Інформаційний випуск на телеканалі ICTV

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційний випуск на телеканалі ICTV

Вступ

Сучасна людина не уявляє свого життя без телебачення. Воно виконує різні функції - розважальну, пізнавальну, освітню, рекреаційну та, перш за все, інформаційну. Основним джерелом інформаційної функції є випуски новин на загальнонаціональних та місцевих телеканалах. Вони користуються найбільшим попитом серед телеглядачів, оскільки розповідають про найважливіші події міста, району, області, країни чи із закордону.

Тому актуальність теми полягає в тому, що порівняльно-критичне дослідження інформаційного випуску одного із загальнонаціональних телеканалів дасть змогу зрозуміти, наскільки професійною є журналістика в Україні. Адже випуски новин найкраще відображають реальність, пов'язану із соціально-історичними чинниками. Тема торкається питань історії та перспектив розвитку інформаційного телебачення, функціонування телевізійної редакції, процесу випуску новин.

Мета роботи - вивчити інформаційне телебачення та його специфіку у нашій країні, з'ясувати основні засади підготовки інформаційної програми «Факти» на телеканалі ICTV.

Відповідно до поставленої мети потрібно розв'язати такі завдання: вивчити інформаційне телебачення і його специфіку в нашій країні; простежити тенденції розвитку інформаційного випуску новин на телеканалі ICTV; вивчити інформаційні потреби сучасного телеглядача, вплив телебачення на формування громадської думки; з'ясувати, які піар-заходи можуть підвищити рейтинг новинних програм; познайомитися зі специфікою верстки випуску новин. Вирішення цих завдань дозволить узагальнити знання про процес випуску телевізійних новин і допоможе в майбутній практиці роботи в засобах масової інформації.

Об'єктом дослідження є інформаційне телебачення в Україні, яке з'явилось близько дев'яноста років тому, постійно еволюціонує, змінює пріоритети, форми подачі у висвітленні інформації. А предметом - специфічні характерні риси телевізійної редакції програми «Факти», її журналістів, як однієї із провідних новинних програм українського телеефіру, методи підвищення рейтингу програми, мовні засоби та інші аспекти телебачення як засобу масової інформації. Телевізійна трансляція має ряд особливостей, і для випуску в ефір програми новин необхідно враховувати кожну деталь, яка не повинна виходити із загальної концепції передачі. Хороший журналіст повинен переймати досвід дослідників і конкурентів, в роботі використовувати отримані знання і не повторювати помилки, зроблені попередниками.

Хронологічною рамкою роботи - з найменшими затратами відстежити надходженням нової літератури, швидко й раціонально знайти книжки, статті вчених, що розглядали це питання та вилучити з них необхідні відомості. Для нас основою став інформаційний випуск програми «Факти» на телеканалі ICTV.

Отже, основні методи, які використовувалися під час дослідження - аксіологічний, контент-аналіз та порівняння. Для того, щоб проаналізувати інформаційний випуск на телеканалі ICTV, а саме програму «Факти» більш практично та ефективно, ми обрали якісно-кількісний метод - контент-аналіз. Використовуючи цей аналітичний метод як якісний, нам вдалося визначити - як саме обирається та подається інформація, до яких жанрів більш прихильні журналісти випуску новин, які чинники та передумови впливають на це.

За допомогою аксіоматичного методу намагалися отримати додаткові дані, за допомогою яких можна підтвердити результати контент-аналізу. Найкраще побачити позитивні та негативні риси інформаційної програми «Факти» нам допоміг метод порівняння випуску новин з іншими загальноукраїнськими телеканалами. Під час аналізу даних та формування висновків застосовувалися загальнонаукові методи.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що досі детально не досліджувався аналіз феномену інформаційного випуску новин на прикладі загальноукраїнського телеканалу ICTV, хоча програма «Факти» виходить в ефір з 1992 року.

Наукове та практичне значення. Ми здійснили спробу визначити особливості та проблеми з якими зустрічаються сучасні журналісти щодня під час підготовки інформаційного випуску новин в ефір, виокремили перспективи професійного розвитку українського журналіста в контексті роботи на телебаченні, саме ці чинники можуть слугувати у майбутньому для написання журналістських матеріалів, рефератів за напрямком телебачення та проведення нових ґрунтовних досліджень.

Опрацьована література дала змогу краще і глибше розглянути поняття інформаційного випуску. Під час написання роботи ознайомилися з багатьма джерелами, насамперед для того, щоб проаналізувати феномен тележурналіста та його характеристики, роль сучасного телебачення. Корисними стали праці таких дослідників як Володимира Здоровеги, Юрія Єлісовенка, Зенона Дмитровського, збірник статтей Львівського національного університету імені Івана Франка факультету журналістики, статті з електронної бібліотеки Інституту журналістики.

До проблеми визначення терміну інформації та жанрового різноманіття випуску новин зверталось багато дослідників. Дослідник, асистент Киїнаського інституту журналістики імені Тараса Шевченка у статті «Інтерпретація жанру замітки і факту в сучасному українському журналістикознавстві» порушує проблему оригінального тлумачення жанрової системи за В.В. Різуном і Т.А. Тарчуком, причому простежується загальна тенденція до розширення поняття власне жанру та його специфічних характеристик у практиці журналістської діяльності. Водночас констатується, що поділ журналістських творів на окремі жанри є певною мірою умовним, оскільки «живу творчість важко вкласти у прокрустове ложе схем і класифікацій». Ця проблема є однією з ключових у нашому дослідженні.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатку. Загальний обсяг роботи - сторінок.

