Дизайн книжкової обкладинки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Становлення оформлення обкладинки

1.1 Зародження книжкового оформлення

• 1.2 Книжковий декор та художнє оформлення книги
• 1.3 Специфіка орнаментального мистецтва
• Висновки до першого розділу
• Розділ 2. Сучасні тендеції в оформленні обкладинки
• 2.1 Обкладинка як основний аспект оформлення книги
• 2.2 Сучасні тенденції у оформлені обкладинки
• Висновки до другого розділу
• Висновки
• Вступ
• Друковане видання завжди відігравало важливу роль у житті суспільства. На сприйняття змісту значною мірою впливають візуальні чинники, що формуються під час перетворення авторського твору в твір друку.
• Обкладинка -- це важлива складова книги, що слугує покриттям книжкового блока, виготовлена з паперу, покликана виконувати кілька функцій: скріплювальну, захисну, художню та інформаційну.
• Обкладинка -- це обличчя «видання», від зовнішнього вигляду якого, залежить купить читач книгу чи ні.
• Ступінь наукогового опрацювання теми.
• Питання оформлення книги в усі часи привертало увагу науковців та художників-редакторів ( П. Гіленсон [9; 526 c.], С. Добкін [12; 248 с.], Б. Валуєнко [7; 324 с.], І. Баренбаум [2; 248], Н. Гончарова[11; 92 с.], Ю. Герчук [8; 207 с.], І. Бутич [5; С.14-15], ). Серед сучасних дослідників художньо-технічного оформлення друкованих видань слід зазначити М. Тимошика [29; 560 с.], В. Саву [27; С. 40-43], С. Ярему [32; 467 с.]. З розвитком науки і технологій змінюються технологічні процеси підготовки до друку видань та потреби читачів, що має позначатися в оформленні видання відповідно до його призначення.

Актуальність проблеми зумовлена насамперед тим, що зовнішнє обличчя книги впливає на її популярність та рентабельність, тому вивчення дизайну книжкової продукції є важливим для того, щоб, якомога якісніше оформити книгу.

Метою дослідження є визначення художніх особливостей книжкової обкладинки.

Для реалізації мети необхідно розв'язати такі завдання:

1) висвітлити орнаментальні особливості дизайну обкладинки;

2) розкрити художні особливості образного вирішення обкладинок;

3) простежити сучасні особливості оформлення обкладинки.

Об'єкт дослідження -- зовнішнє оформлення книги починаючи від стародруків до сучасних видань.

Предмет дослідження -- елементи зовнішнішнього оформлення книжкової обкладинки.

Практичне значення одержаних результатів бачиться у можливості їх використання в дизайнерській роботі при оформленні книжкової обкладинки Результати дослідження можуть знайти своє застосування в навчальному процесі, зокрема при підготовці до практичних занять із курсів «Верстка та дизайн книги», «Періодичні та книжкові видання», а також при написанні курсових і дипломних робіт, рефератів, доповідей.

Структура роботи. Складається з двох розділів, теоритичного та практичного, кількість використаних джерел 32, кількість додатків 18, загальний обсяг 56 сторінок.

Розділ 1. Становлення оформлення обкладинки

1.1 Зародження книжкового оформлення

Українська графіка бере свій початок з глибини віків. Поява рукописної книги в Київській Русі в XI--ХП ст. дала плідний ґрунт для розвитку книжкової графіки. Художники оздоблювали книгу орнаментальними заставками, вигадливими заголовними літерами (ініціалами), сторінковими ілюстраціями (мініатюрами), а також численними дрібними малюнками на берегах сторінок.

Найдавнішими витворами книжкової графіки, що збереглися до нашого часу є: «Остромирове Євангеліє» (1056--1057), «Ізборник Святослава» (1073), «Юрівське Євангеліє» (1120--1128), «Галицьке Євангеліє» (ХШ--XIV ст.) та «Київський псалтир» N1397) [2; 248 с.].

«Остромирове Євангеліє» написане на пергаменті вишуканим урочистим письмом, так званим «уставом». Оздоблене видання орнаментальними заставками, великими ініціалами і трьома сторінковими ілюстраціями із зображенням євангелістів. «Ізборник Святослава» містить статті повчального характеру різних церковних і світських авторів. Рукопис ілюстровано чотирма мініатюрами, серед яких є цікавий груповий портрет родини князя Святослава Ярославича. Книжкова мініатюра й орнаментика наслідують прийоми тогочасного іконопису, фрески, мозаїки, декоративно-ужиткового мистецтва [13; 224 с.].

У книжкових мініатюрах спостерігається близькість до композиційних прийомів фрескового малярства, в якому посилювалася увага до людської особи. Меншої ролі надається орнаментальним мотивам.

Приваблює краса малюнків, надто ж їх колористика, побудована на делікатних сполученнях коричнево-фіолетових, світло-зелених відтінків, оживлених плямами кіноварі й золота.

Особливо багатою і різноманітною стає орнаментика заставок та ініціалів. Вони компонуються на основі рослинних, тератологічних орнаментах.

Для виготовлення великої кількості рукописів, крім коштовного пергаменту, застосовувався папір як значно дешевший матеріал. В художньому оздобленні поряд з темперою використовують акварель, що добре сприймається папером. Внаслідок прискорення процесу писання книг письмо набуває невеликого нахилу, стає менш урочистим, ніж «устав», але по-своєму також красивим. Так з'явилося «півуставне» письмо [3; 51 с.].

У заголовках тексту широко вживається декоративна в'язь. Композиція заставок та ініціалів збагачується мотивами контурної плетінки, яка малюнком нагадує плетені або ткані побутові вироби. Широко вживається плетінчаста циркулярна орнаментика. Вигадливі сплетення між собою контурних кілець у вигляді вісімок утворюють різноманітні геометричні фігури: ромбики, квадрати, трикутники, півкільця, хрестики й інші форми, які потім ілюмінуються соковитими фарбами [9 ; 526 с.].

Крім того, плетінка заставок часто поєднується з елементами рослинної орнаментики, яка все частіше проникає в книжкове оздоблення. Починаючи від заставки або ініціалу, рослинний орнамент розвивається вниз по березі сторінки й обрамлює весь рукописний текст або мініатюру. Це надає сторінці ошатного вигляду й робить її оригінальним витвором книжкової графіки.

Розкішний рослинний орнамент домінує в оздобленні рукописної книги протягом всього часу її існування.

