Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І. І. МЕЧНИКОВА

Кафедра видавничої справи та редагування

КУРСОВА РОБОТА

з редакторсько-видавничого фаху

На тему:

РЕДАКТОРСЬКЕ ОПРАЦЮВАННЯ МОВИ І СТИЛЮ ПУБЛІКАЦІЙ РУБРИКИ «ЕКОНОМІКА» ГАЗЕТИ «ДЕНЬ»

Студентки 3 курсу напряму підготовки

«Журналістика та інформація» Сотнічук Анастасії

Керівник канд. філ. наук, доц. Шевченко Т.М.

м. Одеса 2014 р.



Зміст

Вступ

1. Специфіка газети «День»

1.1 Історія та характеристика видання

1.2 Рубрикація газети та її графічна модель

2. Особливості редагування мови публікацій

2.1 Визначення редагування і його способи

2.2 Особливості редагування текстів газет

3. Редакторське опрацювання мови і стилю публікацій рубрики «економіка» газети «День»

3.1 Система рубрикації газети

3.2 Мовностилістичний аналіз рубрики «Економіка»

Висновки

Бібліографія

редагування газета рубрика мова



Вступ

Редакторське опрацювання публікації - це лінгвостилістичний аналіз у поєднанні зі спеціально-предметним та логічним аналізом. Займається він як формою, так і змістом публікацій. Він включає розгляд тексту з точки зору орфографії, граматики, лексики, синтаксису, пунктуації, стильових і стилістичних якостей.

До обов'язків редактора входить також усунення фактичних помилок. Саме редактор відповідає за точність і вірогідність фактичного матеріалу. Для редактора не існує неточностей великих і малих, помилок значних і незначних. Редактор повинен вміти проаналізувати факти, перевірити їх достовірність, провести ранжирування фактів і відредагувати їх. Редактору завжди необхідно пам'ятати, що читач має можливість перевірити інформацію, і найменша недбалість створить психологічні передумови для сумніву і недовіри до автору і видання загалом.

Актуальність дослідження. Тема є досить актуальною, адже кожен реципієнт прагне читати добре написані, якісні публікації, наповнені достовірними фактами. Адже, якщо читач буде періодично натикатись на різноманітні помилки, тим паче у досить серйозних виданнях, навряд чи він надалі сприйматиме написане у цьому виданні адекватно. Саме тому редакторові слід завжди приділяти велику увагу лінгвостилістичному аналізу і перевіряти текст на достовірність, доцільність та повноту. Тому редакторське опрацювання будь-якого видання, незалежно від його виду, жанру, призначення, цільової аудиторії тощо, є просто необхідним.

Мета дослідження полягає в тому, щоб висвітлити питання щодо повної характеристики та особливостей роботи редактора над мовою і стилем публікацій рубрики “Економіка”.

Завдання дослідження:

1) дослідити особливості газети «День»;

2) проаналізувати мову і стиль публікацій рубрики “Економіка” на сторінках газети «День»;

3) з'ясувати зміст поняття редакторське опрацювання;

4) окреслити теоретичні й методологічні основи редагування мови і стилю в економічних публікаціях;

5) охарактеризувати особливості редакторського аналізу та оцінки економічного матеріалу.

Об'єкт дослідження редакторське опрацювання мови і стилю публікацій рубрики “Економіка” газети «День».

Предмет дослідження матеріали газети «День».

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків та бібліографії (24 найменування). Загальний обсяг роботи 33 сторінок.



1. Специфіка газети «День»

1.1 Історія та характеристика видання

Серед розмаїття вітчизняних друкованих ЗМІ щоденна Всеукраїнська газета «День» помітно вирізняється своєю увагою до історії нашої держави. На шпальтах видання знаходять відображення події та факти з життя українського народу протягом віків: у ті епохи, коли він підносився до висот історичної творчості, і тоді, коли страждав під ярмом тотального деспотизму. Історія духовних звершень українців - будівничих нетлінних соборів, живописців, воїнів, поетів.

Тематика номерів є суспільно-політичною, вони містять як інформаційні, так і аналітичні матеріали. Виходить газета трьома мовами: українською, російською, та англійською. Але до кінця 1966 року вона виходила тільки українською мовою, і лише з січня 1997 - російською. А 25 січня 1998 року з`явився й англомовний тижневий дайджест «The Day».

На сьогодні українська та російська версії виходять п`ять днів на тиждень: у вівторок, середу, четвер, п`ятницю та суботу. Англійська ж - двічі (у вівторок і четвер).

