Метафора в українському політичному дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

АВТОРЕФЕРАТ

МЕТАФОРА В УКРАЇНСЬКОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі мови засобів масової інформації Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Сербенська Олександра Антонівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри радіомовлення і телебачення

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Кузнецова Олена Дмитрівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри української преси кандидат філологічних наук, доцент Завгородня Лариса Віталіївна, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри засобів масової комунікації

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет, Міністерство освіти і науки України

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано “20” січня 2005 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент Т. Я. Лильо

Загальна характеристика дисертації

Актуальність теми. У сучасному інформаційному суспільстві провідну роль відіграє масова комунікація (МК), системи якої формуються під упливом суспільного розвитку, однак значно більший вплив справляють вони самі, значною мірою визначаючи політичні, правові й етичні норми. В комплексі вербальних засобів МК важливу роль відіграють слова та вислови, які надають широкі можливості для якісного інформування і водночас реалізують впливогенний потенціал медіатексту, передбачаючи певну запрограмованість реакції реципієнтів. І в цьому одну з ключових позицій займає метафора - стилістична фігура, що базується на порушенні усталених логічних зв'язків і формуванні нових.

Метафора була об'єктом дослідження багатьох українських мовознавців, зокрема В. Вовк, С. Єрмоленко, М. Лабащука, О. Потебні, А. Тараненка та ін. У сучасному українському мовознавстві домінує погляд на метафору як на художній засіб, цей феномен аналізують насамперед на матеріалі художньої літератури, про що свідчить значна кількість новітніх досліджень, зокрема дисертаційних (Н. Варич, Т. Єщенко, Т. Кіс, Л. Кравець, Т. Матвєєва, О. Тищенко). В окремих працях з'ясовано роль метафори в науковому тексті (Г. Дядюра, Н. Зелінська, Н. Непийвода, О. Чуєшкова). Метафору розглядають як спосіб творення мовної картини світу (Н. Лобур, О. Федик). Наукові розвідки про українське журналістське мовлення (Л. Завгородня, В. Здоровега, А. Капелюшний, О. Кузнецова, А. Мамалига, Л. М'яснянкіна, Л. Павлюк, О. Пономарів, Б. Потятиник, В. Різун, К. Серажим, О. Сербенська, І. Філатенко, Г. Яворська, М. Яцимірська та ін.) охоплюють лише окремі аспекти функціонування транспонованих висловів (ТВ); комунікативна роль, семантична та структурно-морфологічна типологія метафори на матеріалі української мови вивчені недостатньо. Актуальність теми зумовлена відсутністю в українському журналістикознавстві комплексного дослідження метафори в політичному медіатексті.

Вивчення функцій метафори періоду трансформації системи суспільного устрою надає широкі можливості для з'ясування впливу цих трансформацій на зміни у способі політичного мислення, на появу нових інтерпретаційних моделей реальності. Всебічний соціо- та психолінгвістичний аналіз цього мовного явища виявляє тенденції, пов'язані з лексико-семантичними процесами у сфері політичного мовлення, а також дає ключ до розуміння деяких особливостей мовотворчості журналістів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри мови засобів масової інформації Львівського національного університету імені Івана Франка „Основні тенденції та закономірності розвитку мови засобів масової інформації”.

Мета дослідження - з'ясувати специфіку функціонування метафори в сучасному політичному дискурсі мас-медіа, наголосивши на комунікативному, когнітивному та структурно-морфологічному аспектах. Реалізація поставленої мети передбачає вирішити такі завдання:

проаналізувати аспекти вивчення феномена метафори;

з'ясувати місце метафори в системі мовних засобів політичного дискурсу друкованих мас-медіа;

дослідити можливості метафори як засобу категоризації понять;

описати семантичні типи метафори;

показати роль метафори в комунікативній структурі політичного дискурсу;

виявити роль метафори у формуванні нових стереотипів;

дослідити метафору як наслідок мовотворчості журналіста, виявити індивідуальні та колективні транспоновані вислови;

з'ясувати структурно-морфологічні особливості політичної метафорики;

укласти словник-довідник метафор на матеріалі сучасного українського політичного дискурсу.

Об'єкт дослідження - метафора, виявлена в сучасних українських політичних медіатекстах. Предмет дослідження - способи категоризації реальності та пов'язані з ними типи метафоричних моделей, комунікативні аспекти метафоричної транспозиції, структурно-морфологічні типи метафорики, типи метафор за частотністю вживання.

Джерельну базу дослідження становить українська преса періоду 1995-2003 років: київські видання (газети „День”, „Дзеркало тижня”, „Голос України”, „Україна молода”, „Урядовий кур'єр”, журнал „ПіК”), львівська періодика (газети „Високий Замок”, „Експрес”, „Поступ”, „Суботня пошта”, „Тиждень”) та харківська газета „Слобідський край”. Видання репрезентують центр, захід і схід України, що дає змогу зробити висновки про подібність чи відмінність лексико-семантичних процесів у газетному мовленні різних регіонів.

