Важливість самостійної творчої доопрацювання публіцистичних текстів в українській журналістиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Важливість самостійної творчої доопрацювання публіцистичних текстів в українській журналістиці



ВСТУП

Людство вже міцно стоїть на порозі ХХІ ст., століття інноваційних технологій, розвитку масових комунікації. Журналістика постає в оновленому амплуа, стає не просто каналом інформації, а рушієм суспільних масових настроїв, формує культуру повсякденності, є активною зброєю під час не лише інформаційних воєн, а й збройних конфліктів. Кожне нове покоління стає більш грамотним медійно. Засоби масової інформації виховують громадянина, особистість. Доступність до інформації, різноманітність каналів її поширення породжують створення нових мас-медіа, але не завжди якісних. Зникають не лише розлогі аналітичні чи художньо-публіцистичні матеріали зі шпальт газет, а й самі газети. Молоде покоління стає інноваційно, але не інтелектуально грамотнішим. У цьому певної мірою винні й ЗМІ. Фейлетон про злободенну проблему, який мусить читача привчити думати, поступається місцем сенсаційному матеріалу; нарис про видатного діяча культури - скупій замітці про нього; есе, замальовка - політичній рекламі. публіцистичний жанр нарис видання

Головне завдання публіцистики - виховувати читача, розширювати його світогляд, вчити його мислити й аналізувати. Публіцистика має справу з матеріальними і духовними субстанціями, життєва прив'язаність до правди в ній поєднується з метафоричністю; «вона - цілком ідентифікована інтелектуальна реальність, яка фіксує динаміку життя, мислення і психології» [15, 239]. Показником освіченості публіцистична майстерність була ще за часів античності.

Актуальність теми визначається тим, що художньо-публіцистичні жанри мають величезну соціальну значущість. Показуючи лише одиничні приклади, вони характеризують увесь соціум. Саме тому створення авторського доробку, написаних у таких жанрах, на часі.

Вибір теми умотивований потребою показати особливості, важливість художньо-публіцистичного жанру як одного з найефективніших засобів комунікації у сучасних мас-медійних процесах.

Мета дослідження передбачає створення власного творчого доробку у художньо-публіцистичних жанрах.

Для реалізації мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. проаналізувати досліджувану тему у наукових працях журналістикознавців;

2. дослідити тематику і типологію художньо-публіцистичних жанрів;

3. проаналізувати газетні матеріали, написані у художньо-публіцистичному жанрі;

4. написати матеріали у художньо-публіцистичних жанрах, використовуючи їх різні видові характеристики;

5. оприлюднити створені художньо-публіцистичні матеріали.

У результаті виконання дипломної роботи ми повинні навчитися:

- орієнтуватися у художньо-публіцистичних жанрових різновидах;

- вільно оперувати спеціальною термінологією, практично використовувати її у власних матеріалах.

Робота складається з трьох основних розділів, висновків і додатків. Джерельна база нараховує 24 одиниці.



1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ

1.1 Художньо-публіцистичні жанри

Будь-який журналістський задум реалізується в певному жанрі. Від того, наскільки правильним буде вибір жанру, залежить і досягнення комунікативної мети журналістом, і реакція читача. «Тому працівник ЗМІ мусить навчитися бачити подію очима жанру. Жанри журналістики народилися тоді, коли з'явилася й сама журналістика. Унаслідок тривалого історичного розвитку в журналістиці утворилися три жанрові єдності: інформаційна, аналітична та публіцистична» [6, 200].

Сучасний темп життя диктує свої умови й журналістиці. Читач чи слухач звик до короткої оперативної інформації. Тому інформаційні матеріали витісняють аналітику та художньо-публіцистичні жанри. Що, однак, не є аксіомою. Реципієнт все одно час від часу потребує естетичної інформації, яка б наштовхувала на роздуми. Журналіст, у свою чергу, штампуючи лише інформаційні повідомлення, втрачає індивідуальний стиль та здатність аналізувати сучасні злободенні проблеми. У цих випадках на допомогу приходять художньо-публіцистичні жанри.

«Витоки публіцистичної творчості йдуть углиб тисячоліть, тоді, коли формувався універсальний засіб соціального спілкування і правління - мова, слово. На ранніх етапах формування культури вміле володіння мовою трактувалося як соціальна цінність» [23, 6]. В.Й.Здоровега зазначає: «Необхідність виділення й окремого тлумачення публіцистики пояснюється декількома причинами. По-перше, великим значенням, яке вона має у суспільстві. Будучи сьогодні одним з потоків журналістської інформації, публіцистика функціонувала і продовжує функціонувати поза ЗМІ. По-друге, публіцистика у пресі, на телебаченні відіграє не тільки особливу роль, але й своєрідно впливає на інші потоки журналістської інформації. По-третє, як і будь-яке важливе явище духовного життя, публіцистика зазнає постійних змін, трансформується, набуває певних нових властивостей» [11, 218].

