Літературне редагування
Структура та предмет аналізу літературного редагування. Структура редакторського процесу, його головні складові. Вимоги до літературного редактора як до кваліфікованого читача. Аналіз фактологічної структури твору. Композиція та тема, основні види правок.
| Рубрика | Журналистика, издательское дело и СМИ |
| Вид | шпаргалка |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.03.2013 |
| Размер файла | 85,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
5) Плеонастичність компонентів заголовкового комплексу, тобто їх змістове дублювання.
6) Незрозумілість і нечіткість назв.
21. Здійснення редактором правки-вичитування
Редакторське виправлення-вичитування - заключний етап підготовки авторського матеріалу до опублікування. Це максимально уважне читання уже відредагованого твору, виявлення недоліків, що раніше вислизнули від уваги редактора. Правляться при цьому лише явні помилки, що порушують нормативні вимоги, і перекручування, внесені при передруці (буквені помилки, пропуск слів і розділових знаків, орфографічні, пунктуаційні, стилістичні помилки).
Коректорське виправлення-вичитування полягає у звіренні тексту, що готується до публікації, з текстом авторитетного оригіналу й внесенні необхідних виправлень. Підготований до публікації матеріал має цілком відповідати оригіналу. Володіння навичками коректорського вичитування обов'язкове для редактора. При публікації офіційних документів, текстів, що містять цитати, він несе відповідальність за точність їхнього відтворення. У його обов'язок входить також вибір джерела, з яким звірявся текст. Редактор знімає питання, що виникли в коректора в ході вичитування. З особливою старанністю редактор перевіряє точність цитат, цифр, дат, правильність написання власних імен (імен по батькові, прізвищ, офіційних назв установ, географічних найменувань і тій.). Вичитувач контролює дотримання принципу уніфікації (однаковості в написанні номінацій), усуваючи розбіжності та відповідність підписів під ілюстраціями зображеному.
22. Характеристика головних видів правки
Виправлення тексту має на меті внесення до нього змін. Виправлений текст не повинен бути складним для читання. У процесі виправлення навчальних текстів користаються знаками видавничого виправлення, що не дублюються (як при коректорському виправленні) на полях рукопису. Пре композиційному виправленні переміщувані частини тексту обводять і проти них на полях дають вказівку, на яку сторінку їх варто перенести, а на відповідній сторінці стрілкою позначають їхнє нове місце і номер сторінки, з якої робиться перенос тексту. Фрагмент, що скорочується, обводять і перекреслюють двома рисками. Стирати текст не варто, адже в процесі виправлення може виникнути необхідність його відновити.
Виправлення вноситься чорнилом чи пастою чорного, фіолетового, синього кольору. Робити це слід акуратно, чітко, розбірливо. Скорочене написання слів не допускається.
За характером змін, внесених редактором в авторський матеріал, розрізняють чотири види виправлення: виправлення-вичитування, виправлення-скорочення, виправлення-обробку і виправлення-переробку.
Умови редакторської правки: Не починати правку, не познайомившись із твором у цілому. Правити тільки після того, як точно визначена "хвороба" твору. Під час правки не виходити за межі доцільного редакторського втручання в авторський твір. Робити мінімум правок, намагаючись зберегти авторський текст і використовуючи авторські мовні засоби. Не зосереджуватися довго на важких місцях правки, повертатися до них тільки після того, як буде закінчена правка усього тексту. Брати під сумнів свої власні правки. Погоджувати усі правки з автором.
Дотримуючись цих умов, редактор повинен керуватися й такими правилами літературної правки: Не починати правку з виправлення правописних і мовних помилок. Починати правку з актуалізації теми, визначивши перед цим актуальну комунікативну мету. Визначити тематичний обсяг фактичного матеріалу. Залишати для розкриття теми тільки якісні факти. Скоригувати композицію подачі фактичного матеріалу згідно з комунікативною метою Обирати найкращі архітектонічні форми вираження теми. Тільки після цього зробити правописну й мовну правку з погляду літературної мови. Мета правки: літературно досконалий конкретний твір, який аналізувався і в якому були зафіксовані різнохарактерні порушення.
