Міжнародний відділ новин на телебаченні: організаційний, жанрово-творчий і технологічний потенціал

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 070:7.097

Міжнародний відділ новин на телебаченні: організаційний, жанрово-творчий і технологічний потенціал

10.01.08 - журналістика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Малий Михайло Володимирович

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Шкляр Володимир Іванович, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародної журналістики.

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Демченко Володимир Дмитрович, Дніпропетровський національний університет, завідувач кафедри журналістики, декан факультету систем і засобів масової комунікації;

кандидат філологічних наук, доцент Слісаренко Ігор Юрійович, Міжрегіональна академія управління персоналом, віце-президент зі зв'язків з громадськістю

Провідна організація - Львівський національний університет імені Івана Франка (Міністерство освіти і науки України)

Захист відбудеться “11” квітня 2005 року о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 62.

Автореферат розіслано “10” березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор філологічних наук, професор Сидоренко Н.М.

міжнародний новина телеблок програма

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Нова українська міжнародна журналістика покликана реагувати на завдання, які випливають з потреб утвердження авторитету нашої держави на міжнародній арені та світового розвитку в умовах глобалізації та інтеграції. Перед нею виникає необхідність оволодівати новими науковими, прогресивними механізмами роботи з міжнародною інформацією, орієнтуючись на кращі зразки світової і, передусім, європейської преси. Водночас, позбуваючись старих штампів мислення й письма, варто пропонувати нетрадиційні, професійні схеми розв'язання проблем міжнародного життя. У цьому сенсі вибір теми зумовлений і тим, що без розуміння нових інформаційних потоків, оволодіння ними і їхнього осмислення, неможлива дієвість національних ЗМІ, разом з тим втрачається можливість інтеграції національного інформаційного простору у світовий.

Актуальність наукового дослідження зумовлена і потребою вироблення нових методологічних засад щодо специфіки функціонування сучасних аудіо-візуальних ЗМІ, насамперед, телебачення, яке є безпосереднім об'єктом вивчення в міжнародному режимі. Також актуальною залишається проблема більшого удосконалення інструментарію впливу на громадську думку, суспільну свідомість і поведінку за допомогою телебачення. Для України актуальною проблемою є систематизація практичних знань на основі наукового підходу. Підготовка науково-методичних розробок з означеної теми сприятиме більш активному формуванню вітчизняної школи фахівців.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження здійснене в рамках комплексної науково-дослідної програми Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка “Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір” (№ 01БФ045-01) та наукової програми кафедри міжнародної журналістики ІЖ КНУ “Українська журналістика в контексті світової”.

Мета дисертаційного дослідження обумовлена необхідністю вивчення досвіду організаційно-творчої діяльності міжнародного відділу новин у сучасному інформаційному контексті, його ролі та місця в структурі редакції, зокрема телебачення, а також потребою аналізу специфіки, функціональних особливостей і перспектив у процесі інтеграції національного інформаційного простору у європейський та світовий.

Реалізація поставленої мети передбачає вивчення наступних завдань: 1) розробка концептуального підходу до організації роботи міжнародного відділу новин з урахуванням вітчизняного та світового досвіду; 2) розробка структури та організаційних принципів діяльності міжнародного відділу новин на основі функції планетарної співдружності і обізнаності; 3) розробка типології телеблоків/програм міжнародної тематики; 4) вивчення технологічних особливостей роботи міжнародного відділу новин; 5) вивчення міжнародної новинної інформації, її сутності, інтерпретації та спрямування; 6) вивчення жанрів і форм подачі міжнародної інформації.

Об'єктом дисертаційного дослідження є діяльність міжнародних відділів новин сучасного вітчизняного телебачення у забезпеченні світової інформаційної обізнаності суспільства, підвищенні рівня соціально-політичної культури і свідомості українського народу.

Предметом дослідження є концептуальне, комплексне, системне вивчення організаційного, жанрово-творчого і технологічного потенціалу міжнародного відділу новин, його функціональних особливостей у редакційній структурі.

Методи дослідження. У роботі був застосований комплекс дослідницьких методів, закрема, порівняльно-типологічний, контент-аналіз, метод спостереження і власний досвід журналіста-міжнародника. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є загальні принципи об'єктивності, пріоритету фактів і практичної доцільності, які передбачають неупереджене висвітлення і аналіз подій та явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел.

Джерельна база дослідження. Важливе місце у дисертаційній роботі було відведено науковим працям як вітчизняних дослідників журналістики, масової комунікації, соціології та політології, так і зарубіжних. Зокрема, дану тему розробляли в плані загально-теоретичної концепції А. Москаленко, В. Різун, В. Здоровега, В. Лизанчук, Ю. Шаповал, І. Саченко, В.Єгоров, Г.Кузнєцов, О. Зернецька, Г. Почепцов, А.Чічановський, В. Шкляр, Е. Багіров, Ю. Габермас, Р. Гакет, М. Прайс, Д. Лалл, Р. Гакет, О. Тоффлер, Е. Фіхтеліус та багато інших.

На українському ґрунті найбільш наближеними до досліджуваної теми є дисертаційні дослідження, якими послуговувався автор: Н. Габор, І. Слісаренко, В. Савчук, С. Даниленко, Т. Петрів, В. Гоян, В. Власенко, О. Шевченко, О. Гриценко, В. Владіміров, Д. Дуцик, Н. Симоніна, М. Бурмака.

Неабияку цінність у науковому пошуку надали випуски започаткованої кафедрою міжнародної журналістики ІЖ КНУ серії “Бібліотека журналіста-міжнародника”.

