Інноваційна динаміка прямих іноземних інвестицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційна динаміка прямих іноземних інвестицій

Innovative dynamics of direct foreign investment

Постановка проблеми

прямі іноземні інвестиції інноваційний

Тенденції розвитку глобальної економіки сприяють транскордонним інвестиціям з одночасним масштабним переміщенням багатьох виробництв і навіть цілих галузей з одних регіонів до інших, що видозмінює світогосподар- ську спеціалізацію цілих держав, призводить до істотних змін у структурі і напрямах зовнішньої торгівлі та інших форм зовнішньоекономічних відносин. При цьому основну частину прямих іноземних інвестицій (ПІІ) здійснюють транснаціональні корпорації (ТНК), які увійшли до глобальних інвестиційних процесів як ключові суб'єкти міжнародної економіки. Замикаючи на собі величезні фінансові ресурси, сучасні ТНК перетворюються на глобальні центри продукування інновацій, що кардинальним чином змінює напрями інноваційного розвитку світу. Ефективність інноваційного розвитку ТНК залежить від сукупності певних умов, чільне місце в котрих належить інвестиціям.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед науковців, що присвятили свої праці дослідженню тенденцій руху прямих іноземних інвестицій ТНК можна відзначити таких вчених, як І.О. Давидова, К.Ю. Величко, О.І. Печенка [1], В. Кухарик [2], В.М. Левківський, А.В. Рибчук [3], О.В. Немировська [4], М.Г. Слоква, О.С. Трегубов [7] та інших. Проте, слід відзначити, що особливості динаміки руху прямих іноземних інвестицій ТНК під впливом глобалізаційних процесів недостатньо висвітлені в частині їх інноваційної спрямованості, що зумовлює необхідність подальших досліджень.

Формулювання цілей статті. Дослідити тенденції та динаміку руху прямих іноземних інвестицій транснаціональних корпорацій в сучасних умовах розвитку глобалізаційних процесів та їх роль в інноваційному розвитку.

Методологічною основою даного дослідження є положення базових економічних теорій та сучасних концепцій розвитку сучасного капіталу і транскордонного інвестування. Інформаційну базу склали офіційні статистичні дані спеціалізованих організацій ООН, насамперед ЮНКТАД [9] і інших міжнародних економічних та фінансових інституцій.

Виклад основного матеріалу

Поряд із значним розширенням масштабів діяльності класичних транснаціональних корпорацій, у світовому господарстві з'явилися нові учасники та інвестори, представлені ТНК з країн, що розвиваються, великими державними корпораціями, фондами національного добробуту та приватними фондами прямих інвестицій. Така ситуація на глобальному ринку капіталів запровадила нові тенденції діяльності і змінила наслідки для інвестиційної політики на національному і міжнародному рівнях, як для держав базування (джерел інвестицій), так і для країн, що їх приймають.

Зміни напряму інвестиційних потоків спостерігалися і раніше, але в останнє десятиріччя став особливо очевидним і помітно зростаючим такий новий феномен з країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою в транскордонному русі інвестицій. Зміну ролі таких груп держав і стратегію їхньої участі у глобальному процесі руху капіталу необхідно розглядати в контексті загальної трансформації світового господарства та зміщення балансу сил.

На сучасному етапі нестабільність глобальної економіки сприяє формуванню новим можливостям для розвитку країн зі швидкими змінами внутрішніх економічних процесів, оскільки фінансово-економічна криза найбільше торкнулася розвинених держав. Безумовно, збитки для ринків, що розвиваються, також виявилися значними, але навіть кризові явища не змогли переламати їх стійку тенденцію до зростання [5]. Цю тезу підтверджують статистичні дані щодо динаміки макроекономічних показників у різних групах країн світу.

Фінансова криза надала імпульс процесу зміщення традиційного центру економічного впливу від розвинених країн світу до країн, що швидко розвиваються і до низки держав з перехідною економікою. Такі зміни в останнє десятиріччя відображають якісне зрушення в розстановці сил у світовому господарстві. Окрім цього, МВФ прогнозує подальше зростання у глобальній економіці частки прямих іноземних інвестицій (ПІІ) за рахунок країн з ринками формування та розвитку із збереженням цього тренду в перспективі.