23. Типологічні риси правки-обробки
Мета виправлення-обробки - домогтися найбільшої відповідності літературної форми матеріалу його змісту, усунути недоліки, виявлені під час усебічного аналізу тексту. У процесі виправлення-обробки усувають помилки змісту, а також неточності мови й стилю. У разі необхідності можуть бути змінені заголовок публікації (через повну чи часткову смислову невідповідність змісту тексту) і її побудова (із причин непропорційності частин тексту, непослідовності викладу, відступу від теми). За своїм характером зміни, внесені в текст, різноманітні: скорочення, дописування окремих фрагментів, перенос частин тексту, замша слів і зворотів мови, заміна синтаксичної структури речень. До виправлення варто ставитися дбайливо, прагнучи зберегти стиль автора, його манеру викладу Виправлення-обробки повинно бути ощадливим й обгрунтованим.
24. Характеристика текстів різних за способом викладу
Спосіб викладу формується під час породження висловлювання як визначена послідовність елементів смислової структури Текст закріплює цей процес, фіксуючи смислові блоки, прийоми, якими досягається їхня зв'язаність, змістовна й структурна повнота твору Вибір способу викладу визначається метою, яку ставить перед собою автор, і характером дійсності, що служить предметом мовлення. Традиційна класифікація виділяє три основних способи викладу і відповідно три види текстів: оповідь, опис і міркування.
Сучасні дослідження в галузі стилістики й теорії тексту розглядають способи викладу як функціонально-смислові типи мови. Функціонально-смисловий підхід дозволяє редакторові в ході аналізу матеріалу об'єднати лінгвістичну й літературознавчу методики.
25. Правки-переробки
Виправлення-переробка - кардинальна зміна початковою авторського варіанта твору. Необхідність у виправленні-переробці буває зумовлена серйозними недоліками тексту:
тема не розкрита, авторський задум виражений нечітко, аналіз порушених проблем непослідовний, між заголовком і змістом немає відповідності, побудова нечітка, безліч логічних помилок, суперечливих висловлювань, бездоказових тверджень, - не враховується адресат публікацій (вік, професія читача, ступінь підготованості аудиторії); - жанр матеріалу не відповідає темі, - автор погано володіє літературною формою викладу (невміння стилістично оформити матеріал).
Під час виправлення-переробки редактор, зберігаючи основну думку автора, по-новому групує фактичний матеріал, якщо це необхідно, відмовляється від зайвих фактів, уточнює логіку викладу, удосконалює стилістичні якості тексту, іноді пропонує новий варіант заголовка.
Виправлення-переробка можливе лише тоді, коли фактичний матеріал, що міститься в первісному тексті, достатній для створення тексту нового. Виправлення-переробка - найбільш складний і трудомісткий вид редакторської праці. Вона вимагає від редактора ґрунтовною знанні тієї галузі, про яку пише автор, уміння зрозуміти особливості його мислення й манери письма. До виправлення-переробки рекомендується вдаватися у випадках крайньої потреби і по можливості залучати до неї самого автора.
26. Робота редактора з оповідним текстом
Оповідь являє собою розповідь про події, що ведеться у визначеній тимчасовій послідовності. Послідовність ця може бути прямою і не прямою. Події, про які йдеться в оповіді, з погляду логіки вони рівноправні. Існують два основних способи оповіді - епічний (дається загальне уявлення про події, що здійснилися, результати якихось дій) і сценічний (події осмислюються образно, увага читача звертається на подробиці). У разі редагування оповідальних текстів необхідно встановити, чи ясна суть того, що відбувалося, чи наявний зв'язок з попередніми й наступними подіями, усунути неясності, виключити згадуванні про несуттєві події. Спеціальної уваги вимагає оцінка авторської манери викладу, уміння вести розповідь. Послідовність подій оповіді та їхня розробка повинні передати зміну подій, зміну об'єкта спостереження Читач повинен тримати уявлення про те, як відбувалися події - швидко чи повільно.
Хронікальне повідомлення, один із видів інформаційних матеріалів, гранично коротко співвідносить подію з часом її здійснення, констатуючи факт чи представляючи його як те, що обов'язково повинно здійснитися.
Повідомлення з коротким коментарем, інший вид інформаційних матеріалів, може містити кілька вузлів оповіді. В основі їх послідовності лежить хронологічний принцип чи принцип смислового розгортання.
