Передумови виникнення журналістики

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ЖУРНАЛІСТИКИ

Масово-інформаційна діяльність як явище духовної культури в тих чи інших формах існувала завжди, але виникнення журналістики в суспільній свідомості пов'язане з появою друкованих періодичних газет і журналів. Так, кілька століть у свідомості людства журналістика була пов'язана з друкованим способом поширення інформації. Усі попередні способи інформаційної діяльності сприймалися як пражурналістика, хоча, як уже мовилося, не можна виключати можливості, що в процесі подальшого наукового вивчення цієї теми буде запропоновано й інший погляд: вважати журналістикою й пражурналістські явища. Адже для розв'язання певного питання в старогрецькому полісі на міській площі могла зібратися уся спільнота держави (окрім рабів, жінок і неповнолітніх), а політичне ораторство було способом і донесення інформації, і формування громадської думки, тобто виконувало функції, які виконує журналістика в сучасному світі. Масовою була не тільки аудиторія слухачів, але й учасників обговорення: право голосу мав кожен громадянин. Античний поліс просто не потребував писемної форми журналістики, оскільки його цілком задовольняла усна форма її існування. Зібрання громадян і було усною газетою античності. Ці думки й оцінки висловлюємо у вигляді припущення.

Таким чином, традиційний погляд на історичний розвиток інформаційної й комунікаційної діяльності людства полягає в тому, щоб вважати додрукарські способи існування й поширення інформації (усний і рукописний) пражурналістикою. Відповідно до цієї концепції, народження журналістики пов'язане з низкою об'єктивних передумов виникнення журналістики. Передумови виникнення журналістики - це такі обставини і явища суспільного життя, які спричинили появу нового типу існування інформації -- у вигляді друкованого періодичного видання.

Найважливішою передумовою виникнення журналістики є технічний винахід -- відкриття друкарства.

Економічні передумови виникнення журналістики.

Реформація дала могутній поштовх підприємництву; з'явилися підстави для перетворення ремесла в мануфактуру, яка в свою чергу стала згодом основою виникнення промисловості. Розвиток первісного капіталістичного виробництва в ренесансній Європі спричинився до руйнування феодальної замкнутості й роз'єднаності земель. Відійшло в минуле натуральне господарство, яке виключало потребу в інформації про виробництво товарів та послуг навіть у сусідніх містах. Унаслідок розвитку торгівлі в європейських країнах почав складатися внутрішньо національний ринок, а самі вони перетворювалися на централізовані національні держави.

Змінювалася структура сільськогосподарського виробництва. Нових якостей набула раніше консервативна шляхта.

З середини XVI століття панівною формою капіталістичного виробництва в Західній Європі стала мануфактура -- підприємство, засноване на використанні найманих робітників, ремісничій техніці й поділі праці. Мануфактура могла існувати за умови наявності ринку вільної робочої сили. Його утворення стало можливим тому, що в цей час практично в усіх країнах Європи вже було скасоване кріпосне право.

На цій підставі зростала господарська активність населення, яке дедалі ширшими колами втягувалося у виробництво товарів та торгівлю ними, лихварство і т. п. 3 лихварства ще в XIV столітті в містах Північної Італії, Нідерландів, Німеччини виникли зародки банківської справи. Молоде капіталістичне виробництво потребувало кредитування, налагодження стабільного грошового обігу. інформаційний журналістика друкований газета

3 розвитком ремісництва й мануфактури, банківської справи й торгівлі розросталися міста, які прощалися з своїм минулим відокремлених від світу, обнесених мурами середньовічних фортець, а набували нового статусу -- центрів промислового виробництва й культурного життя.

У містах активно формувався так званий «третій стан», що в майбутній історичній перспективі розщепився на антагоністичні верстви -- буржуазію і пролетаріат. Але в добу його формування він був носієм революційного світогляду, палко прагнув суспільних змін, демократизації світського й релігійного життя, протистояв консервативній феодальній верхівці й виношував мрії узяти участь у боротьбі за владу.

У другій половині XVI століття в Європі розгорнулася перша буржуазна революція. Розпочалася вона в Нідерландах 1566 року і мала не лише соціальний, але в більшій мірі національно-виз-вольний характер.

Це був час, коли руйнування феодального суспільства і духовної диктатури церкви ще не супроводжувалося уярмленням людини за допомогою розподілу праці і виробничих відносин, коли людина ще почувала себе повноцінним центром світу, віднаходила джерела особистої гідності й незалежності в успішній економічній діяльності, виробництві, торгівлі.

