Типологія оправ навчальних видань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Введення

Охарактеризувати основне функціональне призначення оправ навчальних видань з фаху «Видавнича справа та редагування»

Виявити типологію оправ навчальних видань з фаху

Об'єктом дослідження є навчальні видання: М. Тимошик Книга для автора, редактора, видавця. Практичний посібник. - Київ: Наша культура і наука, 2006. - 560 с. оправа видавничий палітурок

З. Партико Загальне редагування. Навчальний посібник. -- Л.: ВФ Афіша, 2006. -- 416 с., табл. 9, рис. 47, додатків 16.

Навчально-методичний посібник - В. Сава Основи техніки творення книги. Навчально-методичний посібник. -- Львів: Каменяр, 2000. -- 136 с.

Предметом дослідження є специфіка типологій навчальних видань з фаху «Видавнича справа та редагування»

Методи дослідження: аналіз, системний аналіз, синтез, аналогія, узагальнення були використані при визначенні теоретичних засад поняття «палітурка книжкових видань»; індукція, дедукція, порівняння при визначенні функціональної типології аналізованих видань.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що вона однією з перших подає теоретично-описове дослідження типології оправ навчальних видань із фаху «Видавнича справа та редагування».

Головною проблемою є визначення ефективності використання різних палітурок для оформлення навчальної книги. У роботі вперше подається ґрунтовний опис палітурок навчальних видань, спираючись на їх формат, дизайнерське оформлення, функціональне призначення, технічне виконання згідно із загальноприйнятими стандартами.

Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані поліграфістами, видавцями та редакторами у їх практичній діяльності; студентами спеціальності «Видавнича справа та редагування» при написанні рефератів, курсових та дипломних робіт; при підготовці до практичних занять з дисциплін «Основи книговидання» та «Книжкові видання»

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 25 сторінок. Список джерел складає 26 найменувань.



1. Палітурки книжкових видань. Теорія питання

Обкладинка, в традиційному розумінні цього слова, - це паперове покриття книжкового блоку (тобто комплекту скріплених між собою аркушів книги). Будова такої обкладинки нескладна - вона являє собою аркуш паперу, який охоплює книжковий блок спереду, ззаду і з боку корінця. Ті частини обкладинки, які прикривають блок спереду і ззаду, називаються її сторонками, а та частина її, яка відповідає корінцю блоку і скріплена з ним, - корінцем обкладинки.

Найважливіші зовнішні елементи книги - обкладинка і палітурка - мають подвійне призначення. По-перше, вони скріплюють аркуші книги, захищають їх від пошкодження і бруду і тим самим роблять її досить міцною. По-друге, вони дають читачеві первісну загальну інформацію про книгу. У цьому відношенні у зовнішніх елементів книги багато спільного з титульною сторінкою, але між ними є і суттєва різниця. Ми бачимо зовнішні елементи книги не тільки, коли починаємо її читати, а й коли розглядаємо вітрини книгарні або бібліотеки. Від нашого першого враження часто залежить, чи захочемо ми докладніше познайомитися з книгою. Таким чином, зовнішні елементи книги виконують не тільки інформаційну, але й рекламно - пропагандистську функцію. Тому їх оформлення має не тільки відповідати виду і цільовим призначенням видання, але і привертати увагу читача, викликати в нього інтерес до книги, бажання прочитати або купити її.

Випуск видання в обкладинці набагато простіше і може бути здійснений набагато швидше, ніж у палітурці. Крім того, обкладинка дешевше палітурки. Тому випуск видань в обкладинці розширюється. У паперовій обкладинці випускаються, головним чином, видання, розраховані на короткий або середній термін користування, на користування від випадку до випадку, а також багато видань невеликого обсягу (при випуску у палітурці їх ціна значно збільшилася б).

У обкладинці з міцніших матеріалів випускаються і видання більшого обсягу, призначені для тривалого користування.

Палітурка міцніше обкладинки, але міцність різних його типів знову-таки залежить від матеріалу та особливостей конструкції. Палітурка, або палітурна кришка, має більш складну конструкцію, ніж обкладинка. Зазвичай кришка складається з декількох деталей: двох сторін, корінця, зовнішнього матеріалу для обклеювання сторонок (або всієї кришки ) і відстави - смужки щільного паперу або тонкого картону, яка наклеюється на корінець кришки з оборотної сторони (вона збільшує міцність і пружність корінця); палітурна кришка може бути й цілісною, тобто складатися з однієї деталі, але такі кришки мають лише дуже обмежене застосування. [7, 165]

Аналізуючи думки С. Добкина щодо порівняння обкладинок і палітурок ми можемо зробити висновок, що використання обкладинок у виданнях, які мають невеликий обсяг та обмежений термін використання є більш доцільним, зважаючи на їх ціну та конкретну інформаційну ємність.

Три чверті інформації людина сприймає візуально. Книжка як артефакт мала би підтверджувати цю закономірність.

Йдеться насамперед про оправу та оформлення книжки взагалі. Саме вони часто-густо стають причиною покупки. Або відмови від покупки.

Також треба правильно оцінювати важливість оформлення книги для видавців.