З весни 1999 року газета «День» перша в Україні стала членом асоціації «Синдикат» - міжнародна газетна асоціація. На сьогодні в Україні лише дві газети є членами цієї організації - «День» та «Дзеркало тижня».

З початку 2004 року кожний номер (окрім п`ятниці) виходить сторінка «Економіка», на якій друкуються статті економічних журналістів та аналітиків, обзори ринків, новини діяльності різноманітних компаній, коментарі до законодавчих актів.

Фірмовий стиль «Дня» - політична й економічна аналітика.

У газети є відповідник в інтернеті, де у вільному доступі можна прочитати усі публікації.

Засновник і видавець газети ПрАТ «Українська прес-група». Від січня 1997 року Івшина Лариса Олексіївна, заслужений журналіст України (2001), є автором ідеї та редактором видань бібліотеки газети «День». Голова правління - Білка Сергій Станіславович.

Газета «День» висвітлює найпомітніші події суспільного і культурного життя, а про найбільш резонансні й суперечливі друкує аналітичні та публіцистичні статті.

Газета «День» - унікальне видання у форматі якісної преси. Вона видає газету для читачів і разом з читачами. А за рахунок трьомовності, вона фактично відкриває Україну для усього світу!

Це видання має стійкий високий рейтинг в Україні та закордоном, навіть не дивлячись на те, що виходить форматом А2 на шести полосах, а у п`ятницю - форматом А3 на двадцяти чотирьох полосах, з програмою телебачення. Кожного вівторка газета пестує своїх читачів англомовним дайджестом - The Day.

Тираж щоденного видання складає 65400 тисячі екземплярів. Тираж що недільної газети The Day - 7025 экземплярыв. Тематика різноманітна: від оперативної інформації про події в Україні та світі, аналітичні матеріали, політика, економіка, соціальні проблеми, новини культури та спорту, світська хроніка. Велика кількість власних кореспондентів дозволяє оперативно відображувати ситуацію в усіх регіонах країни та за кондоном.

Щорічно на сторінках газети «День» проводиться міжнародний фотоконкурс, у якому беруть участь читачі газети. За результатами фотоконкурсу формується фотовиставка, яка потім демонструється у великих містах України.

У цього видання навіть є власна школа журналістики, де навчають поки що школярів журналістській справі.

Газета «День» це вже ціле покоління журналістів; тих, хто її очолювали, і тих, хто пройшов її школу.



1.2 Рубрикація газети та її графічна модель

Аналізуючи рубрики газети «День», можемо засвідчити, що матеріали видання спрямовані здебільшого на українського читача.

Газетна палітра представлена такими рубриками:

1) “Перша шпальта”;

2) “День України”;

3) “День Планети”;

4) “Подробиці”;

5) “Економіка”;

6) “Суспільство”;

7) “Культура”;

8) “Тайм-аут”.

Окрім того, наприкінці тижня читачі мають змогу купувати спарений номер за п'ятницю і суботу, у якому, окрім звичних рубрик є ще розділи:

1) “Історія та Я”,

2) “Прес-клуб”.

Рубрики “Дня” не містять певної градації підрубрик, вони загалом є сукупністю певної інформації, яку розміщують суцільними блоками.

Загалом концепт видання спрямований більше на внутрішню українську атмосферу, адже журналістські матеріали “Дня” порушують ті проблеми, які є актуальними насамперед для українців, а вже потім можуть чи не можуть зацікавити іноземців.

Головний редактор “Дня”, Лариса Івшина, наголосила перед учасниками цьоголітньої Школи журналістики, що мета газети - “пробудити українськість в українцях”. Через те на шпальтах видання можна ознайомитись із виступами відомих письменників, публіцистів, науковців, політиків.

Газета надає можливість висловлювати позиції представникам різних соціальних верств, проте на сторінках газети дуже рідко можна прочитати коментарі самих журналістів.

На “міжнародних” шпальтах “Дня” здебільшого подають інформацію як і оригінально журналістську (на жаль, у “Дня” наразі немає розвиненої міжнародної кормережі, лише кілька журналістів), так і передруки із авторитетних інтернет-джерел, а також матеріали проекту “Синдикат”. Проте, якщо аналізувати всеукраїнський пресовий плацдарм, то відділ міжнародної інформації у “Дні” поки що займає першість.

«День» пропонує своїм читачам цілий спектр різноманітних ініціатив, включаючи щорічний фотоконкурс, “Бібліотеку газети «День», Острозький клуб інтелектуальної молоді, щолітню Школу журналістики.