Методи дослідження. Мета і завдання дисертаційної роботи вимагають комплексного підходу до обрання методів дослідження. Основним є метод лінгвістичного опису, застосовано також методи концептуального та структурного аналізу, елементи зіставного методу та методу компонентного аналізу, окремі прийоми дискурсного аналізу. Елементи методу статистичного аналізу використано для з'ясування деяких кількісних характеристик. Для вивчення ефективності метафоричної комунікації застосовано метод експерименту.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що:

1) вперше використано матеріал сучасної української періодики для комплексного аналізу метафорики в політичному дискурсі;

2) з'ясовано місце метафори в індивідуальному журналістському мовленні, досліджено її роль як одного з виявів мовної особистості журналіста;

3) застосовано комплекс методів когнітивної семантики, теорії мовної комунікації, структурно-морфологічного аналізу для всебічного дослідження метафори в українському політичному дискурсі як лінгвістичного та екстралінгвістичного явища;

4) розроблено типологію української політичної метафорики:

а) за лексико-семантичним принципом,

б) за структурно-морфологічним принципом,

в) за частотністю вживання;

5) проаналізовано комунікативні функції метафори в сучасному політичному дискурсі;

6) введено в науковий обіг значний фактичний матеріал - понад 1600 метафор, дібраних із газетних і журнальних текстів; на підставі цього матеріалу вперше укладено словник-довідник метафор, використаних у сучасному українському політичному дискурсі.

Теоретичне і практичне значення дисертації. Теоретичні положення та ілюстративний матеріал дисертації дають змогу говорити про особливості побудови політичного медіатексту, про лексико-семантичні процеси, які відбуваються в сучасній українській мові і зокрема в газетно-політичному мовленні; дозволяють виокремити журналістську політичну метафору як особливий тип, що має свою функціональну та семантичну специфіку. Підхід до метафори як до дзеркала політичного мислення може стати поштовхом для діахронічного чи синхронічного аналізу мови політики в такому аспекті.

Матеріали та результати дисертації можна використати для досліджень у галузі теорії журналістики, зокрема теорії журналістського тексту, в лінгвістичних дослідженнях у галузі семантики, в політологічних дослідженнях; їх варто враховувати журналістам, які спеціалізуються на політичній тематиці, фахівцям із проведення виборчих кампаній. Теоретичні положення та ілюстративний матеріал можуть бути використані в курсах та спецкурсах для студентів факультетів журналістики, філологічних факультетів, для студентів-політологів. Аналіз нових значень лексем, частотності вживання окремих метафоричних інтерпретаційних моделей політичної реальності дає підстави розширити систему значень слів у тлумачних словниках.

Особистий внесок здобувача. Дисертацію, автореферат, публікації, в яких викладено основні положення наукової роботи, дисертантка виконала самостійно.

Апробацію результатів дисертації здійснено на 5-ій Міжнародній конференції „Проблеми української термінології СловоСвіт'98” (Львів, 1998), 7-ій Міжнародній науковій конференції „Мова і культура” (Київ, 1998), Всеукраїнській науковій конференції „Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності” (Львів, 1999), Міжнародній науковій конференції „Засоби масової інформації та становлення державності в Україні” (Ужгород, 2000), Міжнародній конференції „Українська журналістика сьогодення у світовому інформаційному просторі (співвідношення глобального, загальнонаціонального та регіонального)” (Дніпропетровськ, 2001), 7-ій Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, 2002), 7-ій міжнародній науковій конференції „Проблеми української термінології СловоСвіт'02” (Львів, 2002), Міжнародній науково-практичній конференції „Комунікативна компетентність правників і їх зв'язки з громадськістю” (Львів, 2003), на наукових семінарах кафедри мови засобів масової інформації та кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імені Івана Франка, на щорічних звітних наукових конференціях викладачів та співробітників факультету журналістики, а також у курсах та спецкурсах „Українська мова в ЗМІ”, „Практична стилістика української мови”, „Мова і політика”, „Лінгвістика медіатексту”, „Редакторська майстерність”.

Структура роботи. Дисертація складається зі списку умовних скорочень назв газет і журналів, вступу, чотирьох розділів, що містять 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (325 позицій). У дисертації подано 6 таблиць і 1 рисунок. Повний обсяг роботи становить 208 сторінок, обсяг основного тексту - 174 сторінки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання роботи, названо об'єкт і предмет вивчення, з'ясовано теоретичне і практичне значення дисертації, наукову новизну, окреслено методи дослідження.

У першому розділі „Феномен метафори як об'єкт наукового дослідження” з'ясовано зміст поняття „метафора”, виокремлено його вузьке і широке значення. У ширшому розумінні метафора є синонімом тропа, у вужчому - одним із тропів, умотивованим суто подібністю чи аналогією. Метафорою в політичному дискурсі мас-медіа вважаємо будь-який вислів, у якому на етапі створення було поєднано думки про два різні об'єкти (А. Річардс), незалежно від сучасного рівня актуалізації зв'язків із словом-сигніфікатом. Такий підхід було враховано під час збирання матеріалу. Проаналізовано основні теорії метафори (субституційну, порівняльну, девіаційну, інтеракціоністську, когнітивну, комунікативну, теорію словесних опозицій).

Особливості комунікативного навантаження друкованих медіатекстів зумовлюють актуальність аналізу метафорики з погляду прагматики (когнітивістики та комунікативістики). Докладно розглянуто когнітивну теорію метафори (А. Баранов, Ю. Валькман, Р. Гаскелл, М. Джонсон, О. Зенкін, Дж. Лакофф, Е. Маккормак, Д. Поспєлов та ін.), яка вказує на здатність метафори до нової категоризації понять (Н. Гудмен), і водночас трактує ТВ як „культурний процес, за посередництвом якого змінюється сама мова” (Е. Маккормак). Когнітивна теорія метафори дає змогу розглядати ТВ як засіб відображення і формування мовної картини світу. Застосування когнітивної теорії для аналізу політичного мовлення має свою традицію (А. Баранов, Ю. Караулов, Е. Маккормак, П. Серіо, Г. Яворська). З комунікативного погляду розглянуто трактування метафори як мовної помилки (Н. Арутюнова, Т. Гоббс, Т. Добжинська, Дж. Остін, Дж. Серль, К. Тарбейн). Основна небезпека метафоричної комунікації в політичному дискурсі мас-медіа полягає в здатності метафори перетворюватися на міф.

