Українські видання в Коломиї (друга половина ХІХ-ХХ ст.): історико-функціональний і тематичний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

УДК 655.1 (09) (477.8)

Українські видання в Коломиї (друга половина ХІХ ХХ ст.):

історико-функціональний і тематичний аспекти

Спеціальність 10.01.08 журналістика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Васильчук Микола Миколайович

Київ 2003



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української преси факультету журналістики Львівського національного університету ім І.Франка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Лизанчук Василь Васильович, Львівський національний університет ім. І.Франка, завідувач кафедри радіомовлення і телебачення факультету журналістики.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Черняков Борис Іванович, Інститут журналістики Київського національного університету ім.Т.Шевченка, кафедра теорії масової комунікації.

доктор історичних наук Романюк Мирослав Миколайович, Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України, заступник директора з наукової роботи, керівник Науково-дослідного центру періодики.

Провідна установа: кафедра видавничої справи і редагування Української академії друкарства ім. І.Федорова Міністерства освіти і науки України (м.Львів).

Захист дисертації відбудеться “10” лютого 2003 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м.Київ-119, вул. Мель-никова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м.Київ, вул. Володи-мирська, 58).

Автореферат розісланий “10” січня 2003 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор філологічних наук Сидоренко Н.М.



АНОТАЦІЯ

Васильчук М.М. Українські видання в Коломиї (друга половина ХІХ ХХ ст.): історико-функціональний і тематичний аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 - журналістика. Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

Роботу присвячено зародженню, становленню і розвитку друкарства як першооснови видавничої справи та журналістики в м.Коломиї Івано-Франківської обл. Відтворено об'єктивну картину видавничого процесу як цілісного явища зі своїми особливостями, позитивними й негативними моментами; показано складний шлях пошуку національних орієнтирів в умовах австро-угорської та польської займанщини, спроби зберегти традиції в умовах радянського тоталітаризму; висвітлено роль видавничої справи у національному відродженні та державному будівництві.

Показано роль книговидання, журналістики у налагодженні контактів Галичини з Великою Україною, устійненні ідей соборності українських земель. Результати дослідження засвідчили, що друкарство, книговидання, журналістика в Коломиї гармонійно вписуються у загальний розвиток друкованого слова в Галичині, однак, мають свої прикметні риси, пріорітети; вони є етноформуючими.

У додатках до роботи представлено історико-бібліографічні довідки про 32 українські друкарні м.Коломиї та матеріали до національної бібліографії. видавничий друкарство журналістика національний

Ключові слова: друкарня, видавнича справа, видавництво, редакція, часопис, книга, редакційний і видавничий процеси, цензурні утиски, інформаційний простір, аналіз.



АННОТАЦИЯ

Васильчук Н.Н. Украинские издания в Коломые (вторая половина ХІХХХ в.): историко-функциональный и тематический аспекты. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.08 журналистика. Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

Работа посвящена зарождению, становлению и развитию типографского дела базы для книгоиздания и журналистики в г.Коломыя Ивано-Франковской обл. Реконструировано объективную картину издательского процесса как целостного явления со своими особенностями, положительными и отрицательными моментами; показано сложный путь поиска национальных ориентиров в условиях австро-венгерской оккупации, попытки сберечь традиции в условиях советского тоталитаризма; роль издательского дела в национальном возрождении и государственном строительстве. Предложено оригинальную периодизацию, отражающую реалии издательского движения в Коломые в контексте общественно-политических событий в регионе.

Работа состоит из введения, пяти основных разделов, выводов, а также приложений.

Во введении к работе рассказывается об актуальности исследования, связи работы с научными программами, планами, темами; обозначена цель и задания диссертации, научная новизна, практическое значение полученных результатов, теоретическая значимость, а также апробация результатов исследования.

В первом разделе “Историография и источники” проанализировано основные этапы развития украинской историографии журналистики, охарактеризовано источники исследуемой проблемы.

Во втором разделе - “Украинские типографии в Коломые основа национальной прессы и книгоиздания австро-венгерского периода (вторая половина ХІХ в. - 1918 г.)”- исследуется ранний этап издательского дела, ограничивающийся периодом завершения австро-венгерского владычества. Здесь показано преемственность культурных традиций г.Коломыи, связанных с деятельностью “Русской троицы”, освещена роль братьев Ф. и М.Белоусов в основании и развитии типографии. Исследуется выход первой украинской газеты в провинциальных центрах Галиции “Голос народный” (1865). Рассказывается о становлении и развитии журналистики г.Коломыя, связанной с появлением и существованием целого ряда газет и журналов. В поле зрения автора -- новые веяния в тематическом спектре газет - на смену москвофильской прессе приходит народовская, национально-патриотическая, сечевая. Рассказывается о деятельности крупных книгоиздателей Ю.Насальского, Я.Оренштайна.

В третьем разделе - “Роль печатного слова в формировании национального самосознания украинцев (19181939 гг.)”- рассказывается о прессе в период Западно-Украинской Народной Республики, ее роли в борьбе за украинскую государственность. Показана роль печатного слова в объединении нации после поражения национально-освободительного движения в период польской оккупации.

Четвертый раздел работы - “Периодические издания в Коломые во время Второй мировой войны и в советский период (1939 - конец 1980-х гг.)”- содержит характеристику новой ситуации, в которой типографии, пресса, книгоиздание попали под строгий государственный контроль, стали слагаемыми мощной идеологической системы. Показана неудавшаяся попытка возродить украинскую прессу и книгоиздание в Коломые во времена немецкой оккупации, неэффективное реформирование издательского дела во времена хрущевской политической оттепели.

В пятом разделе “Современная печать и книгоиздание в Коломые (август 1991 2000 гг.)” автор детально рассматривает реальные шаги к возрождению в Коломые не подцензурной прессы, книгоиздания. Это благоприятствовало активному развитию демократической периодической прессы местных советов народных депутатов, ставшей после августа 1991 г. прессой органов власти молодого украинского государства.

Автор показал роль книгоиздания, журналистики в установлении контактов Галиции с Великой Украиной, укреплении идей соборности украинских земель.