Джерелами фактичного матеріалу стали міжнародні програми/блоки українських телеканалів ICTV (на ньому автор працює у міжнародному відділі), УТ-1, СТБ, Нового Каналу, 1+1, а також зарубіжних BBC, CNN, NBC, ABC, Deutsche velle, Euronews.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що вперше у вітчизняній журналістській науці розроблена теоретико-практична концепція організації роботи міжнародного відділу новин телебачення у структурі редакцій з урахуванням основних творчо-організаційних факторів впливу міжнародної інформації на суспільну свідомість і поведінку.

Практичне значення одержаних результатів визначається метою автора дисертаційного дослідження представити як журналістам-практикам, так і науковцям перспективні шляхи розвитку української міжнародної журналістики, розкриваючи специфічні критерії та підходи в царині міжнародної інформаційної діяльності на основі узагальнення вітчизняного і світового досвіду. Авторський дисертаційний матеріал може стати дослідницьким розділом нормативних навчальних курсів “Вступ до спеціальності”, “Міжнародна журналістика”, основного спецкурсу з цієї теми. Також окремі положення та висновки роботи можуть бути використані в розділах таких курсів, як “Зарубіжна журналістика”, “Теорія журналістики”, “Теорія і методика журналістської творчості”, “Методи і прийоми журналістської творчості”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат, публікації, в яких викладено основні положення наукової роботи, виконані дисертантом самостійно. Зміст роботи відповідає логіці авторської думки і виробленої ним концепції.

Апробація роботи. Основні положення і результати дослідження оприлюднено на щорічних наукових конференціях Інституту журналістики “Журналістика - 2001”(Київ, 24-25 травня), “Журналістика - 2002”(Київ, 28-29 травня), “Журналістика - 2003”(Київ, 29-30 травня), міжнародному щомісячному семінарі Центру медіа-реформ “Свобода слова і свобода медіа”, міжнародному семінарі “Технологія журналістської творчості” (Київ, 27-28 жовтня 2003 р.), Міжнародній конференції “Журналісти проти насильства і нетолерантності на телеекрані” (Київ, 27-28 березня 2003 р.).

Публікації. Основні положення і результати дослідження викладено у чотирьох статтях, вміщених у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається з поняттєво-категоріального апарату дисертаційного дослідження, зі вступу, трьох розділів, що містять по два підрозділи, висновків (разом 190 сторінок), списку використаних джерел (206 позицій) та 10 додатків, що містять типову документацію для налагодження технологічного процесу телевізійного виробництва міжнародних новин, зразки літературних та режисерських планів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, новизну, практичне значення, визначено мету і завдання дослідження, методи вивчення предмету, викладено історіографію проблеми.

Визначено ключові для цього дослідження концепти: "громадська думка", "журналістика", "засоби масової інформації (ЗМІ)", "засоби масової комунікації (ЗМК)", "інтерпретація журналістики", "комунікація", "медіа", "мас-медіа", "масова комунікація", "масове суспільство", "масова свідомість", "політична свідомість", "інформаційне суспільство", "національний інформаційний простір", "нові засоби масової комунікації", "новина", "політична культура", "політична комунікація", "публічна політика", "сенсація", "функції журналістики в контексті політичного аналізу".

Перший розділ "Інформаційна політика держави: стан і стратегія розвитку" розглядає формування нового уявлення про інформацію як про головний фактор могутності держави. У вартісній шкалі соціальних цінностей національний інформаційний простір виходить на друге місце після державної незалежності. Держава зобов'язана забезпечити використання свого інформаційного поля в інтересах саме держави та її громадян.

У першому підрозділі "ЗМІ в системі інформаційних відносин в українському суспільстві" аналізуються такі головні складові сучасних ЗМІ: а) глобалізація інформаційних систем та розвиток українського суспільства; б) інформаційні технології як чинник суспільних перетворень; в) соціокультурні чинники розвитку інформаційної сфери в Україні.

Інформаційна сфера має системоутворюючий характер і впливає практично на всі галузі суспільних відносин. Утворився глобальний інформаційний простір, який змушує світову спільноту, кожну державу швидко орієнтуватися та адаптуватися в інформаційному середовищі.

Усвідомлення світовим співтовариством міжнародної інформаційної безпеки як глобальної проблеми закладено в резолюції 54-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН "Досягнення у сфері інформатизації в контексті міжнародної безпеки", а також у Хартії про Глобальне Інформаційне Співтовариство на саміті Великої сімки на Окінаві. У цьому документі зазначається, що країни, які не в змозі забезпечувати оновлення інформаційних технологій, не матимуть можливостей бути повноправними учасниками інформаційного суспільства та світових економічних процесів.

Незважаючи на те, що проблема розбудови системи інформаційних відносин в Україні визнана на державному рівні, право громадян на доступ до інформації закріплене Конституцією України, низкою міжнародних угод, а Україна посідає одне з провідних місць у СНД за кількістю законів, що регулюють інформаційні відносини, нашій країні сьогодні важко претендувати на інформаційне домінування у світовому інформаційному просторі. Для нашого суспільства головне не відстати, зберігаючи національну, інтелектуальну, культурну та мовну самобутність.

За роки незалежності України так і не було збалансовано інтереси особистості, суспільства і держави. Інтереси особистості в інформаційній сфері забезпечуються конституційними правами людини і громадянина на доступ до інформації лише за умови лояльності до влади. Опозиційна діяльність дозволена без перешкод періодиці з невеликим накладами та поодиноким радіо і телеканалам. Багатомільйонна аудиторія загальнонаціональних електронних каналів не в змозі знайомитися з альтернативними поглядами. Незаборонена законом діяльність далеко не завжди здійснюється в інтересах фізичного, духовного та інтелектуального розвитку особи. Не вирішено проблеми захисту інформації персонального характеру та захисту від інформації, що завдає шкоди особистості.

Інтереси суспільства в інформаційній сфері за роки незалежності страждали через повільні демократичні процеси в країні, про що свідчить слабкість українського громадянського суспільства.

