Розвиток бібліотечної професії в Україні: сучасні концепції та напрями

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

КОНЮКОВА ІРИНА ЯНІВНА

УДК 02 (477)

Розвиток бібліотечної професії в Україні: сучасні концепції та напрями

07.00.08 - Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КИЇВ - 2002р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і мистецтв України, м.Київ

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор ЧАЧКО АДА СЕМЕНІВНА, Київський національний університет культури і мистецтв, професор кафедри педагогіки і психології.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор КУЛЕШОВ СЕРГІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ, Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, завідувач відділом документознавства;

кандидат педагогічних наук, доцент ПАШКОВА ВАЛЕНТИНА СТЕПАНІВНА, Центр інформаційних ресурсів Відділу преси, освіти та культури посольства США в Україні, директор.

Провідна установа: Харківська державна академія культури, кафедра бібліотекознавства і бібліографії м. Харків, Міністерство культури і мистецтв України

Захист відбудеться “_____”_______________”2002 року о ______ годині на засіданні спеціалізованої ради К 26.807.01 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01133. м.Київ, вул.Щорса,36).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01133. м.Київ, вул.Щорса,36).

Автореферат розісланий ”_____” _______________ 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Коваленко Н.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

бібліотечний інформація демократизація гуманізація

Актуальність дослідження. Процес демократизації суспільного життя, нові вимоги до рівня культурного та інформаційного обслуговування населення, реорганізація системи освіти зумовлюють необхідність осмислення наукових засад кожної професії, в тому числі - бібліотечної. Конституція України гарантує вільний доступ до інформації, широкі можливості міжнародного фахового співробітництва, що сприяє встановленню демократичних поглядів на бібліотечно-інформаційну діяльність та утвердженню практики міжособистісної взаємодії бібліотекаря і читача як рівних партнерів. Зміни вихідних політичних та економічних засад культури, освіти, науки, художньої творчості впливають на цінності та норми в інших сферах соціуму. Досвід країн, в яких відбулися реформи, свідчить про здатність суспільства, опанувавши продуктивні технології, узгодити інноваційні проекти з власним соціально-культурним середовищем країни.

Потужним чинником змін стає інформатизація, яка впливає на функції та структуру бібліотечно-інформаційної діяльності, професійну свідомість бібліотекарів, вимагає уточнення змісту і напрямів розвитку бібліотечної професії, а отже - і відповідних досліджень. Ознайомлення з дисертаціями, монографіями, іншими науковими працями засвідчує загальну публікаторську активність у висвітленні цієї проблематики. Теоретичне узагальнення існуючих напрацювань необхідне насамперед для наукового обгрунтування підходів до фахової освіти і професійного виховання бібліотекарів на сучасному етапі розвитку бібліотечної професії і у змінюваному майбутньому.

З середини 1999 року у зарубіжних та вітчизняних фахових виданнях з'являється все більше публікацій, які засвідчують, що бібліотекарі активно включилися в процес інформатизації, опановують нові технології, умови та правила діяльності, залучають до обслуговування користувачів нових категорій, зокрема - анонімних та дистанційних. Нині бібліотекарі працюють одночасно в традиційному та новітньому інформаційному просторі, заснованому на електронних технологіях.

В дисертації проаналізовані праці українських бібліотекознавців та бібліографознавців, які плідно працюють в цій багатоаспектній проблематиці: Т.Долбенко, В.Загуменної, В.Ільганаєвої, А.Корнієнка, С.Кулешова, Н.Кушнаренко, В.Медвєдєвої, О.Матвієнко, В.Пашкової, Л.Петрової, М.Сенченка, В.Скнар, М.Слободяника, Л.Філіпової, А.Чачко та ін.

У дисертаційному дослідженні враховано розвідки видатних українських бібліологів: Х.Алчевської, Д.Балики, Л.Биковського, П.Зленка, Ю.Меженка, С.Постернака, К.Рубинського, М.Сагарди, С.Сірополка, І.Фрідьєвої, Д.Чижевського, Я.Яреми.

Праці сучасних істориків бібліотечної справи (Н.Березюк, В. Воленс, Л.Дубровіна, С.Зворський, М.Знищенко, Т.Ківшар, Г.Ковальчук, Н.Козакова, Л.Одинока, С.Приколота, Н.Сенченко, Н.Солонська, Н.Стрішенець, В.Ступак) сприяли орієнтації щодо еволюції поглядів на призначення та функції бібліотекарів минулого; вони розглянуті на основі принципу історизму.

Для порівняльного аналізу існуючих підходів і даних корисними виявилися праці російських бібліотекознавців: Г.Алтухової, А.Ванєєва, М.Дворкіної, А.Земськова, А.Каптерєва, В.Леонова, Ю.Мелентьєвої, В.Скворцова, А.Соко-лова, Ю.Столярова, І.Суслової, В.Терьошина, О.Шапошнікова.

Розкриттю й висвітленню багатоаспектної проблематики бібліотечної професії, яка відповідає універсальності призначення бібліотеки, сприяло залучення підходів сучасних українських філософів, соціологів, психологів, педагогів, культурологів Ю.Афанасьєва, С.Безклубенка, С.Білоконя, Н.Джинчарадзе, В.Кірсанова, М.Кодака, І.Надольного, О.Олексюк, О.Онищенка, М.Поплавського, А.Ручки, О.Скнаря, О.Сухомлинської, Н.Чепелєвої, В.Шейка. Питання розвитку і перспектив бібліотечної професії в інформаційному суспільстві розглянуті в контексті теоретичних і аналітично-оглядових розвідок зарубіжних бібліотекознавців та інформатиків, котрі мають значний досвід взаємодії у цій сфері.

Аналіз матеріалів досліджень останніх років, порівняння їх з проблемним полем розвитку бібліотечної професії, її майбутнього і перспектив засвідчили:

тема дисертації є актуальною, оскільки на її основі розв'язується проблемна ситуація невідповідності між нагромадженням великого за обсягом, але фрагментарного матеріалу, і відсутністю узагальнень щодо специфіки розвитку бібліотечної професії в сучасних умовах інформатизації бібліотечної справи та демократизації українського суспільства;

формулювання теми і реалізація дослідження дозволили залучити підходи суміжних галузей гуманітарного знання, що сприятиме фундаменталізації бібліотекознавства.

