Вплив "народної журналістики" на розвиток традиційних ЗМІ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив "народної журналістики" на розвиток традиційних ЗМІ

Федорчук Л.П

В останнє десятиліття, коли світ заговорив про цифрову революцію, про панування Інтернету, популярність нових медіа, в експертному середовищі лунають заяви про можливу кризу традиційних ЗМІ. Споживач все частіше обирає ноутбук або мобільний телефон, аби дізнатися те, що його цікавить саме в цей момент. З іншого боку, Інтернет породив появу активних аудиторій - користувачів, які не лише добре знаються на техніці, але й перебрали на себе функцію творців змісту. Такі активні аудиторії, виконуючи частину творчих і мінімум соціальних функцій журналістів, з легкістю знаходять своїх споживачів у мережі Інтернет.

У XX ст. створювати і розповсюджувати новини могли практично лише журналісти. Сьогодні світові ЗМІ втратили монопольне становище: в Інтернет ринулись мільйони людей, котрі публікують статті, фотографії, аудіозаписи і відеоролики. Завдяки стрімкому розвитку технологій практично кожен бажаючий тепер може публічно "самовиражатися", розміщуючи свої матеріали в Інтернеті.

Таким чином, пасивний ще кілька років тому споживач медіапродукту став активним його творцем. Дослідники цього процесу вже запропонували називати сучасного користувача просьюмером (від анг. producer - виробник і consumer - споживач). При цьому такі активні споживачі цікавляться і довіряють все більше інформації від такого ж блогера, як самі, аніж від акули пера.

Блогосфера - не ЗМІ. Перш ніж визначити зони взаємодії і реальність впливу блогосфери або "народної журналістики" на існуючі ЗМІ, варто з'ясувати природу цього інтернет-ресурсу.

Інтернет - це простір різних видів соціальної комунікації. Автори московського посібника "Інтернет-ЗМІ: Теорія і практика" поділяють всі ресурси в Інтернеті на три види: засоби спілкування (пошта, соціальні мережі, ICQ,), комерційні операції і інформаційні ресурси. ЗМІ - це ресурси саме останньої групи. При цьому для чіткого розмежування ЗМІ в мережі і блогів зазначимо, для для Інтернет-ЗМІ обов'язковими є всі основні ознаки масової комунікації як такої. Тобто це регулярна інформація про життя соціуму, продукована професіоналом. Аудиторія ЗМІ численна, анонімна. Щодо медіаефектів, то вони насамперед пізнавальні, ціннісні. Правда, у Інтернет-ЗМІ є три родові ознаки, що відрізняють їх від традиційних ЗМІ - це гіпертекст (або глибина змісту - система гіпер- посилань, що поглиблюють і доповнюють інформацію основного тексту), конвергентний контент (представлений на різних медіаплатформах) і інтерактивність (взаємодія з користувачем).

Учасник блогосфери або дописувач соціальної мережі не є автором медіапродукту, що має зазначені вище характеристики. Це не професіонал переважно (хоча чимало журналістів сьогодні мають власні блоги), його повідомлення не є регулярними (і відповідно очікуваними аудиторією), зміст цих повідомлень не є в більшості суспільнозначимим (це переважно суб'єктивні записи на зразок щоденникових) і різної тематики, а споживач його продукту не є масовим.

Отже, блогосфера - це не ЗМІ. Хоча це твердження в науці не є безапеляційним. Відомий дослідник інтернет-журналістики Марк Дезе (Mark Deuze), наприклад, дає більш широке трактування медій- ного поля Інтернету. Він зараховує до професійної журналістики такі інтернет-ресурси:

- mainstream news sites - сайти, що розповсюджують новини, наприклад,CNN, ВВС;

- index and category sites - сайти, що індексують і класифікують інформацію, наприклад Yahoo!;

- meta and comment sites - метамедійні сайти, що місять в собі суто журналістські експертні ресурси;

- share and discussion sites - сайти, що існують для обміну інформацією і дискусій, до яких належать і блоги.

Зазначимо, що американські дослідники значно ширшого змісту надають і поняттю "народної журналістики", але про це далі.

