Порівняльний аналіз тематичних напрямів військової преси Армії УНР та УГА

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порівняльний аналіз тематичних напрямів військової преси Армії УНР та УГА (1919 р.)

Сегеда С.П.

Армія Української Народної Республіки(Армія УНР) і Українська Галицька Армія(УГА) були спробою поновити процес будівництва національних збройних сил, в яких важливим складником інформаційно-пропагандистського забезпечення виступала військова преса. Однак левова частка їхньої історичної спадщини - це уроки помилок і поразок, врахувати і не повторювати які мають сучасні Збройні Сили України(ЗСУ). Одна з них - недостатня увага розвитку військової преси. Tак склалися історичні умови, що українська військова преса досліджуваного періоду була розділена на дві групи за регіональною ознакою - преса ЗУНР(ЗОУНР) та преса УНР. Публікації видань українських збройних формувань 1919 року можна умовно згрупувати в проблемно-тематичні напрями, що охоплюють низку матеріалів, об'єднаних спільною тематикою і проблематикою. УГА та Армія УНР кожна зокрема мали власну систему військових часописів. Завдання статті - виявити спільні риси і відмінності проблемно-тематичних напрямів української військової преси 1919 року та шляхи їх виникнення.

Низка істориків працювали в дотичній площині: окремі тематичні напрями військової преси розглядали у своїх працях П.Губа[1], А.Животко[2], С.Кость[4] Г.Кривошея[5], І.Крупський[6], С.Литвин[7], П.Федоришин[28] та інші. Однак вони не ставили завданням дати порівняльну характеристику тематичних напрямів українських військових видань.

За нашими даними, протягом періоду, що охоплює кінець грудня 1918 року - кінець листопада 1919 року, виходили такі центральні часописи Армії УНР: «Ставка» (з 1 січня 1919 року - «Українська ставка»), «Новини», «Україна», «Український козак», «Дзвін» та групарегіональних армійських часописів, як от: «Республіканець», «Воля», «Стрілецька думка» та інші. Свої часописи мали: 1 -а козацько-стрілецька дивізія - «Вістки сірих», 3-я піша дивізія синіх - «Козак», 16-ий піший загін - «Козак», штаб залоги міста Могилева-Подільського видавав «Бюлетень Штабу залоги міста Могилева-Подільського»[ 12,с. 108]. Пресова квартира Начальної команди УГА видавала газети «Стрілець», «Вістка», «Козацький голос» (І Галицький Корпус), «Полева газета» (II Галицький Корпус), «Стрілецький шлях» (III Галицький Корпус) [22]. Існувала низка урядових військових видань («Військово-науковий вістник», «Наш прапор» - УНР, «Вістник Державного Секретаріату Військових Справ» та «Вісник Українського Війська» - ЗУНР(ЗОУНР)), які мали спільне завдання «освітлювати всебічно теорію військового діла і зокрема синтезовану, етапи закінченої світової війни, а також тої боротьби, яку проводила Українська Республіканська армія за державну незалежність України»[26], і вміщували у більшості офіційний матеріал та науково-публіцистичні статті. Різноманітність проблемно-тематичних напрямів була однією з важливих засад ефективності та популярності видань, що, в свою чергу, вело до успішного виконання завдань інформаційно-пропагандистського забезпечення війська.

Аналіз публікацій видань Української Галицької Армії та Армії УНР, які виходили 1919 року, показує, що переважна більшість їх належали до названих нижче проблемно-тематичних напрямів: бойовий шлях війська; творення українського війська; суспільно-політичні та економічні події в У країні; міжнародні події та У країна в їхньому контексті; події на поневолених українських землях; задоволення релігійних потреб військовиків; біографічні матеріали керівників уряду та війська; культурне життя держави та війська.

Висвітлення бойового шляху війська - це один із найважливіших проблемно-тематичних напрямів військової преси 1919 року, бо від успіху боротьби залежало все: господарське, культурне життя України, її міжнародне становище й існування України як держави. Обсяг публікацій про бойові події перебував у залежності від активності дій на передовій. Затишшя на фронті спричиняло появу на шпальтах газет значної кількості матеріалів агітаційно-пропагандистського характеру, більше уваги надавалося міжнародним подіям та суспільно-політичному життю УНР, ЗОУНР.