У першому розділі розглядається поняття інформація, випуск новин. Подаються загальні вимоги до інформацінийх жанрів, до кожної з яких подаються приклади.

Другий розділ подає визначення жанру, подається коротка характеристика інформаційних жанрів. Розділ має й практичний характер. В ньому аналізуються творча діяльність журналістів програми «Факти», їх підготовка до інформаційних жанрів, вміння пошуку нових тем, способів інтерпретації знайденої інформації в майбутньому телепродукті.

Третій розділ - це дослідження методом контент-аналізу висвітлення випуску новин на телеканалі ICTV у програмі «Факти» у порівнянні з їх подачею на інших загальноукраїнських телеканалах.

Висновки містять короткий аналіз результатів досліджень, у додатках подані сценарії чотирьох випусків інформаційної програми «Факти» за 5 березня 2012 року, тексти матеріалів, які стали предметоми нашого наукового дослідження.

Таким чином, проблема розвитку інформаційного телебачення, завдяки доступності широкому загалу є важливою для функціонування всієї системи засобів масової інформації не тільки в Україні, але і у всьому світі. Професійно зроблена інформаційна програма за допомогою впливу на аудиторію повинна нести мир і благополуччя, добро і любов в життя людей, виконувати свою основну функцію - інформування, а не нав'язування своїх думок. Велику цінність мають ті матеріали випуску чи самі новини, якщо глядач запам'ятав більшість інформації та отримав змогу зробити власні висновки.

1. Інформація - важлива категорія новинного випуску на телебаченні

інформація телебачення жанр програма

Термін інформація [від лат. префікса «in-», що в даному випадку означає «проникнення в щось» + «formatio» - утворення, формування»; informatio - «роз'яснення, виклад, тлумачення». Походить від дієслова informo, що перекладається, як «формую, навчаю, виховую»] - повідомлення про щось, відомості про навколишній світ, процеси, які в ньому відбуваються, про події, ситуації, чиюсь діяльність. [3, 56]

В англійській мові слово «information» (в написанні «informacioun») вперше з'явилось у 1387 р. Сучасного написання це слово набуло у XVI ст. У східнослов'янські мови слово «інформація» з'явилось у Польщі в XVII ст. З середини ХХ століття «інформація» стала загальнонауковим поняттям, але до цих пір у науковій сфері воно залишається вкрай дискусійним. [12]

Щодо визначення терміну інформація, то воно не однозначне, воно має абстрактне поняття, а значення залежить від контексту.

Визначення поняттю інформації кожен науковець теж визначає по-своєму. На приклад: американський вчений Клюд Шеннон цей темін подає, як комунікацію та зв'язок, в процесі якого усувається невизначеність. З точки зору кібернетики - це міра неоднорідності розподілу матерії та енергії у просторі та у часі, міра змін, якими супроводжуються всі процеси, що протікають у світі (український вчений Віктор Михайлович Глушков). З погляду соціології, за словами Норберта Вінера термін інформація позначає зміст, отриманий із зовнішнього світу у процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів. [12]

Початок теорії інформації поклав дві тисячі років тому римський ритор Квінтілліан, який жив у І ст. н.е. і був автором 12-томної праці, де, зокрема, стверджувалося, що основним достоїнством ораторського мистецтва є простота і щирість. Квінтілліан також стверджував, що про ту чи іншу подію або вчинок можна зробити висновок, якщо відома відповідь на 7 питань. Це твердження ввійшло в теорію журналістики під назвою Формула Квінтілліана: Хто? Що зробив? Де? Якими засобами? Навіщо? Як? Коли? [7, 18]

Тому журналістиці слід розуміти цей термін у значенні повідомлення про щось, відомості про навколишній світ, процеси, які в ньому відбуваються, про події, ситуації, чиюсь діяльність.

Ми ж визначаємо для себе, що зміст терміну інформації полягає у нових знаннях, які одержує глядач (слухач) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.

Основними умовами для появи інформації, новизни факту чи явища є інформаційний привід, що є причиною та підставою на «життя» матеріалу в ефірі. Саме інформаційний привід є основою інформаційних випусків новин, бо базуються вони на тому, що сталось або відбулось у певний день.

Інформаційний привід - підстава, причина опублікування в пресі (або передачі по радіо, телебаченню, появи в комп'ютерній мережі) журналістського матеріалу, право на оприлюднення тексту, його «перепустка» на шпальти газет або в ефір.

Це внутрішня якість твору, його наповненість суспільно-політичним змістом, що викликає цікавість у людей. Як специфічна здатність новизни самостійно і негайно впливати на сприймача інформації (читача, слухача, глядача), інформаційний привід закладений у кожному актуальному журналістському творі, адже він випливає із злободенності публікації (передачі), її вагомості і необхідності для сьогоднішнього дня. [3, 68]

Основу інформації складає факт. Інформація - це відображення фактів у мовному або візуальному вираженні, відображення подій, явищ, ідей, що виникають у житті суспільства. [12, 20]

Існує вираз: «Факти говорять самі за себе». Дійсно, факти повідомляють, навчають, виховують, рекламують, викликають почуття. Мистецтво журналіста полягає в тому, щоб відібрати найцікавіші з них, найвиразніші і такі, що мають суспільне значення. Завдання журналіста - не безпристрасне фотографування життя, віддзеркалення подій, а цілеспрямований відбір таких фактів, які без зайвих слів демонструють необхідну ідею.