У своїй монографії «Біля джерел публіцистики» В. Учьонова наводить найприйнятніше, на її думку, визначення публіцистики як «специфічної галузі суспільно-політичної творчої діяльності, що має метою актуальний ідеологічний вплив на суспільну думку, на свідомість і поведінку мас» [23, 29].

Теоретики журналістики серед художньо-публіцистичних жанрів виділяють замальовку, нарис, есе, фейлетон і памфлет. Зупинимося детальніше на жанрах нарису, есе і замальовки.

1.2 Нарис та його різновиди

Нарис як жанр журналістики зародився в Англії XVIII століття. Перші нариси друкувалися в сатиричних журналах, зокрема в журналі «Глядач» Стіля й Аддісона. Серед родоначальників вітчизняного нарису дослідники російської журналістики називають імена В. Г. Короленка («В голодный год»), О. П. Чехова («Остров Сахалин»), Г. І. Успенського («Разорение»), М. В.Успенського («Без языка») та ін.

У класичній українській прозі відомі такі нарисовці, як Іван Нечуй-Левицький («На Дніпрі»), Панас Мирний («Подоріжжя од Полтави до Гадячого»), Михайло Коцюбинський («На крилах пісні»). У сучасній українській літературі до цього жанру зверталися М. Хвильовий, В. Минко, В. Кучер, Д. Ткач, В. Дрозд. Серед сучасних українських дослідників нарис потрапив в поле зору науковців О. Глушка, М. Воронової, І. Михайлина, В. Здоровеги, В. Шкляра, А. Чічановського.

Так сталося, що в СРСР нарис розквітнув найяскравіше, оскільки згідно з ідеологією партії, якою керувалася тодішня преса, суспільству потрібно було багато пафосних і героїчних образів. Дарма, що часто риси їхнього характеру були надумані, а подвиги перебільшені. Саме це сприяло активній появі на шпальтах більшості радянських видань портретів людей праці - доярок, механізаторів, машиністів, багатодітних матерів і т. д. Політичний портрет також існував у вказаний період. Втім, він мало чим відрізнявся від портрету соціального [3, 230]. При цьому журналістикознавець В. Здоровега у книзі «Теорія і методика журналістської творчості» зазначає: «Увага мас-медіа зосередилася на політичних портретах насамперед історичного характеру. Жодний етап розвитку журналістики не супроводжувався такою зливою… нарисів про історичних діячів від Троцького і Cталіна до Махна і Берії, від Грушевського до Шухевича, від генералів Франко, Манергейма до Петлюри та митрополита Сліпого» [11, 246].

Термін «нарис» в якості назви журналістських публікацій певного типу має неясне походження. Хоча існує думка, що до появи цього поняття причетний О.М. Горький, який в одному зі своїх листів колезі по словесному ремеслу вказував, що вихідним у визначенні тексту, який має відому літературну форму «нарису» є дієслово, «окреслювати» [28, 215]. Але достовірність цього факту встановити неможливо. Проте добре відомо, що сам жанр з'явився набагато раніше, ніж дав йому назву російський письменник.

М. Воронова розкриває поняття нарису як «самостійний жанр публіцистики, в якому на документальній основі досліджуються важливі суспільно-політичні факти, явища, розкриваються події, у центрі яких є зображення людини. Важливим для нарису є художнє бачення автора, тобто домисел навколо героя і кружляння фантазії навколо життєвої ситуації» [4,145].

За літературознавчою енциклопедією, «нарис - художньо-публіцистична мім етична нарація на документальній основі з поглибленою емпіричною достовірністю, в якій зображені справжні факти, події, конкретні люди. За обсягом нарис близький до невеликого оповідання чи новели, проте позбавлений завершеної фабули, яка означена здебільшого фрагментарно, характеризується відсутністю єдиної сюжетної лінії» [14, 96].

Предметом нарису може бути будь-який факт чи явище реальної дійсності, узяті як проблема, у площині своєї суспільної, моральної, загальнолюдської значимості. «Арматурою - авторська думка, доведення певної концепції взятої до вивчення проблеми, пропонування шляхів її розв'язання» [16, 383]. Нарис є «королем» художньо-публіцистичних жанрів, але водночас і одним з найважчих у написанні.