Розгортання потенційних можливостей професії бібліотекаря в умовах демократизації суспільства та інформатизації бібліотечної справи відстежено на фоні збагачення сучасного професійного простору в його реальному втіленні (нові соціальні ролі бібліотекарів) та в „ідеалі” (осягнення змісту сучасних змін і перетворень у професійній свідомості).

Дослідження грунтується на виконаному дисертантом теоретичному аналізі наукових праць (дисертацій, монографій, моделей), опублікованих в період з 1991 по 2001 рік українськими бібліотекознавцями. Критеріями відбору визначені: відповідність темі розвитку бібліотечної професії; визнання гуманістичного підходу до розвитку бібліотечної професії в умовах демократизації суспільства та інформатизації бібліотечної справи. Починаючи з 1991 року, оприлюднені концепції: бібліотечна професіологія як наука і навчальна дисципліна (1992-1996, А.Чачко); еволюція структури і функцій наукової бібліотеки у процесі освоєння нових інформаційних технологій (1995, М.Слободяник); документальні джерела наукової інформації (1995, С.Кулешов); нова парадигма розвитку бібліотечної освіти (1996, В.Ільганаєва); виникнення та розвиток національних бібліотечних асоціацій (1997, В.Пашкова); суб'єкт-суб'єктна взаємодія між бібліотекарем і читачем у процесі бібліотечно-інформаційного обслуговування (1997, О.Грозовська); функціонування та організація системи підвищення кваліфікації бібліотечних кадрів (1999, І.Шевченко); Центр безперервної інформаційно-бібліотечної освіти як модель і база підготовки кадрів в Україні (1999, В.Скнар); „користувацький” підхід до пошуку інформації в автоматизованих бібліографічних базах даних (1999, Л.Філіпова); позитивні і негативні наслідки комп”ютерно-інформаційної революції (1999-2001, М.Сенченко); бібліотекознавство у людському вимірі (2000, А.Чачко). Кожна із зазначених концепцій має локальні предмети вивчення. У дисертації їх результати узагальнені за визначеними критеріями і аргументовані як сучасні перспективні концепції українського бібліотекознавства з проблеми розвитку бібліотечної професії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з основними напрямами наукової роботи Київського національного університету культури і мистецтв за комплексною темою „Трансформація бібліотечної науки, освіти, професії у демократичній Україні”.

Об'єкт дослідження - розвиток бібліотечної професії в Україні.

Предмет дослідження - сучасні концепції і напрями розвитку бібліотечної професії в Україні.

Мета дослідження полягає у теоретичному обгрунтуванні та узагальненні сучасних концепцій розвитку бібліотечної професії, створенні концептуальної моделі перспективних напрямків її інтегрування у бібліотекознавство, практику обслуговування населення, управління бібліотекою, вищу фахову освіту.

Відповідно до мети сформульовано такі завдання:

проаналізувати сучасні бібліотекознавчі концепції, де розвиток бібліотечної професії розглядається як розкриття й зростання її сутнісних можливостей;

відстежити наукові пропозиції інформаціології, культурології, соціології, психології, педагогіки в аспекті їх інтеграції до теорії бібліотечної професії;

конкретизувати особливості розвитку бібліотечної професії в аспектах демократизації та інформатизації суспільства, управління змінами бібліотеки;

уточнити зміст понять комплексу „розвиток бібліотечної професії”;

розробити концептуальну модель розвитку бібліотечної професії в умовах демократизації та інформатизації суспільства;

розробити наукові рекомендації щодо розвитку бібліотечної професії, наголошуючи на змісті діяльності бібліотекаря в умовах гуманізації суспільства та інтелектуальної свободи.

Методи дисертаційного дослідження складають його методику, яка грунтується на методології цілісності бібліотечної професії, її культурних і культуротворчих, освітніх і просвітніх, документно-комунікативних, комунікативно-інформаційних, дозвіллєвих і рекреаційних елементів. Багатофункціональність бібліотечно-інформаційної діяльності потребує поліаспектного аналізу з використанням загальнотеоретичних методів пізнання; соціологічних методів оцінки суспільних впливів на зовнішнє і внутрішнє середовище бібліотеки; соціально-психологічних методів з'ясування змісту і діалогічного характеру взаємодії бібліотекарів і читачів; теоретико-бібліотекознавчих методів змістовного аналізу і узагальнення концепцій і перспективних напрямів діяльності бібліотеки. Складній та багаторівневій структурі предмета дослідження відповідає застосування комплексного підходу до його вивчення. Аналіз сучасного стану розробки проблематики бібліотечної професії здійснено на основі визначених дисертантом критеріїв відбору дисертацій, монографій, фундаментальних підручників, навчальних посібників, фундаментальних статей з тематичних збірників наукових праць, їх систематизації. Це дозволило уточнити уявлення про сучасні концепції розвитку бібліотечної професії. Визначення стану терміносистеми досліджуваної проблеми ґрунтується на аналізі дискусій щодо теми та її ключових понять і дозволяє формувати понятійний апарат проблеми загалом.

Теоретичне спрямування дисертації, її узагальнююча мета зумовили надання переваги таким методам теоретичного пізнання як аналіз, класифікація, систематизація, та інтерпретація отриманих даних.

Основні висновки грунтуються на узагальненнях, виявлених в дисертації.

Наукова новизна дослідження полягає у:

залученні до традиційної бібліотекознавчої проблематики сучасних підходів інших гуманітарних наук, зокрема педагогіки - щодо особистісно орієнтованого обслуговування користувачів, а також соціології соціальних змін - щодо механізмів трансформації бібліотеки і бібліотечної професії;

уточненні визначення бібліотечної професії як масової гуманітарної професії розумової праці в умовах демократизації українського суспільства та діяльності бібліотекарів у двох технологіях (паперовій та електронній) для задоволення потреб користувачів, їх подальшого вивчення і розвитку;

виявленні і узагальненні даних про особливості праці та професіоналізації бібліотекарів; про розширення їх компетенції, кола повноважень і відповідного підвищення вимог до знань і умінь в сфері пошуку інформації; про новації в обслуговуванні користувачів, в управлінні змінами бібліотеки;

висвітленні нових соціальних ролей бібліотекарів та тих професійно-особистісних рис, які необхідні в нових умовах (метазнання, діалогове мислення, метакогнітивність);

окресленні кола наукових поглядів, які є підгрунтям теоретичного аналізу, наукового пізнання і прогнозування розвитку бібліотечної професії, - сучасних концепцій та перспективних напрямів українського бібліотекознавства;

обгрунтованні значення безперервної освіти як всезагальної комунікативної системи бібліотечної професії, її потенційних можливостей у професійному вихованні та мотивації діючих фахівців.

