Сучасний стан проводового мовлення в Україні, та її подальша модернізація

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Становлення системи дротового радіомовлення

1.1 Еволюційні процеси дротового радіо в Україні та м. Запоріжжя

1.2 Сучасний стан та перспективи розвитку проводового радіо на регіональному рівні

Розділ 2. Місце дротового радіомовлення у системі сучасних електронних змі

2.1 Теоретичні засади функціонування проводового радіомовлення

2.2 Дротове радіомовлення Запорізької області у контексті звітів представника Національної ради зпитань телебачення та радіомовлення

2.3 Тематичний діапазон та типологічна характеристика проектів «Радіо Запоріжжя» (УР-1)

Розділ 3. Власна концепція програми для дротового радіо «Мода та краса»

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Проаналізовано сучасний стан проводового мовлення в Україні і на основі цього виявлено перспективи та ключові проблеми його функціонування, як в Україні так і на прикладі м. Запоріжжя. На основні міжнародного досвіду запропоновано можливі шляхи модернізації системи проводового мовлення. Проводове мовлення розглянуто, як можливе джерело забезпечення населення сільських та віддалених районів доступом до мережі інтернет, телебачення, систем екстреного оповіщення та «тривожної кнопки».

Актуальність проблеми. Стрімке становлення інформаційного суспільства в Україні, виконання довгострокових програм подальшої розбудови електронного урядування, зумовлює необхідність забезпечення для населення сприятливих умов для використання всього потенціалу нового типу суспільства, в тому числі - державних послуг, що надаються в електронному вигляді. Це стосується забезпечення громадян, по-перше, якісним, а по-друге - доступним (як в фінансовому, так і технологічному сенсі) інтернетом. Важливо враховувати, що коли мова йде про «доступність» та «якісність», то однією з проблем є забезпечення таким інтернетом сільських районів, інфраструктура яких переважною мірою тривалий час не модернізувалась і зазнає руйнівних наслідків навіть за найменших несприятливих умов (наприклад - багатоденне відключення електроенергії).

Іншим важливим аспектом даного питання є використання таких технологічних рішень, що будуть сприяти вирішенню й інших завдань державної політики. Передовсім: забезпечення національних інтересів в інформаційній сфері (щодо теле- та радіомовлення), актуалізації загальнонаціональних систем оповіщення населення (яка практично не оновлювалась протягом останніх років), інтеграція в такі системи елементів екстреної допомоги громадянам.

Незважаючи на стратегічний курс на роздержавлення суб'єктів інформаційної сфери (серед значимих останніх подій - приватизація «Укртелекому») та, фактичне зумовлення необхідності громадянам вирішувати питання щодо інформатизації самостійно (через ринкові механізми), в Україні все ще наявні елементи інформаційної інфраструктури, що можуть бути використані в загальнонаціональних масштабах з метою забезпечення інформаційних інтересів широких верств громадян.

Одним з можливих напрямів такої діяльності є відновлення повноцінної роботи та модернізація системи проводового мовлення (радіоточки), що за цих умов цілком може бути використаним для більш масштабних завдань загальнодержавного значення.

Об'єктом дослідження курсової роботи є сучасний стан проводового мовлення в Україні, та її подальша модернізація з перспективою подальшого використання і розширення її цільової аудиторії.

Предметом дослідження є перспектива використання проводового мовлення в Україні на прикладі м. Запоріжжя, попередньо розглянувши сучасний стан проводового мовлення та розглянувши досупні засоби та можливості використання саме цього виду радіомовлення.

Метою дослідження є виявлення можливостей проводового мовлення та потенціал його використання в подальшому, пошук рішення можливих і наявних проблем використання проводового мовлення.

Відповідно до поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

- розглянути теоретичні засади використання проводового радіомовлення та історію його виникнення;

- дослідити сучасний стан використання систем державного проводового радіомовлення в Україні та м. Запоріжжя;

- проаналізувати перспективи подальшого використання проводового радіомовлення в Україні;

Методологічним підґрунтям курсової роботи є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання, що відображає взаємозв'язок теорії і практики. В роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання так і спеціальні: описовий метод використовувався для розкриття сутності основ проводового радіомовлення; історико-хронологічний - для аналізу та показу розвитку становлення проводового радіомовлення на хронологічному векторі; системно-структурний метод - для розгляду структури та теорії основ радіомовлення; функціональний - для визначення значення можливостей проводового радіомовлення.

Розділ 1. Становлення системи дротового радіомовлення

1.1 Еволюційні процеси дротового радіо в Україні та м. Запоріжжя

Дротове радіо залишається затребуваним і у наш час, оскільки воно здійснює мовлення в багатьох віддалених населених пунктах (де немає інших радіостанцій). До того ж саме дротове мовлення вписане в усі інструкції МНС, Міноборони і інших силових відомств в якості основної системи сповіщення, тому воно актуальне і до цього дня. Пояснюється це просто: при будь-якому катаклізмі - від теракту до цунамі - щогли, що несуть на собі передавачі, стають найуразливішими. Що ж до «павутини» дротяного мовлення, те екстрене мовлення можна організувати з будь-якого її вузла. Саме така зручність, малозатратність та розповсюдженність і зробило цей засіб сповіщення єдиним загальним державним рупором донесення надзвичайної інформації до широких верств населення.

Родоначальником дротового радіо вважається психолог, філософ, публіцист і винахідник польського походження Юліан Охорович, який відрізнився в таких областях, як електротехніка, телебачення, фототехніка і хімія, винайшов двохмембранний електромагнітний телефон. У 1880 році гучномовець його винаходу використовувався в першому озвучуванні оперного спектаклю в Парижі.

Найбільший розвиток дротове мовлення отримало в СРСР. Початок був покладений вже в 1921 р. З 1925 р. приймачі дротового мовлення стали встановлюватися в житлових будинках. До 1937 р. на тисячу жителів доводилося приблизно 25 радіоточок [31].

У роки Великої Вітчизняної війни дротове мовлення широко використовувалося для сповіщення населення про нальоти ворожої авіації. Тоді як звичайні ефірні радіоприймачі на час війни були у населення вилучені, дротове мовлення залишалося практично єдиним джерелом інформації.