Самий спосіб буття суспільства поступово змінився. Потреба в інформації стала важливою нагальною необхідністю багатьох громадян. Від повідомлень про ціни на товари залежав їх рух шляхами економічних комунікацій, визначення потреби в їхній кількості й асортименті. Від інформації про фінансові справи залежали обмінні курси валют у лихварів. Від повідомлень про наукові й технічні відкриття та винаходи залежали виробничі успіхи перших промислових підприємств і здатність товаровиробників конкурувати між собою.

А відтак, в епоху раннього капіталізму різко зросла кількість людей, зацікавлених в отриманні достовірної економічної інформації. Сама інформація перетворилася на товар, стала предметом торгівлі. У суспільній свідомості небезпідставно вироблялася думка, що володіння новинами створює підстави для успішного ведення господарства, дає можливість мати стабільні прибутки, гарантує майновий добробут.

Усе це разом узяте й породило попит на інформацію, що спричинило виникнення спершу рукописної переджурналістики, а потім і друкованих газет і журналів.

Політичні передумови.

Напередодні народження журналістики можемо спостерігати на політичній карті Європи три типи держав. Перший тип складають монархії: Франція, Іспанія, Англія. У XVI столітті в цих країнах завершився процес формування національних централізованих держав. Головним ворогом королівської влади, як не дивно, виступали не народ і не щойно народжена буржуазія, а великі феодальні магнати, які й самі претендували на роль монархів у своїх володіннях і не рахувалися з наказами короля. Становлення централізованих держав пройшло, як правило, через етан громадянських воєн.

В Англії зміцненням королівської влади завершується Війна червоної та білої троянди (1455-1485). 1479 року внаслідок династичного шлюбу об'єдналися Леоно-Кастильське та Каталоно-Арагонське королівства і утворили єдину Іспанську державу. У 1477 році Франція остаточно перемогла герцогство Бургундію у тривалих війнах і приєднала його землі до своєї держави.

У зміцненні королівської влади, у перетворенні держави на абсолютну монархію виявляються зацікавленими переважна більшість верств населення, з молодою буржуазією включно. Королівська влада рятує від громадянської війни, забезпечує спокій і стабільність, такі необхідні для плідного економічного розвитку і нагромадження багатства.

I хоча королівська влада в цих країнах ніколи не ототожнювалася з самодурством, король, як найвищий суб'єкт влади був предметом боротьби за вплив на нього різних дворянських угруповань, монархи старанно дбають про утвердження управлінської вертикалі, забезпечення ефективності виконавчої влади. Але зв'язок з урядовцями на місцях столиця здійснює за допомогою кур'єрської пошти. Інформація, що відноситься до сфери прийняття управлінських політичних рішень, залишається в цих країнах конфіденційною і не має тенденції перетворюватися на масову. Журналістика залишається потенційною можливістю, переживає латентний період свого існування, коли попередні умови сформовані, але внутрішньої потреби в явищі суспільство не переживає.

Але поява журналістики не лишилася поза увагою вищих урядовців цих держав. Коли вже вона з'явилася, то вони вирішили використати для зміцнення держави і королівської влади.

Альтернативний до абсолютної монархії тип держави становила Республіка Сполучених провінцій -- Голландія, яка управлялася парламентом -- Генеральними штатами, куди входили представники станів усіх провінцій. Під час революції саме Генеральш штати стали центром буржуазно-дворянської опозиції. Перемога революції виявилася можливою, бо в цій державі був піднесений на державну висоту культ людської особистості, творчості, індивідуальності. Усе більше число громадян втягувалося в політичну діяльність. Творення історії, прийняття державних рішень перестає бути прерогативою лише утаємниченої верхівки. До числа державних діячів, не кажучи вже про урядовців у провінції, все більше втягуються нижчі суспільні прошарки, включаючи представників «третього стану» -- новонародженої буржуазії, що включається в боротьбу за владу.

Логічно було б очікувати, що журналістика виникне в цій Республіці, яка найповнішою мірою в тих історичних умовах реалізувала ідею свободи. Але цього не сталося. Слід гадати, причина цього полягала в тому, що Голландія -- невелика за площею, але густозаселена країна. Усний і рукописній способи функціонування інформації ще цілком задовольняли політичну систему молодо! республіки. Ще одна обставина, яка перешкоджала виникненню тут журналістики, полягала в тому, що країна тривалий час являла собою військовий табір. Генеральш штати тільки в 1583 році проголошують Республіку Сполучених провінцій незалежною від Іспанії державою. Але й на цьому боротьба не припинилася. Лише 1609 року Іспанія визнала незалежність Голландської республіки. Таким чином, ні внутрішньополітична, ні міжнародна ситуація не сприяли винайденню в Голландії журналістики.

