Практика застосування теорії та методики журналістської творчості на прикладі добірки авторських журналістських матеріалів
Дотекстовий етап роботи журналіста, джерела та способи нагромадження фактів. Зміст, форма, елементи і структура журналістського твору. Концепція журналістського твору. Композиційні форми інформаційних, аналітичних, художньо-публіцистичних жанрів.
| Рубрика | Журналистика, издательское дело и СМИ |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.11.2014 |
| Размер файла | 76,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
міністерство освіти і науки України
Сумський державний університет
Факультет іноземної філології та соціальних комунікацій
Кафедра журналістики та філології
Курсова робота
з дисципліни «Теорія і методика журналістської творчості»
Практика застосування теорії та методики журналістської творчості На прикладі добірки авторських журналістських матеріалів
Виконала студентка групи ЖТ-31
Бабенко Вікторія Сергіївна
Перевірив Садівничий В.О.
Суми 2014
Зміст
1. Вступ
2. Теоретичні засади
2.1 Дотекстовий етап роботи журналіста
2.1.1 Інформаційний привід
2.1.2 Факт. Фактичність. Ситуація. Джерела та способи нагромадження фактів
2.1.3 Методи збирання інформації
2.2 Журналістський твір: зміст і форма, елементи і структура
2.2.1 Від задуму до теми. Вибір жанру. Система жанрів журналістики
2.2.2 Ідея. Зміст. Задум-тема-концепція - ідея журналістського твору
2.2.3 Композиція. Фабула. Сюжет. Композиційні форми (інформаційних, аналітичних, художньо-публіцистичних) жанрів
3. Специфікація
3.1 Структура
3.2 Технічна характеристика обсягу
3.3 Зображення
Інформаційний продукт
журналістський твір жанр інформаційний
1. Вступ
На сьогодні громадянське суспільство відчуває гостру потребу в журналістах-професіоналах вищого ґатунку - компетентних, творчих, конкурентоспроможних, комунікабельних, з особливим журналістським світоглядом, із глибоким інноваційним мисленням, із філософським поглядом на явища та події життя, із сильною харизмою, високою професійною культурою, духовністю. Тобто журналіст має бути і професіоналом, і високоосвіченою людиною, і справжнім представником інформаційної еліти.
На думку Я. Засурського, Г. Лазутіної, І. Михайлина, В. Різуна, до основних складових журналістського професіоналізму належать природні здібності, покликання, талант. Я вважаю, що до всіх цих складових потрібно додати ще й якісну професійну освіту.
Формування творчої особистості майбутнього журналіста - це збагачення її професійно значущими рисами; умінням доводити знання до творчого, перетворюючого рівня шляхом розвитку загальних творчих сил (мислення, уяви, літературної фантазії, журналістської інтуїції, здатності творчо реагувати на зміни в усіх сферах життя); здібностями компетентно виконувати журналістські функції та свою соціальну роль у суспільстві. Я впевнена, що дана курсова робота допоможе мені у підготовці до професійно-творчої діяльності.
Мета курсової роботи - проаналізувати практику застосування теорії та методики журналістської творчості на прикладі добірки авторських журналістських матеріалів.
Для реалізації мети необхідно розв'язати наступні завдання:
1) опрацювати теоретичні джерела з теми;
2) визначити інформаційний привід авторських матеріалів;
3) з'ясувати тему, задум, ідею матеріалів з власної журналістської добірки;
4) проаналізувати методи збирання інформації;
5) попрацювати із змістом і формою, елементами та структурою журналістського твору;
6)описати систему жанрів авторської добірки;
7) розглянути задум-тему-концепцію;
8) визначити композицію, фабулу, сюжет авторських матеріалів;
9) проаналізувати всю отриману інформацію.
Досить важливим критерієм у журналістиці є актуальність. Безумовно, за допомогою саме цього критерію можна викликати інтерес у реципієнтів. Я гадаю, що матеріали з моєї авторської добірки є актуальними зараз або ж були такими на момент їх написання.
Наприклад, матеріал «Чи готова Україна протидіяти інформаційній війні?» є актуальним хоча б тому, що маніпулятивні технології ЗМІ на тлі інформаційної війни, що триває в Україні, так чи інакше стосуються кожного. Матеріал «Кому в Україні живеться найкраще?» є досить актуальним на фоні тих подій, що зараз відбуваються у нашій державі. У матеріалі «Ще одна бесіда на Сотні» порушується проблема зневаги до рідного народу, і це ж знову на сьогодні досить важлива і обговорювана тема в Україні. Матеріал «Краса, яку ми можем з'їсти?» викличе неабиякий інтерес у більшості домогосподарок, а матеріал «Купальські святкування вдалині від великих міст…» відправить у невеличкий екскурс тих реципієнтів, які прагнуть розваг і, на мій погляд, потреба у такому естетичному задоволенні була і буде актуальною завжди.
Отже, актуальність моєї добірки журналістських матеріалів визначається тим, що подана в ній інформація має загальносуспільне значення, є важливою для досить широкого кола громадян, викликає інтерес великої групи читачів.
Ще одним вагомим критерієм якісної журналістики є новизна. Вже відоме не принесе користі реципієнтам. Теми, які висвітлюються у авторській добірці вже неодноразово порушували та описували й інші журналісти, проте кожен з моїх матеріалів доносить до читачів інформацію по-новому, зосереджує їхню увагу на чомусь незнаному до сьогодні.
Новизна моєї авторської добірки - це свіжість думки, наприклад, новий погляд на формулу творчості (матеріал «Формула творчості - відкриття зроблено!»); наявність нових точок зору на певну ситуацію чи явище, наприклад, думки експертів з приводу інформаційної безпеки України (матеріал «Чи готова Україна протидіяти інформаційній війні?»); використання найрізноманітніших методів емоційного впливу, наприклад, висвітлення серйозних тем за допомогою сатири (матеріал «Кому в Україні живеться найкраще?»).