У дослідженні обгрунтована доцільність зближення бібліотекознавства з новою педагогікою на основі культурологічної діалогічної парадигми. Концептуально окреслені характерні риси розвитку бібліотечної професії в умовах сучасного стану демократії та інформатизації суспільства.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його обгрунтовані положення як наукові рекомендації можуть бути використані для уточнення акцентів у культурній політиці держави, зокрема щодо орієнтації на органічне поєднання традиційної та новітньої інформаційних технологій в обслуговуванні населення та управлінні змінами в бібліотеці. Вони впроваджені у навчальний процес факультету бібліотечно-інформаційних систем Київського національного університету культури і мистецтв для врахування у підготовці кадрів по спеціальності „книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство”.

Апробація матеріалів та результатів дисертації. Основні матеріали дослідження викладалися на щорічних наукових читаннях пам'яті В.М.Пілецького 1996-2001 р.р. Результати дисертації обговорювалися також на щорічних науково-практичних конференціях Київського національного університету культури і мистецтв (1999-2002 рр.), на наукових конференціях Державної наукової медичної бібліотеки (2001 р.), Державної бібліотеки України для юнацтва (2002 р.).

Публікації. Основний зміст дисертації відображено у 5 одноосібних публікаціях автора, з яких чотири статті у фахових виданнях, а одна - за матеріалами наукової конференції.

Структура дисертації. Дисертація обсягом 176 сторінок складається зі вступу, двох розділів, кожний - з трьох підрозділів, висновків. Список використаних джерел - 205 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, проаналізовано стан розробки проблеми та її термінологія, подано відомості про апробацію і впровадження результатів наукової роботи.

У першому розділі „Сучасні концепції розвитку бібліотечної професії в контексті вільного і рівного доступу до культури та інформації” - розглядається стан теоретичного висвітлення бібліотечної діяльності як професії класу „людина-людина”; ролі бібліотечної професії у демократизації та гуманізації суспільства; розширення компетенції бібліотечної професії як суб'єкта інформатизації.

У першому підрозділі „Бібліотекарі як сучасна професія класу „людина-людина” аналізується розвиток бібліотечної професії в історичному, сучасному і прогнозному аспектах. Аналіз засвідчує, що ця проблематика є однією з постійно досліджуваних з середини 70-х років ХХ століття, коли актуальними визначалися: підвищення якості обслуговування читачів на основі зростання кадрового потенціалу бібліотек; оптимізація інформаційного забезпечення науково-технічного прогресу, де бібліотекарі розглядалися як трудовий ресурс; профвідбір, професійно-особистісні риси бібліотечних фахівців, раціональне використання кадрів з позицій наукової організації праці. На початку 80-х років ХХ століття в Україні на базі ЦНБ АН УРСР та за участю інших великих наукових бібліотек м.Києва було здійснено комплексне дослідження проблем праці, навчання, виховання та мотивації бібліотекарів, матеріали якого узагальнені в монографії.

На початку 90-х років зростає значення бібліотеки у формуванні громадянського суспільства, гуманізації відносин і демократизації життя. Принцип рівного і вільного доступу населення до надбань культури та інформації узагальнюється в Конституції України, яка гарантує відповідні права і свободи. В українському бібліотекознавстві утверджується значення міжособистісної взаємодії бібліотекаря і читача як рівних партнерів у процесі обслуговування.

З розвитком інформатизації уточнюються погляди на роль бібліотекарів у освоєнні електронних технологій та допомозі користувачам. Оцінюючи попередні напрацювання з сучасних позицій, намагаючись осягнути їх не упереджено, слід відзначити, що науковий зміст досліджень цієї тематики на кожному етапі розвитку бібліотечної професії був насичений новою психологічною, соціологічною, соціально-психологічною інформацією. Інтегровані у бібліотекознавство поняття „професійні цінності”, „професійна свідомість”, „професіоналізм” обумовили глибший погляд бібліотекарів на власну діяльність, сприяли „ідеальному” конструюванню реальної праці. Такий погляд з початку 90-х років ХХ століття дедалі поширювався.

Нині бібліотечна професія в українському бібліотекознавстві розглядається як одна з масових професій розумової праці у соціокультурній, науково-інформаційній, освітній сфері. Вона включає діяльність, спрямовану на обслуговування людей з метою сприяння їх розвитку, задоволенню потреб, інтересів, запитів, навчанню, вихованню.

У традиційній бібліотеці серед процесів діяльності бібліотекарів найбільш складними та відповідальними визначалися змістовний відбір видань з метою комплектування фондів; проблемно-тематичне інформування читачів; тематичний інформаційний пошук; систематизація публікацій. В аспекті форм організації праці та соціальних зв'язків багатофункціональну бібліотечну професію важко визначити однозначно. Але, оскільки діяльність усіх груп спеціалістів актуалізується у процесах обслуговування і спілкування з читачами, професія загалом віднесена до класу „людина-людина”. Саме у процесі взаємодії між бібліотекарем і читачем, в їх діловому діалозі досягається загальна професійна мета та призначення - сприяти культурному, освітньому, духовному розвитку людини за допомогою існуючих методів та технологій.