Творення українського війська - важливий проблемно-тематичний напрям часописів УГА та Армії УНР. Зокрема, у газеті УГА «Стрілець» відображено всі етапи становлення і розвитку УГА протягом січня- листопада 1919 року. Публікації висвітлювали різні аспекти творення українського війська, етапи його реформування. Наприклад, висвітлювалися нові призначення, принципи творення українського війська, найголовніші напрями роботи командування щодо цього[8]. Спільними тематичними напрямами для преси як Армії УНР, так і УГА були: висока фахова підготовка керівників війська; дисциплінованість армії; затвердження й забезпечення одностроїв українського війська; введення відзнак степенів (звання), взаємодія фронту і тилу - були. Військова преса також відображає вплив урядових актів на хід творення українського війська[34,арк.1].

Аналізуючи матеріали такого типу, можна сформулювати цілісний висновок про нелегкий процес становлення українського війська, його проблеми й помилки на цьому шляху. Матеріали про творення українського війська, його становлення, розташовані в хронологічній послідовності, що дає можливість зрозуміти динаміку процесу. Велика увага звертається на підняття духовності, патріотизму військовослужбовців, їх самооцінки і самоповаги.

Спільною для обох армій була тематика пропаганди боротьби за незалежну соборну Україну, поширення ідеї серед цивільного населення. Однак ця тема набагато більше була розроблена в пресі УГА, ніж у пресі Армії УНР, яка на перше місце ставила контрпропаганду прогетьманським настроям[9], монархічним рухам та більшовизму[29,арк.6]. Відсутність інформації спричиняла нерозуміння місцевим населенням мети, за яку воює українське військо, і населення ставало «здобиччю» пропаганди ворогів УНР [30,арк.5].

У західноукраїнських виданнях редакційні комітети пропонують читачам інструкції щодо пропагандистської роботи: «До Українського Війська з Галичини>>[ 15], «Як освідомляти народ?>>[20], «Завдання Галицького Війська>>[16], «Завдання Галицької Армії>>[17]. В пресі УГА також частіше робиться наголос на важливості збирання матеріалів про творення українського війська для історії[ 18;19]. Низка публікацій історичної тематики у військовій пресі 1919 року мала на меті показати славне минуле України і утвердити сподівання на майбутнє. В статті «Галичина і Наддніпрянщина. Взаїмний захист у тяжких хвилях. (Історична при- гадка)»[17] проводяться історичні паралелі розвитку Західної і Східної України, читач підводиться до висновку про спільність історичного минулого і майбутнього Галичини і Наддніпрянщини.

Слід зазначити, що преса як Армії УНР, так і УГА, послідовно дотримувалася позиції, що Україна має бути єдиною, соборною, незалежною державою. Україна довгий час була розділена на дві частини, що мало вплив на формування характерних відмінностей між українцями, що населяли західні області і східні. Газети приділяли значну увагу цьому питанню, всіляко підкреслювали у своїх публікаціях єдність українського народу. Наприклад, в статті «Злука всіх земель України та Українське військо» підкреслюється надзвичайна важливість цієї події та її вплив на подальшу долю держави: «І ось тепер прийшов великий час, коли сам український нарід в вільній Нар. Республіці може свідомо нищити ту спадщину московської і австрійсько-польської культури, коли може всіх сил доложити, щоб з'єдинити себе духовно, щоб сотворити в відношенню до народу - оден український світогляд»[14]. Такі звернення-заклики до єднання лунають і в інших матеріалах центрального видання УГА «Стрілець»: «До Українського війська з Галичини», «До Українських селян і міщан»[15], де висловлюється прохання до селян-наддніпрянців підтримати військо і біженців з Галичини. Орган штабу Республіканського війська Катеринославщини «Республіканець», підтримуючи визвольну боротьбу галичан, пише: «Вся Східна Галичина - цілком український край, як і наше Поділля, Волинь або Київщина. Польського там тілько пани поміщики та перевертні» [ 10]. Газета Армії УНР «Українська Ставка» вміщувала на своїх сторінках повідомлення з українського фронту в Галичині, листи членів УГА, передрук з галицьких газет, в тому числі і з газет УГА[27], тощо. В становищі, що склалося, як заявляв часопис «Стрілець», «в Галичину тільки одна дорога, коли на Великій Україні стане сильною наша державність, тоді й Галичина буде наша... Наша дорога на Львів - іде через Київ!»[15].

Однак на сторінках військової преси УНР і УГА траплялася і взаємна полеміка. Приміром, в кореспонденції «Чи знає Пан Головний Отаман, що пише його орган?» [21 ] «Стрілець» різко виступає проти нападок на УГА в газеті «Україна», органі штабу Головного Отамана С.Петлюри, де підкреслює і попереджує про небезпеку, яку принесе розбрат і непорозуміння між галичанами і наддніпрянцями. На жаль, багато хто не дослухався до цього голосу. Газета «Україна» також вступала в полеміку з газетою «Стрілець» [29,арк.6]. Однак, незважаючи на взаємні звинувачення в центральних часописах, газета «Стрілець», передплачувалася і поширювалася серед військовослужбовців УНР[31,арк.41.

