Періодика України як об’єкт джерелознавчого дослідження української культури

Важливі джерелознавчі проблеми розглянуті в четвертому розділі “Розвиток української мови і літератури (в оцінці публіцистики)”, в якому є теж два підрозділи. У першому з них “Мовна політика в Україні: набуття українською мовою державного статусу” на підставі аналізу періодики України 1917-1920 рр. відзначається, що з вимогами запровадження рідної мови в усіх сферах життя українського суспільства активно виступали не лише окремі державні і політичні працівники, діячі культури й освіти, але й різ-номанітні інституції, земства, просвітні товариства, громадські організації, політичні партії.

Тема відродження і розвитку української мови в період визвольних змагань українського народу 1917-1920 рр. становить 14% публікацій серед газетних матеріалів з проблем української культури. Найширшого розголосу тема мовної політики мала за Центральної Ради та Української Держави.

У періодичних виданнях систематично з'являлися матеріали, що від-бивали певні зміни в мовній політиці, пов'язані, насамперед, із українізацією державних органів і установ.

Багато місця відводила українська преса вивченню української мови державними службовцями. Постійними для періодичних видань стали повідомлення про відкриття і роботу курсів української мови. Під характерними назвами “Курси української мови” , “Курси української мови і діловодства”, “Український правопис” вміщувалися статті й кореспонденції, що свідчили про актуалізацію в громадській свідомості таких питань, як запровадження української мови і українознавства в усіх регіонах України.

Привертають увагу як у центральній, так і місцевій пресі матеріали дискусії, що розгорнулася в суспільстві щодо надання українській мові статусу державної, але на сторінках більшості російськомовних газет друкувалися антиукраїнські виступи, і йшли вони з різних таборів - від лібералів до радикалів. Трибуною і рупором цих представників російськомовного населення в Україні стала ультрашовіністична газета “Кіевлянин”. А на сторінках українських газет, насамперед, “Відродження”, “Нова Рада”, “Робітнича газета” постійно публікувалися матеріали, що відбивали погляди українських кіл щодо цієї проблеми. Також в українських періодичних виданнях досить часто вміщувалися матеріали, в яких висловлювався протест проти спроб запровадити в політичне й культурне життя суспільства двомовності.

Як свідчить аналіз матеріалів преси, українська мова почала вживатися практично в усіх сферах суспільного життя. Так, газета “Відродження” постійно друкувала оголошення про запрошення осіб, які володіли українською мовою, до праці в державних і приватних установах.

Уваги заслуговують газетні публікації, що відбивають ставлення до українознавства в період денікінщини. Під характерними призабутими за роки Української революції заголовками “Единство Россіи”, “Малороссія и самостийность”, “К вопросу о самостийности”, “Россія или Украина”, “Конец самостийности” російські газети відбивали погляди тих російських верств, які прагнули витіснити українську культуру і мову з широкого політичного і культурного вжитку і повернути її до приниженого становища, як за царату.

У третьому підрозділі “Відображення літературного процесу у періодичних виданнях” обґрунтовується висновок, що газетна періодика України 1917-1920 рр. є репрезентативним джерелом дослідження розвитку української літератури.

За нашими підрахунками, тогочасна періодика серед газетних матеріа-лів з проблем української культури містить 22% публікацій на теми літера-турного життя. Багато статей періодичних видань присвячено Тарасу Шевченку, Івану Франку, Лесі Українці, Івану Котляревському, Михайлу Коцюбинському, Івану Нечую-Левицькому, Григорію Сковороді, Івану Карпенку-Карому, Леоніду Глібову та іншим видатним українським письменникам.

Кількісний аналіз преси свідчить про прямий зв'язок матеріалів про поетичний доробок українських митців і такого жанру, як стаття (коефіцієнт кореляції - 0,83). Авторами таких публікацій були переважно журналісти і літературознавці.

У періодичних виданнях і, насамперед, у газетах “Відродження” (Київ), “Вільне життя” (Одеса), “Волинська газета” і “Волинська народня газета” (Житомир), “Наша справа” (Катеринослав), “Нова Рада” та “Робітнича газета” (Київ), “Черниговская земская газета” вміщувалися матеріали, в яких робилася спроба подати розвиток української літератури в історичному контексті.

Змістовні матеріали про письменницький доробок трапляються на сто-рінках газет “Ставка” (Київ), “Козацький голос” (Вінниця), “Народня воля” (Київ - Кам'янець-Подільський), “Наш шлях” (Кам'янець-Подільський), “Україна” (Київ - Кам'янець-Подільський), “Український козак” (Радивілів) тощо.