Олександр Красовицький («Фоліо») стверджує, що успіх книжки залежить насамперед від дизайнерів: «Продається назва й обкладинка, а не зміст книжки. Якщо не йдеться про автора-бренд, то успіх книжки залежить від дизайнера, тобто від точної постановки задачі та контролю за виконанням». [15]

Думку продовжує Світлана Скляр («Клуб сімейного дозвілля»), зазначаючи, що обкладинка - це така сама упаковка, як і для будь-якого іншого товару. Вона має значення і для зберігання того, що всередині, і для пояснення того, що всередині, а також для його просування, реклами. Тобто обкладинка має привертати увагу, приваблювати, спонукати взяти книжку в руки - і купити.[15]

Олена Бойко («Либідь») не відділяє форму від змісту і зауважує, що вона не розглядає обкладинку окремо від художнього оформлення книги. Має бути цілісний задум створення конструкції книги, тоді стане зрозумілим, що виніс художник на обкладинку.[15]

Очевидно, розуміння функцій обкладинки є. Але достатньо зайти в книгарню, щоб переконатись - реальність зовсім не схожа на ідеал.

До найпоширеніших проблем я би віднесла нечитабельні шрифти, «сліпий» друк, неякісні палітурки, що розпадаються при першому ж читанні, скачані з Інтернету впізнавані картинки на обкладинці, а то й відвертий плагіат.

Деякі видані в Україні книжки просто не хочеться брати в руки. Важливо дізнатись про причини такої тенденції.

Світлана Скляр наголошує на небажанні розвиватися та робити потрібні інвестиції: «В українського книговидання великі проблеми з обкладинками через відсутність професійної підготовки та перепідготовки дизайнерів, кваліфікованих фахівців, бажання вивчати закордонний досвід й адаптувати його на українському ґрунті, та й готовність видавців вкладати гроші в розвиток своїх дизайнерів». Крім того, Скляр говорить про локальні особливості смаку вітчизняних читачів: «Читача треба виховувати, прищеплювати гарний смак, не думати, що «і так з'їдять» - у сіро-бляклій обкладинці. Хоча не завжди чудова європейська обкладинка припаде до душі українському читачеві; у нас своє - «слов'янське» око».[15]

Цю ж думку висловив і Олександр Красовицький, стверджуючи, що сучасні українські обкладинки характеризуються архаїчністю. Але це традиція ринку - її потрібно дотримуватися, якщо хочеш продати книжку.[15]

Олена Мовчан («Грані-Т») вважає, що не існує універсальних рецептів, оскільки «те, що підходить одним видавцям, категорично неприйнятне для інших. Практика показує, що «нові» фактори, на які слід звернути увагу, виринають найбільше в тих видавництв, які професійно зростають та вдосконалюються».[15]

Дизайнери також висловлюють свою думку з цього приводу. Опитані «Українською правдою. Життя" дизайнери переважно не задоволені українськими обкладинками. Хоча вони хвалять обкладинки видавництв «А-ба-ба-га-ла-ма-га» і «Аграфка». Також говорять про цікаві шрифти від українських дизайнерів і популярність ексклюзивних українських арт-буків.

Дизайнер Дмитро Растворцев звертає увагу на потребу більш цілісного підходу до оформлення книжки і зазначає, що у видавництвах перевага віддається яскравій обкладинці, «щоб краще продавалось». Іншим вони мало опікуються. Але ж це «інше» і є головним. «В підсумку книжка виглядає, як пустушка: зовні блищить, переливається кольорами і конгревом, а всередині контент подано, як "сумне лайно». [15]

Організатор фестивалю каліграфії «Рутенія» Юрій Антонов говорить про двосторонню проблему з дизайном, наголошуючи на тому, що є гарні роботи, є «проходняк» і є погані роботи. З одного боку, справа у дизайнерах, графіках, художниках, з іншого - у замовниках, споживачах.

Корінь зла Антонов бачить у відсутності індивідуальності: «Ми дуже боїмося чогось нового. Маємо безлику, безстатеву, але гарненьку чи схожу на гарненьку продукцію втордизайну. Ми копіюємо європейську, американську картинку та прагнемо в кращому випадку досягти технічної подібності».[15]

Автор і оформлювач рукописного журналу «Коза» Богдан Поліщук не задоволений якістю оформлення українських книжок і зауважує, що сьогодні в Україні гарно оформлена книга - це переважно дитяча книга. Книги всіх інших напрямків переважно позбавлені такої розкоші. Художник вважає причиною бажання видавців зекономити: «Це пов'язано перш за все з економією видавництв на художнику як такому. Нерідко дизайнери які працюють над виданнями, використовують для оформлення обкладинки якісь класичні твори або колажі із них, що, зрозуміло, не вимагає гонорарів і додаткової роботи».[15]

Головний редактор проекту «Читомо» Оксана Хмельовська уважно стежить за культурою українських видань. Вона не задоволена якістю представленого продукту та оплатою праці дизайнерів, наголошуючи на тому, що хороших прикладів так мізерно мало на українському книжковому ринку! І все тільки тому, що видавництва не хочуть залучати до книготворення хороших художників, бо їм треба платити: «А хороші художники краще підвищуватимуть культуру закордонних видань, ніж за такі гроші робити вартісні речі в нас».[15]

Світлана Скляр вважає, що хороша обкладинка не завжди дорога, обкладинка - то колективна творчість, коли є прообраз, куплено фото у фотобанку, надано ліцензійні шрифти, вибрано кольори - чи може така обкладинка коштувати дорого? Водночас вона говорить і про дорожчі варіанти (переробити): «Обкладинка, для якої замовляється фотосесія з обраною моделлю, створюються малюнки у 3D або пропонуються 2-3 абсолютні різні за концепцією варіанти - звісно, така обкладинка коштуватиме в кілька разів дорожче». [15]

Олена Бойко говорить, що оплата залежить від багатьох факторів: «Ціна обкладинки залежить виключно від таланту дизайнера та уподобань видавця. Оскільки ціни на інтелектуальну власність в нашій країні не фіксовані, а договірні, то відповісти на питання скільки готові платити не бачачи за що - я не наважусь». [15]

