Історія фотожурналістики

Зміст глянсових журналів прагне відображати, в основному, приватне життя - здоров'я, процвітання, добробут, уникаючи соціальних, політичних або історичних тим. Об'єм, що відводиться газетами під репортажі, скоротився більш ніж на 60%, і ця цифра не узята із стелі, а є результатом серйозних підрахунків, зроблених мною для останніх семінарів.

Зменшення кількості редакторів створило ситуацію, при якій все великим попитом стали користуватися архівні матеріали, а виробничі і секретарські функції поступово передоручалися агентствам. Часто влада фото-редактора обмежується, і він не має останнього слова за ситуації, коли тексти важливіші за зображення.

Ще один негативний чинник - використовування «безкоштовних» фотографій, тобто тих, за які не потрібно платити авторський гонорар (прим. ред. - маються на увазі "royalty free" фотографії, вільні від права автора, тобто не вимагаючи ліцензування). Коли комерційна фотографія стала мати великий попит, наплив «безкоштовних» зображень обмежив активність багатьох ринків.

12.3 Ринок цифрової фотографії

Нові технології увійшли до нашого життя. Безумовно, інтернет видання стали засобом масової інформації. Розвиток «он-лайн» видань - газет і журналів - відкрило новий ринок. Багато щотижневих веб-видань замовляють фотонариси у друкарської преси. Електронні журнали дають читачу можливість інтерактивного спілкування, і їх можуть видавати і агентства, і фотографи, а зміст може бути яким завгодно - відповідно смаку і представленням видавця. Звичайно, створити і підтримувати сайт не так просто. Це заняття вимагає часу, певних вкладень, захопленості і технічних знань, у будь-якому випадку необхідних кожному, хто працює з фотографією в мережі.

Використовування нових цифрових технологій означає і те, що скорочується кількість працівників, зайнятих архівами. Важка робота з архівами стає набагато простіше. На жаль, первинні вкладення виправдовуються не так швидко - потрібно досить багато часу, щоб окупити витрати. Це впливає і на роботу фотографа - його участь в інвестиціях виражається в пониженні суми його і без того невеликого гонорару.

Фотографи мають нагоду виявитися віч-на-віч з ринком, створювати свої власні сайти, на яких вони можуть «вивішувати» свої роботи, портфоліо і супровідні тексти. У них з'явився шанс повірити у власні утопії: автор може напряму спілкуватися з публікою, з глядачами. Треба відзначити, що існує величезна потреба не просто в «картинці» новин, все більш і більш ми хочемо бачити причини і мотивації, що стоять за певними фактами - той сорт фотографії, про яке зараз газети, здається, забули.

Цифрові камери відкривають нові ринки. Тільки уявіть собі, який об'єм візуальної інформації використовується інтернетом. Сайтам потрібні зображення, які потрібно одержати щонайшвидше. Подумайте, які можливості дає цифрова підписка, наприклад, на використовування фотографій на спортивну тему. Цифрова фотографія відкриває нові горизонти і сама створює нові ситуації її застосування, але, на мій погляд, вона ніколи не зможе замінити традиційну фотографію по своїй значущості.

«Традиційні» фотографи-професіонали використовують цифрові камери, і не тільки для створення фотографій, але і для того, щоб знімати відео для інтернету.

Виникла потреба у фотожурналістах, здатних «поставляти» для публікації в інтернеті повноцінні фото-історії, супроводжувані невеликим текстом і докладними підписами. З часом вони повністю інтегруються в цю комп'ютерну систему, і всі умови продажу, ціноутворення кардинально зміняться. Фотографи одержуватимуть комісійні від реклами: чим більше людей відвідає сайт, тим більше за гроші одержить фотограф. У зв'язку з цим, можливо, виникнуть деякі етичні проблеми: шокуючи зображення, може бути навіть не справжнє, може привернути спочатку публіку, але з часом тільки якісні, по-справжньому хороші роботи візьмуть верх. Тут ми знову говоримо про необхідність візуальної письменності.

З другого боку, виникнуть і негативні аспекти, про яких ми повинні знати наперед.

Страх, що фотографії можуть стати об'єктом незаконного розповсюдження і крадіжки, цілком обґрунтований і не є плодом фантазії. І чим більше різні компанії розробляють стратегії захисту, тим легше за них обдурити, але і це не новина - фотографії крали завжди, не важливо - з альбомів, з газет, або з інтернету.