Інтереси держави в інформаційній сфері дотримувались лише у рамках підтримання конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності України.

Нині конфігурація світового інформаційного простору така, що до 80% інформаційного потенціалу сконцентровано у розвинених країнах Заходу. За матеріалами досліджень ЮНЕСКО, понад 60% інформаційних ресурсів світу сконцентровано у США. Цей факт і визначає те, що більшість повідомлень у світових ЗМІ стосується саме західних країн. Але, якщо є певна нерівномірність у висвітленні подій, які відбуваються у сучасному світі, то мають існувати регіони, життя в яких майже або зовсім не представлено у ЗМІ.

Введемо поняття "інформаційної резервації". Під ним розуміємо території, інформація про які не з'являється у провідних світових ЗМІ взагалі або має переважно негативний характер. Це, безумовно, не є результатом змови. Для того, щоб подія викликала увагу ЗМІ, вона має бути цікавою для основних користувачів. Вони переважно живуть у Північній Америці, Західній Європі, Японії. Нефахівця країни з периферії можуть зацікавити тільки у випадку чогось унікального: або потужного скандалу, маси жертв, шаленої корупції тощо.

Другий підрозділ першого розділу "Національний інформаційний простір: функція планетарної співдружності й обізнаності" обстоює тезу про новітнє наповнення системи функцій журналістики в час глобалізації функцією планетарної співдружності й обізнаності, яка перебуває в тісному зв'язку з проблемами формування національного інформаційного простору.

Справа в тому, що чинне законодавство не визначає правовий статус інформаційного простору України як важливу ознаку й передумову формування інформаційного суспільства, входження України у світове інформаційне співтовариство, один із головних чинників збереження інформаційного суверенітету, зміцнення державності та гарантій національної безпеки України.

Ст.4 проекту Закону України "Про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України" не враховує основні елементи національного інформаційного простору та його функціонального навантаження. А віднесення до національного інформаційного простору лише середовища, на яке розповсюджується юрисдикція України, є своєрідною перепоною для інтегрування у світовий інформаційний простір, де діють норми міжнародного права, відповідно до яких мають захищатися національні інтереси України.

Поділяючи філософсько-узагальнене визначення "національного інформаційного простору", що його запропонували А. Чічановський та В. Шкляр (структурність і протяжність інформаційного зв'язку суспільства: матеріально-технологічні можливості збору, поширення, зберігання інформації на території країни і за її межами всіма засобами масової інформації і зв'язку на підставі чинного законодавства), автор наголошує на відсутності концепції інформаційної політики України. Внаслідок цього інформаційне поле нашої країни формувалося і розвивалося стихійно, фрагментарно, незалежно від проголошених демократичних цінностей та норм гуманізації суспільних відносин.

З іншого боку, з політичної точки зору в сучасному світі інформаційний простір не може бути суто національним, оскільки поява та розповсюдження новітніх засобів комунікації та поширення інформації стирають міждержавні та міжцивілізаційні кордони. У реаліях України присутня ще одна специфічна риса, що не дозволяє говорити про окремий національний інформаційний простір - це її поліетнічний характер. Помилково забувати про цей чинник у розбудові українського інформаційного простору, який повинен враховувати потреби всіх своїх суб'єктів та об'єктів й узгоджувати їх з державною політикою.

Виходячи із сказаного вище, розглянемо з позиції сучасності систему функцій журналістики.

У радянському журналістикознавстві функції журналістики спрощувались і зводились до трьох: пропагандистської, агітаторської та організаторської. У світовому журналістикознавстві питання про функції журналістики традиційно входить до числа найважливіших наукових проблем. Вальтер Гагеман у праці “Газета як організм” описав п'ять функцій преси: 1) інформувати; 2) впливати на публіку; 3) рекламувати товари; 4) розважати читача; 5) повчати його.

Автори відомого дослідження “Чотири теорії преси” (1956) американські дослідники Фред Сіберт, Теодор Пітерсен та Вілбур Шрамм вважають, що у сучасному світі преса виконує шість функцій: 1) служить політичній системі, забезпечуючи її інформацією; 2) обговорює громадські справи; 3) просвіщає публіку, аби зробити її здатною до самоуправління; 4) захищає права особи перед урядом; 5) служить економічній системі, єднає покупця і продавця товарів за допомогою реклами, забезпечує розваги читачів; 6) підтримує свою власну фінансову незалежність, щоб уникнути тиску на інформаційну діяльність будь-яких приватних інтересів.

У новітній українській теорії журналістики ця науково-практична проблема жваво обговорюється. Нам імпонує точка зору В. Шкляра, який розрізняє функції: 1) інформаційно-пізнавальну; 2) ціннісно-орієнтаційну; 3) соціально-організаторську; 4) комунікативно-естетичну; 5) функцію психологічної регуляції.

На базі другої і третьої функцій із цього переліку спробуємо обгрунтувати нову функцію - планетарної співдружності та обізнаності. У демократичній державі ця функція є складовою інформаційної політики. Процес координації та кооперації систем ЗМІ і зв'язку став визначальною тенденцією в розташуванні ідеологічних пріоритетів світової спільноти. Найбільш виразно це виявляється в критичних планетарних ситуаціях - як соціально-політичних, воєнних, так і в природних катаклізмах. Сьогодні змінилися форми і методи боротьби за встановлення нового міжнародного інформаційно-комунікаційного порядку (НМІКП).