Мета нарису, за визначенням В. Різуна, «формувати у свідомості читача ідеальний образ певних соціальних ролей, наділених ідеальною системою соціальних цінностей» [18, 130]. О. Тертичний сутність нарису вбачає в поєднанні репортажного (наочно-образного) і дослідницького (аналітичного) начал. Причому «розгорнутість» репортажного начала сприймається як переважання художнього методу, у той час як акцент автора на аналізі предмета зображення, виявленні його взаємозв'язків виступає як домінування дослідницького, теоретичного методу [28, 240].

Одним з перших робить спробу класифікації нарису Ф. Білецький: «Коли нарисовець пише про людину, він створює портретний нарис, передає враження від подорожі - створює дорожній нарис, розповідає про нові важливі проблеми і людей - дає проблемний чи проблемно-виробничий нарис, порушення наукових досягнень зумовлює науково-популярний нарис тощо. За психологічною насиченістю твору інколи виділяють так звані психологічні нариси, в яких головна увага нарисовця привертається до дослідження характеру і психіки людини» [2, 79]. У межах цього жанру виділяють також політичний портрет, літературний портрет, фізіологічний нарис, деякі дослідники відносять сюди замальовку.

«Літературний портрет (лат. litteratura: буквенне письмо; освіта, наука і франц. рortrait: зображення зовнішності людини за допомогою художньо-виражальних засобів) - жанр літературно-критичного, науково-популярного нарису про життя і творчість письменника, близький до наукової біографії, стисліший за викладом, розрахований на масового читача» [16, 573].

Домінування певного виду нарису на шпальтах видань так чи інакше пов'язане з певними соціальними, політичними чи культурними періодами. Так ми вже згадували, що за часів СРСР розквітав портретний нарис; інтерес до політичного портрету зростає напередодні виборів; фізіологічний нарис зародився з таким напрямом у літературі та культурі як натуралізм; у часи активних міжнародних контактів, розвитку туризму набули значної популярності подорожні нариси; у період загострення соціальних проблем - проблемні.

1.3 Есе як художньо-публіцистичний жанр

Близьким до нарису є есе (есей). Початково французьке, слово «есе» (essai) походить від латинського exagium, що означає «зважувати», інакше «перевіряти», «випробовувати» (можна помітити близькість до слова «екзамен»). У перекладі з французької (essay) означає «спробу», «начерк».

Есе - невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження щодо актуальних тем і проблем, не претендуючи на вичерпне і визначальне трактування теми [27, 36]. Літературознавча енциклопедія подає таке визначення есе - прозовий твір із довільною композицією, якому властива белетризація зафіксованих індивідуальних вражень, асоціацій чи інформації, отриманої з різних галузей знань, несистематичне поєднання філософських, літературно-критичних, науково-популярних іноді специфічних наукових елементів [14, 347].

Жанрову специфіку есе досліджує Г. Швець на прикладі творчості В. Барки.

Жанротвірними ознаками есе є:

1) особистісний характер мотивації, сприйняття й висвітлення предмета зображення, що дозволяє побачити нове в знайомому;

2) особливий спосіб репрезентації предмета мовлення за допомогою асоціативно-емоційної структурної основи;

3) можливість виходу в загальнокультурний контекст фонових знань адресата;

4) невимушеність потоку мовлення - вільна асоціативна композиція;

5) підвищена модальність тексту як відбиття суб'єктивності тих чи інших авторських характеристик [1, 28].

Попередницею есеїстичного мислення називають передусім Біблію -книги Притч, Еклезіаста, проповіді пророків і Христа. Велике значення у формуванні передумов самого жанру зіграла антична традиція. Філософські трактати, діалоги й листи античного світу передували розвиткові есея до тої міри, наскільки вони виражали свої враження з висвітлюваних питань [1, 17]. Вперше вжив цей термін і започаткував жанр есею французький письменник і філософ Мішель Ейкем де Монтень, який у 1850 р. видав перші дві книги свого головного твору «Еssai». Українські перекладачі відтворюють цю назву як «Проби» або «Досліди», російські - як «Опыты». Починаючи свій твір, Монтень так сформулював свій метод: «Я вільно викладаю свою думку про всі предмети, навіть ті, що виходять за межі мого розуміння і кругозору. Висловлюю її не задля того, щоб дати поняття про речі, а для того, щоб дати поняття про мої переконання» [13, 28]. З французької літератури жанр есе поширився в інші, ставши на сьогодні одним з найпродуктивніших у художній публіцистиці.