Душею інформації є новина. Щоб факт став основою інформації, він одночасно має бути новиною - така обов'язкова умова. [7, 21]

Для масової, комерційної журналістики новина є синонімом сенсації. Знаходження і повідомлення, а також створення сенсацій - одна з основних цілей жовтої преси, яка дозволяє залучити й утримати увагу читачів. Сенсація нерідко створюється на голому місці, або подія, яка є достатньо важливою сама по собі, роздувається для надання їй надзвичайного значення. [7, 22]

Кажуть, ще 1880 року редактор американської газети «Сан» Джон Б. Богарт дав визначення, яке згодом стало класичним: «Якщо собака покусала людину - це не новина; інша справа якщо людина покусала собаку: ось це новина!» В американських школах журналістики навіть запровадили спеціальну формулу «людина-кусає-собаку». [7, 23]

Вже банальним став вислів Персі Таненбаума: «Якщо в лісі впало дерево, і телебачення цього не показало, то чи впало дерево насправді?» Вчений розглядав телеподію, як гарантію того, що сама подія відбулась насправді. [9, 23]

Інший американський журналіст Джек Лейт дає таке визначення інформації: «Інформація - це те, що змушує читача вигукнути: «Боже мій!»». А за свідченням англійського журналіста Деніса Томпсона перед слухачами англійських шкіл журналістики як свого роду непорушний закон перебуває графічна схема, на якій накреслено, про що треба писати: ГРОШІ, ЇЖА, ПИТАННЯ СТАТІ, ЗДОРОВ'Я. Чотири принципи успіху! [7, 23]

Для жовтої преси сформульовано також закон семи «С», який приводить до популярності та комерційного успіху будь-який медіа-проект: сенсація, скандал, смерть, секс, страх, сентиментальність, самозбереження. [7, 24]

«В античні часи тих, хто приносив погані звістки, страчували. Сьогодні ж, в епоху суцільно комерціалізованих медіа, картина швидше протилежна, - зазначає Зігфрід Вайшенберг у книзі «Новинна журналістика». - Адже медіа значною мірою живуть завдяки тому, що «виробляють» погані новини (bad news). Нещастя, трагічні події та катастрофи користуються в медіа значно більшою увагою, ніж позитивні новини. Відповідне прислів'я стверджує: «Only bad news are good news» («Лише погані новини є хорошими новинами»)». [1, 26]

Інформаційний випуск на телебаченні має певні загальні вимоги, які є визначальними та виконання яких забезпечує успіх новинної програми. Серед них визначаємо такі:

1)інформаційність - функціональна особливість журналістського твору, його насиченість фактажем. Від того, наскільки фактаж є важливим, яскравим, цікавим, актуальним, залежить доля матеріалу. За масштабністю, типом новин інформацію поділяють на два типи: місцевого значення і загального значення. За формою подання - «жорстка інформація» (суха, чітка, тільки по суті, без будь-якої деталізації, без жодного зайвого слова) і «м'яка інформація» (супроводжується деталями, поясненнями); [7, 24]

Це найважливіше завдання будь-якого випуску новин або телевізійної програми, щоби інформувати про найважливіші події, які відбулись у місті, районі, області, країні чи світі. Саме з інформаційних випусків глядач одержує найбільше нових та цікавих фактів для себе, оскільки кожна людина хоче бути компетентною у тому, що відбувається навколо неї.

2) оперативність [від лат. operatio - «дія»] - здатність засобу масової інформації, спроможність журналіста вчасно і кваліфіковано порушувати актуальні проблеми, відгукуватися на важливі життєві події. Оперативність проявляється в умінні швидко й чітко написати матеріал, з найрізноманітніших прикладів відібрати найбільш суспільно вагомі. Від моменту, коли та чи інша подія відбулася, те чи інше явище виникло, та чи інша ідея була висловлена, до моменту появи інформації про цю подію або явище, або ідею має пройти мінімальний термін. Будь-яке джерело, будь-який журналіст - автор інформації повинен прагнути бути першим, від кого суспільство цю інформацію взнало. Гонитва за темпами, за оперативністю інформації, за пальмою першості становить суть конкуренції поміж засобами масової інформації і наповнює щоденну роботу репортера. [7, 25]

Відмінність програми «Факти» від інших інформаційних випусків загальноукраїнських телеканалів - чотири розширених випусків протягом доби: 8:45, 12:45, 18:45 та близько 22:30. Більше випусків не має жоден телеканал протягом доби. Тому тут чинник оперативності є беззаперечним. Важливим є й те, що вечірній випуск програми «Факти» - це найшвидший підсумковий випуск серед усіх загальноукраїнських телеканалів. Тут є беззаперечна перевага телеканалу тому, що глядачі лише телеканалу ICTV найшвидше можуть дізнатись про нову інформацію, а всі інші канали як-не-як повторюють вже після них.

3) актуальність [від лат. actualis - «діяльний, теперішній, сучасний»] - злободенність, необхідність, надзвичайна важливість порушуваних тем, проблем, питань.]

Для прикладу, у липні місяці 2012 року актуальною темою для більшості випусків новин колектив програми «Факти» обрав тему пенсійної реформи. Оскільки, переважна кількість населення України пенсіонери чи люди, які є на межі переходу у цей соціальний стан, тому питання працездатності, фінансове забезпечення майбутнього та нові корективи у законі про пенсійну реформу є для них важливими. Темою дня за 5 березня 2012 року є вибори Президента у Росії. Хоча це не найважливіша подія в Україні, однак наша країна тісно пов'язана із Російською Федерацією. Та й подальша доля нашої країни у багатьох випадках залежить від взаємин обох керівництв держави.

