Система стратегічних комунікацій на прикладі Північноатлантичного альянсу (НАТО)

Размещено на http://www.allbest.ru

Міжрегіональна Академія управління персоналом

Система стратегічних комунікацій на прикладі Північноатлантичного альянсу (НАТО)

Кудрявський Іван Володимирович докторант

Анотація

В умовах відбиття Силами оборони України російського широкомасштабного вторгнення, враховуючи аналіз історичних джерел, не залишається сумніву у тому, що поряд зі збройною агресією російська інформаційна агресія є однією з найнебезпечніших загроз як для української державності, так і для життя, фізичного і психологічного здоров'я кожного українця. Питання деструктивного інформаційно-психологічного впливу противника у когнітивній сфері потребує комплексного вирішення і таких підходів до розбудови державного управління, які стануть запорукою безпеки інформаційного простору, зокрема в умовах кризи, а тим більше - війни. Однією з результативних форм протидії інформаційній агресії урядів тоталітарних держав та терористичних організацій, що не вимагає значного обмеження демократичних прав і свобод, є система стратегічних комунікацій, яка застосовується НАТО та країнами-членами НАТО. Такий підхід значною мірою реалізований Силами оборони України і вже продемонстрував свій результат. Враховуючи викладене, доцільно дослідити, як працюють стратегічні комунікації і що з досвіду їх застосування найбільш доцільно запозичити в ході реформування національної системи державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору.

Мета запропонованого дослідження: пошук способів підвищення ефективності механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору шляхом аналізу системи стратегічних комунікацій НАТО.

Завдання дослідження полягає в аналізі наукових публікацій, історичних праць та інших джерел, що надають можливість вивчити досвід функціонування системи стратегічних комунікацій НАТО та країн-членів НАТО, інформаційних дій збройних сил та урядів демократичних держав, передусім - в рамках протидії деструктивному інформаційно-психологічному впливу тоталітарних режимів та терористичних організацій з метою більш якісного формування пропозицій щодо розвитку системи державного управління захистом безпеки інформаційного простору.

Наукова новизна дослідження і його результатів полягає в комплексному розгляді питання сучасного державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору з акцентуацією уваги на іноземний досвід, методику організації системи зниження ефективності деструктивного інформаційно-психологічного впливу противника на прикладі стратегічних комунікацій НАТО, що могла б бути застосована максимально результативно в умовах відбиття Силами оборони України широкомасштабного російського збройного вторгнення.

Методологія. В ході роботи застосовано такі методи наукового дослідження: історичний, порівняльного аналізу, ретроспективного аналізу, аналізу та синтезу, дедукції, індукції, системно-структурний, лінгвістичний, формально-логічний.

У висновках доводиться, що система стратегічних комунікацій є однією з найбільш оптимальних для застосування в Україні на сучасному етапі, за умов відбиття російського широкомасштабного вторгнення, а також на стратегічну перспективу. Сформульовані конкретні пропозиції технічного, організаційного, освітнього, культурного і правового характеру, які дозволять підвищити раціональність розгортання та ефективність функціонування системи стратегічних комунікацій, а також підвищити ефективність державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору.

Ключові слова: державне управління, інформаційний простір,

інформаційна війна, стратегічні комунікації російська агресія, інформаційно- психологічний вплив.

Kydriavskyi Ivan Volodymyrovych Doctoral student, Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv

STRATEGIC COMMUNICATIONS SYSTEM ON THE EXAMPLE OF THE NORTH ATLANTIC ALLIANCE (NATO)

Abstract

As the Ukrainian Defense Forces repelled a large-scale Russian invasion, and based on an analysis of historical sources, there is no doubt that, along with armed aggression, Russian information aggression is one of the most dangerous threats to Ukrainian statehood and to the life, physical and psychological health of every Ukrainian. The issue of the enemy's destructive information and psychological influence in the cognitive sphere requires a comprehensive solution and approaches to the development of public administration that will ensure the security of the information space, in particular in times of crisis. One of the most effective forms of countering information aggression by governments of totalitarian states and terrorist organizations, which does not require significant restrictions on democratic rights and freedoms, is the system of strategic communications used by NATO and NATO member states. This approach has been largely implemented by the Ukrainian Defense Forces and has already demonstrated its effectiveness. In view of the above, it is advisable to study how strategic communications work and what from the experience of their application is most appropriate to borrow in the course of reforming the national system of public administration in the field of information space security.

The purpose of the proposed study is to find ways and means to improve the efficiency of public administration mechanisms in the field of information space security protection by analyzing NATO's strategic communications system.

The objective of the study is to analyze scientific publications, historical works and other sources that provide an opportunity to study the experience of the functioning of the strategic communications system of NATO and NATO member states, information actions of the armed forces and governments of democratic states, primarily in the framework of countering the destructive information and psychological influence of totalitarian regimes and terrorist organizations in order to better formulate proposals for the development of the system of state management of information space security.

The scientific novelty of the study and its results is a comprehensive consideration of the issue of modern public administration in the field of information space security protection with a focus on foreign experience of information actions, methods of organizing an effective system for reducing the effectiveness of the enemy's destructive information and psychological influence on the example of NATO strategic communications, which could be used as efficiently as possible in the context of repulsing a large-scale Russian armed invasion by the Ukrainian Defense Forces.

Methodology. The following methods of scientific research were used in the course of the study: historical, comparative analysis, retrospective analysis, analysis and synthesis, deduction, induction, systemic and structural, linguistic, and formal logical.

The conclusions recognize that the system of strategic communications is one of the most optimal for use in Ukraine at the present stage, in the context of repulsing Russia's large-scale invasion, as well as in the strategic perspective. Specific proposals of a technical, organizational, educational, cultural and legal nature are formulated that will increase the rationality of deployment and efficiency of the strategic communications system, as well as improve the effectiveness of public administration in the field of information space security.