Отже, українська книга здавна славилася своїм оздобленням, використанням буквиці, орнаментів, ілюстрацій, багатством оформлення, слава якого проноситься крізь віки.

1.2 Книжковий декор та художнє оформлення книги

Художній вигляд книги в значній мірі визначається елементами, що її прикрашають (орнаменти, фактури, текстури, декоративні малюнки).

У міру розвитку книжкового мистецтва підсилювали свою декоративність і функціональні компоненти книги (наприклад, шрифт), що досить характерно для нашого сторіччя.

Оформлення зовнішнніх елементів книги залежить від утилітарних та естетичних функцій видання, матеріалів, що використовуються, та технології його виготовлення. Зовнішні елементи виконують насамперед захисну функцію. Звідси й факт виникнення палітурки, конструктивні особливості якої видозмінювалися iз вдосконаленням поліграфічного виробництва.

Історичний розвиток суспільтва безпосередньо впливає на книгу як piч. На кожному етапі з'являються нові функції та формулюються нові вимоги до просторової організації книжкового організму. Інформаційна функція завжди доповнювала захисну, підтверджуючи поняття «книгa-piч». Вона повідомляє назву видання, прізвище автора, видавництво, piк випуску i тим самим забезпечує індивідуальне сприйняття книги в загальній мaci книговидавничої продукції.

Одна з найважливших функцій в оформленні зовнішніх елементів -- естетична. Вона забезпечує образно-просторову реалізацію принципів оформлення та впливає на читача. Поняття "книга-piч" зумовлює необхідність рекламно-пропагандистських функцій зовнішніх елементів, які сприяють реалізації видання на книжковому ринку. Книга завжди мала великий вплив на формування світогляду людини, й культури. Ціність книги полягає в тому, що вона розрахована на певне читацьке коло, а отже, її зовнішнє оформлення має бути на сучасному piвнi, повинне витримувати конкуренцію [8; 207 с.]

Щоб розв'язати ці проблеми, важливо знайти індивідуальний образ конкретного видання, забезпечити єдність функціонально-конструктивних умов в усьому книжковому opraнізмi.

У сучасній обкладинці допомагає знайти індивідуальний образ -- колір, -- один із провідних засобів художнього оформлення, чому в чималому ступені сприяє вдосконалювання технологічних процесів кольорової печатки [6; С. 328].

У процесі створення художнього образа оформлення конкретної книги приміняють, природно, не всі відомі засоби декору; їхній вибір визначається художньою ідеєю, що виникла в художника при вивченні змісту книги й умов її функціонування.

В. Сава виділяє такі типи оформлення книги:

Шрифтовий тип -- має великі історичні традиції. Залежно від індивідуальних характеристик видання використовується більше чи менше, проте завжди залишається визначальним у пошуках пластичного зображення, є зв'язуючою ланкою щодо інших засобів зовнішнього оформлення та внутрішньої структури книги. Особливо яскраво це виявилося в період розвитку книги, коли шрифт став органічним елементом цієї конструкції.

Шрифтовий тип оформлення має багаті й різноманітні асоціативно-змістові, акцентуючі можливості варіюючи розміри букв, їx нахил та накреслення, зміщюючи колір, фактуру тощо, враховуючи змістові навантаження та різноманітність значень, можна забезпечити великий вплив на читача. При цьому важливо врахувати рекламно-інформаційну функцію видання. Визначивши її правильно, відразу можемо встановити, що саме слід відзначити: ім'я автора, назву чи інші елементи. Застосовуючи асоціативно-змістові особливості шрифту, можна чiтко визначити напрям, у якому сприйматиметься видання -- наприклад, викликатиме образи щодо національної приналежності, icторичної епохи, про яку розповідає книга, тощо. Шрифтовий тип оформлення широко використовує набірні та мальовані шрифти, їx комбінації, розширюючи образно-декоративні можливості зображення.

Орнаментально-декоративний тип оформлення застосовується самостійно та в комбінації зi шрифтовим. Самостійно він має менш виразні особливості, що звужує сферу використання. Орнаменти можуть бути мальованими та складеними, залежно від їх функцій в конкретному виданні.

Розвиток мистецтва орнаменту має глибокі національні кopeнi. Тому у виданнях з яскраво вираженими національними рисами орнамент може грати визначальну роль, розкривати асоціативні зв'язки, поєднувати весь зображальний ряд видання. Особливо часто орнаменти використовуються для оформлення форзаца. В орнаментах відтворюється предметні й сюжетні мотиви, що розширює виражальну можливість.

Предметно-тематичний тип оформлення забезпечує зв'язок просторово-образної організації структури видання. Цей тип оформлення використовується в науковій, технічній, навчальній літературі. Розв'язуючи специфічні завдання зовнішнього оформлення й розвиваючи рекламно-пропагандистські тенденції, часто використовують пластичні принципи, як характерні для певного зображення предмету. У предметно-тематичні композиції, як правило, відсутній сюжет. Предметно-тематична композиція зовнішнього оформлення організовується в зв'язку з шрифтовим оформленням, пластичними особливостями його накреслення.

Художник-графік повинен володіти глибокими знанями в галузі логіки тривимірного простору на площині, художніми методами, мати почуття ритму, вміти конструктивно мислити. Організація предметно-тематичного типу оформлення будується на загальних для мистецтва принципах композиційно-пластичного мислення.

Ідейно-символічний тип виразніший, ніж розглянуті попередні типи оформлення. Йому притаманна опосерекована художня форма, яка заломлюється через призму понять i виражається в o6paзі символу чи емблеми.

Природа символу та емблеми різна. Символ як художній образ будується на сильному акцентуванні та концентрації важливих ідей, якостей предмета, метафоричності, певних "деформацій" реальності. Можливість відобразити в символі широке узагальнення, охопити складнi образні уявлення, особливо в пoeзії, надає йому рухомості, мобільності.

Емблема -- поняття, виражене у вигляді конкретного знака народжуваного iз символу. Широке використання символів та емблематики в оформленні книги багато в чому зумовлене зв'язком з текстом, який доповнює їх, пояснює або конкретизує. Застосування ідейно-символічного типу оформлення в сучасного практичного фотомонтажу, колажу дало змогу розширити виражальні можливості книжкової графіки.