З 1962 р. почалося впровадження системи трьохпрограмного дротового мовлення. У березні 1964 р. було прийнято постанову Ради Міністрів РРФСР (були також аналогічні постанови в інших союзних республіках) про обов'язкову наявність радіотрансляційної мережі в усіх житлових будинках, що будуються. На початок XI п'ятирічки в країні було 81,6 млн абонентських пристроїв.

По мережі дротового мовлення транслювалися: на звукових частотах Перша програма Всесоюзного радіо, на частоті 78 кГц - Друга програма Всесоюзного радіо («Маяк») і на частоті 120 кГц Третя програма Всесоюзного радіо [32].

Під час відключення трансляції (зазвичай 00:06 годинника за місцевим часом) на початку 90-х років дротяні мережі часто використовувалися піратськими станціями.

У зв'язку з поширенням домашніх радіоточок припинилася трансляція радіопрограм через вуличні гучномовці. Частина їх могла бути використана для екстреного сповіщення населення.

Найбільшого розвитку дротове мовлення досягло в другій половині 80-х років. Радіотрансляційні розетки (радіоточки) встановлювалися в усіх житлах, була створена розвинена мережа, вартість послуг була низька, промисловість масово випускала дешеві одне- і трьохпрограмні приймачі. Дротове радіомовлення стало одним з найважливіших засобів масової інформації разом з телебаченням, ефірним мовленням і періодичними виданнями.

Приймачі які включалися в радіотрансляційну мережу могли передавати звуковий сигнал не лише у бік слухаючого радіо абонента, але і в зворотну, в цілях прослуховування квартири абонента.

У системі трьохпрограмного дротового мовлення, створеній в СРСР, перша програма передається на звукових частотах, що дозволяє використовувати для її прослуховування простий одинпрограмний приймач. Друга і третя програми передаються у високочастотному діапазоні з використанням амплітудної модуляції (частота несе складає відповідно до 78 і 120 кГц). Оскільки на ультразвукових частотах загасання сигналу в лінії досить велике, трьохпрограмний абонентський приймач повинен включати підсилювач. У СРСР був налагоджений випуск відносно простих і надійних трьохпрограмних приймачів, (трьохпрограмників) які включалися в радіотрансляційну мережу і в електроосвітлювальну мережу. У абсолютній більшості з них була передбачена можливість прослуховування першої програми без підключення приймача до електроосвітлювальної мережі, що зберігало для абонентів найважливіше з достоїнств системи мовлення - її незалежність, але тільки на одній першій програмі [32].

У 1990 році було анонсовано введення 4-ої програми дротового мовлення, на частоті 52 кГц, але унаслідок розпаду СРСР і стрімкій втраті інтересу до дротового мовлення введення 4-ої програми не відбулося [31].

Тепер дещо з теорії функціонування радіостанцій. В основі концепцій будь-якої радіостанції, (у тому числі й проводової), окрім мети, лежать ще шість важливих складових:

1. Стабільність і цілісність. Стабільність - це один із засадничих елементів роботи радіостанції. Дослідження показують, якщо, включаючи радіо, слухачі знають чого чекати, вони слухатимуть його більш охоче і довше. Стабільність має ширше значення, оскільки рекламодавці теж хочуть знати, що їм чекати; до людей які періодично слухають радіо і до «випадкової» аудиторії кожного разу слід відноситися однаково; а також в інших ситуаціях, коли на карту поставлений імідж радіостанції.

Перша і основна роль стабільності станції проявляється в самому публічному аспекті її роботи - іміджі в ефірі. Усі працівники радіо знають про необхідність постійності розміщення, назви, музичної спрямованості, продуктивності і інших подібних аспектів. Як правило, люди не люблять змін, їм подобається мати чіткі і розумні уявлення про те, що було і буде. Це звичайно не означає, що станція взагалі ніяк не повинна змінюватися. Міняються пісні в ефірі, оновлюються позивні, передачі, промо-акции і т. д. Проте стиль, формат, система ротації, головні фірмові відмінності залишаються незмінними.

Нині усе більш важливим стає створення міцного іміджу усієї радіостанції, за допомогою якого вийде дійсно стабільна і надійна станція для усіх, хто з нею знайомитиметься.

Варто також відмітити, що ідея про послідовність і стабільність мовлення полягає в тому, щоб надати аудиторії чітку картину того, що вона отримає, налаштувавшись на хвилю мовлення. Важливо, щоб слухач або потенційний слухач, включаючи радіо, міг знати, що він при цьому зможе почути. Це відноситься не лише до музики, але і до усієї позиції станції.

Згідно цієї психологічної концепції, люди знають, що вони отримають, налаштовувавши радіо на вашу хвилю. Якщо люди не чують очікуваного, вони втрачають інтерес до цієї станції, і, в результаті, рвуться ці безцінні узи відданості, після чого слухачам легшає психологічно перемкнутися на іншу хвилю.

2. Зворотний зв'язок. Дуже важливо знати, чого хочуть слухачі. Завдяки регулярним дослідженням аудиторії і контактам з нею (формальні і неформальні дослідження), станція може відстежувати реакцію на свої дії на ринку. Цю інформацію повинні мати працівники радіостанції і відноситися до неї серйозно. Те, як на станції відносяться і розуміють своїх слухачів, визначає, як аудиторія сприймає її присутність в радіоефірі.

3. Локальність. Зараз за часів радіо, мереж супутникового мовлення і комп'ютерних систем автоматизації, часто забувають про те, що необхідно дотримувати локальність і прихильність до своєї аудиторії, що є запорукою успішної роботи. Обізнаність працівників станції про місцеві події, а також загальні відомості про аудиторію, яку станція обслуговує, завжди допомагають відрізнити цю радіостанцію від будь-якої іншої.

4. Індивідуальність. Існують специфічні елементи, що характеризують необхідність стабільності (діапазон, позивні, лайнери і т. д.), є одна річ, якою треба займатися. Це індивідуальність радіостанції. Створити характер або індивідуальність радіо відносно просто, проте впровадження цього іміджу може виявитися складнішою справою, оскільки тут потрібні чітке і акуратне планування і координація діяльності усіх відділів станції, і найважливіше - координація діяльності ефірного штату співробітників, відповідність планованим цілям і тому, що відбувається в ефірі.

Щоб у станції була чітка і унікальна індивідуальність, потрібні розуміння і зв'язки з аудиторією, має бути почуття локальної приналежності і вираження локальних інтересів. Те, наскільки легко слухачі дізнаються цю радіостанцію, є засадничим чинником будь-якої діяльності і показником успішної маркетингової стратегії.

