Газета як вид періодичного видання

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Газета як вид періодичного видання

1.1 Періодичне видання

Періодичне видання - оперативний вид документа. Періодичне та тривале видання виділяється за ознакою регулярності виходу в світ.

Періодичне видання виходить через визначений період часу з постійною для кожного разу кількістю номерів, які не повторюються за змістом, однотипно оформленими номерами або датованими випусками та мають однакову назву.

На відміну від періодичного видання, тривале виходить через невизначений проміжок часу, за мірою накопичення матеріалу і не повторюється за змістом, однотипно оформленими номерами або датованими випусками, які мають спільну назву.

Періодичні видання є різновидом серійного видання, яке виходить протягом часу, подовженість якого завчасно не встановлена, як правило, нумерованими або датованими випусками (томами) і які мають однакову назву.

Серійне видання планується як безкінечне, не обмежене в часі видання. Його окремі випуски мають суцільну (безперервну) нумерацію, не повторюються за змістом. Для серійних видань характерна ще одна ознака: їх, як правило, видають декілька колективів (наукових, просвітницьких, суспільних). Назва цих колективів обов'язково вказується у вихідних даних.

Періодичні видання як види серійного видання мають певну специфіку. Періодичне видання виходить в світ регулярно через рівні проміжки часу. В періодичних серійних виданнях тимчасовий інтервал в обов'язковому порядку вказується у вихідних даних.

Проте періодичне видання серійного видання може бути і неперіодичним. Неперіодичне видання створює відкриту серію, якщо продовжуваність її виходу і кількості випусків завчасно не встановлені. Закрита серія або «бібліотека» - це періодичне серійне видання, вихід якого обмежений відповідним часом і кількістю видань. При їх оформленні враховується, що книги серії розраховані на використання не в домашніх умовах, а в громадських бібліотеках.

Іноді серія поділяється на частини - під серії, які мають більш вузьке цільове і читацьке призначення і відповідну тематику, а також власну, на відміну від серійного, назву.

Періодичне видання - найбільш поширений вид серійного видання. Воно характеризується певними ознаками: актуальність тематики, різний характер змісту, оперативність і регулярність входу в світ, відповідні назви характеру видання, які не змінюються протягом тривалого часу, наявність однієї або декількох організацій, органом якої виступає видання. Періодичне видання є одним із основних засобів в системі масової комунікації.

Отже, періодичне видання - це видання, яке виходить через відповідні проміжки часу з постійною для кожного року кількістю номерів, неповторюваним змістом, однотипно оформлене, з нумерованими і датованими випусками, які мають однакову назву і, як правило, однаковий об'єм і формат. Періодичні видання включаються до мас-медіа. Це засоби донесення інформації до масової аудиторії.

За ознакою регулярності входу в світ періодичні видання можуть бути щотижневими, щомісячними, щоквартальними, щорічними.

За місцем випуску і сферою поширення розрізняють місцеві (в межах однієї області, міста, одного або декількох районів, підприємства, установи, господарства чи навчального закладу), регіональні, загальнодержавні (національні) і зарубіжні періодичні видання.

1.2 Види періодичних видань

1. Газета - періодичне видання з постійною назвою, що виходить через певні, короткі проміжки часу, містить офіційні документи, оперативну інформацію і матеріали з актуальних громадсько-політичних, наукових, виробничих і інших питань, а також літературні твори, фотографії та рекламу.

2. Громадсько-політична газета - ггазета, яка систематично висвітлює питання внутрішньої та зовнішньої політики держави та міжнародного життя.

3. Спеціалізована газета - газета, яка систематично висвітлює окремі проблеми громадського життя, науки, техніки, культури та інших галузей діяльності і призначена певним категоріям читачів.

4. Спеціальний газетний випуск - газетне видання, підготовлене з якоїсь нагоди виїзною або громадською редакцією основної газети з метою оперативного доведення необхідної інформації читачеві, що має назву основного видання і виходить протягом обмеженого часу із зазначенням поточного і валового номерів, року і дати.

5. Журнал (часопис) - періодичне журнальне видання, яке виходить під постійною назвою, має постійні рубрики, містить статті, реферати, інші матеріали з різних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, літературно-художні твори, ілюстрації, фотографії.

6. Громадсько-політичний журнал - періодичне журнальне видання з статтями та матеріалами актуальної громадсько-політичної тематики.

7. Науковий журнал - періодичне журнальне видання зі статей та матеріалів теоретичних досліджень, а також статей та матеріалів прикладного характеру, призначене переважно фахівцям певної галузі науки.

8. Науково-популярний журнал - періодичне журнальне видання статей та матеріалів з основ наукових знань з популярними відомостями щодо теоретичних та (чи) експериментальних досліджень у галузях науки, культури, практичної діяльності, що служить поширенню знань та самоосвіти.

9. Виробничо-практнчний журнал - періодичне журнальне видання статей та матеріалів з технології, техніки, економіки, організації виробництва або практичної діяльності з методичними розробками, призначене працівникам певної галузі.

10. Популярний журнал - періодичне журнальне видання статей та матеріалів з різноманітних питань - культури, спорту, побуту тощо, призначене широкому колу читачів.

11. Літературно-художній журнал - періодичне журнальне видання творів художньої літератури, а також публіцистичних та критичних статей і матеріалів.

12. Реферативний журнал - періодичне реферативне видання, офіційно зареєстроване як журнал.

13. Бюллетень - періодичне або продовжуване видання, що випускається оперативно, має ознаки журнального і або газетного видання, містить матеріали організації, яка його видає.

14. Нормативний бюлетень - бюлетень матеріалів нормативного, директивного чи інструктивного характеру, що видається, як правило, державним органом.

15. Довідковий бюлетень - бюлетень довідкових матеріалів, розташованих у порядку, зручному для їхнього швидкого пошуку.

16. Рекламний бюлетень - бюлетень викладених у привабливій формі відомостей щодо виробів, послуг, заходів з метою створення попиту.

17. Бюлетень-хроніка - бюлетень повідомлень щодо діяльності установи, яка його видає.

18. Бюлетень-таблиця - бюлетень фактичних даних цифрового чи іншого характеру, відображених у вигляді таблиці.