Сюжетно-тематичний тип оформлення за своєю природою близький до ілюстрації. Проте його характерна риса -- не конкретність, притаманна ілюстрації, а образна узагальненість. Композиційний малюнок у зовнішньому оформленні стосується всього літературного твору, узагальнює тему книги. Сюжетно-тематичний тип оформлення широко застосовується в художній літературі, де образ, поданий словом, має спільні риси з виражальною формою, пiзнавальна ціністъ літературного тексту багато в чому визначає пізнавальну ціність виражальної форми в оформленні книги. Наприклад, виразна сюжетна побудова, гострота характеристик та тематична простота як необхідної умови розуміня дитиною змісту книги впливають на тлумачення сюжетно-тематичного зображення. Залежно від того, якому контингенту читачів призначається книга, змінюється вимоги до сюжетно-тематичного зображення, з'являються можливості робити узагальнення, шукати загальний емоційний колорит, просторовий зв'язок з yciм зображальним рядом внутрішнього конструювання видання [27; С. 40 -- 43]

Вибираючи різні типи зовнішнього та внутрішнього оформлення, маємо на меті створити єдиний книжковий ансамбль. Саме тому важливо розуміти композиційні та функціональні особливості зовнішніх елементів у просторовій організації всієї книги.

Якості й властивості кожного елемента, що декорує книгу, можуть у значних межах змінюватися заради гармонійного й виразного рішення всього декоративного оздоблення.

Книжковий декор має ряд ознак. Відзначимо насамперед більшу частку в ньому необразотворчих елементів і зображень зі зниженою інформативністю, малою зображальністю.

Необразотворчі складові декору -- це геометричний орнамент, фактури, текстури, розчерки й інші. Часто перебуваючи серед тексту й образотворчих елементів декору, абстрактні фігури здобувають емоційно-змістовні якості, викликаючи певні асоціації.

Образотворчі елементи піддаються, як правило, більшої або меншої стилізації. При цьому форма зображених предметів "пристосовується" до художнього стилю, прийнятому для всіх інших компонентів оформлення, до техніки художньо-графічного виконання й так далі. Серед багатьох методів художнього перетворення природних об'єктів можна назвати спрощення й ускладнення форми, її геометризацію, ритмізацію й схематизацію, деформацію предмета й простору, трансформацію природного кольору [6; 328 с.]

За допомогою умовних прийомів, змінюваних при зображенні реальної дійсності, художник прагне висвітити в ній найбільш характерне, проникнути в сутність предмета і явища, поступаючись часом другорядними якостями й малозначними деталями.

Термін "стилізація" уживається й в іншому змісті, коли при творчих розробках художнього оформлення запозичаються характерні риси якого-небудь історичного або національного стилю. До такої стилізації нерідко прибігають при оформленні й ілюструванні літературного твору. При дотриманні міри й такту вона цілком закономірна, оскільки допомагає відтворити дух епохи, у якій діють герої [31 ; 176 с.].

Роль декору в книзі не тільки в прикрасі, доданні книзі індивідуальної особливості, привабливості, неповторного вигляду. Він ще й розкриває ідейно-образний зміст літературного твору, його емоційно-образний лад. Крім того, декор бере участь в архітектонічній побудові книги, композиційної організації її.

Залежно від типу видання, його характеру й призначення та або інша із зазначених функцій декоративних засобів може проявлятися в більшому або в меншому ступені, але, що важливо відзначити, жодна з них не повинна зникнути зовсім, бути забутою художником.

Найважливішою особливістю книжкового декору варто вважати його зв'язок зі змістом літературного тексту, він супроводжує й так чи інакше характеризує. У цій взаємодії декору й тексту виникає безліч станів, які все-таки можна згрупувати в три типи зв'язку.

Перший тип: декор слабко пов'язаний із змістом книги. Цю форму прийнято називати прикрашенням.

Другий тип: декор відповідає змісту книги в обмежених межах. Тут літературному змісту співзвучна лише частина застосованих засобів прикраси, у той час як інші мотиви тільки не суперечать змісту. Це стан книжкової декоративності, характерно, наприклад, для цілком складальної книги, де образотворчі політипажі -- віньєтки, погодяться зі змістом тексту з більшим або меншим наближенням або тільки натякають на зміст.

Третій тип: декор активно гармоніює зі змістом книги в повному обсязі своїх можливостей. У цьому випадку кожний декоративний елемент або прийом працює в потрібному напрямку, підключаючись в узгоджений хор засобів прикраси.

Звичайно, тут потрібно зазначити, що асоціативна образність необразотворчого декору не передає зміст тексту з однозначністю ілюстрацій, що пропонують читачеві чітко фіксоване бачення літературних образів [7; 324 с.]

Питання еволюції стилю книжкового оформлення не одержали ще глибокого висвітлення й мають потребу в спеціальних дослідженнях, тому при характеристиці історичних етапів розвитку декоративного оформлення книги ми співвідносили їх із уже затверджиною класифікацією, стилів у декоративно-прикладному мистецтві й архітектурі.

Констатуючи стилістичний зв'язок декору книги із цими видами мистецтва, ми разом з тим зауважуємо: чим ближче до сучасності, тим цей зв'язок стає усе менш повним й помітним, оскільки специфіка мистецтва декоративного оформлення книги заявляє про себе усе більш виразно [8, c. 207 с.].

В історичному огляді розвитку книжкового декору при виділенні з безперервного процесу еволюції декоративного мистецтва книги чітко виражених стильових періодів потрібно враховувати й змістовну сторону декорації, і кольоропластичні ознаки форми, і умови матеріального втілення оформлення зовнішніх і внутрішніх елементів книги.

При докладній характеристиці декору книги того або іншого стилістичного етапу варто звертати особливу увагу на наступне:

-елементи книги, більше інших службовці для декоративної прикраси, характерні прийоми їхньої композиційної побудови;

-склад декору по його видах (орнамент, декоративні ілюстрації, текстури й інші), частка в ньому необразотворчих мотивів;

-зміст орнаментальних мотивів, частота їхньої повторюваності в масі видаваних книг;

-відношення декору до змісту літературного твору, до призначення книги;

-співвідношення між конструктивним і декоративним початками в художньо-графічному оформленні книг;

-міра умовності, прийнята в художнім трактуванні зображень;

-кольоропластичний лад декоративних композицій [6 ; 328 с.].

Історія розвитку книжкового мистецтва знає й тривалі еволюції одних стилів з поступовою заміною їх іншими й швидкоплинні стильові періоди, присвячені до важливих соціально-економічних зрушень у суспільстві. Для фіксації становлення нового стилю буває достатнім відновлення лише частини характерних ознак, якщо вони створюють у сукупності з колишніми елементами почуття новизни оформлювального рішення.

