Жанри на телебаченні

Журналістика як явище і як професія, її зміст та структурні елементи: інформаційна, аналітична та документально-художня. Типи жанри: публіцистика, документальні програми, трансляції або звіти про засідання вищого законодавчого органу. Вимоги до них.

Рубрика Журналистика, издательское дело и СМИ
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 11.03.2015
Размер файла 19,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

З глави про роботу над сценарієм - літературною основою екранного твору - ми знаємо, що будь-який зміст укладається в якісь форми. Філософи категорію форми трактують як вираження внутрішнього зв'язку і способу організації, взаємодію елементів і процесів, як між собою, так і з зовнішніми умовами. Саме з цих позицій ми розглянемо тепер ряд найбільш формалізованих ознак журналістської творчості в телебаченні.

Журналістика як явище і як професія поділяється на інформаційну, аналітичну та документально-художню. Це три способу освоєння життєвого матеріалу, які проявляються в трьох групах жанрів. Поза системи жанрів наша професія не існує. Серйозне уявлення про жанрах - свідоцтво професійної кваліфікації журналіста.

Жанр справедливо називають пам'яттю культури. У чому причина збереження старої форми у новому явище? Чому перші автомобілі були схожі на кінні екіпажі, а електричні люстри - на люстри свічкові? Ймовірно, причина полягає в спільності функцій - автомобіль так само служить перевезенні людей, як і кінний екіпаж, а люстра - освітленню, незалежно від джерела світла. Значення функції не менш істотно і в духовному житті. Телебачення, що виникло як електронний спосіб поширення звукозорових образів реального світу на відстань і що стало новим засобом масового спілкування, сприйняло функції, методи і форми творчості своїх попередників - печатки і радіомовлення, значно збагативши їх з часом.

Журналістика, як уже зазначалося, не лише творчість (часто не стільки), а й сфера політичної діяльності. Пряма, але частіше прихована політична детермінованість обумовлена??інтересами реальних власників ЗМІ, будь то газета, журнал, радіо і телестудія. Ними можуть бути і держава, і партія, фінансова група або навіть окрема особистість. Проявляється така залежність у програмній політиці, в перспективному і поточному плануванні, у верстці реальної щоденної програми. Але програма - це якась цілісна змістовна форма, яка як мозаїчне панно складається з окремих, і також цілісних, фрагментів. Кожен з них виконує свою функцію, кожен наділений певними ознаками і якостями. Тобто, інакше кажучи, належить до того чи іншого жанру.

Теоретичні підстави для визначення жанру, його ознак слід шукати в мистецтвознавстві та літературознавстві, звідки поняття «жанр? прийшло в теорію журналістики. Домовимося, що під жанром ми розумітимемо історично визначився тип відображення реальної дійсності, що володіє рядом відносно стійких ознак.

В основу жанрового розподілу покладена не тільки вже згадувана нами міра типізації. Тут враховується також спосіб відображення реальної дійсності, функціональні особливості тих чи інших передач, їх частин, тематичне своєрідність, технічні умови створення телетвори.

Таким чином, все розмаїття телевізійної продукції можна класифікувати по ряду формальних ознак. Це дозволяє виділити певну кількість жанрів, що важливо не стільки для теоретичного осмислення проблем телевізійної журналістики, скільки для практичної діяльності телевізійних журналістів. Адже в адекватному розумінні жанрової природи закладені можливості і найбільш повної реалізації майстерності, і виконання редакційного завдання.

Сама теорія жанрів, що відрізняється надзвичайною складністю, багатоаспектністю, знаходиться в постійному процесі розвитку, видозмінюючись разом з живою і мінливою практикою. Становлення і розвиток, виникнення нових і відмирання старих жанрів - процес історично неминучий. Практика нашого телебачення переконує в неспроможності раз і назавжди даної, застиглої жанрової схеми. У нас на очах з'являються форми, яким не відшукати аналогій не тільки в газетах або радіо, але і в телебаченні минулих років. Дифузія жанрів характерна для публіцистики в цілому, але особливо очевидна саме в телевізійній публіцистиці - в силу не стільки новизни телебачення як роду журналістики, скільки завдяки величезному багатству мови - рухомих зорових образів, супроводжуваних звуком. На стику жанрів, на їх зламі підчас точніше відображаються складні життєві відносини, драматичні колізії нашого часу.