19. Статистичний бюлетень - бюлетень-таблиця, змістом якої є оперативні статистичні дані, що характеризують певну сферу життя та діяльності суспільства.

20. Календар - періодичне довідкове видання з послідовним переліком днів тижнів, місяців даного року, а також з іншими відомостями різного характеру.

21. Табель-календар - аркушеве видання календаря-щорічника з переліком днів року, розташованих за місяцями у вигляді таблиці.

22. Відривний (перекидний) календар - настінний (настільний) календар-щорічник, в якому для кожного дня чи тижня, місяця відведено окремі аркуші, що відривають (перекидають).

23. Календар книжкового типу - календар-щорічник, який випускається у вигляді книжкового видання, з матеріалами, підібраними відповідно до певної тематики і призначений певним категоріям читачів.

24. Календар знаменних дат - календар-щорічник (щоквартальник, щомісячник, щотижневик) з вибірковим переліком днів року, пов'язаних з певними пам'ятними подіями та відомостями щодо цих подій.

25. Експрес-інформація - періодичне реферативне видання розширених та зведених рефератів найактуальніших опублікованих зарубіжних матеріалів або неопублікованих вітчизняних документів, призначене для оперативного інформування фахівців.

1.3 Газета - періодичний опублікований документ

Газета - періодичний опублікований документ, що складається з випусків (номерів), які виходять через певні проміжки часу, і містять офіційні матеріали, оперативну інформацію, статті з актуальних суспільно-політичних, виробничих, наукових питань та літературні твори і рекламну інформацію. Випуски (номери) періодичного документа однакового оформлені, мають номер або дату виходу і, як правило, однаковий обсяг та формат. Кількість номерів протягом року є однаковою.

Від інших періодичних видань газети відрізняються також великим форматом, об'ємом і більш частим виходом в світ.

Особливе значення для газети як виду видання мають такі ознаки, як час і місце випуску, привілейована сфера поширення, функціональне призначення.

Функціональне призначення - особлива ознака при формуванні різних типів газетних видань. Вона характеризується специфічною сукупністю цілей, які здійснює орган того чи іншого типу, використовуючи відповідні інформаційно-пропагандистські засоби, які досягають при цьому певного результату, за яким і розрізняють типи газет. Функціональне призначення - особлива ознака при формуванні різних типів газетних видань. Вона характеризується специфічною сукупністю цілей, які розрізняють типи газет. Функціональне призначення газети обумовлено перш за все певними потребами суспільства і його членів, різних суспільних груп, організацій політичної системи, задоволення яких забезпечується реальною участю в процесах формування і реалізації політики. Газета - головна зброя політичної боротьби, один із основних засобів пропаганди і масової інформації.

За функціональною ознакою виділяють три види газет: загальнополітична; спеціалізована; спеціальний випуск.

Загальнополітична газета систематично повідомляє про питання внутрішньої і зовнішньої політики країни, а також про міжнародне життя («Голос України», «Демократична Україна»).

Спеціалізована газета систематично повідомляє про окремі проблеми суспільного життя, науки, техніки, культури та інших областей діяльності і адресована відповідним категоріям читачів («Закон і бізнес», «Українська музична газета»).

За читацькою адресою спеціалізовані газети поділяється на:

професійну газету, адресовану спеціалістам різних кваліфікацій;

спілкову, партійну.

За тематикою, цільовим і читацьким призначенням спеціалізовані газети розрізняють за питаннями культури, літератури, мистецтва, релігієзнавства, рекламні, для дозвілля, для дітей і юнацтва.

Спеціальний газетний випуск - газетне видання, підготовлене на виїзді громадською редакцією основної газети для оперативного доведення необхідної інформації до читача; він містить поточний і валовий номер, рік, дату видання, виходить протягом обмеженого періоду часу.

За видавцем виділяють газети державних, партійних, профсоюзних, кооперативних, комерційних організацій, творчих союзів, суспільств.

2. Історія розвитку та структура газети

2.1 Історія розвитку газетної справи

Потреби суспільства в інформації, що в свою чергу, свідчило про зміни в суспільстві та про формування і розвиток на різних рівнях все більш різнобічних культурних інтересів, які вимагали різноманітних повідомлень - від фундаментальних наукових праць до фактів повсякденного життя надали поштовх до створення газети.

Попередниками газет традиційно вважаються новинні повідомлення, що розповсюджувалися в Стародавньому Римі про події, що відбулися в місті. Римські газети були дерев'яними дощечками, на яких записували хроніку подій. Новинні зведення, як правило, мали неофіційний характер, поки Юлій Цезарь не розпорядився в обов'язковому порядку поширювати звіти про засідання сенату, донесення полководців і послання правителів сусідніх держав.

Першою в світі друкарською газетою став «Столичний вісник», який почав виходити в Китаї в VIII столітті. В ній поміщали укази імператора і повідомлення про найважливіші події. Газети друкували з дощок, на яких вирізували ієрогліфи, покривали тушшю і робили відтиснення. Ця технологія була украй незручною, оскільки дошка від частого покриття фарбою швидко приходила в непридатність.

Протягом подальших сторіч в газетах мало що змінилося: аж до винаходу в Німеччині в 1450-х роках Іоганном Гутенбергом друкарського пресу, що дозволяв розмножувати текст і зображення, не вдаючись до послуг переписувачів, газети (були всіма тими ж переписаними від руки свитами з головними новинами) залишалися вельми дорогим атрибутом життю високопоставлених урядовців або багатих торговців. Свій сучасний вигляд газети почали придбавати в XVI столітті. Тоді і увійшла до побуту сама назва «газета» - по найменуванню дрібної італійської монети gazzetta, яку звичайно платили за рукописний листок новин у Венеції. Вважається, що саме в цьому місті були утворені перші бюро по збору інформації - прообрази інформаційних агентств - і виникла професія «письменників новин».

В першій половині 16 ст. в центральних та периферійних представництвах значних торгівельних підприємств вже функціонували вісники та бюлетні, які містили інформацію політичного і економічного змісту. Спочатку це були рукописні документи, які лише в кінці 16 ст. за ініціативи деяких передбачливих видавців та друкарів перетворились в “книги новин”.