Цю думку продовжує Олена Мовчан, зауважуючи, що вартість оформлення книжки входить до загальної вартості поліграфічних послуг та друку книги, окремої статті витрат немає: «Ми замовляємо художникові комплект ілюстрацій до книги цілісно, оплачуємо роботу також цілісно - залежно від кількості ілюстрацій, якості (чи то колір, чи графіка), фізичного формату». Конкретні цифри називає Олександр Красовицький: «Розцінки видавництв - від 300 до 800 гривень за обкладинку».[15]

Дизайнери говорять про майбутній розквіт арт-буків, тобто книжок, які робляться дуже малим накладом та мають ексклюзивну концепцію. Їх роблять переважно молоді випускники з відповідних спеціальностей, які прагнуть продовжувати творчі пошуки. [15]

У науковій і нормативній літературі спостерігаємо наступні визначення аналізованого нами елементу книжкового блоку.

4.5 палітурка - зовнішнє покриття виробу, що з'єднується з блоком за допомогою двох форзаців і корінцевого матеріалу чи без нього (ДСТУ 2068) [5]

Оправа - важлива складова книги, виготовлена зі спеціальних матеріалів, яка скріплюється з книжковим блоком. На відміну від обкладинки, що з матеріальної точки зору відзначається дешевизною, оперативністю виготовлення і простотою, оправа є складнішою і дорожчою конструкцією. Складається вона із картону або штучних чи дерев'яних пластин, обтягнутих із зовнішнього боку надійним гнучким покриттям - тканиною, шкірою, синтетичним матеріалом (бумвінілом, лідерином), рідше - папером. В останньому випадку продовжити життя книзі покликана плівка, яка накладається на покритий папером картон. [17,152]

Палітурка - тверда оправа, що захищає книжковий блок від пошкоджень. Найпрестижніше виконування дорогих високохудожніх видань (книжок з мистецтва, окремих наук, деяких видів літератури): палітурки виготовляють із тканини або навіть ременю (вичиненої шкіри), оформлюють аплікаціями, тисненням, голограмами, зрізи фарбують або позолочують. [20,69]

Аналізуючи ці визначення ми можемо сказати, що М. Тимошик більш точно та ґрунтовно розкриває поняття «оправа», роблячи акценти на негативних та позитивних сторонах використання оправи.

Теоретичне дослідження книжкових оправ подано у працях В. Сави, М. Тимошика, С. Яреми та у нормативному документі ДСТУ 3018-95. Зокрема В. Сава у своїх роботах виділяє такі типи (номери) за конструкцією (цільна чи складена, тверда чи м'яка, обрізна чи з кантом) і за зовнішнім матеріалом (картон, папір з покривним шаром, технічна чи натуральна тканина, шкіра, пластмаса).

Зокрема В. Сава виділяє наступні типи книжкових оправ:

Складені книжкові оправи, виготовлені з використанням паперового покриття і тканинної спинки, застосовуються для підручників, окремих видань художньої літератури, книг для дітей, вчених записок та праць інститутів. додаток а

Цільнокриті оправи на тканинній основі дістали поширення при виготовленні передплатних видань художньої літератури, альбомів, енциклопедій та інших книг, розрахованих на довгий термін користування.

Цільнокриті оправи, покриті папером і завчасно задруковані шрифтовим чи ілюстративним зображенням з припресуванням прозорої полімерної плівки, використовуються для видання великими тиражами дитячої, художньої літератури, а також мистецьких книг і альбомів.

Тепер застосовуються такі типи (номери) оправ:

№ 5 -- складена, з кантами, тверді сторонки покриті папером, спинка -- тканиною;

№ 6 -- цільнокрита, гнучка з кантами чи без них;

№ 7 -- цільнокрита, тверда з кантами, часто з прямим корінцем (картонний відстав), покриття може бути тканиною чи синтетичним матеріалом або папером (масою не менше 100 г);

№ 8 -- складена, тверда з кантами, деталі оправи можуть бути покриті двома різними покривними матеріалами;

№ 9 -- всі види синтетичних оправ, які не мають відстава і приклеюються до корінця блока.(додаток 3)

Книги в оправах розраховані на довгий термін користування. [13,43]

У стандарті подається така типологія обкладинок і палітурок:

7.1 проста обкладинка - обкладинка, що складається з однієї деталі

7.2 складена обкладинка -- обкладинка, що складається з двох або більше деталей

7.3 суцільна палітурка -- палітурка, що складається з однієї деталі

7.4 суцільнокрита палітурка -- палітурка, картонні боковинки і підстава якої вкриті одним покривним матеріалом

7.5 складена палітурка -- палітурка, картонні боковинки і підстава якої вкриті одним покривним матеріалом і з`єднані між собою іншим матеріалом (ДСТУ 2068)

7.6 картонна боковина -- аркуш картону певного формату, що є деталлю палітурки (ДСТУ 2068)

7.7 підстава -- смужка паперу чи картону, яку наклеюють на внутрішній бік палітурки між картоними боковинами (ДСТУ 2068)

7.8 кант (поліграфія) -- краї палітурки чи обкладинки, що виступають за край блока (ДСТУ 2068)

7.9 біг (поліграфія) - лінійне заглиблення на палітурці, обкладинці чи аркуші видання (ДСТУ 2068)

7.15 суперобкладинка -- додаткова обкладинка з клапанами, що прикриває палітурку чи обкладинку без з'єднання з нею (ДСТУ 2068)

7.16 манжет книги -- обгортка подарункового видання у вигляді смужки паперу зі склеєними. [5]

Як зазначає Ярема С.М., суперобкладинка - паперова обгортка палітурки чи обкладинки видання, призначена для захисту їх від пошкодження та забруднення.