Концепція індивідуальності припускає, що радіостанція повинна створити свій власний унікальний, особливий імідж, по якому місцева аудиторія і потенційні слухачі могли б розпізнавати її на ринку. Це стосується ефіру і діяльності поза ним.

5. Рентабельність. Із зрозумілих причин комерційна радіостанція повинна мати достатній прибуток, щоб вважатися успішною. Радіостанція - це бізнес і, як будь-який бізнес, вона грунтується на грошових коштах, що забезпечують її роботу. Щоб мати засоби повністю реалізувати п'ять інших складових успішної радіостанції, дуже важливо пам'ятати про рентабельність.

6. Законність і етика. Більшість радіостанцій вважають надзвичайно важливою частиною своєї діяльності відповідність державним і місцевим законам, а також відповідність етичним і моральним принципам і нормам, існуючим усередині кожного конкретного ринку. Те, що можна було б сказати і зробити в ефірі в межах більшого ринку, може бути неприйнятним для меншого або консервативнішого ринку.

В цілому ж необхідно, відмітити що в конкурентному середовищі, яке є присутнім на більшості ринків радіо нині, створення повного характеру станції стає найбільш насущним питанням. Це той «пакет», за допомогою якого слухач виділяє ту або іншу станцію. У цей «комплект» входять співробітники, ведучі, думки і думки про роботу станції, емблема, ефірні елементи і відношення радіостанції до своїх слухачів. Наскільки добре цей пакет буде переданий слухачам, кінець кінцем допоможе визначити показник успішності станції.

1.2 Сучасний стан та перспективи розвитку проводового радіо на регіональному рівні

За радянських часів на території СРСР (станом на 1990 рік) функціонувало 120 млн радіоточок [34]. З них на території УРСР (на момент розпаду Радянського Союзу) - 19 млн радіоточок. В 2006 році їх було вже 6 млн, в 2008 - 4,7 млн, на початку 2012 року - 2,3 млн, а станом на 3-й квартал 2012 року - 1,973 млн одиниць.

Мережа проводового радіомовлення ПАТ «Укртелеком» станом на 01.01.2012 року охоплює понад 12,4 тис. населених пунктів. Загальна протяжність ліній радіофікації становить 348,1 тис. км, з них майже 200,6 тис. км - повітряні лінії, в тому числі 162,1 тис. км підвішені на опорах ЛЕП та 109,9 тис. км - кабельні лінії. Початок вводу в експлуатацію основної частини обладнання проводового мовлення та ліній радіофікації - 70-ті роки.

Середній темп зменшення кількості радіоточок в Україні - близько 100-120 тис. щоквартально. Згідно з офіційною позицією ПАТ «Укртелеком» (яка нині є власником мережі проводового мовлення), вона несе збитки від надання послуг телеграфного зв'язку та проводового мовлення: «надання цих послуг не є обов'язковим на законодавчому рівні, тому для покращення фінансового результату передбачається проведення роботи по отриманню компенсації з бюджету за умови подальшого надання компанією цих послуг, або повне припинення їх надання, в разі не досягнення домовленості щодо їх компенсації. У фінансовому плані, також, не враховано додатковий приріст доходів від зміни тарифів, так як, на даний час ведуться переговори з НКРЗ про підвищення тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги в 2012 році. Вважаємо, що вищезазначені заходи покращать фінансовий стан компанії та дозволять поступово вивести її на прибутковий рівень» [17]. Проблемою стає і питання купівлі необхідних радіо динаміків (приймачів) для отримання сигналу державного радіо, оскільки вітчизняна промисловість «дротових» радіоприймачів не виготовляє [5]. Також до об'єктивних проблем мережі відноситься застаріле обладнання: станом на кінець 2011 року з 3699 (в 2008 році їх було 4,4 тис.) радіотрансляційних вузлів 636 були комбіновані (обладнані транзисторними та ламповими підсилювачами), а 587 - обладнані виключно ламповими підсилювачами [16]. Проте їх модернізація теоретично можлива: в 2008 році заступник директора департаменту технічної експлуатації телекомунікаційних мереж ВАТ «Укртелеком» В. Панасенко називав орієнтовну ціну такої модернізації - 3 млн грн [12].

Водночас, крім об'єктивних факторів, що призводять до зменшення кількості радіоточок, додається і частина суб'єктивних, на які звертають увагу представники громадськості: небажання диспетчерів приймати виклик щодо пошкодження радіопроводки, спроби у випадку пошкодження дротів замінити проводове радіо ефірним [20]. Серед проблем, що зменшують загальну кількість абонентів проводового мовлення можна згадати і міжвідомчі протиріччя, що призводять до відключення цілих міст від даної мережі.

Яскравим прикладом такого була ситуація у Полтавській області, коли працівники «Полтаваобленерго» самовільно демонтували (внаслідок фінансових розбіжностей із ПАТ «Укртелеком») дроти на 25 кілометрах в районі Комсомольску.

В 2011 році один з членів наглядової ради ПАТ «Укртелеком» Г. Дзекон оприлюднив можливі варіанти вирішення проблеми проводового мовлення в Україні: підвищення абонентської плати за використання проводового мовлення або передача сегменту (або його частини) на аутсорсингове обслуговування [39]. Наприкінці серпня 2012 року саме другий варіант був частково реалізований в якості основного: НКРЗІ внесла [29] в реєстр провайдерів та операторів телекомунікацій компанії (ТОВ «Аутсорсинг енд менеджмент телеком'юнікейшнс» (м. Харьків, м. Суми, м. Полтава, м. Дніпропетровськ, м. Запоріжжя, м. Донецьк) та ТОВ Науково-виробничо-будівельна фірма «Зв'язокбуд-Інвест» (м. Харьків, м. Суми, м. Полтава), які мають надавати послуги з техобслуговування та експлуатації проводового радіомовлення і телемереж.

Ця позиція приватного власника є в цілому зрозумілою: намагання оптимізувати структуру власності; однак при цьому не враховується такий фактор - саме проводове мовлення є тим елементом сповіщення населення у разі техногенних або природних катастроф, яке функціонує навіть в разі відключення електропостачання у районах, що зазнали впливу лиха.