Матеріали, присвячені аналізові літературних процесів за доби Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР, публікувалися переважно в суспільно-політичних та просвітницьких газетах. Це дає підставу зробити висновок про те, що періодика, використовуючи всю жанрову різноманітність подачі матеріалів, широко висвітлювала один з найважливіших аспектів національної культури - процес відродження і розвитку української літератури.

Окрему групу складають матеріали, що віддзеркалюють процес становлення української радянської літератури. Навколо редакцій більшовицько-радянських газет групувалися представники нової української пролетарської літератури. Саме в цих часописах, як свідчить аналіз, найбільша питома вага матеріалів відповідного змісту - до 80 %.

Серед тем більшовицьких видань найбільшого поширення в зазначений період набули боротьба з українським буржуазним націоналізмом, пропаганда пролетарської літератури, революційно-романтичної поезії, утвердження соціалістичних ідеалів тощо.

П'ятий розділ “Проблеми просвітництва і мистецтва у висвітленні газетної періодики”. У першому підрозділі “Розвиток національного мистецтва: підсумок якісного та кількісного аналізу” відзначається, що аналіз і систематизація матеріалів періодичної преси дозволили відтворити хроніку мистецького життя тогочасної України.

Найбільше публікацій з проблем українського мистецтва на сторінках періодичних видань було присвячено відродженню і розвитку національного театру (22%) і музичного мистецтва (7%).

На матеріалах газет простежено процес створення і діяльності українських вищих мистецьких шкіл, драматичних і музичних театрів, самодіяльних гуртків, кінематографу, становлення національної театральної і музичної критики тощо.

У другому підрозділі “Осередки “Просвіта” та їх роль у національно-державному та культурному відродженні” відображається, що газетна періодика того часу є систематизовано-хронологічним джерелом, котре містить різноманітну інформацію, охоплюючи всі сторони просвітянського руху. Як свідчить аналіз, найбільше публікацій з цієї тематики припадає на добу Центральної Ради. За нашими підрахунками, тема розвитку товариства “Просвіта” в зазначений період становить майже 50 % у загальному масиві джерел, що віддзеркалюють процес відродження просвітянського руху в Україні у 1917-1920 рр.

У третьому підрозділі “Пам'яткоохоронна політика в Україні: витоки та засади формування” наголошується, що періодика, як свідчить аналіз газетних публікацій, містить значний інформаційний потенціал про пам'яткоохоронну роботу в період Української революції 1917-1920 рр.

Найбільшу кількість газетних матеріалів становлять ті, що висвітлюють проблеми створення та діяльності пам'яткоохоронних державних установ, а також реконструкції і влаштування нових музеїв, встановлення пам'ятних знаків і пам'ятників.

Матеріали періодичних видань дали змогу прослідкувати пам'ятко-охоронний процес, пов'язаний з поверненням і реституцією культурних цінностей. Виявлений і систематизований матеріал про національні реліквії в Російських сховищах зберігає наукову та історичну цінність і в наш час.

У четвертому підрозділі “Видавнича справа в Україні” показано на підставі аналітично-синтетичної характеристики матеріалів газетної періодики України, що в український пресі досліджуваного періоду досить докладно відбиті здобутки у розвитку видавничої справи. Серед матеріалів 16 % публікацій - про заснування і діяльність українських видавництв, 6% - видання шкільних підручників і навчальної літератури, по 3% - видання суспільно-політичної та історичної літератури, наукової і науково-популярної літератури, 2% - видання художньої літератури.

Як бачимо, спостерігається переважання публікацій про діяльність українських видавництв і випуск шкільних підручників та навчальної літератури, що мало важливе значення для піднесення національно-просвітницької активності суспільного життя в Україні.

У висновках узагальнено результати дослідження.

Критичний аналіз стану вивчення проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії показав фрагментарність висвітлення окремих аспектів та обмеженість джерельної бази досліджень у галузі газетної періодики рево-люційної доби, зокрема той факт, що з політико-ідеологічних причин до наукового аналізу не було залучено близько 700 газет з 1128, виявлених нами в НБУВ та НДБ ЦДАВО, а також цілі комплекси архівних джерел, що розкривають механізми процесу розвитку газетної періодики. Усі вони увійшли у підготовлений нами зведений покажчик газетної періодики України.

Об'єктивні дослідження почалися лише в 90-х роках ХХ ст. Особливо слід відзначити успіхи досліджень газетної періодики зазначеного періоду на західних територіях України, що розвиваються у ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України. Однак, і досі у вітчизняному пресознавстві нерідко трапляються суперечності й перекручення щодо загальної кількості видань, об'єктивного тлумачення опублікованих матеріалів, ролі і місця української преси в політичному, соціально-економічному, культурному житті суспільства.