Відокремивши блогосферу від ЗМІ, в тому числі і інтернет-ЗМІ, ми розуміємо її як частину іншої концепції комунікації в Інтернеті. Це Web 2.0 - концепція і технологія, що успішно функціонує в мережі Інтернет. Йдеться про сукупність контенту, що створюється споживачами - user generated content. На сьогодні всесвітньо відомими проектами Web 2.0 є Myspace, YouTube, Livejournal, iTunes, Wikipedia, сервіси Google, Yahoo та ін.

Портрет світової блогосфери. Найчастіше блог - це запис власних думок чи спостережень. Найближче цей спосіб самовираження споріднений, а можливо і став логічним продовженням, щоденникових записів. Блоги переважно функціонують у двох варіантах - текстовому і відео. Перший є записом з або без статичної ілюстрації. Відеоблог - це ролик, що створений за певними технічними параметрами. Існують також фотоблоги, музичні (музичні файли) і блогкастинги (контент викладається у вигляді МРЗ-файлів).

За версією газети "Вашингтон профайл" (англ. Washington Profile), першим блогом вважають сторінку Тіма Бернса-Лі. де він, починаючи з 1992 року, публікував новини. Широке використання блогів розпочалося з 1996 року. У серпні 1999 року комп'ютерна компанія "Руга Labs" із Сан- Франциско відкрила сайт Blogger. Це була перша безкоштовна блогова служба. Згодом Blogger був викуплений компанією Google.

Перші відеоблоги з'явились у 2000 р. - старший дослідник Університету Бергена (Норвегія) Едріан Майлз зробив перший щоденниковий відеозапис для Інтернету. Він же запропонував для таких записів термін "вог" (vog). У 2003 р. Ларс Ріске запустив перший німецький відеоблог The Netshow, що був мережевою версією телешоу. Майже через рік американець Стів Гарфільд, автор книги "Секрети онлайн-відео для побудови вашого бізнесу" запустив свій проект і оголосив 2004-й роком відеоблогу. Того ж 2004-го було відкрито групу відеоблогінгу на порталі Yahoo. За рік число її учасників сягнуло тисячі, а у 2005 р. відбувся перший Vloggercon - конференція відеоблогерів у Нью-Йорку. Вже у 2006 р. на сервіс відеоблогінгу Youtube щодня завантажували понад 65 тисяч відеороликів. Того ж таки року у Сан-Франциско було засновано першу щорічну премію за найкращий відеоблог The Vloggies. А найвідоміший у світі портал OhmyNews влітку 2010 р. зорганізував Всесвітній форум громадянських журналістів (Сеул, 27-30.06.2010).

Вимоги до ролику блогера є і змістові і технічні. Щодо ідеології будь-якого відеоблогу, то вона виражається досить лаконічно - мінімум офіціозу, максимум власного неповторного стилю. А от форма - це максимум 5-6 хвилин відео (змонтованого або записаного одним потоком), відзнятого на цифровий фотоапарат або камеру.

У щорічному звіті Media Survey за 2009 p., що відображає рівень розвитку ринку ЗМІ, були опубліковані результати дослідження світової блогосфери. Виявляється, майже половина американців і канадців, що мають власний блог і постійно оновлюють на ньому інформацію, вважають себе справжніми журналістами. Попереднього року таких було лише третина.

Серед професійних блогерів кожен п'ятий заробляє на існування саме своєю сторінкою. Хоча у 2008 р. цей показник був 16%.

В той час, коли 68% блогерів переглядають повідомлення собі подібних, серед журналістів традиційних медіа лише третина цікавиться мережевою журналістикою. Відповідно половина блогерів переконана, що мережа - повноцінне джерело інформації, а серед професійних журналістів лише кожен п'ятий вважає, що мініблоги містять в собі якийсь інформаційний привід.

Блогерська лихоманка вже досягла і Уанету. За період 2006-2007 pp. українська блогосфера виросла на 66%. І в наступні роки відсоток цей не зменшувався (таб.1).

Таблиця 1. Динаміка росту української блогосфери

Найбільше українських блогів розміщено на LiveJournal.com. А найбільший ріст спостерігається на Twitter.com: за друге півріччя 2009 р. число українських акаунтів на ньому зросло у 9 разів і вже перевалило за 5 тисяч. Серед цих акантів 90% - активні, тобто такі, що містять не менше 5 записів і оновлюються хоча би раз за останні 3 місяці.