Таким чином, актуальність та новизна є визначальними рисами в моїй добірці журналістських матеріалів.
2. Теоретичні засади
2.1 Дотекстовий етап роботи журналіста
2.1.1 Інформаційний привід
Інформаційний привід - підстава, причина опублікування в пресі (або передачі по радіо, телебаченню, появи в комп'ютерній мережі) журналістського матеріалу, право на оприлюднення тексту, його “перепустка” на шпальти газет або в ефір. Це внутрішня якість твору, його наповненість суспільно-політичним змістом, що викликає цікавість у людей. Інформаційний привід закладений у кожному актуальному журналістському творі, адже він випливає із злободенності публікації (передачі), її вагомості і необхідності для сьогоднішнього дня. Інформаційний привід - не обов'язково якесь відкриття чи унікальна інформація. Це може бути:
ь нетрадиційний погляд на факти;
ь свіже трактування загальновідомих подій;
ь альтернативні думки та судження;
ь контраргументи сторін ситуації.
Основні атрибути інформаційного приводу:
· близькість теми для аудиторії;
· наявність у теми об'єктивної суспільної значимості;
· наявність перспективи подальшого розвитку теми;
· можливість прив'язки теми до колишніх публікацій.
У матеріалі «З Богом у серці …» моєї авторської добірки інформаційним приводом є презентація 2-гої збірки поезій про Бога досвідченої майстрині слова з Сумщини Лесі Олексіївни Семенюти.
У матеріалі «Краса, яку ми можем з'їсти?» інформаційний привід - це перемога молодої мами Альони Михальченко на конкурсі кращих тортів.
У матеріалі «Купальські святкування вдалині від великих міст…» інформаційним приводом є святкування Івана Купала, які проходили у одному з районів Сумщини.
2.1.2 Факт. Фактичність. Ситуація. Джерела та способи нагромадження фактів
Факт - дійсне явище чи подія, невидумана пригода, те, що насправді мало місце, відбулося. Цей термін означає щось до певної міри відокремлене, одиничне. Факти широко використовуються в засобах масової інформації і становлять основу журналістського твору. Насичений яскравими фактами матеріал має пізнавальний характер, силу документальності і переконливої аргументації.
В. Здоровега наголошує на так званій подвійності факту: «факт означає, як відомо, дійсну подію, те, що реально відбулося. Під словом «факт» прийнято також розуміти судження або в інший спосіб зафіксовану реальність. У першому випадку доцільно вести мову про реальний факт, в іншому - про факт відображений» [с. 79]
Будь-який журналістський твір має спиратися не на домисли, а на достовірні факти. Тут мова йде про фактичність. Безумовно, цей термін нерозривно пов'язаний з поняттям факту. В.Карпенко під фактичністю розуміє «а) вірогідність, відповідність дійсності; б) насиченість фактами» [!].
Ситуація - це сукупність взаємопов'язаних фактів. То ж будь-яка життєва ситуація складається з величезної кількості фактів та пов'язана з багатьма проблемами. При зміні кута зору, неминуче змінюється і склад фактів, відібраних журналістом для відтворення ситуації.
Щодо способів нагромадження фактів то Кім виділяє наступні: для інформаційних матеріалів - оповідь, опис і роздум; для аналітичних матеріалів - розташування за часовим принципом, за принципом протиставлення та проблемне групування фактів; для художньо-публіцистичних жанрів - типізація, авторська інтерпретація та образне трактування [!].
Факт, що ліг в основу матеріалу «Зменшення кількості інтернатів на Сумщині: перспектива чи глухий кут?»
У матеріалі факт поданий у контекстуальному зв'язку з фактами зростання попиту на продукцію закладу протягом останнього року, попереднього оновлення обладнання та можливостей керівництва забезпечити не лише якість продукції, а й нормальні умови роботи працівникам. Таким чином, досліджено ситуацію, що склалася сьогодні в устаові. Для її розгортання у матеріалі використано описовий тип подачі фактів.
2.1.3 Методи збирання інформації
В.Здоровега зазначає: «вміння шукати, опрацьовувати інформацію - частина журналістського професіоналізму, яка з огляду на різні причини є особливо актуальною сьогодні». [!]
Виділяють 3 традиційних методів збирання інформації:
ь спостереження;
ь вивчення документів і джерел;
ь інтерв'ю або бесіда.
Спостереження - пасивний метод збирання інформації, суть якого полягає в тому, щоб дивлячись помічати кого чи що-небудь, звертати увагу на когось чи на щось. Журналіст не тільки бачить, а й дивиться, не тільки чує, а й слухає. Розрізняють відкрите та приховане, включене та не включене типи спостережень.
Під документом сьогодні розуміють всякий матеріальний носій запису із зафіксованою інформацією для передачі у часі і просторі. Джерела - це різновиди документів, а саме письмові тексти, фотографії і т.д.
Інтерв'ю є головним методом збирання інформації, сутність якого полягає в здобутті новин і повідомлень шляхом усного спілкування суб'єкта (журналіста) з об'єктом-ньюзмейкером (політичним діячем, науковцем, митцем чи просто цікавим співрозмовником)». [c. 329] Він наводить сім типів інтерв'ю у журналістиці: інтерв'ю на робочому місці, інтерв'ю вдома в об'єкта, інтерв'ю в редакції, інтерв'ю по телефону, інтерв'ю в інтер-ситуаціях, інтерв'ю не для запису та інтерв'ю не для запису й використання. Під час бесіди журналіст може отримати такі відомості, як фактичні дані, думки, пояснення, передбачення і прогнози, мовні прикмети співрозмовника.
2.2 Журналістський твір: зміст і форма, елементи і структура
2.2.1 Від задуму до теми. Вибір жанру. Система жанрів журналістики
Задум - це уявний образ майбутнього твору, який включає в себе тему, ідею та принцип організації твору. Тобто після опрацювання журналістом матеріалу задум конкретизується у тему, виникає ідея та певне уявлення про принцип організації твору.