На аналогічну проблему (оповіщення під час надзвичайних ситуацій) зверталась увага у Доповіді Секретаря РНБОУ Р. Богатирьової (2008 рік) щодо питання забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері: «Викликає занепокоєння згубна тенденція руйнування мережі проводового мовлення. 60% радіомовників України використовують її для поширення програм. А кількість «радіоточок» з початку 1990-х років скоротилася з 19 до 5 мільйонів. Унаслідок цього не лише порушуються конституційні права громадян на доступ до інформації, але й руйнується один із головних засобів оповіщення населення при виникненні надзвичайних ситуацій, що наочно продемонструвала минулорічна «фосфорна» аварія у Львівській області»[14].

При цьому фахівці наполягають, що в умовах надзвичайних ситуацій саме проводове мовлення (а не мобільний зв'язок) залишається найбільш адекватним засобом інформування населення з метою недопущення паніки та мінімізації людських втрат [18].

На регіональному рівні керівництво окремих областей висловлює занепокоєння зникненням проводового мовлення [22], а в окремих випадках намагається здійснювати заходи щодо його розвитку (чи принаймні - адекватної підтримки) [10]. Незважаючи на те, що в деяких областях прийняті програми розвитку дротового мовлення, вони або фінансуються мінімально [8;9], або не фінансуються зовсім. Відповідно ситуація із подальшим зникнення мережі швидше за все залишиться без змін.

Не менш значущим щодо перспектив проводового мовлення є і момент, пов'язаний із забезпеченням інформаційної присутності держави в окремих прикордонних районах, що зазнають суттєвого впливу сусідніх країн (Угорщини, Росії, Румунії). Показовим в цьому сенсі є ситуація 2008 року на Буковині, коли внаслідок підтоплення люди опинились в інформаційному вакуумі, при чому в деяких районах проводове радіо відсутнє взагалі і нових заявок на його встановлення не поступає. При цьому в тих самих районах майже 95% спілкуються румунською і слухають переважно румунське радіо та телебачення [11]. На питання забезпечення інформаційної безпеки держави (насичення інформаційного простору українським інформаційним продуктом, донесення державницької позиції до населення з актуальних питань державної політики, збереження культурної самобутності українського народу) звертають увагу і представники громадськості [5].

Щодо сучасного стану проводового радіомовлення в м. Запоріжжя, то тут ситуація нічим не краща за загальну.

Станом на 1 грудня 2011 року в Запорізькій області працює 11 редакцій проводового радіо.

Тимчасово призупинено мовлення КП «Редакції районної газети «Нива» та районного радіомовлення» Чернігівського району Запорізької області. Припинили свою діяльність Куйбишевська районна комунальна радіомовна організація «Куйбишевське радіо» та комунальне підприємство «Якимівське телебачення та радіо». Враховуючи складний економічний стан районних комунальних засобів масової інформації, очікувати поновлення роботи районного радіо не варто. Продовжується тенденція до скорочення обсягів обласної мережі проводового мовлення через збільшення абонентської плати за користування радіоточкою відкритим акціонерним товариством «Укртелеком». Значна кількість абонентів відмовляються від послуг проводового радіо, що в цілому негативно впливає на доступ до інформації мешканців Запорізької області [15].

Якщо звернутись до заяв міської філії ПАТ «Укртелеком» в м. Запоріжжі, то воно повідомляє наступне: «Неодноразово у своїх інформаційних повідомленнях ПАТ «Укртелеком» надавало дані щодо зменшення з різних причин споживання населенням країни послуг проводового радіомовлення. Така ситуація спостерігалася з року в рік. У 2012 році ця тенденція, зі зменшення кількості основних радіоточок, продовжилася. За останній рік від цієї послуги відмовилося близько 400 тисяч абонентів, і станом на 01.01.2013 в Україні залишилося 1 мільйон 900 тисяч працюючих радіоточок. Для порівняння, ще у 2008 році Укртелеком обслуговував 3 мільйони 600 тисяч радіоточок [28].

Одна з основних причин такого скорочення «лежить на поверхні» - стрімке витіснення проводового радіомовлення більш сучасними засобами комунікацій. За підрахунками фахівців нашої компанії, при збереженні існуючих темпів зменшення, уже в 2016 році залишиться менше мільйона працюючих радіоточок. При цьому обсяг витрат Укртелекому - єдиного оператора в Україні, який надає послуги проводового радіомовлення, - на утримання мережі не зменшується від скорочення кількості споживачів. Витрати компанії лише збільшуються, зокрема через подорожчання матеріальних ресурсів. Забезпечуючи населення цією соціальною послугою товариство несе суттєві витрати для експлуатації обладнання і споруд мережі проводового радіомовлення.

За підсумками 2012 року збитки Укртелекому від надання цих послуг склали 46 мільйонів гривень, а за останні 5 років вони сягнули майже півмільярда гривень. Але компанія розуміє, що на сьогодні 1,9 мільйонів абонентів продовжують отримувати послуги проводового радіомовлення і для них воно залишається одним з основних джерел інформації. Саме тому Укртелеком робить все можливе для підтримки мережі у робочому стані [28]. І ще одне: З 1 квітня 2013 року абонентна плата за користування основною радіоточкою становитиме для населення 10.80 грн. з ПДВ, для юридичних осіб -16.20 грн. з ПДВ [13].

Таким чином ми бачимо, що загальний стан як в країні так і в окремо узятому місті щодо проводового мовлення є майже критичним.

Ключовою складністю є те, що «Укртелеком» є приватною компанією, яка і зараз вважає, що система є збитковою і, вочевидь, не бажає її використання. Тим більше - вкладання коштів в її оновлення чи модернізацію.

Крім того, у випадку спроби використання мережі для надання «соціальних» (максимально доступних) послуг інтернет населенню виникає і інша проблема: «Укртелеком» є не лише власником самої мережі, але й діючим інтернет-провайдером. Відповідно початкова концепція «Соціальної розетки» де доступ до даного ресурсу можуть отримати всі зацікавлені інтернет-провайдери з метою надання населенню послуг доступу до мережі інтернет опиняються заручником очевидного конфлікту інтересів, коли приватна компанія має надавати свій ресурс своїм же конкурентам, або сама надавати збиткову послугу [33;35].

Не можна не зазначити і ще один аспект: приватизація компанії разом із інфраструктурою проводового мовлення зробило неможливим використання механізму державно-приватного партнерства для його експлуатації та модернізації. Відповідно, можливості як держави, так і нинішнього власника мережі проводового мовлення обмежені тими умовами договору (та зобов'язань по ньому) які були закладені під час приватизації «Укртелекому».