Досягнення стильової єдності всього декоративного оформлення книги, подолання стильової різнорідності її елементів -- складний творчий процес, що протікає не по прийнятих схемах. Художникові важливо, на наш погляд, знайти загальний принцип структурної організації книги, співвіднести кожний її елемент зі змістом добутку й узгодити їх між собою по формальних ознаках -- кольоропластичним якостям, масштабу, пропорціям, ритму й іншим.

Щоб краще відтінити значення декору для книги, спробуємо уявити собі таке видання, де б засобу його оформлення виражали тільки свою основну функцію. Тоді б текст набирався тільки шрифтом одного накреслення; плетіння тільки захищало книжковий блок від ушкоджень, створював зручність при перелистуванні сторінок; форзац тільки скріплював би цей блок із кришками плетіння; тканина, папір тільки відповідали поліграфічній технології; малюнки містилися тільки ті, без яких текст був би незрозумілий; друкувалася б книга тільки однією фарбою й так далі. Така книга якось доведе текстове повідомлення до читача, але яка це буде безлика й донезмоги нудна річ, без натхненності, без уваги до читача й бажання полегшити йому сприйняття того що читається.

За всіх часів цінувалася книга не тільки корисна й доцільно зроблена, але й гарна, що визначається гармонійною злагодженістю її елементів, і функціональних, і що прикрашають.

Особливе місце у дизайні книжки займає зовнішній вигляд обкладинки. Робота над обкладинкою і суперобкладинкою ведеться паралельно з роботою над внутрішнім матеріалом книжки, оповіддю та ілюстраціями.

У видавничої практиці широко застосовуються м'які обкладинки, тверді палітурки, суперобкладинка. І хоча призначення їх одне -- запобігання видання від зовнішніх впливів, інформування споживача про основні дані книжки, виконання рекламних функцій, -- можливості й переваги мають різні [11; 92 с.].

Остаточне зображення обкладинки, суперобкладинки представляється редактору як попередній начерк, що може бути у найзагальнішому вигляді визначення композиції, і може бути набагато вже проробленим рішенням, що включає визначення колірної гами, шрифтового оформлення і композицію розвороту. У разі необхідності слід враховувати такі обставини:

- необхідно пам'ятати можливість зміни розмірів у майбутньому, якщо статочні розміри книжки ще визначено;

- необхідно враховувати неминучі втрати у яскравості фарб при поліграфічному відтворенні оригіналу;

- завжди необхідно враховувати, що в оригіналі чисто зелений, пурпуровий і рожево-ліловий кольори важко відтворювані;

- тонкі чи маленького розміру літери додаткового кольору і натомість однієї з чотирьох основних кольорів сприймуть неадекватно. Для написів і рамків краще використовувати трохи більше двох кольорів з чотирьох основних;

- золоте чи срібне тиснення, і навіть рельєфні ефекти можуть виявитися вельми виграшними, але, можливо, що при друку виглядати буде гірше ніж на макеті [ 6; 328 с.].

Отже, тільки після затвердження, художником ескізу формується остаточне зображення обкладинки чи суперобкладинки.

книга декор обкладинка орнаментальний

1.3 Специфіка орнаментального мистецтва

Орнамент -- такий могутній і всепроникаючий декоративний засіб, що під цим терміном раніше поєднувалися всі, що служили цілям прикраси (крім внутрішньо-текстових ілюстрацій). Границі застосування його дійсно надзвичайно широкі, як різноманітні його види й форми. Останні можуть бути як образотворчими, так і необразотворчими [13; 224 с.].

Визначення орнаменту як візерунка, побудованого шляхом ритмічного повторення однієї або декількох необразотворчих або художньо-узагальнених образотворчих фігур-мотивів, виключає із цього поняття всі декоративні зображення, побудовані монолітно, без розрахунку на ритмічний повтор (декоративні малюнки-ілюстрації, знаки й т.п. ), а також декоративні форми, у яких немає чітко вираженої ритмічної системи й мотив при повторі варіюється за формою й розмірами (фактури, текстури) [14; 480 с.]

Отже, специфіка орнаменту полягає не тільки в його тяжінні до малої зображальності, але й у його особливих виразних засобах. Це насамперед яскраво виражена ритмічна повторюваність того самого мотиву або його варіацій.

Загальноприйнятий термін для повторюваних фігур -- "мотив" удалий у тому відношенні, що тонко підкреслює подібність емоційно-почуттєвого впливу на людину орнаментального візерунка й музичної фрази.

Дослідники орнаменту одностайно відзначають й іншу його специфічну особливість -- несамостійність, підлеглість тому предмету, що він покликаний прикрашати, його залежність від матеріалу й техніки виконання. Орнамент підсилює естетичний вплив функціональної форми, підкреслюючи її архітектонічну побудову, "скріплюючи" частини цілого в єдину систему.

Орнаментальне мистецтво зародилося в первісних племен і надалі усе більше вдосконалювалося, збільшуючи мотиви й способи їхнього ритмічного об'єднання.

До виникнення писемності орнаменти були не тільки прикрасою, але й виконували важливу суспільну функцію по передачі інформації.

У першу чергу з'явилися ті з них, які найбільшою мірою відбивали найпростіший зв'язок людей із природою. У розвитку орнаменту найдавніших часів добре простежується основна тенденція відновлення мотивів. Мисливські племена вже включали у візерунок тваринні й людські мотиви; рослинні форми з'явилися лише з переходом до землеробства й вирощування рослин [21; 296 с.].

Орнаментальні мотиви по характеру свого малюнка можуть бути розділені на два великих класи: мотиви необразотворчі (геометричні й негеометричні) і мотиви образотворчі, створені на основі рослинних, тваринних, людських форм, або ж на основі предметів матеріальної культури (знарядь праці, зброї, музичних інструментів і т.д.) [25; 70 -- 79 с.].

Геометричні мотиви являють собою правильні геометричні елементи: відрізки прямої або вигнутої ліній, трикутники, квадрати, прямокутники, ромби, багатокутники, кола, овали, спіралі, синусоїди і так далі. Деякі мотиви характерного виду, отримані із цих елементів або з їхнього сполучення, мають особливі назви: зірки, розетки, хрести, лінійки, зиґзаґи, ланцюги, стрічки, хвилі, меандри, плетінки. Для кожного із цих мотивів можна назвати місце й час найбільшого поширення. Так, меандр, приміром, був одним з популярніших орнаментів античного й арабсько-мавританського мистецтва; плетінки одержали поширення в західноєвропейському орнаменті І тисячоріччя до нашої ери, лінійки знайшли широке застосування в складальній книзі.

