Роль ЗМІ в формуванні й управлінні масовою свідомістю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка

Кафедра:

ЮНЕСКО «Філософія людського спілкування»,

Філософії та історії України

Реферат

На тему: «Роль ЗМІ в формуванні й управлінні масовою свідомістю»

Харків 2013

Вступ

Інформація завжди впливала на оновлення життя, розвиток суспільства, у тому числі на політичне життя, обумовлюючи пошук нових підходів, рішень. Історії відомо немало ситуацій, коли під безпосереднім впливом поширеної ЗМІ інформації (дезінформації) владні структури, відповідальні посадові особи змінювали свою позицію, приймали серйозні політичні рішення. Але поширенішим і значущішим є їх опосередкований вплив на погляди, настрої, переконання широкого загалу громадян, на формування громадської думки. Сьогодні роль засобів масової інформації з кожним роком підвищується. інформація преса телебачення радіомовлення

Засоби масової інформації -- сукупність сучасних каналів зв'язку (преса, телебачення, радіомовлення, кіно, відео, Інтернет тощо), за допомогою яких поширюється різноманітна інформація у суспільстві. Формуючи громадську думку, засоби масової інформації, з одного боку, акумулюють досвід і волю мільйонів, а з іншого - впливають не тільки на свідомість, а й на вчинки, групові дії людей.

Засоби масової інформації виражають і формують громадську думку, яку прийнято розглядати як колективне судження людей, в якому ставлення до подій і явищ виявляється у формі схвалення, осуду або вимоги. Громадська думка формується в процесі руху інформації в суспільстві, відображає людське буття, суспільну практику людей і виступає як регулятор діяльності. Вона створюється під впливом буденної свідомості, емпіричних знань, навіть забобонів, а також науки, мистецтва, політики і, зрозуміло, всіх джерел масової комунікації.

Будучи станом суспільної свідомості, громадська думка є ніби посередницею між свідомістю і практичною діяльністю людей. Не підмінюючи ні однієї із форм суспільної свідомості, не спираючись на організовану силу як закон, не визначаючи цілей, як це робить програма, громадська думка з допомогою специфічних засобів, шляхом схвалення або осуду, захоплення чи зневаги, акцентування інтересів, раціональної та емоційної оцінки людей і їхніх учинків сприяє трансформації тих чи інших ідей у конкретні вчинки. Отже, виражаючи і формуючи громадську думку, засоби масової інформації, з одного боку акумулюють досвід і волю мільйонів, а з другого -- впливають не тільки на свідомість, а й на вчинки, групові дії людей. Тоталітарні режими не рахуються з громадською думкою. У демократичному суспільстві управління соціальними процесами передбачає вивчення та вплив засобів масової інформації саме на громадську думку. Тому засоби масової інформації стають важливим компонентом демократичних форм управління соціальними процесами.

В Україні вони також значно впливають на формування громадської думки населення. Це можна пояснити звичкою людей довіряти засобам масової інформації, які є основним джерелом суспільно-важливого інформування. Звісно, що до читача, глядача чи слухача ЗМІ левова частка інформації потрапляє у вторинному вигляді, й містить авторську оцінку ситуації, події, яка нав'язується аудиторії. Обтяжений щоденними проблемами й турботами пересічний громадянин сучасного інформаційного суспільства, перетворюється у зручну мішень для інформаційного впливу, схиляючись до заданої певною соціальною групою суб'єктивної точки зору, вміло поданої за допомогою ЗМІ.

Держава повинна контролювати засоби масової інформації відповідно до Конституції та чинних законів, щоб нейтралізувати можливі прояви інформаційної шкоди для своїх громадян. Засоби масової інформації не тільки інформують, повідомляють новини, а й пропагують певні ідеї, погляди, вчення, політичні програми і, тим самим, беруть участь у соціальному управлінні, забезпечують владі інформаційний супровід. Шляхом формування громадської думки, вироблення певних установок вони спонукають людину до тих чи інших вчинків. ЗМІ, як спосіб масового зв'язку між тими, хто управляв, і тими хто є об'єктом управління, тобто громадянами того чи іншого суспільства, несуть не тільки оперативну, а й офіційну інформацію - закони, розпорядження, укази тощо. Цим самим вони передають волю влади, її вимоги. Разом із тим, ЗМІ є видом зворотного зв'язку. Вони акумулюють думки, прагнення, судження людей практично з усіх сфер життя громади - це своєрідний і ні з чим незрівнянний барометр громадської думки

У демократичному суспільстві засоби масової інформації є компонентами політичної системи поряд із парламентом, виконавчою владою, незалежним судом і їх навіть називають "четвертою владою" - не в розумінні "четверта державна", а в розумінні "влада громадянського суспільства".

