Фактори ефективності впливу друкованих ЗМІ (преси) на електорат

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

«Фактори ефективності впливу друкованих ЗМІ (преси) на електорат»

Бадрак Валентин Володимирович

Київ - 2000

Вступ

Актуальність теми дослідження. Кінець XX століття відзначається колосальними змінами у житті людства, які обумовлюються, перш за все, участю широких мас у процесах державотворення та посиленні впливу демократичних суспільств на розвиток людства. Це вдається здійснювати не тільки завдяки створенню механізмів реалізації права громадян щодо участі у політичному житті своєї держави, а й завдяки вільному доступу людей до інформації, що дозволяє орієнтуватися та робити вибір.

Україна, проголосивши себе молодою демократією після отримання незалежності, почала долучатися до світового досвіду у політико-правових процесах, та зокрема, у здійсненні врядування. Але оскільки одним з найважливіших чинників будь-якого демократичного суспільства є існування та вільне функціонування незалежних ЗМІ як одного з інститутів демократії, вони мають розвиватися й повноцінно виконувати притаманні ім функції. Журналістика відкритого суспільства характеризується, за вдалим визначенням професора В. Шкляра, спроможністю преси забезпечувати прозорість державних, політичних, економічних, культурних інституцій для громадянського суспільства. В цьому, стверджує науковець, її виняткова роль.

Сучасний етап розвитку українського суспільства вимагає від національної журналістики бути активними учасниками процесів державотворення, більш відповідально відноситися до реалізації прогнозуючої та аналітичної функцій журналістики.

Водночас, на переконання професора А. Москаленка, в Україні ще триває протиборство свободи слова й журналістської етики. Як стверджує науковець, основними принципами діяльності журналіста мають бути повага до істини і гідності особи, відмова від використання нелегальних або нечесних методів збирання інформації та критичне ставлення до розтиражування фактів, що принижують гідність людини за расовими, релігійними й національними мотивами.

Таким чином, звернення до проблеми функціонування ЗМІ в сучасному українському суспільстві і ефективності їх впливу на електорат зумовлене кількома причинами:

- актуальністю аналізу рівня демократичності української держави та самих засобів масової інформації, які впливають на нього;

- наростанням кризових явищ на різних ділянках суспільного буття, і особливо у період передвиборчих кампаній, та залежністю ЗМІ від цієї тенденції;

- особливостями перебігу конституційно-правового процесу в український державі та ступенем реального впливу, який здатні чинити ЗМІ на формування громадської думки щодо вибору шляху подальшого розвитку суспільства, зокрема, через висвітлення передвиборчих кампаній.

Національні вибори в будь-якій країні призвані бути наріжним каменем стабільної демократії і завжди є значною подією в житті держави, оскільки являють собою нагоду визначитися щодо майбутнього нації. Засоби масової інформації мають значні специфічні можливості щодо оперативного та адекватного відображення дійсності, а значить, і можливості формування громадської думки. При цьому значною мірою, на думку професора А.Москаленка, впливають на політичну та соціально-економічну стабільність ефективні попереджувальні дії органів виконавчої влади та самоврядування, політиків і громадських діячів, що дозволяє не лише вчасно знімати соціальну напруженість, але й виховувати державницькі переконання серед широких верств населення.

Немає сумніву, що роль друкованої преси, або так званої газетної індустрії у всьому світі дещо скорочується. Незважаючи на це, за висновками статистики, серед тих, хто віддає перевагу телебаченню, все ж багато таких, які читають газети та журнали, отримують різноманітні бюлетені, листівки рекламного характеру тощо. Незважаючи на обмеженість впливу друкованих видань під час виборчих кампаній у порівнянні з телебаченням в Україні, пов'язану, в тому числі, і з погіршенням рівню життя, роль друкованих видань значна та потребує додаткового вивчення. Хоч взаємовідносини преси і влади вже тривалий час досліджуються науковцями, нові умови життєдіяльності української держави, поява за відносно короткий період часу чималої кількості нових друкованих видань, політичних партій та намагання політичних сил відверто використовувати пресу для впливу на електорат вимагає ретельних досліджень методів і засобів впливу преси на електорат передусім для забезпечення можливості побудови методологічної основи для оптимізації впливу ЗМІ.