4) суспільна значимість називається вітчизняними теоретиками і практиками журналістики пріоритетною вимогою до інформації. Телебачення не повинно нерозбірливо подавати лише ту інформацію, яка користується попитом, а передбачати, як ця інформація відбивається на суспільстві

Кожну тему для своїх матеріалів журналісти програми «Факти» обирають ретельно, а не абияк, щоб було. Кожен сюжет створюється з метою не тільки забезпечити першочергове завдання - донести інформацію до населення, але й мати у собі певну мораль, повчання. Журналісти працюють не заради коштів чи власного вихваляння, а прагнуть змінити суспільство у кращу сторону, пропагуючи ідеї людяності, доброти, чесності також показати і зберегти культурну спадщину, традиції. Прикладом цього може слугувати сюжет львівського власного кореспондента Івана Кривого за 21 липня 2012 року про чорну Гаварецьку кераміку, яка занепадає, але молодий двадцятип'ятирічний хлопець прагне її відновити, зберегти і передати наступним поколінням.

5) правдивість, фактологічна точність також є однією з пріоритетних вимог. Журналіст повинен, незважаючи на обмаль часу, так званий «постійний цейтнот» у відділі «гарячих новин», безпомилково наводити імена й прізвища людей, цифри, назви, вислови тощо. Неточності, помилки недопустимі, вони знецінюють і конкретний матеріал, і його автора, і газету (чи будь-який інший засіб масової інформації). Повідомлення з помилками, перекрученими прізвищами, неправильними цифровими даними викликають обурення і досаду, за цю прикрість редакції часто доводиться вибачатися, а читач (слухач, глядач) втрачає довіру до такого джерела інформації. Тому досвідчені журналісти по кілька разів, звіряючи кожну літеру з писемним текстом, ні в якому разі не довіряючи диктофону або іншим аудіо - чи відеозаписам (адже часто прізвище, назва звучить по-одному, а пишеться зовсім по-іншому), переконуючись у правильності кожної цифри, звертаючись до енциклопедій і довідників, перепитуючи учасників події і спеціалістів, страхуються таким чином від фактологічних помилок. Також недопустимі будь-які надмірності, наприклад, перебільшення, прикрашання («лакування») фактів, смакування негативу тощо.

Переглядаючи кожних окремих випусків липня-вересня 2011 року, лютого-березня 2012 року можна дійти до висновку, що журналісти інформаційного випуску правдиво та точно подають інформацію, не спотворюючи її. Усі імена, прізвища, посади головних героїв та учасників сюжетів «акули пера» подають точно. Також не має спотворення цифр. Це свідчить про висококваліфікований підбір персоналу. Адже найжахливішою помилкою для журналіста є спотворення та подання не точно інформації, це знижує довіру як і до самого автора матеріалу, так і до випуску новин загалом.

7) стислість, лаконізм [від грец. лбкщнйумьт] - гранично коротке висловлення думки, виняткова чіткість, небагатослівність. Термін походить від назви давньогрецької області Лаконії, жителі якої (спартанці) уславилися чіткістю й стислістю мови. Це дорогоцінна якість як журналістських, так і літературних творів, яка полягає в ощадливому використанні словесного матеріалу і художньо-зображувальних засобів при найточнішому розкритті ідеї. Максимальна інформаційна насиченість тексту при мінімумі слів - ось формула, за якою працюють професіонали новинної журналістики.

Стислість, лаконізм - «сестра таланту» називає А. Чехов. А М. Некрасов навчає журналістів, що потрібно писати так «щоб словам було тісно, а думкам просто». У всі матеріалах програми «Факти» журналісти уникають викладати новини за допомогою другорядних деталей, які не містять важливої інформації, а лише затьмарюють головні факти, звертаючи увагу глядачів на другорядні речі. Також другорядні деталі ускладнюють сприймання тексту новин. Коли тримаючи газету в руках або на інтернет сайтах, ти можеш знову і знову повертатись до того, що ти не зрозумів, що пропустив, то на телебаченні однин і той самий сюжет тричі не показують. Запорукою успіху добре написаного сюжету, на мою думку, є тоді, коли людина подивившись інформаційний випуск може переказати ту інформацію, яку журналіст подав.

8) виразність, яскравість - вимога, яка спростовує глибоко помилкове уявлення про те, що ознакою оперативної інформації є шаблонність, штампованість, трафаретність. Начебто виробництво інформації - справа поточна, конвейєрна, буденна, і тут немає місця для творчості, вираження авторської індивідуальності, фантазії, натхнення тощо.

Професіональні журналісти, які працюють у сфері інформації, знають, наскільки це складно - знайти яскраву форму для короткого новинного тексту, «оживити» сухе, жорстке повідомлення, що надійшло до редакції від інформагентств, відійти від банального викладу факту і зробити матеріал цікавим, оригінальним, неповторним. Завдяки чому можна надати авторської обробки найкоротшому тексту? Знайти яскравий, влучний заголовок, індивідуальну інтонацію, змістовну рубрику, унікальну фінальну фразу. Наймініатюрніший матеріал може бути поданий як шаблон, і може бути поданий як неповторний авторський твір;

Програма «Факти», що на телеканалі ICTV, завжди наповнена новою, цікавою та яскравою інформацією. Перш за все подають злободенну інформацію, яка є надзвичайно важливо, порушують ті питання, які цікавлять їхню аудиторію, бо у глядача потрібно викликати інтерес до своїх матеріалів. Саме гасло телеканалу «Завжди в центрі подій» свідчить про те, що журналісти подають лише актуальну інформацію. Тема кожного матеріалу вирізняється своєю особливістю. Перш за все, журналісти використовують подієву інформацію, про це свідчить сам факт, що у будь-якому випуску більше 50% інформації про події, які відбулись у цей день. Але журналісти та колектив програми уміють подати її оригінально, по-особливому. Можна сказати, що колектив інформаційного випуску «Факти» кваліфікований, досвідчений, бо у фактах вміють показувати найважливіше і найсуттєвіше.