Тенденції зміни пріоритетів бізнесу в географії інвестування простежуються і в динаміці руху капіталу в міжнародному просторі. Обравши для порівняння групу розвинених країн з потужним транснаціональним капіталом (країни ЄС, Великобританія, США, Канада і Японія), а також азійські країни та країни Латинської Америки, які найбільшою мірою були включені в глобальні ланцюги вартості (табл. 1 і 2), доходимо наступних висновків.

Таблиця 1 Надходження прямих іноземних інвестицій та їх динаміка у провідних країнах та регіонах світу за 2014-2022 рр., в млн. дол

Джерело: сформовано автором за [10; 11]

Зниження ПІІ у розвинених країнах у 2022 р. було викликане невизначеністю напрямів розвитку бізнесу на фінансових ринках та скороченням стимулюючих заходів, при цьому мінливий характер потоків ПІІ на розвинених ринках виявив істотний вплив на підсумковий результат.

Так, у Великобританії надходження інвестицій скоротилося майже на 50%. У Сполучених Штатах, де надходження капіталу впало на 26%, значну роль зіграло скорочення вартості транскордонних злиттів та поглинань. ПІІ до Канади скоротилися майже на 12% (до 53 млрд доларів), оскільки транскордонний обсяг ПІІ впав на 37%. Як і у 2021 р., великі зміни в обсягах ПІІ відбулися у видобувних галузях.

Таблиця 2Експорт прямих інвестицій та їх динаміка у провідних країнах та регіонах світу (2014-2022 рр.), в млн дол

Джерело: сформовано автором за [10; 11]

Незважаючи на збільшення надходжень ПІІ в абсолютному виразі до могутніх розвинених країн, темпи зростання потоків ПІІ в 2022 р. до країн, що розвиваються стали очевидними і загалом збільшилися (на них припало понад дві третини світових ПІІ, порівняно з 60% у 2021 р.).

В 2022 р. кількість інвестиційних проектів (включаючи проекти «з нуля» та міжнародні угоди проєктного фінансування) збільшилася на 14%. З оголошених в розвинених країнах великої кількості проєктів, частка країн, що розвиваються, досягла майже 40% інвестиційних надходжень відносно середнього показника 33% за останні два роки.

У 2022 р. також спостерігалося стрибкоподібне зростання ПІІ в Африці, за рахунок подвоєння кількості проєктів у Єгипті, де відбулося зростання інвестицій на 122% відносно минулого року та збільшення кількості проєктів у Південній Африці, Марокко і Кенії. Європейські інвестори на чолі з Великобританією, Францією та Нідерландами зберегли першість найбільших власників акцій ПІІ в Африці.

У Східній Азії кількість оголошених нових проєктів в цілому скоротилася на 17%. В той же час країни Азії, які розвиваються, стали найбільшими одержувачами ПІІ. На частку цього регіону припадає половина світових надходжень інвестицій. Кількість оголошених нових проєктів та угод міжнародного проєктного фінансування у регіоні зросла до 45, а інвестиції на 20%.

Потоки інвестицій до Китаю також мали тенденцію до зростання, що забезпечило їх рекордний обсяг - 189 млрд доларів. Збільшення було сконцентровано в обробних та високотехнологічних галузях - електроніці, зв'язку та обладнанні, які надходили, в основному, від європейських ТНК. При цьому транскордонний продаж злиттів і поглинань також зріс втричі і досяг 15 млрд доларів [8].

Потоки ПІІ до Південно-Східної Азії збільшилися на 5% і склали 223 млрд доларів США - це найвищий, зареєстрований будь-коли рівень для цього регіону. Вартість оголошених нових проектів та угод міжнародного проектного фінансування також зросла на 28 та 49% відповідно. Навпаки, вартість транскордонних злиттів та поглинань впала на 75% (до 12 млрд доларів).

Найбільш наглядно такі процеси спостерігаються на прикладі Сінгапуру - найбільшого отримувача інвестицій, де зафіксовано ще один рекорд, збільшення на 42% і або до 141 млрд доларів ПІІ (на його частку припадає майже дві третини потоків інвестицій до Асоціації держав Південно-Східної Азії).