Структура есе нагадує те, що свого часу йменувалося замітками публіциста. Воно значно ширше охоплює коло філософських,науково-популярних, літературно-критичних і власне публіцистичних творів. Есеїстика потребує специфічного філософсько-письменницького обдарування з притаманною їй ненав'язливістю, особистісним баченням світу, багатства асоціацій, індивідуальністю стилю. Есеїстична манера письма притаманна нарисам і навіть деяким повістям П.Загребельного, філософським і літературознавчим дослідженням Є.Сверстюка [11, 247]. Львівський публіцист Д. Карп'як серед сучасних українських есеїстів виділяє О. Пахльовську, О. Забужко, Ю. Андруховича. Однак зауважує: «Есеїстика як вид публіцистики у нас досі мало поширена - і в «літературі факту», і на сторінках газет та в теле- та радіопрограмах. Взагалі наша телевізія, можливо, за винятком Першого Національного каналу, якась геть не українська» [12].

На Заході есе сприймають як свого роду аристократичний жанр. У західній літературі існував навіть специфічний «жанровий образ» есе, про який, зокрема, згадує Є. Журбіна: «Для есе типовою є кабінетна форма опрацювання будь-яких загальних питань, кабінетна начитаність і філософське узагальнення, що зростає на цьому ґрунті… Ці ознаки жанру, здається, досить сталі і зберігаються в західній літературі до часів О'Герні. Так, характеризуючи, героїню одного зі своїх оповідань, талановиту, провінційну есеїстку, О'Генрі зауважує: «Вона виховувалася вдома, і її знання світу ґрунтувалося на умовиводах та інтуїції. З подібних людей і складається мало чисельна, але дорогоцінна й рідка порода есеїстів» [5, 276].

Есе припускає вираження автором своєї точки зору, особистої суб'єктивної оцінки предмета міркування, дає можливість нестандартного (творчого), оригінального висвітлення матеріалу; часто це розмова вголос, вираження емоцій та образність. Це також вільний стиль з можливими елементами імпровізації, певного пафосу, іронії [24, 7]. Предмет його - завжди унікальні ситуації як поле реалізації унікальної особистості, яка залишає після себе помітний і приємний слід. Функціональне призначення такого тексту - дати людям знання про людину, яке б відкрило їм нові для них цінності і нові можливості самореалізації. Герой есе - завжди «суб'єкт впливу», хоча в житті він ним міг і не бути. «Провідник впливу» - автор, який збагнув незвичайні резерви особистості і ризикнув звернути на них увагу всіх. Він бере на себе відповідальність за своє знання про героя і основним аргументом його надійності готовий виступити сам. Есе в журналістиці - не те ж саме, що есе в філософії чи художній літературі. Там це жанр, де безроздільно лідирує автор. У журналістиці есе - жанр, де все-таки лідирує життя [13, 132].

Есеїм орієнтується не на опис реального факту, і навіть не на думку, для якої цей факт послужив приводом, але на моделювання автономної художньої реальності - реальності мислення всеосяжного індивідуального «Я». «Специфіка ж есе полягає в тому, що думка й образ у ньому нероздільні, образ буквально утворюється з думки, звідси виникає така особливість есеїстичної форми, як гранична концентрація, згущення семантики за рахунок особливої концептуальної навантаженості образного ряду, що набуває найрізноманітніших форм через специфіку свого завдання - передати таку ж концентрацію внутрішнього інтелектуального світу пишучого суб'єкта» [1, 28].

1.4 Замальовка - художньо-публіцистичний жанр малої нарисової форми

Замальовка - найбільш компактний жанр художньої публіцистики, у якому висловлені враження автора від події, поєднані інформаційність і образність, ескіз з натури. Часто замальовка розповідає про незначну одиничну подію, наділяючи її визначною семантикою, підносячи суб'єктивно її значення.

Замальовка - художньо-публіцистичний жанр малої нарисової форми, в якому на фактичній, документальній основі яскраво й лаконічно розповідається про певну подію або особу, часто з дотриманням вузьких часових меж.

Види замальовок:

1. Пейзажна - опис природи.

2. Асоціативна - побудована на асоціаціях.

3. Портретна - портрет людини, місцевості чи явища.

Отже, у замальовці відсутня проблема. Це, в основному, ланцюг картин, асоціацій.



