Відновлення діяльності бібліотек університетів УРСР в повоєнний період

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відновлення діяльності бібліотек університетів УРСР в повоєнний період

бібліотека національний державний фонд

Погребна 0.0

Історія бібліотек, зазвичай, вивчається в системі бібліотечних наук і не охоплює їх широкого історичного значення. Діяльність бібліотек є активною складовою університетської освіти. Робота бібліотеки створює перспективи наукової діяльності університетів, забезпечує транслювання знань, необхідних для освітнього процесу. Тому, очевидною є необхідність та актуальність ґрунтовного вивчення і критичної наукової оцінки діяльності університетських бібліотек в складних умовах повоєнного відродження вищої освіти.

Історія вузівських бібліотек в літературі представлена такими фактами як рік заснування, історія комплектації фондів та колекцій, переліками директорів бібліотек, даними про кількість фондів та присвячена окремим бібліотекам. Повоєнний розвиток в історіографії практично недослідже- ний, найкраще висвітлені сучасний період та етап виникнення.

Серед дослідників бібліотеки Харківського університету слід відзначити Н. М. Березюк таї. Г. Левченко [1]. Бібліотеку Одеського університету досліджували Т. 3. Ходжаш, М. О. Подрезова [2]. Питаннями виникнення та історії бібліотеки Київського університету займалися В.Г. Нестеренко,

О. Кириленко, Т. Є. Мяскова [3]. В. Ф. Кметь висвітлював історію бібліотеки Львівського університету. Окремі дані можна знайти в ювілейних виданнях. Наприклад, у історичному нарисі до 185-річчя наукової бібліотеки Одеського університету під редакцією В. А. Сминтини [4]. Дослідження Л. А. Дубровіної [5] та О. С. Онищенка стосуються історії бібліотек загальнодержавного значення та містять лише фрагментарні згадки щодо вузівських бібліотек.

Аналіз джерел та літератури доводить актуальність наукового узагальнення повоєнного відновлення діяльності університетських бібліотек. Комплексний аналіз досвіду роботи бібліотек при університетах є особливо актуальним в світлі модернізації наукових бібліотек, як головного інформаційного підрозділу сучасного університету. Адже, до сьогодні, не здійснено наукового дослідження, що дозволило б відтворити історіюпереміщених і втрачених фондів задля максимального відтворення друкованої спадщини У країни.

Мета статті висвітлити та систематизувати проблеми та результати повоєнного відновлення університетських бібліотек та визначити їх вплив на розвиток історичної освіти.

Загальні матеріальні втрати бібліотечного фонду України в період Другої світової війни за визначенням Надзвичайної державної комісії для встановлення і розслідування злочинів нацистських загарбників складали 50 млн. одиниць. Вони складаються з втрат під час бойових дій, руйнації під час окупації, вивезених та неповернутих фондів.

Об'єктивний аналіз втрат вимагає зазначити, що початок руйнації бібліотечних фондів був започаткований Першою світовою війною, революцією 1917-1920 pp. і завершений військовими діями Другої світової війни, окупаційним режимом та політикою уряду. Однак, незважаючи на всі втрати, університетські бібліотеки довоєнного періоду складалися з книжкових колекцій, які містили досить значний профільний фонд літератури та відтворювали історичний розвиток суспільства. Про це свідчить їх історія та база на основі якої створювалися бібліотеки.

Зокрема, Наукова бібліотека Одеського державного університету була заснована у 1817 p., як бібліотека Рішельєвського ліцею, у 1865 р. вона увійшла до складу Новоросійського університету як фундаментальна бібліотека. Бібліотека Одеського університету відновила свою діяльність у серпні 1944 p., а у лютому 1945 року бібліотека отримала статус наукової (наказ PHK УРСР № 198) [4,с. 12]. Затвердження за бібліотекою статусу науково-дослідної установи університету і встановлення для неї самостійного бюджету покращило матеріальну базу, дозволило розширити штат, розпочати інвентаризацію, комплектування, поповнення фондів через книгообмін з науково-дослідними установами.

Бібліотека Київського державного університету була заснована разом з університетом у 1834 p., в 1940 р. перетворилася на самостійну адміністративну одиницю і здобула титул Наукової . Бібліотека відновила свою роботу в січні 1944 року [6,арк.47]. Найбільш активне відродження розпочалося через рік, коли на комплектування її фондів було виділено 415 тис. карбованців, а її фонд зріс до 207 422 примірників.

Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету заснована ЗО січня 1805 року [7,с.16]. Фонд бібліотеки Харківського університету напередодні війни складав 860 тисяч екземплярів. Бібліотека залишилася на окупованій території і підпала під «бібліотечну кампанію» штабу Розенберга. Постановою Раднаркому УРСР від 18 вересня 1943 р. «Про поновлення роботи Держаної Центральної наукової бібліотеки м. Харкова» була відновлена її діяльність. Бібліотека була передала в безпосереднє підпорядкування Міністерству освіти УРСР, як залежна від університету установа, що має обслуговувати наукових співробітників, викладачів та студентів.