Використовується як елемент зовнішнього оздоблення видання, може виконувати інформаційну функцію. Більшість сувенірних, ювілейних й інших видань мають суперобкладинку, що, як правило, є елементом художнього оформлення. Використовують різні типи суперобкладинок: звичайна (а); бандероль - у вигляді вузької стрічки (б); подвійна (в); обкладинка-закладка з фальцюванням по крайках переднього обрізу (г); з фасонним отвором (д). Найчастіше суперобкладинку роблять таку, щоб вона накривала зовнішні (передню та задню) поверхні обкладинки або палітурки і мала клапани, які підгортають під сторінки обкладинки чи палітурки на ширину не менш як 2/3 ширини блока.

Якщо до суперобкладинки припресовується полімерна плівка, то ширина клапанів (для видань середніх форматів) такої суперобкладинки має бути не менш як 90 мм.

Найчастіше для виготовлення суперобкладинок використовують офсетний, крейдований або ілюстративний папір масою 110... 140 г/м2 чи прозору триацетатну плівку завтовшки 70 мкм, а також алюмінієву фольгу, продубльовану папером. До паперової суперобкладинки припресовують полімерну плівку або лакують. Усі показники якості суперобкладинки оцінюються візуально, в деяких випадках - за допомогою вимірювальної лінійки.

Для оформлення суперобкладинок застосовується багатофарбовий друк.

Поверхню суперобкладинки використовують для друкування текстової та ілюстративної інформації про видання, його авторів, видавництво.

Особливо цінні видання іноді захищають подвійною суперобкладинкою: нижньою -- з паперу, верхньою -- з прозорої плівки. У Франції застосовують подвійну суперобкладинку: нижня -- паперова, виконується з двох окремих частин і закриває боковинки політурки, а верхня звичайна - із прозорої плівки. Корінець блока відкритий. Донедавна 70...80 % видань у палітурках мали суперобкладинку. Нині спостерігається тенденція до звуження кола видань із суперобкладинкою.

На зовнішній поверхні суперобкладинки розміщуються текстові та зображальні елементи, що інформують про зміст видання і відіграють рекламну роль.

Суперобкладинка закріплюється до видання за допомогою країв, які загинаються, - клапанів певного розміру. Якщо суперобкладинка надівається на паперову основу, то вона, крім того, може бути приклеєна до корінця видання.

Тексти і зображення (штрихові, півтонові та комбіновані) різного ступеня фарбовості на паперову суперобкладинку наносяться будь-яким способом друку, на тканинну суперобкладинку - офсетним або трафаретним способом. Прозорі целофанові суперобкладинки, як правило, не несуть на собі зображення, бо крізь них добре проглядається зображення обкладинки або палітурки. Для оздоблення паперової суперобкладинки та надання їй великої міцності використовуються лакування і припресовування плівки.[20,73]

М. Тимошик зазначає, що суперобкладинка - це яскрава в художньому плані обгортка, яка накладається на оправу і тримається за допомогою клапанів (загинів). Дослідник стверджує, що це додатковий, підсилюючий елемент, який має на меті виділити дане видання з-поміж інших. Щодо функцій суперобкладинки, то М. Тимошик виділяє рекламну, художньо-естетичну, захисну та інформаційну функції. [17,153]

У теорії книгознавства до наукового визначення основних функцій оправ різних типів видань зверталися Т. Малишенко, В. Теремко. Також функції оправ різних видань описані в ДСТУ 4861:2007.

Споконвічна і основна функція обкладинки - оберігання книжкового блоку від різних зовнішніх впливів. Саме при проектуванні навчальної літератури ця функція заслуговує особливої ??уваги, так як дані видання входять в категорію масового використання. Навчальна література може видаватися в твердій палітурці або в м'якій обкладинці. Безсумнівно, тверда обкладинка надає солідність виданню, забезпечує більш надійний захист і, як наслідок, більш тривалий термін служби. До недоліків твердого палітурки слід віднести значне збільшення витрат на виробництво, а також збільшення ваги, тоді як м'яка обкладинка практично не впливає на загальну вагу видання. Порівняно невелика вага навчальної літератури є досить важливим аспектом, беручи до уваги той факт, що в процесі навчання учневі-студентові доводиться користуватися одночасно далеко не одним виданням. Вищевикладені доводи, а також та обставина, що навчальні видання повинні перевидаватися кожні 3-5 років, є серйозною підставою для використання м'якої обкладинки. Тим більше, сучасні поліграфічні технології, такі як ламінування, лакування, дозволяють надавати м'яким обкладинках більшу міцність і зносостійкість.