Які б статті різних тематики й жанрів не друкувала газета, їх спрямовано на обстоювання української національної ідеї, що в умовах багатьох викликів національним інтересам України вкрай актуально.

Газета, як будь-яке матеріальне явище, має визначені розмірні характеристики, котрі можна виразити в метричних чи друкарських одиницях. Це формат газети й полоси, обсяг видання, число й формат текстових колонок, розмір полів і міжколонкових пробілів. Формат газети обумовлює особливості її верстки, ілюстрування, використання текстових і титульних шрифтів, оформлення заголовків [16, c. 51].

Формат газети «День» - А2, який ще називають таблоїдним і має розмір 297 Ч 420 мм. Вибір цього формату обумовлений декількома причинами:

· газетна шпальта виконана не на традиційному аркуші формату A2, а на вдвічі меншому - A3, що дозволяє з більшою зручністю читати газету в транспорті, перегортати сторінки;

· на шпальті вміщується значна кількість ілюстрацій не чотирикутної форми, що добре впливає на дизайн і сприймання матеріалу на сторінці;

· цей формат зумовлює невеликий обсяг матеріалів, який читач прочитує за невеликий час і не втомлює його;

· помітні заголовки, виконані дуже великим кеглем [23].

«День» - чорно-біла газета, з невеликою кількістю червоної фарби. В газеті використовують зручний для читачів старшого віку розмір кеглю шрифту, а також багато ілюстрацій (зазвичай це репортажні фотографії, світлини письменників).

Отже, різноманітність рубрик і зручність дизайну спрямовані на полегшення роботи читача з газетою і підтримання інтересу до видання.



2. Особливості редагування мови публікацій

2.1 Визначення редагування і його способи

Редагування (від лат. redactus - приведений у порядок) - це аналіз, перевіряння та виправлення будь-якого тексту.

Редагують наукові тексти за законами логіки. Редагуючи текст, необхідно пам'ятати основні вимоги, які висувають до доказів (аргументів) як особливої форми думки, а саме:

- чітке формулювання тези й аргументів;

- формулювання тези під час доказів залишається незмінним;

- теза і аргументи не повинні суперечити один одному;

- як аргумент використовувати положення, правдивість яких не викликає сумніву;

- докази повинні бути повними й достатніми.

Редагування наукового тексту здійснюють у три етапи:

1. Первинне ознайомлення з текстом документа. Перед тим, як розпочати редагування тексту, слід прочитати його повністю. Під час першого прочитання не бажано вносити правки, проте можна зробити помітки на берегах чи фіксувати побіжні зауваження на окремому аркуші паперу.

2. Перевірка фактичного матеріалу. На цьому етапі доцільно перевірити правильність та вірогідність поданих відомостей, продумати, чи достатньо фактичного матеріалу для певного тексту.

3. Власне редагування матеріалу. Цей етап вимагає мовної корекції: виправлення орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок. Правки в тексті роблять синім або чорним чорнилом (а не червоним). Слова, цифри в тексті мають бути чіткими та охайними. Виправлений текст треба передрукувати, ще раз вичитати.

Для виділення в тексті окремих слів або частин можна порекомендувати чотири способи:

1. Великими літерами. Цей спосіб слугує для виділення окремих слів.

2. Розрідженням оформлюють окремі слова й короткі фрази. Коли слово подають розріджено, то після кожної літери роблять проміжок в один знак, а між словами й текстом - відступ у 2-3 знаки, щоб слова відділялися. Розділові знаки після таких слів ставлять на відстані одного знака, а наступне слово починають через 2-3 знаки.

3. Підкреслення - найзручніший спосіб виділення окремих слів і фраз. Лінію підкреслення починають під першою, а закінчують під останньою буквою слова, яке виділяють, включаючи лапки й дужки; розділовий знак, що стоїть після слова, не підкреслюють. Ціле речення треба підкреслювати суцільною рискою, починаючи від першої букви й закінчуючи останньою буквою речення.

4. Курсивом виділяють слова, речення, частини тексту. Цим способом переважно послуговуються, коли текст набирають на комп'ютері.

Розрізняють такі види правок:

- Правка-вичитування - це звіряння виправленого тексту з текстом, що має редакторські правки і який прийнятий за взірець. За такої правки усувають технічні помилки (вписують пропущені літери).

- Правка-скорочення - усунення з тексту повторів несуттєвого матеріалу.

- Правка-перероблення застосовується у тих випадках, коли автор тексту погано володіє літературною мовою й невдало висловлює свою думку.