Результаты исследования показали, что типографское дело, книгоиздание, журналистика в Коломые гармонично вписываются в общее развитие печатного слова в Галиции, однако, имеют свои особенности, приоритеты; они - этноформирующие.

В приложении к работе представлены историко-библиографические справки о 32 украинских типографиях г.Коломыя, а также материалы к национальной библиографии.

Ключевые слова: типография, издательское дело, издательство, редакция, газета, книга, редакционный и издательский процессы, цензурное давление, информационное пространство, анализ.



ANNOTATION

Vasylchuk M.M. The Ukrainian publications in Kolomyia (the second half of the XIXXX century): the historic-functional and thematic aspects. Manuscript.

Thesis for a Candidate of Philological Sciences` degree in speciality 10.01.08 journalism. Institute of Journalism, Kyiv Taras Shevchenko National University, Kyiv, 2002.

The dissertation is dedicated to the birth, formation and development of printing as the fundamental principle of publishing and journalism in the town of Kolomyia Ivano Frankivsk region. The objective picture of the publishing process as a complete phenomenon with its peculiarities, positive and negative moments is reconstructed, the complex way of searching of national orientation in the conditions of the Austro-Hungarian occupation and the attempts to preserve the traditions in the conditions of the Soviet totalitarism are shown; the role of the publishing in the national rebirth and state building is investigated.

The role of book-publishing and journalism in establishing contacts of Galicia with the Great Ukraine and in strengthening the ideas of the Sobor`s Ukrainian lands is shown. The results of the research assert that printing, book-publishing, journalism in Kolomyia are harmoniously connected with the general development of printing in Galicia, though, they have their distinguishing features, priorities: they are ethnoforming.

In the appendix to the work historic-bibliographic information of 32 printing-houses in Kolomyia is represented.

Key words: printing-house, publishing, publishing house, editorship, newspaper, book, editorial and publishing processes, censorship oppression, informatijn scope, analysis.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Місто Коломия Івано-Франківської області - унікальний видавничий центр української провінції, де 1864 р. започатковано світське українське книгодрукування, а 1865 р. - газетярство. Тут упродовж другої половини ХІХ ХХ ст. діяли 32 українські друкарні, які стали базою для українського книговидання (більш як 3 тис. найменувань книг і брошур) та періодики (більш як 140 найменувань українських періодичних видань). У певні періоди історії рівень розвитку друкарства і книговидання в Коломиї стояв на другому місці після Львова. Сучасна поліграфічна база, належний інтелектуальний потенціал спричинили до того, що коломийські періодичні видання розповсюджувались не лише в західноукраїнському регіоні, а й у країнах Західної Європи, Близького Сходу, Америці. Діяльність коломийської періодичної преси та книжкових видавництв привертала увагу авторів з Великої України, сприяла єднанню українського народу, розділеного кордоном. Усе це свідчить про особливе місце Коломиї в історії української видавничої справи. Без осмислення ролі Коломиї в формуванні, розвитку та утвердженні державотворчих устремлінь у регіоні не можна скласти й всебічного уявлення про роль друкованого слова в пропаганді та утвердженні державницьких ідей на рівні загальноукраїнському. Отож, актуальність теми зумовлюється недослідженістю проблеми; постійним і тривким інтересом як з боку науковців, журналістів і видавців, так і громадськості, читацького загалу до історії, культури України, зокрема ролі преси і книговидання у процесі національної самоідентифікації українців у Галичині; необхідністю показати феномен Коломиї в розвитку української преси, розбудові національної видавничої справи. Важливим чинником стало і те, що в порушеній темі дисертаційного дослідження сконцентровані не лише суто пресознавчі проблеми, а й проблеми суміжних наук: історії, політології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з розроблюваною на факультеті журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка науковою програмою “Українська журналістика у міжнародному контексті: історичний та теоретичний аспекти” і дослідженням “Соціально-політичні і теоретичні аспекти української періодики”, що проводить кафедра української преси. Наукова проблематика дисертаційної праці безпосередньо пов'язана з лекційним курсом “Історія української журналістики”. Водночас робота є складовою частиною комплексного вивчення історії української періодики та видавничої справи ХVIIIXX ст., яку проводить Науково-дослідний центр періодики Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України.

Мета роботи обумовлена необхідністю створення науково-об'єктивної праці з українського журналістикознавства, невід'ємною складовою цього є всебічне вивчення історії, тенденцій розвитку, ролі видавничої справи в Коломиї у формуванні та утвердженні державотворчих устремлінь у регіоні. Для здійснення цієї мети треба було виконати завдання:

проаналізувати стан дослідження проблеми, визначити об'єктивність і повноту її науково-теоретичного осмислення;

-відтворити в хронологічній послідовності процес зародження, становлення і розвитку книговидання та газетярства в Коломиї;

-з'ясувати суспільно-політичну значимість коломийських видань у національному відродженні та державному будівництві;

проаналізувати найхарактерніші мовностилістичні і жанрові особливості українських видань у Коломиї;

показати феномен Коломиї в розвитку української преси, розбудові національної видавничої справи.

Об'єктом дослідження дисертації стали українські книги і періодичні видання Коломиї другої половини ХІХ ХХ ст., зародження й особливості розвитку друкарень в окремо взятому українському регіоні як першооснови становлення і діяльності регіональних журналістики, видавничої справи. Все це з погляду їхнього впливу на кристалізацію ідеї української самобутності, національної окремішньості і державницьких устремлінь. Автор не ставив собі за мету охарактеризувати всі українські видання Коломиї увагу звернуто лише на видання національно-патріотичного спрямування.

Предмет дослідження вивчення структури, змістової наповненості української преси м.Коломиї, її тематичної спрямованості; особливостей друкарства і книговидавничої справи в м.Коломиї в контексті основних тенденцій розвитку в західноукраїнському регіоні.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХІХ ст. - ХХ ст., тобто, з часу появи в м.Коломиї друкарні, книговидання і газетярства, і до періоду становлення і розбудови української державності.