Опрацювання джерельної бази дослідження за цей період показало, що загальна кількість виявлених газетних видань, які відображають стан видавничої справи за Центральної Ради, Української Держави, Директорії УНР, УСРР складається з 1128 назв.

Близько 400 з них належить більшовицько-радянській пресі, котра діяла в 175 містах України. Найбільше газет видавалося в Київській, Катерино-славській і Харківській губерніях. Найменше газет розповсюджувалося в Подільській, Чернігівській і Таврійській губерніях. Серед них видання більшовицьких комітетів, радянських органів влади, профспілкові, молодіжні, комсомольські газети, преса політорганів Червоної Армії, Українського відділення Російського телеграфного агентства, агітпоїздів тощо. Найбільше газет видавали Російська комуністична партія (більшовиків) і Комуністична партія (більшовиків) України - 110 назв; військові друковані органи - 98; рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів і УКРОСТА (відповідно 68 і 69). Переважали щоденні газети - 48, тижневиків було 29, 27 видань виходили двічі або тричі на тиждень. Більшість газет видавалися російською мовою - 292. Україномовних видань було 53. Одночасно українською і російською мовами друкували матеріали 55 часописів.

Другу, значно більшу за обсягом, групу репрезентує преса національних урядів та просвітницьких організацій. Серед нових видань чимало науково-популярного, просвітницького, культурологічного характеру - газети “Нова Рада”, “Відродження”, “Народня воля”, “Робітнича газета” (Київ), “Рідне слово” (Харків), “Рідне слово” (Біла Церква), “Вістник товариства “Українська хата” в Херсоні”, “Газета Гадяцького земства” та ін. Українська преса в цей час стає різноманітною щодо напрямів і змісту. Помітно зросла фахова, просвітянська і науково-популярна періодична преса.

Участь провідних українських публіцистів того часу - Христини Алчевської, Сергія Єфремова, Володимира Винниченка, Михайла Грушевського, Миколи Василенка, Володимира Науменка, Симона Петлюри, Івана Огієнка, Михайла Туган-Барановського, Христофора Барановського, Миколи Вороного, Володимира Самійленка, Миколи Зерова, Аркадія Степа-ненка, Кирила Осьмака, Григорія Чупринки та інших відомих українських діячів визначали рівень газети та її вплив. Спостерігається значний зріст фахової, кооперативної, земської, селянської, релігійної періодичної преси за доби Гетьманату. За даними тогочасних друкованих органів, восени 1918 р. в Україні виходило українською мовою 83 часописи.

Що стосується висвітлення проблем української культури, виділяються центральна щоденна газета “Нова Рада” Товариства підмоги літературі, науці, мистецтву, де широко віддзеркалюється стан освіти, літератури, мистецтва, бібліографія, “Робітнича газета” Української соціал-демократичної робітничої партії, орган Товариства співробітників київської газети “Відродження”, щоденна газета Селянської спілки “Народня воля”. Саме на їхніх сторінках найбільше місця приділялося питанням державного будівництва, соціально-економічної і національно-культурної політики Української держави.

Класифікація газетної періодики проводилася за різними змістовними ознаками, що всебічно віддзеркалюють специфіку історичного періоду та роз-витку суспільно-політичних процесів, хід революції та громадянської війни: за походженням та призначенням, мовою, хронологією, періодичністю, географічною локалізацією. Вони типологічно репрезентують друковані органи політичних партій, видання державних органів влади, військову пресу, видання громадських організацій, кооперативну пресу, просвітницьку періодику.

Походження та призначення відбивалися у таких ознаках, як сус-пільно-політичний характер, зокрема, газетах за Центральної Ради, Гетьма-нату, Директорії УНР, органів політичних партій (291), органів управління та самоврядування (129 газет); просвітницькі та громадські організації - кооперативні, товариства “Просвіта”, селянські спілки, церковні громади та ін. (145); військових органів, рад робітничих, селянських і військових депутатів (111) тощо.

За хронологічним принципом кількісні показники: в 1917 - 182, в 1918 р. - 306, в 1919р. - 243, у 1920 р. - 70 газет. За мовним принципом: російською мовою - 438; україномовні видання - 286 назв. 27 газет одночасно друкували матеріали українською та російською мовами.

За періодичністю переважав тип щоденних газет - 262, 96 видань виходили двічі або тричі на тиждень, тижневиків - 82.

За своєю географією друковані органи виходили в 114 містах. Найбільша кількість газет - у м. Києві і Харкові. Газети активно поширювалися у Катеринославській, Київській, Подільській, Полтавській, Харківській, Херсонській губерніях, у Поліському окрузі. Найменша кількість газет виходила у Волинській, Чернігівській, Таврійській губерніях, Холмщині і Підляшші, Галичині.