Проаналізовано основні способи типологізації метафорики. За сферою використання виокремлюють художню, наукову, суспільно-політичну (політичну) метафору, деякі дослідники (Б. Тошович) називають жаргонну і публіцистичну. Така класифікація містить логічну помилку. Немає підстав виокремлювати суспільно-політичну та публіцистичну метафору на основі одного класифікаційного критерію, оскільки публіцистична і суспільно-політична сфери певним чином перехрещуються: політична тематика висвітлюється в публіцистичних творах, водночас політичний виступ може належати до інших сфер, зокрема до усного публічного мовлення. Політичною метафорою вважаємо тип ТВ, який використовують на позначення реалій суспільно-політичного життя. Політичну метафору в друкованих мас-медіа варто розглядати як один із підтипів публіцистичної метафори.

Науковці наголошують на параметрі образності як на важливій характеристиці кожної метафори (В. Телія). У зміст поняття образності часто вкладають значення образності художньої. З такого погляду значна частина транспонованих висловів, які в політичному мовленні трактуємо як метафори, із розряду метафор випадає. У зв'язку з цим виникає необхідність визначити функціональні параметри метафори саме для політичного дискурсу друкованих мас-медіа; основними у цьому типі дискурсу вважаємо номінативну, емотивну та підкреслено актуалізовану оцінну модальність метафори. Образність яскраво виявляється лише у справді нетривіальних, оригінальних авторських висловах.

У дисертації розглянуто поділ метафор на власне метафори і мовні метафори (Н. Арутюнова, В. Вовк), за іншою термінологією - динамічні та статичні (Б. Тошович). Вважаємо, що терміни „мовна метафора” і „статична метафора” не тотожні, оскільки в мовній метафорі переважно втрачено зв'язок зі словом-оболонкою, а в частині статичних цей зв'язок актуалізований; саме тип статичної метафори поширений у газетно-журнальному політичному мовленні. В дисертації аналізуємо вислови обох типів, зауважуючи, що динамічні метафори дають змогу створити уявлення про особливості авторського стилю суб'єкта політичного виступу в мас-медіа; разом із статичними метафорами вони становлять науковий інтерес з когнітивного погляду, оскільки фіксують зміни в мовній картині світу, характерній для певного політичного суспільства. Увагу зосереджено на класифікації за семантичним принципом, яка дозволяє виявити зміст окремих фрагментів мовної картини світу, простежити динаміку зміни семантичних валентностей окремих лексичних одиниць, з'ясувати, які саме сфери людської діяльності найчастіше актуалізуються в аналізованому політичному соціумі. Для докладної семантичної класифікації метафорики використовуємо поділ метафор на базові (ключові) і передавальні (похідні) (Е. Маккормак, Н. Арутюнова). Класифікація за критерієм частиномовної належності сигніфіката (Б.Тошович) дає підстави говорити про стійкість метафоричних характеристик та оцінок.

У другому розділі „Політична метафора як засіб нової категоризації дійсності” проаналізовано роль метафори в новій категоризації суспільно-політичних реалій, зіставлено поняття “мовна картина світу” (МКС) і “концептуальна картина світу” (ККС). Метафора може стати засобом закорінення у свідомість реципієнтів готових уявлень, не завжди адекватних дійсності. Це твердження особливо актуальне для сфери масової комунікації, де мова сприймається як відображення реальності, однак неможливо перевірити адекватність дійсності і мови. В інформаційному просторі можуть існувати вербальні витвори, які не вимагають демонстрації зв'язку з реальністю (такого зв'язку може й не бути), що дає широкі можливості для PR-технологій, зокрема в політичній рекламі. Прикладом використання семантичного рівня мови є рекламна кампанія парламентських виборів 2002 року: у слогані блоку „Жінки за майбутнє” - „Помагаємо людям” виразними були слова з позитивними семами значення „майбутнє” і „помагаємо”; рекламу блоку „Нова генерація” побудували на вербальній грі: із літер, які складають назву партії, утворюються слова з позитивним значенням „ген, ера, нація”, що повинні вказувати на зв'язок минулого з майбутнім, на пам'ять про минуле і продуктивний (ген) потенціал.

З'ясовано суть поняття категоризації як одного з ключових для розуміння динаміки змін у МКС. Проаналізовано два аспекти метафоричної категоризації в політичному мовленні мас-медіа. Перший пов'язаний із необхідністю вербальної категоризації нових понять, його наслідком є концептуальна метафора. Політичні медіатексти стають сферою метафоричної деривації найменувань. З-поміж концептуальних метафор можемо назвати ті, що позначають сталі суспільно-політичні реалії (гілки влади, податковий прес, архітектура безпеки, хвиля страйків; сюди ж можна віднести словосполучення із сигніфікатами метафоричного компонента механізм та важіль: механізм розрахунків, механізм реформ, важелі впливу), а також ті, що виокремлюють подію чи явище суспільно-політичного життя, вказуючи на їхню диференційну ознаку, назва якої є метафоричним компонентом двочленного словосполучення (буферна зона, галопуюча інфляція, живі гроші, прозорі кордони, тверда валюта, тіньова економіка та ін.). Концептуальні метафори в суспільно-політичній сфері можуть набувати значення термінів. Другий аспект - нова категоризація реальності, пов'язана із вторинною номінацією фрагментів дійсності. Це явище охоплює весь спектр політичних реалій.