У другому підрозділі „Роль бібліотечної професії у демократизації та гуманізації суспільства” предметно розкриваються погляди на ці завдання бібліотеки і бібліотечної професії. У них не існує принципових розбіжностей; відмінності стосуються вибору засобів та методів здійснення. Висловлюється думка, ніби інформатизація як така забезпечує інтелектуальну свободу людей та вільний доступ до інформації. Однак реально новітні інформаційні технології, розширюючи доступ до інформації загалом, водночас обмежують його для тих, хто не має комп'ютерів, або доступу до них з різних причин. Компенсувати це має бібліотека як соціальний інститут. Зусилля суспільства, держави й громадян мають бути спрямовані також на забезпечення всебічної грамотності, надання змістовної освіти, на розвиток базових цінностей демократії. Відтак першочерговими завданнями бібліотекарів у подальшій демократизації суспільства є: організація реального доступу кожному до джерел інформації з використанням традиційних і новітніх технологій; створення демократичних умов спілкування та взаємодії бібліотекаря з читачем у процесі обслуговування; сприяння демократичному розвитку читачів. Напрямок бібліотекознавства, пов'язаний із демократизацією стосунків і розвитком діалогу, передбачає педагогічне забезпечення. Практика бібліотечної професії включає демократизацію форм доступу до інформації групам населення, які зацікавлені у використанні бібліотеки, але за певних обставин не відвідують її. Це - хронічно хворі, інваліди, люди похилого віку. На міжнародній науковій конференції Національної бібліотеки імені В.І.Вернадського (2001 р.), узагальнено досвід, форми організації, подальші завдання демократизації бібліотеки і бібліотечної професії у напрямку допомоги відповідним категоріям населення. Відпрацьовано і рекомендовано прогресивні методики соціально-педагогічної роботи бібліотеки та форми їх впровадження.

У третьому підрозділі „Розширення компетенції бібліотекарів у інформатизації суспільства” сучасний зміст та нові особливості бібліотечної професії проаналізовані в контексті доктрини і практики інформатизації. Для дослідження найбільш важливою є саме професійна концепція доктрини інформатизації, в межах якої розглядається майбутнє бібліотечної професії.

Загрозливим для бібліотек прогнозам минуло понад 10 років. Аналіз їх на тлі реальної практики засвідчив, що в межах традиційної бібліотеки функціонують і книга, і документ, і інформація, і знання, і технології і комунікативні зв'язки. Кожний з цих елементів не втратив своє значення. Поряд із традиційною бібліотечною системою активно розвивається інша, з відмінними джерелами і технологіями пошуку та надання інформації, до якої все більше звертаються бібліотекарі в інтересах користувачів.

В цьому контексті слушною є думка: „Ті, хто переорієнтовує суспільство на виключно електронну інформатизацію, не усвідомлюють, що таке бібліотека, яку додаткову цінність бібліотеці надає кваліфікований, відданий читачам бібліотекар”. З проаналізованих зарубіжних джерел кінця ХХ століття - початку ХХІ століття вирізняється тенденція все виваженіших, оцінок майбутнього бібліотеки: у публікаціях минулого року окреслена реальна ситуація ширшого включення бібліотекарів безпосередньо в електронну технологію. Бібліотекарі виявилися професійно спроможними діяти в ситуаціях, пов'язаних із організацією і пошуком інформації, наданням її користувачу; аналізувати і узагальнювати зашифровану інформацію; консультувати та навчати користувачів комп'ютерної грамоти тощо.

Встановлене реальне суттєве розширення професійної компетенції бібліотекарів, тобто кола їх повноважень, знань, умінь та навичок, підвищення ролі в організації сучасних процесів навчання та виховання.

В другому розділі „Перспективні напрями розвитку бібліотечної професії як комунікативно-педагогічної діяльності” розглядаються питання зміцнення педагогічного спрямування бібліотечної професії, зростання компетенції бібліотечного персоналу в управлінні змінами, а також сучасне значення безперервної освіти як базової системи розвитку бібліотечної професії.

У першому підрозділі „Зміцнення педагогічних засад бібліотечної професії” наголошується, що педагогічна діяльність має історично міцні підвалини в книжковій культурі, починаючи з навчання грамоти, читання вголос тощо. В ідеях гуманізму, де людина є центром буття, метою, пріоритетом і мірою всього, в ідеалах просвітництва, у вихованні й навчанні народу, мас і кожного, у родинній і у народній традиції українців знаходимо витоки і передумови поважного ставлення до книги і читання, бібліотеки і бібліотекарів. Це обумовлене не лише традиційними, але й науковими засадами інтеграції освітньо-педагогічного змісту бібліотечної діяльності. Для розуміння нової ролі педагогіки, освіти і знання та місця бібліотечної професії в „освітній революції”, важливими є ідеї соціолога Е.Тоффлера про новий спектр розумової праці і новий смисл безробіття, які висвітлюють прогноз сучасної життєвої ситуації. Масове прагнення до вищої освіти, потреба у перекваліфікації тісно пов'язані з визначенням і оцінкою працівників відповідно до обсягів саме розумової праці у їх професійній діяльності. Вищий щабель ієрархії належить вченому, аналітику, програмісту, інформаційному працівнику, бібліотекарю, учителю, лікарю, юристу, менеджеру, а також всім, хто працює на абстрактному рівні, аналізує, шукає і переміщує інформацію, узагальнює і передає її в усній, письмовій, електронній формі, створює нову інформацію. У середині умовного спектра розумової праці багато „змішаних” професій, які вимагають і фізичної праці, і знання комп'ютера. Винятково фізична праця нині має тенденцію до зменшення, тобто „пролетаріат” поступається „когнітаріату”.

Ключовими питаннями у професії нині є обсяг обробки інформації; ступінь програмованості (стандартності) праці; рівень абстракції, необхідний для виконання завдань. Звідси логічним є висновок про необхідність не лише безперервної освіти, але й знань педагогіки для сприяння людині „відбутися” як особистість у нових умовах суспільного життя. А отже, - необхідність і реальність зміцнення педагогічного напряму у бібліотечній професії, що має сприяти розвитку читача як особистості, зокрема й умінь самовиховання.

Сучасна педагогіка оперує поняттями, які свідчать про зміст її спрямування: „суб'єктність”, „людинотворення”, „метакогнітивність”, „проективна технологія”, „особистісно зорієнтоване навчання”, „мистецтво життєтворчості”, „родинне виховання”, „національне виховання” тощо. Нові напрями педагогіки базуються не лише на врахуванні перспективних тенденцій у сфері суспільного життя і праці, але й власному змістовному насиченні. У теоретичному плані для бібліотекознавства, бібліотечної педагогіки та теорії обслуговування найбільш значущою є концепція кооперованого навчання, де грунтовно розроблено проблеми взаємодії суб'єктів. Зокрема йдеться про ідею взаємодопомоги у підготовці відповідальних, творчих, активних людей, які шанують діалог культур; актуальною стає ідея „зони найближчого розвитку”, розроблена Л.Виготським.