На жаль, у відкритих держалах такі дані практично відсутні і, відповідно, вкрай складно сформулювати можливу схему вирішення даної проблеми. Водночас згідно із повідомленнями ЗМІ спроби «Укртелекому» припинити підтримку функції місцевої телефонії, проводового радіо і телеграфу є порушенням умов приватизації компанії згідно з яким покупець зобов'язаний забезпечити надання послуг зв'язку в сільській місцевості і віддалених населених пунктах [17].

Розділ 2. Місце дротового радіомовлення у системі сучасних електронних змі

2.1 Засади функціонування проводового радіомовлення

Все ще наявні в Україні майже 2 млн радіоточок та зацікавленість як з боку громадян, так і представників місцевих органів влади забезпечити їх функціонування, робить актуальним пошук можливих шляхів оновлення даного ресурсу та створення передумов для його затребуваності користувачами. Додатково важливість цього ресурсу вбачається у таких факторах:

? територіальні особливості. Значна кількість таких точок все ще зосереджена в регіонах держави і передусім - сільській місцевості, тобто охоплює найбільш уразливі райони;

? наявна інфраструктура. Незважаючи на застарілий, в цілому, характер використаної технології вона вже прокладена, а користувачі знайомі з її можливостями;

? система екстреного сповіщення. З огляду на поступове зростання кількості природних та техногенних катастроф в Україні, населення об'єктивно потребує ефективних механізмів сповіщення про надзвичайні ситуації;

? необхідність забезпечення реалізації державної інформаційної політики. Оновлення можливостей роботи системи проводового мовлення створить для держави додаткові важелі впливу на інформаційне поле держави в регіонах і передусім з акцентом на проблемні прикордонні території.

Одним з перспективних напрямків подібного використання наявної інфраструктури проводового мовлення є запровадження програми, аналогічній російський «Соціальній розетці» [33], де після модернізації точок передбачається не лише збільшення кількості радіоканалів, але й надання телевізійного сигналу, низькошвидкісного доступу до мережі інтернет та системи екстреної допомоги.

Досвід тим більше цікавий, що Україна має певний власний досвід використання проводового мовлення з метою доступу до мережі інтернет. Ще в 2008 році в Харкові було проведено експеримент під час якого 20 користувачів застосовували саме можливості радіоточки для доступу до всесвітньої Мережі. Експеримент проводився спільно Харківським національним університетом радіоелектроніки та «Укртелекомом», однак згідно з повідомлень ЗМІ саме «Укртелеком» в односторонньому порядку без пояснень припинив співробітництво (Від університету представником був викладач П.М. Подпружніков) [10].

В цілому ж запропонований в російському проекті функціонал «Соціальної розетки» представляє інтерес для українських користувачів. По-перше, створення можливості доступу до мережі інтернет дозволить, з одного боку, зменшити «цифровий розрив» між селом та містом, а з іншого - забезпечить широке коло громадян держави доступом до державних послуг, що будуть надаватись в межах електронного урядування. По-друге, надання пакету телепрограм з 8 каналів дозволить частково вирішити проблему універсальної програмної послуги, тобто мінімального пакету телеканалів, що мають входити до «соціального пакету» і забезпечити їх реальну доступність для всіх громадян держави. Актуальним є оновлення системи оповіщення населення про надзвичайні ситуації так само як і «тривожної кнопки» (хоча вочевидь її функціонал має бути визначено більш точно). Водночас не можемо не зазначити, що реалізація такого проекту буде супроводжуватись суттєвими складнощами, пов'язаними в тому числі із нинішнім статусом «Укртелекому» як приватної компанії. Варто звернути увагу на те, що певною мірою така модернізація може відбуватись за участі іноземних коштів (зокрема ООН та ЄС, що переймаються проблемами оповіщення населення у надзвичайних ситуаціях), а також тих приватних телекомпаній, які захочуть щоб їх канали транслювались в цій мережі.

Водночас варто враховувати, що в Європі аналогічного досвіду оновлення старої інфраструктури проводового мовлення не має. Це пояснюється як більш широким розповсюдженням інших телекомунікаційних засобів, так і дещо іншим обладнанням, що використовувалось із самого початку для кабельного радіомовлення, хоча в деяких країнах дана система продовжує функціонувати на випадок сповіщення населення у надзвичайних ситуаціях [35].

Однією з ключових проблем у використанні інфраструктури проводового мовлення в інтересах надання більш широкого спектру послуг є однозначна технологічна застарілість ресурсу, на що неодноразово звертав увагу і «Укртелеком». Відповідно, навіть якщо модернізацію буде проведено цей ресурс жодним чином не може вважатись таким, що стратегічно вирішує поставлені завдання (надання доступу до Мережі, телебачення та сповіщення населення - тим більше - в контексті переходу на цифрове телебачення), оскільки принципово програє всім новітнім видам телекомунікаційних засобів передачі інформації (єдиною його перевагою залишається стабільність). Тобто це швидше тимчасовий механізм, що на невизначений (однак, вочевидь, недовгий) строк продовжить життя проводового мовлення. При цьому варто розуміти, що практично за будь яких обставин це буде дотаційний ресурс, який потенційно може стати додатковим тягарем на бюджет держави. Хоча НКРЗІ розглядала можливість вирішення цієї проблеми через фактичне перекладання фінансового тягаря за аналогічні види соціальних послуг, на інших операторів телекомунікацій через створення Фонду універсальних послуг [29].

Незважаючи на в цілому можливе (з технологічної точки зору) оновлення інфраструктури проводового мовлення, важливим питанням залишається питання часу, при прийнятті відповідного рішення. Необхідно розуміти, що навіть якщо буде порушено питання про необхідність його оновлення, то з моменту пошуку практичних рішень в цій сфері до безпосередньо переходу до реалізації, кількість радіоточок додатково зменшиться і економічна доцільність такої модернізації буде викликати додаткові сумніви.

Кажучи про можливість надання додаткових видів послуг (зокрема інтернету та телебачення) маємо враховувати і орієнтовну, на сьогодні, аудиторію користувачів проводового мовлення, яка складається, передусім, із людей літнього віку (переважна група) та тих громадян, для яких прослуховування саме проводового мовлення є швидше традицією, ніж реальною інформаційною потребою [38]. Мало ймовірно, що серед цих груп населення (часто - малозабезпечених та соціально незахищених) саме потенційні додаткові послуги будуть користуватись попитом, тим більше, якщо внаслідок модернізації мережі може зрости вартість утримання радіоточок.