Виокремлено 16 семантичних типів метафори: 1. Антропоморфна (359 од.): П'ятирічна дитина нині не доглянута. Конституція має захищати нас. Але і вона потребує нашого захисту. 2. Побутова (188 од.): Політичні кулінари радять варити круту коаліційну кашу з трьох-чотирьох найбільш помітних політиків на повільному вогні, безперервно помішуючи, щоб політики, бува, не прийшли до згоди. 3. Метафора війни (177 од.): Ця подія - виведення головних політичних сил на бойові позиції. 4. Спортивна (172 од.): Марафон „Крісло Президента” набирає темп. 5. Мистецька (128 од.): Мороз - лише запрограмована дійова особа у заготовленому сценарії. 6. Метафора будови (94 од.): Минуло 6 років (з часу прийняття Конституції - Х. Д.), а ми... маємо тільки фундамент, над яким ще немає даху, тобто багатьох головних, основоположних законів. 7. Транспортна (94 од.): Чи стане новообрана Верховна Рада шлагбаумом на шляху до зміцнення президентської диктатури. 8. Метафора гри (90 од.): Спікер прозоро натякнув Президентові, що гратиме на його боці у формуванні парламентської більшості. 9. Метеорологічна (76 од.): Претендентів прорвало. Незабаром проростуть кандидати. 10. Ботанічна і землеробська (65 од.): Силові структури поділили сфери впливу і тепер збирають рясні фінансові врожаї. 11. Метафора механізму (64 од.): Інститут розвитку міста пообіцяв увімкнути інші механізми лобіювання цього питання. 12. Зооморфна (62 од.): 15 кандидатів соловейком облетіли країну, співаючи собі осанни та кусаючи конкурентів. 13. Метафора освіти і науки (59 од.): В умовах атомізованого… парламенту Президент має монополію. 14. Кримінальна (35 од.): Депутати з'ясовували стосунки, причому конкретно і „по понятіям”. 15. Географічна (32 од.): Відомі в Україні партії… у цілому належать до болота. 16. Релігійна (12 од.): У 1996 році він (Б. Бойко. - Х. Д.) „ощасливив” область своїм другим пришестям у ранзі голови обласної державної адміністрації. Докладно проаналізовано найпродуктивніші типи метафори. Обрання слова для метафоричного перенесення не можна вважати випадковим, тому аналіз семантичних полів груп метафор, об'єднаних належністю сигніфіката вислову до певної сфери життєдіяльності, дає підстави для висновку про основні тенденції інтерпретації політичної дійсності в сучасній періодиці, виявляє моделі реальності, які ЗМК певним чином нав'язують реципієнтам. Зіставлення результатів дисертації з висновками дослідниці російськомовного газетно-політичного дискурсу в Україні І. Філатенко засвідчує відмінності в інтерпретаційних моделях політичної реальності україномовних і російськомовних видань: І. Філатенко підкреслює „актуальність агресивного, антагоністичного в репрезентації вітчизняного політичного простору”, про що не можемо говорити на підставі аналізу україномовних текстів; дослідниця не виявила метафоричної моделі „політична реалія - організм”, найпродуктивнішої в україномовному газетно-журнальному політичному дискурсі України.

Здатність до гіпотетичного осягнення дійсності дозволяє говорити про унікальність метафори на рівні політичного дискурсу, в якому існують цілі метафоричні системи (ключова метафора політична шахівниця, похідні - пішаки та королі, вести гру, розігрувати дебюти і партії, переставляти фігури). Метафора дозволяє певним чином передбачити розвиток політичних подій, наштовхнути читача на потрібну думку; такий спосіб „доопрацювання” інформації є особливо ефективним, бо читач доходить висновку самостійно. Цю функцію варто враховувати журналістам, оскільки експлікація метафори може відбуватися як відповідно до задумів автора, так і всупереч їм. Наведено приклади невиправданого ігнорування ролі метафори в гіпотетичному осягненні дійсності.

Третій розділ „Комунікативний аспект функціонування метафори в політичному дискурсі” присвячений аналізові ролі метафори в комунікативних стратегіях учасників політичного дискурсу мас-медіа. Окреслено суть поняття “політичний дискурс” (П. Серіо, К. Серажим). З'ясовано, що газетно-журнальні політичні тексти в межах певного часопростору пов'язані між собою; це зумовлено тематикою публікацій. Політичну метафору, що повторюється в тотожному чи видозміненому варіанті, розглядаємо як цитату, один із маркерів такого зв'язку.

Підхід до тексту виступу у сфері політики саме як до елемента дискурсу передбачає існування не лише комунікатора, а й реципієнта, а також наявність у першого прагнення вплинути на іншого за допомогою мовленнєвих засобів. Текст у такому разі можна розглядати як привід для внутрішнього, мисленнєвого діалогу реципієнта з комунікатором, тобто маємо справу не з елементарною схемою: комунікатор текст реципієнт, а зі схемою трохи складнішою: комунікатор текст мовленнєвий вплив реципієнт інтерпретація тексту. Реципієнт, вступаючи в комунікацію, погоджується мисленнєво опрацювати текст, під час цього виникає дискурс. Визначальним тут є те, які знання і стратегії застосовують журналіст і читач; головна увага в дослідженні дискурсу зосереджується на тому, якого ефекту досягає політичний виступ у мас-медіа і як його сприймає реципієнт. Метафора є елементом медіатексту, який ставить перед читачем інтерпретаційне завдання.