Сучасний етап розвитку українського суспільства потребує правдивого, оперативного та впливового висвітлення пресою всіх внутрішньополітичних процесів у державі, що створюватиме конкурентоспроможний інформаційний простір. За висновком заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України О. Бєлова, який безпосередньо займався розробкою Концепції інформаційної безпеки держави, “сьогодні національний інформаційний простір ще не є конкурентоспроможним, тому відчувається певний тиск збоку інших, більш розвинутих ЗМІ в Україні”. Показово, що після затвердження Концепції національної безпеки, де однією з восьми галузей визначено інформаційну безпеку держави, інформаційна експансія з боку іноземних держав не тільки згадується як одна з головних загроз національній інформаційній безпеці України, а й наголошується, що в разі неспроможності України увійти до світової інформаційної системи в якості самостійного гравця, незалежність і суверенітет держави стане проблематичним питанням.

Окрім того, важливою є роль ЗМІ національної системи цінностей та власне національної ідеї. Варто згадати, що на діяльність преси періоду становлення впливають нові важливі аспекти, які не повинні залишатися поза увагою науки:

- розпад СРСР значно розпорошив суспільство у політичних орієнтаціях і через відсутність в державі електоральних традицій можна стверджувати, що другі вільні парламентські вибори фактично були першими після ейфорії на гребені незалежності;

- сама преса в Україні ще переживає період розбудови, ще не завершився етап розуміння журналістами правил демократичного суспільства, тому діяльність самої преси у період виборчих кампаній, що відбулися, потребує детального вивчення. Це надає можливість визначити ступінь “демократизації” та політичної структурованості сучасного українського суспільства з одного боку, та об'єктивно оцінити ступінь розвинутості самих друкованих видань в державі.

Подальше удосконалення українського суспільства, прискорення процесу його демократизації та політичної структурованості чимало залежать від ступеню розвинутості мас-медіа, тобто від підвищення ефективності їх роботи, що визначає актуальність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Сьогодні ще триває процес формування національної школи журналістики, нової генерації журналістів, які намагаються бути відвертими спостерігачами політичного життя держави та впливати на хід виборчих кампаній через правдиве й об'єктивне висвітлення подій, що було практично неможливо за часів тоталітарної держави. Дисертаційний проект пов'язаний з розробленою Інститутом журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка науковою програмою “Роль журналістики у процесі державотворення” та програмами кафедри міжнародної журналістики зазначеного навчального закладу “Українська журналістика в контексті світової”. Тематика щорічно привертає увагу дипломників та знаходить відбиток у курсах лекцій, що запроваджено у навчальному закладі з метою формування навичок та вмінь щодо висвітлення ходу передвиборчих кампаній, ідентифікації та використання новітніх технологій, зокрема задля реалізації селективної та прогнозуючої функцій друкованих засобів масової інформації. Проблеми ефективності впливу друкованих ЗМІ також в центрі уваги Національного інституту стратегічних досліджень, який періодично організовує круглі столи з питань інформаційної безпеки та розглядає ступінь можливостей національних ЗМІ у питанні протидії інформаційній експансії з боку інших держав. Ця тематика відображена в офіційному друкованому виданні Ради національної безпеки та оборони України “Стратегічна панорама”.

Мета і задачі дослідження полягає у комплексному вивченні та визначенні факторів ефективності впливу преси під час передвиборчих кампаній в сучасній Україні, узагальненні методів та засобів формування друкованими ЗМІ громадської думки в Україні відносно політичних сил держави, а також у виявленні оптимальних шляхів прискорення розбудови демократичної незалежної преси в державі та підвищення ефективності її функціонування.

Об'єктом дисертаційного дослідження є політична тематика українських друкованих видань у період виборчих кампаній 1998 та 1999 років, в публікаціях - дослідження факторів, що вплинули на розвиток електоральної думки. Парламентські та президентські вибори - чи не головні події політичного життя країни, які знаходять відбиток на розвитку всього суспільства та завжди знаходяться у фокусі уваги мас-медіа. Це дає змогу розглянути діяльність преси у процесі формування політичних поглядів суспільства як окремо, так і у зв'язку з функціонуванням загальної системи засобів масової комунікації України.