Жанр - це тип, рід твору, який відзначається особливими, тільки йому властивими рисами й ознаками щодо композиції, структури, образних засобів і творчих прийомів, мови і стилю викладу.
Класична система журналістських жанрів має такий вигляд:
І. ІНФОРМАЦІІЙНІ ЖАНРИ: замітка, звіт, репортаж, інтерв'ю.
ІІ. АНАЛІТИЧНІ ЖАНРИ: кореспонденція, стаття, коментар, огляд, рецензія, відкритий лист.
ІІІ. ХУДОЖНЬО-ПУБЛІЦИСТИЧНІ ЖАНРИ: зарисовка, нарис, есе, фейлетон, памфлет.
Журналістика як специфічна пізнавальна діяльність і творчість унаслідок тривалого історичного розвитку виробила й утвердила три основні способи відображення дійсності:
повідомлення новин;
коментування фактів;
публіцистичне розкриття.
Відповідно до цього прийнято групувати жанри журналістики в три жанрові єдності. При цьому поміжжанрові кордони часто “розмиті”, але є завжди один домінуючий критерій: інформативність, аналітизм, художність. Отже, до інформаційних жанрів належать ті, у яких домінує повідомлення новин; до аналітичних жанрів - ті, у яких домінує вивчення, аналіз і коментування фактів; до художньо-публіцистичних - ті, у яких аналіз поєднується з образно-художнім осягненням реальності.
2.2.2 Ідея. Зміст. Задум-тема-концепція - ідея журналістського твору
Ідея - головна думка твору, яка витікає з його цілісного сприйняття; те, про що говорить автор. Зміст - це те, про що розповідається, те, що описується зображується.
Задум у журналістиці є результатом роботи не тільки одного автора, а багатьох співробітників редакції, насамперед її керівництва. В.Здоровега вважає, що «всю багатоманітність визрівання індивідуальних журналістських задумів можна звести до двох головних видів: редакційного замовлення і вільного зародження задуму. Можливий і комбінований варіант …»[с. 69] Незалежно від способу зародження задуму, журналіст має бути особисто зацікавленим відповідною темою. Тема виростає із задуму як процес його глибшого осмислення. Після визначення задуму і теми у свідомості журналіста визріває схема майбутнього твору - концепція. Концепція виступає своєрідною гіпотезою, версією можливого тлумачення фактів і явищ. І після зародження задуму, визрівання теми, розробки концепції нарешті формулюється ідея журналістського твору - «думка, що випливає із художнього полотна твору». [с. 75]
2.2.3 Композиція. Фабула. Сюжет. Композиційні форми (інформаційних, аналітичних, художньо-публіцистичних) жанрів
Композиція - зумовлена задумом, змістом побудова літературного твору, поєднання частин, компонентів, їх гармонія, співвідношення.
Сюжет - система відтворених чи створених уявою художника подій, взаємин між персонажами, розкриття їхніх характерів у вчинках, поведінці. На сьогодні термін «сюжет» досить міцно увійшов у журналістську практику.
Фабула - поданий у причиново-часовій послідовності ланцюг подій, пригод, випадків. Даний термін вживається паралельно з поняттям «сюжет».
3. Специфікація
3.1 Структура
Матеріали з журналістської добірки підготовлені за період орієнтовно з 18.08.2013 до 01.10.2014.
Матеріали «Формула творчості - відкриття зроблено!», «З Богом у серці …», «Краса, яку ми можем з'їсти?», «Купальські святкування удалині від великих міст...», «Ще одна бесіда на Сотні …», «Кому в Україні зараз живеться найкраще?» написані на практичні заняття з таких предметів як теорія і методика журналістської творчості, інформаційні жанри, вступ до спеціальності.
Матеріал «Чи готова Україна протидіяти інформаційній війні» написаний під час проходження літньої практики та опублікований на сайті Сумського прес-клубу.
3.2 Технічна характеристика обсягу
Авторський аркуш - це міра обліку обсягу тексту в журнальному та поліграфічному видавництві. Один аркуш дорівнює 40000 друкарських знаків (букв, цифр, розділових знаків, включаючи й інтервали між ними).
Отже, авторський аркуш моєї добірки журналістських матеріалів:
Число : 40 000 = десь 0, 5
3.3 Зображення
Матеріали з авторської добірки гармонічно доповнені фотоілюстраціями…
У матеріалі «Чи готова Україна протистояти інформаційній війні?» використане зображення з інтернету, а саме сайту Сумського прес-клубу.
У матеріалі «Краса, яку ми можем з'їсти?» фото були надані самим інтерв'юйованим (з архіву сім'ї Михальченків).
У матеріалі «Купальські святкування вдалині від великих міст …» використані фотоілюстрації з особистого архіву.
Інформаційний продукт
Формула творчості - відкриття зроблено!
1 вересня 2014 року близько 8 години вечора на вулиці Хрещатик жителі міста Києва стали свідками так званого «філософського батлу». Видатний філософ Ігор Винахідник розпочав суперечку зі своїми колегами вченими Олегом Креативним і Сергієм Самотнім стосовно творчої діяльності, а конкретніше - науковці не зійшлись у поглядах на нерозгадану до цього формулу творчості.
Зазначимо, що дискусія щодо поняття творчості триває віками. Але питання про те, чи можна людину навчити творчості і на сьогодні залишається без конкретної відповіді. Обговорюючи дану проблему, Ігор Винахідник впевнено заявив, що він знає формулу творчості і саме вона є секретом його успіху у професійній діяльності. Безперечно, такий поворот зацікавив його колег і вони відразу почали розпитувати про цей секрет. Тоді Винахідник сказав, що формула творчості для нього досить проста: це систематична і наполеглива праця + натхнення = творча особистість. При цьому він роз'яснив, що ці два компоненти не можуть існувати одне без одного, адже тільки напружена праця здатна викликати натхнення. Олег Креативний відразу ж розкритикував таку формулу. За його словами натхнення не завжди викликане напруженою працею. Наприклад, до нього натхнення постійно приходить за чашкою чаю з плиткою молочного шоколаду, а заварити чай - це не така вже й складна робота. На що Винахідник відразу з неабияким запалом заперечив, що до того, як смакувати чаєм, вчений же таки займався тяжкою розумовою працею, а умови виникнення натхнення тут ні до чого.