ТВ у журналістському тексті використовують для передавання двох видів інформації - предметно-логічної (власне інформування) та прагматичної (емоційний уплив). Аналіз різноманітних контекстів використання метафори свідчить про те, що вона відіграє роль як конструктивного, так і деструктивного компонента дискурсу. Подано результати експерименту, які дають підстави розглядати метафоричний вислів як такий, що передає більше інформації порівняно з буквальним і водночас акцентує на найсуттєвіших, з погляду суб'єкта мовлення, ознаках реалії. Виявлено шляхи семантичних замін в окремих контекстах (Комуністи - це мішок із запасними голосами, який розв'язують, коли потрібно), доведено, що правильно дібрана метафора допомагає комунікаторові передати, реципієнтові - зрозуміти повідомлення.

Враховано контактовстановлювальну роль метафори, за якої ТВ на етапі створення стимулює журналіста до того, щоб брати до уваги чинник читача, а від останнього вимагає активної участі в опрацюванні інформації; це сприяє зближенню учасників дискурсу. Такого ефекту досягають різними способами: вводять у текст пояснення слів, ужитих метафорично (Уже кільком українським партіям доводиться співати „ламенто” - арію скорботного характеру за свій упокій); іронічно маркують політичну реалію, що може відповідати настроям більшості адресатів мовлення (Обласним „драконам” відрубали по одній голові); активізують мислення читача через асоціативний потенціал добре відомої лексеми (Ні - напіврозпаду здобутків у енергетиці). Останній вислів для українського читача несе код, закладений у конотаціях слова „напіврозпад”: „Чорнобильська аварія”, „небезпечний атом”, „глобальна катастрофа”. український політичний дискурс

Акцентуаційна роль метафори найяскравіше виявляється в текстах, де цей мовний засіб виконує насамперед предикативну, а також емоційно-посилювальну функцію, додатково вказуючи на ознаку політичної реалії, яку вже названо в тексті (Найважливіший і красномовний приклад політизації економічних проблем - затяжна кадриль навколо бюджету). Впливогенний потенціал метафори в політичному дискурсі мас-медіа досліджено в контексті аналізу емоційно-оцінного навантаження метафоричних компонентів. Підраховано співвідношення метафоричних висловів із позитивною та негативною оцінністю в межах окремих семантичних типів. Позитивне оцінне навантаження мають метафори із сигніфікатами - номінаціями з таких сфер: людина - 42 % (152 од.), будівництво - 39 % (37 од.), рослинний світ, землеробство - 26 % (17 од.), географія - 21,5 % (7 од.), релігія - 16 % (2 од.), нежива природа, погода - 9 % (7 од.), побут - 10 % (20 од.), транспорт - 10 % (10 од.), спорт - 5 % (9 од.), війна - 4,5 % (8 од.), мистецтво - 2 % (3 од.), механізм - 1,5 % (1 од.), освіта, наука - 1,5 % (1 од.), гра - 1 % (1 од.). Жодної метафори з позитивною оцінністю не виявлено в межах семантичних типів, побудованих на транспозиціях зі сфер тваринного і кримінального світу. Негативне оцінне навантаження мають метафори із сигніфікатами з таких сфер: кримінальний світ - 97 % (34 од.), релігія - 75 % (9 од.), тваринний світ - 56 % (35 од.), побут - 52 % (99 од.), освіта, наука - 47 % (28 од.), мистецтво - 32 % (21 од.), людина - 31 % (114 од.), рослинний світ, землеробство - 23 % (15 од.), транспорт - 19 % (18 од.), нежива природа, погода - 19 % (15 од.), гра - 18 % (17 од.), будівництво - 21 % (20 од.), географія - 15,5% (5 од.), механізм - 8 % (5 од.), війна - 6,2 % (11 од.).

Унаслідок аналізу медіатекстів доходимо висновку, що виникнення ТВ переважно пов'язане з необхідністю висловити негативну оцінку. Критично оцінивши роль метафори як засобу акцентуації, можемо стверджувати, що ЗМІ свідомо привертають увагу насамперед до негативних явищ і процесів у політичному житті. Визначено, що в метафорі будови закономірним є переважання позитивної оцінки над негативною; в антропоморфній метафорі негативні оцінки здебільшого припадають на семантичний підтип медичної метафори та на переносне використання назв соціальних ролей людини, натомість те, що стосується людини як біологічного організму, переважно позитивне; закономірним є майже стовідсотковий негативізм кримінальної метафори. Аналіз співвідношення позитивної та негативної оцінності в межах інших семантичних типів дає підстави переглянути загальноприйняті уявлення про основні конотації лексем, що стосуються окремих сфер життєдіяльності: негативізм метафори, пов'язаної з релігією, ставить під сумніви моральні засади всього суспільства. Негативної оцінності надають політичним реаліям вжиті в переносному значенні слова „німб”, „друге пришестя”, „проповідувати”, „чистилище”. Метафора війни в політичному дискурсі останніх років переважно не вносить сем агресії, а надає медіатекстові іронічного забарвлення.

Аналізуючи метафору як деструктивний елемент дискурсу, говоримо про її здатність „розмивати” поняття, приховуючи зміст за багатослів'ям; це стосується насамперед ТВ із сигніфікатами „фронт”, „баталії”, „війна”, „боротьба” (просування по фронту соціально-економічних перетворень). Належність метафоричних сигніфікатів до сфер вузького використання дає підстави стверджувати, що адекватне задумові журналіста трактування таких висловів не завжди можливе (Її (парламентської більшості. - Х. Д.) мішень на прізвище Ющенко визнає, що грає в шахи, в той час, коли проти нього грають у „чапаєва”; Не стаючи в „першу позицію”, Ющенко приймав вказівки).