- Правка-оброблепня - комплексний вид правки, яким передбачено аналіз й відбір фактичного матеріалу; оцінювання й покращання структури наукового тесту; мовну правку тексту; перевірку правильності зовнішнього оформлення тексту.



2.2 Особливості редагування текстів газет

Перед журналістом і редактором періодичних видань найперше висуваються дві вимоги:

1. Глибоке розуміння типології цих видань.

2. Досконале знання теорії і практики жанрів.

Типологія газетно-журнальних (або періодичних) видань містить такий перелік: газети, журнали, бюлетені, календарі, реферативні збірники, експрес-інформаційні випуски. Кожен з цих видів має свою періодичність, призначення, формат, стиль представлення матеріалів, наклад.

Предметом нашого розгляду стануть періодичні видання різного тематичного спрямування, розраховані на широку читацьку аудиторію. Про специфіку ж редагування суто літературно-художніх та спеціальних періодичних видань (до останніх належать наукові, науково-теоретичні, науково-практичні на науково-технічні журнали), йтиметься пізніше, коли аналізуватимемо наступні означені розділи - літературно-художні та наукові видання.

Що ж до жанрів (а це три групи: інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні), то ґрунтовне оволодіння ними редактором необхідне для того, щоб на практиці сповна використовувати можливості кожного з цих жанрів, осмислено редагуючи і конструюючи відповідний текст. Редакторові важливо також знати, що існуючий нині поділ жанрів не є догмою, оскільки в теорії журналістики й досі маємо різні підходи щодо їх класифікації. Тому тут головне - оволодіння своєрідною схемою, за якою можна відчути правильне чи непрофесійне використання можливостей жанру, творчо привнести до редагованого твору свої жанроутворюючі відтінки.

Наведемо приклад. Коротка замітка-повідомлення про приїзд до країни поважного іноземного гостя потребує від автора дотримання трьох головних ознак інформації - обов'язкової відповіді на запитання що, де, коли. Стилістика такої замітки передбачає наявність у викладі загальновживаної лексики, відтінку офіційності в ній, авторської відстороненості. А тепер уявімо, що на стіл до редактора потрапила інформація початкуючого репортера про цю подію приблизно в такому викладі:

"Після довгого і хвилюючого очікування в аеропорту, в 30-градусну спеку, офіційних зустрічаючих з уряду, нарешті, величний іноземний літак Боїнг, дуже несхожий на наші старенькі АНи та ІЛи, доторкнувся української землі. Ще кілька миттєвостей і ось відрилися дверцята Боїнга. На трап важкою, втомленою після тривалого перельоту, ходою ступила нога опецькуватого, лисуватого чоловіка, обперезаного якимось світлим балахоном. Це і був довгоочікуваний гість з далекої нам африканської країни." Безумовно, у цій замітці є багато слів і висловів, а то й цілих конструкцій, що виходять за межі жанру інформації. Отож, цей текст однозначно не може піти на першу шпальту інформаційних повідомлень - він потрапить до редакційної корзини або потребуватиме кардинальної редакторської переробки. Натомість, скажімо, для жанру фейлетону такий тон викладу міг би згодитися.

Оскільки головним завданням редакції будь-якого періодичного друкованого органу є прагнення популярності, розширення кола своїх постійних читачів, або принаймні утримання завойованих на ринку друкованих мас-медіа позицій, високопрофесійний рівень підготовки всіх без винятку матеріалів є важливою справою. Перед редактором постійно стоїть питання: як досягнути того, аби матеріали не просто були прочитані, а й викликали інтерес читацької аудиторії, запам'ятовувалися?

Певною мірою, відповідь на таке запитання ми віднаходимо у своєрідному догматі "Десять заповідань простого писання і редагування", який залишив нам видатний діяч українського відродження Іван Огієнко. Він, до речі, протягом усього свого життя - в Україні й в еміграції - наполегливо, всупереч несприятливим обставинам, займався редакторсько-видавничою справою і досягнув на цій ниві неабиякого поступу.

Суть цих заповідей зводиться до такого:

1. Ясний і простий стиль - то найкращий стиль.

2. Пильнуймо писати так, щоб усі зрозуміли написане.

3. Думаймо про це, починаючи писати чи редагувати.

4. Ніколи не забуваймо про те, що наше писання може читати навіть не зовсім підготовлений читач.

5. "Популярний" виклад корисніший за "науковий".

6. Нема стилю "наукового" й "ненаукового" - є тільки стиль ясний і неясний.

7. Хто пише неясно, той проповідує в пустелі.

