Проблеми та перспективи розвитку українсько-словацьких відносин в умовах агресії росії

Статтю присвячено дослідженню динаміки словацько-українських відносин у контексті агресії Росії. Зазначається, що після повномасштабного воєнного вторгнення РФ на територію нашої держави СР надала значну підтримку, включаючи військову, фінансову та гуманітарну допомогу. Проте існує ризик трансформації політичного курсу в країні через вплив проросійських сил, що демонструють національний егоїзм та недовіру до інтеграційних об'єднань.

Результати дослідження допомагають зрозуміти перспективи подальшого співробітництва між Словаччиною та Україною в умовах геополітичних та внутрішньополітичних змін.

Ключові слова: українсько-словацькі відносини, повномасштабна агресія, російсько-українська війна, внутрішньополітичні зміни, перспективи подальшої співпраці.

The article is devoted to the study of the dynamics of Slovak-Ukrainian relations in the context of Russian aggression. It is noted that after the full-scale military invasion of the Russian Federation against our country, the SR provided significant support, including military, financial and humanitarian aid. However, there is a risk of transformation of the political course in the country due to the influence of pro-Russian forces, which emphasize national egoism and distrust of integration associations.

The results of the study help to understand the prospects of further cooperation between Slovakia and Ukraine in the conditions of geopolitical and internal political changes.

Keywords: Ukrainian-Slovak relations, full-scale aggression, Russian-Ukrainian war, domestic political changes, prospects for further cooperation.

Постановка проблеми

україна словаччина допомога війна

Російсько-українська війна продовжує завдавати серйозної шкоди економіці, суспільству та обороні нашої країни. Підтримка з боку багатьох держав, включаючи Словаччину, яка була однозначною на початку повномасштабного вторгнення РФ, починає дедалі послаблюватись. У зв'язку з цим важливо проаналізувати зміни, які від-булись у Словаччині, та виявити причини погіршення взаємозв'язків між обома державами.

Мета статті полягає у дослідженні динаміки словацько-українських відносин в умовах агресії Росії та визначенні пріоритетних напрямів подальшої співпраці в умовах внутрішньополітичних змін.

Результати дослідження

Словаччина після повномасштабного вторгнення Росії відкрито засудила агресію Росії проти України, підтримала антиросійські санкції та європейські прагнення України.

Підтвердженням цього став візит 31 травня 2022 р. президентки СР З. Чапутової до України, під час якого вона висловила однозначну солідарність з нашою державою в боротьбі з ворогом та зазначила: «Мої очі та вуста говоритимуть про те, що я бачу, всій Європі. Ми надаватимемо і гуманітарну, і військову допомогу надалі. Також приймаємо і прийматимемо українських біженців. Ми захоплюємось Україною, її хоробрістю та безстрашністю» [1]. Ще одним важливим сигналом, який підкреслив підтримку ідеї вступу України до Європейського Союзу та Організації Північноатлантичного договору, був візит до Києва 28 квітня 2023 року президента Чеської Республіки Петра Павела та президентки Словаччини Зузани Чапутової. Під час зустрічі з Володимиром Зеленським було підписано спільну декларацію про підтримку європейської та євроатлантичної інтеграції нашої держави [2].

Уряд Словаччини під керівництвом прем'єр-міністра Е. Геґера продемонстрував узгодженість із політичною позицією президентки СР, що було підтверджено активною підтримкою національно-визвольної боротьби українського народу. Це виявилося через значущі візити до України, зокрема 8 квітня 2022 року та 31 березня 2023 року. Під час першого з них очільник словацького уряду заявив: «Український народ мужньо захищає свою суверенну державу і нас також. Наш обов'язок - допомагати, а не стояти осторонь і не залишати без уваги втрати людських життів під час агресії Росії» [3]. До того ж прем'єр-міністр наполягав на формуванні нового типу шляху до членства України в ЄС; вів переговори із союзниками щодо домовленості, яка може дозволити Братиславі відправити в Україну важке озброєння; переймався розблокуванням морських портів України для відновлення експорту зерна тощо.

Таким чином, після воєнної агресії РФ проти України Словаччина виявила велику солідарність з нашою державою, активно надаючи гуманітарну та військову допомогу. Влада передала Україні 13 винищувачів МіГ- 29, зенітно-ракетний комплекс С-300, близько 30 БМП і десять самохідних гаубиць «Зузана-2», танки Т-72, ракетні боєприпаси для РСЗВ «Град», роз- мінувальну техніку тощо. Від початку повномасштабного вторгнення та до приходу до влади проросійського прем'єр-міністра Словаччина надала Україні військової допомоги на 671 млн євро [4].

Згідно з інформацією, наданою порталом Statista, в період між 24 січня 2022 року по 15 січня 2024 року з точки зору частки допомоги щодо власного ВВП допомога СР Україні становила 0,65% валового внутрішнього продукту [5].

Варто також наголосити, що, окрім військової та фінансової підтримки України, СР надала соціальну й гуманітарну допомогу, прийнявши понад 100 тисяч українських біженців.

Незважаючи на те, що на початку російсько-української війни офіційна політика СР щодо кремлівського режиму характеризувалася консолідованою позицією, деякі політичні партії демонстрували протилежні погляди і цінності. На противагу продемократичним та проінтеграційним політичним силам, що виходять із пріоритету загальнолюдських цінностей свободи, демократії, прав людини, виступили політичні сили, що є прихильниками національного егоїзму, недовіри до інтеграційних об'єднань, відкрито чи приховано підтримуючи РФ [6].