Для розуміння сучасного змісту бібліотечної професії важливим є поняття „метакогнітивності”, яке означає постійну обізнаність у тому, як користувач розуміє свій запит, - для допомоги йому в формулюванні і задоволенні його потреби. Володіння метазнаннями, тобто знаннями про здобування знань, - професійно особистісна риса бібліотекаря, що особливо актуалізується в умовах комп'ютеризації.

Дослідники виявили риси творчої особистості, притаманні професіоналам: відкритість до діалогу; прагнення діяти за власним планом у межах завдання; здатність напружено працювати протягом тривалого часу; вищий за середні показники, рівень інтелекту у мові та поведінці. Відповідно до соціальної теорії змін, факторами фахового зростання бібліотекарів визнані: можливість особистісного розвитку; підвищення професійної майстерності; причетність до справ бібліотеки; визнання і схвалення колег; відчуття власної необхідності тощо.

Педагогічна мета полягає у сприянні беззупинному професійному розвитку персоналу, в основі якого - уміння спілкуватися з користувачами; навички і здатність налагодження контактів із зовнішнім середовищем, підвищення фахової кваліфікації, зокрема, комп'ютерної грамотності, технологічної культури тощо.

Значний теоретичний матеріал з педагогічних проблем управління персоналом узагальнено у дисертаціях українських бібліотекознавців (О.Башун - обласної універсальної бібліотеки, А.Бровкіна - національної бібліотеки, Г.Саприкіна - публічної бібліотеки, М.Слободяника - наукової бібліотеки). Вони засвідчують про необхідність:

розвитку педагогічного спрямування в управлінні бібліотекою;

фундаменталізації бібліотечної освіти як гуманітарної, тобто спрямованої на життєво важливі інтереси і потреби людини;

взаємодії гуманітарної із техніко-технологічною складовою навчальних планів підготовки фахівців з бібліотечно-інформаційної діяльності.

У проектуванні педагогічних технологій особистісно орієнтованого підходу до обслуговування користувачів визначальними вбачаються такі принципові положення: діяльнісно-творчий характер діалогічного спілкування; підтримка індивідуального змісту розвитку і сприяння реалізації особистісних творчих планів; сприяння адаптації особистості до складних умов, без втрати ціннісних орієнтирів.

Другий підрозділ „Професійне зростання бібліотечного персоналу в процесі управління змінами” присвячений змісту і функціям управління бібліотекою у період, коли нові політико-економічні та соціально-культурні реалії обумовили практичні підходи, що потребували наукового осмислення і обгрунтування їх доцільності з позицій інтересів читача, суспільства і призначення бібліотеки.

Теоретично доведеним і практично підтвердженим для складних, відкритих систем, що функціонують в умовах швидкоплинних змін, вважають ймовірнісно-статистичний тип управління. Відомо, що саме такою системою є сучасна бібліотека, яка потребує гнучкої, адаптивної управлінської діяльності на перехідних етапах. Керувати бібліотекою у змінюваних умовах здатний лише професіонал-бібліотекознавець, управлінець сучасного типу - менеджер, він може здійснювати управління системою бібліотек, бібліотекою, відділенням, відділом, філіалом, комплексом процесів, а також бути керівником технологій, телекомунікаційних мереж тощо. Аналіз доводить, що підготовка бібліотечного фахівця, здатного працювати в умовах трансформації, заслуговує на спеціальне дослідження.

В умовах, коли традиційна бібліотека використовує інноваційні технології для задоволення потреб користувачів, управління має виконувати завдання:

підтримка функціонування традиційної бібліотеки, що забезпечує процеси комплектування і опрацювання літератури, використання і зберігання фондів, обслуговування читачів тощо;

управління змінами відповідно до планової самотрансформації всіх діючих систем, та з включенням тих інноваційних елементів, які забезпечують прогрес у багатофункціональному призначенні бібліотеки;

реагування на дії, що можуть загрожувати стабільності роботи системи та її трансформації.

За цих умов виникає потреба у виокремленні і організації спеціального процесу - управління змінами, що включає такі дії менеджера: визначення мети і вимог до управління змінами, стилю керівництва, формування команди, посилення уваги до учасників проекту, власного внеску менеджера у напрацювання команди, технології впровадження змін, а також популяризації та реклами проекту, навчання всього персоналу. Отримавши результати, менеджер повинен: популяризувати власні погляди на роль лідера, встановлювати моральні зразки і норми поведінки; пояснювати мотиви змін і завдання по їх впровадженню; керувати трансформацією бібліотеки (проектами самотрансформації підрозділів). Така практика існує вже в кількох бібліотеках України.

Викладене характеризує зміст та спрямування процесу професійного зростання бібліотечного персоналу, в якому управління змінами є дуже важливим, але не єдиним чинником. Оскільки робочим поняттям „управління” у цьому контексті умовно визначено певний спосіб організації та взаємного узгодження елементів, властивостей, структури, загальних характеристик системи, то очевидно, що вони впливають на підвищення кваліфікації персоналу в процесі управління змінами як найбільш творчою за змістом діяльністю. Це потребує не лише знань, умінь і навичок, але й індивідуального оформлення рішень, тобто підвищеної особистої відповідальності.

Третій підрозділ „Безперервна освіта як комунікативна система бібліотечної професії” присвячений значенню для розвитку бібліотечної професії такої фундаментальної комунікативної системи консолідації бібліотекарів на професійній основі, як базова освіта.

В її змісті інтегровано все, що відстежується як актуальне, продуктивне, обгрунтоване, створене науковою думкою та практичним досвідом у соціально-культурній та науково-інформаційній діяльності сучасної бібліотеки. Ці знання під час навчання здобуває майбутній фахівець, виховується і його професійний погляд на власну діяльність та професію загалом.

Концепція бібліотечної освіти завжди будувалася залежно від суспільних змін, оскільки вона безпосередньо обумовлена місією бібліотеки у суспільстві. У теоретичному плані фахова освіта є системним об'єктом, досить складної структури і базою для системи безперервної освіти. Надмета базової освіти - створення фундаментальних засад діяльності майбутнього професіонала.