Необразотворчі негеометричні мотиви багато авторів не виділяли в самостійний вид, можливо, тому, що вживалися вони донедавна порівняно рідко. Інтерес до не образотворчої декорації сприяє частому застосуванню їх у сучасному орнаменті. Мотиви, що не відрізняються геометричною правильністю, мають вигадливі форми плям, мазків, розчерків.

Рослинні мотиви найбільш багаті й різноманітні по формах і займають особливе місце в орнаментальному мистецтві. Вони являють собою зображення галузей, листів, квітів і плодів різного ступеня наочності -- від майже природного виду до сильно стилізованого, що наближається до геометричного візерунка. Завдяки пластичності, рослинні форми -- благодатний матеріал для розробки орнаменту.

Однак звертає на себе увага той факт, що з існуючих більш ніж ста тисяч видів рослин лише далеко не всі з них застосовуються в декоративному мистецтві. У деяких історичних стилях під впливом релігійної символіки, традицій, а іноді й естетичних норм коло рослинних мотивів настільки звужувався, що зводився буквально до декількох популярних мотивів. Наприклад, у Древньому Єгипті такими мотивами були лотос і папірус, у Древній Греції -- пальметки, у Древньому Римі -- акантовий аркуш, у країнах Малої Азії -- гранат і пальма.

Тваринні мотиви -- це зображення представників реальної фауни, з одного боку, з іншого боку -- фантастичних істот драконів, крилатих левів і так далі. Орнамент із такими казковими звірами й птахами прийнято називати тератологічним. Як і у випадку з рослинами, з безлічі тварин у декоративному мистецтві фігурують далеко не всі їхні види, у першу чергу тварини домашні (кінь, верблюд, бик, баран, собака, півень) або промислові (олень, качка, риба). З комах частіше інших зображуються метелики й жуки. Дотепер широко поширені мотиви із символічним значенням: лева, орла, змії й т.д. Тваринні мотиви часто поєднуються з геометричними й рослинними.

Людські мотиви в орнаменті -- не рідке явище, але подібно до тваринних, вони найчастіше є складеним елементом комплексного візерунка. У декор включається не тільки фігура людини, але й частини його тіла: голова, особа, руки, очі. Вигадливе переплетення людських і тваринних мотивів з геометричними або рослинними, що одержало особливо в епоху Відродження, велике поширення зветься -- гротеск.

Предметні мотиви можуть формуватися із всіх предметів матеріальної культури. Здавна такими мотивами були військова зброя: спис, стріла, щит, меч, рушниця, шолом, прапор; музичні інструменти: ліра, труба, ріжок, домбра, бубон; атрибути мистецтв, ремесел і праці: маска, палітра, кисть, що пише перо, книга, архітектурна деталь (капітель), серп, коса, молот, циркуль і багато хто інші [30; С. 28 -- 42]. Декоративні форми, що зародилися ще в Древньому Римі й включавші кілька предметів, згрупованих по тематичній ознаці, іменувалися в минулі століття "трофеями". Сучасний орнамент збагатився багатьма мотивами промислового виробництва, і в першу чергу - машин і технічних апаратів.

Деякі предметні мотиви мають символічне або емблематичне значення, відбиваючи певну ідею або поняття, указуючи на рід діяльності. Ліра -- символ поетичної творчості, маска -- театрального мистецтва, книга -- пізнання, шестірня асоціюється із промисловим виробництвом, серп і молот персоніфікують союз робітничого класу й селянства. Однак мотиви з подібними значеннями вживаються здебільшого у вигляді одиничного елемента декорації, а не для утворення орнаменту [14; 480 c.].

Отже, один раз виникши, життєстійкий орнамент не залишається незмінним, його форма розвивається, збагачуючись варіантами й виразністю, пристосовується до нового матеріалу, він переходить із одного виду мистецтва в інший.

Висновки до першого розділу

Художній вигляд книги в значній мірі визначається елементами, що її прикрашають (орнаменти, фактури, текстури, декоративні малюнки).

У міру розвитку книжкового мистецтва підсилювали свою декоративність і функціональні компоненти книги (наприклад, шрифт), що досить характерно для нашого сторіччя.

Оформлення зовнішнніх елементів книги залежить від утилітарних та естетичних функцій видання, матеріалів, що використовуються, та технології його виготовлення. Зовнішні елементи виконують насамперед захисну функцію. Звідси й факт виникнення палітурки, конструктивні особливості якої видозмінювалися iз вдосконаленням поліграфічного виробництва.

Орнаменти -- мають символічне або емблематичне значення, відбивають певну ідею або поняття, указуючи на рід діяльності. Так, ліра -- символ поетичної творчості, маска -- театрального мистецтва, книга -- пізнання, шестірня асоціюється із промисловим виробництвом, серп і молот персоніфікують союз робітничого класу й селянства.

Один раз виникши, орнамент не залишається незмінним, його форма розвивається, збагачуючись варіантами й виразністю, пристосовується до нового матеріалу, він переходить із одного виду мистецтва в інший.

Розділ 2. Сучасна обкладинка. Тендеції сучасності

2.1 Обкладинка як основний аспект оформлення книги

Книга з давніх часів вважалася джерелом мудрості, її цінували, оберігали, колекціонували, зверталися за порадами. Однак, з кожним рокам читачів стає все менше, у зв`язку з поширенням новітніх технологій (комп'ютера, інтернета) і в результаті нових можливостей (наприклад читати електронні книги).

За даними Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів у 41% українських видавців зменшився оберт у грошовому вимірі. Зростання обсягів було помічене у 59 % видавництв, а їх падіння -- у 41 %. Тобто, українські книжки стали купувати все менше і менше.

Зростання було зафіксоване у таких жанрових нішах, як юридична, правова, науково-популярна, дитяча, навчальна література, окремі види словникових видань та книги з комп'ютерної тематики [15].