Змістовний аналіз матеріалів, що публікувалися в газетах, провадився за видами газетних публікацій, мовою, тематичним принципом. Характерна велика різноманітність форм викладу матеріалу: статті політичного, економічного, культурницького змісту, документи (декрети, директиви, розпорядження), інформація, газетні звіти, хроніка, інформаційні повідомлення, історичні та літературні нариси, політичні фейлетони, художні твори тощо.

Серед тематики: 45% - статей, 21% - хроніки, 17% - кореспонденцій, 4% дописів, по 3% віршів і листів, 2% фейлетонів, по 1% репортажів, інтерв'ю, нарисів, оповідань. При висвітленні проблем національної культури переважають такі види публікацій, як статті, хроніка і кореспонденції. Тематика української преси, присвяченої проблемам української культури, дуже різноманітна. 41% публікацій торкаються проблем відродження української мови, літератури і мистецтва, товариств “Просвіта”, 31% - становлення національної початко-вої, середньої та вищої школи і науки, 25% - газетної і видавничої справи, 3% - становлення державної системи охорони пам'яток історії та культури.

Аналіз тематичного обсягу газетних матеріалів свідчить, що проблеми розвитку української мови, літератури, мистецтва і просвітянського руху займали на сторінках національної преси найбільшу площу. Проте харак-теристика фізичного обсягу матеріалів преси ще не розкриває їх якісної суті. Найвищі інформаційні показники мають репортажі, інтерв'ю, статті, нариси, листи і дописи. У дисертації визначено також коефіцієнт інформаційної насиченості авторських публікацій. Найконструктивнішими були матеріали, підготовлені авторами хроніки, дописів, листів, статей, фейлетонів. Також важливим, на нашу думку, є визначення масштабу проблематики періодики України. За нашими підрахунками, 84% публікацій стосувалися загально-національних проблем розвитку української культури.

Тогочасна українська преса дає історикам важливий емпіричний матеріал для дослідження проблем становлення національної освіти, науки і культури. Саме для преси України складного історичного періоду 1917-1920 рр. характерною рисою є широкомасштабна публікація матеріалів, котрі об'єктивно відбивали думки, настрої різних прошарків і груп населення по кожному з питань національно-культурного життя, що було проявом демократичності, можливості відвертої концентрації уваги на цій темі. Впровадження досягнень і здобутків української культури в усіх царинах суспільного і духовного життя зумовило появу на сторінках газет значної кількості публікацій з цього приводу, стало одним з головних завдань досліджуваного періоду.

Найважливішими напрямами відродження української культури і національно-культурного життя України періоду Української революції, що відбивалися пресою, є:

1) розвиток української мови;

2) активізація процесу створення державних структур освіти, науки, культури;

3) розбудова національної початкової, середньої, вищої школи, зокрема заснування українських гімназій і ліцеїв, державних українських університетів, Академії наук України, Всеукраїнської бібліотеки АН України;

4) розвиток національного мистецтва, зокрема утворення Української Академії мистецтв;

5) шляхи активізації просвітницького руху, розвитку товариств “Просвіта” практично в усіх регіонах країни;

6) організація діяльності державних і громадських структур охорони пам'яток історії та культури;

7) становлення національної видавничої справи.

Особливий інтерес становлять матеріали, які відбивають зусилля передової української інтелігенції у боротьбі з русифікацією суспільного й духовного життя, зокрема в період панування денікінської та більшовицької влади в Україні. Преса активізувала зусилля української громадськості на бо-ротьбу проти спроб антиукраїнських сил загальмувати процес становлення й розвитку української освіти й науки.

З'ясувати суть і зміст культурно-освітнього процесу цього періоду особливо допомагають матеріали, що містять первинну інформацію про офіційні документи, конкретні заходи державних органів у плані становлення національної початкової, середньої, вищої школи й науки в Україні.

Періодичні видання активно пропагували спроби державних освітніх структур, намагання української еліти, особливо за Центральної Ради та Української Гетьманської Держави, інтегруватися в європейський культур-ний процес шляхом впровадження найсучасніших європейських і вітчизняних здобутків у галузі національної освіти. Українська преса відбивала успіхи в українізації шкіл, становлення системи національної освіти, розповідала про відкриття українських державних університетів у Києві та Кам'янці-Подільському, історико-філологічного факультету у Полтаві, заснування кафедр української мови, літератури, історії, права, створення Української Академії наук у Києві, Української археологічної комісії, Державного архіву та інших наукових установ.