Згодом книги новин перетворилися в аркуш новин і набули хоча і обмеженого, але все ж таки більш-менш різноманітного змісту. Тоді ж з'явилась тенденція надавати аркушам новин деяку періодичність виходу. Це було зародження газет, які в Венеції та у Франції отримали назви “Аввізі” та “Газзетт”, а в Англії їх називали “Ньюс пейперс”.

Щотижневик “Авізо-Релацьон одер Цайтунг”, що друкувався в Страсбурзі в серпні 1609 року, має вигляд першої друкованої газети в сучасному розумінні цього слова. Однак, широке розповсюдження газета отримала тільки на початку 19 ст., коли почали з'являтись перші провінціальні, приватні газети.

На Русі перші газети - це рукописні «вістові листи» - з'явилися за часів царювання Михайла Федоровича з 1613 року. Вони також називалися «стовпці», оскільки писалися стовпцями на приклеєних один до іншого довгастих листах, довжиною дещо сажень. Пізніше вони були названі на європейський зразок - «Куранти». Найстарішим виданням такого роду з тих, що збереглися до наших днів вважається екземпляр «Курантів», що вийшов в 1621 році. Основу змісту «вістових листів» складали перевідні замітки з іноземної преси і донесення російських дипломатів і купців з-за кордону. Першою російською друкарською газетою стала що з'явилася в 1702 році по указу імператора Петра I газета «Відомості про військові і інші справи, гідні знання і пам'яті, що трапилася в московській державі і інших навколишніх країнах». Перший лист цієї друкарської газети з'явився в Москві 2 січня 1703 року. Петро І сам правив коректуру. Велика частина відомостей черпалася з голландських газет, причому Петро І сам відзначав олівцем, що потрібно переводити для газети. Друкувалися Відомості в кількості 1000 екземплярів. Продажна ціна номера була 2 копійки. Докладніше про розвиток газетної справи на Русі див. в Додатку 1.

Справжній світовий бум газет припав на XIX вік, коли в газети змістився центр політичного і суспільного життя багатьох країн Європи. В XX столітті газети продовжували успішно розвиватися, поступово видозмінюючись через появу таких нових електронних ЗМІ, як радіо (в 1920-е роки) і телебачення (в 1950-е роки). Не будучи здатними конкурувати з радіо і телебаченням в оперативності передачі інформації і емоційності представлення сюжетів, газети зробили основну ставку на коментарі, докладний аналіз подій, а також на розвиток таких додатків, як освітлення місцевих новин і всілякі дрібні оголошення.

2.2 Структура газетного видання

Газета містить текстову інформацію. Характер змісту газети значно відрізняє її від інших видів документів. Значний вплив на газети спричиняє динамізм процесів суспільного життя. Газетні видання відтворюють те, що відбувається в суспільстві, газетна інформація відображує теперішні події сьогодення та факти повсякденного життя.

Газети розрізняються за періодичністю виходу в світ (щоденні, щотижневі); за читацьким призначенням можуть бути розраховані на масового читача або на спеціалістів; за розповсюдженістю розрізняють: загальнонаціональні (всеукраїнські); центральні; регіональні (виходять і розповсюджуються в межах окремого району; місцеві (обласні, міські, районні, корпоративні (виходять і розповсюджуються в межах підприємства, закладу, компанії).

Газета належить до технічного класу засобів комунікації. Це періодичне видання на розборних аркушах, без обкладинки; формат від А2 до А6. Текст в газеті розміщується колонками, текстові форми, як правило, невеликі за обсягом.

Газета є одним з найпоширеніших засобів комунікації і має доволі широку різноманітну тематику, це: урядові офіційні видання, ділові, фінансові, комерційно-рекламні, літературно-художні, юридичної тематики, медичної тематики, педагогічні, спортивні, гумористичні, релігійної тематики, військової тематики та політематичні газети.

Масова газета розрахована на широке коло читачів, соціальні видання - для окремих соціальних груп, їх завданням є забезпечення комунікації в цих групах суспільства.

Кожний номер газети складається з постійних комунікативних реквізитів, такими є: назва, надзаголовки, підзаголовкові дані, число, місяць видання, вихідні дані: редактор, ред. колегія, засновник або видавець, реєстраційне свідоцтво, адреса та інші реквізити, які вказують на місце видання, передплатний індекс, телефони, тираж. Газетна сторінка поєднує два види комунікації: вербальну та візуальну, що забезпечує гармонійне сприйняття інформації.

За матеріальною конструкцією носія інформації газета - це не лише окремий її номер, але і комплект-група номерів, які вийшли за який-небудь проміжок часу: рік, квартал, місяць. В комплекті знаходить відображення складний комплекс особливостей змісту газети та її форми: тематики, публікацій, стилю, використання різноманітних жанрів публіцистики, форм передачі інформації, особливостей технології створення, оформлення тощо.

Для підтримки тексту в газетних виданнях використовують ілюстрації. Вони займають в газеті доволі багато місця. Основними вимогами до ілюстрацій в газеті є чітке відображення об'єкту та правильний вибір кута і точки зйомки.

Мета оформлення газети полягає в тому, щоб в якнайбільш привабливому вигідному вигляді донести до читача зміст газети, виокремити головне.

Обсяг сучасної газети від 4 до 6 сторінок. Деякі газети, що мають великий тираж видаються на двох сторінках. Щотижневі газети мають, як правило, більший обсяг: 16-24 сторінки і більше.

Завданням газети є оперативна передача інформації з метою формування думки, поведінки, світогляду людини. Читаючи газету (чи журнал) людина має змогу осмислити прочитане, повернутись до прочитаного матеріалу знов.

Газети класифікують:

- за принципом територіального розповсюдження і обхватом аудиторії - загальнонаціональні, регіональні (республіканські, обласні, краєві), місцеві (міські, районні), внутрішньокорпоративні (звернені до співробітників певної організації);

- з тематики - ділові, загальнополітичні, галузеві, рекламно-інформаційні, розважальні, змішані; також за віковим принципом - дитячі, молодіжні газети, газети для пенсіонерів і т.д.;

по періодичності - щоденні (утрішні або вечірні), щотижневі, щомісячні;

по формату - A4, Берлінер, A3, A2;

по стилю оформлення - кольорові, чорно-білі і чорно-білі з кольоровими вставками;

за вартістю - платні і безкоштовні.

