Українська етнічна преса США та Канади (1945–1994 рр.): особливості висвітлення україно-американських взаємин

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 070(091): 323.1(477;7/8)

УКРАЇНСЬКА ЕТНІЧНА ПРЕСА США ТА КАНАДИ

(1945-1994 РР.): ОСОБЛИВОСТІ ВИСВІТЛЕННЯ УКРАЇНО-АМЕРИКАНСЬКИХ ВЗАЄМИН

Спеціальність 10.01.08 - журналістика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ГУБАРЕЦЬ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі історії літератури та журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Веркалець Михайло Миколайович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, професор кафедри історії літератури та журналістики

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Демченко Володимир Дмитрович, Дніпропетровський національний університет, факультет систем і засобів масової комунікації, декан, завідувач кафедри журналістики

кандидат філологічних наук, доцент Габор Наталія Богданівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет журналістики, доцент кафедри зарубіжної преси та інформації

Захист дисертації відбудеться “15” жовтня 2007 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ-119, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул.. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “27” червня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34,

д. філол. н., проф. Н. М. Сидоренко

АНОТАЦІЯ

Губарець В. В. Українська етнічна преса США та Канади (1945-1994 рр.): особливості висвітлення україно-американських взаємин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 - журналістика. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2007.

У дисертації вперше в історії досліджень аналізуються матеріали української етнічної преси Північної Америки з точки зору їх зосередженості на цілому комплексі питань американо-українських стосунків після Другої світової війни, зокрема у галузі політики, культури, економіки та захисту прав людини. З'ясовано головні мотиви, якими керувався офіційний Вашинґтон у реалізації своєї політики щодо України спершу як складової СРСР, а згодом як незалежної держави, і проаналізовано дискусії на сторінках української етнічної преси Північної Америки, пов'язані з цією проблематикою. Особливості висвітлення стосунків України і США на шпальтах української етнічної преси США та Канади аналізуються з точки зору застосування і розвитку жанрів журналістської творчості.

Виходячи з жанрової парадигми, аналізується висвітлення українською етнічною пресою США і Канади цілого комплексу україно-американських взаємин. Жанри журналістської творчості, зокрема інформаційні, аналітичні і художньо-публіцистичні, розглядаються як інструменти донесення до читача збалансованої, неупередженої та об'єктивної точки зору етнічних журналістів на актуальні для свого часу громадсько-політичні проблеми.

Продемонстрована багатофункціональність українських журналістів Північної Америки, що обумовлюється специфічними умовами роботи і завданнями, які стоять перед ними. Зокрема, продемонстровано роль журналістів в інформуванні громадськості, формуванні громадської думки, відстоюванні інтересів нації в умовах бездержавності, а згодом і лобіювання інтересів новопосталої держави.

Ключові слова: Україна, США, преса, засоби масової інформації, етнічна, діаспора, зовнішня політика, стосунки, жанри, журналістика.

АННОТАЦИЯ

Губарец В. В. Украинская этническая пресса США и Канады (1945 - 1994 гг.): особенности освещения украино-американских отношений. - Рукопись. етнічний преса журналістський жанр

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.08 - журналистика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. Киев, 2007.

В диссертации впервые в истории исследований анализируются материалы украинской этнической прессы Северной Америки с точки зрения их сосредоточенности на целом комплексе вопросов американо-украинских отношений после Второй мировой войны, в частности в сфере политики, культуры, экономики и защиты прав человека.

Отправными точками для анализа становятся исследования трудов украинских и зарубежных ученых, связанных с историей украинской прессы и в частности прессы диаспоры, а также с развитием теории жанров украинской журналистики. Важным научным компонентом исследования становится определение причин и природы расселения украинцев на Североамериканском континенте, опеределние роли интеллеклуальной элиты и, соответственно, культурных органов в сохранении национальной, культурной и религиозной идентичности украинских поселенцев в США и Канаде. Национальная пресса определяется как катализатор возрождения и сохранения национального сознания, как средство информирования и объединения украинских масс за океаном.

Хронологические рамки исследования определяются ключевыми историческими факторами. Во-первых, именно с созданием ООН Украина как государственное образование впервые с 1918 г. выходит на международную арену. Во-вторых, 1994 г. определен автором как дата первого коренного изменения политических элит в самой Украине, что завершает становление Украины как независимого государства в классическом понимании и подводит черту под начальным этапом становления отношений США и независимой Украины.

Очерчиваются исторические, культурные, социальные и политические условия зарождения и дальнейшего функционирования прессы украинской диаспоры в США и Канаде, а также ее связь с процессами становления и укрепления украинской общины на континенте.

Выяснены главные мотивы, которыми руководствовался официальный Вашингтон в реализации своей политики по отношению к Украине сначала как составляющей части СССР, а позже как независимого государства, и проанализированы дискуссии на страницах украинской этнической прессы, связанные с этой проблематикой.

Исходя из жанровой парадигмы, анализируется освещение украинской этнической прессой США и Канады целого комплекса украино-американских взаимоотношений. Жанры журналистского творчества, в частности информационные, аналитические и художественно-публицистические, рассматриваются как инструменты донесения до читателя сбалансированной, непредубежденной и объективной точки зрения этнических журналистов на актуальные для своего времени общественно-политические процессы. Устанавливаются причинно-следственные связи между освещаемыми проблемами и используемыми для этого жанрами.

Продемонстрирована многофункциональность украинских журналистов Северной Америки, что обуславливается специфическими условиями работы и заданиями, стоявшими перед ними. В частности, показана роль журналистов в информировании общественности, формировании общественного мнения, отстаивании интересов нации в условиях отсутствия государства, а позже и лоббирования интересов новообразованного государства.