Коли б, здавалося, вчені мали дійти згоди, Олег Креативний знову почав дорікати Винахідника у недосконалості його формули. Він зазначив, що той не згадав ще одну досить вагому складову для творчої особистості - це оригінальність. На його думку, тільки щось нове і незвичайне має право відноситися до творчості. Після даного коментаря вчені почали обговорювати, що ж таке творчість взагалі. У даному питанні вчені швидше дійшли згоди, зазначивши, що творчість - це діяльність, завдяки якій народжується нова матеріальна чи духовна цінність для людини.
Спостерігаючи за сваркою своїх колег, Сергій Самотній підсумував, що формули творчості, як такої, просто не може існувати, адже для кожного вона своя. Винахідник і Креативний таки пішли на компроміс і погодились з даним твердженням. А от свідки даної бесіди залишились задоволеними. За їх словами, наскільки інтелектуальної суперечки вони ще не чули.
Чи готова Україна протидіяти інформаційній війні?
У Сумському прес-клубі відбулася дискусія щодо ролі медіа і журналістів у творенні інформаційної безпеки України. На засіданні активно обговорювали, наскільки невинними є маніпулятивні технології ЗМІ на тлі інформаційної війни, що триває в Україні.
«Інформаційна війна бере початок від проголошення незалежності нашої держави. Відтоді Україна стала своєрідним м'ячиком для биття. Тому ЗМІ та громада мають об'єднатися, щоб дати інформаційний відсіч своїм агресорам», - наголосила начальник управління інформаційної політики та зовнішніх зв'язків Сумської міської ради Антоніна Кохан. Медіаексперт зазначила, що головне завдання інформаційних воєн полягає в маніпулюванні масами, дезорієнтації та дезінформації громадян. І в цьому вона бачить величезну суспільну небезпеку, адже «людина, якою маніпулюють, - це вже не друг, не партнер, не суперник, не ворог, а - маріонетка, яку можна переміщати з місця на місце та керувати її волею й діями». Пані Кохан говорить, що найрезультативніше маніпулювання здійснюється за допомогою мас-медіа: «Маніпулятивний арсенал ЗМІ добре відомий: «чорний» піар, публікація сфабрикованих результатів опитування громадської думки, перекручування реального стану речей шляхом замовчування одних фактів і нав'язування інших, публікація неправдивих новин, розміщення «джинси», про наявність якої свідчить моніторинг місцевих ЗМІ». Експерт переконана в тому, що потрібно вперто протидіяти маніпуляціям. Вирішення цієї проблеми вона бачить у створенні антикризових центрів, які допоможуть «виробити спільні правила гри». Врешті Антоніна Кохан закликала: «Давайте просто говорити правду!»
Кандидат філологічних наук Алла Євграфова зосередилася на ролі мови у процесах маніпулювання свідомістю. Вона зазначила, що в Україні є значна кількість документів, які регулюють мовні питання, однак при цьому проблема залишається. Пані Євграфова стурбована тим, що в нашій державі переважають російськомовні видання. Вона наголошує, що мова медіа реально впливає на формування національної свідомості і патріотизму. Експерт переконує: «Потрібно змінити формат газет і готувати в більшій мірі україномовні видання». Алла Євграфова занепокоєна і тими виданнями, які паралельно вміщують матеріали двома мовами. На її думку, з точки зору медіакультури це аж ніяк не є позитивним.
«Журналістика - один із найпотужніших інструментів маніпулювань», - погоджується експерт з гуманітарних питань Віктор Бобиренко. На його погляд, головною причиною того, що українська журналістика досить далека від журналістських стандартів, є цілковита залежність преси від місцевої влади. Не менш важливою є і залежність від власників, які диктують редакційну політику, а також від замовників. Досить вагому роль відіграє і непідготовленість глядача/читача/слухача, невміння аналізувати побачене, читати між рядків. До того ж, слід констатувати непідготовленість журналістів, яких учать писати/знімати, але вони не спеціалізуються за напрямами: спорт, економіка, освіта, медицина тощо. Тому й виходить подекуди, що легше і дешевше навчити спеціаліста в якійсь галузі писати матеріали, ніж випускника журфаку навчити розбиратися, наприклад, у бюджетах. Вирішення цієї проблеми Віктор Бобиренко бачить у визнанні журналістською спільнотою етичних і професійних стандартів і - відповідно - їх дотриманні. Також він наголосив на необхідності освіти глядача/читача/слухача. Експерт підсумував, що в наш час дійсно розгортається масштабна війна найрізноманітніших маніпулятивних технологій. Таку величезну пропагандистську машину зупинити важко, але в будь-якому випадку треба намагатися, щоб маніпуляцій було менше або ж ми принаймні навчилися розрізняти об'єктивну інформацію та спроби маніпулювати нами.
Зменшення кількості інтернатів на Сумщині: перспектива чи глухий кут?
У Сумському прес-клубі відбулася прес-конференція на тему «Оптимізація обласної мережі інтернатних закладів: за чи проти дитини?» На засіданні обговорили заявлену потребу закриття двох інтернатів, можливі наслідки цього та шляхи уникнення ризиків для вихованців.
На сьогодні досить актуальним є питання щодо Гребениківської (Тростянецький район) і Роменської шкіл-інтернатів, які планується закрити. Звичайно, вирішити цю проблему нелегко, адже тут потрібно врахувати інтереси всіх сторін.