Третій тип державної організації являли собою Німеччина та Італія. Це були децентралізовані національні організми, що складалися з численних невеликих держав. Разом з тим можновладці невеликих німецьких князівств підтримували жваві стосунки між собою, цікавилися подіями в сусідніх графствах і герцогствах. Заможніші з них навіть мали приватних кореспондентів в інших містах Німеччини, які з певною періодичністю в листах за певну оплату інформували своїх адресатів про новини.

Особливе місце в тодішній Європі займають дві Італійські держави: Венеція і Генуя. Будучи великими морськими портами Середземномор'я, маючи статус купецьких міст, які жили за рахунок торгівлі, транспортування й перепродажу товарів, саме ці міста опинилися на перетині головних шляхів сполучення, а відтак і на шляху головних потоків новин. За ними, як-то кажуть, не треба було полювати, вони самі припливали в місто з торговельними суднами. їх необхідно було лише вислухати й записати -- і рукописний листок новин готовий.

Саме в цих децентралізованих державах, де центральна влада не була зосереджена на самій собі настільки, щоб не рахуватися з громадською думкою, де самі громадяни через близькість кордонів часто перетинали їх i щиро цікавилися новинами, які там, в інших державах, відбувалися, склалися особливо сприятливі умови для виникнення друкованої журналістики.

Необхідно додати, що в цілому на рубежі XVI-XVI1 століть розширилося коло споживачів політичної інформації, тих, кому було життєво необхідно знати соціальне довкілля, бути добре обізнаним з подіями в столицях сусідніх держав, новинами при дворах можновладців, перебігом бойових дій під час воєн, наявністю збройних сил в розпорядженні тієї чи іншої історичної особи і т. п. Зрештою, це коло проблем завжди цікавило соціально активну особистість. Але був тут і цілком прагматичний аспект: без правдиво"! та своєчасної інформації про події і факти суспільного життя неможливими були і прийняття політичних рішень у верхніх ешелонах влади. I знову спрацював відомий закон: попит породжує пропозиції. Інформація поступово перетворилася з усної на письмову, з принагідної -- на періодичну, з передаваної конфіденційними каналами -- на поширювану публічно. Так народилася журналістика.

Культурні передумови.

I все ж усіх попередніх передумов було недостатньо для народження нового інформаційного явища -- періодичної преси. Усі передумови залишалися мертвими без оживлення їх людським фактором, без появи суб'єкта і об'єкта масово-інформаційної діяльності. Цей фактор міг запрацювати лише за умови наявності культурних передумов виникнення журналістики. Сутність цієї передумови полягає в необхідності забезпечення в суспільстві порівняно високого рівня загальної освіченості, що, з одного боку, висуває певну групу літераторів-журналістів, здібних щодня збирати, обробляти й письмово викладати інформацію, а з другого боку, формує досить розвинуту читацьку аудиторію, яка складається з осіб, котрі мають навички щоденного читання й готові витрачати кошти на придбання періодичної преси.

Університети стають розплідниками вільнодумства, осередками науки, літератури й освіченості.

Величезного поштовху розвиткові освіти надало винайдення книгодрукування, завдяки якому книга стала важливим чинником суспільно-політичного життя й розвитку культури. Друкована книга у порівнянні з рукописною значно здешевилася, скоротилися терміни її виготовлення, збільшилася кількість виготовлених примірників. Книга перестала бути доступною лише королівським дворам і монастирям, а стала загальносуспільним надбанням.

Процес поширення освіти привів до зростання загального рівня освіченості.

Іншими словами, мова йде про такий період у житті суспільства, коли, внаслідок поділу праці, розділяються її фізичний і розумовий різновиди, а відтак виникає інтелігенція як специфічна верства населення, зайнята розумовою діяльністю. Вона й стає гарантом виникнення журналістики.

А відтак у підсумку відзначимо, що розвинуте суспільно-політичне та релігійне, господарчо-економічне та культурно-освітнє життя, розвиток нових друкарських технологій стали передумовами народження журналістики. Це ті самі історичні причини та процеси, які приводять до переростання народності в націю, феодалізму в капіталізм, тобто породжують нову якість життя, що всебічно охоплює всі сфери діяльності людини.

Такі найголовніші етапи пройшла світова журналістика до її виникнення в Україні.

Размещено на Allbest.ru