Українські бібліотекознавці та бібліографознавці Т.Долбенко, В.Загуменна, В.Ільганаєва, Н.Кушнаренко, В.Пашкова, М.Сенченко, В.Скнар, М.Слободяник, Л.Філіпова, А.Чачко, спираючись на власний і світовий досвід, виходять у своїх поглядах з того, що докорінні зміни в інформаційних технологіях і зростання ваги демократичних засад в обслуговуванні читачів, впливають на підвищення вимог не лише у сфері інформаційної культури. Відтак, йдеться про перебудову всієї системи фахової освіти.

У період здійснення дисертаційного дослідження, реально відбувся широкий процес опанування бібліотекарями України нового сегмента інформаційного простору, пов'язаного з освоєнням і використанням технічних та технологічних засобів комп'юнікації. Внаслідок цього і нова реальність, і традиційна стають змістом їх професійного простору. Розширення професійної компетенції включає нові повноваження, знання, уміння, навички, засоби пізнання, не лише техніко-технологічного, але й термінологічного озброєння, що сприяє застосуванню нових методик пошуку та організації інформації, її технологічного опрацювання та підготовки для використання споживачами.

Робота з метазнаннями, діалогове мислення, дистанційне, іноді анонімне, обслуговування користувачів вимагають нового інтелектуально-психологічного осягнення, технологічного оформлення, освітньо-виховної професійної підтримки.

Оскільки безперервна освіта в умовах інформатизації торкаються практично всіх аспектів традиційної діяльності бібліотеки та її змін в електронному варіанті, то адекватними напрямками організації навчання і самоосвіти бібліотекарів є використання можливостей Інтернету, лінгвістичного забезпечення інформаційно-пошукових систем та удосконалення практики сприяння бібліотекарів навчанню користувачів. Ці проблеми теоретично і практично розв'язуються А.Бровкіним, В.Дригайлом, А.Корнієнком, Л.Костенком, О.Матвієнко, Т.Павлушею, М.Сенченком, Л.Філіповою, А.О.Чекмарьовим щодо відповідного широкого спектру вказаних завдань та наявної інфраструктури у найпотужніших бібліотечних системах та вищих закладах бібліотечної освіти.

Значних змін зазнають концепції вищої фахової освіти у межах освіти безперервної. Ця проблема останнім часом активно досліджується В.Пашковою, В.Скнар. Вона є безпосереднім предметом дисертаційних досліджень В.Ільганаєвої, Ю.Трач, І.Шевченко. О.Башун, О.Кашкарьова, Г.Саприкін, М.Слободяник включили питання підготовки та самоосвіти бібліотекарів як окремі завдання, або відповідні підрозділи у свої дисертації. Ця практика розвиваються за активної підтримки Української бібліотечної асоціації. Реальним фактом розвитку безперервної освіти в Україні є плідна діяльність Центра інформаційно-бібліотечної безперервної освіти для підготовки кадрів, модель якого розроблена В.Скнар (керівник проекту) і реалізується колективом кафедри бібліотекознавства та іноваційних технологій Київської державної академії керівних кадрів культури і мистецтв.

ВИСНОВКИ

1.Дисертаційне дослідження висвітлило сучасний зміст розвитку бібліотечної професії в умовах демократичної Україні. Зміни умов праці та професіоналізації бібліотекарів, що відбуваються із застосуванням телекомунікаційних технологій, свідчать про нову професійну реальність. За досліджений період роль різних груп фахівців бібліотечно-інформаційної діяльності суттєво змінилася. Здійснений аналіз дозволив визначити основні підходи до осягнення „тихої революції”, тобто процесу поступового оволодіння бібліотекарями новітніми інформаційними засобами. Включення персональних комп'ютерів у наскрізні технологічні процеси упорядкування, опрацювання документів, їх зберігання; обміну електронною інформацією; пошуку із використанням можливостей інформаційних мереж, зруйнувало психологічний бар'єр, який існував, у сприйнятті інформатизації. Осмислення механізмів взаємодії традиційної бібліотеки з новітніми електронними технологіями сприяє спільній бібліотечно-інформаційній діяльності по обслуговуванню населення, але специфіка цієї пробеми на нинішньому етапі вимагає спеціального дослідження.

2.Прогнози про майбутнє бібліотеки у зв'язку з досягненнями інформатизації на початку досліджуваного періоду грунтувалися на судженнях про архаїчність бібліотеки, її неспроможність до трансформації. Завдяки активній комп'ютеризації публічних та університетських, а згодом й інших бібліотек, відбулися незворотні технологічні зміни, які набули поширення. Разом із тим, бібліотекарі як професія, придатна здійснювати нові завдання, також набула більшого визнання. Фахівці, які готують і упорядковують інформацію, здійснюють інтерактивний пошук, консультують і навчають користувачів комп'ютерної грамотності та культури, - виявилися необхідними в інформаційному суспільстві.

Участь бібліотекарів у здійсненні сучасного варіанту технології інформування довела, що найважливішими професійно-особистісними рисами бібліотекарів є: володіння метазнаннями (знаннями про те, як здобувати знання); діалогічність мислення; метакогнітивність (здатність формулювати запит на пошук, навіть за умов нечіткого його розуміння читачем).

3.Бібліотекар-професіонал з фаховими знаннями, досвідом, професійним вихованням, покликаний в першу чергу сприяти забезпеченню потреб і запитів читачів. Фактично він і нині діє у межах своєї місії. Одночасно його роль змістовно розширюється, оскільки він здійснює функцію забезпечення доступу, пов'язаного не лише з окремими документами і фондами, але й знаннями. Нові аспекти професійного зростання бібліотекарів відкриваються у сфері послуг: інструктування користувачів, яке включає конкретний пошук та загальний пошук (навігацію); режим „запит-відповідь”; навчання користувачів навігації тощо. Бібліотекарі у процесі інтерактивного пошуку розширюють сферу і доступність інтерпретації змісту інформації - від імені користувачів. Діючі фахівці бібліотечно-інформаційного обслуговування виявилися найбільш придатними і корисними у нових професійних ролях, з новими носіями інформації, одночасно здійснюючи активний розвиток традиційної бібліотеки. Саме ця група професіоналів забезпечує взаємодію двох паралельних інформаційних систем в інтересах користувачів.