Работа состоит из вступления, основной части, включающей четыре раздела, выводов и библиографии. Во вступлении обосновывается выбор темы, ее актуальность, определяются цель, предмет, объект и задания работы, научная новизна, теоретическое и практическое значение полученных результатов. Первый раздел посвящен состоянию исследования прессы украинской диаспоры и особенно сосредотачивается на изучении украинскими и зарубежными учеными украинской этнической прессы США и Канады, а также определяет место жанров, используемых в прессе украинцев США и Канады, в парадигме отечественной теории журналистики. Второй раздел очерчивает исторические, культурные, социальные и политические условия зарождения и дальнейшего функционирования прессы украинской диаспоры США и Канады, а также уделяет внимание ее связи с процессами становления и укрепления украинской общины на континенте. В третьем разделе предметом анализа становятся материалы информационной направленности, опубликованные на страницах украинской периодики США и Канады. В четвертом разделе обращается особенное внимание на то, что с точки зрения использования аналитических и публицистических жанров специфическим предметом отображения становятся глобальные вопросы, волнующие представителей украинской общины, в частности и в аспекте актуальной на тот момент политики США по отношению к Украине - вначале как к части СССР, а позднее как независимого государства.

Ключевые слова: Украина, США, пресса, средства массовой информации, этническая, диаспора, внешняя политика, отношения, жанры, журналистика.

SUMMARY

Hubarets V.V. Ukrainian Ethnic Press in the USA and Canada (1945-1994): Peculiarities of the Coverage of the Ukrainian-US Relations. - A manuscript.

Theses for a Candidate Degree of Philology. Speciality 10.01.08 - journalism. - Kyiv National Taras Shevchenko University. Kyiv, 2007.

Materials of the Ukrainian ethnic press in North America are analysed in terms of their focus on a range of issues of US-Ukrainian relations after the World War II, especially in politics, culture, economy and human rights. The author's analysis has been based on original sources from the Ukrainian ethnic press in North America covering more than 20 newspapers, magazines and journals, as well as on official documents from the Libraries of the U.S. Presidents and Congress. Use of the information, analytical and publicist genres is studied as far as the main areas of Ukrainian-US relations are concerned. Special focus has been put on the official Washington's main motives in its policy towards Ukraine both as part of the USSR and independent nation.

Based on the genre paradigm, analysed is coverage of the whole range of US-Ukrainian relationships by the Ukrainian ethnic press. Various genres of journalism are considered as tools for communicating well-balanced, impartial and unbiased journalists' view on vital issues.

Also, demonstrated is multifunctionality of Ukrainian journalists in North America which is explained by unusual working conditions and tasks to be performed. In particular, highlighted is journalists' role in informing the public, consolidation of public opinion, protection of the nation's interests under in the `no-state' situation, as well as lobbying interests of the newly established political nation.

Key words: Ukraine, USA, press, mass media, ethnic, Diaspora, foreign policy, relations, genres, journalism.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах постбіполярного світу розуміння специфіки розвитку взаємин між сучасною незалежною Україною та єдиною світовою надпотугою, якою залишаються США, неможливе без ретельного дослідження і розуміння минулого цих стосунків, а також можливих перспектив, які ці взаємини несуть перш за все для України. У цьому аспекті важливим з наукової точки зору є дослідження жанрових характеристик і через них загальних позицій української етнічної преси - тих друкованих засобів масової інформації, які представляють і працюють перш за все для української громади у США та Канаді.

Типологічною базою для розуміння і подальшого аналізу особливостей висвітлення україно-американських стосунків українською періодичною пресою США та Канади стає перш за все аналіз використання жанрів як усталеної форми журналістської творчості, що відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структури, має конкретні задум, зміст, роль і функцію. Адже в рамках саме цієї парадигми народжується і функціонує текст, який має конкретні ознаки, пов'язані із композиційною організацією матеріалу, лексично-стилістичним викладом, загальним призначенням певного журналістського твору. Важливо мати на увазі, що жанри розглядаються в їх дотичності до конкретної дійсності, актуальної проблематики і нагальних завдань, які стоять перед суспільством на певних історичних етапах. Саме жанровий вимір у творчості українських етнічних журналістів США і Канади унаочнює підходи, методи і прийоми, які застосовувалися з точки зору інформаційного, аналітичного та публіцистичного висвітлення взаємин України і США на важливому історичному відрізку 2-ї пол. ХХ ст.

Окреслена проблематика видається важливою не лише тому, що широкому загалові в Україні основна маса української етнічної періодики з-за океану і досі мало доступна та й навряд чи буде широко доступна у майбутньому, а й тому, що українська етнічна преса є невіддільною частиною української журналістики - цього важливого компоненту, без якого неможливе функціонування жодного демократичного суспільства. Обов'язково слід мати на увазі, що українська етнічна преса США та Канади, як у минулому, так і сьогодні, не просто інформує своїх читачів про поточні події, а й піддає їх скрупульозому аналізу, активно впливає на позиції українських організацій, а через них (та й, зрештою, безпосередньо), на позиції державних чинників США у їхньому ставленні і проведенні політики щодо України.

Говорячи про актуальність досліджуваної теми, неможливо не погодитись із дослідниками, які стверджують, що теоретичне осмислення продукту журналістики - преси від давніх часів до сьогодення, включаючи і зарубіжні діаспорні українськомовні видання - сприятиме наповненню інформаційного поля України, що дасть можливість вітчизняній журналістиці на світовому рівні стати важливим засобом публічного демократичного функціонування сучасного громадянського суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота здійснена в межах планової тематики кафедри історії літератури та журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка і є складовою частиною комплексної наукової теми “Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір” (№ 01БФ045-01), а також пов'язана з основним напрямом роботи кафедри, що передбачає дослідження й розробку широкого кола журналістикознавчих проблем.

Метою дисертаційної роботи є встановлення закономірностей використання жанрів в українській етнічній пресі США та Канади у висвітленні різноманітної проблематики стосунків України та США у період після Другої світової війни.