Найстисліший варіант повідомлення - одне поширене речення з ускладненою синтаксичною структурою. Якщо ж повідомлення складає кілька речень, перша фраза завжди провідна, інші залежні від неї і рівноправні між собою.
27. Робота редактора з текстом-описом
Опис - спосіб викладу, за допомогою якого картина цілого створюється послідовним перерахуванням його властивостей і характерних рис. У більшості випадків він фіксує зовнішні, видимі особливості предмета, властиві йому у визначений момент. Описи прийнято розподіляти на статичні, якщо об'єкт знаходиться у стані спокою й незмінний, і динамічні, якщо об'єкт рухається й змінюється. Опис має включати найбільш характерні, істотні деталі, розташовані в такій послідовності, щоб читач міг уявити цілісну картину, не перевантажену зайвими подробицями і при цьому не відчув незадоволеності від неповноти викладу. Описи в публіцистиці покликані інформувати читача й емоційно впливати на нього. Одне із завдань редактора - простежити, щоб складниками опису були характерні саме для нього елементи й принцип їх систематизації витримувався послідовно. Мета інформаційного опису - дати точне уявлення про предмет, перелічивши не тільки зовнішні, але і приховані від спостерігача ознаки, властиві об'єкту спостереження. Для журналістських публікацій акцент робиться на нове знання, корисні відомості. Типові недоліки описових текстів - вибір нехарактерних елементів, що перевантажують текст "несуттєвими деталями", які заважають створенню цілісної картини; порушення обраної послідовності викладу; вибір неадекватних мовних засобів, що призводять до комунікативної неточності опису; перекручування фактичної основи опису, викликане найчастіше незнанням суті справи.
28. Текст-міркуванням
Мета міркування - поглиблення наших знань про навколишній стан дослідження явищ, з'ясування їхніх причин, обґрунтування висновків, істинності чи хибності визначених положень Частини міркування: посилка, що формулює його думку; основна частина, що відбиває розумові операції висновку, що співвідноситься з посилкою і логічно випливає з ходу міркування. Текст правильно побудованого міркування завжди фіксує процес виведення нового знання. Судження при цьому розташовуються в логічно зумовленій послідовності: одне судження за необхідності випливає з іншого, розвиває його і дає підставу для нового судження. У журналістських матеріалах міркування являють собою вільну форму розвитку думки. У ній реалізуються різні можливості наукового пояснення явищ дійсності, що найчастіше не претендують на правильне їхнє трактування. У текстову конструкцію вводять конкретні факти, приклади, що ілюструють думку автора. Значеннєві можливості міркувань необмежені. Вони можуть будуватися на дослідженні співвідношення між причиною й наслідком, на різних типах зіставлень і протиставлень, на аналогіях, гіпотезах, фіксації подібності й розбіжності, доказах істинності чи хибності суджень… Редактор зобов'язаний виявити і вивірити логічну структуру міркування, переконатися в правильності зв'язків між судженнями, точності їхніх виразників.
У своїй творчій практиці журналісти часто звертаються до міркування-доказу. Його основні частини: теза (судження, істинність якого обґрунтовується в ході міркування), аргументи (судження, за допомогою яких обґрунтовується істинність тези) і демонстрація (виведення істинності тези з аргументів). Редактор в міркуванні-доказі повинен оцінити наскільки чітко й раціонально побудований текст, подбати про те, щоб хід думки автора був зрозумілий читачу, іншими словами, володіти прийомами, що допомагають організувати виклад. Типові недоліки невміло побудованих міркувань: відвернені побудови, у яких переважають узагальнені судження; беззмістовність, міркування "уявні", навмисне складна, "наукоподібна" форма викладу.