Проаналізувавши метафоричне наповнення концепту „Україна”, ми дійшли висновку, що нашу державу найчастіше трактують як людину - бідну, кволу, соціально незахищену, проте здатну за певних умов до самостійних дій. Усвідомлення органічної потреби в притулку, захисті зумовлює продуктивність трактування України як дому, споруди; метафори будови вказують на стереотипізоване уявлення про незахищеність держави. Натомість непродуктивними є військова та механістична моделі, що свідчить про неагресивність як одну з рис українського менталітету. Виявлені в текстах мас-медіа метафори відображають нестабільність сучасної української політичної та економічної ситуації.

Аналіз концепту „вибори” засвідчує перевагу моделей марафон вибори, перегони вибори, гра вибори, війна вибори; текст із такими метафоричними компонентами здебільшого набуває іронічного звучання. Це стимулює формування стереотипізованих уявлень про вибори як про розвагу, створює уявний бар'єр „учасник - глядач” на позначення кандидата і виборця; така метафорична інтерпретація може відволікати електорат від суті політичної боротьби, хоч сучасні українські реалії, як свідчить досвід, стають іншими.

Тісно пов'язана зі стереотипізацією і специфічна соціальна функція метафори у формуванні системи суспільних вартостей. Введення в політичний контекст номінацій з інших сфер може зумовити піднесене, урочисте звучання, що підкреслює важливість політичної події, особи, явища. Навпаки, іронічне забарвлення вислову з метафоричним компонентом найчастіше знецінює політичну подію чи постать.

У четвертому розділі „Метафора в індивідуальній мовотворчості журналіста” досліджено чинник індивідуальної креативності у створенні медіатекстів із ТВ; як окремі різновиди розглянуто індивідуально-авторські та колективні метафори, виявлено тенденції в обранні морфологічного варіанта сигніфіката.

Метафоричні вислови проаналізовано і класифіковано за критерієм частотності вживання. Мета такої класифікації - виявити кількісне співвідношення індивідуальних метафор, створених безпосередньо авторами газетних текстів, і колективних, які не є результатами індивідуального акту метафоризації, а переходять із тексту в текст як готові конструкції; це дає підстави говорити про ефективність упливу й рівень засвоєння деяких метафоричних моделей політичної реальності.

Колективні, статичні метафори поділено на дві групи - власне статичні, нейтральні в емоційно-оцінному плані (валютний коридор, круглий стіл, оксамитова революція, транспортний коридор, холодна війна, метафори з актуалізованими сигніфікатами атмосфера, важіль, інструмент, клімат, крок, маневр, механізм, плід, рухатися, старт, стратегія, хвиля), та статичні рецентні, які переходять із тексту в текст з тим самим емоційно-оцінним забарвленням (реанімувати економіку, шлюбні ігри політичних партій). Група рецентних метафор більша за обсягом порівняно з власне статичними, в ній локалізовано одну з особливостей політичної метафорики - здатність до беззастережного сприйняття і наступного послідовного відтворення емоційно та оцінно маркованих елементів. З часом рецентні метафори можуть перетворитися на власне статичні або стати журналістськими штампами.

Динамічну, індивідуальну метафору потрактовано як вияв мовної особистості журналіста, як свідчення його професійної майстерності, креативності, творчого володіння словом. Така метафора насамперед є складним семантичним утворенням, вона відображає якісну характеристику журналістських текстів, високий рівень структурно-мовної складності висловлювання.

Стійкість характеристик і оцінок політичних реалій залежить від засобів морфологічного вираження сигніфіката метафори. В аналізованих текстах виявлено метафори таких морфологічних типів: іменникова - 319 од., прикметникова - 43 од., дієслівна - 293 од., прислівникова - 38 од. Інші метафори побудовані на транспозиції ширших синтаксичних конструкцій (словосполучень, речень), тому їх не віднесено до жодного зі семантичних типів.

Іменникова метафора надає політичній реалії найбільш стійкої характеристики-оцінки. Проаналізовано способи реалізації метафоричного значення іменника: у сполученні з прикметником, який ужито в прямому значенні (виборчий пиріг, електоральний параліч); через уведення в текст денотата і сигніфіката (гроші - це кров економіки; кумівство і корупція стали епідемією; „розтин”, тобто голосування, покаже; винна невістка, тобто уряд).

Невисока частотність прикметникової метафори пов'язана з тим, що прикметник у ролі залежного члена словосполучення може залишатися поза увагою читача. Зіставлення семної структури близьких за значенням іменникової (хвороба економіки) і прикметникової (хвора економіка) метафор виявляє, що прикметникова метафора помітно знижує динамізм висловлювання. Результати експерименту засвідчують відмінність між іменниковою та прикметниковою метафорами також на рівні експресивного навантаження, яке сильніше виявляється в тексті з метафорою-іменником (Україна - буферна держава між Румунією і Росією і Україна не буде „буфером” між НАТО та іншими блоками). Метафоричне значення прикметника переважно реалізується в сполученні з іменником, ужитим у буквальному значенні (безколірні центристи).

Семантика дієслівної метафори якнайповніше відповідає особливостям політичного дискурсу мас-медіа: дієслово позначає дію і процес, динамічні ознаки, пов'язані зі змінами властивостей; саме такою динамічною та змінною є сучасна політична реальність (Рух та НДП обвінчалися, економіка шкутильгає, путч забуксував, акція „заглохне”, роздерти Україну референдумами, імплементацію заклинило). Проаналізовано способи реалізації метафоричного значення дієслова (у простому двочленному чи в складному словосполученні; в межах предикативного центру двоскладного речення, де підмет виражений словом у прямому значенні; в простому реченні; в межах ширших синтаксичних конструкцій, де метафоричне значення дієслова зумовлює метафоричне значення словосполучення або речення).