Варто враховувати таке: незважаючи на заявлену кількість у 1,97 млн одиниць радіоточок, що обслуговуються, реальна кількість користувачів може бути і меншою, оскільки частина громадян хоч і продовжує сплачувати за користування радіоточки однак насправді не користується цією послугою. Відповідно перспективи окупності такого проекту додатково зменшуються.

Відсутність детальної інформації про актуальну географію збереження радіоточок в Україні (населенні пункти та райони) робить неможливим попередньо оцінити масштаби збереження/знищення проводового мовлення саме у потенційно пріоритетних (місця, що можуть потерпати від наслідків стихійних лих чи техногенних катастроф) районах, однак згаданий вище досвід буковинських районів (коли небезпечні райони повністю позбавлені проводового мовлення) дозволяє припустити, що аналогічна ситуація склалась і в інших районах України. Це робить в цілому мало перспективним оновлення системи саме з оглядну на пріоритет системи сповіщення.

Наслідком вищезазначеного є пошук такого варіанту майбутнього проводового мовлення, який би, з одного боку, міг би задовольнити потребу у сповіщені населення, надання йому додаткових телекомунікаційних послуг, а з іншого - це рішення має мати ознаки «довгостроковості» (мається на увазі, що нове рішення чи нова інфраструктура буде актуальною довгий час) та економічної доцільності (не лише для того, хто реалізує, але й користувача).

Як варіант рішення цього питання нам пропонує Національний інститут стратегічних досліджень при президентові України у своїй аналітичній записці.

Можливі рекомендації щодо покращення та актуалізації проводового радіомовлення:

1. З метою вироблення єдиного підходу до майбутнього проводового мовлення та можливостей його подальшого використання з метою посилення гуманітарної та інформаційної безпеки держави, а також додаткових механізмів соціальної захищеності громадян, доцільним є проведення на базі Апарату РНБО України (зокрема, Міжвідомчої комісії з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при РНБО України) робочої наради за участю як зацікавлених відомств (передусім: Міністерства оборони України, Національна телерадіокомпанія України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, Фонду держмайна), так і представників «Укртелекому» для з'ясування поточного стану мережі проводового мовлення, а також стратегічного бачення керівництва компанії «Укртелеком» щодо її майбутнього.

2. В межах такої наради доцільно розглянути і можливі перспективи модернізації мережі проводового радіо за сценарієм, аналогічним російській «Соціальній розетці». Також одним з варіантів обговорення може бути напрацювання альтернативних пропозиції (із аналогічними показниками надійності та перспективами використання для додаткових послуг) для «Укртелекому» щодо можливого вирішення проблеми підтримки ним проводового мовлення в обмін на інші варіанти телекомунікаційного забезпечення пріоритетних районів, що можуть потерпати від лих.

3. Питання подальшого майбутнього проводового мовлення доцільно обговорити і в межах дорадчо-консультативних (Громадської гуманітарної ради) та допоміжних (Координаційна рада з питань розвитку громадянського суспільства) органів при Президентові України, зокрема в питаннях щодо готовності громадянського суспільства сприяти планам відновлення інфраструктури проводового мовлення та доцільності його модернізації з метою надання додаткових (інтернет, телебачення) послуг населенню, а також підтримки вітчизняного інформаційного продукту, що транслюється в такій мережі.

4. З огляду на технологічну застарілість ресурсу та бажання «Укртелекому» переглянути свої зобов'язання в питанні його подальшого обслуговування доречно проводити переговори зі згаданого питання виходячи із необхідності забезпечити аналогічний рівень покриття ресурсу-замінника та його доступності для громадян.

5. В контексті таких переговорів варто враховувати потенційну можливість залучення до проектів модернізації (заміни) суб'єктів підприємницької діяльності, що можуть бути зацікавленими в подальшому використанні інфраструктури для власних потреб (кабельні оператори, інтернет-провайдери), а також грантових програм (передовсім ООН та ЄС), що спрямовані на забезпечення безпеки громадян під час стихійних лих та техногенних катастроф [15].

2.2 Дротове радіомовлення Запорізької області у контексті звітів представника Національної ради зпитань телебачення та радіомовлення

Представник Національної ради, В.Ю. Кучугурний, керується в своїй роботі Законами України “Про телебачення і радіомовлення”, “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, “Про інформацію”, “Про авторське право та суміжні права”, “Про рекламу”, “Про радіочастотний ресурс України”, рішеннями Національної ради України, Регламентом Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, Посадовою інструкцією представника Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, законами України та іншими нормативними документами, забезпечує повноваження Національної ради в області.

Згідно з рішеннями Національної ради, розпорядженнями голови Національної ради та особистого плану роботи представник виконує завдання та функції, зокрема:

- контроль за виконанням ліцензіатами законодавства та умов ліцензії;

- моніторинг телевізійних і радіопрограм;

- інформування Національної ради про виявлені порушення.

Представник Національної ради бере участь в колегіях обласної державної адміністрації, сесіях обласної ради та міської ради, засіданнях профільних комітетів, є членом Обласної громадської колегії з питань захисту суспільної моралі. Цей дорадчий орган сприяє реалізації державної політики у сфері захисту суспільної моралі, утвердження загальнолюдських гуманістичних цінностей, здорового способу життя, вдосконалення системи духовного, морально-етичного, патріотичного, правового та естетичного виховання.

Важливою стороною своєї діяльності представник Національної ради вважає публічне спілкування з телеглядачами та радіослухачами. Протягом кожного року бере участь у різноманітних програмах на теле- і радіоканалах Запорізької області.

З початку 2008 р. представником у Запорізькій області спільно з працівниками секретаріату представників Запорізького регіону було проведено 9 планових та 8 позапланових перевірок телерадіоорганізацій. Планова робота працівників секретаріату і представника значно покращила контрольованість ефіру Запорізького регіону. Представник відзначає, що переважна більшість телерадіоорганізацій Запорізької області загалом дотримуються ліцензійних умов та умов ліцензій. Це стосується передусім загального обсягу мовлення, а також виробництва вітчизняного та власного продукту.