Предметом дисертаційного дослідження є основні методи та способи роботи друкованих видань України під час виборчих парламентської та президентської кампаній 1998 та 1999 рр., котрі впливають на формування електорату, результати проведених основними загальнонаціональними виданнями заходів щодо формування громадської думки відносно того або іншого політика (політичної партії), а також визначення ступеню впливу основних загальнонаціональних видань в Україні на результати виборів до Верховної Ради 1998 р. та президентських виборів 1999 р.

Завданням даного дисертаційного дослідження є аналіз та узагальнення набутого досвіду друкованих видань незалежної України у здійсненні впливу на електорат, а саме:

1. Визначення основних факторів ефективності впливу друкованих ЗМІ (преси) на електорат у період виборчих кампаній.

2. Застосування друкованими виданнями заходів щодо впливу на громадську думку та формуванню електорату при відображенні боротьби між політиками і політичними угрупованнями.

3. Соціально-психологічні мотиви надання виборцями переваги політикові чи політичній партії (блоку).

4. Рівень сприймання різноманітних видів газетних матеріалів політичного спрямування, метою яких є формування суспільної думки і поведінки електорату.

5. Журналістські методи роботи у процесі збору, опрацювання та використання інформаційного матеріалу для впливу на електоральну думку.

6. Класифікація засобів впливу друкованих ЗМІ на сучасному етапі розвитку національної преси.

7. Узагальнення особливостей роботи національних друкованих видань у період виборчих кампаній.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження вбачається:

- у якісно іншому підході при оцінці друкованої газетної (журнальної) інформації з точки зору її впливу на громадську думку та формування електорату з урахуванням психологічно-емоційного, соціологічного та етнико-культурологічних аспектів;

- у новизні введених у науковий обіг матеріалів, за допомогою яких здійснено спостереження за просуванням інформації всередині вітчизняного інформаційного простору від появи фактичної інформації (конкретні заяви офіційних осіб, партійні документі, коментарі), до її оприлюднення у вигляді газетних статей;

- у здійсненні класифікації сучасних засобів і прийомів впливу друкованих ЗМІ на електорат у період виборчих кампаній;

- у визначенні реальних можливостей друкованих видань щодо здійснення впливу на політичне життя сучасної України, а саме - ступінь впливу на політичну структурованість українського суспільства;

Практичне значення одержаних результатів обумовлюється метою автора озброїти друковані ЗМІ науково обґрунтованими та випробуваними методиками здійснення впливу на громадську думку, визначенням типових хиб і недоліків преси, яка намагається в сучасних умовах бути незалежною, а також розробки практичних рекомендацій для друкованих ЗМІ з урахуванням позитивного досвіду загальнонаціональних друкованих видань України.

Висновки роботи, на думку автора, можливо враховувати не тільки в практичній журналістиці при висвітленні наступних політичних процесів, в тому числі й виборів, а також при підготовці фахівців журналістики в навчальних закладах, у можливості використання її основних положень і висновків в розділах курсів “Основи масово-інформаційної діяльності”, “Теорія і методика журналістської творчості”, “Теорія журналістики” та відповідних курсах і спецкурсах, наприклад, “Преса у політичних кампаніях”.

При написанні дослідження автор послугувався фундаментальними положеннями про загальнодемократичні засади функціонування преси в демократичному суспільстві, сучасними міжнародними документами, Законами України, а також сучасними ідеями відносно ролі преси в суспільстві, викладеними національними та іноземними теоретиками журналістикознавства. При написанні дослідження було використано методи порівняльно-системного аналізу та комплексного вивчення і синтезу журналістських прийомів, методів, технологій, що застосовувалися у друкованих виданнях під час передвиборчих кампаній. Головним принципом, яким користувався дисертант, є принцип об'єктивності у висвітленні виборного процесу та проблем, які виникали у зв'язку із загостренням боротьби між різними політичними силами в Україні.

Важливе місце при проведенні аналізу діяльності преси та вивченні попереднього досвіду вітчизняної та закордонної науки щодо дослідження факторів ефективності впливу друкованих ЗМІ на електоральну думку сучасного суспільства було відведено науковим працям теоретиків журналістикознавства, соціології, політології України та світу А.З. Москаленка, В.М. Бебика, В.І. Шкляра, Г.Г. Почепцова, В.В. Різуна, О.Г. Мукомели, М.І. Скуленка, А.А. Чічановського, О.К. Мелещенка, В.Ф. Іванова, Т.О. Приступенко, О.В. Чекмишева, Е. Міцкевич, Й.Д. Лося, М.В. Томенка, А.О. Білоуса, С.Л. Недбаєвського, М. Білецького, Й. Тезінга, Г. Беррелла, П. Маламуда, Л.Е. Доценко, Н.Н. Богомоловой, В. Bruce, А. Maslow та ін.