Підтвердження тези про утвердження в практиці ЗМІ цієї функції знаходимо в сучасних тенденціях розвитку міжнародної журналістики. Вступ людства в ХХІ століття ознаменувався новим глобальним конфліктом - воєнно-терористичним 11 вересня 2001 року. Людство вступило в період жорстокого протистояння цивілізованих держав проти терористичних режимів. Зіткнулися дві протилежні за своїми цінностями системи: демократична, західна, ліберальна і тоталітарна, східна, неліберальна. Світовий інформаційний простір як суспільно-комунікаційний сектор починає виконувати функцію планетарної співдружності, впровадження певних політичних задач. Головне з цих завдань - переконати громадськість (або її лідерів) у правильності воєнного втручання в життя недемократичних держав і в необхідності зміни там правлячих режимів. По суті, це масована міжнародна пропагандистська кампанія, яка вже увійшла в історію як “антитерористична”. ЇЇ складові мотивації такі: 1) поширюється заклик до еліт різних держав взяти участь в інформаційній війні проти тероризму; 2) організована постійна масована інформація, присвячена міжнародній антитерористичній кампанії; 3) створюються нові теле і радіостанції, найвизначніші щоденні газети присвячують цій темі кілька шпальт у кожному номері; 4) тема боротьби з терором подається у глобальному масштабі; 5) під час висвітлення питань міжнародної політики у ЗМІ функція планетарної співдружності домінує над інформаційною.

Другий розділ дисертаційного дослідження "Міжнародний відділ новин як ланка редакційної організації" присвячений аналізу популярності міжнародних новинних програм, яка забезпечується багатьма факторами. У першому підрозділі другого розділу "Структура інформаційного телемовлення: організаційні принципи і фактори ефективності" доводиться, що ЗМІ, особливо електронні, - ефективний засіб впливу на емоції людини, здатний переконувати реципієнта найкращим чином. Зокрема, на телебаченні питання підвищення ефективності виступу тісно пов'язане з рівнем організації творчого процесу, форм і засобів соціально-політичного виховання журналістського, художнього й технічного персоналу.

Світова практика свідчить про певну однотипність структурованості і організаційно-творчих принципів діяльності відділів новин, зокрема міжнародних. Такою ж однотипною є і сама інфраструктура телеканалів. Несуттєвою, але все ж вагомою різницею, є найменування посад і функціональних обов'язків співробітників кількістю штатних тележурналістів - від 5 до 1500. У середньому ж повноцінним вважається штат одного телеканалу у відділі новин від 30 до 80-100. У міжнародному відділі - від 5 до 30. В Україні існують такі види подачі міжнародної інформації: 1) класичний репортаж з місця події за кордоном; 2) пряме включення з місця події за кордоном; 3) повідомлення інформації з місця події за кордоном телефоном - "хрипушка "; 4) репортаж з України про візит офіційного гостя або делегації з-за кордону; 5) сюжет, зроблений на основі інформації закордонних інформагентств; 6) короткий огляд подій на основі інформації закордонних інформагентств - "калейдоскоп"; 7) усне повідомлення зі студії прямого ефіру ведучим новин (з відео або без).

Більшість телеканалів України передплачує одне з найпотужніших у світі інформагентств - Reuters. Тому не дивно, що часто відео ВВС та, наприклад, ICTV ідентичне. Загалом, одна з проблем міжнародної журналістики - "однакова картинка". Відеоряд міжнародних сюжетів в Україні часто відрізняється лише порядком розташування планів.

Варто згадати цікаву практику каналу ICTV, на якому виходили "Факти. Гарячі новини" - нове явище на українському ТБ. Це хвилинні випуски новин, які виходили рівно на початку кожної години, були чимось на зразок хед-лайнів на СNN. У “Гарячих новинах” була найсвіжіша інформація. Якщо сталося щось надважливе - хед-лайн тривав дві хвилини. “Гарячі новини” стали справжнім скелетом каналу, який пронизував усі програми - свіжі новини переривали фільми і програми. Не можна було лише переривати дитячий денний блок мультфільмів. Така зручна новинна сітка дозволяла “помаранчевому” каналу давати раніше за всіх цікаві події. Журналісти "з коліс" давали українську інформацію, щогодини оновлювалася і зарубіжна частина.

У другому підрозділі другого розділу "Технологічні особливості роботи міжнародного відділу новин" розглядаються проблеми взаємодії масової свідомості і журналістики як технологічного ланцюжка. При цьому в царині міжнародної журналістики має місце як формальна комунікація, так і неформальна - як елемент / складова масової свідомості. Ця ситуація пов'язана з більш загальною проблемою достовірності / недостовірності інформації, що обертається у сфері формальної комунікації. Сьогодні на різних каналах ТБ (українських, російських, всесвітніх) можна почути “попередні”, “приблизні” відомості, без зазначення точних формальних джерел або посилання на них (тут іноді спрацьовує “ефект відлуння”), а то й відверті припущення, які породжують неформальну комунікацію.

Принципу достовірності, як нормі для джерел масової інформації, суперечить розповсюджена тенденція передавати неперевірені або свідомо фальсифіковані факти з метою соціально-політичного зиску або ж дискредитації певного суб'єкта. У зв'язку з цим і виникають риторичні стратегії, мета яких - у затемненні істинності висловлювання, в створенні модусу невизначеності, який дозволяє уникнути чіткого визначення в тексті того, хто, коли і де став джерелом переданої інформації. Зауважимо, що українські телеканали не мають звички вказувати на джерела отримання міжнародної інформації, коментуючи її, не відходять від наданого коментаря, чим стандартизують її по всіх каналах.

Існує основний закон чуток, запропонований у 1947 році піонерами дослідження цього явища Олпортом і Потсменом. На їхню думку, інтенсивність (потужність) чутки перебуває у безпосередній залежності від важливості і невизначеності події, які лежать в її основі: R=IxA, де R - rumor (чутка), І - importance (важливість), А - ambiguity (двоякість). Автори підкреслювали, що лише за наявності обох компонентів можна запустити або закрити чутку.