Бібліотека Львівського університету була створена у 1608 р. при Львівському єзуїтському колегіумі. Під час війни вона була введена в єдину адміністративну систему «Державна бібліотека». Приміщення Львівської Наукової бібліотеки суттєво постраждало від військових дій. Було зруйновано дах, читальний зал для студентів, втрачено все устаткування [8,арк. 13]. З бібліотеки було вивезено 20 тис. томів найцінніших книг, близько 5 тис. стародруків, 500 цінних рукописів.

Львівський університет мав 2 бібліотеки - студентську та наукову. Наукова бібліотека мала самостійний бюджет, приміщення, штат і обслуговувала професорсько-викладацький склад, аспірантів та студентів університету. її приміщення розташовувалось по вулиці Драгоманова і мало площу 4047 м2. Така площа не задовольняла потреб бібліотеки у повному обсязі. Приміщення книгосховища основного фонду було тісним, не вистачало місця на полицях і місця для стелажів. Література була розташована в два ряди за принципом популярності використання. В 1952 р. на комплектування бібліотеки було асигновано 105 тисяч рублів, яких було явно недостатньо [9,арк.20].

Книжкові фонди ЦНБ Львівського університету на січень 1952 р. склали 533779 екземплярів основного діючого інвентаризованого фонду і 304620 екземплярів фонду концентрації [9,арк.20]. Бібліотека мала читацький та службовий каталоги і 3 читальні зали - загальний (студентський) - на 182 місця, зал для наукових працівників та аспірантів - на 21 місце, зал для професорів - на 8 місць [9,арк.27]. Наведені дані свідчать, що для наукової роботи аспірантів умов створено не було.

Кадровий склад бібліотеки нараховував 49 чоловік. З них 37 чол. займалися безпосередньо бібліотечною роботою. Вищу спеціальну освіту серед працівників мали 3 чол., 10 чол. мали вищу освіту, 5 чол. - неповну вищу, 3 чол. - середню спеціальну, 15 чол. - середню освіту [9,арк.27]. Це свідчить, що підбір кадрів був випадковим.

Приміщення студентської бібліотеки також не сприяло успішній роботі відвідувачів. Книги розташовувались в стосах на підлозі, оскільки в книгосховищі було мало місця, бібліографічна картотека журнальних статей була в грубих саморобних шухлядах, не вистачало стелажів та каталожних шаф. Студентський читальний зал № 1, розрахований на 110 чоловік, не мав вентиляції та денного освітлення [9,арк.28]. Колектив студентської бібліотеки складався з 16 чоловік. З них 3 чол. - мали вищу освіту, 13 чол. - середню, 9 чол. - спеціальну [9,арк.ЗЗ].

При Львівському університеті існувала практика кафедральних бібліотек. їх книжковий фонд складав 90960 книжних одиниць [9,арк.49]. Однак, подібна практика не виправдала себе, оскільки комплектація здійснювалась непрофесійно, доступ до неї студентів був обмежений, не було матеріально відповідальної особи

Фонд навчальної бібліотеки Харківського університету на травень 1946 р. складав 112100 екземплярів [10,арк.26].

Державна наукова бібліотека при Київському університеті в 1946 р. мала окремий бюджет і займала площу 499,7 м2. Вона складалася з відділів наукової бібліографії, обробки і каталогізації літератури, книгозберігання, обслуговування читачів, комплектування та адміністративно-господарської частини [11,арк. 18]. Студентська бібліотека забезпечувала попит на літературу гуманітарного профілю лише на 30%. Незважаючи на матеріальні складнощі відділ бібліографії за 5 місяців 1946 р. склав 150 карток з історії університету, зібрав матеріалі для біо- бібліографічного словника професорів КДУ (1884-1920 pp.), організував 14 виставок літератури.

У 1948-1949 навчальному році фонд бібліотеки Київського університету нараховував 370529 книжних і журнальних одиниць [6, арк.122]. Однак, ефективність роботи бібліотеки була суттєво знижена коли у 1949 р. асигнування були зменшені на 70 % при постійно зростаючому контингенті студентів та аспірантів [6,арк.123].

Навчальна бібліотека Дніпропетровського університету була пограбована окупантами. На 1946 р. в ній залишилась 1\3 частина довоєнного фонду. 40 % цієї частини складали підручники. На історичному факультеті 5-6 студентів були змушені користуватися одною книгою. Під потреби бібліотеки було виділено 436,2 м2 площі - в трьох місцях. З них 287,2 м2 займало книгосховище [12,арк.7].