У Південній Азії потоки ПІІ в Індію зросли на 10% (до 49 млрд доларів), що зробило її третьою за величиною країною, приймаючу інвестиції за оголошеними новими проектами і другою по величині за міжнародними угодами проектного фінансування.

Серед найбільших нових проектів були плани Foxconn (провінція Тайвань, Китай) та Vedanta Resources (Індія) з побудови одного із перших заводів з виробництва чіпів в Індії за 19 млрд доларів, а також проект на 5 млрд доларів з виробництва карбаміду в компаніях Total Energies (Франція) та Adani Group (Індія). У рамках угод із проектного фінансування Posco (Республіка Корея) та Adani Group було спонсоровано будівництво сталеливарного заводу вартістю 5 млрд доларів у Гуджараті [8].

Потоки інвестицій до Об'єднаних Арабських Еміратів збільшилися на 10%, досягнувши найвищого рівня за всю історію - 23 млрд доларів. Країна посіла четверте місце за кількістю нових проектів (997), збільшивши показник на 84%. Два найбільші проекти включали будівництво лікарні нейронної терапії, медичного університету та конференц-центру в Абу-Дабі компаніею Star Energy (Австрія) у рамках спільного підприемства вартістю 1,8 млрд доларів США з місцевими Royal Strategic Partners та MIG Group.

Значне збільшення ПІІ у 2022 р. спостерігалося в Південній та Латинській Америці і Карибському басейні за рахунок гірничо-видобувної промисловості та вуглеводнів.

У Центральній Америці обсяг прямих іноземних інвестицій досяг 44 млрд доларів США, що на 5% більше, ніж у 2021 р. Потоки до Мексики - другого за величиною одержувача інвестицій в Латинській Америці, збільшилися на 12% або до 35 млрд доларів США, за рахунок зростання нових інвестицій в акціонерний капітал та реінвестованих доходів. Обсяг чистого транскордонного продажу злиття та поглинання збільшився до $8,2 млрд (з менш ніж $1 млрд у 2021 р.).

В цілому, після різкого падіння міжнародних економік у 2020 році глобальні прямі іноземні інвестиції у 2022 р. скоротилися на 12 відсотків (до 1,3 трильйона доларів). Уповільнення було викликано глобальною полікризою: війною в Україні, високими цінами на продовольчі товари, енергоносії та борговим тиском. Міжнародні проектні та транскордонні злиття і поглинання особливо постраждали від більш жорсткіших умов фінансування, зростання процентних ставок при невизначеності ринків капіталу.

Глобальне середовище для міжнародного бізнесу та транскордонних інвестицій залишаеться складним і у 2023 році. Незважаючи на зменшення економічних перешкод, що сформували інвестиційні тенденції у 2022 році, геополітична напруга все ще висока. Останні потрясіння у фінансовому секторі додали невпевненості інвесторам. Експерти ЮНКТАД [9] прогнозують продовження тиску на глобальні ПІІ і в 2023 р. Попередні показники за 1 квартал 2023 року свідчать, що слабкі їх тенденції в міжнародному проектному фінансуванні при злитті та поглинанні продовжуються.

Слід відмітити, що під впливом помітно мінливої ситуації на світових ринках та у зовнішньоекономічних відносинах спостерігаеться формування нових тенденцій експорту прямих іноземних інвестицій із різних за розвитком економіки країн.

Провідні країни світу зберігають лідерство ПІІ в багатьох країнах: Бразилії, ОАЕ, Китаї, Єгипті, Індії. ТНК Сполученого Королівства збільшили прямі іноземні інвестиції за кордон до 130 мільярдів доларів (зі 108 мільярдів доларів у 2021 р.), що головним чином здійснилося за рахунок реінвестованих доходів та зростання внутрішньо- фірмових кредитів.

ТНК США збільшили свої інвестиції за кордоном на 6,6% (до 373 млрд доларів). Транскордонні придбання в результаті злиття та поглинання в США зросли на 21% і досягли рекордних 273 млрд доларів. Найбільше зростання спостерігалося у сфері інформації та телекомунікації, а також в адміністративних та допоміжних послугах. Серед більш 40 глобальних угод (на загальну суму понад 5 млрд доларів) 15 із них укладено у США.

