Размещено на http://www.allbest.ru/

Робота з історії зарубіжної видавничої справи

Ранні друкарські шрифти: готичні друкарські шрифти, антиквені друкарські шрифти

Готичні шрифти (від іт. gotico - готський). Рукописні шрифти, що виникли у Франції та Німеччині у середині ХІ століття. З виникненням книгодрукування - набірні. У Німеччині уживалися майже до середини ХХ століття. Вирізняються особливим способом написання латинських літер. Існує багато варіантів, проте основні характерні особливості - це незграбна і подовжена форма, широкі штамби, сильна контрастність.

Готичні шрифти (як вище було згадано, називалося Black Letter або Old English) найчастіше було відомо як "текстура" (texture або text), тому що на певній відстані сторінка, заповнена таким шрифтом, нагадувала текстуру тканини. В основному, в тому вигляді, який дійшов до наших днів готичний шрифт з'явився в XV столітті завдяки стараннями німецьких каліграфів-переписувачів. У різних країнах, при загальній впізнаваності, готичний стиль набував специфічні властивості, і шрифти отримували свої власні назви.

Шрифт Babble

В Італії готичний шрифт раннього періоди був досить округлим і тому іменувався "ротунду" ("rotondo" - круглий). Можливо, це найбільш красивий шрифт у всій історії європейської каліграфії. "Ротунда" була вже перехідним шрифтом від готики до антикви. На півночі Європи, особливо в Німеччині, шрифти "справжньої готики" поступово переродилися в більш широкі і легкі для читання літери "пізньої готики".

Величезний внесок у те, що готичний шрифт досі легко впізнається і є популярним, зробив Йоганн Гутенберг (Iogann Gutenberg). Винахід Гутенберга - друкарський верстат і багаторазове використання окремих свинцевих буквених літер, дозволило за 10 років наводнити всю Європу друкованими лавками і книжковими ярмарками.

Для перших вилитих літер Гутенберг вибрав готичний шрифт, як основну форму рукописного шрифту того часу. Розробив цей шрифт Петер Шеффер (Peter Shoeffer) під наглядом Гуттенберга. Шрифт був точною імітацією найдосконалішого письма тієї епохи. Він містив близько 300 знаків, лігатур, скорочень. Вперше шрифт Гуттенберга був використаний для видання 42-х сторінкової Майнцької Біблії (Mainz Bible). Зразок шрифту:

Ще один відомий стиль готичного письма, що має назву - фрактура (fracture), з'явився в кінці XV століття, а в 1513 р. був розроблений спеціальний шрифт для Молитовника Максиміліана (Maximilian Praybook), виданого в Аугсбурзі за вказівкою імператора Максиміліана, відомого любителя книг. Цю книгу ілюстрували видатні художники - Дюрер (Durer), Кранах (Cranach), Буркмайр (Burgkmair) та інші.

друкарський шрифт рукописний готичний

На початку Ренесансу на півдні Європи перевагу надавали більш простим, тонким і більш вишуканим формам антикви (Roman), яка замінила, врешті-решт, важкі готичні шрифти. Це грунтувалося насамперед на принципах зручності читання.

Фактично, вже, починаючи з 1750-х років, друкарі почали відмовлятися від готичного шрифту на користь антиквенного шрифту, названого Cloister Old Style, розробленого французом (?) Ніколасом Йенсоном (Nicholas Jenson). Кожен поважаючий себе типограф прагнув розробити свій власний шрифт власної гарнітури.

Найбільш відомий "каліграф з каліграфів" - Джовамбатіста Палатін (Giovanbattista Palatino), який розробив 29 різних шрифтів. Серед інших: латинський, німецький, єврейський, халдейський, арабська, грецька, єгипетський, сірійський, індуський, кириличний (російська) шрифтові комплекти. Але це вже були зовсім не готичні шрифти, а шрифти, так званої нової антикви (New Roman). Саме ці шрифти і дійшли до наших днів, як такі, що найчастіше використовуються. Досить назвати загальновідомий Times New Roman.

Незважаючи на повну відмову від готичних шрифтів у книгодрукуванні з кінця XVIII століття, вони і сьогодні дуже часто використовуються для друкованих матеріалів, пов'язаних з такими традиційними подіями, як всілякі урочистості, закінчення навчального закладу, релігійні ритуали. Також часто готичний шрифт або його стилізацію можна побачити на багатьох сучасних офіційних документах. Можна згадати, що в 30-ті - 40-ті роки XX століття німецькі націонал-соціалісти в пропагандистських цілях робили ставку на відродження готичного шрифту, небезпідставно і виправдано намагаючись зв'язати готику з ідеями патріотичного традиціоналізму для свого народу.