Ця своєрідність насамперед у тому, що ЗМІ не можуть приймати рішень, наказувати, зобов'язувати, притягати до відповідальності. ЗМІ здійснюють свою політичну, управлінську роль у політичній системі шляхом обговорення, підтримки, критики й осуду різних політичних програм, платформ, ідей і пропозицій окремих осіб, громадських формувань, політичних партій, фракцій й донесення позицій опозиційних партій до електорату. ЗМІ виконують роль своєрідного громадського контролю і оприлюднення його результатів.

Отже, основні функції мас-медіа в ліберально-демократичному суспільстві: контроль за владою, тиск на владу, встановлення взаємин та довіри між владою й суспільством.

Розвиток нових технологій, насамперед у сфері теле- чи радіомовлення, дозволяє вести багато передач у прямому ефірі. Засоби масової інформації стають сценою, на якій розгортається політична дія - обговорюються кризи, ведуться переговори, відбуваються суспільні протести.

Оскільки громадська думка виступає знаряддям політики, то її формування є сферою боротьби за владу, яка і формує політичну систему. В демократичній державі право приймати рішення має більшість, тому публічна дискусія дає можливість висловитися приватним особам та організованій меншості, опозиційним партіям - всім тим, хто думає по іншому, ніж більшість. А це є ефективним інструментом механізму демократичного правління, який безпосередньо впливає на формування типу політичної системи.

Засоби масової інформації активно беруть участь у формуванні громадської думки та подіях що супроводжують передвиборчий процес. Вони як забезпечують суспільство всебічною інформацією про діяльність органів держаної влади, кандидатів на пост Президента та їх представників, подій що відбуваються в суспільно-політичному житті країни; так і надають оплатні рекламні площі або ефірний час кандидатам у Президенти для проведення перевиборчої агітації, яка формує певні ідеї та думки у громадян.

Роль ЗМІ в сучасному демократичному процесі помітно зростає, і особливого значення набуває рівень їх політичної культури, що забезпечує зважений діалог різних політичних сил. Засоби масової інформації можуть стримувати політичну конфронтацію в суспільстві, переводячи її у площину діалогу з метою заміни небезпечного протистояння корисним для суспільства порозумінням та співробітництвом різних політичних сил.

Найважливішою засадою функціонування демократії є свобода поширення інформації. Ключовим критерієм свободи інформації, підкреслюють К. Крос і Р. Гакет, є різноманітність її джерел у поєднанні з вільним доступом до них. Головною метою ЗМІ є оперативне інформування окремих осіб, соціальних груп населення в цілому про події та явища у світі, конкретній країні, певному регіоні. Цієї мети вони досягають, виконуючи притаманні їм соціальні функції, насамперед освітню (пізнавальну), виховну, інформаційну, ідеологічну та формування цінностей демократії, та політичні функції: формування громадянськості, контролю і спостереження за діями суб'єктів влади; політичної соціалізації (участь у процесі засвоєння індивідом політичних знань, норм і цінностей суспільства).

Крім загальних функцій, засоби масової інформації мають ще свої специфічні функції, властиві лише їм, а не іншим суб'єктам масових інформаційно-комунікаційних процесів. До них належать функції редагування (відбір і коментування інформації) та оцінювання, що істотно впливає на формування громадської думки та суспільних настроїв.

Однією з визначних подій у президентській виборчій кампанії є теледебати між кандидатами. Вони привертають більше уваги електорату, ніж будь-яка інша подія в рамках цієї кампанії. Теледебати дають змогу аудиторії оцінити позиції кандидатів з ключових питань та скласти враження про їхні персональні якості. Вони посилюють і кристалізують уже наявні політичні настанови аудиторії й справді впливають на виборців.