«Раніше все крутилося навколо інтернату, тепер же все крутиться навколо дитини», - так висловив свою думку радник голови Сумської обласної державної адміністрації Віктор БОБИРЕНКО. Проте він не заперечив, що турбується ще і про обласний бюджет: «Ми бідна країна, яка не може витрачати мільйони на інтернати».
Справді, вартість утримання однієї дитини, наприклад, у Гребениківській школі-інтернаті складає близько 90 тисяч гривень на рік. Тобто за місяць на дитину витрачається 7,5 тисячі гривень. Далеко не кожна українська родина витрачає такі кошти на свою дитину. Між тим, на утримання дитини у дитячому будинку сімейного типу чи у прийомній родині надають лише 2,4 тисячі гривень.
Віктор Бобиренко зазначив, що громада повинна сприяти не тому, щоб забрати дитину з родини, а тому, щоб після відповідної роботи з батьками повернути вихованців інтернату у біологічні сім'ї. Також він запевнив, що проблеми працевлаштування членів колективів інтернатних закладів і використання майнових комплексів цих установ обов'язково будуть вирішені. «Ми проводитимемо зміни навіть якщо вони комусь не подобаються», - така позиція пана Бобиренка.
«Моя головна мрія - щоб не було жодного інтернату, жодної прийомної родини», - сказала голова ГО «Центр підтримки і розвитку родини «Калинове гроно» Ніна ЧЕРНЯВСЬКА. На її думку, кожну маму можна навчити піклуватися про свою дитину. «Не всі сім'ї втрачені, - говорить пані Чернявська. - Адже, наприклад, із 34 вихованців Гребениківської школи-інтернату лише чотири є реальними сиротами, а решта - сироти при живих батьках, яких навіть не позбавлено батьківських прав. Тобто треба впливати на батьків, переконувати їх у важливості того, аби дитина жила в сім'ї. Й уже коли це виявиться неможливим, тоді шукати для дітей прийомні родини». Жінка переконана, що близько 80% родин ще можна врятувати.
Сьогодні розробляється проект щодо повернення дітей із інтернатів у власні сім'ї чи влаштування їх у прийомні родини. У його реалізації влада просто не зможе обійтися без допомоги громадськості. «Нами задуманий пілотний проект, що діятиме поки на території Тростянецького, Роменського і Конотопського районів. Його робоча назва - «Дитину - в родину». Сподіваємося, що спілкування громадських активістів із батьками, з родинами дасть свої результати», - сказав Віктор Бобиренко.
Долучилися до обговорення даної проблеми і представники церкви. Отець АРИСТАРХ, протопресвітер Харківського екзархату Української греко-католицької церкви, зазначив: «Дуже добре, що закриваються інтернати». На його думку, прийшов час нам, як громадянському суспільству, взяти таких дітей під свою опіку. А сестра САМЮЕЛЯ, представниця римо-католицької церкви, додала: «Хочеться, щоб діти жили в любові і були по-справжньому щасливими!»
З Богом у серці …
Першу Біблію вона взяла до рук ще за радянських часів. Надіслала подруга з Німеччини. Якби тоді дізналися, що вчителька читає Святе Письмо, то найменшою покарою було б звільнення з роботи. Тож читала собі тихенько - і відкривала Велику істину...
7 березня 2014 року у Вільшанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Недригайлівського району Сумської області відбулася презентація 2-гої збірки Лесі Олексіївни Семенюти «Вибери життя». Досвідчена поетеса, яка відкрила для себе всю правду життя з Господом і тепер сердечно ділиться нею з людьми, обрала таке місце для представлення власної книги, тому що Вільшанська школа є для неї найріднішою. За словами Лесі Олексіївни, довгі роки вчителювання у цьому прекрасному селі залишили в її серці найприємніші спогади.
У новій збірці поетеса щиро закликає людей до любові та вибору життя з Богом. Вона щаслива тим, що Отець Небесний відкрив їй свою Істину, і хоче розділити її з усіма небайдужими.
На презентації, яку щиро й натхненно провела вчителька української мови В.М.Дудченко, були присутні директор Вільшанської школи В.О.Захарченко, її заступники Л.М.Криштоп та В.В. Заїка, вчитель історії В.Д.Бабенко, вчитель української мови Л.В.Бабенко. Також на захід завітали колишні випускники, а нині поважні гості: директор фірми «Суми-насіння» А.І.Заїка та директор підприємства «Суми-птиця» О.Я.Святець. Взяла участь у презентації і видавець обох поетичних збірок Лесі Олексіївни І.М.Панасенко. До зустрічі були запрошені талановиті учні - своєрідна творча еліта школи. Дуже імпонувало, що хлопці й дівчата були одягнені в українські національні костюми.
Ведуча заходу В.М.Дудченко знайшла красиві, проникливі й часом щемливі слова для представлення Лесі Семенюти, починаючи з її біографічних даних і закінчуючи добрим відгуком про творчість поетеси.
Вчитель історії В.Д.Бабенко назвала шановну колегу золотим фондом школи, згадала, як Леся Олексіївна дуже активно й цікаво для дітей вела клуб інтернаціональної дружби. Також Валентина Дмитрівна розповіла, як дала почитати книгу поетеси своїй сусідці. Так тоді захоплена жінка говорила, що не може відірватися. Ось такий трепетний відгук знаходить творчість Лесі Олексіївни в серцях людей.
Перший заступник голови Недригайлівського земляцтва в Сумах А.І.Заїка висловив жаль з приводу того, що не вчився у Семенюти. Звертаючись до присутніх учнів, він порадив намагатися взяти зі школи якомога більше знань, закликав всотувати в серця духовність, повагу до батьків, учителів і старших людей, любити життя й робити добро.
Привітав Лесю Олексіївну і О.Я.Святець. який нещодавно видав історично-духовну книгу «Од Вільшани». Він підкреслив неабияку доброзичливість та постійну усміхненість жінки.