По суті, готичне письмо зараз асоціюється у наших сучасників з середньовіччям.

Антикви

Антиква (лат. antоqua "давня") - клас друкарських набірних шрифтів із засічками, що з'явився в епоху Відродження в Західній Європі. Основою для розробників першої гуманістичної, або ренесансної антикви служив гуманістичний мінускул.

За однією з історичних версій, перша антиква була вирізана гравером Ніколя Жансоном у Венеції в 1470 році. Проте схожі шрифти створювалися і раніше. Зокрема, в середині 1460-х у Римі свій варіант гуманістичного шрифту створили типографи Свейнхейм і Паннарц.

Першим поколінням антиквених шрифтів вважається ренесансна венеціанська антиква. Пізніше з'явилася французький, голландський і англійський різновиди цього шрифту.

У кінці XVIII століття французькі та італійські типографи, найбільш відомими з яких були Бодоні і Дідо, виробляють новий, суворіший і збалансованіший стиль - нову антикву. Ренесансні антикви за зовнішніми рисами і часу створення відносяться до двох груп: венеціанської та італо-французької.

Венеціанська антиква з'явилася раніше, вона ближче всього до прототипу - письма ширококонечним пером. Контраст між основними і допоміжними штрихами невеликий, осі овальних елементів нахилені, зарубки асиметричні, перемичка в букві "е" похила.

Сучасні шрифти на основі венеціанської антикви Ніколя Жансона і Франческо Гриффо - Adobe Jenson, Nicolaus, Centaur.

Італо-французька антиква - XVI століття: виготовлення шрифтів досягло більшої досконалості, що дозволило збільшити контраст між штрихами. Перемичка в букві "е" стала горизонтальнішою, тоншими і більшим правильної форми стали засічки.

Сьогодні представлена шрифтами Гарамон, Palatino, Bembo, Caslon та іншими на основі робіт Клода Гарамона, Альда Мануція та інших авторів.

Перехідна антиква

Перехід від старовинної антикви почався в кінці XVII століття. Традиційно вважається, що новий малюнок шрифту вперше створювався для потреб короля Франції Людовіка XIV. Робота ґрунтувалася не на рукописному малюнку, а на геометричних побудовах і "природних пропорціях".

У XVIII столітті був створений шрифт Baskerville (названий на ім'я його творця Джона Баскервиля).

Перехідні антикви відрізняються більш сильним контрастом, вертикальними осями овальних букв, округленими симетричними зарубками, напівзакритої формою знаків. На форму символів вплинуло винахід в XVII столітті гострого пера. Кількість перехідних антиква невелика, але застосування вони мають найширше.

Нова антиква

Найбільш правильна і геометрична серед різних стилів антикви. Для неї характерні високий контраст, вертикальні осі овальних елементів, закриті форми знаків, округлі каплевидні елементи. У легкості читання поступається старостільним і перехідним антиква.

За кордоном була основним шрифтом для набору текстів з кінця XVIII до початку XX століття; в СРСР продовжувала широко використовуватися [2] аж до кінця 80-х років, особливо для наукової і технічної літератури.

Приклади нової антикви - шрифти Bodoni, Didot, Звичайна нова [3], Computer Modern.

У своїй відомій роботі "Типографіка" швейцарський друкар і графічний дизайнер Еміль Рудер звертає увагу на те, що шрифти можуть бути пов'язані з мовою їх творців: "Шрифт Гарамон пов'язаний із французькою мовою, Кезлон - з англійською, а Бодоні - з італійським. Будь-який з цих трьох шрифтів, спожитий у наборі на іншій мові, може понести відчутний естетичний втрат. Наприклад, Бодоні, застосований в німецькому наборі, - вже не той шрифт; картина іноземного тексту, які рясніють прописними літерами, йому протипоказана".

Використані джерела

1. http://citkit.ru/articles/115/4.html

2. http://ru. wikipedia.org/ wiki/%D0%90%D0%BD%D1 %82%D0%B8%D0%BA%D0%B2%D0%B0

3. 6. http://www.ukr-print.net/contents/page-1146. htm

Размещено на Allbest.ru