Територіальні межі дослідження охоплюють м.Коломию, яке в досліджуваний період входило до складу Австрійської (до 1867 р.) та Австро-Угорської імперії (до 1918 р.), перебувало в складі ЗУНРУНР (191819 рр.), було зайняте румунськими та польськими військами (1919 р.) і до 1939 р. перебувало в складі Другої Річпосполити Польської. 193941 і 194491 рр. м.Коломия належало до УРСР, а в період німецької окупації 194144 рр. до дистрикту Галичина Генеральної губернії. З 1991 р. м.Коломия районний центр Івано-Франківської обл. самостійної Української держави.

Методологічна основа дослідження визначена системою принципів (історизм, наукова об'єктивність, комплексність, достовірність) і методів, теоретичних узагальнень історико-журналістського знання. У дисертаційному дослідженні використано поєднання загальнонаукового принципу об'єктивності, аналітичних і синтетичних методів (конкретно-історичного, порівняльного) та специфічних методів з історії й теорії поліграфії, книгознавства, пресознавства. В роботі також застосовано порівняльно-аналітичний, бібліографічно-описовий, проблемно-хронологічний, жанрово-видовий методи.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першою в українському журналістикознавстві спробою цілісного дослідження розвитку книговидання і газетярства в окремо взятому українському провінційному місті - Коломиї. Простежено особливості розвитку друкарень як першооснови книговидання і журналістики, здійснено комплексний аналіз особливостей становлення і розвитку всіх трьох складових проблеми - друкарства, книговидання, журналістики. Зібраний автором фактичний матеріал дав змогу систематизувати, об'єктивно відтворити і проаналізувати розвиток книговидання і журналістики в Коломиї в контексті суспільно-політичних реалій.

Дисертантом здійснено цілісне вивчення передумов зародження, історії створення та особливостей функціонування 32 українських друкарень м.Коломиї, показано мережу часописів, розвиток українського книговидання в місті.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження та висновки можуть бути використані при подальшому вивченні історії українського друкарства, книговидання та журналістики, при підготовці курсів лекцій, довідників, підручників, навчальних посібників з історії журналістики і книговидання в Україні, а також при вивченні питань про тяжіння Західної України до об'єднання з Великою Україною, боротьбу за державність України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат й опубліковані наукові статті, в яких викладено основні положення наукової роботи, здобувач виконав самостійно.

Апробація результатів дослідження. Рукопис роботи обговорено на спільному засіданні кафедри української преси та кафедри телебачення і радіомовлення Львівського національного університету ім. Івана Франка Міністерства освіти і науки України. Основні положення дисертації викладено в трьох публікаціях у фахових наукових збірниках, у власному фаховому біобібліографічному словнику, а також у власній книзі і чотирьох брошурах, в серії словникових статей в енциклопедичних довідниках (понад тридцять позицій), статтях у колективних збірниках, журналах, передмовах до книг. Матеріали дослідження доповідалися на наукових конференціях “Роль і місце західноукраїнської провінції в розвитку національної видавничої справи” (Коломия, 1994), міжнародних наукових конференціях “Проблеми Гуцульщини” (Косів, 1993), “Гуцульщина: наука, освіта, культура” (Коломия, 2000), використані у серії лекцій з історії видавничої справи та літератури, прочитаних у навчальних закладах Коломиї І-ІІ рівнів акредитації, на курсах учителів-філологів Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків (151 сторінка), списку використаних джерел (445 позицій), додатків “Українські друкарні Коломиї (18642000 рр.): історико-бібліографічні довідки” та “Матеріали до національної бібліографії”. Загальний обсяг дисертації 248 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі висвітлено актуальність теми дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, охарактеризовано об'єкт, предмет і мету дослідження, наукову новизну, теоретичну значущість, практичне значення й апробацію результатів, отриманих у ході дослідження.

У першому розділі “Історіографія та джерела” проаналізовано основні етапи розвитку української історіографії журналістики, охарактеризовано джерела досліджуваної проблеми.

У підрозділі 1.1. “Історіографія проблеми” відзначено, що першість у цілеспрямованому збиранні відомостей про видавничий процес належить І.Левицькому, який у бібліографічних працях покликався на коломийські періодичні видання. Одним із перших до теми української преси в Коломиї звернувся історик І.Кревецький (1904), який порівнював кількість часописів, які виходять у Львові, Чернівцях, Коломиї.

Відомості про 22 коломийські часописи подав у праці “Бібліографія української преси. 18161916” (1930) В.Ігнатієнко. Окремі з коломийських видань розглядалися в статтях у часописах “Нова Зоря” (1934) та “Новий час” (1936). Є.-Ю.Пеленський (1937) у статті про українську пресу до Першої світової війни торкався питання про періодику в Коломиї. Про окремих видавців та коломийські періодичні видання подала довідки Українська Загальна Енциклопедія (19301935). Це не були праці, присвячені коломийській пресі як самостійному явищу.

Про радянофільську коломийську періодику згадували повоєнних років, найчастіше в контексті об'єднання Західної України з УРСР 1939 р. З фахових пресознавчих досліджень на цю тему стаття Я.Дашкевича (“Український історичний журнал”, 1959), монографії Й.Цьоха (1966) та М.Олексюка (1973).

З популяризаторськими газетними статтями про братів Білоусів виступали І.Білинкевич (“Червоний прапор”, 1971), М.Костів (“Зоря Радехівщини”, 1988), М.Савчук (“Комсомольський прапор”, 1988). До початку 1990-х рр. вивчення видавничої справи в Коломиї було фрагментарним, часто тенденційним.

За межами України робились спроби подати інформацію про коломийську періодику: праця з історії преси А.Животка (1937), стаття про українську періодику в загальній частині Енциклопедії Українознавства (1949).

В історико-статистичному нарисі про українську пресу з перспективи 150-ліття (1974) Ю.Тернопільський подав відомості про виставки української преси, де було представлено продукцію коломийських видавництв. Дослідження В.Бачинського про пресу ЗУНР, опубліковане в “Новому часі”, передрукував у збірнику матеріалів з історії УГА Д.Микитюк (1975).