4.Роль організатора ділового спілкування, кваліфікованого пошуку і адекватної інтерпретації отриманих даних, а також координатора всіх процесів та операцій обслуговування є компетенцією професійного бібліотекознавця-менеджера. Навіть за умов суттєвого ускладнення завдань, збільшення їх обсягів, необхідності осягнення значних технологічних особливостей обслуговування користувачів у новій системі, він залишається у межах власного фаху, поповнюючи та уточнюючи свої знання, уміння, навички, але не змінюючи свого професійного призначення. Цей теоретичний висновок підтверджений практикою і спостереженнями за успішною роботою випускників бібліотечних факультетів у інформаційних службах багатьох відомств і бізнесових структур.

5.Аналіз вказує на те, що оцінки сучасного і майбутнього бібліотеки у більшості прогнозів, оглядів, наукових публікацій грунтувалися на абстрактній бібліотеці; виключеннями є дисертації і монографії про національну, наукову, універсальну бібліотеку. Поряд із спільними рисами, сучасний етап інформатизації має і відмінності, що залежать від типологічних особливостей традиційних бібліотек, які слід дослідити в аспекті розвитку за умов інформатизації суспільства, - зокрема, це стосується дитячих, юнацьких, спеціальних бібліотек.

Прогнозний і науково-рекомендаційний зміст мають наступні висновки:

6.Бібліотечно-інформаційна сфера, що постійно і активно розширюється, і змінюється, вимагає безперервноїї комп'ютерної і технологічної самоосвіти і раціоналізації, розвитку нових напрямків професійної культури бібліотекаря. Але бібліотечні фонди і надалі розміщуватимуться у приміщеннях бібліотеки, як фізичний простір для матеріалів у нецифровій формі, як пункт безпосереднього доступу, необхідний для задоволення багатьох категорій читачів. Для інших груп фізичні прояви бібліотеки як засобу спілкування, можуть бути замінені технологічним і інтелектуальним спілкуванням.

7.Проблемними залишаються пропозиції про нову роль бібліотекарів, зокрема про їх перетворення на дослідників знань, розробників та видавців, інтелектуальних навігаторів, або екскурсоводів у „мандрівках по знаннях”. Враховуючи зростання форматів запису та пошукових систем, бібліотекарю в деяких прогнозах відводять роль інтелектуального навігатора; бібліографу довідково-пошукової служби - роль інтерпретатора знань. Ці питання також вимагають спеціального вивчення.

Все більшого значення набуватиме в системі менеджменту бібліотеки процес управління змінами. Подальша розробка і накопичення реального досвіду трансформації бібліотеки, з урахуванням її базових цінностей, і введенням нових елементів, сприятимуть виваженим предметним теоретично-організаційним рішенням в інтересах населення.

Прогнози про „виживання” бібліотеки грунтувалися на екстраполяції попереднього стану бібліотечної справи, коли бібліотеки надають послуги лише місцевими і віддаленими фондами, що включає інтелектуальний доступ (через класифікації, каталоги, бібліографічні посібники, реферати та інші традиційні пошукові засоби); а також інформаційні ресурси другого ступеня, які розкривають зміст бібліотечних фондів відповідно до моделей і взаємозв'язків між дисциплінами. Бібліотеки надають такі послуги безпосередньо. Консультаційні послуги також доступні користувачам; бібліотекарі допомагають зрозуміти і застосувати можливі засоби пошуку.

8.Щодо метазнань про зміст окремих документів і фондів, роль бібліотекаря полягатиме у тому, щоб забезпечити необхідні зв'язки між матеріалами у цифровій формі та окремими документами і фондами, зібраннями для інтерпретації цих даних. Роль бібліотекаря полягатиме і далі у налагодженні комунікацій і прямій участі в них своїми знаннями. Бібліотекар забезпечуватиме необхідні зв'язки між матеріалами у цифровій формі, окремими документами та створенням їх узагальнюючих описів, таким чином вони стають доступними і через WEB.

9.Бібліотекарі виявилися не лише придатними для опанування нової технологічної реальності, але й вихованими в дусі зосередженості на допомозі кожному. Аналіз проблеми в її сучасних концепціях та фундаментальних публікаціях свідчить, що навіть у небібліотечних виданнях підкреслюється необхідність компенсації всіх недоліків WEB, підсилення ролі бібліотеки і бібліотекаря.

10.Доцільною є думка про те, що необхідно обговорювати роль і обов'язки бібліотечних, інформаційних і наукових спільнот для інтенсифікації практики узагальнення знань, їх розповсюдження та застосування.

Публікації

1. Конюкова І.Я. Особливості роботи бібліотек // Вісник Книж. палати. - К., 2001. - №10. - С. 25-27.

2. Конюкова І.Я. Концепція розвитку бібліотечної професії // Вісник КНУКіМ, „Педагогіка”. - К., 2001. - №4. - С. 53-60.

3. Конюкова І.Я. Елементи риторики в педагогічній майстерності сучасного бібліотекаря // Вісник Книж. палати. - К., 2000. - №3. - С. 8-9.

4. Конюкова І.Я. Основні напрямки досліджень бібліотечної професії та науки про неї // Бібліотечна наука, освіта, професія у демократичній Україні: Зб. наук. праць. - К., 2000. - С. 41- 45.

5. Конюкова І.Я. Формування знань та навичок етикету ділової людини у студентів- культурологів // Культурно-просвітницька діяльність у сучасних умовах: тези наукової конференції викладачів та аспірантів культурологічного факультету: 25-26 квітня 1994 р. - С.131-135.

АНОТАЦІЯ

Конюкова І.Я. Розвиток бібліотечної професії в Україні: сучасні концепції та напрями. Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 07.00.08 - книгознавство, бібліотекознавство, бібліографо-знавство. - Київський національний університет культури і мистецтв. - К., 2002.

У дисертації досліджується процес розвитку бібліотечної професії в його сучасних концепціях і стратегічних напрямах, особливо - в аспектах взаємодії між бібліотекарем і читачем в процесі обслуговування, а також у процесі управління змінами сучасної бібліотеки.