Реалізацією заявленої мети обумовлено необхідність вирішення таких наукових і практичних завдань:

з'ясувати стан дослідження української етнічної преси поза межами України загалом і у США та Канаді зокрема;

проаналізувати репрезентативну картину українських етнічних ЗМІ США та Канади після Другої світової війни з точки зору їхньої громадсько-політичної орієнтації та кадрового потенціалу;

з'ясувати найхарактерніші тенденції у використанні жанрів в українській періодиці США та Канади як основного журналістикознавчого критерію визначення особливостей висвітлення україно-американських взаємин;

встановити причинно-наслідкові зв'язки між застосуванням жанрових прийомів в українській етнічній пресі і висвітлюваною нею проблематикою взаємин США та України;

визначити основні аспекти і етапи взаємин США та України в аналізований період.

Об'єктом дослідження у першу чергу виступають інформаційні, аналітичні й публіцистичні матеріали, присвячені проблемам взаємин США та України, опубліковані у 20 українських етнічних українськомовних та англомовних газетах і журналах США та Канади протягом 1945-1994 рр., а також офіційні документи, зокрема адміністрацій президентів США та американського Конгресу, що так чи інакше стосуються української проблематики і слугують допоміжними джерелами для якомога повнішого розкриття заявленої теми.

Предметом дослідження є особливості застосування жанрів в українських етнічних друкованих ЗМІ Північної Америки у висвітленні багатоаспектних взаємин України та США.

Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи стали журналістикознавчі, політологічні, культурологічні, етнологічні та бібліографічні праці вітчизняних та зарубіжних дослідників: М. Боровика, М. Варварцева, Л. Винара, О. Гриценко, С. Гуревича, О. Ґеруса, А. Животка, А. Жуковського, В. Здоровеги, Р. Зорівчак, В. Іванова, В. Макара, І. Михайлина, А. Москаленка, Е. Павлічко, В. Різуна, Н. Сидоренко, М. Сосновського, М. Тимошика, І. Теслі, О. Фединського, В. Шкляра, П. Юзика, в яких викладено основні наукові дані про історію, сучасність і прогнозоване майбутнє українських поселень за кордоном загалом і за океаном зокрема, висвітлено роль етнічної преси як складового елемента повноцінного функціонування української етнічної громади, досліджено жанрову палітру сучасних засобів масової інформації, подано основні теоретичні засади масовоінформаційної діяльності.

Під час роботи використано першоджерела, зокрема періодику української діаспори США та Канади, з газетного фонду та фондів відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, а також із зібрань Бібліотеки української діаспори у Києві. Опрацьовано і низку офіційних документів із електронних архівів бібліотек Президентів США та Конґресу США.

Хронологічні межі дослідження (1945-1994 рр.) визначені важливими чинниками. По-перше, саме із завершенням Другої світової війни і створенням Організації Об'єднаних Націй (ООН) Україна як державне утворення вперше від 1918 р. виходить на міжнародну арену - як член-засновник ООН. По-друге, 1994 р. є датою першої докорінної зміни політичних еліт у самій Україні. Саме ця дата, на наш погляд і на думку деяких зарубіжних дослідників, з одного боку, визначає часові межі завершення становлення України як незалежної держави у класичому розумінні, а з іншого боку, підводить риску під початковим етапом становлення стосунків США та незалежної України. Цей часовий відтинок дає змогу простежити найзначніші здобутки української журналістики за океаном і відповідно проаналізувати їх із точки зору використання різноманіття жанрів та стилів.

Методи дослідження. У роботі використано головним чином метод системного аналізу, що дає змогу розглянути журналістський текст із точки застосування жанрових засобів вираження у висвітленні тематики взаємин США та України й американської політики щодо українців та України у заявлений хронологічний період. Також використовуються описовий метод і метод порівняльного аналізу, за допомогою яких з'ясовуються основні жанрові й стилістичні подібності і розбіжності у творчості українських етнічних публіцистів США та Канади у межах заявленої тематики.

Новизна одержаних результатів дослідження. Аналіз жанрових особливостей української етнічної преси є ключовим для розуміння цілей, які ставили і ставлять перед собою провідні автори друкованих ЗМІ української етнічної групи у США та Канаді. Що ж стосується тематики, на якій зосереджуються автори, котрі потрапляють у поле зору цього дослідження, то вона досі спеціально не вивчалася в журналістикознавчому розрізі ані українськими, ані зарубіжними фахівцями.

Застосування різноманітних жанрових прийомів у висвітленні питань міжнародної політики, міжнародних відносин і зокрема багатопланових стосунків між Україною та США на сторінках української преси у США та Канаді вперше стає темою окремого дослідження.

У дисертації вперше в історії досліджень аналізуються матеріали української етнічної преси США та Канади з точки зору їх зосередженості на цілому комплексі питань американо-українських стосунків після Другої світової війни, зокрема у галузі політики, культури, економіки та захисту прав людини - в тих аспектах, котрі узагальнені як політичні, соціально-економічні та гуманітарні. Вперше в консолідованій формі подається чи не вся наявна на сьогодні статична інформація про українські друковані ЗМІ США та Канади.

Практичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що його результати можуть бути використані при читанні курсів з історії української преси у вищих навчальних закладах, при проведенні спецкурсів і спецсемінарів, присвячених проблемам міжнародної журналістики. Робота є значимою з огляду на цінність аналізу використання жанрів у пресі української діаспори Північної Америки у спеціалізованому контексті україно-американських взаємин. Це дослідження є одним із щаблів створення цілісної концепції преси української діаспори як інтеґральної частини української журналістики.

Апробація результатів дослідження проводилася під час його обговорень на кафедрі історії літератури і журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення дисертації викладено в доповідях на Міжнародному Форумі з толерантності (Партеніт, жовтень 2002 р.), Першому семінарі з брендингу України (Київ, лютий 2003 р.), Другому семінарі з брендингу України (Партеніт, жовтень 2003 р.), Міжнародному Форумі “Корінні культури Криму і їхня роль у майбутньому України” (Партеніт, жовтень 2003 р.), Міжнародній науковій конференції з нагоди 60-річчя Ялтинської конференції 1944 р. (Ялта, лютий 2004 р.).