Якщо характеристики важливості інформації, які містяться у чутці, у кожному випадку індивідуальні і навряд чи можуть бути повністю описані, тоді характер двоякості і є тим рушієм, який запускає механізм ретрансляції інформації.

Сутність двоякості полягає в наступному: 1) отримана інформація настільки привертає увагу отримувача, що він не може її ігнорувати; 2) отримувач інформації не має можливості звернутися за поясненням, допомогою, порадою до іншого учасника комунікаційного процесу, який би допоміг виробити самому отримувачу лінію поведінки відносно отриманої інформації; 3) потрапивши в ситуацію когнітивного дисонансу, отримувач прагне максимально ретранслювати одержану інформацію по каналах неформальної комунікації, в розрахунку на те, що десь в комунікативному просторі вона зустрінеться з авторитарним (за Арістотелем - “аргументація до авторитету, престижу”) отримувачем, котрий передасть зворотно, за тими ж неформальними каналами, таку оцінку інформації, яка дозволяє виробити отримувачу власну лінію поведінки.

У цьому сенсі підкреслимо, що достовірність / вірогідність міжнародної інформації може бути об'єктивно вмотивована тільки каналами офіційної комунікації, тобто за допомогою ЗМІ.

Тележурналістам доводиться враховувати при плануванні роботи зміну їхньої аудиторії протягом доби. Ось чому телевізійні менеджери регулярно складають цикл програм, так званий dayparts, який диференціює їх відповідно до домінування тієї чи іншої аудиторії перед екраном телевізора.

У процесі планування враховуються різні аспекти передачі: їх призначення (функція), тема, основний виражальний засіб (інформ-програма, ток-шоу тощо), форма передачі та її адреса (на яку аудиторію вона разрахована). Класифікація програм / передач - неодмінна умова процесу телебачення. Розрізняють планування за днями тижня - так зване горизонтальне і планування відповідно до основних фаз життєвого ритму аудиторії протягом доби - вертикальне.

При горизонтальному плануванні програми передач вони поділяються на буденні (з понеділка по п'ятницю), святкові і вихідні (субота, неділя). У святкові та вихідні дні, коли аудиторія має більше вільного часу, об'єм програм збільшується. Змінюється і їхній характер, зокрема, збільшується обсяг розважальних передач, менше уваги приділяється виробничо-економічній тематиці. Проте насиченість програмного дня міжнародними новинами / коментарями залишається більш-менш стабільною.

При вертикальному плануванні всередині доби виділяються такі основні періоди: ранній ранковий час (6:00 - 9:00), ранковий час (9:00 - 12:00), обідній час (12:00 - 15:00), післяобідній час (15:00 - 18:00), ранній вечірній час (18:00 -21:00), пізній вечірній час (21:00 - 24:00), пізній час (24:00 - 3-4:00).

Регулярно могутні інформаційні агентства постачають своїм абонентам різноманітні матеріали, часто ексклюзивного характеру. За таких умов, на нашу думку, єдине, що дійсно в силах українських журналістів, - це знайти і точно посилатися на достовірні факти. Йдеться про те, що виходить у телеефірі, подобається далеко не всім. Найбільш поширеними є звинувачення в ідеологічному викривленні подій. Фактично ж політична орієнтація журналістів, виходячи з даних соціолого-психологічних досліджень, в цілому збігається з орієнтацією своєї аудиторії.

На новинних каналах почала використовуватись телевізійна техніка нового покоління - однокамерні і двокамерні малогабаритні пересувні телевізійні радіорелейні станції (МПТРС). Ультракоротка хвильова радіостанція (УКХ) або стільниковий зв'язок забезпечують комунікацію між автомобілем, який перебуває на місці події, і апаратно-студійним комплексом (АСК).

Необхідність у зменшенні кількості “мертвих зон” і розширення зон прийому під час передачі сигналу з будь-якої частини населеного пункту призводить до побудови мережі приймально-ретрансляційних апаратних (ПРА). Комплекс технічних засобів, до якого входять МПТРС, ПРА та АСК, називають системою електронного збирання новин (Electronic News Gathering - ENG).

Збільшення мобільності, еволюція репортажу на виїзді, розташування камери на автомобілі призводять до того, що вмикаються не лише зір та слух, але й тактильні відчуття. Для максимального наближення до місця народження інформації необхідні доопрацювання екрана, зміна формату, об'ємність звуку і зображення, тобто можливість використання голографічних методів. Доопрацьовується не лише приймач, але й передавач. Таким чином, оминаючи рецептори органів відчуття, інформація діє безпосередньо на зони кори головного мозку, які відповідають за органи відчуттів. Цим досягають ілюзії повної присутності індивіда на місці події.

Головні фактори / можливості в технологічному ланцюжку Інтернет - ТБ - аудиторія - людина: 1) свобода вибору часу одержання інформації; 2) різноманітність джерел отримання інформації; 3) різноманітність способів отримання інформації; 4) можливість вибору потрібної інформації; 5) активність вибору; 6) ефект присутності.

Однак телевізійний дизайн новинних програм оформлюється однотипно, що, на нашу думку, засвідчує про перші ознаки серйозної хвороби вітчизняного ТБ.

У третьому розділі дисертаційного дослідження "Міжнародна новинна інформація: сутність та інтерпретація" підкреслюється, що найважливішою стороною вивчення телеповідомлень стала розробка їхніх типологічних характеристик. Чітко усвідомлюючи особливості того типу, до якого можна віднести певне повідомлення, телекомунікатор отримує можливість реалізувати задум з найменшими втратами. Якщо звернутися до критеріїв, за якими телепрограми найчастіше за все диференціюються, варто виділити наступні: функцію; форму; тему; адресу; джерело; міру телевізійної обробки матеріалу.