29. Робота редактора над фактичним матеріалом журналістського тексту
Термін фактичний матеріал, прийнятий у редагуванні, охоплює всі опорні для тексту елементи - поняття і предметні відношення. На відміну від терміна факт, трактується як результат осмислення й переробки інформації, що має форму судження. Фактичний матеріал реалізується в текстових конструкціях, що позначають не тільки події, але і речові елементи предметного ряду, властивості, якості, стан, позначення осіб, відношень, кількості. Фактичний матеріал може виконувати функцію інформації, входити в логічну побудову, бути ілюстрацією, то доповнює те чи інше спостереження. Лаконізм інформаційних публікацій служить підставою для підвищених вимог до точності фактичного матеріалу. Працюючи над публіцистичним текстом, редактор повинен усвідомлювати складність діалектичних відношень між думкою й фактом у журналістській творчості, коли контакт із дійсністю стимулює розвиток думки, а судження, що сформувалося, визначає добір фактичного матеріалу. Редактор відповідальний за правильність і вірогідність опублікованого фактичного матеріалу Існують три основних види його перевірки: внутрішня (співвіднесення фрагментів тексту в межах редагованої публікації), перевірка факту за авторитетним джерелом, а також офіційне підтвердження Редактор повинен уміти швидко знайти потрібну довідку, перевірити правильність даних, орієнтуватися в довідкових посібниках, володіти прийомами аналізу тексту.
30. Головні вимоги до заголовків
Заголовок, початкові фрази й закінчення публікації вимагають особливої уваги редактора. Літературна форма заголовка визначається його подвійним характером будучи елементом структури цілісного журналістського матеріалу, заголовок у той же час може бути прочитаний і поза зв'язком із ним. Основна вимога до заголовка - відповідність змісту публікації Його контактна функція розрахована на залучення уваги читача, не повніша входити в суперечність із функцією інформаційною. Крикливі заголовки не вирішують цього завдання. Розуміння конструктивних можливостей заголовка допомагає редакторові вибудувати матеріал. Випереджаючи в заголовку читання публікації вказівкою на її конструкцію, ми полегшуємо читачу сприйняття тексту. Заголовок, початкові фрази й закінчення публікації створюють "рамку" журналістського матеріалу, яка повинна бути міцною. Ця загальна вимога до форми літературних творів малих жанрів має особливий сенс для журналіста. Навмисна красивість, надуманість перших фраз свідчать про непродуманість позиції. Закінчення інформаційних матеріалів має бути зумовлене логічними схемами, що визначають їхню побудову.
31. Методика аналізу й оцінки фактичного матеріалу
Методика редагування грунтується на порівняльному аналізі й прийомі конкретизації, з урахуванням того, що являє собою фактичний матеріал: реалії дійсності, факти історії, географічні найменування, імена й прізвища, цифри, дати, цитати. Причиною фактичних помилок і неточностей може бути недостатня поінформованість автора, неадекватність його уявлень про дійсність, бідність мови, технічна недбалість при відтворенні тексту. Вимога точності номінацій у першу чергу визначає роботу редактора над іменами власними і термінами, крім того, вона поширюється й на оцінку правильності слововживання й написання найменувань, дотримання принципу їхньої уніфікації. Редакторський аналіз фактичного матеріалу завжди здійснюється у двох напрямках: визначаючи, наскільки точний був автор, будуючи фактичну основу публікації, редактор через свій досвід, професійні знання, своє сприйняття першого читача перевіряє автора Визначаючи роль фактичного матеріалу в загальній структурі журналістського матеріалу, він судить про способи його розробки й подачі, оцінює логічні зв'язки в тексті, прийоми і літературну майстерність автора Редактор поділяє з автором відповідальність за висновки, що пропонуються читачу, за відповідність фактичного матеріалу сучасному рівню знань про предмет, за зміст публікації. Основні позиції, за якими ведеться оцінка редактором фактичного матеріалу: виваженість добору, точність передачі; обґрунтованість послідовності подання; строгість логічної побудови.
32. Вимоги до фактичного матеріалу
Обробка таблиць. Таблиця - форма систематизації фактичного матеріалу, широко застосовувана сучасними засобами масової інформації. Газети зазвичай друкують невеликі за обсягом і нескладні за змістом таблиці, але вимоги до їхньої наочності. Тематичний заголовок визначає мету й зміст таблиці. Формулювання заголовка повинне бути точним, коротким і відповідати призначенню й змісту таблиці Розділовий знак наприкінці заголовка не ставлять. Нумераційний заголовок. Слово "таблиця" і номер арабськими цифрами і необхідний, коли в публікації кілька таблиць. Він спрошує зв'язок таблиці з основним текстом.