Наступна функція обкладинки - інформаційна. Вся інформація повинна бути ясною, зрозумілою і викладатися відповідно до встановлених видавничими стандартами. Згідно стандартам на першій сторінці обкладинки або передній сторонці палітурки обов'язково призводять: ім'я автора / авторів, назва видання, при необхідності номер тому або частини. Для навчальних видань обов'язково також зазначення виду видання ( підручник, навчальний посібник, самовчитель, практикум і т.д.). В окремих випадках на обкладинці / перельоті навчальних видань доцільно розміщувати логотип і назву видавництва. При товщині книжкового блоку більше 9 мм на корінці обкладинки / палітурки вказують: ім'я автора / авторів, назва видання, номер тому або частини. Всі перераховані відомості розміщуються на корінці у встановленій послідовності і обов'язково зверху вниз. Для видань, товщина книжкового блоку яких перевищує 40 мм, можливо поперечне розташування наведених відомостей. На четвертій сторінці обкладинки або задньої сторонці палітурки в нижній частині обов'язково наводиться штриховий код видання. Там також можуть розташовуватися відомості про авторів або короткий опис змісту. [6]

Ще одна функція обкладинки, яка заслуговує особливої ??уваги - художньо - естетична. Наявність цієї складової обумовлює художнє оформлення обкладинки навчального видання, безумовно робить вплив на формування естетичних якостей. Художнє оформлення включає в себе ідейно - художній задум обкладинки, композиційне рішення, грамотне використання шрифту і кольору, якість використовуваних зображень. Не менш важливий тут підбір паперу за фактурою і щільності, вибір обробки. [10]

Дослідник Малишенко наводить найважливіші функції обкладинок, які на нашу думку є властивими і для оправ.

В. Теремко наводить функції обкладинки і стверджує, що функції палітурки та обкладинки є однаковими. Обкладинка скріпляє книжковий блок, захищає його від пошкоджень та забруднень. Також присутня інформаційна функція - подаються основні параметри вихідних відомостей (автор та назва видання). І одна з найважливіших функцій обкладинки - художньо-естетична, обкладинка або оправа свідчить про рівень художньо-поліграфічного оформлення видання, привертає увагу читача завдяки відповідному оформленню. [16,203]

Цілком погоджуємось із думкою В. Теремка, що функції оправи такі ж, як і обкладинки.

Конструкції палітурок типу 5 (а), типу 6 (б), типу 7 (в), типу 8 (г) та типу 9 (д):1 - форзац; 2 - блок; 3 - боковина обкладинки; 4 - відстава; 5 - корінець палітурки; 6 - покрив; 7 - палітурка; 8 - обкантовання.

Розрізняють близько 150 варіантів брошурувально-палітурного виконування книжкових видань у палітурці, з яких широко застосовують близько 50. Найпрестижніше виконування дорогих високохудожніх видань (книжок з мистецтва, окремих наук, деяких видів літератури): палітурки виготовляють із тканини або навіть ременю (вичиненої шкіри), оформлюють аплікаціями, тисненням, голограмами, зрізи фарбують або позолочують. Найменш престижне оздоблювання масових видань: палітурки покривають папером, одною-двома фарбами. Видавці визначають ступінь престижності, виходячи із призначеності видання, категорії покупців, ціни тощо. Бажаного рівня оформи видань досягають, вибираючи: сорт паперу, з якого виготовляють блок; форму корінця блока; каптал; вид обробляння обрізів блока (найчастіше верхнього); вид і фактуру паперу форзаців та їх оздоблювання; вид стрічки-закладки (ляссе); товщину картонних боковин політурки; покрившій матеріал; вид рубчика на палітурці (широкий, глибокий, фасонний пази); країв боковин (прямі, із спущеними фасками); форму кутків палітурки; вид оздоблювання (тиснення на боковинах палітурки та її корінці, аплікації тощо); суперобкладинку. [20,81]

Отже в результаті аналізу теоретичних джерел ми з'ясували, що оправа відіграє велику роль в оформленні навчального видання. З точністю підібрана оправа може не тільки збалансувати вартість видання, але й викликати довіру у майбутнього покупця. Великі за обсягом навчальні видання переважно повинні бути у твердих складних палітурках, у суперобкладинках або навіть окремих футлярах. Менші за об'ємом навчальні видання коштують дешевше, мають середній або малий термін використання, тому тут буде більш доречним використання простої гнучкої обкладинки.

Дані дослідження дають підстави стверджувати, що в теоретичній думці сучасного українського книгознавства наявні термінологічні різночитання стосовно аналізованого нами елемента книжкового блоку. На означення цього поняття у науковій та нормативній літературі використовуються терміни «оправа» і «палітурка». У практичному розділі ми будемо використовувати термін «палітурка». Основні функції оправ: інформаційна (подаються основні відомості про автора та назва видання; захисна (захист книжкового блоку від пошкоджень та забруднення); Художньо-естетична (рівень поліграфічного оформлення видання, привертання уваги читача).

2. Функції і конструкція палітурок навчальних видань з фаху «Видавнича справа та редагування»

Навчальне видання - видання систематизованих відомостей наукового або прикладного характеру, викладених у зручній для вивчення і викладання формі. [14]

До основних видів видань навчальної літератури (далі - навчальні видання) належать підручники, навчальні посібники, а також курси лекцій. Додатковими видами навчальних видань є навчально-методичні посібники, методичні рекомендації, конспекти лекцій, навчальні наочні посібники, практикуми. Як допоміжні до навчальних видань використовуються наочні посібники, практичні посібники, довідники, словники тощо. [14, 56]

Отже, ми можемо сказати, що навчальні видання мають декілька видів в залежності від їх функцій та призначення.

Дослідниця С. Антонова подає низку вимог до навчальних видань, згідно з їх читацькою адресою.

Підготовка навчальних видань - особлива галузь редакційно-видавничої діяльності. Процес створення навчальної літератури відрізняється від створення творів будь-якого іншого виду літератури тим, що автор і редактор повинні певним чином конструювати навчальний матеріал. При конструюванні необхідно виходити з двох положень:

1. Навчальне видання - один з основних засобів навчання і є елементом навчального процесу .

2. Навчальне видання відображає певну галузь знання або сферу діяльності.