Під політичною рекламою як феноменом виборчого процесу розуміють інформацію про кандидата, котра спонукає виборців віддавати за нього голоси й специфікою якої є емоційність, образність, лаконічність, виразність, повторюваність.

Р. Харріс називає основні цілі політичної реклами:

- знайомство з виборцями так, щоб вони запам'ятали кандидата;

- повідомлення проблем, які останній вважає найважливішими;

- створення іміджу;

- викладення позиції кандидата.

Він оцінюючи ефективність політичної реклами, стверджує, що відносно мало політичних рекламних кліпів справді впливають на свідомість так, щоб виборець змінив власний вибір. Політична реклама радше допомагає кристалізувати вже наявні настанови виборців. Також багато рекламних кліпів призначено для тих, хто вагається й кого важливо тримати в колі своїх прихильників. Загалом спостерігається тенденція до збільшення ваги політреклами у виборчій кампанії і, як наслідок, збільшення витрат кандидатів. Є також інші елементи медіа-конструювання під час виборчих кампаній. Наприклад, на виборців впливають стиль і зміст редакційних статей, у яких неодмінно простежується певний суб'єктивний підхід до висвітлення подій виборчої кампанії. Дж. Беєр описує нетрадиційні джерела новин у президентських виборчих кампаніях, приміром, ток-шоу, вечірні комедійні шоу, музикальні мережі.

1. Роль ЗМІ у формуванні громадської думки під час виборчого процесу

Вплив засобів масової інформації на суб'єктів і учасників виборчих кампаній є надзвичайно великим, часто навіть вирішальним. Для більшості виборців засоби масової інформації стають найпотужнішим джерелом інформації про політичні партії, виборчі блоки партій, кандидатів у народні депутати, про перипетії виборчого процесу тощо. Формуючи громадську думку, засоби масової інформації, з одного боку, акумулюють досвід і волю мільйонів, а з іншого -- впливають не тільки на свідомість, а й на вчинки, групові дії людей. В Україні вони значно впливають на формування громадської думки населення. Це можна пояснити звичкою людей довіряти засобам масової інформації, які є основним джерелом суспільно-важливого інформування. Звісно, що до читача, глядача чи слухача ЗМІ левова частка інформації потрапляє у вторинному вигляді, й містить авторську оцінку ситуації, події, яка нав'язується аудиторії. Обтяжений щоденними проблемами й турботами пересічний громадянин сучасного інформаційного суспільства, перетворюється у зручну мішень для інформаційного впливу, схиляючись до заданої певною соціальною групою суб'єктивної точки зору, вміло поданої за допомогою ЗМІ.

Засоби масової інформації не лише виконують інформативну функцію, виконуючи роль суб'єкта впливу на громадську думку, а й інструментом за допомогою якого відбувається безпосереднє її формування, та важелем участі в соціальному управлінні. Мас-медіа не тільки інформують, розважають та просвіщають. Вони володіють маніпулятивно-управлінським потенціалом змінюючи установки, моделі поведінки та сприйняття дійсносі.

Неучасть засобів масової інформації у виборах може створити інформаційний дефіцит, а непрофесійна участь може відчутно зашкодити суб'єктам виборчого процесу або ж навіть і негативно вилинути на результати виборів. Від засобів масової інформації значною мірою залежить рівень свідомої оцінки виборцем конкуруючих партій і кандидатів.

У висвітленні і здійсненні виборчого процесу беруть участь різні засоби масової інформації. Але мета у них одна, і вона відповідальна, а саме: забезпечити доступ до засобів масової інформації усім партіям і кандидатам, які беруть участь у виборах, надати електорату точну, об'єктивну, неупереджену інформацію, спонукати виборців виявити громадянську відповідальність і взяти участь у виборах. Лише досягаючи цієї мети, засоби масової інформації повною мірою відіграватимуть під час виборів ту роль, що покладає на них розвинене демократичне суспільство.