9) простота, ясність, декодованість [від лат. de… - префікс, що означає «віддалення, скасування, припинення, усування чого-небудь» + франц. code, від лат. codex - звід законів: усування незрозумілої символіки, розшифрування тексту] означає доступність для аудиторії суті повідомлення. Часто журналісти використовують у своїх матеріалах складні терміни, іноземні вирази, абревіатури, архаїзми, забуваючи розшифрувати для пересічного читача їхнє значення. Таким чином, текст інформації стає малозрозумілим, або (що набагато гірше) зрозумілим неправильно. Отже, журналістська робота втрачає результативність чи, навпаки, досягає протилежного результату. Тому треба завжди прагнути «геніальної простоти», уміти про найскладніші речі розказати доступно, перекласти термінологічні «навороти» на «людську мову», зрозумілу всім - і студенту, і пенсіонеру, і домогосподарці, і робітнику, а не лише спеціалістам з даної галузі (політики, науки, економіки, юриспруденції, медицини тощо).

Часто на телеканалі СТБ, дивлячись новини, потрібно мати із собою словник термінів або енциклопедію. Журналісти ж інформаційного випуску на телеканалі ICTV подають інформацію просто та ясно. Навіть про найскладніші речі потрібно говорити просто, бо тебе має зрозуміти і пенсіонер, і студент. За словами Івана Кривого, львівського власного кореспондента програми «Факти», журналісти пишучи свій матеріал прагнуть, щоб його зрозуміла і 6-річна дитина, незважаючи на те, що канал розрахований на аудиторію віком 25 - 45 років. Здавалось би, що такі дорослі люди повинні знати і розуміти багато термінів, складні слова, одна новини призначені не для нагромадження і збагаченні слово словникового запасу «важкими» словами. Та керівництво програми розуміє, що їхні телеглядачі ділові та зайняті люди, вони хочуть отримати інформацію, самі додомувати кінцівку, робити власні висновки, а не нагромаджувати себе невідомими словами. І не лише лексика, а й ускладнені синтаксичні конструкції значно ускладнюють сприйняття тексту. Зробити матеріал малозрозумілим здатні й стилістичні складності, надмірна образність мови, композиційна безладність і т. ін. Журналісти програми «Факти» пишуть для того, щоб бути почутими, а не показати, як вони вміють писати, бо тоді усі діяльність втрачає будь-який сенс.

10) релевантність [від англ. relevant - «доречний, стосовний справи»] - відповідність інтересам аудиторії. З величезної кількості подій та фактів, що стають відомими щодня, журналістові треба відбирати те, що може найбільше зацікавити аудиторію, тобто те, що читач (слухач, глядач) може співвіднести з власним життєвим досвідом, проблемами, сферою інтересів. Релевантність має свої закономірності і, знаючи їх, можна нецікаву інформацію зробити завдяки деяким професійним прийомам захопливою для сприйняття.

Серед тисячі фактів і подій колектив програми змушений обирати кожного дня цікаву, перш за все, для своїх телеглядачів інформацію. Думаю, що новини телеканалу повинні задовольняти людський інтерес. Шлях, який обрали керівництво та журналісти програми «Факти», зробити свій інформаційний випуск цікавим - розповідати про випадки та ситуації, в яких опиняються люди. Такі сюжети завжди є в кінці випуску, бо вони захоплюють і розважають глядача після серйозного змісту попередніх нових.

2. Основні інформаційні жанри

Журналістські твори так само, як і твори літературні, мистецькі, існують у певних більш-менш усталених формах, які сформувались історично, були вироблені багаторічною практикою діяльності засобів масової інформації. Ці форми називають словом «жанр», а розділ теорії журналістики, який вивчає поділ текстів на жанри, називають «жанрологією».

Жанр [фр. «genre», від лат. «genus (generis)» - рід, вид] - тип, рід твору, який відзначається особливими, тільки йому властивими рисами й ознаками щодо композиції, структури, образних засобів і творчих прийомів, мови і стилю викладу. [3, 15]

Інформаційні тележанри - «жанри тележурналістики, основне призначення яких оперативно відображати події, факти, явища. В них переважає подієва інформація, яка здебільшого стосується лише якоїсь певної події, одиничного факту. Інформаційні жанри відповідають емпіричному (фактологічному) рівню осягнення та відображення реальної дійсності» [4, 169]. До них належать: телезамітка, відеосюжет, звіт, інтерв'ю, репортаж, огляд подій, коментар (як інформаційний різновид). Саме вони більше 50% займають місце інформаційного телепростору.

Інформаційні матеріали сьогодні мають ознаки кількох жанрів, адже «виникнення одних і знищення того жанрів або їх елементів, зміна суспільної значущості того чи іншого жанру, співвідношення між ними, одне слово, їх постійна еволюція - закономірне явище» [8, 6]. Визначити питомі переваги одного із них стає дедалі важче. Кожен журналіст повинен досконало опанувати теоретичні особливості жанрових форм, щоб досягти успіху в піготовці якісного талевізійного продукту. Тому проблема типології жанру була і є актуальною й досі.

Працюючи в інформаційній телепрограмі, журналіст перш за все береться за такий жанр як телевізійна замітка. Це «найоперативніша і найпростіша усталена форма повідомлення у ЗМІ про об'єктивно існуючі події, факти і явища реального життя з метою насамперед найелементарнішого пізнання навколишнього світу» [5, 166].