1.5 Моніторинг регіональних видань

Аби з'ясувати, чи буде доречним наш інформаційний доробок на шпальтах українських, а саме місцевих ЗМІ, ми провели порівняльний моніторинг двох регіональних газет «Сумщина» і «Панорама». Обидва видання є обласними громадсько-політичними тижневиками, виходять на 24 сторінках. Але й мають суттєві відмінності: «Сумщина» - державна газета, «Панорама» - приватна; «Сумщина» друкується винятково українською мовою, «Панорама» - російською (лише деякі матеріали написані українською); теми в обох виданнях дублюються, але точки зору, форма подачі та жанри відрізняються.

Предметом нашого моніторингу стали журналістські матеріали, написані у художньо-публіцистичних жанрах. Для порівняння ми взяли по 10 номерів кожної досліджуваної газети.

У «Сумщині» за період з 6 серпня по 18 вересня 2014 року виявлено лише один матеріал, написаний у жанрі класичного портретного нарису. Це публікація «Шлях партизанки» (№ 37, від 18.09.2014, с. 5, автор Ігор Лисий). Але ознаки публіцистичності присутні або домінують і в деяких інших доробках. Наприклад, у матеріалах «Королева України живе у Саду» (№31, від 13.08.2014, с. 13, автор Лідія Баркова), «Є в мене одна мрія, яка ще не збулась» (№32, від 20.08.2014, с. 4-5, автор Олена Геренко), «”Радянський фермер” знає як покращити життя вже сьогодні» (№ 9, від 12.03.2014, с. 12, автор Ірина Вертікова), «Віталій Дзюба - учасник чемпіонату Світу» (№37, від 18.09.2014, с.5, автор Ігор Лисий) присутні яскраві риси портретного нарису, але надмірна документальність, використання елементів інтерв'ю, мінімізована художність роблять з цих матеріалів гібридні жанри. Прослідковується дифузія художньо-публіцистичних та інформаційних жанрів.

Матеріал «Оперна слава Сумського краю» (№ 30, від 6.08.2014, с. 20-21) написаний за принципом поєднання портретних замальовок про П. Білин-ника, Б. Гмирю, О. Жилу, А. Мокренка.

Взаємодоповнення подорожнього нарису та літературного портрету спостерігаємо у публікації «Вишивана моя Україна» (№33, від 27.08.2014, с.3, автор Олександр Вертіль). Автор є гідом під час «екскурсії» по м.Білопілля, музею Олександра Олеся та паралельно розповідає про життя письменника та його творчість.

У 10 номерах виявили лише одне проблемне есе - «Сумські фонтани: історія з життя» (№31, від 13.08.2014, с.12, рубрика «Точка зору», автор Лідія Баркова).

У газеті «Панорама» склалася більш традиційна жанрова розмаїтість. Видання має постійні рубрики «Мнение», «Взгляд», де друкуються есе: «Путин не виноват» (№30, від 23-30 липня, 2014, с. 11, автор Інна Клишко), «Суровая независимость» (№35, від 27 серпня-3вересня, 2014, с. 2, автор Олексій Сікорський).

Майже у кожному номері під рубрикою «Взгляд» на 11 ст. виходять фейлетони у формі щоденника «Дневник обывателя» Соломона Слобоженського. У кожному номері є авторська колонка Євгена Положія «Подвальчик редактора», у якій також друкуються фейлетони: «Золото скифов» (№ 27, 2-3 липня, с. 11), «Героям слава» (№34, 20-27 серпня, с. 11).

Також газета «Панорама» відзначається регулярним оприлюдненям подорожніх нарисів: «Глухів і його гетьмани» (№36, від 3-10 серпня 2014 р., с.17, автор Григорій Санич), «Перехрестя», (№36, від 3-10 серпня 2014 р. с.1, автор Євген Положій), «Он же памятник», (№36, від 3-10 серпня 2014 р. автор Юлія Левківська).

За принципом поєднання портретних замальовок написані матеріали: «Готовность «№1» (№30, від 23-30 липня, 2014, с.9, автор Юлія Левківська), «Виктор Фкдорченко: «Строитель - это мирная профессия»» (№32, від 6 - 13 серпня, с.18), «Славой овеяные» (№36, від 3-10 серпня 2014 р, с. 14 автор Сергій Бондаренко).

Так само як і в «Сумщині», у газеті «Панорама» є інформаційні матеріали, у яких присутні елементи портретного нарису: «По зову сердца» (№34, 20-27 серпня, 2014, с. 7, автор Юлія Левківська), «Соблазны Тараса» (№35, від 27 серпня - 3 вересня, с. 18, автор О. Грінка).