Аналіз періодики дає підстави для висновку про успішний розвиток національної літератури та мистецтва. Преса не тільки сприяла відтворенню процесу історичного становлення української літератури, а й закликала нову генерацію майстрів художнього слова до відвоювання ідейно-художнього простору, до ідейно-художньої, тематичної, стильової багатоманітності національної літератури. З 1919 р. більшовицька преса почала активно пропагувати діяльність радянського уряду України по створенню проле-тарського мистецтва, висвітлювати процес заснування радянських театрів, музичних і художніх шкіл, кінематографу, які мали бути національні за формою і соціалістичні за змістом.

Газетна періодика зробила помітний внесок у справу залучення широких кіл громадськості до діяльності “Просвіт”, постійно інформуючи читачів про створення при просвітніх осередках бібліотек, читалень, клубів, шкіл і курсів по ліквідації неписьменності (т. зв. лікнепів) для дорослого населення. Було створено тисячі просвітніх організацій. Газетна періодика містила також інформацію про діяльність більшовицьких партійних комітетів у справі перетворення “Просвіт” у знаряддя комуністичного виховання народу, особливо селянства, підвищення класової самосвідомості всього українського народу.

Значне місце в газетах посідають матеріали, які віддзеркалюють роботу державних та громадських пам'яткоохоронних структур, незважаючи на складність воєнно-політичних умов, недосконалість системи обліку, реєстрації, дослідження й популяризації пам'яток історії та культури. Особливу увагу періодичні видання приділяли становленню національних державних пам'яткоохоронних структур, зокрема, Відділу музеїв і охорони пам'яток Генерального секретарства освітніх справ Центральної Ради, Відділу охорони пам'яток Міністерства народньої освіти та мистецтва Гетьманської держави. Тогочасна українська преса містила також чимало інформаційних повідомлень про руйнування і нищення пам'яток старовини під час воєнних дій. преса газетний видавнича справа

Газетні публікації переконливо свідчать про успіхи у розвитку української видавничої справи. Створюються видавництва й друкарні, виходять друком нові видання. За доби Центральної Ради національні видавництва та друкарні і, насамперед, “Сіяч”, “Шлях”, “Слово”, видавництво Євгена Череповського та “Вернигора” масовими тиражами випускали сотні найменувань суспільно-політичної, історичної, художньої та навчально-методичної літератури українською мовою. Особливу увагу періодичні видання приділяли великим книгарням і видавництвам за доби Української держави 1918 р. Серед них - “Київська старовина”, “Час”, “Вернигора”, “Робітнича книгарня” та ін. Газетна періодика зробила помітний внесок у справу пропаганди української книжки. За Гетьманщини видавалися книги найрізноманітнішого призначення: підручники для початкових, середніх і вищих навчальних закладів, художня, наукова та науково-популярна література. Характерна особливість її - цільова спрямованість і різноманітність тематики, широке й уміле використання можливостей реклами, тісний зв'язок з шанувальниками українського друкованого слова. Висвітлювала преса процес розвитку видавничої бази й за часів Директорії УНР та УСРР. Звичайно, у цей період література мала переважно ідеологічне забарвлення.

Газетна періодика 1917-1920 рр., зважаючи на певні історичні умови, в яких вона діяла, її ідеологічне спрямування, є дуже важливим історичним джерелом, корисним для вивчення маловідомих подій і фактів тогочасного життя України, для спостережень і наукових висновків. Цей комплекс історичних джерел потребує розвитку методів його дослідження.

Подальші пошук, облік, науковий опис, змістовне дослідження періодики на рівні кожного номера, починаючи з 1917 по 1922 рр. включно, є одними з найважливіших аспектів створення державного бібліографічного реєстру газетної періодики України. Необхідна подальша розробка теоретико-методологічного та методичного апарату дослідження газетної періодики як окремого виду історичних джерел із застосуванням статистичних методів та спеціальних методів газетного джерелознавства. Вважаємо, що з метою забезпечення розвитку в Україні наукових досліджень у галузі історії та бібліо-графії української періодики необхідно створити Науково-дослідний інститут української періодичної преси.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рудий Г.Я. Газетна періодика - джерело вивчення проблем української культури. 1917 - 1920 рр. - К.: Інститут історії України НАН України, 2000. - 441 с.

2. Рудий Г.Я. Початкова і середня освіта на сторінках преси Української Держави //Історія України: маловідомі імена, події, факти (збірник статей) /Ред. кол.: П.Т.Тронько (відп. ред.) та ін. - К., - 1996. - C. 176-187.

3. Рудий Г.Я. Видавнича справа в Україні 1917 - 1920 рр. (на матеріалах періодичних видань) // Історія України: маловідомі імена, події, факти (збірник статей) /Ред. кол.: П.Т.Тронько (відп. ред.) та ін. - К.: Рідний край, 1997. - Вип. 2 - С. 185-201.