Видавничій справі в Коломиї спеціальні праці присвятили А.Курдидик і Б.Романенчук (1988) у збірнику статей “Коломия і Коломийщина”, виданому НТШ у Філадельфії. Деякі невідомі з інших джерел факти подають А.Животко в книзі з історії української преси (1990; перевидана в Україні 1999) та Є.Місило в бібліографії української преси Польщі і ЗУНР (1991).

Новий етап у вивченні видавничої справи в Коломиї розпочався в умовах незалежної Української держави, оскільки вільним став доступ до друкованих видань, які перебували на спецзберіганні.

Першим звернув увагу суто на періодику М.Савчук у брошурі “Часописи Коломиї (18651939)” (1991). Цей же дослідник у серії публікацій в Енциклопедії Коломийщини опублікував статті про друкарні М.Бойчука, Ф. і М.Білоусів (1998), накреслив панораму видавничої справи в Коломиї у довідкових статтях “Видавництво” та “Видання” (2000). Він першим (1991) наголосив на тому, що Коломия унікальний видавничий центр української провінції.

Дослідник І.Монолатій у каталозі коломийських книжкових видань 18641941 рр. (1993) описав коломийські друки. Стислі відомості про М. і Ф.Білоусів подали М.Трегуб та П.Арсенич у збірнику “Українська журналістика в іменах” (1995). Вагомий внесок у вивчення преси на Коломийщині зробили львівські дослідники М.Романюк і М.Галушко в історико-бібліографічному дослідженні “Українські часописи Коломиї (18651994 рр.)” (1996). Праця засвідчила, яким маловартісним був пошук попередніх авторів.

М.Вальо належить стаття про видавця Я.Оренштайна (“Літературний Львів”, 1994); ця стаття ввійшла в каталог видань Я.Оренштайна, який впорядкували О.Канчалаба та І.Гречко (1998 р.). М.Вальо автор статті про Я.Оренштайна в “Українській журналістиці в іменах” (1999).

У дослідження видавничої справи в Коломиї зробив внесок і автор цієї праці, опублікувавши книги, статті, бібліографічні покажчики.

У підрозділі 1.2. “Характеристика джерел” відзначено, що джерельну базу дослідження склали матеріали архівів, опубліковані документи, мемуари, періодичні й книжкові коломийські видання, зразки іншої поліграфічної продукції. Використано збірки коломийської періодики другої половини ХІХХХ ст., які зберігаються у Львівській науковій бібліотеці ім. В.Стефаника НАН України, Івано-Франківському обласному державному архіві, фондах Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського та Музею історії м.Коломиї.

При дослідженні періодики і книговидання автор вів пошуки й у приватних збірках краєзнавців і колекціонерів, де зберігаються окремі числа часописів, яких бракує у фондах бібліотек та архівів, книги та брошури, не представлені в бібліотеках та архівах.

Цінне першоджерело матеріали рукописного відділу Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України, зокрема матеріали до біографічного словника І.Левицького. Вони дали можливість відповісти на питання про те, як зароджувались у Коломиї друкарня, книговидання.

Автор 19902002 рр. здійснив низку польових записів і конспектів привселюдних виступів, а також спогадів старожилів Коломиї, учасників громадсько-політичного руху, людей, які 1920-х1990-х рр. займалися журналістикою, видавничою справою.

У другому розділі “Українські друкарні в Коломиї основа національної преси та книговидання австро-угорської доби (друга половина ХІХ ст. - 1918 р.)” - досліджується ранній етап видавничої справи в Коломиї, який обмежується періодом завершення австро-угорської займанщини в Галичині.

У підрозділі 2.1. “Становлення української видавничої справи в Коломиї” (1860-і 1890-і рр.)” автор відзначає, що друкарня тут виникла на ґрунті давніх національно-культурних традицій, які не переривались ще з 1830-х рр. Заснували друкарню брати Білоуси Теодор, директор гімназії, та Михайло, поліграфіст з досвідом роботи у друкарнях західноєвропейських міст. Печатню М.Білоуса і Спілки зареєструвало Галицьке намісництво у Львові 19 березня 1864 р. Ця дата і є відправною точкою в історії видавничої справи в Коломиї.

Першим виданням друкарні була брошура Т.Білоуса “О литературномъ русском обществђ”. У виданнях 18641867 рр. помітні єдині стилістичні особливості, правопис: з самого початку діяльності друкарня виконувала й функції видавництва.

Для формування громадської думки, показу позицій українців у сеймі (Т.Білоус 18611866 рр. був послом до Галицького сейму) потрібно було періодичне видання. Початок українській журналістиці в Коломиї було покладено 7 листопада 1865 р., коли вийшов перший номер газети “Голосъ народный” (18651868). Газета стала першим українським періодичним виданням у провінційних містах Західної України. Редагував її М.Білоус. Видання стояло на перешкоді польської денаціоналізаційної політики на Покутті, зверталося до ідей революції 1848 р.

Помітним явищем стало видання в Коломиї 18671868 рр. трьох випусків книги “Поезиі Юрия Городенчука Федьковича”, якій притаманні шевченківські мотиви.

Наступних років у Коломиї виходили часописи “Кропило” (1869), “Наука” (коломийський період - 18711876 рр.), газета “Русская Рада” (18711912). Газету “Русская Рада” видавав М.Білоус. Вона реально відображала суспільно-політичне й господарсько-економічне життя в краї, показувала події в світі. Це була найдовговічніша газета староруського і москвофільського напряму в Галичині. У другій половині 1870-х рр. з'явилися інші часописи, які не виходили за рамки москвофільських традицій. Окрему сторінку у видавничій справі в Коломиї становить діяльність старообрядців з Буковини, які тут видавали свої часописи, календарі, брошури; першим з цих видань був часопис “Старообрядецъ” (18781885).

Друкарня М.Білоуса протягом 1870-х рр. активно діяла як видавництво. Тут виходили різноманітні книги, які засвідчили високий рівень видавничої справи в Коломиї.