Нерідко стверджують, що для написання такого виду повідомлення особливі навички та вміння не потрібні. Можливо, саме тому в новинах інколи чуємо стандартні висловлювання, бачимо непрофесійні сюжети. [7].

«Присвячена висвітленню локальних фактів суспільного життя, замітка у своїй системності й багатоманітності дає правдиве їх відображення, коли тележурналіст користується науковими методами» [11, 92]. Щодо професійно підготовленого матеріалу, то йому притаманні стислість, лаконічність та новизна. Його зміст цікавий, доступний і корисний для глядачів.

Незважаючи на швидкий розвиток телевізійної знімальної техніки, телезамітка все-таки залишається оперативним видом інформування аудиторії. На телебаченні найчастіше до цього жанру вдаються ведучі теленовин.

Як уже зазначалося, найпростішою формою повідомлення є телезамітка, яку вдало використовує ведучі телепрограми «Факти». У вечірньому випуску новин в студії (5 березня, 18.45) ведуча Інна Шевченко коротко повідомила про призначення нового очільника МВС України; згодом телеглядачів поінформовано про те, що Білорусь передумала висувати ультиматум та обмежувати імпорт української продукції; також подали інформацію про значне похолодання, яке можливе з 6 по 9 березня; наприкінці програми глядачі дізнались про тиждень моди у Парижі та домінування чорного кольору у нових колекціях дизайнерів (Див. додаток 1). Усі повідомлення чіткі, кожна фраза зрозуміла, а сама ведуча небагатослівна.

Іменування всіх інформаційних матеріалів «сюжетами», що сьогодні в журналістській практиці чуємо постійно, дослідники вважають неприйнятним і з теоретичного погляду, і з погляду ефективності впливу на телеглядача [11, 91].

Однак З. Дмитровський виділяє як окремий різновид жанру відеосюжет - деталізоване, розширене повідомлення, що пояснює, коментує подію, відрізняється від аналогів у пресі чи на радіо своєю об'єктивністю і достовірністю. [4, 66]. Журналістам слід акцентувати увагу на особливій відповідальності журналіста при підготовці матеріалу такого типу, адже «у телевізійній відеоінформації до побаченого, як і до почутого, не можна повернутися».

Кожен випуск телепрограми «Факти» містить близько 15 журналістських матеріалів. Якщо класифікувати їх за жанровими ознаками, то значну перевагу матимуть відеосюжети. Готуючи будь-який матеріал, журналіст часто вдається до особливостей інших жанрів. До прикладу, 29 липня 2011 року в ефір вийшов сюжет Ольги Чайко про 1992 рік у рамках проекту «Двадцять років незалежності» (рубрика до Дня Незалежності в інформаційному втпуску). Авторка вдало поєднала риси усного повідомлення (інформація про переваги цього року, події, які відбулись), елементи інтерв'ю (думки інших про цю подію, а сааме дизайнера Олексія Залевського, Станіслава Кульчицького, професор, доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії України НАН України, колекціонера Петра Рябченка, пані Тетяни, кошиньої вчительки історії, яка змушена булла змінити роботу через нестачу робочих місць та малої заробітньої плати) та частково коментаря (аналіз та оцінка журналісткою всього повідомленого, що служить логічним початком думки і подана у вигляді стендапу) (Додаток 3).

Можна відзначити й інші відеосюжети:

- Юлія Медель - українська аудіокнижка, як сучасний метод пізнання (5 липня 2011 року);

- Олексій Пшемиський - падіння євро може спричинити небезпеку для гривні та куди вкладати гроші українцям (28 липня 2011 року);

- Тетяна Анкудінова - чи може нововинайдений апарт «Трилоджи» допомогти врятувати життя людині.

Перелічені матеріали характеризуються логічною послідовністю журналістів у викладі подій, актуальністю, вдалим оперуванням особливостями одного жанру та доцільністю поєднання кількох жанрових ознак, а це насамперед впливає на емоції телеглядача, привертаючи увагу до телеекрана.

Важливим в інформаційній діяльності телебачення є звіт. Так називають деталізоване, розширене повідомлення про збори, засідання, зустрічі, наради, мітинги тощо. Цей вид інформаційного жанру був доволі характерний для тоталітарної журналістики, оскільки тодішня влада вважала за необхідне повідомляти про численні партійні з'їзди. Сьогодні цей вид жанру допомагає журналістам цікавіше, оригінальніше, винахідливіше повідомляти про різноманітні заходи. [7].

Часто в інформаційних випусках новин на телеканалі ICTV натрапляємо на такий вид тележанру, як звіт, де йдеться про різноманітні заходи у Києві, Львові, і не тільки. Професійно готує ці звіти Тетяна Анкудінова, яка зазвичай працює над політичною тематикою:

- сесія Львіської міської ради (23 жовтня);

- чергова сесія Верховної Ради України (20 грудня).

А також:

- Ольга Ніколайчик - мітинги проти пенсійної реформи (19 липня);

- Василь Саф'янюк - круглий стіл у центрі зайнятості (11 жовтня).

До інформаційних жанрів належить також інтерв'ю. На відміну від вищезгаданих тележанрів, підготовка інтерв'ю потребує не тільки теоретичних знань, а й практичних навичок, професійного підходу, тому у молодих спеціалістів трапляється чимало проблем під час роботи над ним. У телевізійній інформації інтерв'ю може бути складовою сюжету і цілісним (як окремий матеріал інформаційної програми).