Фактичну основу дисертації склали матеріали проведеного здобувачем аналізу публікацій загальнонаціональних видань під час виборчих кампаній, аналізу використання та національних особливостей застосування газетами оприлюднених під час виборчих кампаній 1998-1999 рр. досліджень політологів, соціологічних опитувань та прогнозів аналітично-політичних установ, а також конкретних подій політичного життя, що відбувалися і були прямо пов'язані з пресою України, а саме - з визначенням ступеню впливу видань на громадську думку. Джерелами фактичного матеріалу стали електронна та друкована інформаційна продукція вітчизняних інформаційних агентств УНІАН, ІНТЕРФАКС та ДІНАУ, публікації загальнонаціональних видань “День”, “Киевские ведомости”, “Факты”, “Урядовий кур'єр”, “Голос України”, “Сегодня”, “Україна молода”, “Вечерние вести”, тижневиків “Зеркало недели”, “Независимость”, “Столичные новости”, журналів “Політика і Культура”, “Компаньон”, політико-аналітичного тижневику “Підтекст”, а також спеціальних видань типу “Політичний календар”, “Вибори-98”, “Вибори-99”, матеріалів, що були оприлюднені соціологічними центрами, фондами на підставі проведених круглих столів, семінарів, конференцій тощо.

Особистий внесок здобувача. У дисертації також використано практичний досвід автора, отриманий під час роботи в інформаційному агентстві УНІАН (з 1996 по 2000 рр.), журналі “Міжнародна безпека” (з квітня 1999 р.), а також під час роботи міжнародних конференцій за тематикою дисертації в Гаазі (1997 р.), Варшаві (1997 р.), Брюсселі (1998 р.), Афінах (1999 р.), Бухаресті (1999 р.), під час навчання у Сполучених Штатах за програмою Інформаційного агентства США (United States Information Agency) для журналістів недержавних ЗМІ (1998 р.)

1. Преса і електорат: організаційно-творчі засади кореляції

Досліджено взаємозв'язок преси, влади та суспільства, визначено фактори, що впливають на сприйняття читацькою аудиторією друкованих газетних та журнальних матеріалів. Досліджено ступінь розвитку друкованих засобів масової інформації та визначено місце і роль ЗМІ, зокрема, друкованих, у процесах розвитку суспільства, їх вплив на діяльність політичних партій у державі. Обумовлено важливість розгляду цих питань для становлення національної преси.

Основні фактори ефективності впливу преси на аудиторію та психіко-особистостні аспекти формування громадської думки.

Досліджено головні чинники, що впливають на формування громадської думки. У роботі ЗМІ під час передвиборчих кампаній важливого значення набуває проблема ефективності журналістської діяльності, що можна визначити як зміни у свідомості та комунікативній поведінці, які виникають під впливом повідомлень у пресі. Незважаючи на те, що лише невелика частка загального потоку інформації стає фактом людської свідомості, цілеспрямовані повтори та вдало розроблені матеріали стимулюють суб'єкти суспільства краще сприймати політичну інформацію та можуть формувати на підсвідомому рівні квазіпотребу - потребу, коли емоційна система людини збуджена, але не розряджена, оскільки дії не завершено. При цьому потреби виборців можуть суттєво відрізнятися в залежності від рівню економічного розвитку країни, що актуально для України, де останніми роками спостерігається зниження рівню життя.

Загальна характеристика провідних політичних сил напередодні передвиборчих кампаній (1998-1999 рр.).