Особливості газет.

Мобільність - газету можна читати як вдома, так і в будь-якому іншому місці;

Загальнодоступність - газета призначена для невизначеного коло осіб, читачем її може стати будь-яка людина;

Періодичність - газета відноситься до періодичних видань, що виходять в світ по встановленому видавцем графіку. По цій ознаці газети діляться на щоденні, щотижневі, щомісячні (рідко). Існують газети виходять два або три рази на тиждень, двічі в місяць і т.п. Існують також уранішні і вечірні газети;

Офіційність - багато рішень (розпорядження, закони і т. п.) владних органів всіх рівнів набувають чинності тільки після їх офіційної публікації в газеті або іншому друкарському органі.

Основні функції засобів масової комунікації - інформація, освіта, створення громадської думки і виховання - знаходять своє віддзеркалення в конкретних жанрових формах.

Використовування тих або інших жанрів визначається в першу чергу суспільно-історичними умовами життя. Наприклад, в довоєнній радянській журналістиці був дуже поширений жанр нарису.

Сьогодні ми спостерігаємо іншу картину: крупні жанри на смугах щоденних газет з'являються не дуже часто, вони перекочували в тижневики, журнали. На перше ж місце вийшли інформаційні жанри. Прискорений темп життя, інформаційний бум диктують виданням і відповідні форми подачі матеріалів.

Разом з традиційними жанровими формами сьогодні на сторінках газет і журналів з'являються нові, наприклад, науково-популярні есе, соціально-політичні діалоги, соціальні портрети сучасників, соціально-економічні нариси, проблемні соціальні критичні репортажі, аналітичні інтерв'ю і т.д.

Інформаційні жанри - замітка, репортаж, звіт, інтерв'ю - відрізняються оперативністю, наявністю в матеріалах мотиву події, розглядом окремого факту, явища.

Цим жанрам відводиться найбільша частина газетної площі. Саме ці жанри несуть аудиторії всі останні новини. В деяких газетах їх позначають одним загальним терміном «новини», часто вкладаючи в це поняття не просто повідомлення про щось нове, а про сенсаційний факт.

Сенсація - самий ходовий товар в масовій пресі. Видавцю він підвищує тиражі газет, приносить прибутки. Зусилля репортерів цих видань направлені на те, щоб кожний номер забезпечити незвичайною, захоплюючою новиною. І на сторінки газет суцільним потоком йдуть матеріали про катастрофи і вбивства, пожежі і повені. А якщо раптом нічого не трапилося, сенсації доводиться вигадувати, використовуючи чутки і т.д.

2.3 Жанри газетних матеріалів та їх особливості

Жанр матеріалу журналіст вибирає залежно від його змісту, від того наскільки важливі, злободенні і цікаві знайдені, відібрані факти.

Основна стаття номеру як правило друкується жанром, що має назву звіт.

Звіт - це розгорнене інформаційне повідомлення про подію сфери навколишньої дійсності (конференції, засідання, симпозіуми, семінари, збору і ін.), тобто про ту подію, на якій скоюється великий обмін інформацією. В звіті повинні бути представлені основні теми, положення і ідеї докладів, мов, виступів осіб, що беруть участь в обговоренні. Як деталі виступають окремі репліки, реакції слухачів на виступ. Звіту властива гранична документальність і близькість до слів говорячих, а також певна сухість складу. Одна з головних вимог до автора звіту - точність передачі суті висловів говорячих. Журналіст може використовувати як пряму мову, цитати, так і непряму мову, і на основі отриманих з докладу відомостей написати текст.

Види звіту.

Прямий інформаційний звіт - відтворює подію в хронологічному порядку. Журналіст детально відображає те, що відбувається, нічого не коментуючи. Аналітичний звіт - розказуючи про подію, журналіст повідомляє подробиці з деякими коментарями. Для цього він має право привертати додаткові відомості, факти, цифри, думки. Тематичний звіт - порушує хронологічний порядок події, автор вибирає доклади, зв'язані однією-двома темами, проблемами, відмовляється від побічних деталей і надає увагу виступам людей, що торкнулися вибраної їм теми.

Інтерв'ю. Цей жанр є бесідою журналіста з одним або декількома лицями, що має суспільний інтерес. Виклад фактів, вислів про події ведеться від імені людини, яку інтерв'юють. Саме цим - думкою фахівця, компетентного в даному питанні авторитетної особи - і цінне інтерв'ю для читачів.

Як і інші інформаційні жанри, інтерв'ю повинне бути злободенним, відрізнятися цілеспрямованістю, діловитістю. Інтерв'ю може грати навіть роль офіційного політичного документа, якщо його дає журналісту крупний політичний діяч, глава уряду, президент.

Репортаж. На відміну від інших інформаційних жанрів репортаж не просто повідомляє про факти, подіях, а показує їх через безпосереднє сприйняття автора, як би відтворюючи картину відбувається. В основі репортажу завжди знаходиться суспільно значуща подія, яка розвивається на очах у читача. Це свого роду історія події.

Аналітичні жанри - кореспонденція, коментар, стаття, рецензія, огляд друку, лист, огляд - мають більш широкі тимчасові межі, в них міститься вивчення і аналіз системи фактів, ситуацій, узагальнення і висновки. Сьогодні дослідники журналістики розширюють діапазон аналітичних жанрів, вводячи в їх число бесіду, журналістське розслідування, експеримент, версію, консультацію, соціологічне резюме, аналітичний прес-реліз, рейтинг.

Коментар. Цей жанр використовується для оперативного роз'яснення важливих подій суспільного життя. До недавнього часу його вважали одним з різновидів статті, яка відрізняється оперативною і гнучкою формою, застосовується для відгуку на такі явища, як документ, мова політичного діяча, виступ преси і т.д.

Кореспонденція. Це найпоширеніший аналітичний газетний жанр, який грунтується на конкретному аналізі фактів, вивченні якої-небудь локальної ситуації. Призначення кореспонденції - пропагувати нові явища суспільного життя, розкривати наявні недоліки.

Кореспонденція будується на ряду фактів, з'єднаних однією загальною темою. В ній висуваються злободенні питання, що вимагають негайного рішення.

