Дмитро Донцов і "Літературно-науковий вісник" на тлі розвитку української літератури і журналістики 20-х-30-х років. Ідеологічні, естетичні та організаційні принципи

6. На особливу увагу заслуговує пристрасний стиль Дмитра Донцова, який не залишав байдужим ні друзів, ні ворогів. Окрім того, що головний редактор ЛНВ ("Вісника") був оригінальним мислителем і видатним організатором, він також -- один з метрів і патріархів української журналістики. Його публіцистичний талант найкраще виявився у жанрі есею. Власне від Донцова бере початок українська мода на есеїстику, яка знову вповні набрала силу в Україні лише у середині 80-х років. Виробленість цього синтетичного жанру свідчить про рівень розвитку модерного національного мислення. Тобто з постаттю Донцова пов'язується активізація українського інтелектуального життя.

7. Естетично-ідеологічна концепція Дмитра Донцова має романтичний характер. Загалом концепцію українського націоналізму в естетичній площині можна визначити терміном неоромантизм, що апелює до християнського ідеалізму та визначеності середньовічної готики і українського Бароко. Есеїстичний тип синтетичного мислення, притаманний Донцову та всім іншим "вістниківцям", символізуючи національно-культурну і творчу цільність, сьогодні протиставляється руйнівному впливові різноманітних псевдоліберальних космополітичних доктрин, наприклад, т.зв. "постмодернізмові", який має не філософську, а тоталітарну ідеологічну ідеологічну природу.

8. З філософського боку донцовська доктрина виявляє спорідненість з релігійним екзистенціалізмом Серена К'єркегора, романтичною герменевтикою Фрідріха Шлейєрмахера та Вільгельма Дільтея, волюнтаризмом Артура Шопенгауера, теорією надлюдини Фрідріха Ніцше, інтуїтивізмом Анрі Бер_сона. Донцов визначає людину як творця -- історії, політики, мистецтва, інтерпретації, самого життя. Будь-яка одухотворена діяльність освячується ним як мистецтво.

9. Українська філософська традиція також виявляється у Дмитра Донцова нерозривною етичною спорідненістю діяння і міркування. Григорій Сковорода і Тарас Шевченко, Степан Бандера і Василь Стус жили, як проповідували і проповідувати так, як жили. Інакше вони не набули б визначального значення в українському контексті. Тобто інтелектуальна діяльність у нашій традиції, принаймні дотепер, майже неможлива поза етикою і практичним застосуванням. Етичність інтелектуалізму наближає українську традицію до мрій Мартіна Гайдеггера і Карла Ясперса про те, щоб німці стали народом філософів.

10. Зрештою ця настанова пов'язана з практицизмом Донцова, який уникає академічних дефініцій і струнких інтелектуальних побудов. Сам процес міркування, пошуку і здобування виступає у Дмитра Донцова об_рунтуванням, способом і метою людського та національного активізму. Унапрямлений ним український націоналізм нерозривно пов'язаний з традицією європейського традиціоналізму і консерватизму, сучасних йому активістичних та авторитарних доктрин. Разом з тим, донцовська концепція має цілком іманентний та оригінальний характер.

11. Його творча й теоретична спадщина, боротьба за чистоту ідеології розрахована передусім на практичне втілення. Ідеологічна доктрина Дмитра Донцова у наш час набуває особливого методологічного значення для формування української державної ідеології -- визначення і відстоювання українських національних інтересів, насамперед у формуванні національного інформаційного простору. Вона спрямована на зміцнення стабільності державної системи України, що входить у коло зацікавлень усіх її громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1) Гайдеггер М. Вечірня розмова в таборі для військовополонених // Українські проблеми. -- ч. 2, 1997.

2) Зі слів Леоніда Лимана.

3) Іванишин В. Нація. Державність. Націоналізм. -- Дрогобич, 1992. -- С.134.

4) Квіт С. Вільна, але не самостійна. За що загинув Микола Міхновський? // Політика і культура. -- ч.2, 2000.

5) Квіт С. Мова як основа способу мислення // Слово і суспільство. -- Київ (Видавництво Інституту журналістики), 2000.

6) Маланюк Є. Дмитро Донцов // Книга спостережень. -- Т.2. -- Торонто, 1966. -- С.376.

7) Платон. Собрание сочинений в 4-х томах. -- Т.4. -- Москва, 1994. -- С.620.

8) Сварник Г. Дмитро Донцов як редактор "Літературно-Наукового Вістника" (1922-1932) і "Вісника" (1933-1939) у Львові //

9) Українська періодика: історія і сучасність. Матеріали другої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції. -- Львів, 1994. -- С.156.