Ефірне мовлення.

Станом на 1 січня 2009 року в Запорізькій області працює 11 місцевих ефірних радіокомпаній.

Переоформили ліцензії на ефірне наземне мовлення такі ТРО:

1. ДП «Радіо «Університет»,

2. ДП «ТРО «Довіра»,

3. ВАТ «Київтелемонтаж»,

4. КП «Муніципальна телевізійна мережа»,

5. ТОВ «ЗНТРК “ТВ-5”,

6. ТОВ «ТРК «Контакт»,

7. ДП «Радіостанція «Зоря»,

8. ТОВ «Радіостанція «Великий Луг»,

9. ТОВ «ТВ-Голд», ТОВ «ТВ-Альянс»,

10. ТОВ «ТРК «Алекс ТВ»,

11. ТОВ «ТРК «Місто ФМ»

Продовжено термін дії ліцензії такими ТРО:

1. ДП «Радіостанція «Зоря»,

2. ТОВ “ТРК “Стильне радіо”,

3. ТОВ «ТРК «Алекс ТВ»,

4. ТОВ «ТРК «Контакт»

5. ТОВ «РК «Ностальжі»,

Визначено ТОВ «ТРК «Експрес-Інформ», м. Київ, переможцем конкурсу на мовлення з використанням 39 ТВК у м. Енергодарі Запорізької області. Радіокомпанії Запорізької ОДТРК, ТОВ «Ностальжі», ТОВ «Великий Луг» та ТОВ «ТРК «Контакт» мають обласну мережу радіо в Запорізькій області. У великих містах обласного підпорядкування Мелітополь та Бердянськ наявні місцеві ТРК і потужні мережеві компанії, які дають змогу місцевим мешканцям отримувати різноманітний теле- і радіоконтент.

Не переоформили ліцензії на право користування каналами мовлення на ліцензію провайдера програмної послуги такі ТРО: ТОВ «Оріон»-Лтд», м. Енергодар, ПП «Інфосервіс», м. Дніпрорудне, ТОВ «Телерадіокомпанія «Мелітопольське кабельне телебачення», м. Мелітополь.

Проводове мовлення.

Станом на 1 січня 2009 року в Запорізькій області працює 14 редакцій проводового радіо.

Тимчасово призупинено мовлення КП «Редакції районної газети «Нива» та районного радіомовлення» Чернігівського району Запорізької області.

Отримали ліцензії на проводове мовлення:

КП «Студія «Мелітопольський район», м. Мелітополь

КП «Бердянська міська телекомпанія «ТБ-Бердянськ»

Загрозлива ситуація залишається з проводовим мовленням. Після збільшення ВАТ «Укртелекомом» тарифу на проводове радіо до 6 грн. кількість абонентів неупинно і катастрофічно зменшується, існує реальна загроза зникнення проводового радіо як такого.

Проблемою для ЗМІ, і зокрема регіональних, є впровадження замовних сюжетів і передач, так званої «джинси». Через вихід в ефір таких передач ЗМІ не виконують соціальну функцію - надавати правдиву і неупереджену інформацію.

Розвиток рекламного ринку Запорізькими ТРО стримується через вихід в ефір на мережевих каналах радіо і телебачення місцевих рекламних агенцій, що є порушенням п. 3 ст. 44 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». На телебаченні це: «Інтер», «Новий канал», «СТБ», «5-й канал»; на радіо: «Авто-радіо», Люкс ФМ», «Ера», «Русское радіо - Україна», «Наше радіо», «Європа плюс Україна», «Хіт ФМ», «Мелодія». Негативно вплинула на надходження коштів від рекламної діяльності економічна криза в країні. Значно скоротилися грошові надходження від реклами і спонсорської діяльності всіх телерадіоорганізацій.

В 2008 році у області на всіх телерадіоорганізаціях різних форм власності передачі та програми проводились українською мовою на 75%, музичні твори національного виробництва в Запорізьких радіокомпаніях звучали на 39% [15].

З початку 2009 р. представником у Запорізькій області спільно з працівниками секретаріату представників Запорізького регіону було проведено 7 планових та 6 позапланових перевірок телерадіоорганізацій. Планова робота працівників секретаріату і представника значно покращила контрольованість ефіру Запорізького регіону. Відзначимо, що переважна більшість телерадіоорганізацій Запорізької області загалом дотримуються ліцензійних умов та умов ліцензій. Це стосується передусім загального обсягу мовлення, а також поширення вітчизняного та власного продукту.

Нових частотних присвоєнь і, відповідно, нових телерадіокомпаній у Запорізькій області протягом 2009 року не створено. Переможця конкурсу на отримання ліцензії на мовлення з використанням частоти 102,3 МГц у смт. Камиш-Зорі Запорізької обл., який оголошено 30.07.2009, не визначено. Вказана частота внесена до резерву.

Радіокомпанії: Запорізька ОДТРК, ТОВ «Ностальжі», ТОВ «Великий Луг» та ТОВ «ТРК «Контакт» також мають обласну мережу радіо в Запорізькій області. У великих містах обласного підпорядкування (Мелітополі та Бердянську) присутні місцеві ТРК і потужні мережеві компанії, які дають змогу місцевим мешканцям отримувати різноманітні теле- і радіопрограми.

Останнім часом відбулися зміни серед власників місцевих радіокомпаній. Так, радіокомпанією ТОВ «Місто ФМ» володіє ТОВ «Телерадіокомпанія «Класик Радіо», замість місцевого мовника ДП «Радіостанція «Зоря» ТОВ ТРК «Світ» - ТОВ „ТРК „Пілот-Україна” (м. Одеса). Таким чином, порушується відносний паритет під час розподілу частот між місцевими, регіональними і загальнонаціональними мовниками. Стан конкуренції та рівня монополізації ефірного телерадіоінформаційного простору зміщується в бік загальнонаціонального мовлення. Частка місцевих мовників поступово зменшується і під час ефірно-частотних присвоєнь. Співвідношення між мовленням місцевим та центральним має відповідним чином дотримуватись та бути оптимальним.