Keywords: public administration, information space, information warfare, strategic communications Russian aggression, information and psychological influence.

Постановка проблеми. Деструктивний інформаційно-психологічний вплив інтенсивно використовується російським режимом у ході підготовки та реалізації збройної агресії, причому у всіх доступних агресору формах. Вони включають зокрема агресивну пропаганду, спрямовану на різні цільові аудиторії: проти власного населення, проти мешканців і воєнно-політичного керівництва України та проти урядів і суспільств третіх країн, зокрема - союзників України. Крім того, активно діють російські підрозділи інформаційно-психологічних операцій, які зазвичай проводять акції, серії акцій і операції тактичного й оперативного рівня, спрямовані проти особового складу конкретних військових частин та підрозділів Сил оборони України, проти населення конкретних міст, сіл, регіонів, місцевостей. Такий розподіл цільової аудиторії дозволяє застосувати більш диференційований підхід і посилити психологічну складову. Крім того, формуванням суспільної думки у суспільствах інших держав на стратегічному рівні займаються центри зарубіжної воєнної інформації, які зазвичай є підрозділами прямого підпорядкування 12-го управління ГУ ГШ ЗС РФ (відомого раніше як ГРУ) [1]. Розробку способів деструктивного інформаційно-психологічного впливу у когнітивній сфері та втілення їх у життя протягом багатьох років реалізовує так званий “центр наукової, політичної думки та ідеології” (“центр Сулакшина”). Також до агресії, зокрема й інформаційної, активно залучаються російські підрозділи, створені за принципом мережевої розвідки, діяльність та агентурний склад яких нерідко досить важко ідентифікувати, і які формуються для заходів відверто терористичного характеру, як у сфері планування та здійснення диверсій, так і в питаннях планування та здійснення деструктивного інформаційно-психологічного впливу. І це далеко не повний перелік арсеналу сил і засобів, які застосовуються в ході забезпечення акціями, серіями акцій та операціями деструктивного інформаційно-психологічного впливу російської агресії проти України. При будь-якому дослідженні окреслених питань необхідно враховувати латентність такої діяльності і складність у здобуванні достовірної інформації, зокрема для наукового дослідження, оскільки вона зазвичай досить ретельно охороняється.

З викладеного випливає поєднання у засобах, які застосовує агресор, підходів організації деструктивного інформаційно-психологічного впливу, характерних для антидемократичних режимів, які характеризуються значними фінансовими ресурсами, жорсткою ієрархічною системою та централізацією у прийнятті й реалізації рішень, з децентралізованими мережевими підходами, характерними для підпільних рухів і сучасних терористичних організацій.

Сфера захисту безпеки інформаційного простору в принципі передбачає різні загрози з боку дуже різноманітних суб'єктів наповнення інформаційного простору, які можуть діяти як свідомо, з чітко визначеною метою, так і неусвідомлено. Але в даному випадку ми маємо справу з поєднанням кардинально різних методик, які спрямовані на одну мету, виконують різні, максимально характерні для кожної з них та зручні у реалізації завдання і в своїй синергії здатні продемонструвати достатньо високу результативність, чого у жодному випадку не можна недооцінювати.

Також при пошуку шляхів удосконалення системи державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору необхідно враховувати обмеження, характерні для умов української держави та громадянського суспільства. Ключовим таким обмеженням є недопустимість через мотивацію посилення безпекових питань здійснювати значне обмеження прав і свобод людини і громадянина. Демократичне за своєю природою українське суспільство, що володіє високим рівнем самоорганізації у критичних ситуаціях та здатне, як показує практика останніх десятиліть, протистояти дуже серйозним викликам в умовах гострої кризи, попри готовність пожертвувати багатьма своїми інтересами за необхідності, абсолютно не сприймає ідей відмови від демократичних цінностей та всього, що може бути розціненим як спроба узурпації влади. Критичність у сприйнятті більшості інформації, що озвучується у політичному або воєнно-політичному контексті, з одного боку, є певною перешкодою при налагодженні комунікації держави та громадянського суспільства, але з іншого боку - наявність у значної частини громадян добре розвинутого критичного мислення та природна традиційна здатність піддавати сумніву і критиці майже всю інформацію, яка з'являється на рівні публічного обговорення, дозволяє українському суспільству протистояти тотальній російській пропагандистській машині глобального масштабу, якій ані за фінансовими спроможностями, ані за інституційними, ані за методичними наша держава банально не має чого протиставити, якби, наприклад, ми хотіли реагувати на російські інформаційні загрози симетричними методами й аналогічними засобами. Через зовсім різні ресурсні можливості без зазначених ментальних і традиційних факторів таке протистояння вірогідно завершилося б швидкою поразкою.