У першому підрозділі третього розділу "Новинний інформаційний потік: принципи селекції і спрямування" відзначається, що за останні півтора десятиліття у світі виникла складна система міжнародних зв'язків, в основі якої лежить вільний потік інформації. Влада над інформацією, над потужними і різноманітними засобами її передачі стала об'єктом суспільних, політичних та економічних інтересів не тільки на рівні однієї держави, але і в масштабі всього світу. Розповсюдження, обмін інформацією здійснюється багатьма каналами. І міжнародному телебаченню належить особливе місце в цьому багатосторонньому процесі.

У цьому зв'язку доцільно говорити про основні цілі-принципи інформаційної діяльності: 1) забезпечення об'єктивною інформацією; 2) розважання; 3) переконання; 4) об'єднання, планетарна співдружність й обізнаність; 5) освіта.

Кожна людина у сучасному суспільстві є носієм інтерперсонального зв'язку, при якому всередині людини розвиваються думки та ідеї. Інтерперсональний зв'язок передує висловлюванню чи дії. Він створює передумови для міжабонентського зв'язку між двома людьми.

Засоби масової інформації дозволяють перетворювати міжабонентський зв'язок на організаційний всередині великої групи людей. Проте максимальна міра реалізації тієї чи іншої ідеї можлива лише тоді, коли організаційний зв'язок трансформується через ЗМІ у масовий зв'язок, коли група отримує можливість популяризувати свої переконання багатомільйонній аудиторії читачів, слухачів, глядачів. Таким чином, масовий зв'язок можна сформулювати як процес використання засобів масової інформації для надсилання повідомлень великій аудиторії з метою інформування, зацікавлення, переконання.

Незручність масового зв'язку полягає у тому, що він не має термінового зворотного зв'язку, хоча зараз активно розвиваються форми інтерактивної журналістики.

Ефективність інформаційної діяльності залежить від урахування характеристик масового глядача: 1) масова аудиторія невидима, але вимірна; 2) масова аудиторія різноманітна; 3) масова аудиторія отримує повідомлення анонімно.

Наголосимо, що висловлені нами цілі-принципи - складова частина авторської концепції. Свої думки з цього ж приводу висловив і проф. В. Різун, які не дуже відрізняються від наших і які ми цілком поділяємо.

У всьому світі аудиторія віддає перевагу тим ЗМІ, чиї теми і підходи найбільше відповідають її інтересам і принципам. Ця перевага, яка в науці називається виборчим вибором, робиться свідомо. Подібне явище вибірковості виявляється у тому, що аудиторія підсвідомо відчуває зміст ЗМІ. І основними елементами індивідуальної вибірковості аудиторією ЗМІ є: 1) вибір як навмисна дія; 2) вибіркове сприйняття; 3) вибіркове збереження.

В окремих випадках аудиторія значною мірою контролює вплив ЗМІ. Усі мотивації аудиторії можуть бути розділені на основні категорії: а) задоволення потреби в інформації; б) задоволення потреби в розвагах: в) бажання розваг; г) спрощення громадських взаємовідносин - прагнення до спільності інтересів. Остання категорія - зайвий аргумент висунутої нами концептуальної думки про функцію планетарної співдружності та обізнаності.

Через ЗМІ здійснюється передача культурних цінностей, інтелектуальний обмін між сучасними спільнотами, ЗМІ розповсюджують моральні цінності та ідеї.

Більшість подій, про які повідомляють мас-медіа, мають у крайньому випадку один із загальних елементів новин: близкість, відомість, своєчасність, актуальність, значущість, драматизм. Дослідник В. Шкляр висуває такі журналістські стандарти до інформації взагалі, і новин зокрема: своєчасність, точність, об'єктивність, коректність, аргументованість, цілісність.

Новини як ідеологічний дискурс. Медіа визначає межі можливих відхилень у поглядах і у такий спосіб задає умови інституційна еліта, яка визначає загальний зміст питань, окреслює принципи сприйняття реальності дискусії. Наприклад, дискусії з приводу участі у бойових діях під час війни у В'єтнамі точилися між "яструбами" (прихильниками агресивних дій) та "голубами" (противниками таких дій). Хоча щодо витрат і здобутків, спричинених інтервенцією, між ними не було згоди, обидва табори поділяли думку, що комунізм - це незаперечне зло, а мотиви американців завжди шляхетні. Тому засади більшості політичних дискусій і питання для обговорення визначаються відповідно до переконань елітних груп - "головних розпорядників". Мас-медіа виступають у ролі "вторинних розпорядників", переказуючи погляди представників еліти "популярною" мовою.

Інформаційні цінності можна розглядати як ідеологічні коди, а концепцію об'єктивності - як ідеологічну практику. Цінності новин є відображенням нерівності, вони наголошують на домінуючих цінностях та інститутах і на небезпеках, що їм загрожують, переважно приділяють увагу діям та заявам впливових лідерів і зазвичай замовчують інформацію, що стосується менш авторитетних груп та поглядів У такий спосіб цінність новин можна розглядати як засіб встановлення режиму гегемонії та складову частину ідеологічного коду.

Так само багато уваги прихильники критичного підходу приділяють концепції об'єктивності. Об'єктивність, як її практикують у новинних медіа, передбачає стандартизовані схеми добору новин і форми їхньої подачі. До таких форм належить дотримання політично нейтрального тону, балансу (висвітлення питання з ''обох боків"), використання надійних джерел інформації. Проте така практика сама собою відбиває певні ідеологічні чи професійні потреби новинних організацій. Отже, вплив ідеології на зміст новин є беззастережним і водночас зміст новин складається у такий спосіб, щоб підтримати ідеологію.

Другий підрозділ третього розділу "Жанрово-творчий потенціал міжнародної новинної журналістики" наголошує, що тележурналістика стала у цивілізованому світі незамінним напрямком пізнання людиною світу. Але важливе не саме собою пізнання, а переконування, вплив на свідомість і поведінку людини для активації її суспільної позиції. Функція тележурналістики триєдина: це виявлення громадської думки; вираження її; активне її формування системою телевізійних програм і тележанрів.