«Інтерв'ю у відеосюжеті - це відповідь певної особи на запитання, яке задав у кадрі чи за кадром репортер, або тільки запропонував цій особі тему розмови, не формулюючи запитання в ефірі» [5, 343]. Репортер не має права на власний коментар події, яку висвітлює. Тому за допомогою інтерв'ю у матеріалі він може продемонструвати погляд певної людини на проблему. Повідомлення через інтерв'ю має на меті більш вагомо підкреслити всю правдивість та серйозність сказаного журналістом, а глядачі, у свою чергу, можуть пересвідчитися в надійності джерела інформації.

Таке інтерв'ю ще називають синхроном. Цей вид інтерв'ю містить максимальну кількість емоцій та інформації. У відеосюжеті синхронів повинно бути кілька, адже варто показати протилежні точки зору. «Цікавим сюжет буде лише в тому випадку, якщо думки ці будуть контраверсійними, несподіваними і триматимуть глядача у постійній напрузі» [11, 153].

У новинах проблемою бувають невиправдано довгі інтерв'ю, що перетворюються на монолог того, хто дає інтерв'ю. Інколи спостерігаємо просто інформування, констатацію фактів, а не коментар спеціалістів та різносторонній підхід до теми. Причиною цього можуть бути недостатньо продумані запитання.

Найбільшою проблемою для молодих журналістів є невміння формулювати серйозні, цікаві запитання. Адже варто пам'ятати, що банальне запитання супроводжує, і в цьому немає жодного сумніву, така ж банальна відповідь. І тільки глибоко продумана розмова стимулює об'єкт інтерв'ю до творчого подання своєї думки, повноцінного розкриття теми. Тому вкотре переконуємося в тому, що ефір потребує саме фахівців-професіоналів. [8].

Органічною частиною інформаційних випусків є інтерв'ю. Журналісти «Фактів» вдаються до цього жанру при підготовці майже кожного свого матеріалу (як складову відео-сюжету, відеорепортажу чи відеозвіту). В одному матерілі використовують від 2 до 5 таких інтерв'ю-монологів. Якщо говорити про цілісне інтерв'ю (як окремий матеріал програми), то впродовж нашого дослідження журналісти не подавали його у випусках новин (так, як це робить, наприклад, сьогодні львівські телеканали ZIK у програмі «Огляд дня», ТРК «Люкс» у випуску новин «Наш репортер»).

Чи не найважливішу роль у телевізійній інформації відіграє репотаж - документальна, наочна розповідь «про актуальні події суспільного життя, яка реалізується аудіовізуальними засобами та має на меті дати глядачеві найповніше уявлення про ці події, викликати активне ставлення до них, формуючи громадську думку» [1, 141]. Робота над ним потребує багато часу та зусиль (оскільки журналіст змушений бути на місці події), найвищої професійності, досконалості стилю, майстерного володіння словом та оригінальності.

Знижує ефективність матеріалу невідповідність закадрової розповіді журналіста і того, що показують на екрані. Часто журналісти показують у відеорепортажі свій підхід до події, до якої вони непричетні, не виявляючи авторського ставлення до описуваного, що відображається у формі викладу від першої особи. Такі випадки засвідчують некваліфікованість молодих фахівців, а також недооцінювання можливостей жанру. На нашу думку, якщо українська журналістика почне частіше вдаватися до цього жанру, її професійність одразу зросте.

Варто зуважити, що працівники інформаційної програми «Факти» динамічні та оперативні у висвітленні подій, оскільки серед наповнення телеефіру новин нерідко трапляються репортажі:

- Дарка Оліфер - тиждень моди у Парижі (5 березня). Тут знову-таки слід наголосити на проникненні одного жанру в інший, оскільки журналістка використала і особливості інтерв'ю (думки експертів), і коментаря;

- Ірина Шлепніна - фестиваль «Країна мрій». Журналістка використовує як інтервю, проводить опитування серед відвідувачів заходу, так і коментаря;

- Олександр Миронюк - перемога Путіна у президентських виборах (цей же випуск).

Щодо теми президентський виборів у Росії, то ранковому випуску Олександр Миронюк повідомляє про статистичні дані, в обідньому подає думки населення щодо результатів виборів, у вечірньому випуску - проблеми, які виникали під час виборчої кампанії, а в нічному підсумовує усію подану інформацію. У кожному сюжеті є стендапи журналіста. Це показує його присутність на місці подій, оскільки він є власним кореспондентом у Росії. Усі стендами є в кінці сюжетів, вони є підсумками усієї інформації у сюжеті.

У ранковому випуску ця тема має своє продовження. Наступним подається сюжет про голосування росіян в різних куточках України, а саме: у Львові, Харкові, Києві та Криму. Власні кореспонденти Іван Кривий та Дмитро Мороз подають результати та думки виборців із своїх регіонів, їх підсумовує Ольга Ніколайчик.

У цьому випуску відбулось пряме включення із ведучим програми «Свобода слова» Андрієм Куликовим, який розповів, що у сьогоднішню программу, у яку він запросив експертів, впливових українських політиків, на включенні із Москви буде Констянтин Затулін, а з Берліна - Александр Рар. Розмовлятимуть про те, як перемога Путіна вплине на відносини з Україною.

Особливого колориту будь-якому репортажу надають вдало відзняте відео, цікаво дібрані коментарі спеціалістів, структурна логічна розповідь репортера. Можна стверджувати, що програма «Факти» добре оснащена технічно, оскільки ніколи ніяких проблем під час прямих ефірів, прямих включень із місця подій не виникає. Це свідчить і про злагоджену роботу усіх технічних працівників.