Публікації. Результати дослідження викладено в 5 публікаціях, з яких 3 - у фахових наукових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Структура роботи зумовлена логікою наукового дослідження. Дисертація складається зі вступу, основної частини, що включає чотири розділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 205 сторінок, із яких 187 - основного тексту та 17 - бібліографії. Список використаних джерел налічує 230 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначаються мета, предмет, об'єкт та завдання роботи, наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - “Історіографія проблеми та журналістикознавчий аспект її дослідження” - дисертант розглядає стан дослідження преси української діаспори і особливо зосереджується на вивченні українськими та зарубіжними вченими україської етнічної преси США та Канади, а також визначає місце жанрів, використовуваних у пресі українців США та Канади, в парадигмі вітчизняної теорії журналістики.

У підрозділі 1.1 “Українська етнічна преса поза межами України як предмет наукового дослідження” автор аналізує спадщини визначних вітчизняних і закордонних дослідників історії української преси, зокрема преси діаспори. З об'єктивних причин дослідження української етнічної преси аж донедавна найінтенсивніше проводилися поза межами України - дослідниками, які представляли наукову громаду української діаспори в Європі, США та Канаді. Зарубіжні дослідження української етнічної преси зосереджувалися навколо кількох провідних наукових установ за кордоном: в Українському історичному кабінеті у Празі (Чехо-Словаччина) на чолі з А. Животком, Українському Архіві-Музеї у Клівленді (США), очолюваному О. Фединським, Українському Вільному Університеті у Мюнхені (ФРН), в якому особливо активно у галузі журналістикозначих досліджень виступав М. Боровик, у Центрі етнічних досліджень Кентського державного університету та Науковому центрі дослідження етнічних публікацій і культурних установ (США) на чолі з Л. Винаром, у Канадському інституті українських студій (Університет Торонто, Канада).

В умовах ідеологічного тиску доводилося працювати таким відомим вітчизняним дослідникам історії етнічної преси поза межами України як М. Варварцев, В. Євтух, Є. Камінський, Ю. Римаренко, А. Шлепаков. На новому етапі розвитку українського журналістикознавства з точки зору дослідження українських друкованих ЗМІ поза межами Батьківщини виокремлюються перш за все Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема Дослідницький центр історії української преси, Інститут досліджень діаспори, Львівський національний університет імені Івана Франка та Науково-дослідний центр періодики Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника. До числа провідних науковців, у центр уваги яких потрапляє розмаїта проблематика української етнічної преси, входять Н. Сидоренко, М. Тимошик, О. Гриценко та ін. Їхні праці зосереджено на нових, донедавна недосліджених або малодосліджених аспектах розвитку україснької етнічної періодики у Європі, США та Канаді. До числа основних тем їхніх досліджень входять визначні постаті української публіцистики за кордоном, специфічні напрямки української етнічної преси (як, наприклад, таборова преса), динаміка розвитку української етнічної преси протягом кількох десятиліть ХХ ст. та ін.

У підрозділі 1.2. “Динаміка становлення української етнічної преси у Північній Америці: кількісні і якісні показники” дисертант звертає особливу увагу на особливості динаміки розвитку української преси на континенті. Якщо одразу після завершення Другої світової війни у США друкувалося лише 29 українських газет і журналів, то 1958 р. їх було вже близько 80, а у 1963 р. - майже 300. Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. їх кількість зменшується приблизно до 100. З точки зору накладів, у 1960-70-і рр. загальний річний тираж українських газет і журналів досягав 55-56 тис. примірників. Протягом наступних років він зменшується. Це частково пояснюється тим, що у США тривалий час широко розповсюджується українська періодика з Канади та Західної Європи.

Ще у середині 1960-х рр. українська діаспора поступалася лише єврейській громаді за кількістю видань серед усієї американської етнічної періодики, мала найбільшу кількість назв і третій загальний наклад (після польської та чеської преси) серед усіх слов'янських і східноєвропейських громад США.

Що стосується сучасних статистичних даних про українську пресу, то в Канаді на сьогодні існує близько 30 досить відомих і стабільних пресових органів, а в США таких видань налічується 23.

У підрозділі 1.3. “Теоретичні засади жанрової ідентифікації північноамериканської української етнічної преси” дисертант розглядає жанрові характеристики українських етнічних ЗМІ у США та Канаді. Спираючись на теоретичні дослідження авторитетних вітчизняних науковців, зокрема В. Здоровеги та І. Михайлина, автор визначає, що українська преса США і Канади працює здебільшого у межах загальновизнаної класичної вітчизняної парадигми жанрів журналістики. Винятки складають нечисленні жанри, які відсутні у практиці української північноамериканської журналістики з огляду на специфіку її розвитку і завдання, які стоять перед нею.

У другому розділі - “Розвиток української етнічної преси і її роль у збереженні етнічної ідентичності українців на Північноамериканському континенті” - дисертант окреслює історичні, культурні, соціальні і політичні умови народження і подальшого функціонування преси української діаспори у США і Канаді, а також її зв'язок із процесами становлення і зміцнення української громади на континенті.

У підрозділі 2.1. “Українці Північної Америки: чинники появи, розселення і становлення” аналізуються міграційні процеси другої половини ХІХ ст. Масову еміґрацію до Північної Америки, початки якої датуються серединою 70-х рр. ХІХ ст., викликали кілька соціально-економічних чинників: безробіття, бідність, перенаселеність у селі та високий рівень смертності. Перші великі групи українських поселенців прибули до США у 1870-х рр. До кінця ХІХ ст. їх кількість зросла до 500 тис., а 1914 р. - приблизно до 800 тис. На нових землях українським новоприбульцям було ґарантовано свободу віросповідання, культури, розвиток преси, освіти. Найчисленніші українські колонії були розташовані у штатах Пенсильванія та Нью-Йорк.