Протягом поточного року продовжилась тенденція внесення змін у програмну концепцію деяких телерадіоорганізацій шляхом зменшення кількості власного мовлення, кількості інформаційних, культурологічних та просвітницьких передач. Так, програмна концепція ДП «Радіостанція «Зоря» ТОВ ТРК «Світ» під час конкурсного відбору передбачала 8 годин власного мовлення, з них 1 годину інформаційних, 30 хвилин культурологічних передач. Після внесення змін до ліцензії обсяг власного мовлення зменшився до 3 годин 46 хвилин, інформаційні і культурологічні передачі взагалі відсутні. У початковій ліцензії Дочірнього підприємства „Телерадіокомпанія „Класик” Товариства з обмеженою відповідальністю “Радіостанція “Великий Луг” власні програми становили 14 годин 26 хвилин, з них інформаційних - 4 години 36 хвилин, культурологічних - 2 години, просвітницьких - 1 година 12 хвилин на добу. Після внесення змін до ліцензії частка програм власного виробництва складає 7 годин на добу, з них інформаційних передач 1 година, культурно-мистецьких - 30 хвилин, науково-просвітницьких - 30 хвилин.

Упродовж 2009 року відбулося якісне зростання телерадіопростору Запорізької області. Подовжили термін дії ліцензії ТОВ «ТРК «Алекс ТВ», Запорізька ОДТРК, ТОВ «ТРК «Контакт», ЗАТ «ТРК «Алекс» (усі - м. Запоріжжя). ТОВ «ТРК «МТВ-плюс», КП «ТРК «Мелітополь», ТОВ «ТРК «Стильне радіо» (усі - м. Мелітополь), ТОВ «ТРК «Юг» (м. Приморськ), КП телекомпанія «ТБ-Бердянськ» Бердянської міської ради.

В якості основних джерел інформації переважна більшість населення використовують телебачення, менша частина слухає радіо та використовує Інтернет.

Основними джерелами інформації про події в світі та про загальноукраїнські події виступають центральні канали телебачення. Місцеві новини мешканці Запоріжжя найчастіше шукають на регіональних телеканалах, рідше на Інтернет-сайтах та через радіостанції. Новини міста та області користуються значним попитом у населення, проте висвітлюються не так докладно та цікаво, як хотілося б.

Проводове мовлення.

Станом на 1 грудня 2009 року в Запорізькій області працює 14 редакцій проводового радіо.

Тимчасово призупинено мовлення КП «Редакції районної газети «Нива» та районного радіомовлення» Чернігівського району Запорізької області. Враховуючи складний економічний стан районних комунальних засобів масової інформації, очікувати поновлення роботи районного радіо не варто.

Надалі продовжується скорочення обсягів обласної мережі проводового мовлення через збільшення абонентської плати за користування радіоточкою відкритим акціонерним товариством «Укртелеком». Значна кількість абонентів відмовляються від послуг проводового радіо, що в цілому негативно впливає на доступ до інформації мешканців Запорізької області.

При виконанні наглядових та здійсненні регуляторних повноважень представник Національної ради в області керувався положеннями ст. 11 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» та Інструкцією про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги України.

Планові перевірки ТРО проводилися у відповідності з планом і рішенням Національної ради та наказами голови Національної ради у визначений термін.

В зрівнянні з 2008 роком спостерігається збільшення на 5% ведення передач українською мовою, як на телебаченні, так і на радіо. Також спостерігається збільшення на 8% виконання в ефірі музичних творів національного виробництва [15].

З початку 2010 р. представником у Запорізькій області спільно з працівниками секретаріату представників Запорізького регіону було проведено 5 планових та 4 позапланові перевірки ТРО. Планова робота працівників секретаріату і представника значно поліпшила контрольованість ефіру Запорізького регіону. Слід відзначити, що переважна більшість ТРО області загалом дотримуються ліцензійних вимог та умов ліцензій. Це стосується передусім загального обсягу мовлення, а також поширення вітчизняного і власного продукту.

Телерадіопростір Запорізької області в цілому сформований. В області працюють дві потужні телевізійні мережі Запорізької ОДТРК та ТОВ «ЗНТРК «ТВ-5», що дає змогу мешканцям області отримувати різносторонню інформацію місцевого значення з широким покриттям телевізійним сигналом. Радіокомпанії Запорізької ОДТРК, ТОВ «Ностальжі», ТОВ «Великий Луг» та ТОВ «ТРК «Контакт» також мають обласну ФМ-мережу.

Останнім часом відбулися зміни власників окремих місцевих радіокомпаній. Так, радіокомпанією ТОВ «Місто ФМ» відтепер володіє ТОВ «Телерадіокомпанія «Класик Радіо» (м. Київ), замість попереднього місцевого мовника ДП «Радіостанція «Зоря» ТОВ ТРК «Світ» з'явився ТОВ „ТРК „Пілот-Україна” (м. Одеса). Таким чином простежується тенденція монополізації місцевого ефірного телерадіоінформаційного простору загальнонаціональними та регіональними мовниками, порушується відносний паритет під час розподілу частот. Співвідношення між мовленням місцевим та центральним має бути оптимальним та відповідним чином дотримуватись.

Згідно з рішенням Міністерства освіти і науки України ліквідуються дочірні підприємства при вищих навчальних закладах. Відповідно до цього рішення припинило свою діяльність Державне підприємство „Радіо „Університет” (м. Запоріжжя). З 01.07.2010 р. підприємство ліквідовано і мовлення припинено. Проте відтепер факультет журналістики Запорізького національного університету позбувся можливості використовувати власну радіокомпанію для підготовки журналістських кадрів, набуття студентами практичних навичок роботи в ефірі. Це негативно впливає на якість підготовки майбутніх спеціалістів у галузі телебачення і радіо.

Протягом останнього року у програмному наповненні ефіру багатьох теле- і радіокомпаній з'явилися передачі і програми, створені за угодами про спільне виробництво програм. Така співпраця мала б покращити змістовне наповнення, урізноманітнити і поліпшити якість підготовки передач. Однак фактично так зване «спільне виготовлення програм» не лише не дає поштовху розвиткові теле- і радіокомпаній, а й стримує його. Так, запорізька компанія КП «Муніципальна телевізійна мережа», співпрацюючи таким чином з ТК «24», має недостатньо технічно обладнане власне студійне приміщення, кількість власного устаткування не дає змоги повноцінно працювати, більшість передач замовляються в різних телестудіях-виробниках і виконані на низькому професійному рівні, через що телеканал має дуже низький рейтинг у Запоріжжі. За бездоганно (з юридичної точки зору) оформленим договором приховується ретрансляція іншого мовника.

...