Ці два положення диктують ряд вимог до видань. Так, перше положення припускає, що зміст навчальної літератури має передбачати педагогічний вплив на учня. Друге положення говорить про те, що інформація, що характеризує предмет змісту навчальної літератури, спеціально відбирається й обробляється стосовно завдань того чи іншого виду видання. Причому враховуються не тільки особливості діяльності або знання, але і завдання формування інформаційної культури учня.

Предметна сфера навчальних видань включає спеціально відібрані знання та уявлення, що відображають закономірності тієї сфери діяльності, яка формує предмет змісту навчальної дисципліни, а також методи їх отримання та застосування. Крім того, предметна галузь навчального видання містить інформацію, що забезпечує виховний вплив на учня. Наприклад, у навчальне видання, що розкриває принципи роботи двигуна внутрішнього згоряння, може бути включена інформація про проблеми підвищення екологічної чистоти його роботи. Ця інформація дозволить учню, освоюючи безпосередні знання дисципліни, критично осмислити результати дії машини і сформувати особисте ставлення до ситуації (крім конкретного знання про власне процесі). Предметна сфера конструюється стосовно виду навчального видання, читацькою адресою і цільовим призначенням.

Читацька адреса - важлива характеристика навчальної літератури, яка визначає особливості інформації й обсяг знань. Читачі представлені різними групами учнів (учні шкіл, вузів, системи підвищення кваліфікації) і педагогів (вчителі шкіл , викладачі вузів та ін.)

У категорію учнів входить на певних етапах практично все населення. Суспільство зацікавлене в тому, щоб всі були охоплені різними формами навчальної роботи, щоб інформаційна культура в цілому мала найбільш високі показники.

У відповідності зі щаблем навчання виділяють дошкільну, шкільну загальну освіту ; середня та вища професійна освіта; підвищення кваліфікації фахівців; перепідготовку кадрів. Кожній ступені освіти відповідає своя система вимог до характеру навчання, цілям і завданням навчального процесу, форм і методів, використовуваних на різних його етапах .

Головна ознака кожної категорії - рівень первинних знань і можливості їхнього розвитку. Так, середня освіта на «вході» в систему отримує суб'єкта, який не має сформованої інформаційної культури, на «виході» суб'єкт є соціальною особистістю, що має знання і навички, що дозволяють брати участь в практичній діяльності і продовжувати свою освіту.

Цей процес має свої закономірності. Ступінь навчання характеризує особливості навчального процесу, специфіку комплексу навчальних видань, характер і обсяг відображеної в них інформації, а так само загальні підходи до конструювання навчальних видань. [2,179]

Навчальні видання за характером інформації поділяються на види: монографія, автореферат, підручник, навчальний посібник, навчально-методичний посібник, методичні вказівки тощо. Посібник і підручники - основні книги для навчальної діяльності студентів. Посібник у його різноманітних модифікаціях, орієнтований на надання практичної допомоги щодо освоєння відповідної навчальної дисципліни, тоді як підручник, окрім зазначеної мети, має відповідати навчальній програмі певної дисципліни.

Конструювання видання слід вести з урахуванням технічних можливостей і наявного устаткування конкретного видавництва, друкарні, в якому буде видаватися або друкуватися навчальна література . У виборі формату для навчального видання важливу роль відіграє ціновий фактор, тому перевагу варто віддавати стандартним форматам. Будь-яка зміна формату неминуче веде до істотного збільшення вартості видання, адже саме доступність навчальних ресурсів в освітньому процесі має першорядне значення. У будь-якому разі, вибраний формат повинен бути однаково зручний у використанні як на навчальних заняттях, так і при самостійній роботі студента. [Малишенко. Принципы формирования внешнего облика учебных изданий]

Для аналізу нами були обрані різновид навчальної літератури - посібник.

Практичний посібник висвітлює питання, які стосується усіх етапів підготовки видання, починаючи з його творення і закінчуючи розповсюдженням. Посібник містить у собі три частини: «Організація видавничої справи», «Редакторська підготовка видань», «Маркетинг і промоція». Наприкінці подані додатки, де подаються витяги нормативних актів з видавничої справи, зразки бібліографічного опису різних видань, вихідних відомостей.

Для оформлення видання використовується цільнокрита, тверда палітурка з кантами. За В. Савою, це тверда палітурка типу 7. Конструкція оправи складається з форзацу (1), книжкового блоку (2), відставу (4), покриву (6).

Тип палітурки

Конструкція палітурки

Ширина картонних сторінок на 2 мм менше ширини книжкового блоку. Їх довжина дорівнює 7 мм, оскільки оправа містить канти. Припуск на канти по ширині визначається здвиганням картонних сторінок у напрямку переднього зрізу блоку. У середній частині (по шпації) наклеєна смужка тканини, яка скріплює палітурку з книжковим блоком. На тканину кріпиться відстав.

Палітурка практичного посібника виконує більшість необхідних функцій. Завдяки використанню твердої цільнокритої палітурки захисна функція діє в повній мірі. Присутня інформаційна функція: вихідні відомості, які подані на палітурці, відповідають нормам ДСТУ 4861:2007. Ми можемо зазначити, що використання зеленого та червоного кольорів при оформлені палітурки є недоречним з естетичної точки зору. Проте, таке оформлення привертає увагу читачів, що виправдовує використання цієї кольорової гами.

Оскільки практичний посібник розрахований на довгий термін використання, то його оформлення завдяки складеній твердій оправі з кантами є доречним. Така палітурка надовго збереже книжковий блок неушкодженим. Також треба зазначити, що книга має великий об'єм і використання такого виду оправи є доцільним при об'ємі видання понад 500 сторінок.

Наступним предметом аналізу є навчальний посібник.