Заголовна частина таблиці складається із заголовків, що визначають зміст кожної графи. Заголовки першого ярусу пишуться з великої літери. Заголовки нижніх ярусів пишуться з малої літери, якщо вони утворюють із заголовками верхніх ярусів одне словосполучення. Наприкінці заголовків ніяких розділових знаків не ставлять
Хвостова частина таблиці - усе, що розташовано під заголовною частиною: боковик (перша графа, що включає відомості, у яких узагальнюється зміст горизонтальних рядків таблиці. Основні формулювання боковика пишуться з великої літери, формулювання підлеглих ступенів - із малої. Крапка наприкінці їх не ставиться) прографка (графи, зміст яких виражає взаємозалежність між даними боковика й заголовної частини)
Довідкові таблиці це таблиці відомостей, розташованих у визначеному порядку, що полегшує читачу їхній пошук. Аналітичні таблиці - результат класифікації даних, їхнього погрупування, виявлення зв'язків між явищами, сукупне подання спостережень за декількома об'єктами. Основний текст не повинен повторювати таблицю. Він лише коментує її, формулює висновки, що ґрунтуються на даних таблиці.
Цитати в тексті. У теорії редагування цитати розглядаються як вид фактичного матеріалу, і першою вимогою щодо вміщення їх у текст є точність відтворення. У газеті не прийнято давати докладні посилання на джерело цитати - цитата не повинна бути перекрученою. Точність цитування передбачає не тільки ретельне вичитування, а й оцінку змісту цитати по суті. Обмежений обсяг журналістських публікацій не допускає вміщення великої кількості розгорнутих цитат. Вибір їх повинен бути обгрунтованим, а обробка, якій вони піддаються при скороченні, вимагає особливої старанності. Кожен пропуск у цитаті варто позначити трьома крапками, при цьому редактор має переконатися, що зміст цитати при скороченні не перекручений. Довільний обрив цитати, пропуски в тексті, упереджений коментар, неправильне трактування змісту, поверхневі уявлення про джерело цитування призводять до помилок, більш серйозних, ніж буквені помилки.
33. Критерії відбору цифрового матеріалу
Цифрі споконвічно властива точність, узагальнення, сконцентрованість інформації. Рекомендується позначати в тексті однозначні числа, що стоять на початку речення й у випадку збігу декількох чисел (п'ять 18-літніх студентів), а також однозначні числа в непрямих відмінках, що наводяться без вказівки одиниць виміру.
Цифрою прийнято позначати однозначні числа при вказівці одиниць виміру, а також однозначні числа, що стоять в одному ряді з багатозначними. Для великих круглих чисел рекомендується скорочена буквено-цифрова форма (12 млн сприймається при читанні легше, ніж 12 000 000).
Однак у ряді випадків вибір між цифрою і її словесним еквівалентом редактор робить, виходячи зі змісту і стилістичних особливостей матеріалу. Незалежно від того, яку функцію в тексті цифра виконує, вона повинна бути точною, критерії вибору цифр - обґрунтованими. Численність цифр, невміле включення їх у текст, загальні вказівки на кількість створюють лише ілюзію точної інформації.
Основні прийоми роботи редактора з цифровим матеріалом: співвіднесення цифрових значень у межах усього тексту, оцінка їхнього вибору; підрахунок; конкретизація цифрових значень, оцінка їхньої вірогідності; вибіркова перевірка обчислень автора; оцінка прийомів залучення цифри в текст.
Виправлення-вичитування - заключний етап підготовки авторського матеріалу до опублікування. Це максимально уважне читання уже відредагованого твору, виявлення недоліків, що раніше вислизнули від уваги редактора. Правляться при цьому лише явні помилки, що порушують нормативні вимоги, і перекручування, внесені при передруці (буквені помилки, пропуск слів і розділових знаків, орфографічні, пунктуаційні, стилістичні помилки).
Виправлення-обробки - домогтися найбільшої відповідності літературної форми матеріалу його змісту, усунути недоліки, виявлені під час усебічного аналізу тексту. У процесі виправлення-обробки усувають помилки змісту, а також неточності мови й стилю.
Виправлення-переробка - кардинальна зміна початковою авторського варіанта твору.