Система стратегічних комунікацій, яка зараз перебуває на озброєнні Північноатлантичного альянсу та країн-членів НАТО, не є чимось статичним і постійно розвивається. Вона призначена для того, щоби ефективно вести комунікацію на різних рівнях (стратегічному, оперативному й тактичному) і протистояти різноманітним загрозам, включно з загрозами з боку антидемократичних режимів, які характеризуються значними ресурсами та значною централізацією управління, а також загрозами з боку терористичних організацій, небезпечних своєю гнучкістю й децентралізованістю прийняття рішень і реалізації інформаційних дій. Більше того, 22 вересня 2015 р. Секретарем Ради національної безпеки і оборони України О. Турчиновим і Генеральним Секретарем НАТО Є. Столтенбергом було підписано документ про партнерство зі стратегічних комунікацій між Україною та НАТО [2]. З цього часу багато принципів та методів, на основі яких функціонують стратегічні комунікації в НАТО, реалізовуються при формуванні системи комунікацій Силами оборони України та іншими українськими державними інституціями. Що не менш важливо, система стратегічних комунікацій як така зовсім не вимагає надмірного зниження рівня дотримання прав і свобод людини та громадянина, відмови від демократичних цінностей і принципів за умов кризи, що робить її можливо не ідеальним, але точно оптимальним варіантом для вивчення та імплементації в українське законодавство і систему державного управління. Звичайно, враховуючи умови формування концепції стратегічних комунікацій та досвід їх застосування, нормативно-правові акти Північноатлантичного альянсу не можуть бути сліпо скопійованими без врахування “особливостей місцевості”, тим більше що навіть у самих цих нормативних актах містяться відповідні застереження, де сформульована необхідність відповідного аналітичного підґрунтя прийнятих рішень. Але вивчення системи стратегічних комунікацій, іноземного та українського досвіду її впровадження й застосування, зокрема в умовах відбиття Силами оборони України широшомасштабного російського вторгнення, є безумовно необхідним у ході пошуку шляхів удосконалення української системи державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору.

Завдання дослідження полягає в аналізі наукових публікацій, історичних праць та інших джерел, що надають можливість вивчити досвід функціонування системи стратегічних комунікацій НАТО та країн-членів НАТО, інформаційних дій збройних сил та урядів демократичних держав, передусім - в рамках протидії деструктивному інформаційно-психологічному впливу тоталітарних режимів та терористичних організацій з метою більш якісного формування пропозицій щодо розвитку системи державного управління захистом безпеки інформаційного простору.

Методологія. В ході роботи застосовано такі методи наукового дослідження: історичний, порівняльного аналізу, ретроспективного аналізу, аналізу та синтезу, дедукції, індукції, системно-структурний, лінгвістичний, формально-логічний.

Аналіз досліджень і публікацій. Інформаційний матеріал, необхідний для аналізу інформаційних дій та в цілому функціонування системи стратегічних комунікацій міститься у працях багатьох дослідників. Серед них Д. Дубов, А. Баровська, О. Меленко, Т. Ілюк, М. Павлюх, С. Кушней, Т. Сивак, В. Осьодло, Л. Будагьянц, Є. Гарькавий та ін [2, 4, 5, 6, 7, 11, 12]. Також першоджерелами, що визначають правила функціонування системи стратегічних комунікацій, є стандарти НАТО зі стратегічних комунікацій, з інформаційних операцій, з психологічних операцій, з цивільно-військового співробітництва та ін. [3, 8, 9, 10].

Мета запропонованого дослідження - пошук шляхів і способів підвищення ефективності механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору шляхом аналізу системи стратегічних комунікацій НАТО.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих результатів. Відповідно до першоджерела, Доктрини НАТО зі стратегічних комунікацій AJP-10, стратегічні комунікації у військовому контексті НАТО - це інтеграція комунікаційних можливостей та інформаційних функцій персоналу в інші види військової діяльності з метою розуміння і формування інформаційного середовища на підтримку стратегічних цілей і завдань НАТО [3].

Стратегічні комунікації включають наступні складові компоненти: публічну дипломатію; зв'язки з громадськістю; військові зв'язки (цивільно- військове співробітництво); інформаційні та психологічні операції; системні, скоординовані заходи, спрямовані на просування стратегічних цілей держави [4. С. 44].

Публічна дипломатія - це органічна штабна спроможність, яка сприяє досягненню військових цілей і завдань НАТО шляхом своєчасного донесення достовірної точної інформації до різних аудиторій [3]. В контексті державного управління (не лише військового) публічна дипломатія є невід'ємною частиною стратегічних комунікацій держави, а сама вона розглядається як система заходів, за допомогою яких держава комунікує з громадськістю інших держав та впливає на формування суспільної думки населення інших країн для просування своїх національних інтересів і реалізації зовнішньополітичних цілей [5. С. 69]. Ключовим свого роду “запобіжником” у функціонуванні публічної дипломатії є те, що вона передбачає поширення точної достовірної інформації. Публічна дипломатія - це система діалогу з іноземною аудиторією. Однак зовсім недоцільно ототожнювати публічну дипломатію з пропагандою. Принципова відмінність публічної дипломатії полягає у тому, що методи її діяльності не містять такого компоненту, як дезінформація, а в основі роботи її механізмів лежить правильне висвітлення вигідних для держави подій [6. С. 126]. Це не означає, що публічна дипломатія повністю виключається з процесу реалізації інформаційних та психологічних операцій, але поширення дезінформації (фейків) в рамках публічної дипломатії недопустиме. Це кардинально відрізняє систему стратегічних комунікацій, яка зазвичай застосовується розвинутими демократичними державами та міжнародними організаціями, що підтримують демократичні цінності, від класичної пропаганди тоталітарних режимів чи терористичних організацій, де будь-які суб'єкти централізовано озвучують лінію керівництва без огляду на достовірність даних, а правда може талановито переплітатися з вигідними ситуативно домислами.