У процесі видавничої діяльності помітні тенденції до соборності українських земель: у газеті “Голосъ народный” було надруковано вірш Б.Білокерницького “Береза на могилђ Тараса Шевченка” (1866), О.Терлецький 1867 р. надрукував у М.Білоуса шевченківську листівку з віршем-посвятою О.Щавинського. Переспіви Шевченкових поезій, здійснені Ю.Федьковичем і видані в Коломиї 18671868 рр., посилили це тяжіння.

У перші десятиліття з часу появи в Коломиї друкарні тут розширювався спектр видань - виходили загальнополітичні, гумористичні, літературні, науково-популярні, педагогічні, дитячі періодичні видання.

У Галичині виникли передумови для появи політичних партій, які мали змінити порівняно слабко згуртованих москвофілів і народовців. 1890 р. у Львові почав виходити орган русько-української радикальної партії “Народ” (18901895). Фінансувався він на кошти від передплати, пожертви прихильників, зокрема і з Великої України. Серед інших, до його фінансування була причетна Леся Українка. Коломийський період цього двотижневика - 18921894 рр.; видавець і відповідальний редактор М.Павлик. Майже водночас з “Народом” почало виходити часопис “Хлібороб” (18911895), який у Львові редагував І.Франко; починаючи з восьмого числа “Хлібороб” друкувався в Коломиї під редакцією І.Герасимовича, С.Даниловича, М.Павлика.

1891 р. у Коломиї розпочала діяльність друкарня Я.Брука і Спілки. Вона співпрацювала з представниками різноманітних політичних партій, друкувала книги і періодику, в т.ч. часопис “Хлібороб”. Після публікації в часописі ці твори виходили окремими брошурами: “Роберт Брюс, король шотланський. Шотланська легенда” Лесі Українки (1894), “Оповідання про заздрих богів” (1894) М.Драгоманова та ін.

Молодий політик К.Трильовський у друкарні Я.Брука і Спілки друкував “часопись для робучого народа” - “Громада” (18961897).

У підрозділі 2.2. “Фахові особливості українських видань в Коломиї кінця 1890-х 1918 рр.” наголошено, що періодиці притаманні подальший поступ, орієнтація на національні пріоритети. 1901 р. розпочала діяльність друкарня В.Бравнера. Тут друкували тижневик “Поступ” (19031905). Часопис стояв на позиціях Української національно-демократичної партії, яка ставила собі за мету територіально-адміністративне відокремлення українців у складі Австро-Угорщини. Тут вперше опубліковано статтю І.Франка “Що таке поступ?”, видану в цій же друкарні окремою брошурою. З друкарні В.Бравнера у світ вийшов перший номер часопису “Хлопська правда” (1909, 1909), який видавав і редагував К.Трильовський, засновник січового руху. Видавнича діяльність К.Трильовського полягала й у виданні календарів, книг і брошур, які відображали ідеї січового руху, радикалізму. Все це створювало фундамент, на якому розбудовувався січовий рух.

Активно видавничою справою займався письменник, журналіст, викладач класичної філології Коломийської гімназії Ю.Насальський. У серії “Бібліотека для рускои молодежи” вийшло близько 170 видань (18941914). Виходили тут оригінальні та перекладні твори, серед яких “Сон літної ночі” (1903) В.Шекспіра.

Я.Оренштайн видавничою справою займався професійно, заснував видавництво “Галицька накладня” (19031916). Першою книгою був “Начерк історії української літератури” Б.Лепкого (1905). Тут видано більш як 150 книжкових випусків серії “Загальна бібліотека”; серед оригінальних і перекладних творів художньої літератури, книг зі статистики, соціології, філософії найпомітнішим було перше українське видання книги Ф.Ніцше “Так мовив Заратустра”. Я.Оренштайн видав 364 різновиди українських поштових листівок з видами природи, портретами письменників і громадських діячів, ілюстраціями до творів Т.Шевченка, М.Гоголя та ін.

Пресі передвоєнного десятиліття були притаманні станово-професійна спеціалізація, з'явились нові вчительські видання, учнівські і молодіжні часописи - “Съвітаннє” (1908), “Надія” (19091911), “Життя” (1911).

1903 р. у Коломиї почала діяти друкарня і літоргафія А.Мізевича. Помітним виданням була книга А.Крушельницького “Szkice z ukraiсskiej literatury wspуіczesnej” (1910), яка представляла польському читачеві І.Франка, В.Стефаника, І..Семанюка (Марка Черемшину), Л.Мартовича, М.Коцюбинського.

Газета “Прапор” (19081912) була органом українського народного вчительства Галичини. Ширшу аудиторію мав тижневик “Покутське слово” (19121913), зі сторінок якого не сходили теми визволення, незалежності та національного відродження у всіх сферах життя народу. Останнім з коломийських українських періодичних видань підавстрійського періоду був часопис “Коломийське слово” (1914). Газета представляла інтереси мешканців Покуття, наголошувала на значенні української преси в згуртуванні нації.

З початком Першої світової війни було перервано нормальний розвиток видавничої справи. 15 вересня 1914 р. перші бойові частини армії російського генерала О.Брусилова оволоділи Коломиєю. Окупація протривала до 17 лютого 1915 р.; друга хвиля окупації - з 12 травня до 10 червня 1915 р. Російська адміністрація заборонила в Галичині українську пресу, дозволено було лише проросійські та польські видання. З осені 1914 р. до листопада 1918 р. у Коломиї не виходило жодного періодичного видання.

В умовах війни справжньою перлиною друкарства була видана в друкарні В.Бравнера поема Т.Шевченка “Гайдамаки” (1915). З'явилася вона в екстремальних умовах у проміжку між двома російськими окупаціями, перед наближенням фронту.

Третій розділ ”Роль друкованого слова в формуванні національної самосвідомості українців (19181939 рр.) “ містить опис видань та аналіз діяльності видавництв у контексті суспільно-політичної ситуації.