У 10 номерах ми знайшли лише два портретних біографічних нариси: «Памяти архитектора» (№35, від 27 серпня - 3 вересня, 2014, с. 16, автор Борис Бурячков), «”Конкурент” Хартоненко» (№36, від 3 - 10 серпня, 2014, с. 14, автор Олексій Сікорський).

Тож у обох виданнях в одному, але не в кожному номері публікуються по 1-2 матеріали художньо-публіцистичного жанру. І в «Сумщині», і в «Панорамі» прослідковується гібридизація художньо-публіцистичних та інформаційних жанрів. Проте у приватній газеті склалася більш традиційна регулярність оприлюднення художньо-публіцистичних жанрів, зокрема фейлетонів та подорожніх нарисів.



2. СПЕЦИФІКАЦІЯ

2.1 Обґрунтування доцільності інформаційного продукту

Аби підтвердити або спростувати доцільність нашого інформаційного продукту на шпальтах українських, зокрема місцевих, видань, ми провели моніторинг регіональних ЗМІ. Він підтвердив, що інформаційні жанри витісняють художньо-публіцистичні на сторінках сумських видань. Тому ми вважаємо доцільним оприлюднення нашого інформаційного продукту задля досягнення мети кваліфікаційної роботи.

2.2 Структура

Структура (лат. structura: побудова, розміщення, лад, від struo: будую, зводжу) - сукупність істотних стійких відношень між різними складниками цілісного утворення [10, 438]. Структура літературного твору - внутрішня і зовнішня будова художнього твору як цілісної системи, спосіб зв'язку між нею та відносно стійкими складниками на підставі ієрархічних відношень [14, 439].

Інформаційний продукт нашої кваліфікаційної роботи складається з шести матеріалів. Публікації оприлюднені в обласному щотижневику «Круглий двір» (м. Тростянець) та в блозі.

1. Дейкун Олена. Чи потрібен культ Шевченка? // Круглий двір. - 2014. - №11 (726). - С.5.

[Електронний ресурс]: Режим доступу:https://www.facebook.com/profile.

php?id=100001754610393

2. Дейкун Олена. Якщо ти абітурієнт // Круглий двір. - 2014. - №22 (744). - С. 16.

[Електронний ресурс]: Режим доступу: http://olena-93.livejournal.com/3521.html

3. Дейкун Олена. Коли рак на горі свисне або Коли Україні Крим повернуть // Круглий двір. - 2014. - №33 (748). - С.12.

[Електронний ресурс]: Режим доступу: http://olena-93.livejournal.com/3122.html

4. Дейкун Олена. Ідея для вихідних: сімейна фотосесія // Круглий двір. - 2014. - №34 (749). - С. 12.

[Електронний ресурс]: Режим доступу: http://olena-93.livejournal.com/2913.html

5. Дейкун Олена. Незалежність України: спроба перезавантаження // Круглий двір. - 2014. - №35 (750). - С.6.

[Електронний ресурс]: Режим доступу: http://olena-93.livejournal.com/2782.html

6. Остапенко Олена. Ви співаєте по-солов'їному чи все ж таки цвірінькаєте? // Круглий двір. - 2014. - №44 (759). - С.5.

[Електронний ресурс]: Режим доступу: http://olena-93.livejournal.com/2413.html

2.3 Технічна характеристика обсягу

Обсяг кожної текстової роботи визначається в авторських аркушах.

Авторський аркуш - одиниця виміру літературного твору, яка дорівнює 40 000 знаків, включаючи пропуск між словами, або 700 рядкам віршованого тексту чи 3000 см² ілюстративного матеріалу [19, 156].

Загальна кількість знаків творчого доробку становить 19703 (0,5 ав. ар.).

Обсяг кожного матеріалу:

1. «Чи потрібен культ Шевченка?» - 3 048 знаків (0,08 ав. ар.), ілюстрація займає 35,72 см² (0,01 ав. ар.) та та 32,5 см² (0,01 ав. ар.);

2. «Якщо ти абітурієнт» - 1 727 знаків (0,04 ав. ар.), ілюстрацій - 29,25см² (0,01 ав. ар.);

3. «Коли рак на горі свисне або Коли Україні Крим повернуть» - 2 165 знаків (0,05 ав. ар.), обсяг ілюстрації - 26 см² (0,01 ав. ар.);

4. «Ідея для вихідних: сімейна фотосесія» - 2 075 знаків (0,05 ав. ар.), ілюстрація становить 82,5 см² (0,03 ав. ар.);

5. «Незалежність України: спроба перезавантаження» - 7 406 знаків (0,18 ав. ар.), обсяг ілюстрацій - 77 см² (0,02 ав. ар.);

6. «Ви співаєте по-солов'їному чи все ж таки цвірінькаєте?» - 2 169 знаків (0,05 ав. ар.), обсяг ілюстрацій - 27 см² (0,01 ав. ар.) та 29,25 см² (0,01 ав. ар.).