Фонд бібліотеки Одеського університету у 1946 р. нараховував 1438409 одиниць [13,арк.11]. Площа книгосховища становила 1585 м2. Довжина полиць у 17000 метрів не відповідала потребам. Лише 20 % приміщення книгосховища були з вікнами. Для повного відновлення вікон не вистачало 1000 м2 скла. Система опалення, водопостачання, каналізації потребували капітального ремонту. На історичному факультеті однією книгою користувалося 10 студентів [13,арк.12].

Відповідно до акту обстеження стану бібліотек 1945 р. найбільшу потребу в поповненні бібліотечного фонду мали бібліотеки Київського та Дніпропетровського університетів. В бібліотеці Київського університету залишилося 36,2 % довоєнного рівня, Дніпропетровського - 45 %. Краще були збережені фонди бібліотек Харківського університету - 93,2 % та Одеського - 98,9 % [14,арк.18].

Отже, матеріально-технічна база університетських бібліотек повоєнного періоду була вкрай незадовільною і потребувала реконструкції. Для відновлення бібліотечних фондів організовували збирання літератури. Наприклад, для бібліотеки Дніпропетровського університету студентами, викладачами та населенням було зібрано 100 тисяч одиниць книжок та журналів [15,с.95].

Поповнення бібліотек літературою наприкінці 40-х років відбувалося за рахунок платного обов'язкового екземпляру нової літератури за профілем університету, придбання літератури, безкоштовних надходжень та обміну. Джерелом відновлення бібліотечного фонду було також надходження літератури з Москви та союзних республік, як допомоги районам, що постраждали від окупації.

Основними проблемами діяльності бібліотек в перше повоєнне десятиліття були відсутність приміщень, скорочення асигнувань, відсутність бібліотечного обладнання (наприклад - стелажів) відсутність професійного штату для студентських бібліотек.

Відновлення бібліотечної мережі України відбувалося під впливом партійних та урядових директивних рішень, зокрема постанов Оргбюро ЦК КП(б)України «Про стан бібліотек і про заходи з поліпшення їх роботи», Ради Міністрів УРСР «Про заходи до зміцнення районних та сільських бібліотек» (1947 p.). На тлі державних кампаній боротьби з космополітизмом, націоналізмом та безідейністю постраждали і бібліотеки, їх фонди було переглянуто задля виявлення та вилучення ідеологічно суперечливої літератури. Зрозуміло, що такі заходи суттєво збіднили скарбниці накопичених знань.

Натомість, в повоєнний період багато уваги приділялось підготовці, перегляду і виданню підручників та навчально-методичної літератури. Разом з перерозподілом книжкових фондів та організацією постачання літератури від навчальних закладів інших республік, видавництва Української республіки розпочали плановий випуск нових підручників. На відновлення та розширення мережі видавництв позитивно вплинуло їх створення при Київському, Львівському та Харківському університетах.

Однак, повністю ліквідувати нестачу навчальної літератури не вдалося. Частина підручників не відповідала вимогам вищої ніколи за науковим та методичним рівнем.

Отже, порівняльний аналіз повоєнного розвитку університетських бібліотек свідчить про скрутне становище як приміщень, так і книжкових фондів. Однак, завдяки зусиллям когорти відданих працівників бібліотек, вдалося налагодити комплектування, провести інвентаризацію а також забезпечити необхідне обслуговування студентів.

Діяльність бібліотек як соціальних інститутів складно уявити без кадрових ресурсів. Для відновлення драматичної історії повоєнного розвитку бібліотек особливе значення мають імена працівників, що допомагали зберегти бібліотеки та дорогоцінні фонди. Для бібліотеки Харківського університету це - О.Д. Багалій, А.А. Борщ, З.М. Гусова, А.Г. Іванова, О.В. Линтварева, М. І. Мальцева, Ф. П. Переродов, М. В. Попова, М. П. Самарин, В. Д. Ткаченко, О. П. Філіпов, М. С. Чентукова.

Для Бібліотеки Одеського університету - А. К. Папаспіраки, М.В. Севасьянова, О. Е. Юрківська, М. В. Аргіропуло, Л. К. Брун, брати Є. М. та В. М. Чернецькі, М. М. Беляева, В. С. Фельдман, Т. М. Гольд, М.М. Петринський.

Для Бібліотеки Київського університету - В. К. Магеровський, О.Д. Качанов, У.С. Кузьменко, М.І. Ясинський, О. Д. Балабанов, О.М. Волович, Б. О. Глузберг, В. В. Топачевська, О. С. Афанасьева, Ю.С. Казанцева, Є. С. Щетинська, М. M Ройтенберг.

Надання бібліотекам статусу наукової установи дозволило співробітникам займатися самостійною науково-дослідною діяльністю у доповнення до науково-та навчально-допоміжної роботи. Наукова робота бібліотек узгоджувалась і ставала складовою частиною наукових розробок університетів.