У підрозділі 3.1. “Українська періодика в добу ЗУНРУНР (19181920 рр.)” відзначено, що в умовах розпаду Австро-Угорської імперії у ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. у Львові українці перебрали владу в свої руки. Водночас, у Коломиї на бік української влади перейшли 24 піхотний і 36 стрілецький полки. Уже вранці 1 листопада на вулицях Коломиї було вивішено синьо-жовті прапори, розповсюджено великі чотиримовні відозви про заснування ЗУНР. Очевидно, їх надруковано в друкарні А.Мізевича під управою Ф.Долінського. Тут же 10 листопада 1918 р. було відновлено видання української преси - вийшла перша газета доби ЗУНР “Покутський вістник” (19181919), її видавала Окружна національна рада. Газета мала завдання заповнити інформаційний вакуум, подавала відомості про події не лише в регіоні, а й про загальноукраїнські та міжнародні. Тижневик “Січовий голос” (19181919) видавав Український січовий союз, газета обстоювала ідеї творення і розвитку українського війська, оскільки це було послідовним продовженням ідей січового руху.

З початку грудня 1918 р. у Коломиї розпочала роботу друкарня Окружної військової команди (ОВК). Тут друкували видання державницького спрямування.

Після Акту злуки ЗУНР та УНР виявом нового політичного мислення був часопис “Громадський голос” (1919), орган Української радикальної партії, згодом орган Селянської радикальної партії. У березні було створено Центральне інформаційне бюро при Директорії УНР, почала діяти Коломийська філія інформбюро УНР, яке поширювало серед мешканців Покуття, Угорської України та Буковини офіційну інформацію про стан справ в Україні та світі. В Коломиї виходив інформаційний щоденник бюро “Новини” (1919); він подавав оперативну інформацію. Орган українського народного вчительства “Учительський голос” (1919) представляв педагогів Західної України, редагував його член Державного секретаріату ЗУНР О.Власійчук.

Перед наступом румунів, які зайняли Покуття, польські повстанці захопили важливі об'єкти Коломиї, в т.ч. й друкарню ОВК. Друкарні в Коломиї не діяли, українська преса не виходила. 21 серпня 1919 р. румунське військо здало Коломию польському військові. Перед загрозою Червоної Армії недавні вороги - поляки й українці - стали союзниками. Втікаючи перед наступом Червоної Армії, в Коломиї опинилася редакція щоденної газети “Україна” (19191920), створеної у Кам'янці-Подільському; газета до цього виходила у Вінниці, Станіславі. Найдраматичніший період існування газети припав на Коломию, де вийшли останні чотири числа (1920). Редакція містилася на залізничній станції Коломия, у вагоні ч.19605. Це була остання з газет доби української державності в Коломиї.

У підрозділі 3.2. “Видання періоду становлення організаційних форм суспільно-політичного життя українців Галичини (19201926 рр.)” йдеться про те, що Галичину зайняли польські війська, українська преса не виходила. Остаточне вирішення питання про міжнародний правовий статус західноукраїнських земель відкладалося (аж 1923 р. західні держави погодилися, щоб краєм правила Польща). У Коломиї 19 червня 1921 р. відновлено видання української преси - почав виходити тижневик “Покуття” (1921). У першому ж номері газети було заявлено про витоки нового видання з преси доби ЗУНР. Газета демонструвала зразки публіцистики, просякнутої аналізом причин невдач і поразок визвольних змагань.

На національно-патріотичних позиціях стояла й низка інших періодичних видань - “Молода громада” (1922), “Радикальний голос” (1922), “Українська праця” (1922), “Право народу” (1923) та ін. Ці видання здебільшого відображали певні течії в національному громадсько-політичному житті, мали добру інформаційну насиченість.

Крім цих видань у Коломиї міжвоєнного періоду виділялись: часописи для жінок, станово-релігійні, торгово-промислові, молодіжні, соціалістичні. Міжнародного розголосу набув часопис “Жіноча доля” (19251939). Почав виходити євангелистський часопис “Віра і наука”(19251939).

У міжвоєнний період в Коломиї нетривалий час діяли книжкові видавництва: ім. Драгоманова (1921), “Бистриця” (19211923), “Дрібна книгозбірня” (1923) та ін. Внесок у книговидання в Коломиї зробили видавництва “Запорожець” (1918, 19241934), “Трембіта” (19221929), ОКА (19201939), “Дружність” (19261938) та ін. Продовжували діяти “Видавнича спілка українського вчительства” (19091928), “Загальна книгозбірня” (19131942). Вони наповнювали інформаційний простір найрізноманітнішою друкованою продукцією.

У підрозділі 3.3. “Видавнича справа в період загострення українсько-польських відносин (19271939 рр.)” розповідається про подальший розвиток видавничої справи в Коломиї. Активно розгорнув свою діяльність часопис “Жіноча доля”, який переріс у видавництво. Виходили додатки до нього - “Жіноча воля” (19321939), “Світ молоді” (19321939) та ін. “Жіноча доля” видавала серійні ілюстровані альманахи (19261930, 1936), оригінальні та перекладні твори художньої літератури, пізнавальні книги. Головним редактором видавництва була О.Кисілевська. Видання гуртували українське жіноцтво, мали читачок в країнах Західної Європи, США.

Євангелистськими були часописи “Українська реформація” (19291931), “Сіяч” (19321934). Редакції цих періодичних видань займалися випуском книг і брошур. Дещо інакший характер мали часописи “Голос дяків” (19251928), “Дяківський шлях“ (19291930), “Дяківський прапор” (1936) - вони були своєрідними профспілковими виданнями дяків, обстоювали їхні права перед релігійною владою, за що їх офіційно забороняв єпископат греко-католицької церкви.

Спробами економічно згуртувати українців були видання “Торгівля і промисл” (1929), “Український купець” (1929). Гімназійна молодь видавала журнали “Плай” (19311934), “Проблески” (1934, 1936), “Ми йдемо вперед…” (19371938). Помітною була хвиля соціалістичних, інколи відверто прорадянських видань - “Єдність Сель-Роба” (1928), “Плуг” (19321933), “Зеркало” (19351936) та ін.

З поміткою “КиївЛяйпцігКоломия” видавав у Німеччині книги Я.Оренштайн; вони є умовно коломийськими. У Коломиї виходила найрізноманітніша література, тут видавали й літературні новинки, в т.ч. твори практично всіх лауреатів Нобелівської премії. Діяло декілька українських книгарень.