2.4 Зображення

Ілюстрація (від лат. illustration - освітлення) - наочне зображення, пояснення за допомогою наочних прикладів; зображення, що супроводжує й доповнює текст, галузь образотворчого мистецтва, пов'язана з образним тлумаченням літературного твору [18, 113].

Для ілюстрування шести матеріалів ми використали 8 зображень. Наші малюнки передбачають привернення уваги читача, відповідають за формування естетичної привабливості матеріалів. Сім зображень взято з мережі Інтернет, 1 створено через програму Photoshop.

1. Ілюстрація до матеріалу «Чи потрібен культ Шевченка?» використана з метою порівняння образу Т.Г.Шевченка в підручниках та в сучасному суспільстві. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://lenta-ua.net/novosti/showbiz/14907-do-200-letnego-yubileya-tarasa-shevchenko-ostalsya-rovno-god.html. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://dynamo.kiev.ua/blog/171511.html

2. Зображення до матеріалу «Якщо ти абітурієнт» допомагають читачу швидше зрозуміти, про що ведеться мова у матеріалі [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://p-p.com.ua/articles/35267/

3. Ілюстрація до замальовки «Коли рак на горі свисне або Коли Україні Крим повернуть» виконує інформативну функцію: зображує читачу, що суспільство не тільки створило нові слова, а ще й зображення, повязані з ними. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://gazeta.ua/articles/istoriya-movi/_ak-titushko-stav-titushkoyu-movoznavec-ponomariv/537541

4. Зображення до есе «Ідея для вихідних: сімейна фотосесія» є засобом орієнтування уваги. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://khristiair.blogspot.com/2012/06/blog-post.html

5. Ілюстрації до матеріалу «Незалежність України: спроба перезавантаження» демонструють карту України, на якій зображені світлини загиблих. Круглий двір. - 2014. - №35 (750). - С.6.

6. Зображення до есе «Ви співаєте по-солов'їному чи все ж таки цвірінькаєте?» використанні для привернення уваги до Дня української писемності та мови. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://biblioteka-8vinnica.blogspot.com/2013/11/blog-post_9.html. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://uon.dnepredu.com/uk/site/metodichne-obednannya--uc.html.

2.5 Авторська ідея

Уже в ході формування задуму майбутнього виступу творчі пошуки журналіста зосереджуються навколо якоїсь важливої думки, що народилася з аналізу життєвих фактів і заслуговує найбільшої уваги. Таким чином, в уяві й свідомості журналіста зароджується ідея твору, що має скласти основу його змісту і визначити відповідну форму [23, 137]. Ідея (грец. Idea - вигляд) - 1) думка, поняття, уява; філософське поняття, яке означає вічний і досконалий прообраз певної речі; 2) основний принцип світогляду, переконання; 3) у журналістиці й літературі - основна думка, що визначає зміст твору [27, 42].

Авторська ідея матеріалу «Чи потрібен культ Шевченка?» полягає в створенні нового бачення образу Т. Г. Шевченка сучасним читачем. Донесення думки, що радянська влада спотворила біографію письменника, творчість якого час переосмислити та спроектувати на сьогодення.

Ідея замальовки «Якщо ти абітурієнт» - дати поради майбутнім студентам щодо вибору професії.

Ідея замальовки «Коли рак на горі свисне або Коли Україні Крим повернуть» - розповісти читачам про неологізми в українській мові, які виникли за останній рік.

Як весело, змістовно і корисно провести час всією родиною на вихідних - ідея есе «Ідея для вихідних: сімейна фотосесія».

Ідея публікації «Незалежність України: спроба перезавантаження» - у донесенні читачу глибокого смислу поняття «незалежність», як воно змінилося у нашій свідомості за останній рік.

Потреба у самоосвіті, підвищенню рівня духовності, освіти та виховання - основна думка есе «Ви співаєте по-солов'їному чи все ж таки цвірінькаєте?»



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Балаклицький М. А. Есе як художньо-публіцистичний жанр : [методичні матеріали для студентів зі спеціальності «Журналістика»] / М. А. Балаклицький. - Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2007. - 74 с.