Зв'язки з громадськістю (PR) - особливий вид діяльності, змістом якої є цілеспрямоване формування вигідної державі (органу влади) громадської думки у тієї чи іншої цільової аудиторії, система зі створення, підтримки та трансформування іміджу як процесу управління каналами його поширення й сукупність цілеспрямованих контактів із суспільством у межах загальної іміджевої концепції, соціальна підтримка діяльності органів публічного управління та їх представників [7. С. 31]. Як і в публічній дипломатії, для зв'язків з громадськістю не передбачене застосування дезінформації. Вважається, що репутаційні втрати держави від поширення фейків каналами публічної дипломатії або зв'язків з громадськістю будуть значно більшими, аніж можлива користь від ситуативної підтримки дезінформацією з офіційних джерел діяльності у сфері інформаційних чи психологічних операцій. Основна різниця між публічною дипломатією та зв'язками з громадськістю, окрім аудиторій (для публічної дипломатії більш характерна аудиторія - уряди та суспільства інших держав, для зв'язків з громадськістю першочергове завдання - достовірне і точне інформування власного суспільства, хоча в сучасному інформаційному просторі ці межі часто розмиваються), полягає у характері здійснення. В рамках публічної дипломатії більш прийнято застосовувати пряму мову осіб, які приймають рішення, - зазвичай це керівники високого рівня. Хоча може допускатися виступ спеціально уповноваженого речника. Для зв'язків з громадськістю більш характерна публікація певного контенту, створеного відповідною службою зв'язків з громадськістю (прес-службою). У рамках публічної дипломатії висловлюється особиста позиція керівника як представника держави, який прийняв рішення, на яке уповноважений, що відповідає державній політиці. Зв'язки з громадськістю зазвичай презентують офіційну позицію від імені певного підрозділу, відділу, управління, іншої інституції. Озвучені положення швидше опис поширеної практики і не є абсолютною догмою. Адже будь-яка інформація, поширена у сучасному світі, може за дуже короткий термін потрапити до різних аудиторій: запланованих і не запланованих; внутрішніх та іноземних тощо. Основні спільні риси між зв'язками з громадськістю та публічною дипломатією у тому, що обидві ці складові можуть озвучувати (поширювати) інформацію відкрито як для внутрішньої, так і для іноземних аудиторій, і для них обох недопустиме поширення дезінформації та фейків. Це той “запобіжник”, який дозволяє зберегти критичне мислення своїх цільових аудиторій та отримати певну інформаційну перевагу (адже систематичною брехнею пропаганди тоталітарних режимів критичне мислення їх внутрішніх аудиторій значно притуплюється), а також можливість контролю з боку суспільства в розумних межах і дотримання демократичних принципів.

Інформаційні операції - це функція персоналу з аналізу, планування, оцінки та інтеграції інформаційної діяльності з метою створення бажаного впливу на волю, розуміння і можливості (спроможності) супротивників, потенційних супротивників та аудиторій на підтримку цілей місії [8].

Психологічні операції (PSYOPS) - це спланована психологічна діяльність з використанням методів комунікації та інших засобів, спрямованих на визначені аудиторії з метою впливу на сприйняття, ставлення та поведінку, що впливають на досягнення політичних і військових цілей [9].

В умовах кризи, а тим більше - війни з противником, який не обмежує себе у засобах, зокрема й деструктивного інформаційно-психологічного впливу, неможливо здобути перевагу в оперативному середовищі, у тому числі - в інформаційному середовищі, повністю відмовившись від такого ефективного методу, як дезінформація та введення противника в оману. Тому інформаційні та психологічні операції передбачають поширення як достовірної інформації, так і дезінформації, якщо цього вимагає оперативна обстановка. Але і тут є фактор стримування та обмеження, який дозволяє уникнути грубого порушення демократичних прав і свобод та відрізняє систему стратегічних комунікацій, яка по суті є потужним бойовим інструментом у сучасних реаліях, від агресивної пропаганди тоталітарних режимів чи терористичних організацій. Таким обмеженням є заборона на проведення інформаційних і психологічних операцій проти власного населення та особового складу. Недопустиме також їх проведення проти урядів та громадськості країн-партнерів. Якщо необхідно переконати згадані аудиторії - це прийнято робити за допомогою точних достовірних даних, у яких допускаються оціночні судження але не допускається дезінформація (фейки). Поряд з тим, інформація, поширена для інформаційного чи психологічного впливу на противника відкритими каналами (соціальні мережі, месенджери, медіа тощо), може потрапити до аудиторій, для яких вона не призначена, і, за певних обставин, вплинути на них. Персонал інформаційних або психологічних операцій хоча і повинен передбачати різні ефекти своїх дій, зокрема і незаплановані, але не може нести відповідальність за усі без винятку поширення свого контенту, особливо з елементами певних маніпуляцій ворога чи третіх сторін. Саме тому для суб'єктів, які розбудовують систему стратегічних комунікацій, дуже важливо, щоби власні аудиторії (представники громадянського суспільства, військові тощо) володіли необхідним рівнем критичного мислення та могли відрізнити достовірну інформацію, опубліковану офіційними джерелами або джерелами, які не приховують авторства матеріалів, від дезінформації як авторства противника, так і тієї, яка поширюється власним персоналом інформаційних і психологічних операцій. Такі умови створюють можливість протистояти противнику, який вкладає в агресивну централізовану пропаганду неспівмірно більше ресурсів. Адже населення противника, що перебуває під впливом такої пропаганди тривалий час і є жертвою соціальної інженерії, зазвичай у своїй переважній більшості характеризується нижчим рівнем критичного мислення, яке прагне нейтралізувати агресивна пропаганда будь-якого тоталітарного режиму.

Цивільно-військове співробітництво - спільна функція, що включає набір сил і засобів, необхідних для підтримки досягнення цілей місії, і дозволяє командуванню НАТО ефективно брати участь у широкому спектрі цивільно-військової взаємодії з різноманітними невійськовими суб'єктами [10]. За досвідом російсько-української війни, цивільно-військове співробітництво дозволяє організувати доставку гуманітарної допомоги в район ведення бойових дій, сприяє евакуації цивільного населення та реалізовує інші завдання для послаблення гуманітарної кризи, яка характерна для усіх воєнних конфліктів, а особливо тих, де бере участь росія, чиї військові формування принципово нехтують нормами Міжнародного Гуманітарного Права та ведуть масований невибірковий вогонь по об'єктах цивільної, зокрема і критичної, інфраструктури. Крім того, саме персонал підрозділів цивільно-військового співробітництва здійснює евакуацію загиблих воїнів (“На щиті”).