Загальнонаціональне значення мало створення з ініціативи В.Микитчука в Коломиї видавничого комітету для видання тритомника Української Загальної Енциклопедії (УЗЕ, 19291935). Ідею коломиян підтримала група українських науковців; як місце видання в книзі зазначено “ЛьвівСтаніславКоломия”, поліграфічні роботи виконували в Станіславі, Львові, Лейпцігу. УЗЕ - взагалі перша українська енциклопедія.

У четвертому розділі ”Періодичні видання в Коломиї під час Другої світової війни та в радянську добу (1939 - кінець 1980-х рр.)” зроблено аналіз видавничої ситуації в принципово відмінних від попередніх умовах. Згідно з радянсько-німецькою домовленістю про розподіл Європи на сфери впливу та окупації, 17 вересня 1939 р. радянські війська вступили на територію Західної України та Білорусії. Перестала виходити місцева преса, було зупинено книговидання. Поліграфія й видавнича справа стали державною прерогативою. Одразу ж було створено газету тимчасового управління м.Коломиї “Червоний прапор”. Після націоналізації коломийських друкарень створено державну друкарню поліграфтресту м.Коломиї. Газета була елементом радянської пропагандивної системи, діяла за тими ж законами, що й уся преса СРСР. Кожен номер підлягав цензуруванню. Газета не відображала реального стану справ, брала участь у проведенні гучних кампаній, присвячених певним подіям державного та політичного характеру.

Після нападу Німеччини на СРСР, 30 червня 1941 р. у Львові проголошено Акт відновлення української держави. 3 липня в Коломиї створено Окружну управу. Державна українська друкарня видрукувала листівку ОУН про відновлення державності. 6 липня вийшов перший номер органу повітового Українського революційного проводу і ОУН газета “Воля Покуття” (19411944). Газета була вільною до початку вересня 1941 р., доки фронтові угорські окупаційні частини не було замінено тиловою німецькою адміністрацією. Далі газета стала рупором окупаційної влади. В ході реформ німецької окупаційної влади 19431944 р. газета для Коломийщини “Воля Покуття” виходила у Львові. Нетривалим виявилося видання додатків до “Волі Покуття” - “Останні вісти” (1941) та “Українська школа” (1942).

Наприкінці березня 1944 р. Радянська Армія ввійшла до Коломиї. З листопада 1944 р. відновлено видання газети міськкому і райкому КП(б)У, міської і районної рад депутатів трудящих “Червоний прапор”. 22 травня 1945 р. почала виходити газета райкому КП(б)У і райради депутатів трудящих “Червоний промінь” (19451959). Виходила також газета політвідділу Коломийської МТС “Більшовик” (19501952; нова назва - “Перемога”, 19521953). Видання були заідеологізовані, далекими від реального життя. Діяла строга цензурна система.

В ході хрущовських реформ наприкінці 1950-х - середині 1960-х рр. намітилось послаблення цензурного тиску, в Коломиї почали друкувати наукові записки вищих навчальних закладів (Станіслав, Львів, Чернівці), книги видавництва “Радянська школа”. Було укрупнено друкарню, покращилась поліграфічна база. Виходила міжрайонна газета Станіславського обкому КПУ і облвиконкому “Радянська Гуцульщина” (19621963). Створилось молоде літературне середовище, яке тяжіло до Коломиї з інших районів області. Виходили книги місцевих авторів.

Після завершення політичної відлиги почався тиск на українську культуру; 1971 р. за вірші було ув'язнено поета Т.Мельничука. Друкарня згорнула друк книг, виходили лише технічні та сільськогосподарські видання, плани партійно-комсомольських навчань, кінолекторіїв тощо. У 1980-х рр. багато агітаційних брошур виходили російською мовою. З початком горбачовської перебудови у Коломиї розпочався процес відродження давніх видавничих традицій.

У розділі п'ятому “Новітня преса і книговидання в Коломиї (серпень 19912000 р.)” показано, що видавнича справа розвивалася в принципово інших умовах.

Станом на 24 серпня 1991 р., коли Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України, в Коломиї вже було сформовано українську періодику, яка стояла на державницьких позиціях. Тут ще з 1988 р. виходила рекламно-інформаційна газета агрофірми “Прут” - “Агро” (19881994), яка поступово відкривала читачам правду про січове стрілецтво, розстріли і депортації, діяльність УПА. Ця газета стала провісником національно-державного відродження в регіоні. Першим з нових партійних видань була газета Української республіканської партії “На переломі” (19901995). Після виборів до рад усіх рівнів (1990 р.) було створено нову державну пресу - газети Коломийської міської ради “Вісник Коломиї” (з 1990) та Коломийської районної ради “Вільний голос” (з 1991 р.). На момент постання Української держави (1991 р.) в Коломиї вже було сформовано національну пресу, були необхідні кадри для подальшого її випуску. В роки державотворення в Коломиї виходили більш як двадцять різноманітних періодичних видань, які відображали багатство партій, релігійних конфесій, творчих угруповань. Відродження книговидання розпочалося з появи “Біблії для дітей” (1990), яку видала редакція “Агро”. Перше новочасне комерційне видавництво у Коломиї “Світ” (19921994) видало майже 50 книг. Найпотужніше книжкове видавництво “Вік” (з 1993) видає книги авторів з Івано-Франківщини, України, українських авторів з-за кордону. Книговиданням займалися редакції газет “Агро” (19901992), “Плин” (1994), “Вільний голос” (з 1998), видавництво “Енциклопедія Коломийщини” (з 1996). Найбільшим поліграфічним підприємством в регіоні є ВАТ “Коломийська друкарня ім.Шухевича”, обладнана новітньою поліграфічною технікою.



ВИСНОВКИ

1. У ході вивчення українських видань Коломиї нагромаджено певний масив наукових праць, які торкаються різних аспектів проблеми дослідження. Однак у них не відтворено в історичній послідовності передумов виникнення, особ-ливостей розвитку і функціонування української видавничої справи в Коломиї як явища, не показано його місця в процесах національно-культурного відродження, формування державницьких устремлінь, боротьбі за здобуття та побудову власної держави.