Телебачення розвивалося, йдучи по шляху освоєння традиційних жанрів. Потім - їх заломлення згідно своєї зображально-виразної природі, а також особливостям відносин з телевізійною аудиторією. Тому в ТВ-програмі стали в рівній мірі звичними як репортажі або інтерв'ю, так і екранні ігри, конкурси чи ток-шоу (також модифікація жанру інтерв'ю).

Але наскільки б складною не була конструкція телевізійної передачі, в її підставі завжди можна виявити стійкі жанрові ознаки.

До інформаційних жанрів відносять оперативні усні повідомлення, відеосюжети, короткі інтерв'ю та репортажі; до аналітичних - те, що в практиці часто називають «передача». Тут можна виділити відеокорреспонденцію, бесіду, коментар, огляд, дискусію, прес-конференцію, ток-шоу. Художня документалістика включає в себе замальовки, нариси, есе, фейлетони, памфлети.

Жанр - категорія історична. Причому історизм тут проявляється не тільки у відборі та закріпленні його якостей (стійких ознак). Системи жанрів - і це відноситься саме до журналістики - можуть служити своєрідним індикатором епохи. Так, помічено, що під час обмеження інформаційних свобод переважають жанри аналітичні, оціночні, повчальні. І навпаки, інформаційна насиченість, панування репортажу демонструють пору свободи слова.

Публіцистика (від лат. Publicus - суспільний, народний) - рід творів, присвячених актуальним проблемам і подіям поточного життя; відіграє важливу роль, впливаючи на діяльність соціальних інститутів, служачи засобом суспільного виховання, способом організації та передачі соціальної інформації. Публіцистика існує в різних формах: словесної (письмової та усної), графічно-зображувальної (плакат, карикатура), фото-і кінемато (відео) графічної (документальне кіно і телебачення), театрально-драматичної та ін Основоположні ознаки тут - актуальність тематики та масштаб осмислення конкретних проблем і подій навколишнього світу.

Виникнення різних творчих підрозділів, що займаються телевізійної публіцистикою (суспільно-політичних, художніх, науково-просвітницьких студій, об'єднань, редакцій) безпосередньо залежить від суспільних функцій, виконуваних домашнім екраном, ступеня осмислення цих функцій, соціально - політичних завдань, висунутих часом, запитів, потреб, інтересів всієї аудиторії і різних демографічних і соціальних груп, що входять в неї.

Говорячи про особливості журналістської роботи на телебаченні, ще раз нагадаємо загальновідоме положення, що характеризує суть цієї професії, єдину для всіх каналів масової інформації. Журналістика - це сплав суспільно-політичної діяльності та творчості, який передбачає необхідний рівень професійної майстерності. Перше безпосередньо впливає на зміст журналістських повідомлень, вибір проблем і конкретної тематики, а також на розуміння соціальної значущості інформації. Друге впливає на форму, в яку наділяється зміст, на вибір жанру і необхідних зображально-виражальних засобів.

Поняттям «документальні програми», прийнятим на телебаченні як синонім журналістики, нерідко об'єднують інформаційні та художньо-публіцистичні передачі. Але все ж більше виправдано поділ журналістики на інформацію (об'єкт якої - одиничний факт, конкретну подію, а метод - по перевазі констатація совершившегося) і публіцистику (об'єкт якої - група причинно пов'язаних фактів, тенденції в житті суспільства, а метод - дослідження, аналіз, авторська оцінка). Це розділення склалося історично. Інформація покликана відповідати на питання: що? коли? де? А публіцистика, розкриваються причинно-наслідкові зв'язки між явищами, що дає їм соціально-політичну оцінку, відповідає на питання: як? чому? з якою метою? Значить, в першому випадку факт, подія - не тільки об'єкт, а й мета, у другому - факти стають ще й засобом обгрунтування позиції журналіста, аргументами у ланцюзі вибудовується ним доказів. Принцип «відділення фактів від думок» виходить з того, що інформація (факти), - це об'єктивна картина життя, і кожен вільний сам судити про те, що відбувається.