У виборчому процесі на засоби масової інформації покладається велика відповідальність за подання інформації у доступній формі та наповнення її змістом, вартим, з огляду на актуальність події дня, неупередженого, виваженого висвітлення перебігу подій виборчого процесу і референдумів. До потенційних функцій ЗМІ в період виборчих кампаній і референдумів можна віднести такі: забезпечення інформаційної бази для здійснення громадянами політичного вибору.

Тому в ідеальному варіанті ЗМІ мають бути притаманні об'єктивність, істинність, достовірність, доказовість інформації, які ґрунтуються на чесності, порядності, відповідальності перед Законом. Гласність, свобода слова гарантують право на спростування брехливої інформації. Кожна демократична країна має певну систему законів, конституційних положень, які регулюють стосунки між засобами масової інформації і суспільством, між журналістом і державою, між видавцем і аудиторією. У більшості ж країн Європи розроблена розгалужена сукупність законів та законодавчих документів, покликаних регулювати діяльність засобів масової інформації.

2. Роль ЗМІ у виборчому процесі України

В Україні діяльність засобів масової інформації забезпечується нормами Конституції України, Законами України «Про вибори Президента України», «Про Центральну виборчу комісію», «Про інформацію», «Про телебачення та радіомовлення», «Про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів», Указами Президента України, тощо.

В Україні існує проблема в розмежовуванні таких важливих понять як інформація та агітація. Інформація - це все, що подається журналістами, агітація - те, що подається суб'єктами виборів (партіями, блоками чи кандидатами в депутати) з метою схилити на свій бік виборців або відштовхнути їх від опонентів. За цим визначенням, журналісти не агітують. Так повинно бути за умови дотримання високих журналістських стандартів.

В Україні найсуттєвіша проблема полягає у прихованій рекламі, яку журналісти поміж себе називають «джинсою». Це коли журналістський матеріал, який мав би підпадати під категорію інформації і до якого не мало б бути жодних питань ні у виборчої комісії, ні у суб'єктів виборчого процесу, містить явну агітацію на користь того чи іншого суб'єкта. Саме через засилля «джинси» під час виборчої кампанії законодавці змушені шукати способи, як цього можна уникнути. Досі ефективної схеми не знайдено. Тому, на мою думку, ми неминуче вийдемо на чітке розмежування цих понять таким чином: інформація, яка йтиме від журналістів, не може вважатися агітацією апріорі, оскільки журналісти насправді керуються зовсім іншими мотивами, а високі журналістські стандарти повинні вберегти від того, щоб журналістський матеріал став агітацією. Агітацією, відповідно, є ті матеріали, які подаються учасниками виборів. Безперечно, журналістська етика має бути визначальною у вирішенні цього питання.

Висновок

З вище описаного можна зробити висновок, що Засоби масової інформації активно беруть участь у формуванні громадської думки яка супроводжують передвиборчий процес. Вони як забезпечують суспільство всебічною інформацією про діяльність органів держаної влади, кандидатів на пост Президента та їх представників, подій що відбуваються в суспільно-політичному житті країни; так і надають оплатні рекламні площі або ефірний час для проведення перевиборчої агітації.

Проте можливі випадки зловживання впливом ЗМІ на виборчий процес, тому демократичне суспільство, якщо воно хоче залишитися самим собою, змушене балансувати між двома крайнощами: з одного боку, без свободи слова відсутня демократія, з іншого -- існує небезпека використання свободи слова для маніпулювання масовою свідомістю. Преса повинна зважено і критично оцінювати події. Держава в свою чергу повинна контролювати засоби масової інформації відповідно до Конституції та чинних законів, щоб нейтралізувати можливі прояви інформаційної шкоди для своїх громадян.

Використані джерела

1. Політологія : Навчальний посібник / Бабкіна О. В., Горбатенко В. П. - К.: ВЦ , 2006.- 568 c.

2. М. Т. Дзюба. Роль засобів масової інформації в формуванні громадської думки//Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. - Київ: 2008 р., с. 77 - 81

3. Бебик В.М., Сидоренко О.І. Засоби масової інформації посткомуністичної України. --Київ, 1996.

Размещено на Allbest.ru