Перша хвиля масової еміґрації до Канади, що припадає на період 1891 - 1914 рр., охопила понад 200 тис. українців, більшість із яких складали бідні селяни. Водночас збідніла українська шляхта й інтелігенція створили підґрунтя для майбутнього культурного процвітання та успішного збереження національних традицій серед української меншини в Канаді.

Наступні хвилі еміграції у Північну Америку були спричинені здебільшого глобальними політичними катаклізмами, такими як розпад Російської та Австро-Угорської імперій та поразка визвольних змагань УНР і ЗУНР (1917-1920 рр.). У 1947-1955 рр. основну масу імміґрантів склали численні біженці з підрадянських земель, українські інтелектуали з країн Центральної Європи, борці українського антикомуністичного підпілля та інтерновані вояки українських підрозділів німецької армії. В українському житті на Північноамериканському континенті виникли принципово нові тенденції: пожвавилася інтелектуальна діяльність, з'явилися українські політичні організації, які здійснювали тиск на американських і канадських урядовців з метою зробити їх чутливішими до ситуації в Україні.

Від середини 1950-х рр. кількість українських імміґрантів до США та Канади зменшується, обмежуючись окремими політичними чи релігійними дисидентами. Однак розвал адміністративно-планової системи господарювання і колапс радянської імперії наприкінці 80-х - на початку 90-х рр. ХХ ст. символізує новітню епоху української імміґрації на Північноамериканський континент, зумовлену перш за все причинами економічного характеру.

У підрозділі 2.2. “Етнічна преса у Північній Америці як каталізатор громадсько-політичного, соціального і культурного розвитку української громади” зауважено, що культурні лідери української громади визнавали всю важливість існування україномовних часописів у багатокультурному середовищі для першопоселенців і особливо їхніх нащадків. Етап освоєння українцями канадських земель відзначається справжнім вибухом журналістської діяльності. Невелика, проте динамічна українська інтеліґенція звертається до журналістики як до дієвого засобу інформування, спрямування та впливу на аморфні імміґрантські маси, прагнучи об'єднати українську громаду, покінчити з її ізоляцією.

Винятково важливою роль періодичної преси залишалася до 70-х рр. ХХ ст. Мас-медіа не просто інформували читачів про діяльність українців у Канаді і поза її межами, а й були справжнім лідером етнічної громади. Сьогодні ж, зі зниженням рівня використання української мови, преса дедалі частіше переходить на двомовність. На зміну друкованій періодиці приходять радіо і телебачення, які обслуговують інформаційні та культурні потреби української громади. В останні роки великої ваги набирають новітні інформаційні технології, які дедалі частіше використовуються засобами масової інформації - йдеться насамперед про використання мережі Інтернет.

На відміну від Канади, перші згадки про Україну та свідомих українців у США пов'язують із політичним еміґрантом зі Східної України - священиком Агапієм Гончаренком. У 1868 - 1873 рр. він був ідейним натхненником і редактором часопису “Елеска Гералд”, багатого на матеріали української тематики (у тім числі й україномовні). Це видання вважають передвісником української преси в США.

1886 р. з'явилося друком перше число газети українською мовою “Америка”, а 1893 р. в Нью-Джерзі розпочався випуск газети “Свобода” (тепер - щоденник). “Свобода” принесла із собою принципово новий підхід до висвітлення різноманітних тем. У газеті можна було знайти новини з життя українців на Далекому Сході та в Австро-Угорщині, познайомитися з оповіданнями та повістями визначних українських письменників. На американському континенті “Свобода” виявилася представником ідеї об'єднання всіх українських земель у єдиній Українській державі. Вона також інформувала читачів про місцеві проблеми, допомагаючи еміґрантам пізнавати, розуміти нову країну, інтеґруватися в її суспільство. “Свобода” постійно наголошувала на важливості духовних контактів із батьківщиною та рідним народом. У газеті склалася потужна інформаційна секція. Коментуючи внутрішні українські справи, газета намагалася триматись над партійними і груповими інтересами, прагнучи об'єднувати українців на ґрунті загальнонаціональних цілей і переконань. Завдяки такій позиції “Свободу” вважають найповажнішим і найшанованішим українським засобом масової інформації поза межами України. Від 1933 року “Свобода” має англомовний додаток-тижневик “Юкрейніен Уїклі”. В Україні діє кореспондентська мережа обох видань.

З 1912 р. тричі на тиждень видається газета “Америка” (не плутати з попередницею кінця ХІХ ст.). Серед інших знаних і шанованих українських видань у США - тижневик “Народна воля”, англомовний квартальник “Форум”, двотижневі газети релігійних угруповань “Нова зоря”, “Шлях” та “Сіяч”. До провідних політичних часописів включають тижневики “Національна трибуна” та “Українські вісті”.

Серед інших помітних українських періодичних видань, не включаючи тих, що публікуються церквами і науковими та професійними асоціаціями, такі: дитячий місячник “Веселка”, жіночий щомісячник “Наше життя”, і політичний щомісячник “Вісник ООЧСУ”. Журнал “Юкрейніен Куотерлі” заслуговує на особливу увагу, оскільки це одне з лічених наукових англомовних видань у США і єдине подібне видання української діаспори у США, присвячене виключно Україні та проблемам, пов'язаним із нею.