Основні риси кореспонденції - це оперативність, актуальність, конкретність теми, точна адреса освітлюваних явищ, чіткі тимчасові межі відбувається, переконливість, узагальнення, конкретні рекомендації поліпшення справи

Стаття. Це один з найпоширеніших і складних газетних жанрів. Їй властиві найбільша, в порівнянні з іншими жанрами, широта теоретичних і практичних узагальнень, глибокий аналіз фактів і явищ, чітка соціальна спрямованість. Це - дослідження, присвячене якому-небудь важливому конкретному питанню, явищу, де вміло поєднується високий рівень узагальнення з майстерністю літературного викладу. Жанр статті присутній в більшості періодичних видань, саме він значною мірою визначає їх аналітичний рівень і напрям.

Рецензія. За допомогою цього жанру журналіст осмислює і оцінює наукові, суспільно-політичні, художні твори. Головна відмінність рецензії від інших жанрів полягає в тому, що її об'єктом є не безпосередні факти дійсності, а факти і явища, вже вивчені, осмислені і відображені в книгах, спектаклях, кінофільмах і т.д. Рецензія оцінює достоїнства і недоліки роботи ученого або художника, зіставляючи результати дослідження з життям, роблячи відповідні висновки.

Головне призначення рецензії - допомогти читачу або глядачу глибше розібратися в питаннях політики, економіки, науки, техніки, мистецтв. Рецензія завжди розрахована на певну аудиторію, читацьку групу. Вона містить дані про даний твір, про задум його автора, дає аналіз і указує на суспільну значущість роботи.

Огляд. Це один з поширених аналітичних жанрів, в основі якого лежить осмислення системи подій і фактів, обмежених певними тимчасовими і географічними рамками. Огляд дає читачу багату, різносторонню картину навколишньої дійсності, розкриває зв'язки між явищами суспільного життя, указує на тенденцію їх розвитку.

Дослідники жанрів журналістики відзначають наступні особливості огляду: оглядач оперує не окремим фактом, не окремою подією, а більш менш широкою сукупністю фактів, подій, ситуацій, явищ, процесів, сторін суспільного життя. Це набір не випадкових, а ретельно відібраних фактів, з яких складається правдива картина дійсності в її певному аспекті (політика, промисловість, сільське господарство, культура і т. д.); кожний окремий факт, подія, явище розглядається автором не самостійно, а як елемент цілого.

Художньо-публіцистичні жанри - нарис, фейлетон, памфлет - поєднують в собі понятійні і образно-виразні засоби, володіють великою емоційною силою, розкривають типове через індивідуальне.

Фейлетон. Це один з сатиричних жанрів, задача якого - викриття суспільних вад, недоліків, сприяння їх викорінюванню. Як і інші художньо-публіцистичні жанри, фейлетон поєднує в собі понятійні і образно-виразні засоби.

Памфлет. Цей жанр відрізняється від фейлетону більш гострим сатиричним забарвленням, нерідко зовнішньополітичною спрямованістю. На відміну від фейлетону, який будується на одному або групі близьких один одному фактів, явищ, у памфлета більш широкий масштаб. Його призначення - вести вогонь за системою поглядів, розкрити істотне в політиці ворога, в його ідеологічній концепції, в його методах дії. Цей жанр відрізняється «убивчою» іронією, їдким сарказмом, разючим ідейних супротивників. Багато памфлетів публікувалося в радянській пресі в роки Великої Вітчизняної війни, в них памфлетисти піддавали нещадній критиці фашизм і його ватажків. Їх безжальне викриття і осміяння, презирство і насмішка порушували у читачів глибоке відчуття ненависті до ворогів.

Нарис. Це головний художньо-публіцистичний газетний жанр, що включає всі функції СМК (засобів масової комунікації) з переважаючою функцією виховання. Цей жанр займає як би проміжне місце між журналістикою і літературою. Його з успіхом використовують і газетярі, і письменники.

На відміну від художнього оповідання в тексті нарису автор, перериваючи розповідь про героя, може безпосередньо звертатися до читача, прямо виказуючи своє відношення до того, що зображається, що дає йому необмежені можливості в осмисленні, об'єднанні найрізноманітніших фактів і явищ, далеко віддалених один від одного в просторі і в часі.

3. Газета в умовах інформаційного суспільства

газета видання періодичний жанр

3.1 Газета - інформативний документ сучасності

Ексклюзивні новини. За визначенням газети містять у собі новини. Проте, основоположним елементом газети, її дійсною функцією та метою існування є інформація про те, чого ніхто не знає (на відміну від стрічок інформагенцій, до яких легко можна отримати доступ), а також про те, чого ніхто навіть не сподівався довідатися. Знаходження новин залежить від пошуку. Репортер Ганс Леєндекер вказує на те, що для деяких людей в Німеччині навіть знаходження телефонного номера без допомоги секретаря вже є пошуком. Якщо газети хочуть залишатися на рівні та успішно боротися за споживача, їм слід акцентувати більше уваги на пошуку. Видавці ж газет у свою чергу повинні створювати умови для цього, забезпечуючи журналістів грошима, часом та незалежністю. Журналістські розслідування дорого коштують, вони можуть займати багато часу і не завжди приносять бажані результати. Однак, у перспективі витрати на таку журналістику того варті.

Незалежні оцінки. Окрім новин життєвою силою газет є оцінка. В ідеалі, вона повинна бути розумною, аргументованою, інколи навіть провокативною та полемічною. Нема нічого нуднішого за гарно збалансовані описи того, що власне читач бажає почути. Газети повинні пропонувати людям речі, про які їм би хотілося поговорити, стимулювати дискусії в коридорах на роботі, а потім ввечері в пабах. В Німеччині, проте, нині домінує культура консенсусу, особливо в тому, що стосується фактів. Проте, часи пристрасних суперечок ніколи не минуть. Тому газети повинні провокувати пристрасні дебати. Нема нічого кращого від старої доброї головної статті: саме тут редакційна команда сміливо висловлює свої думки, заявляючи свою позицію, або ж позицію одного зі своїх членів.