Території України, захоплені більшовиками, теж були предметом неухильної уваги часописів Армії УНР, УГА. Змальовувався образ більшовицького вояка, який ніс не тільки знущання і смерть, а й загибель для української культури.

Немало уваги приділялося і контрпропаганді, яка в пресі УГА і Армії УНР спрямовувалася в основному проти більшовиків і поляків, однак, зрозуміло, що в пресі УГА та УНР щодо цього були власні пріоритети: публікації часописів УГА більше виступали проти поляків, військова преса УНР - проти більшовиків та монархістів.

Однією з провідних тем української військової преси 1919 року є висвітлення економічних та суспільно-політичних подій в Україні, від яких залежала доля держави. Глибокий коментар політичних подій давав можливість читачам краще зорієнтуватися в суспільно-політичному житті держави. Преса надавала багато уваги питанням формування урядів, ведення національної політики. Публікації вказують на постійну увагу часописів до суспільно-політичних подій в державі і неослабний інтерес читачів до таких повідомлень. Тісний зв'язок суспільно-політичних проблем з економічними, зумовлений особливостями історичного періоду становлення української держави, був причиною того, що автор статті об'єднав в один проблемно-тематичний напрям матеріали, що розповідають про суспільно-політичне та економічне життя країни.

Основний склад як УГА, так і армії УНР - селяни, сільська інтелігенція, тобто люди, чиє довоєнне життя тісно пов'язане з працею на землі і які розуміли, що від вирішення господарських справ на рівні держави залежить становище і їхніх сіл. Роз'ясненню складних для селян питань політичного та господарського влаштування держави присвячувалися матеріали у більшості часописів. Публікації, які об'єднувала проблема господарських потреб, займали значне місце на сторінках газети, але, як підкреслювалося в пресі, без вирішення політичних проблем господарських питань не розв'язати[24]. Також публікувалися відомості про становище з хлібом, заходи уряду для постачання армії, грошові відносини. У військовій пресі акцентується на значенні війська на даному етапі у врегулюванні господарських питань. Наприклад, в кореспонденції «Придніпрянський Козак» наведено як приклад погляд військовослужбовця з Армії УНР на питання розподілу землі, у відповідь на який газета УГА «Стрілець» вміщує тимчасовий закон «Основи земельної реформи». Для порівняння в цьому ж номері подається замітка «Земельна реформа в Юго-Словянській державі (Хорватія, Сербія, Славонія, Країна)»[13]. Ця тенденція до порівняння становища в Україні з аналогічними проблемами та шляхами виходу з них у країнах Європи є цікавою особливістю тогочасної військової преси.

Актуальність тематики міжнародного життя у військових часописах зумовлювалася складним міжнародним становищем У країни. На жаль, часто обставини в історії складались так, що доля У країни вирішувалася не в У країні, оточеній численними ворогами, а залежала від інших держав, що сподівалися на подальше використання України у власних інтересах. У деяких номерах газет матеріали про міжнародні події займають до половини газетної площі, бо редакторський колектив розумів важливість впливу подій в Європі на становище України серед народів Європи, ставлення європейських держав до України на становлення її як держави. Географія країн, відомості про які представлені на шпальтах військових газет, широка (Польща, Угорщина, Румунія, Білорусія, Литва, Австрія, Франція, Німеччина, Юго-Єлов'янська держава (Хорватія, Сербія, Славонія, Країна), США, Бразилія та інші. Можна виділити такі аспекти цього проблемно-тематичного напряму: політичні події за рубежем; військові події в зарубіжних країнах; новини економіки зарубіжних країн; аналіз становища У країни в контексті міжнародних подій і ставлення до неї з боку країн Європи, Америки; новини науки, культури за рубежем; зарубіжні новини побутової тематики. Спричинила таку увагу до міжнародних подій залежність існування самостійної України від політичного курсу Європи та Америки. Тому увага оглядачів зарубіжних подій була прикована насамперед до політики. Tа марними були сподівання українського народу на підтримку інтересів Української держави. військова преса армія інформаційний

Окремо слід звернути увагу на матеріли, що висвітлюють політичні події у Росії. Відомості щодо економіки і політики подаються здебільшого стисло. Більше уваги надається військовим подіям у Росії та на більшовицько-українському фронті. Ці матеріали більше властиві військовій пресі УНР. Крім власних матеріалів у пресі використовувалися передруки з різних газет, в основному польських і російських. Цікавою була практика публікацій ворожих оперативних звітів, які друкувалися в українському перекладі зі збереженням змісту оригіналу без коментарів. Поруч публікувалися інформації про ті ж події з погляду редакції. Таким чином, аналізуючи проблемно-тематичний напрямок, що характеризує міжнародне життя, можна зробити висновок про врахування часописами багатогранності інтересів читачів щодо міжнародних подій і вміле використання розміщення матеріалу на газетній площі для посилення пропагандистського впливу.