Інструментарієм стратегічних комунікацій є такі можливості (інформаційні спроможності):

Комунікаційні спроможності:

медіаоперації;

психологічні операції.

Допоміжні сили та засоби:

кібернетичні операції (дії захисту і нападу у кіберпросторі);

електромагнітна війна (радіоелектронна боротьба та радіоелектронна розвідка); північноатлантичний альянс безпека

цивільно-військове співробітництво;

безпека операцій (OPSEC);

заходи введення в оману (“MILDEC”);

інформаційно-пропагандистська робота та залучення (ключових лідерів, лідерів громадської думки, інших осіб за необхідності);

маневр, присутність, оснащення, зовнішній вигляд військ (чи інших представників держави);

вогонь, фізичне знищення, фізичний вплив та інші кінетичні дії [3].

Як бачимо, стратегічні комунікації володіють достатньо потужним

інструментарієм, що дозволяє адекватно протистояти небезпечним інформаційним загрозам в умовах війни. Такий інструментарій, безумовно, є необхідним, оскільки без нього система стратегічних комунікацій просто не зможе реалізувати своє призначення, зокрема і захист безпеки інформаційного простору. Поряд з тим, сам по собі набір інструментів, особливо при надмірно централізованому керівництві, високій дисциплінованості та низькому рівні дотримання законодавства виконавцями і їх критичного мислення, міг би призвести до серйозних зловживань. Тому цінність та основа коректного функціонування системи стратегічних комунікацій полягає не лише в потужному інструментарії (ним можуть володіти і уряди тоталітарних держав і, в дещо меншій мірі, представники терористичних організацій), але, передусім, у дотриманні правил діяльності представників окремих складових стратегічних комунікацій, дотриманні їх основних принципів, часто закріплених відповідними нормативними положеннями та закладеній заздалегідь системі стримувань, спроможній ефективно забезпечувати профілактику зловживань, поряд з тим не знижуючи суттєво ефективність стратегічних комунікацій в цілому у контексті протидії зовнішнім загрозам та виконання інших завдань.

Поряд з тим, для ефективного та коректного функціонування системи стратегічних комунікацій життєво важливими є, з одного боку, професіоналізм та компетентність спеціалістів, які реалізовують діяльність окремих складових страткому, з іншого - наявність у них принциповості, готовності діяти відповідно до встановлених правил та відстоювати свою громадянську і професійну позицію. Функціонери з виключно формально-бюрократичними навичками отримання і передачі або виконання завдань без їхнього усвідомлення, критичного мислення та творчих здібностей навіть у невеликій кількості здатні перетворити елемент системи стратегічних комунікацій в інструмент зовсім іншого характеру із зовсім іншими функціями, діяльність якого точно не сприятиме ані ефективному виконанню завдань держави, ані, тим більше, захисту від інформаційних загроз громадянського суспільства.

Через специфічний потенціал стратегічних комунікацій щодо автономності, суб'єктності індивідів та суспільств у творенні соціальної реальності зростає роль та значення освіти в розвитку критичного творчого мислення, відкритого гуманістичного світогляду, цінностей демократії, свободи, солідарності, суспільного активізму і громадянської відповідаль-ності. В демократичному варіанті стратегічні комунікації саме передбачають особистісну зрілість громадян, їхню спроможність до критичного мислення, до формулювання та реалізації спільної політичної волі [11. С. 137].

Інформаційний простір та, відповідно, ефекти, які досягаються інформаційними (психологічними) діями складових системи стратегічних комунікацій, прийнято розглядати у трьох вимірах: фізичному, віртуальному та когнітивному. Виміри впливу виражаються у структурі, відповідно до якої простір взаємодії організовано в мережу фізичних, віртуальних і когнітивних систем для розуміння мети та наслідків дій. Виміри впливу підкреслюють взаємозалежності простору залучення аудиторій.

Фізичний вимір стосується фізичних наслідків для аудиторії. Це підземний, поверхневий, повітряний та космічний простір, де відбувається вся фізична діяльність і де проживає аудиторія, включно з усіма фізичними об'єктами та інфраструктурою, яка їх підтримує.

Віртуальний вимір стосується наслідків діяльності щодо зберігання, змісту й передачі аналогових і цифрових даних та інформації, а також усіх допоміжних комунікаційних та інформаційних систем і процесів. Розуміння віртуального виміру іноді зводять до мережі Інтернет, або взагалі звужують до середовища соціальних мереж, що, як бачимо, невірно.

Когнітивний вимір стосується наслідків для сприйняття, переконання, інтересів, цілей, рішеннь та поведінки аудиторій. Він охоплює усі форми взаємодії між ними (наприклад, економічну та політичну) [3]. Когнітивний вимір є найважливішим, адже він охоплює усвідомлені, неусвідомлені, індивідуальні та колективні процеси мислення і прийняття рішень. Без впливу (деструктивного чи конструктивного) у когнітивній сфері на аудиторії дії у віртуальному та фізичному вимірах інформаційного простору зазвичай не мають сенсу у контексті функцій стратегічних комунікацій. Саме тому для сучасних держав та міжнародних інституцій стратегічні комунікації виступають інструментом управління, метою якого є формування (коригування) соціальних систем на когнітивному рівні. Діючи в мережі глобально, реалізовуючи синхронізуючі і деконфліктуючі ефекти, стратегічні комунікації безпосередньо впливають на розвиток міжнародного інформаційного простору. Тобто стратегічні комунікації зосереджені на когнітивному вимірі глобального міжнародного середовища і забезпечують використання елементів національної стратегічної потужності та реалізації національних стратегічних програм у більш ефективний спосіб [12. С. 61].