Тобто в царині художньої літератури впевнено тримає свої позиції хіба що книжка для дітей. Варто згадати неповторне оформлення видавництва «А-ба-би-га-ла-ма-ги» «Снігова королева» (Дивитись Додаток 1). Про ілюстрації якої, популярний бразильський письменник П. Коельо говорить: "Найбільш дивовижна дитяча книга, яку я бачив у своєму житті". Колишній редактор журналу "Чикаго Триб'юн", письменник Р. Голдсборо упевнений: "Це видання варто купити вже заради одних ілюстрацій". "Алмазна грань чіткого малюнка. Багатство фантазії. Незбагненна досконалість. Читач завмирає. Читач заворожений", -- пише критик Т. Єгерева [1].

Обрання художньої літератури задля аналізу було зумовлене саме цією проблемою. Автори аналізованих видань мають свої видання і свого читача, що певним чином і формує уявлення якою має бути обкладинка. Адже ми знаємо на кого орієнтованете чи інше видання. В читача сформувалася певне уявлення про обкладинки атора, кого вони постійно читають, видання котрого купують, з яким мають співвідноситися і наступні видання автора. І якщо автор переходить в інше видавництво, то оформлення має бути подібним, особливо коли автор відомий, він переносить свою популярність в інше видавництво. Як приклад, письменниця кримінальних мелодрам Ю. Шилова. Оформлення залишилося подібне -- використання постійних кольорів в оформлені -- жовтого та оранжевого. В основі композиції обох видань лежить зображення певних героїв (Дивитись Додаток 2).

Три чверті інформації людина сприймає візуально. Книжка як артефакт мала б підтверджувати цю закономірність. Йдеться насамперед про обкладинку та оформлення книжки взагалі. Саме вони часто стають причиною покупки, або відмови від неї.

Оформлення книжки для видавців має велике значення. Адже, успіх книжки залежить насамперед від дизайнерів. Продається назва й обкладинка, а не зміст книжки. Якщо не йдеться про автора-бренд, то успіх книжки залежить від дизайнера, тобто від точної постановки задачі та контролю за виконанням.

Думку продовжує С. Скляр (“Клуб сімейного дозвілля”): “Обкладинка -- це така сама упаковка, як і для будь-якого іншого товару. Вона має значення і для зберігання того, що всередині, і для пояснення того, що всередині, а також для його просування, реклами. Тобто обкладинка має привертати увагу, приваблювати, спонукати взяти книжку в руки -- і купити” [15].

У сучасній книзі колір -- один із провідних засобів художнього оформлення, чому в чималому ступені сприяє вдосконалення технологічних процесів кольорової печатки. Чим яскравіша обкладинка, тим більше на неї звернеться уваги потенційних читачів. Дуже часто видавництва багато уваги приділяють яскравій обкладинці, “щоб краще продавалось”. А іншим мало опікуються. В підсумку книжка виглядає, як пустушка: зовні блищить, переливається кольорами, а всередині контент “пустий” [22].

Емоційний вплив кольору змінюється в залежності від форми, розміру та фактури поверхні, призначення предметів. Наше емоційне відношення до об'єктів пов'язано саме з тим, як вирішена їх колірна композиція, наскільки вона відповідає особливостям функції і форми. Колір в сучасній техніці виступає не тільки активним засобом композиції, але й значним фактором якості. Колір не повинний "додумуватися" потім, колір потрібно обирати свідомо, щоб використати його як розвиток ідеї композиції. Вже на перших ескізних стадіях необхідно будувати композицію кольором та тоном. Колір тісно пов'язаний з пропорціями, масштабністю, він допомагає виявити статичність або динамічність [28; С. 3--9].

Відповідно до вчення Ґете, око неохоче терпить відчуття одного якого-небудь кольору і вимагає необхідності іншого, котрий склав би з ним цілісність колірного кола. Якщо окремі кольори можуть викликати різноманітні емоції, як позитивні, так і негативні, то сполучення кольорів, що задовольняють принципу додатковості, завжди сприймаються як гармонійні

[24].

Пара кольорів "червоний-зелений" є природним, гармонійним сполученням, яке найчастіше зустрічається у природі. В останні роки воно все частіше зустрічається й у графіці.

Як приклад обкладинка Люсі Мод Монтгомері «Енн із Зелених Дахів», де чудово поєднуться зелений фон обкладинки із яскраво рудим волоссям з відтінком червоного (Дивитись Додаток 3).

Роль декору не тільки в прикрашанні, додаванні книзі риси індивідуальності, привабливості та неповторного вигляду. Він також розкриває ідейно-образний зміст літературного твору, його емоційно-образний лад. Крім того, декор бере участь в архітектонічній побудові книги, її композиційної організації.

Найважливішою особливістю книжкового декору варто вважати зв'язок зі змістом літературного тексту, адже він супроводжує, й так чи інакше характеризує його [11 ; 92 с.]

Зв'язок оформлення і змісту літературного тексту має книга «А-ба-би-га-ла-ма-ги» «Літачок-рятівничок» Н. Вовк. Де оформлення обкладинки дає дитині уявити головного героя, допомагає уяві намалювати його образ (Дивитись Додаток 4).

Звичайно, тут потрібно зазначити, що асоціативна образність необразотворчого декору не передає зміст тексту з однозначністю ілюстрацій, що пропонують читачеві чітко фіксоване бачення літературних образів.

Необхідно підкреслити, що не варто розглядати обкладинки окремо від художнього оформлення книги. Має бути цілісний задум створення конструкції книги, тоді стане зрозумілим, що виніс художник на обкладинку.

До найпоширеніших проблем у оформлені належать нечитабельні шрифти, “сліпий” друк, неякісні палітурки, що розпадаються при першому ж читанні, скачані з інтернету впізнавані картинки на обкладинці, а то й відвертий плагіат.

Видання «Скаутинг для хлопців» Лорда Бейдена Павел оф Гілвена видавництво «Кашалот» є яскравим прикладом, помилкового використання шрифта. Ім'я автора виконане у вигляді його власного автографа, хоча виглядає досить ефектно, але малочитабельно, і важко зрозуміти хто власне автор книги (Дивитись Додаток 5).

До плагіату можна віднести свіжу серію видавництва «Ранок», а саме видання «Про Марійку і Тюпу» Ірини Старицької, яке схожа на давню серію видавництва «Грант-Т». Маємо приклад недобросовісної конкуренції (Дивитись Додаток 6).

Деякі видані в Україні книжки просто не хочеться брати в руки. В українського книговидання великі проблеми з обкладинками через відсутність професійної підготовки та перепідготовки дизайнерів, кваліфікованих фахівців, бажання вивчати закордонний досвід й адаптувати його на українському ґрунті, та й готовність видавців вкладати гроші в розвиток своїх дизайнерів [15].