Японські та австралійські ТНК також збільшили зарубіжні інвестиції. Відтік капіталу з Японії зріс на 10% до $161 млрд, що зробило її другою за величиною краї- ною-інвестором в світі.

Загалом у даному рейтингу домінують ТНК так званого першого покоління («азіатські тигри») - Гонконгу, Тайваню, Сінгапуру та Південної Кореї, які представлені майже 50 компаніями. Виробництва Європейського Союзу, які за часом виникнення можна віднести до другого покоління ТНК країн світу, що розвиваються мають у своєму складі понад 40 корпорацій. Слід також зазначити, що вже формується третє покоління ТНК з країн, що розвиваються в Латинській Америці, Персидській затоці та АСЕАН (за кількістю компаній тут виділяються Малайзія і Мексика).

Аналіз ситуації, що склалася у глобальному інвестиційному процесі, дозволив виявити комплекс нових тенденцій та явищ, на які слід звернути особливу увагу:

- масштаби транскордонного світового припливу ПІІ у 2022-2022 рр. залишилися суттєво нижчими (майже на 33%) рекордного рівня 2015 р., що свідчить про їх найбільшу чутливість до кризових явищ та необхідність більшого часу для відновлення status quo, ніж в інших секторах світової економіки (наприклад, докризові обсяги глобального ВВП в міжнародній торгівлі ще не досягнуті рівня 2010 р.);

- вперше в історії статистичних спостережень у 2014-2022 рр. приплив ПІІ в перехідні економіки, що розвиваються, перевищив - 70% (у вартісних обсягах) транскордонних прямих світових інвестицій;

- за всіма розглянутими напрямами транскордонного руху капіталу стійке зростання продемонстрували країни, що розвиваються і держави з перехідною економікою, у той час як у розвинених країнах приріст притоку ПІІ продовжує здійснюватися, як правило, тільки за рахунок взаємних угод зі злиття та поглинання, що мають обмежений ефект впливу на економічне зростання;

- відбулася зміна географії походження ПІІ: від традиційного напряму руху капіталів - з розвинених країн («Північ») до економік країн, що розвиваються («Південь») і перехідних («Схід») - як стійка тенденція нових потоків ПІІ - за напрямами «Південь - Північ» і навіть «Південь - Схід».

- закономірність ускладнення векторної зміни світових потоків капіталу. Цей процес, як правило, охоплює дві категорії: інвестиції та інновації, саме їх безпосередня взаємодія дає змогу активно розширювати виробництво, збільшувати прибуток, оновлювати основні засоби тощо.

Під впливом нових факторів (тенденцій) відбувається трансформація основного напряму руху глобальних потоків ПІІ жорсткою віссю «Північ-Південь» до формування трикутника «Північ-Південь-Схід»1. Ця конфігурація транскордонного руху капіталу характеризується наявністю нових і досить стійких двосторонніх зв'язків, зумовлених, зокрема, факторами технологічного лідерства «Північ», з одного боку, і наздоганяючого розвитку «Півдня» і «Сходу» - з іншого.

Таким чином, можна констатувати, що зазначена вище сукупність тенденцій у глобальних потоках ПІІ формує нову якість процесів у транскордонному русі капіталу. Окрім цього, необхідно виділити ще низку факторів, що характеризують нинішній етап розвитку глобальних процесів в інвестиційній сфері та механізмах їх реалізації:

- велику волатильність динаміки основних способів капіталовкладень від угод зі злиття та поглинання до реалізації інноваційних проєктів (інноваційних продуктів, інноваційних послуг, інноваційних технологій тощо), що демонструють різноспрямо- вані тенденції зростання у різних групах держав світу;

- механізм глобального руху капіталу став складнішим - відбулася трансформація первинних джерел ПІІ (домінують реінвестовані доходи, а не участь у капіталі, як було раніше);

- посилилося застосування нетрадиційних форм вкладення капіталів;

- з'явилися нові методи інвестиційної політики, які вже безпосередньо не мають фінансової складової (набули поширення інноваційні способи виробництва, не пов'язані з участю в капіталі).