Позиції основних політичних партій та блоків, сформованих на момент початку парламентської кампанії 1998 р., та політичних лідерів, що могли стати претендентами на посаду глави держави на виборах 1999 р. Наголошено, що функціонування в державі політичних партій та їх безперервний вплив на формування політичної волі є відмінною рисою сучасної демократичної системи і, з іншого боку, демократія за відсутності політичних партій не буде повністю дієздатною, оскільки партії є інститутами політичної системи. Загальнонаціональні партії розвинутих держав Заходу мають по 200-500 тис. членів, що у 20-50 разів перевищує чисельність більшості українських партій. Тому навіть найчисельніші політичні сили України - Комуністична партія (на кінець 1997 р. - близько 120-140 тис. осіб) та Народний Рух (до 70 тис. членів на кінець 1997 р.) - не відповідають критеріям розвинутої політичної партії. Іншим не менш важливим чинником гальмування розвитку партій були цілеспрямовані дії безпартійної владної номенклатури, що обумовило відсутність в Україні чітких електоральних традицій та вимушує національного виборця бути прагматичним і ставити на відомі особистості, а не на передвиборчі програми. Внаслідок цього жодна політична сила напередодні передвиборчих кампаній не мала власного електорату як категорії.

Структура і ступінь розвитку національних друкованих ЗМІ

Стан та перспективи розвитку основних загальнонаціональних видань. Дисертантом зазначено, що друковані видання, які представлені в Україні в усій різноманітності, залишаються для політичних сил та їх лідерів певною альтернативою більш важко-досяжному і, відповідно, більш коштовному телевізійному ефірному часові. Крім того, поява в державі друкованих видань, якими володіють групи з різними політичними інтересами, створила певний ступінь плюралізму. Однак, друковані видання, що є незалежними від державних, партійних чи відомчих структур, перебувають у досить скрутному становищі, а політична орієнтація багатьох національних газет відбиває їх фінансові зв'язки з політично-економічними угрупованнями. Перетворення ЗМІ у новий соціально-політичний інститут, що зобов'язує не тільки інформувати населення, нести в маси сучасну політичну культуру, консолідувати суспільство, але й стежити за виконанням усіх положень Конституції та законів держави, наштовхується в Україні на певні труднощі.

В четвертому підрозділі “Роль і місце друкованих ЗМІ в політико-правовій системі України” досліджено взаємозв'язок суб'єтів політико-правової системи держави та визначено місце в ній преси. Встановлено, що разом з політичними партіями та місцевим самоврядуванням мас медіа очолюють список інститутів, які впливають на процес прийняття політичних рішень і правових норм у державі. Визначено модель розвитку українських ЗМІ та, зокрема, зазначено, що одержавлення ЗМІ відносить українські мас-медіа ближче до авторитарної моделі, що не сприяє вільному доступу суспільства до інформації. Серед найбільших вад преси та українських ЗМІ взагалі названо неспроможність інтегруватися до світового інформаційного простору та зрощення найбільш впливових видань з політико-економічними угрупованнями.

2. Журналістські методи роботи з інформаційним матеріалом у процесі впливу на електоральну думку

Досліджено та визначено методи й прийоми, що було застосовано у національних виданнях під час виборчих кампаній 1998-99 рр. з метою здійснення впливу на електорат та зміни прихильностей виборців. Розроблено класифікацію сучасних виборчих технологій в українських друкованих ЗМІ з урахуванням практичних результатів парламентських 1998 р. та президентських 1999 р. виборів.

Загальна характеристика інформаційного впливу друкованих ЗМІ на хід передвиборчої кампанії.

Визначено психологічні аспекти впливу на масову свідомість. Дані визначення понять “вплив” та “психологічний вплив”. Розглянуто можливості друкованих текстів щодо здійснення впливу на людську свідомість. Вплив, за визначенням науковців Ради національної безпеки і оборони України, є активною, цілеспрямованою зміною уявлень, поглядів, поведінки особистості або групи, однією з форм реалізації влади, а психологічний вплив - зміна психологічних характеристик особистості, групових норм, суспільної думки чи настрою за рахунок використання як психологічних, так і соціально-психологічних закономірностей. При дослідженні можливостей національних ЗМІ щодо здійснення впливу зазначено, що інформаційна система, що утворюється українськими мас медіа, має обмежений вплив навіть на території України. На переконання професора В. Іванова, інформаційна система часто не готова до відповідного реагування й тоді, коли на замовлення тих чи інших сил країна піддається необ'єктивній критиці.

Диференціація українських друкованих ЗМІ за приналежністю до політичних угруповань.

Розглянуто політичні прихильності основних загальнонаціональних видань та визначено, згідно з проведеним дисертантом контент-аналізом, які політичні сили та яких політиків підтримували національні видання. Зазначено, що під час парламентських виборів партія влади НДП, а під час президентських - команда діючого Президента Л. Кучми мали значні переваги у доступі до ЗМІ, в тому числі й друкованих.