Читача треба виховувати, прищеплювати гарний смак. Хоча не завжди чудова європейська обкладинка припаде до душі українському читачеві, у нас своє -- “слов'янське” око.

Видавці бояться чогось нового. Адже, невідомо чи сприймуть новинку постійні читачі. В результаті отримуємо безлику, безстатеву, але гарненьку чи схожу на гарненьку продукцію втордизайну. Ми копіюємо “європейську”, “американську” картинку та прагнемо в кращому випадку досягти технічної подібності.

Видання «Чаклун та сфера. Темна вежа ІV» Стівена Кінга видавництва «Книжковий клуб» оформлена згідно з американською традицією, коли ім'я автора і назва книги стають основними композиційними елементами, водночас центром її щоразу є ілюстрація. Намагаючись підкреслити складові композиції, автор обкладинки не зробив потрібні відступи, через що ілюстрація виглядає взятою в лещата (Дивитись Додаток 7).

Нерідко дизайнери які працюють над виданнями, використовують для оформлення обкладинки якісь класичні твори або колажі із них, що, зрозуміло, не вимагає гонорарів і додаткової роботи. Як приклад, дорогі подарункові книги -- «Ілюстрована Історя України» Михайла Грушевського та багато інших (Дивитись Додаток 8).

Хороших прикладів обкладинок мало на українському книжковому ринку. І все тільки тому, що видавництва не хочуть залучати до книжкотворення хороших художників, бо їм треба платити. А хороші художники краще підвищуватимуть культуру закордонних видань, ніж за такі гроші робитимуть вартісні речі в нас.

Хороша обкладинка не завжди дорога. Обкладинка -- це колективна творчість, коли є прообраз, куплено фото у фотобанку, надано ліцензійні шрифти, вибрано кольори. Така обкладинка не коштує дорого.

Є і дорожчі варіанти. Обкладинка, для якої замовляється фотосесія з обраною моделлю, створюються малюнки у 3D або пропонуються 2-3 абсолютні різні за концепцією варіанти -- звісно, така обкладинка коштуватиме в кілька разів дорожче.

Оплата залежить від багатьох факторів. Ціна обкладинки залежить виключно від таланту дизайнера та уподобань видавця. Оскільки ціни на інтелектуальну власність в нашій країні не фіксовані, а договірні.

Вартість оформлення книжки входить до загальної вартості поліграфічних послуг та друку книги, окремої статті витрат немає [15].

Дизайнери говорять про майбутній розквіт арт-буків, тобто книжок, які робляться дуже малим накладом та мають ексклюзивну концепцію. Їх роблять переважно молоді випускники з відповідних спеціальностей, які прагнуть продовжувати творчі пошуки.

Вимог до книжкової обкладинки є дуже багато. Вони побудовані на простій логіці. Перш за все, обкладинка призначена для якамога довшого збереження паперового блоку, книжки в цілості. Отже головне -- зносостійкість, все інше -- похідне, пов'язане із прагненням людини до прекрасного, і прагненням людини до грошей. А тобто: від обкладинки вимагається зовнішня естетика, приємність для ока, приємність на дотик (навіть більш важливо, оскільки дивимось ми на обкладинку вдома секунду, а торкаємось годинами і днями). Прагнення людини до грошей є протилежним рушієм у питанні вигляду обкладинки -- бо тут стоять вимоги якомога нижчої ціни (матеріали, плата за оформлення художнику), а також привернення уваги, помітності в магазині.

Маємо протиріччя: книжка має бути помітною в магазині, й водночас приємною на вигляд і дотик, та гармонувати на книжковій полиці вдома із своїми сусідками, а також інтер'єром. Вирішення цього протиріччя було винайдено ще до нашого народження -- тканинні та шкіряні палітурки і суперобкладинка [16]. Хоча цей метод давно забутий, але в наш час буде новинкою, на яку зверне увагу читач.

На противагу сучасним комп'ютерно-зробленим картонним обкладинкам вони виглядала б досить цікаво, незвично і виграшно.

За умови того, що сучасні обкладинки в більшості випадків бажають кращого, та через більшу прискіпливість та перебірливість читача, здивувати його, задовольнити, стає все складніше. Читач хоче чогось нового, незвичного, креативного. І видавці мусять пристосовуватися.

Це спонукало виникненню антибуків -- це фальшиві обкладинки зі смішними написами, які надягають на улюблену книгу і перетворюють щоранку читання в автобусі, в метро у провокацію і розіграш [20].

Це спеціальні книжкові обкладинки, призначені для того, щоб шокувати людей. Наприклад, розіграти друга, вдягнувшись подарункову книгу в подібну обкладинку. Ви можете читати будь-яку книгу -- квантову фізику, -- а обкладинку мати, наприклад, «Качаємо біцепс за допомогою степлера», розігравши когось піднімається настрій у вас і в оточуючих (Дивитись Додаток 9).

Нових винаходом видавців стала домога в оформлені модельєрами.

Художниця І. Жичук представила три унікальні обкладинки до творів «Отелло» Шекспіра, «Анна Кареніна» Толстого та «Маленький принц» Сент-Екзюпері. До обкладинок Ірина пошила три авторські сукні, що об'єднувались спільною концепцією -- котами, які на одному платті «душили» модель, на іншому - «лежали» під потягом, а на третьому -- просто спали на подушці.

Сергій Данчинов презентував дві обкладинки на книги Ф. Кафки «Перевтілення» -- у вигляді скульптури таргана, та О. Уайльда «Портрет Доріана Грея» -- у вигляді розбитої картини [23].

Видавці у своєму прагнені зацікавити читача інколи перевершуть самі себе. Так в Аргентині існує книга, що може змусити читати людей, які звикли надовго відкладати цей процес. Видавничий дім «Eterna Cadencia» представив оригінальну концепцію книги з цікавим форматом, що має назву «Книга, яка не може чекати». Її секрет у тому, що вона надрукована чорнилом, яке зникає через 2 місяці після того, як ви вперше відкрили книгу.

Видання запаковане в пластикову обгортку. Як тільки читач знімає її та відкриває книгу, спеціальне чорнило починає зникати через реакцію на сонячне світло та повітря. Через 60 днів читачам нічого не залишається, окрім можливості дивитися на обгортку і порожні сторінки [19].