Я не затримуватимуся на махінаціях, про яких ми всі знаємо. В деяких випадках вони такі непристойні і неприємні, що, на мій погляд, краща візуальна освіта і коректніша робота фото-редакторів, особливо в газетах і навчальних посібниках, зроблять ці махінації очевидними для всіх. Наприклад, журнал про природу, на обкладинці якого красується «картинка» оброблена в Photoshop-е, сильно програє у вироблюваному враженні через штучність використаного зображення. Лев у такому разі втрачає всю свою виразність і виглядає як лялька Барбі.

Крім того, може виникнути ризик «однорідності», гомогенності візуальної комунікації. Фотографій, відібраних найкрупнішими агентствами по деяких темах, буде не так багато, а це значить, що роботи тільки невеликого круга фотографів потраплять у великі міжнародні цифрові архіви, що є джерелом, з яким працюють редактори. Ми всі бачитимемо знову і знову одні і ті ж фотографії на історичні, політичні і інші теми. Так вже було в минулому столітті: фотографії, що колись дуже широко публікувалися американськими джерелами, вже відобразилися в галереї нашої візуальної пам'яті. Але історія фотографії писалася і іншими авторами, чиї роботи були забуті назавжди. Недавній приклад - Косово (прим - аналогічні, "свіжіші" приклади - Чечня, Афганістан, Ірак…). Ніколи ще одна подія не була відображена такою великою кількістю різних фотографів, але публікації удостоювалися далеко не завжди найкращі роботи. На перший план вийшли «просувні» агентствами автори або ті, що випадково виявилися в потрібний час в потрібному місці.

Невпевненість і коливання агентств у визначенні і фіксації правил ринку, що стосуються фотозображень для Мережі, загрожує їм ризиком втрати прав або продажу їх за смішними цінами. В той же час, через дорожнечу цифрових технологій і сканування, агентства готові підняти рівень комісійних, чим можуть спровокувати для фотографів ще гіршу, ніж при використовування аналогових систем, ситуацію.

Висновки

Не секрет, що слово "фотожурналістика" для більшості асоціюється з тією фотографією, що звичайно публікується в суспільно-політичних виданнях. І у принципі так воно і є.

Є фотожурналістика, що виключно оповідає про політичне життя, є - про життя соціальне.

У сучасному комунікативному середовищі форми та види фотографії, до яких ми звертаємося, щоб одержати надійну інформацію про оточуючі нас соціальні і політичні реалії, насилу піддаються чіткому визначенню. Межі таких понять як «фото-документалістика», «фотожурналістика» і «прес-фотографія» розмиті і знаходяться в постійному русі щодо один одного. За останню третину століття всі три жанри зазнали радикальні зміни під впливом таких чинників як імперативи практикуючих фотографів, що «поставляють» результати їх роботи публіці, очікування і бажання публіки і нові технології, що зароджуються, у сфері візуальних комунікацій. Ці жанри продовжують змінюватися і сьогодні, коли телевізійні канали витісняють газети, відео витісняє «застиглі» картинки, а трансформація електронних зображень - віру в «продукт», одержуваний за допомогою цифрових об'єктивів (digitized imagery). фотожурналістика друкований газетний

Спочатку, документальна фотографія і фотожурналістика виконували, в першу чергу, інформаційну та репрезентацію функцію.

Їхня основна мета, має бути - інформування, або ж, буквально, вдягатися у форму те, що, по суті, є сумбурною, неструктурованою, неоформлену реальністю, бажання «представити свідомості в ясній і чіткій формі» події, що відбуваються, - от як можна визначити функцію репрезентації фотографії.

Сьогодні такий підхід, здається вже не актуальним, хоча ми продовжуємо використовувати ті ж терміни, що і сорок років тому, забувши про те, що значення їх з тих пір вже змінилося. Якщо ми спробуємо усвідомити зміни, що відбулися, і причини, що викликали їх, ми, можливо, дійдемо нового, адекватнішого розуміння предмету.

Список літератури

1. Афанасьєв Л.І. Основи фотожурналістики: Методичні матеріали для студентів заочного та дистанційного навчання з спеціальності “Журналістика”. - Харків, 2001. - 17 с.

2. Болтянский Г.М. Очерки по истории фотографии в СССР. - М., 1939.

3. Волков-Ланнит Л.Ф. Искусство фотопротрета. - М., 1973.

4. Георгиев Д. Режиссура газеты. - М., 1979.

5. Дико Л. Иофис Е. Фотография, ее техника и искусство. - М., 1960.

6. К.В. Чибисов, "Очерки по истории фотографии", М., "Искусство", 1987.

7. Нери Грация, президент Agencia Grazia Neri, ЛЕКЦИИ ПО ФОТОЖУРНАЛИСТИКЕ, 8 июня, 2003.

8. Пуськов В.В., ред., "Краткий фотографический справочник" М., "Искусство", 1953.

Размещено на Allbest.ru