У підрозділі 2.3. “Громадсько-політична орієнтація, сучасний стан і перспективи українських друкованих ЗМІ Північної Америки” автор розглядає тезу про те, що історичні умови розвитку північноамериканської преси спричинили особливі форми існування газет і часописів. Якщо, скажімо, західна модель засобів масової інформації часто діє в межах великих корпорацій, пресових імперій та глобальних інформаційних систем, то українська громада поза межами історичної батьківщини мусить дбати про свої медіа самостійно. Якраз тому в усій Північній Америці є лише дві українські щоденні газети (хоча більшість американських етнічних груп має лише один щоденний часопис або ж не має жодного), а більшість видань - це тижневики і щомісячники. Українські газети та журнали в Сполучених Штатах та Канаді не мають великих спонсорів чи власників на кшталт Руперта Мердока, Роберта Максуелла, Теда Тернера чи Сильвіо Берлусконі, які створили нове обличчя системи світових масових комунікацій. Українські медіа у Північній Америці є здебільшого органами чи виданнями різноманітних організацій на зразок братств, культурних чи політичних груп. Постулати абсолютної більшості українських видань у діаспорі - це підтримка незалежної української держави, лояльність до країни перебування (у нашому разі - до США та Канади), а ще функціонування в рамках певної організації. Звичайно, народившись у західних умовах і розвинувшись у системі західних соціальних цінностей, українські газети і журнали на північноамериканському континенті наслідують основні правила і принципи діяльності західних засобів масової інформації. Наприклад, найзначніший і найбільший український друкований орган у Північній Америці - газета “Свобода” - офіційно є виданням Українського Національного Союзу. Та в щоденній практиці журналісти і редколегії не відчувають жодного тиску з боку самого УНС, і “Свобода” працює подібно до будь-якої іншої американської газети - за західною теорією преси, але, ясна річ, із певними особливостями, що випливають із незвичайного статусу “Свободи” як засобу масової інформації етнічної групи.

Зі зміною політичної ситуації у світі, здобуттям Україною незалежності українські етнічні ЗМІ в Північній Америці опиняються перед вибором: модернізуватися, пристосовуватись до нових реалій, чи йти прокладеним звичним шляхом. Ці запитання постають ще й завдяки таким процесам, як поступова, але невпинна асиміляція української діаспори, глобалізація, зникнення постіндустріального суспільства і зміна його суспільством інформаційним, бурхливий ровиток інформаційних технологій і світових інформаційних мереж.

Найновіша хвиля української еміґрації, що здобула назву бізнесово-зарібкової, практично позбавлена політичної заанґажованості й обмеженості. Мас-медійна діяльність фахівців, котрі представляють цю групу, побудована на суто ринкових засадах. Сучасні дослідники вважають новий український тижневик “Міст”, видавцем якого стала заснована і контрольована українцями “Міст Медіа Корпорейшн”, яскравим прикладом новітньої хвилі української журналістики на Північноамериканському континенті. Це видання має за принцип своєї діяльності західний тип журналістики, продукуючи об'єктивну інформацію не лише про українське, а й про світове життя. Цей ЗМІ залежить не від політичних угруповань, а перш за все від рекламодавців. З 2000 р. видається журнал “Родина” - єдиний у Північній Америці україномовний часопис, котрий виходить у шести кольорах.

Не менш важливим завданням видається боротьба за вплив на канадське та американське суспільство в цілому. Далекоглядні журналісти з української громади Канади, зокрема В. Кісь, підкреслюють, що рівень впливу на канадську політику безпосередньо залежатиме від того, чи вдасться створити потужні газети, значна частина змісту яких подаватиметься англійською мовою. Це так само важливо і для охоплення молодшого покоління англомовних українців, яке великою мірою залишається в інформаційній ізоляції, мало знаючи про українські проблеми лише тому, що недостатньо вільно послуговується українською мовою або ж не володіє нею взагалі.

У третьому розділі - “Використання інформаційних жанрів в українській етнічній журналістиці Північної Америки для висвітлення проблем стосунків України та США” - предметом аналізу стають матеріали інформаційної спрямованості, опубліковані на шпальтах української періодики США та Канади, зокрема ті, що зосереджуються на специфіці розвитку україно-американських взаємин. Згідно з розглянутою і проаналізованою класифікацією в теорії жанрів в українському журналістикознавстві, до інформаційних жанрів належать замітка, звіт, репортаж та інтерв'ю. Усі ці жанри широко застосовуються у практиці українських етнічних журналістів, коли ті звертаються до багатопланової тематики непростих стосунків України та США. Не випадково висвітлення політичних проблем, які існували в ширшому контексті американо-радянських зв'язків, часто вимагало оперативного представлення новин і важливих громадсько-політичних подій на шпальтах етнічної української періодики на Північноамериканському континенті.

У підрозділі 3.1. “Місце замітки як інформаційного жанру в українській етнічній пресі під час висвітлення різних аспектів взаємин України та США” дисертант аналізує місце замітки серед інших інформаційних жанрів та її практичне застосування у висвітленні політики США стосовно України. Характерною рисою цього жанру є те, що у практиці української етнічної преси він застосовувався перш за все тоді, коли поставала необхідність проінформувати читача про найнагальніші події. Українські етнічні журналісти досконало володіли різноманітними стилістичними прийомами, необхідними для якісного презентування останніх подій. Слідуючи класичним канонам, вони водночас застосовували різні види замітки як жанру - рівною мірою “тверду” і “м'яку” замітки. Залежно від висвітлюваної події, від наявної друкованої площі, від терміновості повідомлення українські етнічні ЗМІ подавали інформацію у стриманому, не переобтяженому подробицями і різноманітними стилістичними прийомами стилі, або ж супроводжували інформацію подробицями, супровідними деталями для забезпечення максимального інформаційного навантаження. Найчастіше жанр замітки застосовується тоді, коли виникають гострі, інколи конфліктні ситуації і з'являється потреба або ж проінформувати читача якомога оперативніше, або ж рівною мірою оперативно відреагувати на саму подію.

Подіями, які найчастіше висвітлювалися за допомогою цього жанру, ставали важливі виступи американських політиків і відомих громадських діячів на актуальну українську тематику, офіційні закордонні візити американських урядовців, зустрічі, засідання, міжнародні конференції, присвячені проблематиці прав людини, виголошення впливовими діячами резонансних заяв, пов'язаних із проблематикою України, а зі здобуттям Україною незалежності - найважливіші проблеми встановлення рівноправних політичних та економічних стосунків між Україною та США.