Одним з базових за предметом є жанр телевізійної замітки (а не сюжету чи інформації), що містить ясне відтворення факту.

Жанр телевізійного репортажу має на меті об'єднаними засобами зображення і слова розповісти про певну подію яскраво, переконливо, щоб глядач, який не був присутній на її місці, отримав наочне уявлення про неї, зрозумів і правильно осмислив. Саме виходячи із своєрідності телерепортажу, у практиці утвердилися такі його різновиди: подієвий (коментований), організований (проблемний), провокований, репортаж-трансляція.

Ерудованість і компетентність телекоментара дають йому можливість пояснити аудиторії процеси, що відбуваються, домагатися певних змін у свідомому ставленні до оточуючого.

Споріднений з ним і жанр телеогляду - інформаційного чи тематичного. Його структура - словесно-логічна, що вимагає численних фактів, відтворених телевізійними засобами.

Міжнародний теледайджест базується на триєдиному правилі: аналіз, проблема, діскусія. Це надзвичайний інформаційний огляд, кожен блок якого має свою серцевину і архітектоніку. Зважаючи на широкий розвиток інтерактивного телебачення і сам дайджест, його блоки можуть бути поділені умовно на дві частини: авторська та аудиторна.

Телевізійне середовище обумовлює професійну успішність в активній творчий конкуренції, поєднуючи в особистості тележурналіста якості, властиві мистецькій інтелігенції, з якостями адміністраторів, керівників і представників інших професій, які вимагають об'єктивності, врівноваженості, здатних брати на себе відповідальність та ініціативу.

ВИСНОВОК

У Висновках відзначається, що міжнародні події останніх років змушують переглянути і таке досить нейтральне поняття в теорії мас-медіа і комунікацій, як інтернаціоналізація ЗМІ. Якщо раніше це поняття тлумачили виключно в економічній сфері, то сьогодні ця проблема заявляє вже про себе насамперед у політичній площині, а також у площині виконання мас-медіа своїх функцій у питаннях всебічного і неупередженого інформування громадян, творення вільного демократичного форуму для обговорення суспільних проблем.

Засоби масової інформації відіграють істотну роль у розвитку інформаційного суспільства і визнані важливим інструментом вираження свободи слова та плюралізму інформації.

До проблеми інформаційної безпеки в умовах перехідного суспільства слід віднести захист свого інформаційного поля - пріоритет і завдання кожної повноцінної держави. Новітні технології, руйнуючи комунікаційні кордони, поступово перетворюють і без того крихке поняття національного інформаційного простору на умовність. Концентрація, глобалізація засобів масової інформації все ж набуває чітких рис на національному рівні. На цьому і слід вибудовувати інформаційну політику України.

Ефективність творчості тележурналіста складається з трьох ефектів: гуманітарного - результату впливу журналістських матеріалів на моральні установки особистості, на її культуризацію і соціалізацію, на орієнтири її суспільної поведінки; суспільного - результату впливу тексту / сюжету через посередництво цільової аудиторії на громадську думку і свідомість, на політику держави, на економічний, соціальний, культурний розвиток нації, на діяльність всіх структур соціуму; аудиторного - результату впливу текстів / сюжетів на реципієнтів, від реакції яких залежить впливовість, престиж і популярність телеканалу.

Телебачення як особливе творче середовище висуває до його працівників специфічні умови, змушуючи до “виживання” в умовах жорсткої конкуренції. Ці вимоги диктуються такими умовами телевізійної діяльності, як: 1) колективна творча діяльність і ненормований робочий день; 2) відсутність чітко структурованих об'єктивних критеріїв оцінки результатів; 3) необхідність перебувати у стані безперервної комунікації, постійно удосконалювати творчі результати (телевізійні програми), щоб “перемагати” творчих конкурентів у “боротьбі” за глядацький рейтинг, співвідносити власні критерії творчого продукту з вимогами вищих інстанцій (випускового редактора, головного редактора програми, керівника каналу, продюсера тощо), встановлювати з колегами (і начальством) неформальні стосунки, які стають основою створення спільного творчого продукту і гарантією того, що цей продукт буде прийнятий керівництвом і вийде в ефір; 4) “творчість за необхідністю”, а не за натхненням, передбачає наявність здібностей концентрувати вольові, інтелектуальні, творчі, фізичні та інші зусилля.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ ВИКЛАДЕНИЙ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Малий М. В. Міжнародний теледайджест (до постановки проблеми) // Наукові записки інституту журналістики. - К., 2004. - Т.14.- С. 128-131.

2. Малий М. Інформаційна політика держави: стан і стратегія розвитку // Наукові записки Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Т. 16. - К., 2004.- С. 23-28.

3. Малий Михайло. Інформаційний простір: функція планетарної співдружності і обізнаності // Журналістика. - К., 2004. - Вип. 3(28).- С. 98-101.

4. Малий М. Телебачення і кіно у полоні терору // Вісник Київ. ун-ту. Серія Журналістика. - Вип. №10. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002.- C.62-64.

5. Малий М. Неприйнятна версія // Публіцистика і політика / Зб. наук. праць. - Вип. № 3. - К., 2002.- С. 84-92.

АНОТАЦІЯ

Малий М.В. Міжнародний відділ новин на телебаченні: організаційний, жанрово-творчий і технологічний потенціал. - Рукопис.