Нарешті, влучна мова. Мова є сировиною для журналістів та афродізіаком для приваблення читачів. Загальновідомо, що не існує нудних тем, є лише нудно написані тексти. Видавці сприймають письменників як орхідеї - дорогі та тендітні, адже ці митці мови є ключовими фігурами, вони стають колумністами, а також творцями великих репортажів, які ми спочатку не бажаємо дочитувати, проте, прочитавши кілька речень вже не можемо відірватися від тексту до самого його кінця. Володіння мовою є тим талантом, який газетні журналісти (на відміну від радійників, телевізійників та інтернетників) зобов'язані вдосконалювати. Інформація між рядків, чіткі спостереження, іронійне використання деталей, яскраве та незвичне вживання слів і можливо навіть сміх читача - це те, що прив'язує людей до газети.

Новини, оцінки, мова - це те, що завжди існувало, і що ніколи не зазнає змін.

На відміну від тих, хто показує розумні графіки на конференціях та розповідає про те, що хочуть почути рекламодавці, найуспішніші журналісти та шеф-редактори сьогодні це ті, хто є найбільш неспокійними, вимогливими та придирливими до себе. Вони впевнені у собі, проте ніколи до кінця не задоволені собою. Це ті, чия здатність до самокритики завжди сильніша від здатності до самовдоволення свою працею.

Майбутнє за тими журналістами та видавцями, які вірять в те, що газетний формат не помре доти, доки існуватиме можливість створювати нові газети та журнали з мільйонним накладом, доки дитяча щоденна газета може перетворюватися на найякісніше видання у країні (як ми це бачимо на прикладі Франції), а також, доки у людей зберігається цікавість до новин, оцінок та мови.

3.2 Газети і розвиток Інтернету

Історія Інтернету є історією приголомшливого успіху. Проте, це ще не все, Інтернет - це новий космос, котрий змінив і продовжує змінювати суспільство в більшій мірі, ніж нові технології транспорту. Першим кроком у напрямку до глобалізації були повітряні перевезення. Другим і переконливим кроком до неї став Інтернет. Будь-який уривок інформації є доступним будь-кому будь-де і будь-коли. Це радикально демократичне нововведення надало глобалізації надзвичайного поштовху. Інтернет став найбільшим, найнепохитнішим соціальним проектом в новітній історії, а також найбільшим актом перерозподілу: від багатих бідним, від носіїв знань до тих, хто цих знань потребує, від пересичених інформацією до голодних. В питаннях нових технологій та зростання добробуту економіки розвинених країн втрачають свої лідерські позиції по відношенню до економік країн, які стрімко розвиваються, таких як Індія, Китай та держави Східної Європи. Саме ці держави є справжніми конкурентами Старої Європи, адже «ті, хто починають думати, що вони щось собою являють, перестають це являти».

Один із шеф-редакторів відомої німецької газети запросив групу школярів відвідати редакцію. Він з гордістю розповідав їм про те, що аж до 11 години вечора співробітники редакції збирають новини, що нові комп'ютерні технології прискорили процес виготовлення друкарських плівок, дозволяючи друкувати їх буквально за кілька хвилин після внесення змін до текстів, що завдяки сучасній логістиці газета о четвертій ранку вже опиниться в мережах розповсюдження, звідки вона потрапить до пунктів продажу по всій Німеччині і вже о шостій ранку буде доступна читачам. Говорячи все це, редактор хотів продемонструвати, що його газета є практично досконалою. Пишаючись собою та своїм виданням, шеф-редактор попросив ставити запитання. Один із учнів підняв руку і запитав наступне: «Чи це означає, що ви формуєте зміст газети лише до 11 години вечора, і що після того і аж до ранку ніяких змін до неї не вноситимуть?» «Так, звичайно», - відповів шеф-редактор. «Тоді навіщо нам чекати аж до ранку? Ви можете надіслати нам газету по e-mail об 11 вечора», - сказав учень. Шеф-редактор був вражений, зрозумівши, що за всіх своїх спроб стати швидкою, друкована преса залишатиметься в замкненому колі.

Цей приклад є дуже симптоматичним для змалювання непевності нашої індустрії. Колективна нудьга зараз значно вища, ніж це було впродовж довгого часу. Звісно, для видавців газет криза трапляється не вперше.

Коли Йоган Каролус 401 рік тому вперше надрукував газету в Страсбурзі, то цей проект вже через 20 днів пішов у небуття. Тоді видавець поскаржився в мерію на друкарів фальшивих газет, які руйнували його бізнес. Таким чином, історія видання газет почалася із кризи - кризи авторського права. Близько 1900 року сталася криза якості через тривіалізацію та брутальність матеріалів преси. Десь через 50 років виникла нова серйозна криза, коли виклик газетам трапився у зв'язку із появою та поширенням телебачення. Потім з'явилася газета « Bild », і якщо у 1900 році лише 10 відсотків населення Німеччини читало газети, століття поспіль ця цифра зросла до 73 відсотків. У 1990 році Біл Гейтс пророкував зникнення друкованих газет до 2000 року. Він помилився. У 2000 році видавці газет отримали найбільші прибутки за всю історію газетярства.

Над газетною індустрією нависло найважливіше запитання - чи проживе іще 100 років сучасний формат газет, котрий нещодавно відсвяткував 400 років від початку свого існування, і зараз переживає не найкращі свої часи. Відповідь на це запитання - так і ні. В якості посередника у передачі інформації - ні, але як посередник у передачі ідей - так. В питанні передачі інформації газети буде замінено електронними газетами. Проте, газети залишаться життєво необхідними для існування журналістики. Інтернет не зможе стати новою газетою, оскільки він є докорінно іншим видом медіа, причому не просто новим видом передачі інформації, але й новим медіа з точки зору креативу. Згідно із Ріплом це означатиме, що Інтернет далі існуватиме поряд із вже усталеними видами медіа, не заміщуючи їх.