Державне управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору в умовах відбиття Силами оборони України російського широкомасштабного вторгнення може бути ефективним та забезпечити захист української державності й населення України від російського деструктивного інформаційно-психологічного впливу лише за умов комплексного підходу. Цей підхід повинен передбачати як засоби захисту, так і засоби нападу, нейтралізації противника. Реалізацію таких завдань робить можливою належна розбудова та ефективне функціонування системи стратегічних комунікацій, що продемонструвала себе одним із найбільш ефективних сучасних комплексних рішень у протидії сучасним гібридним інформаційним загрозам. При цьому ключовим критерієм ефективності системи стратегічних комунікацій виступає результативність її функціонування при досягненні ефектів у когнітивній сфері. В контексті дослідження це зниження ефективності (нівелювання) ворожого деструктивного інформаційно- психологічного впливу у когнітивній сфері. Однак це завдання на практиці неможливо реалізувати без власного інформаційно-психологічного впливу у когнітивній сфері на противника. Причому, мова йде не лише про деструктивний інформаційно-психологічний вплив, але і про розвиток критичного мислення, зокрема і в населення та представників військових формувань противника, що дозволить їм менше піддаватися ворожій агресивній пропаганді, яку противник орієнтує на власне населення та представників власних військових формувань передусім.

Завдання розбудови системи стратегічних комунікацій та її подальшого функціонування не може обмежуватися реагуванням на виклики та загрози за фактом або діями, спрямованими на вирішення потреб сьогодення. Стратегічні комунікації, як свідчить сама назва, а також враховуючи контекст ситуації, у комплексі мають працювати також на випередження та на стратегічну перспективу.

Крім того, якщо матеріал деструктивного інформаційно-психологічного впливу спланований, створений та поширений противником, - він у будь- якому випадку матиме певну ефективність (яка залежатиме від ефективності функціонування наших механізмів державного управління у сфері захисту інформаційного простору) та становитиме певну загрозу для української державності і населення України. Тому безпеку інформаційного простору та когнітивну безпеку кожного українця буде можливим забезпечити належним чином у стратегічній перспективі лише у випадку перемоги у російсько- українській війні на таких умовах, коли противник буде нейтралізований і не зможе здійснювати деструктивний інформаційно-психологічний вплив на Україну та її населення. Це комплексне завдання, яке не може вирішуватися одними лише інформаційними спроможностями, але ефективність його виконання прямо залежить від належного функціонування системи стратегічних комунікацій.

Висновки та перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Система стратегічних комунікацій є однією з найбільш придатних для виконання комплексу завдань, серед яких реалізація функції захисту безпеки інформаційного простору відповідними інституціями державного управління.

Система стратегічних комунікацій дозволяє ефективно протистояти як інформаційним загрозам у вигляді агресивної пропаганди антидемократичних державних та політичних режимів, що виділяють безпрецедентні ресурси на реалізацію такої діяльності, так і гнучким гібридним інформаційним загрозам з боку терористичних організацій з мережевою системою планування та управління інформаційними і терористичними акціями. Це особливо важливо в умовах відбиття російської широкомасштабної агресії Силами оборони України, оскільки російські державні інституції та спецслужби поєднують у ході реалізації збройної агресії воєнні методи з терористичними.

Система стратегічних комунікацій у демократичному варіанті дозволяє протистояти деструктивному інформаційно-психологічному впливу, зокрема агресивній пропаганді противника, який володіє значно масштабнішими ресурсами: фінансовими, технічними, кадровими та іншими.

Поряд з тим, раціональна розбудова та ефективне функціонування системи стратегічних комунікацій вимагає належного рівня професіоналізму, свідомості та етичності у питаннях дотримання професійних стандартів від суб'єктів (посадових осіб державного управління, журналістів, медійників, лідерів громадської думки, інших суб'єктів поширення інформації, що мають вплив на формування інформаційного простору).

Система стратегічних комунікацій може функціонувати ефективно лише у тому випадку, коли внутрішні аудиторії (представники громадянського суспільства та своїх сил оборони) матимуть достатньо високий рівень культури споживання інформації, роботи з інформацією, достатньо розвинуте критичне мислення а також необхідні теоретичні знання і технічні навички у перевірці інформації на достовірність.

Протягом гібридного етапу російської збройної агресії проти України з 2014 року та сучасного етапу широкомасштабного збройного російського вторгнення з 2022 року у ході розбудови механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору в Україні вживаються заходи щодо розгортання та налагодження ефективного функціонування системи стратегічних комунікацій. Підписано низку документів про співпрацю у цьому напрямку з представниками країн-партнерів та Північно-Атлантичним Альянсом, засновано низку державних інституцій, регулярно проводяться як відомчі, так і загально-доступні курси і тренінги, покликані підняти рівень цифрової грамотності аудиторій. Така діяльність дала низку своїх позитивних результатів. Поряд з тим, інформаційно-психологічні операції противника залишаються достатньо ефективними, часті реорганізації в органах державного управління захистом безпеки інформаційного простору не завжди сприяють посиленню ефективності системи стратегічних комунікацій, а часто призводять до втрати цінного кадрового ресурсу, який володіє безпрецедентним досвідом. Усе це свідчить, що у процесі розбудови та налагодження системи стратегічних комунікацій в Україні існують певні прорахунки, а саму систему необхідно розвивати та удосконалювати з урахуванням місцевих особливостей.

Виходячи з викладеного, пропонується:

Посилити співпрацю з країнами-партнерами, які мають досвід ефективної діяльності за напрямком складових стратегічних комунікацій, зокрема і в питаннях протидії російському деструктивному інформаційно- психологічному впливу у різних проявах.