Обмежена джерельна база більшості праць, автори яких торкались питання українських видань у Коломиї, призвела до різноманітних суперечливих суджень, фактичних помилок. Дослідники, здебільшого на краєзнавчому рівні, говорячи про видавців, редакторів періодики, авторів книг, а також видавничий процес загалом, виривали їх з контексту, що призвело до не завжди правильної розстановки акцентів.

2. Поєднання різних способів аналізу українських видань Коломиї, інших джерел дозволило робити обґрунтовані наукові узагальнення. Враховано специфічність становлення і розвитку друкарень, преси, книговидання в умовах, коли українці не мали своєї держави. Відтворено в хронологічній послідовності процес зародження і становлення книговидання і газетярства в Коломиї. Виявлено характерні особливості преси як масового джерела, яке з певною мірою об'єктивності та суб'єктивності відображало дійсність. Суб'єктивний характер викликаний сприйняттям сучасних їм суспільно-політичних процесів тими, хто видавав періодику і книги. Об'єктивний характер зумовлений суспільно-політичними умовами, в яких перебувала Коломия у досліджуваний період. Лише 12 років розвиток українських видань Коломиї відбувався в умовах української державності (19181920, 1941, з 1991 рр.), а більш як 120 років українські видання Коломиї розвивались у політично несприятливих умовах.

3. З'ясовано суспільно-політичну значимість коломийських видань у національному відродженні та державному будівництві. Поява в Коломиї друкарні братів Білоусів пов'язана з ідеями революції 1848 р. Зі створенням друкарні братів Білоусів на практиці було доведено можливість і крайню необхідність децентралізації видавничої справи як одного з важливих факторів для піднесення освіченості народу, політичної структуризації українського суспільства. Преса і книговидання в Коломиї, тісно пов'язані з москвофільством, відобразили складний шлях формування у мешканців регіону державотворчих устремлінь. З поступовим відходом від панування москвофільства в ідеології Коломия стала базою для розвитку радикальної, січової, національно-демократичної преси, чим було засвідчено новий етап у суспільно-політичному житті. Періодика початку ХХ ст. демонструвала широкий спектр ідей від просвітництва загалом і до постановки питань соціального і національно-політичного характеру. Завдяки розвиненій поліграфічній базі Коломия набрала ваги як центр культури та літератури, пропаганди новітньої європейської літератури й філософської думки. Важлива роль видавничої справи в Коломиї у пропаганді ідей січового стрілецтва, в побудові Української держави в роки ЗУНРУНР. Друковане слово як засіб комунікації дало змогу створити необхідні умови для формування громадської думки про те, що українська нація нація державна. Преса та книговидання після програних національно-визвольних змагань згуртовували українців, осмислювали уроки і ставили завдання економічну самостійність в умовах польської окупації. У радянський час кардинально змінилися підходи до видавничої справи, яка стала виключно державною прерогативою, друковане слово перестало об'єктивно відображати життя. В роки Другої світової війни українцям не вдалося налагодити національної видавничої справи; преса цього періоду була засобом тиску окупаційної німецької влади на населення. Більшовицький та німецько-фашистський режими звели нанівець національну видавничу справу, яка мала позитивні тенденції розвитку навіть за україноненависницького польського окупаційного режиму.

Новітня преса, викликана перебудовою, була фактором національно-патріотичного відродження в регіоні. Преса рад першого демократичного скликання в Коломиї стала базою для державотворчої праці після серпня 1991р., оскільки вона за своєю суттю на той час була власне державницькою.

В умовах української державності всебічного розвитку набули національне книговидання та журналістика, які базувались у Коломиї на добрій поліграфічній базі.

4. Аналізуючи жанрові особливості коломийської періодики, автор дійшов висновку, що в Коломиї з самого початку прагнули мати видання, які б відповідали правилам газетярської майстерності. Жанрова різноманітність коломийської періодики постійно зростала, помітна градація за суто журналістськими жанрами.

Радикальній, січовій, національно-демократичній пресі притаманні були статті, огляди, листи. Значне місце тут відводилось критиці та бібліографії, літературно-критичним та етнографічним матеріалам, споминам. Відчутна більша динаміка, прагнення досягти зворотного зв'язку. Викликано це передусім тим, що преса порушувала нові, актуальні проблеми, які не входили в коло питань москвофільської періодики.

Поступ у володінні журналістською майстерністю відчувається при оцінці періодики першого десятиліття ХХ ст. Гострі інформаційно-аналітичні передові статті, виділення інформаційних жанрів спеціальними рубриками. Виданням цього періоду притаманні тенденція до зменшення обсягів аналітичних матеріалів на користь більшої насиченості видань дрібними поточними інформаціями.

Багата жанрова наповненість, сусідство аналітичних та інформаційних жанрів, розподіл матеріалів на офіційні та неофіційні притаманні періодиці ЗУНР та УНР. “Гарячі” інформації про політичні та воєнні події мали телеграфний стиль викладу. Нового звучання набула публіцистика.

У ході дослідження доведено, що в період між двома війнами помітніша, аніж в інші періоди, градація видань за політичною орієнтацією. Загально-інформаційні національно-патріотичні видання подавали більше інформації без коментування, бо цьому на перешкоді стояли цензурні перепони. Використовуючи гумор, гротеск, пародіювання, велася мова про засилля польських властей, недосконалість виборчої системи. Помітна майже повна відсутність фейлетонів у виданнях релігійного характеру, які могли вільніше висловлюватись на теми, які входили в коло їх інтересів. Пресі соціалістичного спрямування були характерні стилістика, лексика, тон висловлювань, близькі до більшовицької преси Радянської України, що свідчить не лише про наслідування, а й часто про механічне перенесення ідеологічних штампів на терени Галичини.

Українська преса періоду німецької окупації, продемонструвавши зразки публіцистики в перших номерах, перейшла на суто інформаційні жанри. Натомість радянська преса довоєнних і післявоєнних років була наповнена різножанровими матеріалами. Чітко відстежувалась, планувалась завчасу наповненість кожного з номерів газети різножанровими матеріалами, часто, навіть, спричинюючи до штучності, навмисності.

...