Отже, обкладинка -- це «обличчя» видання, за яким ми складаємо певне враження, нам вона може сподобатися, а можемо пройти неї повз. Вона викликає певні емоції, асоцації. У оформленні обкладинки важливе все -- колір, шрифт, використання фігур, місце знаходження, розмір шрифта, фігури, малюнка. Одним із головним методом зацікавленя є креатив. Незвичне завжди зацікавлює і приваблює.

Як висновок, у сучасних обкладинках можна знайти багато помилок в оформленні. Це пов'язано, в більшості випадків з бажанням видавців зекономити, адже хорошим дизайнерам і складні професійні роботи потрібно добре оплачувати, що часто не бажають робити власники видавництв.

2.2 Сучасні тенденції у оформлені обкладинки

Обкладинка -- це один із головних аспектів оформлення книги, що впливає на покупця. Гарна обкладинка привертає увагу, робить вміст книги ціннішим, автора популярнішим (за умови вдалої обкладинки). Проаналізувавши сучасні обкладинки, ми виявили кілька тенденцій у їх оформленні.

Цікавою тенденцію в оформленні обкладинок є поширене використання червоного кольору. Червоний колір зустрічається як основний колір видання у контрасті з білим (білим зазвичай оформлено шрифт). Існує велика кількість прикладів, відомих видань таких як: Л. Дашвар «Село не люди», Л. Дашвар «Молоко з кров'ю», Дж. К. Роулінг «Несподівана Вакансія», П. Коельйо «Рукопис знайдений а Акрі», І. Роздобудько «12 або виховання жінки в умовах, не придатної до життя» і багато інших (Дивитись Додаток 10).

Червоний колір використовується з різною тональністю і неодмінною особливістю є використання для контрасту шрифт білого кольору. Також зустрічається використання шрифту чорного та золотавого кольорів. На наш погляд, більш ефектним виглядає поєднання білого та червоного.

Всі вище названі книги -- новинки на книговидавничому ринку, тому можна назвати поширене використання червого кольору в оформленні художньої літератури -- сучасною тенденцією оформлення обкладинки.

Необхідно зауважити, також часте використання червоного кольору у шрифтовому оформленні видання. Досить поширеним є надрукування імені та прізвища автора в червоних тонах. Це обкладинки таких видань як: В. Шкляр «Залишенець», Л. Дашвар «Битіє Макар», Х. Муракамі «Погоня за вівцею», В. Сорокін «Цукровий Кремль», А. Чапай «В пошуках України» і багато інших. Також можна відмітити цю тенденцію в одного молодого українського автора, М. Кідрука, в творах: «Бот», «Любов і піраньї», «Подорож на пуп землі» (Дивитись Додаток 11).

Червоний колір привертає увагу, його помітно буде в магазині, використовується він в цьому випадку задля привернення уваги до особи автора, адже яскравий, насичений червоний, впадає в очі [24].

Використання червонного кольру спостерігається і у назвах видань:

З. Луценко «Необдуманна Міловиця», С. Ушкалов «Жесть», Ю. Андрухович «12 обручів», М. Матіос «Щоденник страченої», Л. Дереш «Голова Якова», І. Роздобудько «Якби» та інші (Дивитись Додато 12).

Отже, червоний колір у сучасному оформленні обкладинки став своєрідним брендом, очевидно використовується задля привернення уваги читача до книги. Але потрібно завжди пам'ятати, що є виграшні комбінації поєдняння кольорів, а є ні. Не завжди червоний колір може виглядати естетично і цікаво у поєднанні з іншими кольорами. Як приклад обкладинка Н. Сняданко «Гербарій Коханців» -- ідея обкладинки -- це жіноче і чоловіче начало, що переходять одне в одне. Всю композицію псує назва твору виконана червоним кольром. Правильним вирішенням є використання білого кольору на чорному, для контрасту написанного ім'я автора чорним на білому (Дивитись Додаток 13).

Не викликає сумнівів і тенденція використання геометричних фігур у композиції обкладинки. Часте використання оформлювачами квадрата та круга доводить це твердження. Варто розглянути як приклад такі обкладинки: М. Матіос «Вибране», С. Кінг «Чаклун та сфера. Темна вежа ІV», О.Слоньовська «Дівчинка на кулі», О. Памук «Стамбул: спогади і місто», М. Дочинець «Руки і душа» та інші (Дивитись Додаток 14)

Геометричні мотиви являють собою правильні геометричні елементи: відрізки прямої або вигнутої ліній, трикутники, квадрати, прямокутники, ромби, багатокутники, кола, овали, спіралі, і інше [14; 480 с.].

На поданих обкладинках в основі лежить фігура: квадрат або круг, що являються основними елементами, головною ідеєю.

Цікавим і правильним використанням фігури можна назвати обкладинку С. Кінга та О. Слоньвської, цілковим не смаком використання фігури -- обкладинки М. Дочинця та Ю. Винниченка

Важливим у оформленні обкладинок є вибір шрифту. Але інколи у пошуку оригінальності, дизайнери забувають про елементарне -- читабельність шрифту [6 ; 328 с.].

Оригінальним вирішенням можна навести роботу «А-ба-би-га-ла-ма-ги» -- «Коханець» М. Дюрас. Цікава ідея шрифтів, їх участь у композиції бездогана. Використано латинізований шрифт -- літера «k» у слові «коханець». Це нова, креативна ідея, яка поки що не має аналогів (Дивитись Додаток 15).

Шрифтові рішення іншої книги «А-ба-би-га-ла-ма-ги», «Вільям Шекспір. Гамлет, принц данський» Ю. Андруховича викликають певний подив. Заглавна «Ш» в імені автора читається як «W». Назва з шести літер, розбита на два рядки -- хід оригінальний, а не виправданий [10].

Поєднання псевдорукописного курсиву зі строгим шрифтом римського типу, не сприяє стилістичній єдності у виданні О. Токарчук «Останні історії» видавництво «Смолоскип». Ім'я автора, хоч і винесене на плашку, просто губиться, зовсім не виправданим є розбиття назви на два рядки та нерівномірне форматування назви й імені автора (Дивитись Додаток 16).

Оригінальне рішення вибору шрифту у виданні «Скаутинг для хлопців» Лорда Бейдена Павео оф Гілвена, видавництво «Кашалот». Ім'я автора виконане у вигляді його власного автографа. Виконане графічно, але малочитабельне, натомість дуже ефектне (Дивитись Додаток 5).

...