2. Білецький Ф.М. Оповідання. Новела. Нарис / Ф. М. Білецький. - К. : Академія, 1966. - 89 с.

3. Варич М. В. Політичний портрет як різновид нарису в сучасній українській газеті [Електронний ресурс] / М. В. Варич. - Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - Серия «Филология. Социальные коммуникации». - Том 25. - № 4. Часть 1.- 230-235 с. - Режим доступу : http://science.crimea.edu/zapiski/2012/filologiya/ uch_25_4_p1/040varich.pdf

4. Воронова М. І. Сучасна портретистка. Проблема жанру / М. І. Во-ронова. - Наукові записки інституту журналістики, 2002. - Т.8. - с.158.

5. Галич О. Теорія літератури : [підручник] / Галич О., Назарець В., Васильєв Є. - К. : Либідь, 2001. - 486 с.

6. Гетьманець М. Ф. Сучасний словник літератури і журналістики / Гетьманець М. Ф. - Харків : Прапор, 2009. - 384 с.

7. Жернаков В. В. Трудове право : [підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.]. [Електронний ресурс] / В. В. Жернаков, С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко та ін. - Х. : Право, 2012. - 496 с. - Режим доступу : http://www.twirpx.com/ file/1158697/

8. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці [Електронний ресурс] / В. Ц. Жидецький, В. С. Джигирей, О. В. Мельников - Львів : Афіша, 2000. - 348 с. - [вид. 2-е, стереотипне]. - Режим доступу : http://buklib.net/books/ 21960/

9. Закон України «Про охорону праці» [Електронний ресурс] / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992. - № 49. - 668 с. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2694-12

10. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» [Електронний ресурс] / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999. - № 45. - 397 с. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1045-14

11. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості / В. Й. Здо-ровега. - Львів : ПАІС, 2004. - 268 с. - (Підручник. - 2-ге вид., перероб. і допов.).

12. 12. Карп'як Дмитро Есе як жанр вільних людей [Електронний ресурс] / Дмитро Карп'як. - День, 2009. B - №72. - Режим доступу : http://www.day. kiev.ua/uk/article/poshta-dnya/ese-yak-zhanr-vilnih-lyudey

13. Лазутина Г. В. Жанры журналистского творчества : [учеб.пособие для студентов вузов] / Г. В. Лазутина, С. С. Распопова. - М. : Аспект пресс, 2011. - 320 с.

14. Літературознавча енциклопедія: у 2-х т. / [авт.-уклад. Ю. І. Ковалів]. - К. : Академія, 2007. - Т. 2. - 2007. - 624 с.

15. Лось Й. Д. Публіцистика й тенденції розвитку світу / Й. Д. Лось. - Львів : ПАІС, 2008. - 376 с. - (Навчальний посібник для вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації: У 2 ч.; ч. 1).

16. Михайлин І. Л. Основи журналістики / І. Л. Михайлин. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 496 с. - (Підручник. - 5-те вид. перероб. та допов.).

17. Прилюк Д. М. Теорія і практика журналістської творчості / Д. М. При-люк. - К. : голов. вид-во видавничого об'єднання «Вища школа», 1983. - 279 с.

18. Різун В. В. Літературне редагування : [підручник] / В. В. Різун. - К. : Либідь, 1996. - 240 с.

19. Сава В. І. Художньо-технічне оформлення книги / В. І. Сава. - Львів : Оріяна-Нова, 2003. - 168 с.

20. Словник журналіста : Терміни, мас-медіа, постаті / [за заг. ред. Ю. М. Бідзілі]. - Ужгород : ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2007. - 224 с.

21. Тертычный А. А.Жанры периодической печати [Електронний ресурс] : [учебное пособие] / А. А. Тертычный. - М. : Аспект Пресс, 2000. - Режим доступу : http://cdtvr1.ucoz.ru/a.tertychnyj_zhanry_periodicheskoj_pechati.doc

22. Указ Президента України «Про положення про Державну інспекцію України з питань праці» [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/386/2011

23. Ученова В. В. У истоков публіцистики / В. В. Ученова. - М. : Изд-во МГУ, 1989. - 214 с.

24. Як написати успішне есе [Електронний ресурс] : Методичні рекомендації до написання есе / [укл. Шендеровський К.С.]. - К. : Ін-т масової комунікації при КНУ імені Т.Шевченка, 2009. - 34 с. - Режим доступу : http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=book.index&book=46 - Назва з екрану.

Размещено на Allbest.ru

...