Особливого колориту надає теленовинам огляд подій. В основі цього жанру є «осмислення подій і фактів у часових та просторових межах» [5, 173]. Завдяки короткому огляду подій, телеглядач має нагоду отримати стислу інформацію про найактуальніші події, а це допомагає в загальних рисах висвітлити основні аспекти дійсності.

У кожному ранковому випуску телепрограми «Факти» подають короткий огляд Інтерет-видань та української преси від Інни Бахіної. Для прикладу

- Інтернет-огляд за 5 березня 2012 року:

1) Страх повернення Путіна. Інформація із газети «Нью-Йорк Таймс».

2) Президент Ізраїлю заявив, що його країна не буде поювати з Іраком, про це заявили на шпальтах газети «Гардіан».

3) Оборонний бюджет Китаю зріс на 11,2% - повідомляє «Financial Times».

- Огляд української преси від Інни Бахіної:

1) Народ більше не довіряє владі тижневик «Коментарі».

2) Постійна хмарність про зберігання інформації в мережі Інтернет часопис «Forbs».

3) Змінна ставка кредитування від журналу «Автоцентр».

Вечірній випуск новин на телеканалі ICTV також має короткий огляд аносованих матеріалів та подій на наступний день, що допомагає формувати загальний образ дійсності в уяві глядацької аудиторії. Такі огляди для програми готують Віктор Сорока та Віталій Ковач.

Існують сумніви щодо такого жанру, як коментар, бо одні дослідники відносять його до публіцистичних жанрів, інші - до інформаційних. Оскільки йдеться саме про телевізійні новини, то тут коментар виконуватиме саме інформативні функції, тому можна вважати його невід'ємною складовою у підготовці новин. [9]

Під час роботи над коментарем успіх залежить в основному від професійних якостей самого автора. Важливо все: задум, вигляд, інтонація, жести, настрій ведучого та вмілий відхід від шаблонності й стереотипів. Коментування телевізійних новин для журналістів-початків-ців інколи є проблемним, оскільки журналіст повинен вдало коментувати, розглядати ситуацію в різних аспектах, допомагаючи глядачам формувати власну думку, але в жодному разі не нав'язувати свою. [13, 313]

Коли тележурналіст бачить потребу в роз'ясненні ситуації, порівнянні чи аналізі, тоді він обирає коментар. Здебільшого саме коментар є у «Фактах» складовою відеосюжету. Як приклад вдалого коментування назвемо роботи Віктора Зими, Ольги Ніколайчик та Тетяни Пруднікової.

Отже, проаналізувавши жанрову різноманітність журналістських матеріалів інформаційних випусків новин телепрограми «Факти», ми дійшли висновку, що працівники ЗМІ у підготовці своїх матеріалів звертаються не тільки до особливостей одного жанру. Вдала трансформація різних жанрових ознак, супроводжена логічним і послідовним викладом подій, свідчить не тільки про творче мислення та професійні здібності новинаря, а й про те, що в кінцевому підсумку глядач отримає цікавий і якісний продукт, а це для журналіста - найважливіша мета.

Використана література

інформація телебачення жанр програма

1. Базюк, Л. 3 історі телебачення Львівщини (зі Львова до Червонограда) // Телевізійна й радіожурналістика. - 2005. - Вип. 6. - С. 179-183.

2. Вайшенберг З. Новинна журналістика: Навчальний посібник / За загал. ред. В.Ф. Іванова. - К.: Академія Української Преси, 2004. - 262 с.

3. Гетьманець М.Ф., Михайлин І. Л. Сучасний словник літератури і журналістики. / Михайло Феодосійович Гетьманець, Ігор Леонідович Михайлин. - Х.: Прапор, 2009. - 384 с.

4. Григораш Д.С. Журналістика у термінах і виразах. - Львів: Вид-во при Львівському держ. ун-ті, 1974. - 294 с.

5. Дмитровський З. Телевізійна журналістика: навч. посіб. / Зенон Дмитровський. - Львів: ПАІС, 2006. - 208 с.

6. Дмитровський, 3. Є. Інтерв'ю в інформаційній телепрограмі: особливості, методика підготовки / 3. Є. Дмитровський. - Львів, 2000. - 426 с.

7. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і допов. - Львів: ПАІС, 2004. - 268 с.

8. Лизанчук, В. Жанри радіожурналістики // Телевізійна й радіожурналістика. - 2005. - Вип. 6. - С. 3-15.

9. Мазур M. І. Журналісти-практики в інформаційній діяльності телебачення: проблема жанру. http://journlib.univ.kiev.ua/

10. Назаренко Г.І. Журналістські жанри: інформаційні: Курс лекцій. - К.: КиМУ, 2006. - 169 с.

11. Потятиник Б.В. Медіа: ключі до розуміння. Серія: Медіакритика / Борис Володимирович Потятиник. - Львів: ПАІС, 2004. - 312 с.

12. Семерякова, А. Психологія телеінтерв'ю: змагання без правил чи «джентельменська» гра? / А. Семерякова. - Львів, 2002. - 193 с.

13. Стівенс М. Виробництво новин: телебачення, радіо, Інтернет / Мітчел Стівенс; [пер. з англ. Н. Єгоровець]. - К.: Києво-Могилян. акад., 2008. - 407 с.

14. Шаповал, Ю.Г. Поетика телевізійної журналістики / Ю.Г. Шаповал. - Костопіль: Роса, 2003. - 191 с.

15. Яковець А.В. Телевізійна журналістика: теорія і практика: Підручник - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. - 240 с.

16. http://uk.wikipedia.org/

17. 17. http://ictv.ua/ua

18. http://tsn.ua/

Размещено на Allbest.ru

...