Трансляції або звіти про засідання вищого законодавчого органу, коментарі про тих чи інших урядових рішеннях, бесіди з відомими громадськими діячами, журналістські розслідування невирішених проблем суспільного життя, «круглі столи» фахівців, прес-конференції лідерів зарубіжних країн, які прибули з офіційними візитами, - все це телевізійна публіцистика.

Щотижневі аналітичні програми і шляхові нариси, зняті в екзотичній країні, добірка відеоповідомлень, отриманих по каналах супутникового зв'язку, і бесіда з західним бізнесменом, що інвестують свої капітали в розвиток нашої економіки, - це публіцистика, створена тележурналістами.

Коментар на економічні теми, хроніка польових робіт, біржові новини, телевізійний портрет робітника або фермера, розповідь про благодійну діяльність вітчизняного бізнесмена, бесіда юриста, толкующего нове законодавство, - це телевізійна публіцистика.

Виступ відомого письменника на актуальну тему, репортаж зі знімального майданчика кіностудії, замальовка про гастролі талановитого музиканта, повідомлення про вернісажі молодих художників - все це також телепублицистике.

До публіцистичним програмам ми можемо віднести передачі для підлітків типу «До шістнадцяти і старші», «Погляд», що здобув особливу популярність в кінці 80-х років, а також програми «Як це було»,» Стара квартира»,» Ми»,» Процес»,» Глас народу» та ін

Як бачимо, головним, визначальним ознакою публіцистичності тут служить зверненість відразу до безлічі людей (публічність). Але всі ці передачі неоднакові за формою і за методами їх створення, за особливостями журналістської роботи. Інакше кажучи, вони виконані в різних жанрах.

У загальній теорії журналістики проблема поділу публіцистичних повідомлень на жанри розглядається, по-перше, по своєрідності предмета (об'єкта) пізнання, відображення, по-друге по пізнавально-виховним завданням, по-третє, за широтою висвітлення дійсності, тобто за масштабом висновків і узагальнень; нарешті, по-четверте, за своїми виразно-образотворчим засобам.

Зрозуміло, визначення жанру телевізійного твору відбувається не по одному якоюсь ознакою, але по всій їх сукупності. Інакше кажучи, жанрова приналежність залежить від усіх чотирьох ознак. При цьому слід пам'ятати, що для журналістських жанрів (інформаційних, аналітичних та художніх) неодмінна, самоочевидне умова існування завжди, у всіх без винятку випадках - документальність, невигадані, фактичність матеріалу. Саме з визначення жанру як типу відображення дійсності випливає необхідність розглядати його у відповідності з об'єктивними процесами та явищами, які лежать в основі відображення.

Говорячи про систему жанрів, ми розрізняємо три основних принципи підходу до зображення реальності, закріплених відповідно в композиційної організації телематеріалов.

По-перше, група жанрів, що виражають прагнення до простої фіксації реальності. Тут автор йде за конкретною подією, явищем. Композиція таких матеріалів, їх організація диктуються самим ладом відбувається події. Це відноситься до інформаційних жанрів.

По-друге, тип повідомлень, в яких автор аналізує реальні факти, явища відповідно до своєї творчої завданням. При цьому композиція повідомлення залежить не від фабули події, але від задуму автора. Це жанри аналітичної публіцистики.

Нарешті, по-третє, повідомлення, композиція яких залежить від образної системи, запропонованої автором. При збереженні документальності матеріалу автор користується засобами художньої виразності аж до акторської гри. Такі повідомлення відносяться до жанрів художньої публіцистики. Визначальним тут є наявність образу, а повідомлення та аналіз фактів мають другорядне значення. Можна сказати, що нарис, есе, замальовка є результат художньої організації фактичного матеріалу, тоді як аналітичні жанри (коментар, огляд, кореспонденція) не претендують на образність, обмежуючись аналізом фактів, подій, явищ. Функція художньої публіцистики - у розкритті типового, загального через індивідуальне, окреме. Досягаючи повноти узагальнення, виявляючи характерне, художня публіцистика використовує образне відображення реальності, причому образ цей створюється з невигаданих, фактичного матеріалу.