Переглянути навчальні програми середніх та вищих закладів освіти, за необхідності розробити з урахуванням вікових особливостей та особливостей сприйняття відповідні тренінги з метою підвищення рівня критичного мислення учнів та студентів, а також своєчасного інформування їх про нові методи інформаційних маніпуляцій і заходи безпеки, які допоможуть не стати жертвою деструктивного інформаційно-психологічного впливу, зокрема у когнітивній сфері, незалежно від суб'єкта, який його здійснює. Посилити інформування дорослих громадян різних вікових категорій про наявність таких тренінгів, які на безкоштовній основі можуть пройти усі бажаючі, зокрема на онлайн-платформах на кшталт Prometheus.

Визначити завдання науковим та науково-технічним установам щодо розробки програмного та технічного забезпечення із застосуванням нейромереж та інших сучасних технологій, яке дозволить результативно виявляти ознаки деструктивного інформаційно-психологічного впливу, передусім такого, що може досягнути ефекту у когнітивній сфері. Вивчити досвід країн-партнерів у розробці таких технологій, за наявності достатньо працездатних в українських умовах - вжити заходів щодо їх запозичення або отримання на платній чи іншій основі.

Забезпечити чітке і прозоре нормативне та нормативно-правове врегулювання діяльності посадових осіб, що реалізують функції державного управління у сфері захисту інформаційного простору із зазначенням раціонального порядку дій у разі виявлення інформаційних загроз залежно від їх характеру, аудиторій і небезпечності, визначення відповідних, з одного боку, повноважень та інструментів (наприклад негайно припинити технічними, процесуальними та силовими засобами поширення контенту деструктивного інформаційного впливу, спрямованого на дітей), а з іншого - обмежень та заборон (зокрема щодо недопустимості проведення інформаційних та психологічних дій, спрямованих проти свого населення та недопустимості поширення дезінформації каналами публічної дипломатії або зв'язків з громадськістю).

Забезпечити державну підтримку вільного розвитку творчості українських діячів культури та мистецтва, зокрема їхній захист від ворожих дій агресивного, в окремих випадках - терористичного характеру, а також недобросовісної конкуренції і поширення виготовленого творчого контенту як на конкурентних засадах, так і у випадках, якщо він має освітню й культурну цінність, за рахунок ефірного часу державних телеканалів та інших державних інформаційних ресурсів.

Подальші дослідження вбачається за доцільне здійснити за напрямком аналізу реалізації системи стратегічних комунікацій в Україні, їх ефективності в умовах відбиття Силами оборони України широкомасштабного російського вторгнення, визначення сильних та слабких сторін, а також формулювання пропозицій, які могли б підвищити ефективність державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору.

Література

Складові агресії РФ: інформаційно-психологічні операції та дії в кіберпросторі тісно поєднані між собою. Кібербез. // [Електронний ресурс]. URL: https://cybersec.net.ua/ statti/407-skladovi-ahresii-rf-informatsiino-psykholohichni-operatsii-ta-dii-v-kiberprostori-tisno- poiednani-mizh-soboiu.html (Дата звернення 22.0.2024).

Дубов Д., Баровська А. Функціональний аналіз сфери стратегічних комунікацій. // [Електронний ресурс]. Стратегічні пріоритети. - 2016, №4 (46) С. 105 - 112. URL: https:// ippi.org.ua/sites/default/files/functanalizdubovbarovskaya.pdf (дата звернення 22.05.2024 р.).

Allied Joint Publication-10 Allied Joint Doctrine for Strategic Communications. // [Електронний ресурс]. gov.uk (офіційний сайт Міністерства оборони Великобританії) URL: https://assets.publishing.service.gov.uk/media/6525459d244f8e00138e7343/AJP_10_Strat_Comm_ Change_1_web.pdf (дата звернення 22.05.2024 р.).

Меленко О. Стратегічні комунікації: до визначення поняття. // [Електронний ресурс]. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. - 2023, № 64. С. 42 - 51. DOI: https://doi.Org/10.32841/2307-1745.2023.64.9 (дата звернення 22.05.2024 р.).

Ілюк Т. Формування засад публічної дипломатії України. // [Електронний ресурс]. Геополітика України: історія та сучасність. - 2023, №2 (31). С. 63 - 75. DOI: https://doi.org/10.24144/2078-1431.2023.2(31).63-75 (дата звернення 22.05.2024 р.).

Павлюх М., Кушней С. Публічна дипломатія як тренд у сучасних політичних відносинах: процеси трансформації. // [Електронний ресурс]. Політичне життя. - 2022, №4. С. 122-127. DOI: https://doi.org/10.31558/2519-2949.2022.4T4 (дата звернення 22.05.2024 р.).

Сивак Т. Система стратегічних комунікацій у публічному управління. // [Електронний ресурс]. Публічне управління і адміністрування в Україні. - 2018, №6. С. 28 - 33. URL: https://pag-journal.iei.od.ua/archives/2018/6-2018/8.pdf (дата звернення 22.05.2024 р.).

NATO Standard Allied Joint Publication-10.1 Allied Joint Doctrine for Information

Operations. // [Електронний ресурс]. gov.uk (офіційний сайт Міністерства оборони Великобританії) URL: https://assets.publishing.service.gov.uk/media/650c03bf52e73c000d9425bb/AJP_10_1_

Info_Ops_UK_web.pdf (дата звернення 22.05.2024 р.).

NATO Standard Allied Joint Publication-3.10.1 Allied Joint Doctrine for Psychological

Operations. // [Електронний ресурс]. gov.uk (офіційний сайт Міністерства оборони Великобританії) URL: https://assets.publishing.service.gov.uk/media/5a80ce48e5274a2e87dbbecb/20150223-

AJP_3_10_1_PSYOPS_with_UK_Green_pages.pdf (дата звернення 26.05.2024 р.)