Культурне життя країни часописи представляють досить лаконічно. Це пов'язано з перебуванням України в стані війни в 1919 році, а також зі військовою специфікою видання. Військова преса подає регулярні огляди новин культури з українських військових та цивільних видань, повідомлення про вихід у світ нових культурологічних видань, повідомлення про культурні заходи в місцях дислокації армійських підрозділів[23]. Серед матеріалів військової преси була низка публікацій, спрямованих на задоволення релігійних потреб військовиків. їх можна віднести до окремого проблемно-тематичного напряму. Газети регулярно вміщували матеріали, в яких показана спільна просвітницька робота армії і церкви, друкували календарі церковних дат, вітання війську від командирів і самої редакції з нагоди найвизначніших християнських свят. На сторінках газет не велася активна релігійна пропаганда, а саме релігійність більшості читачів зумовила формування в газеті цього проблемно-тематичного напрямку. Військові часописи, враховуючи психологію військовика, для «релаксації» поміщають цікаві різнопланові короткі повідомлення, що не стосуються глобальних тем, гумористичні оповідання, патріотичні та ліричні вірші тощо.

Проблемно-тематичними напрямами, характерними лише для військової преси УНР 1919 року можна вважати: розвінчування Гетьманщини; пропаганда спільного опору проти московського імперіалізму, «єдино- неділимських» зазіхань Колчака і Денікіна; одностайність демократії в боротьбі проти червоних і чорносотенців; небезпека використання фахівців-денікінців; полеміка з газетами УГА. Для преси Армії УНР характерне переважання офіційного матеріалу(звіти, накази, розпорядження, протоколи, постанови, які стосуються як військових питань, так і політично-економічного становища).

Преса УГА мала власні особливості проблемно-тематичних напрямів: висвітлення подій в Галичині, зокрема тяжкого становища українців, звірств поляків; ретроспективне відображення подій 1918 року(битва за Львів), що мали вплив на сучасне (1919р.) становище в Галичині й на формування світоглядних позицій вояків; проблеми військових фахівців і їх використання Галицькою Армією - переваги залучення фахівців- неукраїнців до служби в УГА; збереження цілісності Галицької Армії, її єдності, що обґрунтовується потребою зберегти бойовий дух війська, прагненням відвоювати Галичину. Характерною рисою преси УГА були матеріали «Життєписі Вождів Української Армії» [33,арк.1], де на прикладі життєвого шляху командирів розкривається історія становлення українського війська, його структура, бойовий шлях, формується глибше розуміння психології особистості командира. В окремий проблемно- тематичний напрям преси УГА варто виділити інструктивні статті щодо написання історичних мемуарів. Низка статей, що виходили з продовженням, інструктували стрільців і старшин, як виконувати цю важливу справу: «Як писати мемуари. Практичні вказівки і пояснення». Серед інструкцій щодо опису села, фабрик, ремесел є ті, що стосуються воєнних дій: «Вибух війни», «Окупація», «На війні» тощо. Завдяки цій копіткій і планомірній роботі нині маємо багату мемуарну літературу, що допомагає сучасним історикам точніше відтворити картини визвольних змагань. Вже тоді лунали заклики до збереження архівів, наприклад, як у редакційній статті до газети «Стрілець», бо «наші архівні скарби розтаскуються, псуються, знищуються, одними через непорозуміння, другими - «прінціпово», третіми - для своєї власної користі! та охорони»[32,арк.4].