Українські друковані ЗМІ у період передвиборчих кампаній. Методи та засоби впливу на електорат.

Розглянуто основні принципи діяльності національних друкованих видань під час передвиборчих кампаній 1998-99 рр. Досліджено методи й засоби, якими сучасні газетні журналісти користуються задля здійснення цілеспрямованого впливу на читацьку аудиторію, та, зокрема, з метою зміни політичної орієнтації виборців. Під час аналізу визначено низку особливостей у роботі друкованих видань під час кампаній, зокрема, орієнтацію на негативну інформацію, міфологізацію виборчої кампанії, відсутність політичної реклами та різке збільшення прихованої реклами з апелюванням у матеріалах видань до людських уявлень.

Класифікація сучасних виборчих технологій в українських друкованих ЗМІ і практичні результати впливу друкованих ЗМІ на структурованість українського суспільства.

Дисертантом розроблено класифікацію сучасних технологій за видом подачі друкованих матеріалів до читацької аудиторії, досліджено ступінь в певною альтернативою більш важко-досяжному і, відповідно, більш коштовному телевізійному ефірному часові. Друковані видання впливають на перебіг політичних подій в державі передусім через наступні чинники: друкований текст легше аналізується і також, як і телебачення, сприймається органами зору, тому більше запам'ятовується. Більше того, той фактор, що до газетного тексту можна повернутися ще декілька разів на відміну від радіо- та телематеріалів, робить його більш активно діючим на свідомість та підсвідомість аудиторії.

Ступінь впливу кожного окремого видання залежить від багатьох факторів, зокрема, розміру читацької аудиторії, авторитету видання, можливостей журналістського колективу щодо отримання інформації та навичок щодо застосування різноманітних методів і способів її подачі, професійної майстерності команди журналістів, можливостей використання новітніх технологій для оформлення, дизайну видання та інші.

Політична орієнтація багатьох газет відбиває їх фінансові зв'язки з політично-економічними угрупованнями. Ці зв'язки не тільки зашкодили довірі до значної кількості видань, але й позбавили їх можливості знаходитися на позиції незалежних спостерігачів. Перетворення ЗМІ у новий соціально-політичний інститут, що зобов'язує не тільки інформувати населення, нести в маси сучасну політичну культуру, консолідувати суспільство, але й стежити за виконанням усіх положень Конституції та законів держави, наштовхується в Україні на певні труднощі.

Найбільш важливим кроком у розбудові національного інформаційного простору за часів незалежності України можна вважати демонополізацію національних ЗМІ.

Сучасний етап розвитку друкованих ЗМІ характеризується більшою роллю місцевої преси у порівнянні з загальнодержавними виданнями.

Вибори до Верховної Ради 1998 року та вибори глави української держави в 1999 р. засвідчили, що національний електорат значною мірою піддається цілеспрямованому впливу, а основним засобом його здійснення є маніпуляції у мотиваційній сфері та сфері сприйнятливості: емоції, символи, що активізують підсвідоме, використання сили виражальних засобів тощо. Найбільш ефективними матеріалами виявилися емоційно забарвлені, такі, що більше оперували образами та маніпулювали людськими потребами і бажаннями.

Відсутність історичних електоральних традицій та значне погіршення рівню життя громадян в 1997-98 рр. в Україні, а також неспроможність національного інформаційного простору увійти до світового стало важливою відмінністю у формуванні українського виборця на відміну від існуючого типу виборця будь-якої країни з розвинутою демократією.

Характерною особливістю сучасних виборних кампаній була суттєва орієнтація на використання негативної інформації для здійснення впливу на читацьку аудиторію. Це стало наслідком усвідомлення дієвості таких відомих психологічних ефектів як таврування та негативні асоціації, що закріплює у підсвідомості аудиторії відповідне відношення до того чи іншого політика.

Українським мас медіа, і, зокрема, друкованим виданням, не вдалося забезпечити неупереджене і об'єктивне висвітлення виборчих кампаній. Закриття в 1999 р. телекомпаній у Криму та у Львові й припинення діяльності цілого ряду місцевих опозиційних газет та декількох загальнонаціональних у ході виборчих кампаній створили атмосферу само-цензури в українських ЗМІ.