Виправлення-скорочення - зменшення обсягу тексту й поліпшення його літературних якостей. Скорочення може бути зумовлено невмінням автора стисло й точно викладати свої думки: надмірні смислові повтори, однотипні приклади, несуттєві подробиці, стилістична надмірність, розпливчасті формулювання.
Газетна рубрикація - членування змісту тексту - відображається в заголовковому комплексі. Газетна рубрикація тісно пов'язані зі змістом тексту, репрезентують його зміст, з іншого боку, є поза-текстовими елементами, що можуть охоплювати кілька текстів, покриваючи їх своїм загальним змістом. Заголовкова система охоплює дві підсистеми: назви (шапки, рубрики, заголовки, підзаголовки, внутрішні заголовки) і перед-тексти (анонси, епіграфи, врізи, ліди).
Композиція - будова твору, тобто системно-структурна організація, в плані його змісту.
Літературне редагування - це вид суспільно-культурної діяльності, пов'язаної з регулюванням інформаційно-комунікативних процесів у суспільстві через засоби масової інформації і спрямованої на підготовку журналістського матеріалу до друку або виходу в ефір. Як вид діяльності, літредагування є системою професійних дій, спрямованих на виконання виробничих завдань, які формулюються за результатами редакторського аналізу журналістського матеріалу під впливом реальної виробничої ситуації.
Літредагування у ЗМК - це складний процес, спрямований на аналіз й опрацювання журналістського матеріалу. Ефективність журналістського виступу і його літературна досконалість - поняття нерозривні. Одне з найважливіших завдань редагування допомогти автору досягти цієї досконалості. Редагування як вид діяльності, сфера ідеологічної роботи і культурно-творчої практики в сучасних умовах має дуже велике поширення в книговиданні, періодичній пресі, на радіомовленні й телебаченні, в системі служб науково-технічної інформації, де відповідна редакційна обробка матеріалів - неодмінна умова ефективності та якості інформаційної діяльності.
Літературний редактор - це фахівець у сфері суспільної інформації й комунікації з проблем професіонального мовлення і перцепції журналістських творів, виробнича діяльність якого має суспільну мотивацію у вигляді журналістського твору; виробничі дії якого цілеспрямовані на конкретний журналістський матеріал, котрий необхідно готу вати до друку чи в ефір. Це фахівець, який володіє системою спеціальних технік, необхідних для проведення редакторського аналізу й редакторської правки, а також науковими знаннями про твір, професіональне мовлення, сприймання й розуміння твору тощо. Це особа, яка спроможна підніматися до рівня суспільних проблем у сфері масової інформації й комунікації.
Механізми редакторського аналізу. На рівні організації праці реданаліз є системою виробничих дій (умінь), спрямованих на постановку виробничої мети у вигляді виробничого завдання і у формі редвисновку. На рівні індивідуальної діяльності редактора реданаліз являє собою систему навичок, тобто систему автоматизованих операцій, включених у правку твору. Обов'язкова умова успішного редакторського аналізу - активна роботу над змістом.
Механізм редакторської праці - мотивація, редакторський аналіз, прийняття рішення, правка і контроль.
Міркування - поглиблення наших знань про навколишній стан дослідження явищ, з'ясування їхніх причин, обґрунтування висновків, істинності чи хибності визначених положень Частини міркування: посилка, що формулює його думку; основна частина, що відбиває розумові операції висновку, що співвідноситься з посилкою і логічно випливає з ходу міркування.
Об'єкт праці літ. редактора у ЗМІ - журналістський матеріал, що готується до друку.
Однотемний текст - це ідеалізований об'єкт. Реально одно-темність неможлива. Якщо на рівні автора текст здається однотемним, то на рівні читача він може бути багатотемним.
Опис - спосіб викладу, за допомогою якого картина цілого створюється послідовним перерахуванням його властивостей і характерних рис. У більшості випадків він фіксує зовнішні, видимі особливості предмета, властиві йому у визначений момент. Описи прийнято розподіляти на статичні, якщо об'єкт знаходиться у стані спокою й незмінний, і динамічні, якщо об'єкт рухається й змінюється.
Оповідь являє собою розповідь про події, що ведеться у визначеній тимчасовій послідовності. Послідовність ця може бути прямою і не прямою. Події, про які йдеться в оповіді, з погляду логіки вони рівноправні. Існують два основних способи оповіді - епічний (дається загальне уявлення про події, що здійснилися, результати якихось дій) і сценічний (події осмислюються образно, увага читача звертається на подробиці).