4. Рудий Г.Я. Проблеми вищої школи в період революції і громадянської війни в Україні 1917 - 1920 рр. у відображенні публіцистики // Історія України: маловідомі імена, події, факти (збірник статей ) /Ред. кол.: П.Т.Тронько (відп. ред.) та ін. - К.: Рідний край, 1998. - Вип. 3 - С. 62-70.

5. Рудий Г.Я. Товариства “Просвіта” та їх роль у національному відродженні (за матеріалами періодичних видань 1917-1920 рр.) // Історія України: маловідомі імена. події, факти (збірник статей) /Ред. кол.: П.Т.Тронько (відп. ред.) та ін. - К.: Рідний край, 1999. - Вип.7. - С. 114- 120.

6. Рудий Г. Періодика часів Української Держави про національне мистецтво // Студії з архівної справи та документознавства /Ред. кол.: Ляхоцький В.П. (гол. ред.) та ін. - К., 1999. - Т. 5. - С. 153-157.

7. Рудий Г.Я. Товариства “Просвіта” за доби Центральної Ради у ви-світленні української преси // Історія України: маловідомі імена, події, факти (збірник статей) /Ред. кол.: П.Т.Тронько (відп. ред.) та ін. - К.: Рідний край, 1999. - Вип. 9. - С. 79-89.

8. Рудий Г.Я. Особливості становлення національної середньої освіти в період Української революції 1917-1920 рр. у відображенні публіцистики // Історія України: маловідомі імена, події, факти (збірник статей) /Ред. кол.: Ю.З.Данилюк (відп. ред.) та ін. - К., 2000. - Вип.10. - С. 206-215.

9. Рудий Г.Я. Проблеми національного мистецтва в пресі України за доби Центральної Ради (за підсумками контент-аналізу) // Історія України: маловідомі імена, події, факти (збірник статей) /Ред. кол.: В.Ю.Пушкін (відп. ред.) та ін. - К.: - Рідний край, 2000. - Вип. 11. - С. 457- 467.

10. Рудий Г.Я. Мовна політика в Україні (за матеріалами періодичної преси 1917 - 1920 рр.) // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, - К., 2000. - № 2. - С. 114-121; № 3 - С. 117-123.

11. Рудий Г.Я. Українська початкова школа в умовах виборювання державності (1917 - 1920 рр.) // Історія України: маловідомі імена, події, факти (збірник статей ) /Ред. кол.: П.Т.Тронько (відп. ред.) та ін. - К.: Рідний край, 2001. - Вип. - 12. - С. 161-170.

12. Рудий Г.Я. Методика аналізу газетної періодики (1917-1920 рр.) //Бібліотечний вісник. - К., 2001. - № 2. - С. 38-42.

13. Рудий Г.Я. Розвиток театрального і музичного мистецтва (на матеріалах періодичних видань 1918-1920 рр.) // Історія України: маловідомі імена, події, факти (збірник статей) /Ред. кол.: П.Т.Тронько (відп. ред.) та ін. - К., 2001. - Вип. 13. - С. 261-276.

14. Рудий Г.Я. Теоретичні і методологічні аспекти дослідження української періодики 1917 - 1920 рр. //Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського /Ред. кол.: О.С.Онищенко (голова) та ін. - К.: НБУВ, 2001. - Вип. 7. - С. 398-410.

15. Рудий Г.Я. Діяльність української інтелігенції по збереженню і розвитку друкованого слова за доби Директорії та УСРР (в оцінці газетної періодики) // Історія України: маловідомі імена, події, факти (збірник статей) / Ред.кол.: П.Т.Тронько (відп. ред.) та ін. - Київ - Донецьк: Рідний край, 2001. - Вип. - 17. - С. 285-291.

16. Рудий Г.Я. Доба Української Держави: становлення видавничої справи //Бібліотечний вісник. - К., 2001. - № 6. - С. 25-30.

17. Рудий Г.Я. Періодика - джерело вивчення літературного процесу в Україні 1917-1920 рр. //Пам'ять століть. - К., 2001 - № 6 (33) - С. 91-102.

18. Рудий Г.Я. Українська Центральна Рада : відродження друкованого слова (в оцінці української преси 1917-1918 рр.) // Вісник Державної академії керівних кадрів культури та мистецтв. - К., 2001. - № 1. - С. 92-96.

19. Рудий Г.Я. Українська преса 1917 - 1920 рр. як історичне джерело //Наука та наукознавство. - К., 2002. - № 2. - С. 140-145.