Доброю порадницею стала для Л.О.Семенюти видавець її книг, редактор газети «Сумчанка плюс» І.М.Панасенко. Дуже теплі й проникливі слова Ірина Миколаївна адресувала вчителям, які при всій своїй завантаженості плідно працюють на творчій ниві, усвідомлюють власну відповідальність за виховання майбутніх поколінь. Учасників заходу вона закликала творити і робити добро - тоді й буде відгук у серцях читачів і глядачів. І.М.Панасенко подарувала школі ряд яскравих презентабельних видань на різну тематику.
Також на презентації у виконанні учнів звучало багато віршів - як поезій Лесі Семенюти, так і перших спроб юних талантів. Теми духовності, любові до України звучали на повний голос і будили в душах присутніх найчарівніші струни.
Протягом усього заходу Лесі Олексіївні було задано чимало запитань, вона відчула непідробний інтерес до своєї творчості.
Підсумки зустрічі підбила директор школи В.О.Захарченко, яка не поскупилася на теплі слова захоплення на адресу поетеси. Потім Леся Семенюта від щирого серця подякувала всім за увагу і на прощання сказала: «Якби ж ви тільки знали, як це приємно бути почутим, потрібним, вислуханим…»
Краса, яку ми можем з'їсти?
Нещодавно молоді мами Сумщини влаштували конкурс на кращі … торти! Усі учасниці представили свої оригінальні та вишукані роботи. Кожна мама проявила себе як досить творча особистість. І хоч всі роботи були на високому рівні, та все ж перемогу здобула молода майстриня шедеврів Альона Михальченко.
- Альоно Михайлівно, розкажіть будь ласка, про себе.
- Родом я з Недригайлівщини. Закінчивши школу, вступила до Сумського національного аграрного університету за спеціальністю економіст. З того часу і проживаю у м. Суми. Разом з чоловіком Олександром виховуємо двох синів - Івана та Михайла.
- Як прийшло захоплення випіканням тортів?
- Солодке печу давно, ще зі школи. Прикрашала маслом і оце буквально недавно дізналася про мастику - спеціальний кондитерський матеріал, який дозволяє проявити і втілити будь-яку фантазію. Останнім часом активно працюю саме з мастикою.
- Хто Вас навчив створювати таку красу?
- Я - самоучка, до всього доходила сама. Ні з ким не радилася, пробувала, аналізувала, робила висновки. Наприклад, ту ж саму мастику можна купити готову, але це буде значно дорожче. Тому я навчилася виготовляти і фарбувати її.
- А сини й чоловік полюбляють Ваші випічки?
- Хлопчики дуже полюбляють солодке. А чоловік взагалі жартує, що скоро потрапить у програму «Зважені та щасливі».
- Альоно Михайлівно, відкрийте, будь ласка, якісь свої професійні секрети.
- Сировину намагаюсь використовувати максимально натуральну. Яйця, вершок не купую в магазині, - краще все домашнє. Буває, хтось просить рецептом поділитись. Ділюсь. Іноді кажуть: мабуть, ти не все сказала, бо в мене вийшло не таке смачне, як у тебе. Очевидно у страву ще й душу треба вкласти, а цього в рецепті не пропишеш.
- Кулінарія - єдине Ваше захоплення чи часом йому «зраджуєте» з іншими?
- Мені багато чого подобається робити руками. В'яжу спицями, вишиваю. А також дуже люблю читати.
- Коли ж Ви це встигаєте, адже на все потрібно немало часу?
- Та, в основному, ночами. Коли ж спати? Життя таке коротке, треба все встигнути спробувати…
Купальські святкування вдалині від великих міст…
Я - родом із Недригайлівщини (такого собі маленького райончика на Сумщині)… Можливо, не дуже багато людей чуло про цю чудову місцину, та я вам скажу, що це аж ніяк не свідчить про бідність нашого культурного чи якого-небудь ще суспільно важливого життя. Для підтвердження того, що культурно-масове життя Недригайлівщини є дійсно яскравим, давайте побуваємо на одному з його грандіозних заходів - Купальських святкуваннях.
Залишивши всі місцеві загадки та визначні місця селища на наступний раз, ми поспішаємо на свято.
Свято розпочнеться ближче до вечора. Торговці тільки-но починають розкладати товар. А дехто вже встиг влаштуватися на маленький пікнічок.
Не встигли й озирнутися, а приготування до свята вже йдуть повним ходом.
На стадіоні поки що - спортивні змагання між командами району.
Тим часом сюди підтягуються місцеві жителі. З'являються і колоритні особистості…
І ось нарешті лунає гучна музика.
Варто сказати, що Івана Купала в Недригайлові не зовсім відповідає традиційному представленню про це язичницьке свято. Тут - це справжній вертеп, в якому змішались українські костюми, Гоголівські персонажі і культові герої із фільму «За двома зайцями».
Ось - місцевий варіант Голохвастова і Проні Прокоповни:
Кожна сільська рада Недригайлівського району будує свій курінь і представляє «культурну програму».
До речі, люди такі привітливі.
Танцюють так щиро і від душі.
А ще тут найгарніші дівчата. Ех, справжні українки!
Зненацька з'являються місцеві русалки з поводирями.
І ось нарешті стемніло. На обох сторонах річки запалюють вогні. Жар такий, що відчувається, навіть, через річку, а полум'я буває нагадує танцюючі людські фігури.