Дослідження публікацій співробітників університетів та робіт про них, які дозволяли відтворити історію діяльності всього університету, його підрозділів, наукових шкіл, розвитку наукового та навчального процесу як в історичному аспекті, так і з точки зору сучасного стану, визначили основний характерний напрямок наукових розробок співробітників. Результатом цієї грандіозної роботи бібліографів стала підготовка бібліографічних словників, бібліографічних покажчиків.

Так, науково-бібліографічна робота, обробка і систематизація фондів, комплектування літератури і обслуговування читачів - були основними напрямками роботи університетських бібліотек.

Отже, у перші повоєнні роки перед бібліотеками, які відігравали важливу роль в ідеологічному вихованні мас та у політичній пропаганді стояли колосальні завдання з організації та упорядкування діючих фондів, опрацювання значних масивів неосвоєних фондів концентрації та рекаталогізації. Водночас, упорядкування, як основних, так і законсервованих фондів передбачало їх суцільний перегляд з метою вилучення « ідеологічно-шкідливих видань», а отже і редагування каталогів (зміна структурно-інформаційної побудови, формулювання та наповнення рубрик).

Аналіз державного управління свідчить, що бібліотечна галузь радянського періоду в першу чергу задовольняла ідеологічні потреби комуністичної партії, а не лише культурні потреби користувачів. Державне управління бібліотеками здійснювалося командно-адміністративними методами в рамках тоталітарної системи.

Таким чином, бібліотека, як невід'ємна складова університетської освіти була невід'ємною і від держави на всіх етапах її розвитку. Соціальні функції бібліотек формувалися в залежності від соціально-економічного та політичного розвитку суспільства. Першочергова просвітницька роль бібліотек в роки радянської влади перетворилась на ідеологічну, у відповідності з загальними тенденціями розвитку історичної освіти. На сучасному етапі історичного розвитку бібліотеки виконують інформаційну роль, перетворившись на культурний, освітній, науково-соціальний інститут.

Національне культурне надбання, сконцентроване в бібліотеках, зазнало стихійних пограбувань у період воєнних дій і стало об'єктом цілеспрямованої політики знищення та вивезення культурних цінностей, що негативно позначилось на джерельній та книжковій базі України.

Список використаних джерел

1. Березюк Н. М. Библиотека Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина за 200 лет (1805-2005) / Березюк Н. М., Левченко И.Г., Чигринова Р. П. - X.: Харьковский национальный ун-т им. В. Н. Каразина. Центральная научная библиотека. - 2006. - 390 с.

2. Подрезова М. О. Науково-дослідна діяльність університетської бібліотеки: історія розвитку, традиційні напрямки та сучасні пріоритети / М. О. Подрезова // Вісник ОНУ. Сер. Бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство. - Одеса, 2007. - Т.І2, вип.4. - С, 10-29.

3. Мяскова Т. Бібліотека Імператорського університету Св. Володимира: з історії комплектування (1834-1927 pp.) / HAH України. Нац. біб-ка України ім. В. І. Вернадського. - K.: НБУВ, 2005. - 184 с.

4. Наукова бібліотека Одеського національного університету ім. 1.1. Мечникова: Історичний нарис:До 185-річчя застосування /В.А. Сминтина (відп.ред.). - O.: Астропринт, 2002. - 247 с.

5. Дубровіна Л. А., Онищенко О. С. Бібліотечна справа в Україні в XX столітті: монографія/НАН України; Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського. Інститут рукопису. - K., 2009. - 530 с.

6. ДАК. - Ф.Р-1246. - Оп.5. - Спр.82.

7. Рубинский К.И. Библиотека Харьковского университета за 100 лет ее существования (1805-1905). - Харьков, 1907. - 44 с.

8. Центральний державний архів виконавчих органів влади та управління України. - Ф.4849. - Оп.1. - Спр.2439. - 119 арк.

9. Там само. - Ф.І. - Оп.71. Спр. 63.

10. Там само. - Ф.4849. - Оп.1. - Спр.2440.

11. Там само. - Ф.4849. - Оп.1. - Спр.2441.

12. Там само. - Ф.4849. - Оп.1,- Спр.2442.

13. Там само. - Ф.4849. - Оп.1. - Спр.2443.

14. Там само. - Ф.4849. - Оп.1,- Спр.125.

15. Лопатін Ю. А., Мирончук В. Д., Світленко С. І., Савчук В. С., Поляков С.І. Історія Дніпропетровського національного університету / Дніпропетровський національний ун-т / М.В. Поляков (ред.). - З.вид., перероб. і доп. - Д. : Видавництво Дніпропетровського ун-ту, 2003. - 232 с.

Размещено на Allbest.ru