У журналістській практиці на вибір жанру нерідко впливає не тільки характер зображуваного об'єкта, а й місце майбутнього матеріалу в ефірі, в рамках сформованої рубрики, тобто реальна виробнича задача. Два журналіста можуть бути спрямовані на один і той же об'єкт - на завод, в універмаг або порт, на випробування нового літака або вагона метро. Проте один з них робить «сюжет» для інформаційної програми з заданим хронометражем в 50 секунд, а інший - 30-хвилинний нарис. Зрозуміло, що вихідна спрямованість роботи, сам характер журналістського пошуку у цих двох колег будуть різні. Відображати життя, констатуючи факти, не так вже й складно; куди важче відбирати серед них такі, за якими стоїть явище. Але тим і відрізняється публіцист від інформатора, що вміє бачити типове, в будь-якій темі знайти загальнолюдське, соціальне, хвилююче всіх і кожного. Тільки той може вважати себе професійним журналістом, хто опанував прийомами, методикою публіцистичної творчості. Сама ж публіцистика настільки різнолика і багатогранна, що всередині неї знайдеться поле діяльності для будь-яких журналістських пристрастей, інтересів та індивідуальних особливостей роботи.

журналістика публіцистика документальний телебачення

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Журналістика як професія справедливих, наполегливих, відчайдушних людей, які прагнуть змінити світ на краще. Особливості професії журналіста, її переваги та недоліки. Роль журналістів в сучасному житті. Труднощі спеціальності, професійні обов'язки.

    презентация [846,1 K], добавлен 05.12.2016

  • Журналістика - наука, яка має свої закони, прагне до класифікації матеріалу, який вивчає. Поняття жанрів в теорії журналістики. Метод відображення дійсності. Три групи жанрів: інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні. Визначення функцій жанру.

    контрольная работа [30,0 K], добавлен 09.02.2009

  • Формування набору характеристик публіцистичних текстів. Аналітичний звіт, кореспонденція, інтерв'ю. Анкетування. Визначення функцій жанру. Публікації, виконані в жанрі листа. Концепції видання. Різні жанри журналістських та літературних творів.

    контрольная работа [30,1 K], добавлен 09.02.2009

  • Зміст поняття "новина". Критерії якості новинних матеріалів. Жанри газетних публікацій. Предмет репортажу, звіту, замітки. Інформаційна політика періодичного видання. Редакторський аналіз газети "Голос України". Граматичні та пунктуаційні помилки.

    курсовая работа [39,9 K], добавлен 22.11.2016

  • Жанри новинної журналістики. Типи інформаційного змісту замітки. Замітка в районній пресі: основні жанрові форми. Проблеми композиційної адекватності інформаційної замітки. Типові помилки журналістів районних газет у побудові інформаційної замітки.

    курсовая работа [3,7 M], добавлен 09.01.2014

  • Поняття, передумови та наслідки створення телебачення. Поява дитячих програм на українському телебаченні. Порівняльний аналіз дитячих програм на українському телебаченні. Позитивні та негативні риси. Відповідальність на дитячому та юнацькому телебаченні.

    курсовая работа [63,2 K], добавлен 08.06.2015

  • Роль телебачення у висвітленні надзвичайних подій, терактів та катастроф. Дослідження "екстремальної" журналістики на телебаченні. Головний аналіз безпеки журналістів під час роботи у "гарячих точках". Характеристика телевізійних сюжетів про катастрофи.

    дипломная работа [134,0 K], добавлен 18.01.2018

  • Молодіжна журналістика як медійне явище. Сучасні тенденції розвитку регіональних ЗМІ. Студентські редакції в Україні. Тематика дитячих шкільних газет. Контент-аналіз кіровоградського літературно-мистецького журналу "шTOPOR". Авторська концепція видання.

    научная работа [224,7 K], добавлен 08.07.2014

  • Зародження і розвиток журналістики в Європі та Україні. Становище журналістики в тоталітарному суспільстві. Журналістика в демократичному суспільстві як засіб виховання та розвитку особистості. Функціонування ЗМІ в сучасному демократичному суспільстві.

    курсовая работа [52,0 K], добавлен 02.01.2013

  • Традиційна класифікація інформаційних жанрів. Система жанроутворення в сучасній пресі. Поняття про коментар, його призначення, жанрові особливості. Колонка як оперативний відгук на подію. Особливість журналіста як жанро-твірна ознака колумністики.

    реферат [29,7 K], добавлен 11.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.