У підрозділі 3.2. “Значення звіту, репортажу та інтерв'ю для висвітлення україно-американських взаємин українською етнічною пресою” доводиться, що за допомогою звіту українська етнічна журналістика описує події і явища, пов'язані з розвитком україно-американських взаємин, а за допомогою послідовного викладу забезпечує повноту інформації. Звіти присвячуються переважно візитам українських політичних і громадських діячів, їхнім зустрічам із американськими партнерами, масштабним та резонансним подіям і заходам, на яких порушувалася українська тематика (міжнародні конференції, урочисті відзначення річниць проголошення незалежності УНР на найвищому рівні, зустрічі найвищого американського керівництва з лідерами української громадськості). Після проголошення незалежності України звіти української етнічної преси орієнтуються на висвітлення актуальних подій, пов'язаних зі взаєминами України та США як рівноправних суб'єктів міжнародного права. Такими подіями часто стають офіційні поїздки українських урядовців до Америки. Для звітів, опублікованих в українській етнічній періодиці, характерні динамізм, точність, вичерпність викладу, а повідомлення про подію часто служить вдалим приводом для постановки актуальної проблематики.

Характерною ознакою репортажу, присвяченого взаєминам України і США, є зосередження на надзвичайно актуальних і суспільно значимих подіях. Найчастіше репортажі присвячуються регулярним відзначенням Тижнів Поневолених Націй, святкуванням річниць проголошення незалежності УНР, масштабним зібранням українських громадських об'єднань, наслідком яких ставало утворення потужних організацій, роботі авторитетних міжнародних форумів, на яких українські політики і публіцисти підносять свій голос на захист прав України і української нації, обстоюють її право на свободу, незалежність і державність. Зазвичай такі матеріали відзначаються емоційністю й енергійністю, для них характерні яскраві заголовки, які негайно привертають увагу читача, використовуються характерні деталі і подробиці, які допомагають намалювати реалістичну картину об'єктивної дійсності. За необхідності українські етнічні журналісти вводять до репортажів елементи образності, пожвавлюючи таким чином виклад актуального матеріалу.

Жанр інтерв'ю, присвяченого проблемам стосунків України і США, виходить на шпальти українських етнічних видань лише після проголошення незалежності України, коли в авторів з'являється більше можливостей для безпосереднього спілкування з ключовими гравцями на сцені міжнародної і внутрішньої політики, коли вони отримують змогу вільно подорожувати до України і налагоджувати прямі контакти з т.зв. “ньюзмейкерами”.

У четвертому розділі - “Значення аналітики й публіцистики для висвітлення проблем стосунків України та США на шпальтах української етнічної періодики США і Канади” - звертається увага на те, що специфічним предметом відображення стають глобальні питання, які хвилюють представників української громади, зокрема й в аспекті актуальної на той час політики США стосовно України - спершу як частини СРСР, а згодом як незалежної держави. Для виконання цієї місії українські публіцисти застосовують багатий жанровий арсенал: коментарі, статті, передові (редакційні) статті, виступи, огляди, заяви. Однак все це розмаїття жанрів об'єднує одне - намагання зрозуміти, осмислити факти, які лежать в основі виникнення різних, інколи кризових ситуацій у загальній складній картині взаємин України та США 2-ї пол. ХХ ст., і всієї палітри проблем, пов'язаних із розвитком, урізноманітненням та поглибленням цих взаємин.

У підрозділі 4.1. “Коментар як засіб оперативної аналітики особливостей взаємин України та США” дисертант доводить, що цей жанр виходить на перший план тоді, коли з'являється необхідність подати первісний, негайний аналіз важливої ситуації, що склалася. Унікальним саме для преси українців США та Канади є поява у 60-х рр. ХХ ст. своєрідного різновиду жанру - “коментаря до коментаря”, хоча в центрі уваги матеріалу в будь-якому разі перебувають різні аспекти взаємин України та США. Типовою ситуацією, яка спричинила появу “коментаря до коментаря”, стало чергове відзначення у США річниці проголошення незалежності Української Народної Республіки і гостра реакція на це радянської преси. Полемічного відтінку набули коментарі цього явища в численних українських друкованих органах США та Канади.

У підрозділі 4.2. “Значення жанру статті для аналізу актуальних проблем стосунків України та США” стверджується, що стаття в українській етнічній журналістиці за океаном в аспекті висвітлення політики США щодо України застосовується передовсім для аналізу масштабних, ключових ситуацій. Власне, саме повідомлення фактів і новин перебуває на другому плані, в той час як пріоритетним стає розгляд проблеми як такої і відповідна постановка її перед громадськістю. Аналітичні жанри і особливо жанр статті створюють поле для демонстрації високої журналістської майстерності таких дослідників дійсності, як В. Галан, О. Грановський, Л. Добрянський, І. Кедрин-Рудницький, Я. Пеленський, С. Риндик, М. Сосновський, Я. Стецько та ін. Матеріали цих авторів відзначаються неординарністю підходів, глибиною аналізу, ерудованістю, всебічною ознайомленістю з колом досліджуваних проблем. Зважаючи на те, що більшість цих та інших авторів є відомими фігурами не лише на журналістському полі, а і в громадській діяльності, то в деяких матеріалах відчувається і визначена політична позиція. Інколи відмінність у підходах спричиняє активну дискусію, яку можна розглядати як каталізатор подальшого розвитку жанрів, у рамках яких ця дискусія точиться (яскравим прикладом є полеміка групи журналістів і політиків, очолюваних І. Кедрином, та групи, яку представляли С. Риндик та Я. Пеленський, навколо проблеми міжнародно-правового статусу України та його значення для перспектив визвольної боротьби).