NATO Standard Allied Joint Publication-3.13 Allied Joint Doctrine for Civil-Military Cooperation // [Електронний ресурс]. gov.uk (офіційний сайт Міністерства оборони Великобританії) URL: https://assets.publishing.service.gov.uk/media/5bf12ef5e5274a2b030d7 d5a/20181112-dcdc_doctrine_nato_cimic_ajp_3_19.pdf (дата звернення 26.05.2024 р.).

Осьодло В., Будагьянц Л. Стратегічні комунікації у постсучасних демократіях. // [Елект ронний ресурс]. Вісник Національного університ ет у оборони України. - 2023, №6 (76). С. 134 - 140. DOI: https://doi.org/10.33099/2617-6858-2023-76-6-134-140 (дата звернення 22.05.2024 р.).

Гарькавий Є. Організація стратегічних комунікацій відповідно до стандартів НАТО. // [Електронний ресурс]. Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. - 2023, № 8. С. 60 - 66. DOI: https://doi.org/10.31558/2617-0248.2023.8.9 (дата звернення 22.05.2024 р.).

References:

Skladovi ahresii RF: informatsiino-psykholohichni operatsii ta dii v kiberprostori tisno poiednani mizh soboiu. [The RF's stockpiles of information: information-psychological operations in cyberspace are thousands of times in the public domain.]. Kiberbez. - Cybersecurity. URL: https://cybersec.net.ua/statti/407-skladovi-ahresii-rf-informatsiino-psykholohichni-operatsii-ta- dii-v-kiberprostori-tisno-poiednani-mizh-soboiu.html [in Ukrainian].

Dubov D., Barovska A. Funktsionalnyy analiz sfery stratehichnykh komunikatsiy. [Dubov D., Barovskaya A. Functional analysis of the sphere of strategic communications.]. Stratehichni priorytety. - Strategic priorities. 2016, 4 (46). 105 - 112. URL: https://ippi.org.ua/ sites/default/files/functanalizdubovbarovskaya.pdf [in Ukrainian].

Allied Joint Publication-10 Allied Joint Doctrine for Strategic Communications. gov.uk. URL: https://assets.publishing.service.gov.uk/media/6525459d244f8e00138e7343/AJP_10_ Strat_Comm_Change_1_web.pdf . [in English].

Melenko O. Stratehichni komunikatsii: do vyznachennia poniattia. [Melenko O. Strategic communications: to the definition of the concept]. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu - Scientific Bulletin of the International Humanitarian University. 2023, 64. 42 - 51. DOI: https://doi.org/10.32841/2307-1745.2023.64.9 [in Ukrainian].

Iliuk T. Formuvannia zasad publichnoi dyplomatii Ukrainy. [Ilyuk T. Formation of the Principles of Public Diplomacy of Ukraine]. Heopolityka Ukrainy: istoriia ta suchasnist. - Ukraine's Geopolitics: History and Present. 2023, (31). 63 - 75. DOI: https://doi.org/10.24144/ 2078-1431.2023.2(31).63-75 [in Ukrainian].

Pavliukh M., Kushnei S. Publichna dyplomatiia yak trend u suchasnykh politychnykh vidnosynakh: protsesy transformatsii. [Pavliukh M., Kushnay S. Public Diplomacy as a Trend in Modern Political Relations: Transformation Processes]. Politychne zhyttia. - Political life. 2022, 4. 122 - 127. DOI: https://doi.org/10.31558/2519-2949.2022A14 [in Ukrainian].

Syvak T. Systema stratehichnykh komunikatsii u publichnomu upravlinnia. [Syvak T. System of strategic communications in public administration]. Publichne upravlinnia i administruvannia v Ukraini. - Public management and administration in Ukraine. 2018, 6. 28 - 33. URL: https://pag-journal.iei.od.ua/archives/2018/6-2018/8.pdf [in Ukrainian].

NATO Standard Allied Joint Publication-10.1 Allied Joint Doctrine for Information Operations. gov.uk URL: https://assets.publishing.service.gov.uk/media/650c03bf52e73c000d94 25bbMJP_10_1_Info_Ops_UK_web.pdf [in English].

NATO Standard Allied Joint Publication-3.10.1 Allied Joint Doctrine for Psychological Operations. gov.uk URL: https://assets.publishing.service.gov.uk/media/5a80ce48e5274a2e87db becb/20150223-AJP_3_10_1_PSYOPS_with_UK_Green_pages.pdf [in English].

NATO Standard Allied Joint Publication-3.13 Allied Joint Doctrine for Civil-Military Cooperation. gov.uk URL: https://assets.publishing.service.gov.uk/media/5bf12ef5e5274a2b030d 7d5a/20181112-dcdc_doctrine_nato_cimic_ajp_3_19.pdf [in English].

Osodlo V., Budahiants L. Stratehichni komunikatsii u postsuchasnykh demokratiiakh. [V. Osodlo, L. Budagyants, Strategic Communications in Postmodern Democracies]. Visnyk Natsionalnoho universytetu oborony Ukrainy. - Bulletin of the National Defense University of Ukraine. 2023, 6 (76). 134 - 140. DOI: https://doi.org/10.33099/2617-6858-2023-76-6-134-140 [in Ukrainian].

Harkavyi Ye. Orhanizatsiia stratehichnykh komunikatsii vidpovidno do standartiv NATO. [Organization of strategic communications in accordance with NATO standards]. Visnyk Donetskoho natsionalnoho universytetu imeni Vasylia Stusa. - Bulletin of Vasyl' Stus Donetsk National University 2023, 8. 60 - 66. DOI: https://doi.org/10.31558/2617-0248.2023.8.9 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru