Комплексне застосування методології у журналістикознавстві на прикладі дослідження інформаційного поля України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комплексне застосування методології у журналістикознавстві на прикладі дослідження інформаційного поля України

Хилько М.М.

Методологія українського журналістикознавства тією чи іншою мірою досліджувалася багатьма видатними вітчизняними мислителями і науковцями. Суттєвий внесок у дослідження даної тематики в різні часи зробили: М.Возняк, М.Грушевський, В.Ігнатенко, І.Кревецький, В.Щурат, М.Бернштейн, О.Дей, В.Дмитрук, І.Дорошенко, Ю.Лазебник, О.Мукомеля, М.Нечиталюк, Й.Цьох, М.Шестопал, А.Москаленко. Методологію українського журналістикознавства досліджують у своїх працях наші сучасники: В.Різун, Т.Скотникова, Т.Трачук, Б.Черняков. У той же час, дана тематика з очевидністю потребує подальшого, поглибленого і комплексного дослідження, на чому, зокрема, В.Різун і Т.Скотникова наголосили у своїй праці «Методи наукових досліджень у журналістикознавстві» [ 1,с. 139].

Мета даної статті полягає у доведенні необхідності комплексного застосування методології у журналістикознавстві. Як приклад береться досить типове і поширене для журналістикознавства завдання - дослідження інформаційного поля У країни.

Оскільки відповідна термінологія в українській науці ще не є усталеною, то автор статті визначив, що під інформаційним полем країни розуміється сукупність інформації, що виробляється і поширюється в країні (переважно через ЗМІ), впливаючи на громадську думку і формуючи суспільну свідомість. При цьому, інформаційне поле слід відрізняти від інформаційного простору й від інформаційного середовища. Інформаційний простір - це певна територія, охоплена засобами масової інформації і комунікації (найчастіше говорять про інформаційний простір країни, який потребує законодавчого врегулювання та захисту). Інформаційне середовище є сукупністю технічних і програмних засобів створення, зберігання, обробки і передачі (поширення) інформації; а також умови, в яких ці процеси відбуваються. Тобто інформаційний простір відповідає за питання «де» (територія), інформаційне середовище - «як»(засоби і умови), інформаційний простір - «що» (власне інформаційне наповнення).

Актуальність теми полягає в тому, що вітчизняні журналістикознавчі дослідження потребують подальшого вдосконалення системи методології, яка в них застосовується. Tакож гостро стоїть питання налагодження якісного дослідження інформаційного поля країни, адже виконанням цього завдання в Україні сьогодні займаються десятки наукових, аналітичних й інформаційних структур, при цьому переважно застосовуючи лише частину необхідної методології, що негативно позначається на якості результатів таких досліджень.

Об'єктом дослідження є інформаційне поле України. Предметом дослідження є методологія дослідження інформаційного поля України.

Наукова новизна даної роботи обумовлюється тим, що комплексність застосування методології у журналістикознавстві на прикладі дослідження інформаційного поля України ще не досліджувалася у вітчизняній науковій думці.

Термін «метод» (від грецького слова «methodos» - шлях, простежування, дослідження) означає спосіб досягнення мети, сукупність прийомів і операцій теоретичного або практичного освоєння дійсності, а також певним чином організованої людської діяльності. Методологія ж - це вчення про способи організації і побудови теоретичної та практичної діяльності людини, про шляхи її пізнавальної діяльності. У процесі пізнавальної діяльності методологія організовує і спрямовує хід наукового дослідження найбільш оптимальним шляхом в інтересах отримання нового знання, регулює застосування тих чи інших методів, узагальнює результати наукового пізнання у формі знань [2,с. 167--168]. Науковий метод дає можливість досягнути мети дослідження і отримати наукові результати.

За широтою застосування у різних галузях науки методи поділяють на філософські, загальнонаукові і спеціальні. До перших відносять найбільш загальні правила дослідження, які стосуються всіх наук, і є більше принципами, ніж методами. Загальнонаукові методи дослідження (які, в свою чергу, поділяються на загальнологічні, теоретичні та емпіричні), завдяки своїй універсальності, застосовуються у переважній більшості наук. Спеціальні наукові методи властиві конкретним галузям знань. Міждисциплінарні методи переважно використовуються у дослідженнях, що проводяться на стику різних наук. Також методи поділяють на теоретичні та емпіричні; формальні і змістовні; фундаментальні і прикладні; методи безпосереднього і опосередкованого дослідження; методи природознавства і методи соціально-гуманітарних наук тощо.

Розпочинаючи будь-яке дослідження, необхідно правильно визначити методи, за допомогою яких воно буде здійснюватися. Вибір методів, перш за все, обумовлюється метою і завданнями дослідження, сутністю і характером об'єкту і предмету, форматом процесу дослідження, наявними в розпорядженні дослідника ресурсами (у тому числі: людськими, часовими, матеріальними тощо), очікуваними результатами, включаючи їх точність і форму викладання.

У будь-якому разі, навіть за умови недостатності ресурсів і відсутності потреби у надвисокій точності результатів дослідження, методи мають бути ретельно й оптимально підібрані. Навіть за надзвичайно складних умов, правильно визначене коло методів може дати достатньо точний результат (достатній для виконання поставлених завдань). І навпаки, невміло підібрані методи можуть призвести до неправильних результатах, незалежно від обсягу і якості затрачених ресурсів. Ще один надзвичайно важливий чинник, який часто ігнорується як в науковій думці, так і в прикладних дослідженнях, - оптимальність вибору методів дослідження. Методологія повинна бути такою, щоб необхідні результати дослідження із заданою точністю були досягнуті при витрачанні мінімально необхідних ресурсів - людських, часових, матеріальних. Тобто при виборі методології однаково важливо уникнути помилок занадто вузького і занадто широкого вибору методів дослідження. журналістикознавство комплексний методологія інформаційний

Що стосується журналістикознавства загалом, то ця суспільствознавча наука дає можливість і потребує застосування надзвичайно широкого кола методів - від філософських і загальнонаукових до спеціальних. Один з фундаторів сучасного дослідження українського журналістикознавства - А.Москаленко слушно зазначав: «Вивчення преси вимагає об'єднаних зусиль філософських, історичних, лінгвістичних і літературознавчих дисциплін і використання їх методів» [3,с.32-33].

З метою доведення необхідності комплексного застосування методології у журналістикознавстві і демонстрації методологічних можливостей цієї науки при дослідженні інформаційного поля України, у даній статті розглянемо арсенал відповідних методів без прив'язки до конкретного завдання і ресурсних обмежень.

При дослідженні інформаційного поля країни, як і при будь-якому іншому дослідженні, необхідно дотримуватися, в якості загальних регу- лятивів, базових філософських принципів діалектики як вчення про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства, пізнання. Це принципи: історизму й об'єктивності (матеріали ЗМІ не можна розглядати поза часовим виміром і соціокультурним контекстом), всебічності, конкретності, протиріччя (ЗМІ і сама масова інформація є невід'ємною складовою життя суспільства із врахуванням умов місця, часу й інших обставин, що впливають на його буття).

Необхідним є також врахування законів діалектики, за допомогою яких відображається загальний зв'язок предметів і явищ реального світу. Так, закон єдності і боротьби протилежностей відображає джерело розвитку як процесу виникнення, загострення і розширення протиріч, серед яких визначальну роль відіграють внутрішні протиріччя. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін розкриває механізм розвитку через поступове нагромадження кількісних змін, які у певний момент із необхідністю ведуть до якісних перетворень, виникнення нової якості, що у свою чергу впливає на характер і темпи кількісних змін. Закон заперечення заперечення відображає поступальний, спадкоємний, циклічний характер розвитку предметів, явищ і процесів. Для дослідження тенденцій розвитку інформаційного поля країни врахування названих законів діалектики є необхідним як для розробки конкретних форм аналізу, так і для інтерпретації отриманих результатів.

Серед загальнологічних методів, дослідження інформаційного поля країни, перш за все, потребує застосування методу аналізу. Уявне розчленування предмету дослідження на складові елементи з метою вивчення його структури, ознак, властивостей, зв'язків дасть можливість виявляти головні, сутнісні елементи. Також необхідно застосувати такі різновиди аналізу, як класифікація і періодизація. Використання названих методів дасть можливість визначити, які саме потоки інформації (зокрема, які ЗМІ) потрібно аналізувати, в якій формі і за який період. Залежно від поставлених завдань дослідження, класифікацію ЗМІ можна зробити за цілим рядом ознак: за популярністю і впливовістю (тиражем, індексом цитування, суспільною реакцією на матеріали), за територією поширення (загальнодержавні і регіональні), за цільовою аудиторією (масові чи орієнтовані на певні демографічні, соціальні, професійні групи), за тематикою (громадсько-політичні, економічні, спортивні тощо), за формою власності і видавцем (державні, комунальні, при установі чи навчальному закладі, партійні, приватні - із вітчизняними чи зарубіжними інвесторами), за цільовим призначенням (ЗМІ має на меті комерційний успіх чи просвітницькі / пропагандистські завдання), за рівнем об'єктивності і незаангажованості, за мовою, жанром, стилем, оформленням, способом розповсюдження тощо.

Необхідним також є застосування методу синтезу, за допомогою якого вичленовані в ході дослідження елементи предмету об'єднуються для аналізу його як єдиного цілого. У нашому випадку окремо досліджувані складові інформаційного поля країни (новини телеканалів, матеріали друкованих ЗМІ тощо) аналізуються як єдине ціле інформаційне поле.

Для дослідження інформаційного поля країни потрібно також застосувати метод абстрагування, що передбачає уявне відволікання від несуттєвих сторін, властивостей і зв'язків предмету дослідження з уявним виділенням суттєвих, істотних сторін, властивостей і зв'язків, які цікавлять дослідника залежно від поставлених завдань. За допомогою абстрагування необхідна сторона досліджуваного предмету розглядається у «чистому вигляді» - окремо від інших сторін, які не є суттєвими для даного аналізу. Tак, наприклад, з'ясовуючи, які теми домінували в інформаційному полі країни в певний період часу, дослідник має зосередитися саме на тих якісних і кількісних показниках, які вказують на домінування конкретної теми над іншими, опустивши всі несуттєві для даного питання моменти - такі як достовірність інформації, стилістичні особливості її подачі тощо (звісно, ці питання також є надзвичайно важливими, але вони відносяться до іншого завдання дослідження).

Обов'язковим при дослідженні інформаційного поля країни є застосування методу узагальнення, який дає можливість для уявного переходу від одиничного до загального, для об'єднання предметів і явищ за подібними властивостями в однорідні роди, групи і класи, виділяє закономірне у випадковому. Так, з'ясувавши, які інформаційні теми домінували в кожному окремому аналізованому ЗМІ, ці дані потрібно узагальнити, визначивши головні інформаційні теми на телебаченні, в пресі, на радіо, в інтернеті; а потім - і у всіх ЗМІ загалом. Додавши до цього узагальнення результати дослідження інших джерел масової інформації й комунікації - отримаємо дані про домінуючі теми всього інформаційного поля країни.

За допомогою методу формалізації дослідник відволікається від конкретного змісту явищ та предметів і об'єднує їх на основі схожості форми. При аналізі великих масивів інформації (у тому числі при дослідженні інформаційного поля країни) без цього методу не обійтися. Він дає можливість виразити інформацію у знаково-символічному вигляді, тобто за допомогою схем, формул, діаграм. У такому вигляді великі пласти інформації значно легше і зручніше класифікувати й аналізувати (у тому числі за допомогою комп'ютерної обробки), універсалізувати дані, отримані з різних джерел, робити висновки. Крім того, без формалізації неможливим є здійснення контент-аналізу ЗМІ, що є необхідним для дослідження інформаційного поля. Щоправда, зловживати методом формалізації, незважаючи на його зручність, також не варто, адже, як справедливо відзначає Л.Бройль, формули все ж не можуть замінити живу мову: «Лише звичайна мова, як більш гнучка, більш багата і більш містка, при всій своїй відносній неточності порівняно із строгою символічною мовою, дозволяє формулювати істинно нові ідеї і виправдовувати їх запровадженням міркувань чи аналогій» [4,с.327].

Важливим для аналізу інформаційного поля є метод спостереження, за допомогою якого відбувається накопичення потрібного для дослідження емпіричного матеріалу. При цьому, слід відрізняти наукове спостереження від побутового. У процесі наукового спостереження дослідник керується певною ідеєю, концепцією чи гіпотезою. Наукове спостереження передбачає навмисність, однозначність задуму, планомірність, систематичність, структурованість, цілеспрямованість, дієвість спостерігача. Підсумком наукових спостереження є опис - фіксація вихідних відомостей про об'єкт дослідження.

Аналіз того, як різні ЗМІ висвітлювали одну й ту ж інформаційну тему, робиться за допомогою методу порівняння. При цьому, слід пам'ятати, що наукове порівняння має здійснюватися лише за ознаками, істотними для даного конкретного дослідження. Наприклад, оцінюючи ступінь об'єктивності різних ЗМІ при висвітленні певної теми, перш за все, слід порівняти, наскільки рівномірно ЗМІ приділили увагу позиціям всіх учасників події, чи однакові можливості були надалі сторонам для донесення своєї думки, чи не перекручувалися і не замовчувалися певні факти.

Для аналізу представлених у ЗМІ матеріалів і порівняння того, як різні ЗМІ подавали одні й ті ж самі інформаційні теми, необхідним є розуміння тексту як джерела інформації, пов'язане з реконструкцією контексту його створення, пошуком його сенсу. Важливою методологічною проблемою соціально-гуманітарного пізнання є вміння відрізнити об'єктивну суть інформації від суб'єктивного сенсу, вкладеного автором. Із розумінням тісно пов'язане наукове пояснення, мета якого - виявлення сутності об'єкту дослідження, причин, умов і джерел його розвитку, механізмів дії. Дослідник повинен вміти не лише сам зрозуміти відкриту і приховану суть матеріалів ЗМІ, відслідкувати тенденції у висвітлення тем, але й зуміти пояснити це. Роль розуміння і пояснення у журналістикознавстві дуже важлива, адже у джерельній базі дослідники постійно мають справу із трактовкою явищ і предметів працівниками ЗМІ, які подають інформацію не лише через призму власних поглядів, актуальних для них суспільних відносин, соціально-політичних установок та редакційної інформаційної політики, але і відповідно до своїх мовностилістичних особливостей.

При аналізі інформаційного поля країни не обійтися без методу аналізу документів як об'єктів, що містить інформацію, закріплену людиною на папері, на відео, аудіо чи фотоплівці, у комп'ютерному файлі тощо для передачі її у часі і просторі. Саме аналіз документів дає можливість дослідити, про що і як повідомляли ЗМІ. Для дослідження документів у журналістикознавстві застосовують дискурсивний аналіз, герменевтичний аналіз, контент-аналіз, інтент-аналіз, медіа-лінгвістику, лінгво-культурологію тощо. Найважливішим з цих методів аналізу документів для дослідження інформаційного поля країни є контент-аналіз, який за допомогою чітко визначених, формалізованих правил кількісно-змістового аналізу тексту вивчає вплив авторів текстів на свідомість і життєві позиції споживачів інформації. Наприклад, кількісний аналіз показує, як часто в даному тексті згадуються певні події, явища, особи порівняно з іншими. Якісний же аналіз дає можливість простежити контекст, у якому в тексті згадують предмет дослідження, динаміку згадувань предмету дослідження, причинно-наслідкові зв'язки, ефективність інформаційного впливу, тенденції розвитку подій.

При проведенні контент-аналізу матеріалів ЗМІ необхідно: чітко сформулювати мету дослідження, правильно визначити вибірку, чітко визначити досліджувані одиниці аналізу - ключові слова і словосполучення, обрати адекватний спосіб підрахунку одиниць аналізу, розробити зручну і придатну для аналітичної обробки схему роботи. Контент-аналіз також включає в себе розробку методології, первинний збір інформації, її аналітичну обробку і представлення результатів дослідження [5,с. 130].

Контент-аналіз неможливий без моніторингу як наукового методу дослідження інформаційного поля. Науковий моніторинг передбачає цілеспрямоване регулярне спостереження за об'єктом дослідження (у нашому випадку це інформаційне поле країни), якісний і кількісний аналіз характеристик об'єкту моніторингу, прогнозування тенденцій розвитку досліджуваного інформаційного поля. Надзвичайно важливим є розроблення правильної методології моніторингу, адже від цього залежить, наскільки якісно буде проведено первинний збір інформації. При моніторингу ЗМІ потрібно врахувати такі моменти, як суспільна вага видання, тираж, регіон поширення, основна аудиторія, форма власності, політичні симпатії, тематична спрямованість, розташування матеріалу тощо. Зібрані матеріали мають бути систематизовані і проаналізовані.

Отже, для якісного і всебічного дослідження інформаційного поля України необхідним є використання цілого комплексу методів: базових філософських принципів і законів діалектики, методів аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення, формалізації, спостереження, порівняння, розуміння і пояснення, моніторингу і контент-аналізу.

На прикладі добору методології для дослідження інформаційного поля України автор статті довів необхідність комплексності застосування методології у журналістикознавстві, використовуючи і філософські, і загальнонаукові, і спеціальні, і міждисциплінарні методи. У цьому контексті слушно запитувати видатного німецького фізика і філософа, Нобелівського лауреата В.Гейзенберга: «Вчений ніколи не повинен покладатися на якесь одне вчення, ніколи не повинен обмежувати методи свого мислення однією-єдиною філософією» [6,с.85].

Список використаних джерел

1. Різун В.В., Скотникова Т.В. Методи наукових досліджень у журналістикознавстві: навч. посібник. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Преса України, 2008.

2. Кохавновский В.П. Философия и методология науки. - Ростов н/Д: «Феникс», 1999.

3. Москаленко А.З. Вступ до журналістики: Підручник / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. - 2.вид., доп. і перероб. - К.: Київський ун-т, 1998.

4. Бройль JIyri де. По тропам науки. - М.: Издательство иностранной литературы, 1962.

5. Хилько М.М. Спеціальні та міждисциплінарні методи у дослідженні журналістикознавства // Політологічний вісник. Зб-к наук, праць. - K.: «ІНТАС», 2009. - Вип.44. - С,125-134.

6. Гейзенберг В. Физика и философия: часть и целое. - М.: Наука, 1989.

Размещено на Allbest.ru