У навчальному посібнику чітко окреслено та виділено усі аспекти редагування текстів. Читач може ознайомитись з нормами редагування, прикладами їх порушення. Детально окреслені різні методи комп'ютерного редагування. Видання містить вичерпну інформацію теорії правки текстів згідно з новітніми досягненнями у цій галузі.

Палітурка видання складена, тверда з кантами, виготовлена з одного покривного матеріалу. За В. Савою, це 8 тип палітурки. Палітурка побудована таким чином: форзац (1), книжковий блок (2), боковина (3), відстава (4), корінець палітурки (5), покрив (6).



Тип палітурки

Конструкція палітурки

Корінець по довжині дорівнює довжині картонних сторінок і має відстав з тонкого картону. Корінець приклеєний до зовнішньої частини форзацу. Канти однакові з усіх сторін. Краї корінця, які знаходяться між сторінками та форзацом, виступають на кант по нижньому та верхньому обрізах.

Тип палітурки, який використовується для оформлення навчального посібника, виконує всі необхідні функції. Він надійно захищає книжковий блок від різних ушкоджень та забруднювань. Палітурка містить велику кількість інформації про видання, але ці вихідні відомості відповідають ДСТУ 4861:2007. Кольорове оформлення виконано у блакитно-білій гамі, підібрано вдало, що забезпечує художньо-естетичну функцію.

Навчальний посібник має великий об'єм, достатню інформативність та розрахований на великий термін користування. Палітурка підібрана цілком доречно, враховуючи ці фактори. Палітурка досить складна за структурою, має щільний покривний матеріал.

Останнім предметом дослідження є навчально-методичний посібник.

Навчально-методичний посібник містить детальну інформацію про конструкцію книги, її функції, змістове наповнення. Навчальне видання одає класифікацію книг, типологію оправ, шрифтів, форматів. У своїй праці дослідник зосереджує увагу на технічному оформленні видань. Посібник наповнений різноманітними ілюстраціями, схемами, таблицями та діаграмами.

Палітурка видання цільнокрита, гнучка з кантами. За В. Савою, це 6 тип палітурки. Конструкція складається з форзацу (1), книжкового блоку (2) та палітурки (7).

Тип палітурки

Конструкція палітурки

Цільнокрита палітурка має дві картонні сторінки, які наклеєні разом з відставом на суцільну полосу переплетеного матеріалу. Товщина обох картонних сторінок у декілька разів менше товщини книжкового блоку. По ширині картонні сторінки на 2 мм. менші ширини книжкового блоку, а по довжині більші на 7 мм. для припуску на канти. Цей припуск створюється за рахунок здвигу сторінок у напрямку переднього обрізу блоку.

Навчально-методичний посібник має простішу палітурку ніж два попередніх об'єкти дослідження. Проте вона виконує всі необхідні функції: захисну, інформаційну та художньо-естетичну. В оформлені використовуються білий та червоний кольори, які вдало поєднуються. На палітурці подані назва видання та ім'я автора, що відповідає нормам ДСТУ 4861:2007.

Гнучка оправа цілком доречна, зважаючи на невеликий об'єм видання. Посібник має настільно-прикладний характер, його читацька аудиторія не така широка, як в попередніх аналізованих виданнях. Тому оформлювати посібник за допомогою складної палітурки не має потреби.

Проаналізувавши об'єкти дослідження ми можемо сказати, що для оформлення посібників використовувались різні типи палітурок, але вони відповідають формату та цільовому призначенню видань. Палітурки навчального та навчально-методичного посібників виконують всі необхідні функції. Проте ми можемо зазначити, що палітурка практичного посібника не відповідає естетичним нормам, отже не може в повному обсязі виконувати художньо-естетичну функцію.

Навчальні видання мають свою класифікації за функціональним призначенням, читацькою адресою та характером інформації. Для правильного оформлення навчальних видань потрібно враховувати об'єм видання. Недоречний формат палітурки призведе до підвищення ціни на навчальну книгу та непомірних затрат ресурсів при друку.

У цьому дослідженні на практиці висвітлено використання різних типів оправ в залежності від об'єму та інформативності навчального видання. Ми можемо переконатись, що сучасні навчальні видання дотримуються норм та вимог, які були вказані у наукових працях та нормативних документах. Подальші дослідження у цій галузі можуть висвітлювати інші аспекти використання оправ у навчальних виданнях.



Висновки

Для визначення та опису оформлення видань дослідники у сфері книгознавства використовують терміни «оправа» та «палітурка». При вивчені теорії питання ми користувалися цими двома поняттями, проте у практичних дослідженнях використовували лише термін «палітурка».

Оправа - важлива складова книги, виготовлена зі спеціальних матеріалів, яка скріплюється з книжковим блоком. На відміну від обкладинки, що з матеріальної точки зору відзначається дешевизною, оперативністю виготовлення і простотою, оправа є складнішою і дорожчою конструкцією. Складається вона із картону або штучних чи дерев'яних пластин, обтягнутих із зовнішнього боку надійним гнучким покриттям - тканиною, шкірою, синтетичним матеріалом (бумвінілом, лідерином), рідше - папером. В останньому випадку продовжити життя книзі покликана плівка, яка накладається на покритий папером картон.

Палітурка - тверда оправа, що захищає книжковий блок від пошкоджень. Найпрестижніше виконування дорогих високохудожніх видань (книжок з мистецтва, окремих наук, деяких видів літератури): палітурки виготовляють із тканини або навіть ременю (вичиненої шкіри), оформлюють аплікаціями, тисненням, голограмами, зрізи фарбують або позолочують.