На кінець 2009 р. в мережі вже було 500 тисяч українських блогів. Це інформаційне середовище, з яким доведеться рахуватись. Сьогодні ще цю тенденцію можна ігнорувати і не помічати, але вже завтра блоги загрожують стати основним каналом комунікації. Нерозуміння законів, за якими живе ця сфера інтернет-товариства, ігнорування їх надбань може мати серйозні наслідки для існуючого медіапростору загалом.

Існуючі і прогнозовані впливи "народної журналістики" на роботу ЗМІ. Власники традиційних медіа відчули насамперед економічні наслідки буму "народної журналістики". Щороку зростає обсяг інтернет-реклами, відповідно знижуються фінансові показники газет, радіо і телебачення. Зрозуміло, що коло творців медіапродукту зростає за рахунок зменшення споживачів. Споживач медіапродукту все більше часу проводить перед монітором, а не екраном чи газетною полосою.

Власне в цій ситуації єдиним виходом було залучити "народну журналістику" до справ професійних. І прикладів тому чимало. У різний спосіб співробітничають з блогерами і CNN, і ВВС. При цьому навіть навчають "громадянських журналістів" знімати відеоролики певного формату і заохочують матеріально авторів найкращих, які потрапили до телеефіру. Французька газета Le Monde пропонує читачам заводити блоги на своєму сайті. Німецький журнал Bild доволі дорого купує фото у "народних журналістів".

В Україні подібні приклади теж непоодинокі. Національні канали, які ще три роки тому ні за яких умов не використали б неякісне home video, сьогодні ілюструють інформацію і відео з інтернет-сайтів, і навіть, відзнятим на мобільний телефон. Якість програла оперативності і екс- клюзивності інформації.

Найпопулярніші інформаційні сайти сьогодні пропонують своє товариство блогерів і активно співробітничають з найбільш читабельними авторами ("Українська правда", "Радіо "Свобода" та ін..). Провідні українські портали I.UA, Meta.ua, Online.ua теж відкрили сервіси блогів.

В мережевій журналістиці редактором є читач, свідок події, той хто знає більше ніж автор. Він доповнює, або редагує його повідомлення.

Читачі контенту і визначають значимість тієї чи іншої новини - відвідуваність сторінки чи поширення інформації в мережі - найкращий тому доказ.

А тепер узагальнимо сказане. Вплив "народної журналістики" на традиційну вже очевидний. Серед позитивних тенденцій визначаємо наступні.

- Розширення поля обговорення. Адже вплинути на автора в соціальній мережі чи будь-якій іншій платформі, що базується на технології Web 2.0 практично неможливо. Таким чином до мінімуму зводиться цензура. Професійний журналіст, залежний від редакційної політики, влади чи засновника ЗМІ, має більше ймовірності бути зацікавленим у певному висвітленні події чи проблеми, аніж рядовий блогер. Досвід висвітлення і обговорення у блогосфері подій російсько-грузинської війни у серпні 2008 р. показав, що на відміну від традиційних російських ЗМІ, у соціальних мережах був наявний весь спектр політичних поглядів і були доступні повідомлення безпосередніх свідків воєнних дій.

- Збагачення інформаційного поля. Адже сьогодні першими іноді повідомляють про подію не традиційні ЗМІ, а саме "народні журналісти" на своїх блогах чи інших сервісах.

Але впливи є і негативні.

- Падає якість розповсюджуваної інформації, адже автор повідомлення на персональному сайті фактично ніякої відповідальності за її точність і об'єктивність не несе. Як правило "народний журналіст", не обізнаний ні ж професійною етикою журналіста, ні з принципами корпоративної відповідальності. У нього немає мотивації перевіряти інформацію чи замислюватись про наслідки розповсюдження дезінформації.

- З юридичної точки зору ні в Росії, ні в Україні блоги не визнаються інтернет-ЗМІ, тобто питання відповідальності за розповсюдження інформації, а вона потенційно може нанести і моральну. І суспільну шкоду, залишається невирішеним. інтернет блогосфера журналістика публікація

- "Народна журналістика" позбавлена функцій соціального контролю, що притаманна традиційним ЗМІ. Найчастіше це спосіб самовираження і не більше. Про створення суспільної думки і формування реального впливу на життя соціуму не йдеться.

Тож і виходить, що сьогодні навряд чи будь-який проект Web 2.0 здатен замінити діяльність професійних журналістів. Суспільство потребує точної інформації і професійної аналітики.