Предмет мовлення - будь-яка річ, явище, сторона, будь-який процес, будь-яке відношення між явищами, одне слово, все те, що було пізнано за певної форми діяльності, спрямованої на об'єкт, і про що існує якась система знань, що стала змістом мовного твору.
Процес літ. редагування являє собою систему таких дій:
1. редакторське читання;
2. редакторський аналіз (визначення актуальності теми через співвідношення з проблемою; аналіз розкриття теми: хар-ка якості фактичного матеріалу і композиції);
3. ред. висновок;
4. ред. правка (корекція розкриття теми і корекція композиційної структури твору).
Редагування, як відомо, означає приведення або доведення до ладу, компонування, виправлення, поліпшення і шліфування матеріалу з метою його публікації. Жодна людина не може бути літредактором своїх творів, навіть незважаючи па те, що її писання набуде іншого вигляду.
Редакторською системою називається така технологічна система:
1. редактор - носій функції ред. системи.
2. предмет ред. впливу - твір (повідомлення).
3. автор.
4. реципієнт (читач, глядач, слухач).
5. засоби редагування.
Редакторські підсистеми:
1. редактор-аналіз-твір.
2. редактор-правка-твір.
Роль редагування у сфері ЗМК - необхідність редагування в інформаційній індустрії взагалі.
Тема твору - це відображення у творі актуального факту дійсності, яке є основою змісту твору. Тема отримує різні форми вираження - образну, мовну, графічну, музичну тощо - під час предикації змісту твору, тобто реалізується у різній архітектоніці твору і формує тематичну змістову систему і композицію твору.
Технологія літературного редагування - це наукова організація процесу аналізу і правки твору під час підготовки його до друку.
Фактичний матеріал охоплює всі опорні для тексту елементи - поняття і предметні відношення. На відміну від терміна факт, трактується як результат осмислення й переробки інформації, що має форму судження. Фактичний матеріал реалізується в текстових конструкціях, що позначають не тільки події, але і речові елементи предметного ряду, властивості, якості, стан, позначення осіб, відношень, кількості.
Якісні характеристики факту у творі: правдивість, або достовірність, типовість, соціально-політична значимість, ідейність, точність і доречність.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Розгляд типології логічних помилок в районних друкованих журналістських виданнях. Основні причини виникнення розповідного алогізму, ламаної метафори, плеоназму, амфіболії, заміни понять. Описання методики літературного редагування та правки текстів.
курсовая работа [45,9 K], добавлен 06.06.2011Редагування як синтез операцій контролю та виправлення, приведення тексту у відповідність із нормами. Опис норм редагування, методи контролю й виправлення помилок. Етапи опрацювання тексту. Методи комп’ютеризації процесу редагування, його нормативна база.
курс лекций [262,8 K], добавлен 11.01.2010Визначення основних особливостей роботи редактора над рекламними текстами, призначеними для рекламно-інформаційних тижневиків. Аналіз недоліків і помилок в рекламних текстах, які є показником неефективної роботи редакторів. Редагування недоліків текстів.
дипломная работа [74,8 K], добавлен 25.12.2010Типологічна характеристика навчальної літератури. Її значення, структура, читацька адреса, види за цільовим призначенням і характером інформації. Специфіка роботи редактора над навчальним виданням. Аналіз текстових і позатекстових компонентів підручника.
курсовая работа [36,7 K], добавлен 24.03.2015Сучасний стан видання політичної, релігійної та езотеричної літератури в Україні та світі. Методологічні засади редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури. Методи підвищення рівня, розробка норм редагування видань політичної літератури.
курсовая работа [55,7 K], добавлен 03.02.2009Сутність логіко-психологічного аналізу та користь його застосування у процесі редакторського читання текстів наукових видань. Специфіка взаємозв’язку та взаємозалежності суб’єктів і предикатів у науковому тексті. Постановка питань та антиципація.
курсовая работа [99,7 K], добавлен 06.10.2013Дослідження особливостей редагування власне орфографічних помилок у журналістських текстах. Найбільш типові правописні ненормативні явища, зафіксовані в публікаціях журналістів. Невиправдане використання подовжених і подвоєних приголосних в словах.