Отже, після ґрунтовного дослідження ми з'ясували, що палітурка є важливою складовою частиною наповнення навчальних видань. Широкий аналіз дає нам підстави стверджувати, що палітурки книжкових видань виконують захисну, інформаційну та художньо-естетичні функції.

На основі досліджень функцій та конструкцій палітурки навчальних видань з фаху «Видавнича справа та редагування» ми можемо зробити такі висновки:

Оскільки практичний посібник розрахований на довгий термін використання, то його оформлення завдяки складеній твердій оправі з кантами є доречним. Така палітурка надовго збереже книжковий блок неушкодженим. Також треба зазначити, що книга має великий об'єм і використання такого виду оправи є доцільним при об'ємі видання понад 500 сторінок. Для оформлення видання використовується цільнокрита, тверда палітурка з кантами. За В. Савою, це тверда палітурка типу 7. Палітурка практичного посібника виконує більшість необхідних функцій.

Навчальний посібник має великий об'єм, достатню інформативність та розрахований на великий термін користування. Палітурка підібрана цілком доречно, враховуючи ці фактори. Палітурка досить складна за структурою, має щільний покривний матеріал. Палітурка видання складена, тверда з кантами, виготовлена з одного покривного матеріалу. За В. Савою, це 8 тип палітурки. Він виконує всі необхідні функції.

Навчально-методичний посібник має простішу палітурку ніж два попередніх об'єкти дослідження. Проте вона виконує всі необхідні функції: захисну, інформаційну та художньо-естетичну. Палітурка видання цільнокрита, гнучка з кантами. За В. Савою, це 6 тип палітурки. Гнучка оправа цілком доречна, зважаючи на невеликий об'єм видання. Посібник має настільно-прикладний характер, його читацька аудиторія не така широка, як в попередніх аналізованих виданнях. Тому оформлювати посібник за допомогою складної палітурки не має потреби.

Властивості навчальної книги як матеріального об'єкта забезпечують її якість. До таких властивостей належать спосіб скріплення видання, фізичні властивості матеріалу оправи, розмір канту, а також принцип конструкції палітурки. Обсяг та формат видання, його інформаційне наповнення та завдання тісно пов'язані з цим набором властивостей, а отже й з усіма складовими частинами оформлення.



Список виеористаних джерел

1. Адамов Е. Б. Ритмическая структура книги. - М.: Книга,1974. - 96 с.

2. Антонова С.Г. и др. Редакторская подготовка изданий: Учебник / Антонова С.Г., Васильев В.И., Жарков И.А., Коланькова О.В., Ленский Б.В., Рябинина Н.З., Соловьев В.И.; Под общ. ред. Антоновой С.Г., д.ф.н. - М.: Издательство МГУП, 2002. - 468 с. (С. 179)

3. Валуєнко Б. В. Зовнішнє оформлення друкованих видань: Способи композиційного зв'язку шрифту і зображення // Друкарство. - 1999. - № 3. - С. 12-13.

4. Валуєнко Б. В. Специфіка оформлення книжкових оправ. - К.: Час, 1990.

5. Державний стандарт України 3017-95

6. Державний стандарт України 4861:2007

7. Добкин С.Ф. Оформление книги. Редактору и автору / 2-е изд. перераб и доп. - М.: Книга, 1985. - 208 с. (С. 165)

8. Загальні рекомендації з підготовки навчальних та навчально-методичних видань (структура, зміст, обсяги). - Затверджено рішенням Науково-методичної ради ОНУ імені І. І. Мечникова від 23 травня 2012 року протокол

9. Котова І. Про деякі особливості сприйняття ілюстрацій молодшими дошкільниками / І. Котова / / Дошкільне виховання. - 1973. - № 2. - С.11.

10. Малышенко Т.Ю. Принципы формирования внешнего облика учебных изданий. - Владивостокский государственный университет экономики и сервиса, г. Владивосток, 5 с.

11. Маркова В. А. Мистецтво книги: комунікативний аспект / В. А. Маркова // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. - Х., 2009. - Вип. 28. - С. 99-100.

12. Партико З.В. Загальне редагування. Навчальний посібник. -- Л.: ВФ Афіша, 2006. -- 416 с., табл. 9, рис. 47, додатків 16.

13. Сава В. І. Художньо-технічне оформлення книги. - Л.: Оріяна-Нова, 2003. - 168 с. (С. 40-46).

14. Серажим К.С. Текстологія: елементи тексту й апарат видання / за ред.. З.В. Гольцевой. - М.:Книга, 1982.

15. Славінська І.В. Стрічають по одежі: обкладинка української книжки [Електронний ресурс] / І. Славінська // Українська правда. Життя. - 2011. - Режим доступу: http://life.pravda.com.ua/culture/2011/01/13/69947/view_print

16. Теремко В. І. Видавничий маркетинг : навч. посіб. -- К. : Академвидав, 2009. -- 272 с. (С. 202)

17. Тимошик М.С. Книга для автора, редактора, видавця. Практичний посібник. - Київ: Наша культура і наука, 2006. - 560 с. (С. 152)

18. Тимошик М.С. Видавнича справа та редагування : навч. посіб. / М.С. Тимошик. - К.: Наша культура і наука. -К.:Видавничий дім «Ін Юре» 2004. - 224с.

19. Тимошик М.С. Редагування текстів за видами видань (навчальні, художні) // Друкарство. - 2004. №1. - С. 18-24

20. Ярема С. Технічне редагування. - К: Ун-т «Україна», 2003. - 284 с.



Додаток А



Додаток Б



Додаток В



Додаток Г



Додаток Д



Додаток Ж



Додаток К

Размещено на Allbest.ru

...