Висновки

У результаті проведеного дослідження визначено та систематизовано сукупність основних тенденцій, які у посткризових умовах формують на глобальному рівні нову якість транскордонних ПІІ. Ці тренди змінили характер та напрями світового руху інвестицій у цілому, включаючи ринки позичкового та підприємницького капіталу, каталізатором яких виступили фінансові та економічні наслідки кризи, а також позитивні тенденцій науково-технічного прогресу, що дає змогу здешевити основний капітал і зменшити його витрати на одиницю продукції.

Нині ще важко достовірно прогнозувати можливості нового покоління корпорацій, у тому числі країн Європейського Союзу та США і їх спроможність у посткри- зовий період ефективно управляти своїми зарубіжними активами з погляду їхнього поступального розвитку в умовах турбулентності нинішнього етапу глобалізації. Криза породила диспропорції у світовому русі інвестицій і досі ще не зрозуміло, чи зможуть країни, що розвиваються, збалансувати цю систему до появлення наступної хвилі викликів та загроз глобального масштабу і чи з'являться у них нові драйвери зростання. Інвестиційне забезпечення важливе для ТНК, особливо для здійснення інноваційних рішень. Воно вимагає приймати рішення щодо ефективного розміщення інвестиційних ресурсів [6].

Однак навіть, якщо темпи залучення країн у транскордонний рух капіталів сповільняться, глобальні та транснаціональні виробничі мережі, що виникли в результаті їх діяльності, навряд чи зникнуть. Це означає, що позитивні ефекти транскордонної активності зберігають для приватного сектору цих країн, є можливість проникати на нові ринки, отримувати доступ до інноваційних технологій та ресурсів, а також дивер- сифікувати ризики, зменшуючи витрати та підвищуючи конкурентоспроможність.

У результаті створюється нова функціональна модель участі для перехідних економік у сфері руху капіталу, що відображає глобальні зрушення у світовому господарстві загалом, навіть трансформацію політико-економічного розміщення сил різних груп країн і формування багатополярності центрів зростання.

Список використаних джерел

1. Давидова І.О., Величко К.Ю., Печенка О.І. Транснаціональні корпорації. Харків : Форт, 2018. 175 с. URL: https://repo.btu.kharkov.Ua/bitstream/123456789/10403/1/Davydova_ Transnational_corporations_NP_2018.pdf

2. Кухарик В. Сучасні тенденції розвитку міжнародної інвестиційної діяльності ТНК. Економічний часопис Волинського національного університету імені Лесі Українки. 2020. № 3. C. 32-43. DOI: https://doi.org/10.29038/2411-4014-2020-03-32-43

3. Левківський В.М., Рибчук А. В. Глобальні тенденції інвестиційної діяльності ТНК у сучасних умовах. Економічний форум. 2018. № 2. С. 57-63.

4. Немировська О.В. Механізм регулювання взаємодії національної економіки з транснаціональними корпораціями. Економіка та держава. 2015. № 12. С. 121-125.

5. Пилипенко Г.М., Федорова Н.Є. Теоретико-методологічний аналіз розвитку соціально-економічних систем у контексті прогресу. Економічний вісник Національного гірничого університету. 2016. № 3 (55). С. 9-21.

6. Пилипенко Г.М., Чернобаєв В.В. Механізм ініціювання інноваційного розвитку в Україні. Економічний вісник національного гірничого університету. 2005. № 1.С. 7-12.

16 ¹

7. Слоква М.Г., Трегубов О.С. Сучасні тенденції міжнародного руху капіталів у контексті інтенсифікації глобалізаційних процесів. Вісник Донецького національного університету. Серія В. Економіка і право. 2015. № 1. С. 323-328.

8. The FDI Report 2023. URL: https://www.fdiinsights.com/fdi/report2023

9. UNCNADstat. URL: https://unctadstat.unctad.org/EN/

10. World investment report 2023. 252 p. URL: https://unctad.org/system/files/official-document/ wir2023_en.pdf

11. World investment report 2017. 231 p. URL: https://unctad.org/system/files/official-document/ wir2017_en.pdf

References