10) Янів В. Проблеми психологічного окциденту України // Визвольний Шлях. -- ч.10, 1965. -- С.1042.

11) Ясперс К. Відповідь на критику моєї праці "Що потрібно Федеративній Республіці? " // Українські проблеми. -- ч. 2, 1994.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1) В межах, поза межами і на межі // Слово і час. -- ч.3, 1999. -- С.18-19.

2) В пошуках українського стилю // Українські проблеми. -- ч.4-5, 1994. -- С.12-22.

3) "Вісник донцовський" // Енциклопедія сучасної України. -- Т.2. -- Київ, 2000. -- С.34.

4) Вістниківці. -- Київ (Видавництво Лінгвістичного університету), 2000. -- 21 с.

5) Дещо про дослідницьку об'єктивність // Слово і час. -- ч.9, 1991. -- С.67-68.

6)Дмитро Донцов і сучасність // Слово і час. -- ч.1, 2000. -- С.74.

7)Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет. -- Київ (Видавничий центр "Київський університет"), 2000. -- 372 с.

8) Дмитро Донцов: концепція чи провокація? // Слово і час. -- ч.1, 2000. -- С.71-74.

9) Донцов Дмитро Іванович // Енциклопедія сучасної України. -- Т.2. --Київ, 2000. -- С.257.

10) Естетичні засади Дмитра Донцова. -- Київ (Видавництво Лінгвістичного університету), 2000. -- 37 с.

11) Іван Франко і Михайло Грушевський // Слово і час. -- ч.1, 1991. -- С.61-67.

12) "Літературно-Науковий Вісник" (1922-1932) і "Вісник" (1933-1939) Дмитра Донцова. -- Київ (Видавництво Лінгвістичного університету), 2000. -- 21 с.

13) Маловідомий підручник з історії української філософії // Слово і час. -- ч.7, 1993. -- С.90-91.

14) Мартін Гайдер і українська традиція // Українські проблеми. -- ч.1, 1997. -- С.122-125.

15) Між історією і мистецтвом // Слово і час. -- ч.11, 1991. -- С.23-28.

16) Мова як основа способу мислення // Слово і суспільство. -- Київ (Видавництво Інституту журналістики), 2000. -- С.55-56.

17) Нарешті: філософія української ідеї // Слово і час. -- ч.4, 1993. -- С.80-81.

18) Нова літературна дискусія? // Українські проблеми. -- ч.3, 1994. -- С.76-78.

19) Основи герменевтики. -- Київ (Видавництво Інституту журналістики), 1999.

20) Публіцист із Мелітополя // Слово і час. -- ч.6, 1992. -- С.26-36.

21) Світило українського Барокко // Слово і час. -- ч.2, 1996. -- С.84-85.

22) Сильна особистість в українській літературі // Наш клич (Київ). -- ч.1, 1991. -- С.26-36.

23) Сучасна українська журналістика і традиції "Літературно-Наукового Вісника"-"Вісника" (1922-1939) // Сучасна інформаційна політика. -- Київ (Видавництво Інституту журналістики), 1999. -- С.73-75.

24) Та поглянь сей новий ряд картин: те, що статися мусить! // Слово і час. -- ч.10, 1991. -- С. 62-63.

25) Тарас Шевченко як міф у творчості Дмитра Донцова // Ідейно-теоретична спадщина Дмитра Донцова і сучасність (матеріали наукової конференції). -- Запоріжжя (Просвіта), 1998. -- С.107-110.

26) Тлумачення і вічність // Світо-вид. -- ч.4, 1994. -- С.114-116.

27) Трагічний оптимізм Дмитра Донцова // Слово і час. -- ч.3, 1993. -- С.32-45.

28) Третя сторожа // Українські проблеми. -- ч.2, 1994. -- С.106-110.

29) Українська парадигма // Інформаційна сфера як духовне явище. -- Київ (Видавництво Інституту журналістики), 1999. -- С.62-63.

30)Українська перспектива. Понад часом // Понад часом. -- Київ (Українська Інформаційна Служба), 1999. -- С.1-18.

31) Царські жандарми і цензура про Дмитра Донцова // Слово і час. -- ч.9, 1992. -- С.70-72.

32) Чорнявий студент із Таврії (передмова) // Донцов Д. Націоналізм. -- Київ (Українська Видавнича Спілка), 2000. -- С.3-12.

33) Шлях до "загірньої комуни" // Слово і час. -- ч.4-5, 1994. -- С.137-139.

34) Щоб слово пламенем взялось // Слово і час. -- ч.11, 1992. -- С.79-81.