Тепер нічна поїздка додому. Та в голові тільки й крутяться думки про те, якби хотілося хоча б ще на хвилинку повернутися на це натхненне Купальське святкування по-недригайлівски …
Ще одна цікава бесіда на Сотні …
Я впевнено крокувала вулицею Соборною, яку в народі називають просто Сотнею… Сьогодні, як не дивно, у мене було вдосталь вільного часу, і тому я просто насолоджувалась навколишньою атмосферою. Зі мною почали відбуватись якісь дивні речі… Все довкола, ніби раптово змінилося. Я стала помічати те, що раніше залишалося поза межами моєї уваги. До очей мені кинулася «постать Тараса Шевченка». Здавалось би, ще один пам'ятник великому Кобзарю… Та я відчула, що мені якось не по собі. А вся справа була у погляді Шевченка… Так-так, саме у погляді. Талановитість скульптора, чиїх рук ця робота, не підлягає сумніву. І цей погляд пробудив у мені почуття патріотизму, відповідальності за долю своєї неньки України. Я вже декілька хвилин, поринувши у свої думки, просто милувалась пам'ятником… Раптово до мене підійшов незнайомий юнак:
- Здравствуйте, девушка. Можна поинтересоваться, почему вы уже несколько минут так пристально смотрите на этот ничем не примечательный памятник?
- Доброго дня, добродію. Можливо, для Вас цей пам'ятник нічим і «не примечательный», та для мене він має досить важливе значення. І мені шкода, що Ви сприймаєте його лише як один із багатьох витворів мистецтва і зовсім не помічаєте того, що він у собі приховує…
- Что? Да как вы смеете меня учить? И вообще, чей это памятник?
- Вам що-небудь говорить ім'я Тарас Григорович Шевченко?
- Ааа… Спомнил… Говорили когда-то о нем на уроках украинского языка. Как по мне, это обычный рядовой писатель, который с непонятных для меня причин стал мало ли не спасителем украинского народа.
- Перепрошую, але те, що Ви тільки-но озвучили говорить про недостатній рівень Вашої «освіченості». До Вашого відома, Тарас Григорович Шевченко - це справжній геній українського народу. Ніхто вже й не може без його імені уявити нашу літературу і, взагалі, нашу Батьківщину. Творчість Шевченка - то неоціненна спадщина. Він віддав усі сили, щоб врятувати український народ та культуру. Саме Кобзар запалив наші серця патріотизмом, подарував вічний промінь у світле майбутнє України.
- Может быть, это так… Но не забудут ли его через десятки лет? Вот это уже вопрос… Да и зачем, он столько вложил своего труда и веры в то, что вполне вероятно скоро прекратит свое существование… Ведь все видят, что Украина уже не та… Нам нечем гордиться. Мы всегда прячемся за другими странами, а сами не достигаем ровно ничего. Да что там далеко ходить - у нас даже языка своего нету. Большинство «украинцев» говорять либо на русском, либо непонятным исковерканым суржиком.
- Дійсно, існують певні проблеми, але вони не досягли того масштабу, щоб говорити про занепад України. Я впевнена: допоки на Землі житиме хоча б одна людина, яка перейматиметься долею України, доти й існуватиме наша Батьківщина. Отже, юначе, на наше щастя, Ви помилились. Я дам Вам пораду: не забувайте хто Ви насправді і звідки Ваше коріння!
Юнак нічого не відповів і з розгубленим обличчям пішов у невідомому напрямку…
Не знаю чому, але й до сьогодні я не можу забути цю запальну суперечку. І тепер, прогулюючись Сотнею, все шукаю поглядом того юнака. Та не для того, щоб навести нові аргументи, поглузувати з нього… Я тільки хочу запитати, чи наша розмова хоча б трішки змінила його?
Кому в Україні зараз живеться найкраще?
Нещодавно у м. Києві пройшла прес-конференція видатних вчених, на якій мова йшла про їхній новий внесок у розвиток вітчизняної науки - винайдення універсального робота. Чесно кажучи, можливо раніше мені б і не здалось це таким безглуздям, але не зараз. Кілька годин науковці розпиналися про те, як ця чудо-машина полегшить наше життя у майбутньому. А принцип її такий: протягом місяця робот спокійно собі живе з людиною, яка надалі буде ним користуватися. Робот пристосовується до ритму життя свого господаря, а потім уже повністю поступає в його розпорядження. Він виконує роль будильника, кухаря, прибиральника, порадника, своєрідного стального друга і т.д. Для цього робота немає завдань, які б він не міг виконати.
І тут виникає питання, навіщо винаходити те, що у нас уже є. Усі ці функції змогла б виконати звичайна собі людина. І тут науковці кричать: «Людина зараз не є надійною, а робот зробить так, щоб нам жилось спокійніше і краще». При цьому вчені вже почали рекламну кампанію з лозунгом: «Найкраще житиметься в Україні тим, хто буде володіти роботом універсалом!».
Це смішно. А ще смішніше те, що наша держава повністю підтримує цю дурню, виділяє скажені кошти на її запровадження. А ці кошти, на сьогодні, доречніше було б виділити на зовсім інше. А тому кому ж стане краще після життя з роботом?
Давайте, подумаємо, а хто ж у нас зараз в Україні живе найкраще? Можливо, та матір, яка ночей не доспавши чекала свого сина із зони АТО і не дочекалася. Прийшла звістка про те, що син загинув від вогнепального поранення в серце… Поїхав бієць захищати Батьківщину голий і босий, а держава навіть не видала йому бронежилету, бо бачте немає на це коштів. Нічого, через пару років матір забуде свій біль, у неї ж буде чудо-робот, який приноситиме їй сніданки у ліжко. На це ж то у держави вистачило коштів. Чи може найкраще живеться бабусям і дідусям, пенсія яких наскільки мізерна, що ледве вистачає на буханку хліба і кілограм картоплі. Але нічого, ті ж кошти, які можна було б зараз виділити на допомогу стареньким, вони вклали в універсального робота, який допоможе жити «краще» їх нащадкам.
Так кому ж таки зараз живеться найкраще? Мабуть тому, хто бачить очевидне і залишається байдужим, хто думає не про те, чи живий ще його батько, син, брат, не думає про те, як прожити на пару гривень в день… Отож, найкраще зараз в Україні живеться тільки тому, кого турбує тільки одне - як безглуздіше витратити свої кошти?
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Основні ознаки журналістського твору як наслідку масово-інформаційної діяльності. Особливості дотримання або недотримання вимог до журналістського твору на шпальтах щоденного видання "День". Використання різноманітних лексико-стилістичних особливостей.