В той же час журналістське середовище в Америці має чітко сформоване значно ширше уявлення про "народну, громадянську журналістику". Мова йде не про блогера, це професійний журналіст, який усвідомлює своє нове покликання в контексті розвитку новітніх технологій. Це автор, який професійно пише з позицій "народного" журналіста.

Ед Арноун (Ed АтопеУ професор університету Майамі (СІЛА), один з піонерів руху народної журналістики в США, чітко окреслив принципи такої журналістики. Вони відображають американську ментальність, але є показовими з точки зору зміни пріоритетів.

1. Думати про людей в першу чергу як про громадян, потім вже як про споживачів "продукту".

2. Формулювати проблему в загальнозрозумілих термінах (не в експертних, не в інституціональних, не в ідеологічних). Роби все можливе, використовуй все, що маєш, аби дізнатися, як громадяни хочуть обговорити цю ситуацію.

3. Пам'ятати, що важлива і пріоритетна задача служби новин в демократичному суспільстві - допомагати створювати публічний простір. У цьому просторі суспільство могло б покращити своє розуміння найважливіших подій і вирішити, яким шляхом ВОНО хоче рухатись. Це ще один шлях, де журналіст може допомогти суспільству розвиватися, окрім підвищення якості своєї репортерської праці.

4. Презентувати новини, історії з "громадянської" точки зору. Це означає, що має прозвучати ще одне питання: "Що ми разом можемо зробити щодо цього?". Недостатньо питати себе: "Що я можу зробити?" або "Як це вплине на мене?". Так само недостатньо ставити питання: "А що влада, уряд може зробити в цій ситуації?". Треба розбудити глядача, читача і слухача. Питання про колективні зусилля надзвичайно важливі.

Таким чином Ед Арноун декларує зміну способу мислення, підходів журналіста до своєї щоденної роботи. Мета нової журналістики, за його словами, - щоб "наші журналістські звички, рефлекси і практики" стали більш "народними" чи "громадянськими".

Американці усвідомили що спілкування у мережі формує різні - від дрібних до великих - співтовариства і їхню думку не можна не враховувати з одного боку і не стимулювати до публічності з іншого. В Україні таке усвідомлення ролі журналіста ще не прийшло.

Сьогодні найбільше, що дозволяють собі традиційні українські ЗМІ, це використання відео або повідомлення "свідка", який виклав свої матеріали на власній сторінці. Або ж блогосфера використовується як джерело контактів для пошуку очевидців якоїсь події. Третій варіант - відомі журналісти викладають на своїх блогах власне бачення окремих подій чи проблем, нерідко посилаючись на матеріали, що залишились "поза кадром" чи за межами статті.

Сьогодні соціальні мережі і блогосфера не є засобами МАСОВОЇ комунікації. Це ресурси Інтернету, що виконують насамперед комунікативну і самоідентифікуючу функції. Але їх вплив на традиційні ЗМІ і інтернет-ЗМІ вже очевидний. Якщо журналістика в СІЛА, наприклад, за останні три роки якісно змінилась, наблизившись до інтересів і принципів "народної журналістики", то в Україні поки що вплив обмежений. Це або механізм пошуку свідків, або поштовх до ідентифікації першоджерел.

Список використаних джерел

1. Интернет-СМИ: Теория и практика: Учеб. пособие для студентов вузов/ Под ред.. М.М. Лукиной. - М.:Аспект Пресс, 2010. - 348 с.

2. Deuze М. The web and its journalisms: Considering the consequences of different types of newsmedia online. New Media & Society. Sage, 2003. P. 211.

3. Шинкаренко О. Відеоблогінг: запекле полявання на глядачів // Телекритика: [сайт] - Режим доступу: http://www.telekritika.ua/inter- net/2010-l 1-25/57849

4. Интернет-журналистика новое будуще СМШ // Poplavoc.ru: информационное интернет-агентство: [сайт] - Режим доступу // http: //www.poplavoc.ru/web2/internet-zhurnalistika-novoe-budushchee-smi.html (05.04.2010)

5. Блогосфера // Internetua: [сайт] - Режим доступу: http://internetua.com/blogosfera-ukrain (17.06.2009). - Назва з екрана.

6. Эд Арноун: гражданская журналистика - это не сервисы, а философия// Silamedia: [сайт] - Режим доступу http://silamedia. ru/2010/07/arnone-principles/

Размещено на Allbest.ru