Факт розповсюдження тієї чи іншої інформації не є гарантією її засвоєння, тобто ефективного сприйняття аудиторією. Ігнорування частини інформації або, навпаки, високий ступінь довіри до видань, пов'язані з багатьма факторами. Під час виборчих кампаній 1998-99 рр. визначено наступні основні фактори ефективності впливу преси на аудиторію крізь призму психіко-особистостних аспектів формування громадської думки:

Фактор точності та цілісності. Точність та цілісність інформації. Відображення явища у контексті часу та епохи.

Фактор неупередженості інформації. Об'єктивність та коректність. Аргументованість, конкретність доказів та їх подача в ясній простій формі.

Фактор часу. Момент подачі інформації (те, що сьогодні може здійснювати значний вплив на суспільство та, зокрема, на електоральну поведінку, завтра вже може не цікавити читача).

Фактор емоційності. Емоційність та апелювання до людської уяви, що залишає враження та маніпулює страхами і бажаннями людини.

Національно-психологічний фактор. Врахування специфіки сприйняття інформації національною аудиторією. Відповідність ідеології видання (окремого матеріалу) уявленням та очікуванням аудиторії.

Людський фактор. Врахування природи потреб національного читача. Врахування сфер зацікавленості національної аудиторії.

Для здійснення впливу на читацьку аудиторію безпосередньо за допомогою друкованої інформації широке застосування знайшли практично всі жанри журналістики. Водночас, перевага віддавалася коротким інформаційним повідомленням та коротким коментарям, які друкувалися в масових виданнях-таблойдах. Це дає підстави стверджувати, що найбільш цільовою аудиторією для впливу було обрано прошарки населення, які мають низький та частково середній рівні освіти, мало розуміються на політиці і, як правило, визначаються із кандидатурою в останній момент. Це переважно той електорат, що знаходиться на низькому соціальному рівні.

Монополізація ЗМІ на користь одного кандидата упродовж президентської кампанії була очевидною. Міжнародні спостерігачі та експерти зробили заяву про це навіть не очікуючи закінчення виборів.

Виборчі технології цілком спроможні переломити хід кампанії і додати кандидатові або політичній силі значну кількість голосів, які, в свою чергу, можуть стати вирішальними. Виборчі технології, які використовувалися в друкованих ЗМІ, відіграли значну роль у ході кампаній та серйозно вплинули на їх результати. Під час кампаній спостерігалися й цілком нові методи впровадження інформації, зокрема, використання можливостей Інтернету, через який було здійснено й певні інформаційні операції. Важливим чинником для використання технологій у друкованих засобах масової інформації був рівень доступу кандидата на посаду Президента чи політичної партії до видань. Підвищення рівню свободи друкованих видань під час кампаній 1998-99 рр. не спостерігалося, тому є підстави стверджувати, що рівень свободи українських ЗМІ хоч і суттєво зріс за вісім років незалежності, все ж не характеризується показниками, характерними для стандартів розвинутих демократій.

Під час президентської передвиборчої кампанії спостерігалися порушення частини 3 статті 33 Закону України “Про вибори Президента України”, зокрема, пресою було зафіксовано проведення агітації, яка супроводжувалася наданням виборцям безкоштовно або на пільгових умовах матеріальних цінностей чи послуг. Мала місце організація низки безкоштовних концертів відверто агітаційного характеру, а участь у цих заходах осіб, що не є громадянами України, свідчить про порушення виборчого законодавства України. Мали місце порушення виборчого законодавства державними службовцями та органами державної влади, що також було висвітлено пресою.

Вплив, що здійснюють друковані ЗМІ, може мати як конструктивний, так і деструктивний характер. Зокрема, важливим може бути використання досвіду мас медіа, коли йдеться про захист національних інтересів держави. Для України необхідне збільшення кількості англомовних видань, що не тільки створить можливість привернення уваги до внутрішньополітичної ситуації в країні, а й репрезентуватиме державу на міжнародному рівні.

Незважаючи на певні кроки у розвитку преси, новообраний парламент залишився в цілому неструктурованим, як і суспільство. Це зумовлено відсутністю справжньої політичної сили, сильним розпорошенням політичних сил держави взагалі та орієнтуванням українського суспільства переважно на особистості, а не на передвиборчі програми. Окрім того, партії змагалися в нерівних умовах, що призвело до ситуації, коли значна їх кількість не була ідентифікована національним виборцем. Протягом років незалежності в Україні остаточно склалися два типи електорату: лояльний та протестуючий. Стабільний центристський електорат для нинішньої України є досі добрим побажанням, а жодна політична сила поки що не має свого власного електорату як категорії.