Особливого розвитку стаття здобуває на сторінках видань перш за все аналітичної спрямованості, таких як “The Ukrainian Quarterly” та ін. Першочерговим призначенням статті в українській етнічній пресі стає постановка перед суспільством стратегічних питань, проблем, намагання викликати не просто резонанс, а ініціювати обговорення цих проблем - в українському етнічному середовищі, серед впливових діячів української громади, а за їх допомогою - і у вищих політичних колах США. Стаття як жанр набуває чи не найбільшого поширення в українській пресі США і Канади, коли йдеться про аналіз цілого спектру україно-американських взаємин.

У підрозділі 4.3. “Роль огляду для визначення тенденцій розвитку україно-американських стосунків” доводяться закономірності використання цього жанру для висвітлення певного кола україно-американських взаємин. Дисертант доводить, що в оглядах, опубліковаих у виданнях українців США та Канади, помітне характерне для української публіцистики застосування оглядового способу мислення, що спричинено доволі широким у хронологічних термінах об'єктом досліджень. Такі огляди зосереджувалися навколо однорідних явищ, які відбувалися протягом чітко визначеного періоду часу. Аналізуючи різні аспекти і рівні стосунків України і США, українська публіцистика за океаном звертається до жанру огляду тоді, коли перед нею стоїть завдання з'ясувати певні закономірності і тенденції розвитку цих стосунків у конкретних аспектах (а серед пріоритетних тем слід відзначити діяльність ООН, проблему інтегрованої і послідовної політики США стосовно України, підтримка правозахисного руху в Україні, а після проголошення незалежності - економічні реформи і ядерне роззброєння).

У підрозділі 4.4. “Лист і його різновиди як жанр публіцистики у процесі висвітлення стосунків України та США” аналізуються відкриті листи, відозви, звернення, телеграми, які в українській етнічній пресі набувають великого значення. Особливістю розвитку цього жанру у специфічних умовах функціонування української етнічної преси у США та Канаді є перетворення його на засіб двостороннього спілкування між зацікавленими сторонами, коли українська етнічна преса не просто представляє українську громаду, а й артикулює її інтереси в апелюванні до адміністрації США. Можливості, авторитет і вплив преси активно використовуються і американськими урядовцями для формування певної громадської думки серед українського етнічного елементу. Починаючи від 1970-х рр., високого публіцистичного звучання набувають опубліковані в українських друкованих виданнях відкриті листи, які слугують прикладом громадянського чину, спричиняють значний резонанс і стають справжньою подією суспільного життя (наприклад, відкритий лист сенатора Г. Джексона до Л. Брежнєва, відкритий лист В. Чорновола до Дж. Форда та ін.). Ознак публіцистичності набувають оприлюднені в українській етнічній пресі публічні виступи, котрі так чи інакше порушують проблематику україно-американських взаємин і авторами котрих є українські й американські політичні діячі, такі як Я. Стецько, Дж. Форд, В. Гришко.

У підрозділі 4.5. “Особливості політичних виступів та політичного портрету як складових публіцистики в контексті дослідження стосунків України та США” дисертант докладно зупиняється на взаємозалежності специфіки функціонування українських етнічних засобів масової інформації і появи нових різновидів публіцистики, зокрема публічних політичних виступів на сторінках преси. У переважній більшості це оприлюднені у друкованих ЗМІ виступи громадських і політичних діячів на з'їздах, конференціях, форумах, зібраннях. Найчастіше матеріали такого роду можна зустріти або в партійних часописах, або ж у виданнях, які є дуже близькими до певних політичних угруповань, адже саме в цих мас-медіа відкривається найбільше простору і мотивації для подібних публікацій. Публіцистичного забарвлення їм надає оперативне дослідження, узагальнення з визначених особистих і політичних позицій актуальних фактів та явищ з метою впливу на громадську думку та суспільну свідомість.

Як окремий жанр з'являється політичний портрет - жанр нарисового плану, який до 1991 р. практично не зустрічається на шпальтах аналізованого сегменту преси. В цьому аспекті особливою популярністю користуються нові українські політики, які прибувають до США, зокрема показовим стає візит тогочасного Президента України Л. Кравчука і реакція на нього в українській пресі США та Канади, особливо поява політичних портретів цього громадського діяча на сторінках етнічних видань.

У Висновках узагальнено результати дисертаційної роботи. Дисертація покликана встановити особливості висвітлення взаємин України і США українською етнічною пресою США і Канади. Відправними точками для розгортання аналізу стають дослідження праць українських та зарубіжних вчених, пов'язаних із історією української преси і зокрема преси діаспори, та з розвитком теорії жанрів української журналістики. З'ясовано, що дослідження української етнічної преси до здобуття Україною незалежності найінтенсивніше проводилися поза межами України - в Європі, США та Канаді. Ця робота зосереджувалась в Українському історичному кабінеті у Празі (Чехо-Словаччина) на чолі з А. Животком, Українському Архіві-Музеї у Клівленді (США), очолюваному О. Фединським, Українському Вільному Університеті у Мюнхені (ФРН), в якому у галузі журналістикозначих досліджень виступав М. Боровик, у Центрі етнічних досліджень Кентського державного університету та Науковому центрі дослідження етнічних публікацій і культурних установ (США) на чолі з Л. Винаром, у Канадському інституті українських студій (Університет Альберти, Канада). В умовах ідеологічного тиску доводилося працювати таким відомим вітчизняним дослідникам історії етнічної преси поза межами України як М. Варварцев, В. Євтух, Є. Камінський, Ю. Римаренко, А. Шлепаков. На новому етапі розвитку українського журналістикознавства виокремлюються перш за все Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевчена, зокрема Дослідницький центр історії української преси, Інститут досліджень діаспори, Львівський національний університет імені Івана Франка та Науково-дослідний центр періодики Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника. Когорту науковців, які плідно досліджують розмаїтий спектр етнічної преси, очолюють Н. Сидоренко, М. Тимошик, О. Гриценко та ін., чиєму перу належать численні новітні роботи про пресу українців США та Канади.