Дисертація подана на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 - журналістика. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики. - Київ, 2005.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню важливої ланки світового та вітчизняного телебачення, яким є міжнародний відділ новин. Важливість вирішення питань, пов'язаних з новими механізмами роботи з міжнародною інформацією, обумовлюється, зокрема, вивченням змін організаційного, жанрово-творчого й технологічного потенціалу міжнародного відділу новин. У дослідженні вперше у вітчизняній журналістській науці розроблена теоретико-практична концепція організації роботи міжнародного відділу новин телебачення у структурі редакцій з урахуванням основних творчо-організаційних факторів впливу міжнародної інформації на суспільну свідомість і поведінку.

Організаційний, жанрово-творчий і технологічний потенціал міжнародного відділу новин вивчається крізь призму теорії журналістики (до якої пропонується нове уявлення щодо системи функцій журналістики), теорії масової комунікації, а також з філософської, політологічної, економічної, історичної, психологічної та соціальної точок зору. Практична частина дослідження є аналізом фактичного матеріалу. Також важливим є те, що при написанні дисертаційного дослідження автор спирався як на теоретичну базу, так і на власний телевізійний досвід, спостерігав роботу колег, а також мав змогу провести апробацію їх досвіду на практиці.

Ключові слова: новина, новинна журналістика, міжнародний відділ новин на телебаченні, організаційний, жанрово-творчий, технологічний потенціал.

АННОТАЦИЯ

Малый М.В. Международный отдел новостей на телевидении: организационный, жанрово-творческий и технологический потенциал. - Рукопись.

Диссертация представлена на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.08 - журналистика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Институт журналистики. - Киев, 2005.

Диссертационная работа посвящена исследованию важного звена мирового и отечественного телевидения, которым является международный отдел новостей. Важность решения вопросов, связанных с новыми механизмами работы с международной информацией, обусловлена, в частности, изучением изменений организационного, жанрово-творческого и технологического потенциала международного отдела новостей. В исследовании впервые в отечественной журналистской науке разработана теоретико-практическая концепция организации работы международного отдела новостей телевидения в структуре редакций с учетом основных творческо-организационных факторов воздействия международной информации на общественное сознание и поведение.

Автор считает, что новость может и должна доходить к зрителю бесстрастной и лаконичной. Вследствие этого еще больше страстным оказывается восприятие этой новости. Более того, чем новость лаконичней, тем большее пространство она открывает для разнообразнейших, но целиком прогнозируемых реакций аудитории. Текст СМИ рассчитан на непременную и беспрерывную обратную связь, на диалог с потребителем. У творцов такого текста постоянно существует потребность в “игровом” соучастии адресатов, в их безусловной своевременной реакции. Заслуживает отдельного внимания и так называемый элитарный подход, из которого вытекает, что массу можно выделить, лишь сравнив ее с элитой, соответственно, массовое сознание можно соотнести с понятием “элитного сознания”.

По мнению автора, международные события последних лет заставляют пересмотреть и такое понятие в теории масс-медиа и коммуникаций, как интернационализация СМИ. Если раньше это понятие толковали исключительно в экономической сфере, то сегодня эта проблема заявляет уже о себе прежде всего в политической плоскости, а также в плоскости выполнения масс-медиа своих функций в вопросах всестороннего и непредубежденного информирования граждан, создания свободного демократического форума для обсуждения общественных проблем.

Цель автора диссертационного исследования - представить перспективные пути развития украинской международной журналистики, раскрывая специфические критерии и подходы в области международной информационной деятельности на основе обобщения отечественного и мирового опыта. Автор настаивает на том, что национальное информационное пространтство - очень важное политическое понятие, которое в шкале социальных ценностей можно поставить на второе место после государственной независимости. Государство должно обеспечить использование своего информационного поля в интересах страны и её граждан. В диссертации информация рассматривается как стратегический продукт. Автор утверждает, что способность общества собирать, анализировать, обрабатывать, систематизировать и накапливать информацию, обеспечивать свободу информационного обмена - важная предпосылка социального и технологического прогреса, а также основа национальной безопасности и успешной внутренней и внешней политики. По мнению автора, информационная сфера имеет системообразующий характер и может влиять практически на все области отношений в обществе.

Организационный, жанрово-творческий и технологический потенциал международного отдела новостей изучается сквозь призму теории журналистики (в которой предлагается новое представление относительно системы функций журналистики), теории массовой коммуникации, а также с философской, политологической, экономической, исторической, психологической и социальной точек зрения. Практическая часть исследования является анализом фактического материала. Также важным является то, что при написании диссертационного исследования автор опирался как на теоретическую базу, так и на собственный телевизионный опыт, наблюдал работу коллег, а также имел возможность провести апробацию их опыта на практике.

Ключевые слова: новость, новостная журналистика, международный отдел новостей на телевидении, организационный, жанрово-творческий, технологический потенциал.

SUMMARY

Malyy M.V. International news department in television: organizational, genre, creative and technical potential. Manuscript.

Dissertation to obtain a scientific degree of a Candidate of philological science withing the specialty 10.01.08 - journalism. - National Taras Shevchenko University of Kyiv, Institute of journalism - Kyiv, 2005.

Dissertation is aimed at studying an important segment of foreign and national television, namely of an international news department. The importance of solving the questions, appertaining to the new mechanisms of work with international information, is based on the studies of changes in organizational genre, creative and technical potential of an international news department. The present research for the first time in Ukrainian journalist science develops a theoretical and practical conception of organizing the work of intеrnational news department within the structure of news service with the consideration of main creative and organizational factors of international information's influence on socium's mind and behavior.

Organizational, genre, creative and technical potential of international news department is being studied with the help of the theory of journalism (where a new notion of journalism's system of function is introduced), of the theory of mass communication, and it is also viewed from philosophical, politological, economical, historical, psychological and social points of view. Practical part of the research provides the analysis of facts materials. It is also of importance, that the author while writing the dissertation was taking into account not only theoretical base, but also his own experience in television work, as well as his studying of his colleagues work and verifying their experience in practice.

...