Можна стверджувати, що під час кампаній 1998-99 рр. українським мас медіа вдалося створити завершену повноцінну інформаційну систему в межах однієї держави, оскільки в ній були присутні всі можливі на цей період розвитку інформаційних технологій варіанти. З іншого боку, переважна більшість інформаційних інваріацій була спрямована на забезпечення перемоги відповідно партій влади під час парламентської кампанії та діючого глави держави - під час президентської. Розвиток преси на сучасному етапі вимагає більшого ступеню свободи та забезпечення можливостей вільної циркуляції інформації в суспільстві, що може стати передумовою інтеграції національного інформаційного простору до світового. Гальмування цього процесу може призвести до інформаційної експансії з боку розвинутих країн та загрожуватиме національній безпеці України.

Вибори засвідчили, що досі актуальним залишається фактор інформаційного впливу Росії. На відміну від попередніх виборів російські експерти виступали в національних ЗМІ як публічні учасники виборчого процесу. Водночас, інформаційна небезпека загрожує Україні не стільки ззовні, скільки зсередини. Зокрема, через фактичний поділ інформаційного ринку України на сфери впливу тих чи інших політичних сил.

Значна присутність у ЗМІ соціологів, що також було суттєвою особливістю виборних кампаній 1998-99 рр., дозволила маніпулювати частиною електорату, що мала проблеми із визначенням. При цьому основним соціологічним інституціям держави не вдалося однозначно спрогнозувати фіналістів другого туру та здійснити розрахунки результатів виборів.

Виборче законодавство не передбачало чіткого механізму контролю за використанням ЗМІ у виборчих цілях. Отже, сучасний етап розвитку друкованих ЗМІ вимагає покращення виборчого законодавства та, зокрема, впровадження механізмів контролю за використанням ЗМІ, а також механізмів відповідальності.

політичний друкований електорат громадський

Література

1. В. Бадрак. Передвиборча кампанія у дзеркалі мас-медіа / Українська журналістика в контексті світової: Зб. наук. праць / За заг. редакцією проф. Шкляра В.І. Вип. 2. - Київ, 1998. - С. 8-25.

2. В. Бадрак. Роль ЗМІ в період передвиборчої кампанії / Роль преси в процесах державотворення: Зб. наук. праць Інституту журналістики Київського університету ім. Т.Шевченка / Київ, 1998. - С. 120-122.

3. В. Бадрак. Технологія президентських виборів в Україні та ЗМІ / Сучасна політична культура та мас-медіа: Зб. наук. праць Інституту журналістики Київського університету ім. Т.Шевченка. - Київ, 1998. - С. 8-12.

4. В. Бадрак. Національні друковані ЗМІ та результати парламентських виборів / Українська журналістика - 98. За заг. ред. А.З. Москаленка. - К.: 1998. С. 104-105.

5. В. Бадрак. Імідж кандидатів на посаду президента України / Українська журналістика в контексті світової. Зб. наук. праць. Вип.3 (За заг. редакцією проф. Шкляра В.І.). - К.: Центр вільної преси, 1999. С. 19-41.

6. Шкляр В.І., Бадрак В.В. Преса та електорат. / Журналістика. Вісник Київського університету ім. Т. Шевченка. Вип. 7. К.: Видавничий центр “Київський університет”, 1999. С. 46-49.

7. В. Бадрак. Преса та імідж третього президента України / Сучасне та майбутнє журналістики в плюралістичному суспільстві / За ред. проф. А. Москаленка, М. Герольд, проф. В. Іванова. - К.: Центр вільної преси, 1999. С. 277-280.

8. В. Бадрак. Вплив на ЗМІ як один із технологічних факторів передвиборчої кампанії / Публіцистика і тенденції розвитку світу: Збірник наук. статей. - Львів, 1999. С.155 - 157.

9. В. Бадрак. Політичне портретування у президентській кампанії 1999р. / Українська журналістика в контексті світової: Зб. наук. праць. Вип.4 / За заг. ред. проф. Шкляра В.І. /. - К.: Центр вільної преси, 2000. С. 21 -25.

Размещено на Allbest.ru