У контексті наведеної вище інформації словацький політолог Г. Месєжніков ще до проведення парламентських виборів у 2023 році давав такі оцінки: «У Словаччині є політичні партії, які відкрито чи приховано виступають проти спільної політики ЄС щодо Кремля та виступають за дружні відносини і співпрацю з Росією, незалежно від її політики, у тому числі тієї, що суперечить фундаментальним принципам міжнародного порядку. Дві такі партії - SMER-SD і SNS- були правлячими партіями в 2012-2020 роках, тоді як у 2012-2016 роках SMER-SD була єдиною правлячою партією з парламентською більшістю. Хоча Словацька Республіка дотримувалася всіх санкцій, запроваджених Європейським Союзом, голосувала на засіданнях Європейської Ради за пропозиції щодо їх продовження, прем'єр-міністр і лідер SMER-SD Роберт Фіцо постійно критикував санкції ЄС і стверджував, що їх слід скасувати» [6].

Отже, зміни в зовнішній та внутрішній політиці почали відбуватися у Словаччині під час передчасних парламентських виборів 30 вересня 2023 року. За результатами голосування популістська соціал-демократич- на партія «Курс - соціал-демократія» (SMER-SD) під керівництвом колишнього прем'єр-міністра Роберта Фіцо здобула більшість голосів - 23%. Друге місце зайняла проєвропейська ліберальна партія «Прогресивна Словаччина» (Progresivne Slovensko), яка отримала майже 17% голосів. Лівоцентристська партія «Голос» (Hlas - socialna demokracia) колишнього прем'єра Петера Пеллегріні посіла третє місце з результатом 14,7% [7].

Важливо відзначити, що парламентські вибори в Словаччині відбулися достроково в умовах внутрішньополітичної нестабільності та недовіри громадян до влади. У середині грудня 2022 року парламент Словаччини висловив скептицизм щодо коаліційного уряду під керівництвом прем'єра Едуарда Геґера. Це привело до внесення змін до конституції Словаччини 25 січня 2023 року, які отримали підтримку 92 парламентарів і відкрили шлях для проведення передчасних виборів.

У своїй передвиборній кампанії Р. Фіцо зробив російсько-українську війну ключовою частиною свого маніфесту, пообіцявши скасувати військову та політичну підтримку Словаччиною сусідньої України, якщо він повернеться до влади.

За думкою Р. Фіцо, досягнення миру наступить у разі, якщо країни Заходу припинять постачати зброю Україні. Він пояснював позицію своєї партії тим, що необхідно припинити будь-яку військову допомогу Україні, а Європейський Союз повинен перетворитися з постачальника зброї на посередника в мирному процесі. Зокрема, під час виборчої кампанії прем'єр-міністр заявляв, що війну в Україні 2014 року розпочали «українські фашисти», а повернути Крим неможливо [8].

Тому після завершення виборів уряд Словаччини не затвердив чотирнадцятий пакет військової допомоги Україні на суму 40,3 млн євро, запропонований його попередниками. Новообраний прем'єр-міністр підтвердив, що не буде підтримувати військову допомогу Україні, бо «нехай краще 10 років ведуть переговори про мир, ніж 10 років вбивають одне одного без жодного результату» [9].

Однак діюча президентка СР З. Чапутова 19 березня 2024 р. під час брифінгу в Празі наголосила на розбіжностях у позиції нинішнього прем'єр-міністра Словаччини Р. Фіцо та попереднього уряду. За її словами, багато європейських країн вирішили підтримати Україну, щоб посилити переговорну позицію на міжнародній арені, що є цілком чесним і правильним рішенням. Лідерка Словаччини також прокоментувала рішення Чехії, яка вирішила призупинити міжурядові консультації зі Словаччиною. За її словами, сталося це через нещодавні заяви членів словацького уряду [10].

Виходячи з наведеної вище інформації, стає очевидним, що парламентські вибори у Словаччині у 2023 році вплинули на взаємовідносини між Україною та Словаччиною.

Посилення коаліції пов'язано з результатами недавніх президентських виборів. 6 квітня 2024 року у Словаччині завершилося голосування у другому турі виборів президента. Кандидат від словацького націоналістичного лівого уряду Петер Пеллегріні здобув перемогу, отримавши 53,26% голосів, а прозахідний опозиційний кандидат Іван Корчок - 46,73%.

Пеллегріні є лідером партії «Голос», яка входить до парламентської коаліції з партією «Курс - соціал-демократія», яку очолює прем'єр-міністр Роберт Фіцо, і Словацькою національною партією. Перемога на виборах засвідчила зміцнення влади Фіцо, давши йому та його союзникам контроль над стратегічними постами.

Кандидат у президенти підкреслював, що його перемога означає підтримку програми уряду та відмову від «опортуністичного опозиційного центру влади», маючи на увазі колишню ліберальну президентку Зузану Чапутову.

Що ж стосується України, то Пеллегріні називав себе «кандидатом миру» та обіцяв не дати «втягнути Словаччину у війну». Як і словацький прем'єр, новообраний президент, який офіційно займе свій пост після інавгурації 15 червня 2024 року, виступає проти допомоги Україні у протистоянні російській агресії [11].

Перехід до нового уряду в Словаччині та посилення російської пропаганди на цьому тлі, активно використовуваної для поширення маніпуля- тивних думок у співпраці з місцевими прихильниками, суттєво вплинули на громадськість країни.

Так, за результатами проведеного дослідження у травні 2023 року Центром демократії та стійкості Globsec, одержано такі результати. На запитання про військову допомогу Україні Словаччина була на передостанньому місці серед семи держав Центральної Європи, яка виступила за схвалення допомоги нашій державі. Лише 57% респондентів переконані, що, надаючи військову техніку та зброю, Словаччина допомагає Україні захиститися від Росії. Однак аж 69% опитаних мають побоювання, що ця допомога спровокує Росію й наближає країну до війни [12].