У „Висновках” узагальнено результати роботи, зокрема з'ясовано, що:

- Метафора - один із найважливіших компонентів політичного дискурсу друкованих мас-медіа, тісно пов'язаний із його стилістичною та комунікативною спрямованістю.

- Комунікативна роль метафори неоднозначна. Конструктивними є інформаційна, акцентуаційна, контактовстановлювальна функції і функція впливу. Здатність метафори приховувати зміст повідомлення, категоричність метафоричних оцінок, а також недостатній для декодування інформації обсяг знань реципієнта можна вважати чинниками, які ускладнюють читачеві створення дискурсу.

- Метафора продуктивна в процесах категоризації. В політичних медіатекстах найчастіше відображені наслідки вторинної категоризації; первинна категоризація через метафоричну вербалізацію нового поняття - явище менш частотне, її результатом є концептуальна метафора. З цього погляду роль метафори в політичному дискурсі наближається до ролі в науковому тексті.

- Виокремлено 16 семантичних типів метафори; вислови в межах кожного типу становлять систему, яка виявляє ключові метафори і похідні, що вже створені чи можуть бути створені потенційно. Простежено стійкі антропоцентричні тенденції, а також іронічні конотації у значній частині метафоричних компонентів політичних медіатекстів. Укладений на підставі опрацьованих медіатекстів довідник „Метафора в сучасному українському політичному дискурсі” засвідчує єдність лексико-семантичних процесів у мові періодики різних регіонів України.

- Роль ТВ в політичному дискурсі друкованих мас-медіа сфокусована на параметрі оцінності. Політичну метафору, образність якої підпорядкована завданню передати емоційно-оцінне ставлення суб'єкта мовлення до метафорично інтерпретованої політичної реалії, вважаємо за окремий тип. Виявлено, що найчастотнішою в аналізованому типі дискурсу є емоційно й оцінно забарвлена колективна метафора. Значна кількість ТВ, між якими переважають метафори зі сигніфікатами-іменниками, тяжіє до незаперечності характеристики політичної реалії. Cтворення метафори здебільшого викликане потребою висловити негативну оцінку, передати негативні емоції.

- Метафора є важливим виявом мовної особистості журналіста. Свідченням мовної майстерності є індивідуальні метафори як результат самостійного творчого зіставлення номінацій з різних сфер; колективні метафори дають змогу авторові пов'язати свій текст із написаними раніше журналістськими творами, пристосувати вербальне наповнення матеріалу до конкретної ситуації мовлення. Активне використання окремих метафоричних моделей супроводжується виникненням журналістських штампів, однак воно є закономірним, оскільки відображає зміни в мовній картині світу, фіксує появу нових значень слів. Повторюваність метафор може призвести до створення стереотипізованих уявлень читачів про реалії політичного життя.

Успішна метафорична комунікація через канали друкованих ЗМІ можлива за умови, що журналісти у своїй мовотворчості враховуватимуть всі аспекти функціонування метафоричних компонентів медіатекстів.

Список опублікованих праць

1. Дацишин Х. Метафора в сучасному українському політичному дискурсі: За матеріалами преси 1995-2002 років: Довідник. - Львів: ПАІС, 2004. - 260 с.

2. Дацишин Х. Морфологічний і синтаксичний принципи структурної класифікації метафор у політичному дискурсі // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика. - 2001. - Вип. 21. - С. 506-509.

3. Дацишин Х. Конотативний аспект функціонування метафори в політичному дискурсі // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика. - 2001. - Вип. 22. - С. 437-446.

4. Дацишин Х. Морфологічні типи метафори в українському політичному дискурсі // Ex professo: Зб. наук. пр. - 2001. - Вип. 3. - С.483-489.

5. Дацишин Х. Транспортна метафора в українському політичному дискурсі: конотативний аспект // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика. - 2003. - Вип. 23. - С. 108-116.

6. Дацишин Х. Статична та динамічна метафора в сучасному українському політичному дискурсі // Стиль і текст. - 2003. - Вип. 4. - С. 128-140.

7. Дацишин Х. Політична метафора в індивідуальній мовотворчості журналіста // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика. - 2004. - Вип. 25. - С. 427-433.

8. Дацишин Х. Термінологія природничих знань як джерело політичної метафорики // Вісн. Держ. ун-ту „Львівська політехніка”. Проблеми української термінології. - 1998. - № 336. - С. 201-253.

9. Дацишин Х. Семантичне (метафоричне та метонімічне) термінотворення у сфері фінансово-кредитних відносин та грошового обігу // Вісн. Держ. ун-ту „Львівська політехніка”. Проблеми української термінології. - 1998. - № 336.- С. 327-329.

10. Дацишин Х. Метафорична комунікація в політичному дискурсі: за і проти // Актуальні проблеми журналістики: Зб. наук. пр. - Ужгород, 2001. - С.123-125.

11. Дацишин Х. Спортивна термінологія у політичному контексті: конотативний аспект // Вісн. Нац. ун-ту „Львівська політехніка”. Проблеми української термінології. - 2002. - № 453. - С. 438-442.

12. Дацишин Х. Концепт „Україна” в сучасному українському політичному дискурсі: метафоричні моделі і тенденції формування національної мовної картини світу // Комунікативна компетентність правників і їх зв'язки з громадськістю: Зб. наук. статей / За заг. ред. А. С. Токарської. - Львів, 2003. - С. 161-163.

13. Дацишин Х. Метафорична інтерпретація політичних реалій і проблема впливу на формування громадської думки // Пам'ять століть. - 2004. - № 3-4. - С. 303-308.