Між глобалізованою Інтернет-журналістикою та газетною журналістикою існує фундаментальна відмінність. Вони виконують докорінно відмінні функції. Завдяки Інтернету я отримую більш швидкий доступ до інформації про те, що я знаю і що мене цікавить. Якщо я хочу щось дізнатися про певну хворобу, то я йду в Інтернет. Кілька лінків поспіль я перебуваю вже на спеціальному ортопедичному сайті, а ще через декілька секунд пошукач вже видає мені інформацію про лікаря, який зможе вилікувати моє захворювання. Водночас, в газеті я дізнаюся про речі, яких я раніше не знав, проте, які могли б мене зацікавити. Я хотів прочитати щось про болі в спині, а закінчив читання інформацією про відпочинок на Мальдівах. Газета подає інформацію вшир, а Інтернет - вглибину. Газета працює горизонтально, а Інтернет - вертикально. Другою важливою відмінністю є те, що в Інтернеті користувач керує журналістом, у газеті ж навпаки - читача скеровують. Інтернет поставив цю ієрархію з ніг на голову. Він є безумовно анти-авторитарним та глибоко демократичним. У той же час, газета є переконливо авторитарною.

Більшість контенту, який пропонують електронні версії газетних брендів, і близько не передає всього технічного та креативного потенціалу Інтернету. Візьмемо для прикладу ключову новину - вибухи в Московському метрополітені. Газети, що виходять наступного дня після теракту подають застарілу інформацію, телебачення ж повторює знову і знову ті ж самі факти. А Інтернет? Він має всі підстави перемогти у цьому новинарному змаганні. Однак, більшість сайтів просто повторюють інформацію зі стрічок інформаційних агенцій і додають факти лише трохи швидше, ніж їхні колеги в газетних редакціях.

Чи є така ситуація майбутнім. Так, але лише частковим майбутнім. Проте, що це означатиме для газет? Чи доведеться їм стати гнучкими, інтерактивними та діяти згідно із вимогами читачів? Чи доведеться їм стати чимось на зразок фаст-фуду, товару на вимогу? Чи слід їм наслідувати Інтернет? Я думаю, що ні. Газетам варто сконцентрувати увагу на своїх сильних сторонах, що означає бути горизонтальним видом медіа, який створюватиме і задовольнятиме бажання та інтереси, про наявність яких у себе читачі навіть не здогадувалися. Як і раніше, саме в цій вимозі і полягатиме майбутнє газет, байдуже, чи вони будуть розповсюджуватися в паперовому, чи в електронному варіанті. Єдине, в чому я переконана, так це в тому, що майбутнє газет, як і інших документів є цифровим.

Їх перестануть друкувати на папері, як тільки виникнуть електронні газети, що відповідатимуть наступним критеріям: вони повинні бути тонкими, гнучкими та придатними для того, аби їх скурити в трубочку, здатними відображати якісні кольорові картинки та забезпечувати повний спектр маніпуляцій із ним через екран. Окрім того, користування ними повинно стати можливим без важких батарей та підзарядок, і нарешті такі газети повинні бути дешевими. Згодом ми зможемо користуватися такими газетами без мобільних телефонів та кулькових ручок. Потім, стане можливими передплачувати їх шляхом простого клікання на клавішу.

4. Порівняльна характеристика газет «Голос України» та «Казковий вечір»

"Голос України" - загальнополітична газета з пріоритетним висвітленням діяльності парламенту: керівництва ВР, комітетів, депутатських фракцій і груп, окремих депутатів, у ній роз'яснюються прийняті закони та інші нормативно-правові акти України, забезпечується гласність і виконанні законів. Необхідність створення власного друкованого органу, не залежного від інших гілок влади, Верховна Рада реалізувала постановою від 16 жовтня 1990 року. Саме цим документом визначалась назва газети та час початку видання.

Отож перший номер "Голос України" вийшов у світ 1 січня 1991 року (формат А-3, 8-16 сторінок, тираж 172,5 тис. примірників).

Відповідно до прийнятого у жовтні 1998 року рішення Верховної Ради України, кожна депутатська фракція (група), а також кожний комітет Верховної Ради мають у газеті "Голос України" щомісячну квоту обсягом газетної сторінки формату А-3, пропорційну чисельності депутатської фракції (групи) або комітету. Квота у разі невикористання не переходить.

Друк матеріалів Верховної Ради всіх напрямів і рівнів здійснюється на підставі ст. 23 Закону "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", де зазначається: "Для висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, виступів народних депутатів України, депутатів сільських, селищних, районних, міських і обласних рад у державних друкованих засобах масової інформації, що фінансуються відповідно за рахунок державного або місцевих бюджетів, відводиться не більше 20 відсотків газетної площі кожного номера. У недержавних друкованих засобах масової інформації відомості про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, виступи депутатів усіх рівнів можуть друкуватися на договірних засадах відповідно до законодавства України".

Отож перший номер "Голос України" вийшов у світ 1 січня 1991 року (формат А-3, 8-16 сторінок, тираж 172,5 тис. примірників).

"Голос України" виходить двома мовами - українською і російською. Газета має власних кореспондентів в усіх регіонах України і за кордоном. "Голос України" не є і, в принципі, не може бути однопартійною або газетою окремих груп, бо презентує політично різноголосий парламент. Саме цим зумовлюється незалежний і політично незаангажований характер газети, колектив якої сповідує найвищий принцип журналістики - свободу слова, а автори газети мають змогу взяти участь у дискусії та висловити полярні думки з найрізноманітніших тем суспільного життя.

Крім суто роботи парламенту, газета розповідає про становлення місцевого самоврядування, актуальні проблеми державотворення, про проблеми соціально-економічних перетворень та соціального захисту населення, про питання зміцнення правопорядку та законності, висвітлює культурне життя держави - власне, розмаїття тем визначається діяльністю комітетів ВР. За дорученням парламенту "Голос України" публікує закони, міжнародні договори, постанови та інші акти Верховної Ради, проекти нормативно-правових документів, які потребують негайного широкого народного обговорення.

Газета не публікує матеріали, що закликають до ліквідації незалежності України, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності держави, порушення суверенітету України, розпалювання міжетнічної, расової, міжнаціональної, релігійної ворожнечі, а також інші матеріали, які суперечать нормам чинного законодавства та моралі. Висвітлення політико-правової позиції, виходячи з пріоритетів конституційних засад державного ладу, захисту інтересів громадян, балансу політичних сил (лівого, центристського або правого спрямування), принципу рівності різних форм власності - завдання "Голосу України".

