несистемного внесення змін до закону про кримінальну відповідальність та до кримінального процесуального закону, єдиним виходом з положення є накладення беззаперечного мораторію на внесення змін до цих двох тісно взаємопов'язаних між собою кодифікованих нормативних актів. НЕ можна не зважати на фактор війни, а саме яким чином останній впливає на законодавчі ініціативи та законодавчі акти сьогодні приймаються, тим більше, що правозастосовча практика чітко (впевнено) демонструє, що правоохоронці "м'яко кажучи" не зацікавлені у результатах своєї діяльності, а лише - в статистичних даних (у кількості направлених до суду справ, а не у кількості вироків, винесених за результатами розгляду таких кримінальних проваджень).

Література

1. Гарбазеи Д.О. Незаконне збагачення: міжнародно'-правовим аспект. / Д.О. Гарбазеи. Киів: Альманах міжнародного права. Випуск 4. С. 84-94.

2. Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство Украіни та інших держав континентальноі ' Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації': монографія / М.І. Хавронюк. - К.: Юрисконсульт, 2006. - 1048 с.

3. Кримінальний кодекс Украіни. Закон Украіни від 05.04.2001 No 2341 -II / Верховна Рада Украіни. URL' http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341- 14 (дата звернення: 26.10.2021).

4. Таціи В. Я., Тютюгін В. І. Ще одна спроба "гуманізації" криміналь- ного законодавства Украіни. Вісник Асоціаціі ' кримінального права Украіни. 2014. № 1(2). С. 312-330. URL: http://nauka.nlu.edu.ua/wp-content/ uploads/2015/07/2_21.pdf (дата звернення: 27.11.2017).

5. Dien F. Maintien de l'Ordre et defense, Preparation au concours d'admission a 1'есоіе de formation des officiers de gendarmerie. Paris : Centre de documentation, 1996. Р. 48.

6. Конституції ' краін парламентськоі ' демократіі ' / під ред. В.М. Кампо; Львів. ун-т. Киів: Ін-т держ. управління і самоврядування при КМУ, 1994. 93 с.

7. Конституція Украіни: закон Украіни від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Відомості Верховноі Ради Украіни. 1996. № 30. Ст. 141.

Размещено на Allbest.ru