АНОТАЦІЯ

Квіт С.М. Дмитро Донцов і "Літературно-Науковий Вісник" ("Вісник") на тлі розвитку української літератури і журналістики 20-30-х років. Ідеологічні, естетичні та організаційні принципи. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 -- журналістика. -- Інститут журналістики Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено питанням журналістської, есеїстичної, ідеологічної та видавничої спадщини Дмитра Донцова, головного редактора журналу "Літературно-Науковий Вісник" ("Вісник"), що видавався у Львові у 1922-1939 роках. Його діяльність розглядається на тлі доби -- у стосунку до історії української періодики, в контексті тогочасних естетичних та ідеологічних шукань та літературного процесу. Окремо розглядається значення і комунікативний резонанс ЛНВ("Вісника"). Особлива увага приділяється естетично-ідеологічній доктрині Дмитра Донцова та середовища "вістниківців", зокрема в їхньому впливі на українське політичне життя міжвоєнної доби та періоду другої світової війни. У дисертації досліджується генеза поглядів Дмитра Донцова, який увійшов в історію як ідеолог українського націоналізму, їх поширення та адекватність практичного застосування. Стверджується необхідність відмови від застарілих методологічних підходів до межових періодів української історії, заперечується досі пануючий спрощений "чорно-білий" погляд на український націоналізм і спадщину Дмитра Донцова. Зроблена спроба окреслити герменевтичну методологію Донцова, вказати на можливість її застосування в оцінках культурного і політичного життя сучасної України. Досвід тривалого видання популярного українського інтелектуального журналу, яким був ЛНВ("Вісник") також може бути практично використаний сучасними видавцями.

Ключові слова: інтелектуальне видання, видавнича діяльність, готика, бароко, романтизм, інтуїтивізм, націоналізм.

АННОТАЦИЯ

Квит С.М. Дмитрий Донцов и "Литературно-Научный Вестник" ("Вестник") на фоне развития украинской литературы и журналистики 20-30-х годов. Идеологические, эстетические и организационные принципы. -- Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора филологических наук по специальности 10.01.08 -- журналистика. -- Институт журналистики Киевского Национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2000.

Диссертация посвящена вопросам журналистского, эссеистического, идеологического и издательского наследия Дмитрия Донцова, главного редактора журнала "Литературно-Научный Вестник" ("Вестник"), который издавался во Львове в 1922-1939 годах. Его деятельность рассматривается на фоне эпохи -- в отношении к истории украинской периодики, в контексте тогдашних эстетических и идеологических исканий и литературного процесса. Журнал имел большой коммуникативный резонанс, а потому является важной вехой в истории украинской журналистики.

Особенное внимание уделяется эстетическо-идеологической доктрине Дмитрия Донцова и круга "вестниковцев", а именно в ихнем влиянии на украинскую политическую жизнь межвоенной эпохи и периода второй мировой войны. Она имеет романтический характер, опираясь на средневековую готику, украинское Бароко, этическую направленность украинской философской традиции, религиозный экзистенциализм Сёрена Къеркегора, философские системы Фридриха Ницше и Артура Шопенгауэра, интуитивизм Анри Бергсона, современные Донцову элитаристские и авторитарные доктрины. Лидер "вестниковцев" вписывается в традицию европейского консерватизма и традиционализма. В диссертации исследуется происхождение взглядов Дмитрия Донцова, который вошёл в историю как идеолог украинского национализма, их распространение и адекватность практического использования.

Утверждается необходимость отказа от устарелых методологических подходов к пограничным периодам украинской истории, отрицается до сих пор доминирующий "чёрно-белый" взгляд на украинский национализм и наследие Дмитрия Донцова. Украинский национализм следует рассматривать исключительно как феноменальное явление национальной самодостаточности, а не в контексте аналогий с французким интегральным национализмом, итальянским фашизмом, немецким национал-социализмом, русским шовинизмом и ксенофобией.

Сделана попытка оформить герменевтическую методологию Донцова, которая развивалась в русле традиций Фридриха Шлейермахера и Вильгельма Дильтея, указать на возможность её использования в оценках политической и культурной жизни современной Украины. Особенно в контексте формирования государственной идеологии Украины -- оформления и отстаивания украинских национальных интересов. Опыт долговременного издания популярного украинского интелектуального журнала, каким был "Литературно-Научный Вестник" ("Вестник") также может быть практически использован современными издателями. В диссертации впервые осуществлено комплексное исследование личности Дмитрия Донцова, его идеологической и эстетической доктрины, редакторской и издательской деятельности, актуальности его идейного наследия для практического использования в современной Украине.

Ключевые слова: интелектуальное издание, издательская деятельность, готика, бароко, романтизм, интуитивизм, национализм.

Размещено на Allbest.ru