Незалежна, юридично виважена, послідовна позиція газети реалізується в конкретних матеріалах, в їх акумуляції, а також у верстці, доборі фактів, загостренні або актуалізації питань. Парламент, як неоднорідне утворення, завжди концентруватиме різні погляди, ідеї, думки. Настільки різні, наскільки різнобарвним є суспільство. Отож усі аспекти парламентського життя мають бути представлені на сторінках "Голосу України". Висвітлюючи діяльність керівництва ВР, газета виходить із того, що глава парламенту, його заступники є високими посадовими особами, які за своїми обов'язками виступають від імені парламенту на загальнодержавному рівні, а також у міжнародних відносинах. Незалежно від того, хто займає зазначені посади, "Голос України" має інформувати громадськість про їхню багатовекторну роботу.

«Казковий вечір» - дитяча щотижнева повнокольорова газета для дбайливих батьків, заснована ТОВ „Видавничий Дім «Казковий вечір»“ (перший номер вийшов у світ 24 серпня 2000 року), що видається українською мовою. Газета виходить щотижнево українською мовою обсягом 8 шпальт формату А3 на офсеті, кольоровість 4+4. Географія розповсюдження - Україна, та надходять листи і з Іспанії, Португалії, Росії, Канади, Німеччини. Щотижневий наклад коливається від 18 000 до 72 000, загальний за 10 років склав понад 11 000 000 примірників.

Головна ідея - допомогти дітям увійти у світ читання. Основний тематичний матеріал газети - 7 казок на 7 днів тижня, які чудово проілюстровані художниками-мультиплікаторами саме для цього видання. Рекомендована Українською Спілкою Професійних Учителів. В газеті створено власну образотворчу стилістику та декілька десятків шрифтів. Усі казки обробляються відповідно до вікових особливостей сприйняття читачів і з урахуванням рекомендацій психолога газети.

Співавтор концепції та головний редактор із першого дня й донині Суворова Людмила Вікторівна, яка 2000 року з відзнакою закінчила національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. Саме вона змогла не тільки об'єднати фахівців навколо нелегкої теми дитячого видавництва, а й створити власні літературний та образотворчий стилі видання.

На сторінках - чудово ілюстровані казки (народні, авторські та дитячі), пізнавальні рубрики: «Таємниці Всесвіту», «Лапи, крила та хвости», «Справжнє диво», «Пояснючка», «Пальчики оближеш», «Невгамовний пензлик», «Спортмайданчик», «Веселинка» - поради психолога, цікаві кросворди, різноманітні розвиваючі завдання та конкурси з дивовижними призами.

2000 року видання отримало найвищу нагороду в галузі журналістики «Золоте перо» в номінації «Краща газета для дітей». 2002 року - в номінації «Найавторитетніший дитячий тижневик України».

Висновки

Будь-яка сфера людської діяльності так чи інакше пов'язана з документами і не обходиться без них. Читаючи книжку, журнал, газету, переглядаючи фільм чи фотографію, людина отримує, запам'ятовує, накопичує і використовує інформацію.

Вважаю, що газета - повноцінний різновид документу, адже вона має всі його обов'язкові ознаки і може виконувати всі зазначені функції, має елемент - статтю.

Навіть у майбутньому люди читатимуть газети вранці, байдуже на папері, чи на електронному пристрої, головне щоби газетні матеріали співвідносилися із обставинами їхнього життя, їхніми проблемами та мріями. Іншими словами, якщо газети приваблюватимуть читачів своїми новинами, ідеями та мовою.

В кінці XX століття, з появою Інтернету, куди пішла значна частина рекламних оголошень, газети почали переживати певну кризу. Відповіддю на цю кризу для багатьох газет став перехід в таблоїдний формат, що дозволяє економити папір, а також привертати коротшими і емоційнішими статтями велика кількість молодих динамічних читачів, які залишалися неохопленими колишніми консервативними газетами. Проте, перехід у формат таблоїду не є для сучасних газет панацеєю і не завжди приносить очікуваний економічний ефект. В даний час більшість газет миру знаходяться в пошуку нових форм подачі матеріалів і залучення читачів і рекламодавців.

Список використаних джерел

Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» // Голос України. - 1992. - 8 грудня.

ДСТУ 2392-94. Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення. - К., 1994.

Виноградов Г., Жуков И. Полиграфическое производство. - М., 1983.

Галкин С. И. Оформление газеты и журнала: от элемента к системе. Общее и особенное в художественно-техническом конструировании периодических изданий. - М., 1984.

Зиновьева Н. Б. Документоведение. - М.: ИПО Профиздат, 2001. - 208 с.

Зиновьева Н.Б., Саяпина ИА., Пашнина И.И. Документ в коммуникации и восприятии: Лекции по курсу Документоведение . - Краснодар, 1995. - 58 с.

Іванов В. Ф. Техніка оформлення газети. - К., 2000. - 122 с.

Ілюшенко М. П., Кузнєцова Т. В., Лівшиц Я. З. Документознавство. Документ і системи документації. - К, 1998.

Коваль А.П. Культура ділового мовлення. - К.: Вища школа, 1982. - 296 с.

Кузнецов И. Н. Делопроизводство. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К0», 2006. - 520 с.

Кулешов С. Г. Документознавство: Історія. Теоретичні основи / УДНДІАСД; Держ. акад. керів. кадрів культури і мистецтв. - К., 2000. - 162 с.

Кушнаренко Н.Н. Документоведение. - К.: Т-во Знання , КОО, 2007. - 460 с.

Медушевская О. М. Теоретические проблемы источниковедения. - М.: МГИАИ., 1977. - 224 с.

Москаленко А. З., Губернський Л. В., Іванов В. Ф. Основи масово-інформаційної діяльності. - К., 1999. - 212 с.

Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. - К.: Вежа, 1994. - С. 142 - 149.

Швецова-Водка Г. Документ і книга в системі соціальних комунікацій / Рівнен. держ. гуманітар. ун-т. - Рівне, 2001. - 438 с.

Науково-технічна термінологія: Навч.-метод. комплекс навч. дисципліни «Науково-технічна термінологія» для студ. спец. 6.020100 - Документознавство та інформаційна діяльність / А.В.Ліпінська (уклад.). - К.: ВМУРоЛ «Україна», 2003. - 158 с.

Размещено на Allbest.ru

...