З боку командування та урядових структур існував вплив на формування проблематики військових часописів. Шляхи формування проблемно-тематичних напрямів були спільними як в преси Армії УНР, так і в УГА: події на фронті, в державі і за кордоном; подання інституцій, що відали питаннями преси, в тому числі військової(міністерства преси УНР, управління преси та інформації, куди входило Інформаційне Бюро Армії УНР; Державного Секретаріату Військових Справ, Пресового Бюро при Диктаторові ЗОУНР, Пресової Квартири Начальної Команди УГА, рішення редакційного комітету, редактора, що залежали від політичних поглядів членів редакції. Ці рішення, проте, контролювалися з боку урядових органів управління пресою. Наприклад, зміна політичних поглядів редактора газети УГА «Стрілець» В.Пачовського викликала його відсторонення від редагування[11,с.67], а через відмову редактора газети «Козак» С.Черкасенка «визнавати керівництво газетою з боку УНР «Козак» припинив своє існування»[3]. Диктатором ЗОУНР проводилася цензура матеріалів. До цензурного комітету УНР крім того поступали звіти про настрої преси, де на підставі, в основному, редакційних статей робилися висновки про лояльність того чи іншого органу до уряду УНР. Аналізувалася як військова преса УНР, так і центральні часописи УГА. Наприклад, ставлення газети «Україна» до уряду УНР характеризувалося як лояльне, рідко через досить різку критику міністрів - помірковано-опозиційне, а газети «Стрілець» як помірковано- опозиційне, часом - виразно опозиційне[29,арк.6].

Відмінності між пресою УГА та Армії УНР склалися на підставі історичних обставин, як і певні відмінності між світоглядом народу Західної і Східної У країни, адже Україна тривалий час була розділена державами- загарбницями. І завдання сьогодення - не заперечувати відмінності, а визнати їх і працювати над консолідацією держави, її війська як державного інституту, уникаючи кроків, які ведуть до роз'єднання.

Список використаних джерел

1. Губа П.І. Періодична преса як джерело дослідження українського державотворчого процесу 1917-1920 pp.: Дис... д-ра іст. наук: 07.00.06/Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - K., 2007. - 560с.

2. Животко А.П. Нарис історії української преси. Курс лекцій. - Подєбради, 1937. - 108с.

3. Козак. - 1919. № 4. - 20 травня.

4. Кость С.А., Тимчишин О.І., Федірко К. Нариси з історії української військової преси. - Львів: Світ, 1998. - 356с.

5. Кривошея Г.П. Українська військова преса в період боротьби за державну незалежність республіки. - Львів, 1993. - 120с.

6. Крупський І. В. Національно-патріотична журналістика України (кінець

XIX - перша чверть XX ст..). - Львів, 1995. - 416с.

7. Литвин С.Х. Суд історії: Симон Петлюра і петлюріана. - K.: 2001. - 640с.

8. Новини. - 1919. № 42. - 21 березня.

9. Республіканець. - 1918. № 2. - 11 грудня.

10. Республіканець. - 1919. №9. - 2 січня.

И.Сегеда С.П. Василь Пачовський - письменник і публіцист. // Збірник наукових праць Київського військового гуманітарного інституту. № 2(9), 1999. - С,63-67.

12. Сегеда С.П.Окремі питання управління пресою українських збройних формувань 1919 року.//Наукове видання. Збірник наукових праць. Гілея (Науковий вісник). Вип.ЗО. - С,106-113.

13. Стрілець. - 1919. № 8. - 19 лютого.

14. Стрілець. - 1919. № 17. - 6 квітня.

15. Стрілець. - 1919. № 42.-11 липня.

16. Стрілець. - 1919. № 45. - 14 липня.

17. Стрілець. - 1919. № 48. - 23 липня.

18. Стрілець. - 1919. № 52. - 5 серпня.

19. Стрілець. - 1919. № 54. - 12 серпня

20. Стрілець. - 1919. № 59. - 24 серпня.

21. Стрілець. - 1919. № 88. - 28 жовтня.

22. Стрілець. - 1919. № 93. - 12 листопада

23. Стрілецька думка. - 1919. № 3.-9 травня

24. Стрілецький шлях. - 1919. № 1. - 14 жовтня.

25. Українська ставка. - 1919. № 14. - 1 січня.

26. Українська ставка. - 1919. № 34. - 29 січня.

27. Українська ставка. - 1919. № 59. - 7 березня

28. Федоришин П.С. Преса і українська державність 1917-1920 рр. - Тернопіль, 1996. - 177с.

29. Центральний державний архів виконавчих органів влади та управління України. - Ф.1113. - Оп.1. - Спр.15.

30. Там само. - Ф.1113. - Оп.1. - Спр.6.

31. Там само. - Ф.1113. - Оп.2. - Спр.12.

32. Там само. - Ф.4069. - Оп.1. - Спр.1.

33. Там само. - Ф.4069. - Оп.1. - Спр.2.

34. Там само. - Ф.2208. - Оп.6. - Спр.121. Фонд міністерства юстиції УНР.

Размещено на Allbest.ru