курсовая работа [32,5 K], добавлен 17.09.2013Розкриття поняття журналістики як виду творчої діяльності і аналіз етапів історичного розвитку журналістики в Україні. Аналіз жанрового, смислового і тематичного вмісту журналістської творчості на прикладі публікацій газет "Ярмарок" і "В двух словах".
курсовая работа [42,6 K], добавлен 23.04.2011Характеристика стану сучасної журналістики, який визначається позицією журналіста, його ставленням до професії, розумінням суспільної ролі. Особливості стратегії і тактики журналістської роботи. Аналіз професійного і соціального портрету журналіста.
реферат [28,6 K], добавлен 19.01.2010Способи вираження авторського "я" в колумністиці. Структура творчої індивідуальності журналіста. Інструменти журналістської творчості. Специфіка телевізійної колумністики. Якості телевізійної "колонки". Практичне вивчення авторських прийомів колумністів.
дипломная работа [126,6 K], добавлен 03.02.2012Характеристика природи факту, визначення його видів. Виявлення межі, коли об’єктивна інформація, що міститься у факті стає суб’єктивною. Особливості використання факту в різних журналістських жанрах: інформаційних, аналітичних, художньо-публіцистичних.
курсовая работа [36,5 K], добавлен 20.10.2010Детальний опис та характеристики таких журналістських жанрів, як замітка, звіт, інтерв’ю, репортаж, кореспонденція. Дослідження функцій, класифікації та правил застосування. Аналіз та схема побудови найчастіше використовуваних форм досліджуваних жанрів.
контрольная работа [18,9 K], добавлен 05.12.2010Тематика, типологія та видові характеристики художньо-публіцистичних жанрів: нарис, замальовка, есе. Моніторинг регіональних газетних видань. Обґрунтування доцільності інформаційного продукту: технічна характеристика обсягу, зображення, авторська ідея.
дипломная работа [57,3 K], добавлен 24.11.2014Розслідування як журналістський жанр. Всебічне і докладне дослідження мало вивченої, закритої або ретельно приховуваної теми. "Переслідувательна журналістика" та "чорний піар". Два суттєві моменти розробки теми і обробки журналістського розслідування.
реферат [19,6 K], добавлен 08.03.2009Факт як одиниця об'єктивної дійсності, збір фактичного матеріалу та методи його обробки і викладу в практиці журналістської роботи. Проблема співвідношення факту і об'єктивної реальності. Природа фактів, аналіз їх використання в журналістських творах.
курсовая работа [36,4 K], добавлен 24.10.2010Журналістика - наука, яка має свої закони, прагне до класифікації матеріалу, який вивчає. Поняття жанрів в теорії журналістики. Метод відображення дійсності. Три групи жанрів: інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні. Визначення функцій жанру.
контрольная работа [30,0 K], добавлен 09.02.2009Особливості використання аналітичного жанру в газеті: поняття, принципи створення, структура. Вимоги та стилі подання аналітичних матеріалів, визначення ролі журналіста у цьому процесі. Жанрова своєрідність аналітики на шпальтах газети "Суббота плюс".
курсовая работа [49,4 K], добавлен 17.05.2010Поняття про інформацію та документ. Напрями і види інформаційної діяльності. Сутність і функції засобів масової інформації, їх вплив на діяльність людей і роль в геополітиці. Особливості роботи з джерелами інформації в процесі журналістського дослідження.
курсовая работа [111,3 K], добавлен 21.10.2012Творчість - основна складова журналістики. Психологічний аспект людської творчості. Особливості масово-комунікативної творчості. Творчий процес та його стадії у журналістиці. Якості творчої особистості-журналіста. Творча особистість Леоніда Парфьонова.
курсовая работа [63,0 K], добавлен 18.02.2008Визначення ролі телеведучого. Жанрові аспекти, чинники та комунікативні компоненти, що формують роботу ведучого. Аналіз особливостей роботи ведучих програм телеканалу ТОВ ТРО "Маріупольське телебачення" в інформаційних, аналітичних, розважальних жанрах.
курсовая работа [50,5 K], добавлен 24.02.2016Традиційна класифікація інформаційних жанрів. Система жанроутворення в сучасній пресі. Поняття про коментар, його призначення, жанрові особливості. Колонка як оперативний відгук на подію. Особливість журналіста як жанро-твірна ознака колумністики.
реферат [29,7 K], добавлен 11.01.2011Сучасна інфографіка та інфографіка в періодичних виданнях. Інфографіка як наймолодший з існуючих журналістських жанрів та спосіб візуального представлення інформації, даних або знань. Основні елементи інформаційної графіки. Особливості газетного дизайну.
курсовая работа [2,8 M], добавлен 22.11.2010Загальний образ журналіста, його функції, переваги та недоліки, професіоналізм, попит на ринку праці. Особливості роботи на телебаченні. Важкість професії журналіста. Імідж у формуванні довершеного образу професії. Інтерв'ю з Андрієм Богдановичем.
курсовая работа [71,9 K], добавлен 11.02.2014Авторська позиція в журналістському творі. Образ автора як загальнокультурна категорія. Факти як основа журналістської творчості. Формування авторської позиції під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Вплив політики та ідеології на журналістику.
курсовая работа [54,1 K], добавлен 10.03.2011Жанрові особливості огляду преси, специфіка роботи над жанром. Мережа Інтернет як засіб оперативного інформування про огляди преси зарубіжних країн. Періодичні видання, на сторінках яких найчастіше друкують огляд преси, структура матеріалів огляду.
статья [12,6 K], добавлен 11.12.2011Світовий та вітчизняний досвід становлення жанру та метода журналістського розслідування у пресі. Аналітичні методи збору та подачі інформації у друкованих ЗМІ. Заміна розслідування дослідженням на сторінках сучасних українських друкованих видань.
курсовая работа [59,5 K], добавлен 02.11.2014