Здійснено теоретичний аналіз розвитку бібліотечної професії як педагогічної проблеми, який засвідчив пріоритетність системно-діяльнісного підходу, сучасної концепції соціалізації і професіоналізації особистості, її інтегрованості у суспільстві.

Детально обгрунтовано щодо проблеми розвитку бібліотечної професії її місце у системі розумової праці і класі діяльності „людина - людина”. Роль бібліотечної професії у демократизації і гуманізації суспільства, розширення компетенції бібліотекарів в умовах інформатизації, аналізуються у контексті реалізації принципу рівного і вільного доступу громадян до культури й інформації.

Виявлені стратегічні напрями посилення комунікативно-педагогічних основ бібліотечної професії: поширення застосування діалогічних методів в обслуговуванні читачів та користувачів; професійного зростання бібліотечного персоналу в управлінні змінами у бібліотеці; підвищення значення безперервної освіти як комунікативної системи праці і професіоналізації бібліотекарів.

Розроблено концептуальну модель розвитку бібліотечної професії, що включає змістові компоненти, які обумовлюють її призначення в суспільстві, а також стратегічні напрями розвитку, пов'язані з сучасними змінами суспільства і технологій. Простежено вплив на бібліотечно-інформаційну діяльність, професіональну свідомість і спеціальну освіту бібліотекарів телекомунікаційних, комп'ютерних, цифрових, медіа-варіантів організації та використання інформаційного простору.

Розглянуто мотиваційні компоненти діяльності бібліотекарів, пов'язані з гуманітарною спрямованістю їх діяльності, сприянням розвитку читачів, а також з оцінкою суспільством значення бібліотечної професії.

Ключові слова: бібліотечна професія, бібліотекар, управління змінами у бібліотеці, діалогічність мислення, метакогнітивність, особистісно орієнтований підхід до користувачів, людино-центричне спрямування бібліотечної професії.

АННОТАЦИЯ

Конюкова И.Я. Развитие библиотечной профессии в демократической Украине: современные концепции и направления. Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 07. 00. 08 - книговедение, библиотековедение, библиографоведение. - Киевский национальный университет культуры и искусств . - К., 2002.

В диссертации исследовано развитие библиотечной профессии в условиях демократической Украины, в контексте современных концепций украинского библиотековедения, сравнительного анализа прогнозов будущего библиотеки в информационном обществе и стартегических направлений функционирования, в особенности - взаимодействия библиотекаря и пользователя в процесах информационного обслуживания и управления изменениями современной библиотеки.

Теоретический анализ проблемы развития библиотечной профессии в связи с состоянием украинского библиотековедения осуществлен по выделенным автором критериям отбора фундаментальных трудов (диссертаций, монографий, концептуальных моделей, циклов проблемных научных статей).

Основными критериями отбора определены: соответствие теме диссертации (проблемам современного развития библиотечной профессии); следование гуманистическому подходу к библиотечной профессии в условиях демократизации общества и информатизации библиотеки.

В диссертации широко использованы современные идеи и труды украинских философов, социологов, психологов, культурологов, в которых содержатся наблюдения, анализ и обобщение тенденций развития современного украинского общества, материалы анализа данных о пользовании населения культурой, доступности информации и образования.

Особое внимание в диссертации уделяется новой роли педагогики в демократизации библиотеки. Существенно укрепляется педагогическая составляющая деятельности в связи с развитием помощи категориям населения, нуждающимся в библиотечной поддержке (инвалиды, хронические больные, пожилые люди и др).

Осуществлён теоретический анализ проблемы развития библиотечной профессии в педагогической литературе, выявивший продуктивность опоры на системно-деятельностный подход, на современную концепцию социализации и профессионализации личности и её интегрированности в общество.

Детально обосновано применительно к проблеме развития библиотечной профессии её рассмотрение в системе умственного труда и в классе деятельности по типу „человек-человек”. Роль библиотечной профессии в демократизации и гуманизации общества, расширение компетенции библиотекарей в условиях информатизации анализируются в контексте гарантированного Конституцией Украины права на свободный доступ граждан к культуре и информации.

Выявлены стратегические направления укрепления коммуникативно-педагогических оснований библиотечной профессии: расширение применения диалогических методов в обслуживании читателей и пользователей; профессиональный рост библиотечного персонала в процессе управления изменениями; повышение значения специального образования как коммуникативной системы, способствующей консолидации библиотекарей и составляющей базу непрерывного образования.

В диссертации получены новые библиотековедческие результаты: традиционная проблематика и методики дополнены данными педагогики о диалоговом мышлении библиотекарей, метакогнитивности, личностной ориентированности в общении с читателями и других профессиональных чертах, развивающихся в новых условиях; социологической теории трансформаций - о механизме изменений библиотеки и библиотечной профессии на стабильной основе с постепенным включением новых элементов.

Библиотечная профессия рассмотрена как массовая гуманитарная профессия умственного труда, функционирующая в двух основных технологиях (бумажной и электронной) для обеспечения доступа к информации, удовлетворения, развития, изучения потребностей, интересов, запросов пользователей, привлечения новых читателей. Обобщены данные об особенностях труда и профессионализации бибилиотекарей в условиях освоения новых технологий, носителей информации, правил. Получены обоснованные выводы о расширении компетенции библиотечной профессии, то есть её полномочий в условиях демократизации общества и информатизации библиотеки.

Концепция развития библиотечной профессии в обозримом будущем, сложившаяся в итоге исследования, включает обоснование содержательных компонентов, обусловленных её предназначением в обществе, а также стратегические направления развития, связанные с изменениями общества и технологий. Показано влияние на библиотечно-информационную деятельность, профессиональное сознание и специальное образование библиотекарей телекоммуникационных, компьютерных, цифровых, медиа-вариантов организации информационного пространства. Рассмотрены мотивационные компоненты деятельности библиотекарей, связанные с гуманитарной направленностью их деятельности; содействием развитию читателей; а также с оценкой обществом значения библиотечной профессии. Ключевые слова „библиотечная профессия”, „библиотекарь”, „управление изменениями в библиотеке”, „личностно ориентированный подход к пользователям”, „человеко-центрическая направленность библиотечной профессии”.

...