14. Дацишин Х. Метафора в комунікативній стратегії суб'єкта політичного дискурсу // Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності: Матеріали Всеукр. наук. конф. - Львів: Літопис, 1999. - С. 201-205.

15. Дацишин Х. Антропоморфна метафора в сучасному українському політичному дискурсі (за матеріалами мас-медіа) // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. сьомої всеукр. наук.-теорет. конф. (м. Львів, 17-18 трав. 2002 р.). - Львів, 2002. - С. 501-504.

Анотація

Дацишин Х. П. Метафора в українському політичному дискурсі (за матеріалами сучасної періодики). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 - журналістика. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2005.

У дисертації проаналізовано метафори в сучасному українському політичному дискурсі друкованих мас-медіа. Метафору розглянуто в трьох аспектах: комунікативному, когнітивному та структурно-морфологічному. На комунікативному рівні окремі метафори проаналізовано як конструктивні та деструктивні компоненти дискурсу, на когнітивному рівні виокремлено основні семантичні типи метафори, які дозволяють зробити висновки про нові тенденції у формуванні мовної картини світу, на структурно-морфологічному рівні виявлено вплив морфологічної належності сигніфіката метафоричного компонента тексту на стійкість оцінки політичного явища чи особистості.

З'ясовано особливості політичної метафори як окремого типу транспонованих висловів, проаналізовано її роль в індивідуальному мовленні журналістів.

Аннотация

Дацишин Х. П. Метафора в украинском политическом дискурсе (по материалам современной периодики). - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.08 - журналистика. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2005.

Диссертация посвящена анализу метафоры в современном украинском политическом дискурсе, зафиксированном в периодической печати. Метафора рассматривается не только как стилистическая фигура или как способ семантической деривации, но и, главным образом, как отражение политического мышления, как способ формирования национальной языковой картины мира.

Политическую метафору считаем одним из подтипов публицистической метафоры, которая используется в речи для обозначения сущностей общественно-политической жизни. Специфика этого типа определяется функциональными параметрами, в центре которых находится параметр оценочности, а также высокой частотностью метафор, не являющихся результатом индивидуального акта метафоризации, а переходящих из текста в текст в виде готовой конструкции и сохраняющих при этом стилистическую окраску.

По частотности использования выделены динамические (индивидуальные) и статические (коллективные) метафоры. Индивидуальные метафоры рассматриваем как одно из проявлений мастерства журналиста, его творческого владения словом. Коллективные метафоры (среди них выделяем собственно статические и статические рецентные) являются свидетельством эффективности внедрения в сознание реципиентов готовых концептуальных конструкций; по их отнесенности к определенному семантическому типу (вместе с индивидуальными метафорами) можно судить о сдвигах в языковой картине мира определенного общественно-политического социума.

Всего выделено 16 семантических типов метафоры; количественный показатель свидетельствует о продуктивности / непродуктивности того или иного из них. Продуктивными являются следующие типы метафоры: антропоморфная, бытовая, военная, спортивная, строительная, транспортная, игровая и метафора искусства. Составленный на основе проанализированных медиатекстов справочник „Метафора в современном политическом дискурсе” указывает на общность лексико-семантических процессов в языке масс-медиа различных регионов Украины.

Анализ разнообразных контекстов использования метафоры свидетельствует о ее роли как конструктивного, так и деструктивного компонента дискурса. Конструктивными считаем функцию участия метафоры в передаче предметно-логической информации, то есть собственно информирования, когда объем метафорического значения превышает объем буквального; контактоустанавливающую функцию, когда метафора на этапе создания стимулирует журналиста учитывать фактор читателя, от читателя требуется активное участие в обработке полученной информации, что содействует сближению участников дискурса; акцентирующую и воздействующую функции метафоры. В то же время другие контексты использования метафоры свидетельствуют о том, что она может являться барьером для понимания текста, не оставляет читателю возможности опровергнуть оценку, ставит точку в дискуссии. Метафора - важный компонент дискурса, в первую очередь, с точки зрения коммуникатора - журналиста или политика, поскольку дает возможность в определенной мере манипулировать реципиентом-читателем, скрыв или подчеркнув нужные части текста, сделав попытку навязать читателю свою систему взглядов и оценок.

Анализ морфологического расслоения сигнификатов метафоры предоставил возможность определить, что значительное количество метафорических высказываний с преобладающими сигнификатами-существительными тяготеет к неопровержимости характеристики политической реалии. Создание метафоры преимущественно определяется потребностью выражения негативной оценки или передачи отрицательных эмоций.

Summary

Datsyshyn Ch. P. Metaphor in Ukrainian political discourse (on the material of modern press). - Manuscript. The thesis is presented to obtain the candidate degree in Philological Sciences, speciality 10.01.08 - Journalism. - Lviv Ivan Franko National University. - Lviv, 2005.

The thesis is devoted to the analysis of metaphor in modern Ukrainian printed mass media political discourse. The metaphor is considered not only as a stylistic figure or a way of semantic derivation, but mainly as a reflection of political meaning.

The metaphor is described in three aspects: communicative, cognitive and structure-morphological. On the communicative level metaphor is researched as a constructive and destructive component of discourse from communicator's and reader's points of view. On the cognitive level the main semantic types of political metaphor are defined, which gives a possibility to speak about new tendencies in forming the national language picture of the world. On the structure-morphological level it is discovered, how the morphological type of metaphor influences the stability in the evaluation of political reality.

In the dissertation political metaphor is analyzed as a special type. Its role in the individual speech of a journalist is presented.

Размещено на Allbest.ru