20. Рудий Г.Я. Становлення Української Академії наук (за матеріалами періодики 1917-1920 рр.) // Історія України: маловідомі імена, події, факти (збірник статей) /Ред. кол.: П.Т.Тронько (гол. ред.) та ін. - К.: Рідний край, 2002. - Вип. 20-21. - С. 269-282.

21. Рудий Г.Я. Охорона історико-культурної спадщини за доби Центральної Ради //Проблеми історії України: факти, судження, пошуки (Міжвідомчий збірник наукових праць) /Ред. кол.: В. А.Смолій (відп. ред.) та ін. - К.: Інститут історії України НАН України, 2002. - Вип. 6. - С. 230-236.

22. Рудий Г.Я. Періодична преса як об`єкт дослідження української культури // Вісник Державної академії керівних кадрів культури та мистецтв. - К., 2003. - № 2. - С. 113-121.

23. Рудий Г.Я. Періодика України як джерело вивчення громадського руху за відродження української мови за доби Центральної Ради // Історія України: маловідомі імена, події, факти (збірник статей) / Ред. кол.: П.Т. Тронько (гол. ред.) та ін. - К.: Рідний край, 2003. - Вип. 22-23. - С. 193-203.

24. Преса України: Газети 1917-1920 рр. Бібліографічний покажчик. -Укладач Г.Я. Рудий. - К.: Хрещатик, 1997. - 96 с.

Рец.: Терещенко Ю.І. // Український історичний журнал. - К., 2000. - № 1. - С. 149-150.

25. Рудий Г.Я. Питання освіти, науки й культури на сторінках часопису “Державний Вісник” // Людина і духовність. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - К.: Науково-дослідний ін-т “Проблеми людини” Міністерства освіти України, 1996. - С. 220-223.

26. Рудий Г.Я. Розвиток газетної періодики України в часи виборювання державності (1917-1920 рр.) // Історичне краєзнавство і культура. Наукові доповіді та повідомлення VIII Всеукраїнської наукової конференції вересень 1997 р. - К.-Х.: Рідний край, 1997. - Частина 1. - С. 203-205.

27. Рудий Г.Я. Газетна періодика 1917-1920 рр. як джерело для розробки туристично-екскурсійних маршрутів // Туризм в Україні: економіка та культура. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 9-10 вересня 1998 р. - К.: Інститут туризму Федерації профспілок України, 1998. - С. 293-295.

28. Рудий Г. Пам'яткоохоронна політика в Україні: витоки та засади формування (за результатами джерелознавчого і квантифікаційного аналізу) // Краєзнавство. - К., 2000. - № 1-2. - С. 125-129.

29. Рудий Г. Методологічні аспекти контент-аналізу преси України періоду української революції 1917-1920 рр. // Українська періодика: Історія і сучасність. Доповіді та повідомлення Шостої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 11-13 травня 2000 р. - Львів, 2000. - С. 413-416.

30. Рудий Г.Я. Теоретичні та методологічні аспекти дослідження української періодики 1917-1920 рр. // Бібліотеки - центри науково-інфор-маційних ресурсів ХХІ століття. Звіт про міжнародну наукову конференцію 10-13 жовтня 2000 р. - Бібліотечний вісник. - К., 2001. - № 1. - С. 39.

31. Рудий Г.Я. Вища освіта за доби Центральної Ради, Гетьманату, Директорії у висвітленні преси // Українська періодика: Історія і сучасність. Доповіді та повідомлення Сьомої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 17-18 травня 2002 р. - Львів, 2002. - С. 278-285.

32. Рудий Г.Я. “Армія” // Енциклопедія Сучасної України. - К.: Координаційне бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України, 2001. - Т. 1. - С. 651.

АНОТАЦІЇ

Рудий Г.Я. Періодика України як об'єкт джерелознавчого дослід-ження української культури (1917-1920 рр.) - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. - Київ, 2004.

У дисертації періодика України вперше розглядається як масове істо-ричне джерело дослідження української культури за часів Української революції 1917-1920 рр.

Характеризуються методологічні та методичні аспекти дослідження, на основі яких здійснюється пошук, систематизація, опрацювання та бібліо-графічний опис періодичних видань. Розкривається поняття “українська преса”.

Досліджено загальні тенденції формування і функціонування газетної періодики України в період Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР, УСРР, здійснено її систематизацію і класифікацію, розкрито тематику й зміст опублікованих матеріалів видань, зокрема тих, що тривалий час перебували в спецсховищах та були недоступні дослідникам.

В результаті комплексного дослідження розмаїтої й різнопланової періодичної преси України отримано масив нових історичних фактів про най-важливіші події і явища в усіх царинах духовного життя складного періоду українського суспільства.