статья [25,5 K], добавлен 31.08.2017Науково-популярні журнали та їх типологічні ознаки. Зміст матеріалів соціально-політичних журналів. Літературно-художні журнали, їх жанрово-тематичні особливості. Проблеми типології жіночих та чоловічих журналів. Особливості редагування масових журналів.
лекция [42,0 K], добавлен 12.05.2014Еволюція сучасних глянцевих видань: соціальні ефекти. Роль особистості редактора в тематичному наповненні журналу: перехід від сімейного до літературного видання. Суттєві зміни цінностей сучасної жінки на сторінках "Cosmopolitan". Вплив журналу на молодь.
дипломная работа [461,6 K], добавлен 23.06.2015Етимологія, історія появи і розвитку слова "редактор". Обов’язки і роль його у редакційно-видавничому процесі, комп’ютерній діяльності, програмуванні. Редагування редактором авторського оригіналу до перевтілення його в конкретний вид видавничої продукції.
доклад [12,6 K], добавлен 16.04.2014Основні ознаки журналістського твору як наслідку масово-інформаційної діяльності. Особливості дотримання або недотримання вимог до журналістського твору на шпальтах щоденного видання "День". Використання різноманітних лексико-стилістичних особливостей.
курсовая работа [32,5 K], добавлен 17.09.2013Особливості редагування наукової, науково-популярної, ужиткової літератури. Аспекти наукової літератури та робота над науковим твором. Відповідність матеріалів науково-практичної конференції "Науковий вісник інноваційних технологій" видавничим стандартам.
курсовая работа [48,0 K], добавлен 05.01.2014Характеристика особливостей центрального матеріалу, без якого випуск номеру журналу чи газети вважається невдалим. "Колонка редактора", як журналістський жанр. Мотивація до написання. Позиція редактора – позиція газети. Вимоги до "колонки редактора".
контрольная работа [31,3 K], добавлен 21.12.2010Проблеми якісної продукції в українському телеефірі. Негативний мовний матеріал, вилучений з телеефіру, та створення класифікації мовних помилок. Шляхи вдосконалення процесу редагування та підвищення рівня мовної грамотності вітчизняного телебачення.
дипломная работа [96,1 K], добавлен 13.04.2012Розгляд основних навчальних видань різних років. З’ясування особливості творчої діяльності найбільш відомих укладачів. Основні новації редагування на окремому етапі книготворення. Узагальнення думки про становлення редакторсько-видавничої практики.
статья [22,8 K], добавлен 17.08.2017Особливості широкоформатного друку. Огляд технологічного процесу його основних видів. Загальна характеристика матеріалів, які використовуються при його виконанні. Порівняльний аналіз поліграфічного устаткування, що забезпечує якість та швидкість процесу.
курсовая работа [32,3 K], добавлен 08.09.2014Предмет и целевое назначение детской литературы. Работа редактора над детским изданием. Иллюстрации в журнале и их особенности. Анализ работы редактора и иллюстратора на примере издания "Волшебник Изумрудного города" с иллюстрациями Владимирского.
курсовая работа [2,9 M], добавлен 08.06.2015Характеристика етапів редакційно-видавничого процесу, його особливості щодо наукових видань. Зміст роботи та завдання редактора при підготовці та поліграфічному виконанні конкретного видавничого продукту. Випуск та аналіз контрольного примірника.
курсовая работа [52,5 K], добавлен 18.01.2013Oгoлoшeння, йoгo структурa i функцiї. Пoняття мовної структури. Cтилicтикa, види oгoлoшeння в гaзeтi "Кoмcoмoльcькa прaвдa". Мовна структура оголошення в англійській мові (на матеріалі публіцистичного тексту). Iнфoрмaтивнa функцiя ocнoвнoгo oгoлoшeння.
курсовая работа [70,0 K], добавлен 03.10.2014Роль світла та ракурсу в композиції. Композиція як важливий інструмент новинної зйомки. Три координатні точки для установки камери. Зйомка сюжетів оператором служби новин. Принципи зйомки і монтажу інтерв'ю, прес-конференції та оперативного відео.
курсовая работа [36,8 K], добавлен 20.01.2014