Ключові слова: джерелознавство, історичне джерело, Центральна Рада, Гетьманат, Директорія УНР, УСРР, періодична преса, газетна періодика України, Українська революція, українська культура.

Рудый Г.Я. Периодика Украины как объект источниковедчес-кого исследования украинской культуры (1917-1920 гг.) - Рукопись

Диссертация на соискание учёной степени доктора исторических наук по специальности 07.00.06 - Историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. Институт украинской археографии и источнико-ведения им. М.С. Грушевского НАН Украины. - Киев, 2004.

В диссертации исследуется огромный массив периодической печати Украины различной партийной, конфессиональной и отраслевой ориентации как исторический источник изучения украинской культуры в период Центральной Рады, Гетьманата, Директории УНР, УССР.

Рассмотрены общие тенденции формирования и функционирования газетной периодики Украины, осуществлена её систематизация и классифи-кация, анализируется тематика и содержание публикаций периодических изданий, в частности тех, которые длительное время находились в спец-хранилищах и были недоступными исследователям. Выделено ряд эффектив-ных методов её источниковедческого изучения.

При раскрытии процесса становления и функционирования перио-дических изданий выделены следующие этапы: первый - печать периода Центральной Рады, второй - печать Гетьманата, третий - печать Директории УНР, четвёртый - большевистско-советская печать.

В этот перечень вошли газеты, которые активно издавались в центре и на местах в 1917-1920 гг. и которые за своим целевым назначением можно разделить на несколько групп: печатные издания политических партий, издания государственных органов власти, военная печать, издания общественных организаций, конфессиональная печать, кооперативная печать, просве-тительская периодика.

На основе всесторонней характеристики информационных материалов периодических изданий, их контентного и корреляционного анализа, экспертной оценки доказано, что газетная периодика 1917-1920 гг., учитывая опре-делённые исторические условия, в которых она функционировала, её идео-логическую направленность, является важным систематизированно-хроноло-гическим источником изучения духовной жизни украинского общества революционной эпохи. Большую источниковую ценность представляют опубликованные декреты, законы, постановления и другие официальные документы центральных и местных государственных институтов законода-тельной и исполнительной власти, материалы о деятельности партийных и общественных организаций в области культуры. Но не менее важными являются хроника, корреспонденция и письма, основу которых составляет информативный массив исторических фактов в области культурного процесса.

Данные, полученные вследствие обработки материалов периодических изданий, их качественной и количественной характеристики позволили воссоздать наиболее важные события и явления национальной и культурной жизни Украины периода Украинской революции.

Особенный интерес представляют материалы, отражающие усилия передовой украинской интеллигенции в борьбе с русификацией общественной и духовной жизни, в частности в период господства деникинской и больше-вистской властей в Украине.

Комплексный анализ тематической направленности и жанрового разнообразия материалов, состава их авторов позволяет определить отношение различных слоёв населения к проблемам возрождения и развития украинской культуры, их роли и места в национально-культурном строительстве исследуемого периода.

Диссертация содержит практические рекомендации по проблеме.

Ключевые слова: источниковедение, исторический источник, Центральная Рада, Гетьманат, Директория УНР, УССР, периодическая печать, газетная периодика, Украинская революция, украинская культура.

Rudy H.J. Ukrainian periodicals as an object of source-study of Ukrainian culture (1917-1920) - Manuscript

Thesis for a Doctor of Historical Science degree on speciality 07.00.06 - historiography, source-study and specific historical disciplines. The Institute of Ukrainian archeography and source-study named by Grushevsky, NSA (National Science Academy) Ukraine, Kiev, 2004.

In the Thesis Ukrainian periodicals are for the first time viewed as a mass historical source of research of Ukrainian culture at the time of Ukrainian revolution 1917-1920.

Methodological and methodical aspects of research are defined and on their base search, systematization, processing and bibliographical account of periodicals is made. The notion “ Ukrainian press “ is clarified.

The general tendencies of forming and functioning of Ukrainian periodicals at the time of Central Council, Hetmanate, Directory, UPR (Ukrainian Peoples Republic), USSR (Ukrainian Socialist Soviet Republic) were traced. The periodicals were systematized and classified; the subjects and content of released editions were revealed including those from specialized vaults that were inaccessible for researchers.

As a result of the research of varied and miscellaneous Ukrainian periodicals, a massif of new historical facts about the most important events and phenomena in all fields of sacred life in hard times for Ukrainian society were derived.

Key words: source-study, historical source, Central Council, Hetmanate, Directory, UPR, USSR, periodicals, Ukrainian periodicals, Ukrainian revolution, Ukrainian culture.

Размещено на Allbest.ru