8. Поділ способів думання на "інтелігентський" і "народний" є некоректним.

9. "Інтелігентського" способу думання широка публіка не розуміє.

10. "Інтелігентський" спосіб писання і редагування шкодить розвитку нашої культури, бо його розуміє тільки обмежене коло читачів; кожен працівник пера мусить дбати, аби у його писаннях переважав спосіб простий і ясний.

Іван Огієнко не випадково слово інтелігентський бере в лапки, вживаючи його в переносному значенні, - як зарозумілий, зверхній, підкреслено заскладний для сприйняття звичайним читачем.

Приступаючи до редагування газетно-журнальних текстів, що починається, як правило, після обов'язкового першого наскрізного читання, редактор передусім має оцінити ці тексти з трьох позицій:

- фактажу;

- структури;

- манери викладу.

Коротко розглянемо змістове наповнення кожної з цих позицій.

Фактаж

Головним елементом змісту журналістського матеріалу є факт (або група фактів). Він і береться автором за основу для подальшого коментування, аналізу чи пояснення. Редакторові важливо на початку з'ясувати актуальність для видання такого факту, його новизну. Для цього, звичайно, слід бути обізнаним з випусками останніх новин, публікаціями конкурентів. Цілком зрозуміло, що, факт, про який було повідомлено днем раніше в іншому друкованому органі, має викликати в редактора подвійну увагу. Як для інформації, такий факт є вже безнадійно застарілим. Інша річ - коментування його в аналітичному жанрі. Отож, наступним етапом редакторського аналізу є рівень коментування фактів автором. Ідеться передусім про глибину і всебічність такого аналізу, про наявність різних точок зору, про авторську незаангажованість, надто ж - у критичних матеріалах. Перевірка достовірності факту також входить до сфери компетентності редактора.

Редакторові від початку слід виробляти скептичне ставлення до поданих репортером фактів. У такому випадку виникне потреба перевіряти всі складові їх достовірності: точні посади, ініціали, імена героїв, назви політичних організацій, географічні назви, адреси, дати і цифри.

Щодо останнього, то редакторові доцільно звіряти перед підписанням до друку наведений у статті цифровий ряд навіть з калькулятором - часто буває, що цифри не збігаються. Скажімо, у реченні "Із зібраних у районі 28800 тонн зерна 22900 було здано державі, 1200 - залишено як посівний матеріал, а 9300 - відпущено комерційним структурам для перепродажу за кордон" цифровий ряд є явно алогічним: продано більше (аж на 4600 т, як з'ясувалося при підрахунку), ніж зібрано. Зрозуміло, що на якомусь етапі вкралася помилка, яку недогледів репортер, але яку мусить "виловити" редактор.

Пересторогу має викликати також ненадійне джерело отримання факту - політична партія, олігархічне видання, "табір" опонентів тощо, де відповідний фактаж міг з'явитися як замовний.

Досвідчений редактор, який уже навчився розрізняти недобросовісність окремих репортерів, фактологічній частині в таких матеріалах приділятиме подвійну увагу.

Також не можна забувати про послідовність викладу матеріалу, що забезпечує надалі необхідний логічний взаємозв'язок та умотивовану сумірність усіх частин твору: вступної, основної, прикінцевої. Незавершеність попередньої думки, раптові перескакування від одного факту до іншого без так званого цементування "зв'язок", занадто розтягнутий вступ і зовсім відсутня завершальна частина - все це свідчить, що матеріал потрапив до рук редактора сирим саме у структурному плані.

Цей етап роботи буде ефективнішим, якщо редактор на початку з'ясує, в якому ключі написаний текст: описовому, теоретичному чи пояснювальному. Для описових текстів якраз і характерна наявність значної кількості фактологічного матеріалу, який потребуватиме перевірки. У пояснювальних же головним буде розкриття сутності явищ дійсності.

Тип тексту важливо враховувати перед застосуванням правки ще й тому, що не скрізь можна робити механічну перестановку його частин. Скажімо, в описових текстах така перестановка може бути корисною і формі, і змісту. А от у текстах, виконаних у пояснювальному ключі, найменша перестановка може викривити зміст матеріалу. Адже тут важлива послідовність смислових одиниць, які побудовані на судженнях. Часом вони не рівноцінні та випливають у строгій послідовності з попередніх. Порушення такої послідовності відбувається не лише через перестановку частин тексту, а й через непродумані до кінця скорочення. Нерідко буває, що саме в скороченому абзаці залишилося якесь ключове слово, без якого стає незрозумілою суть наступного абзацу. У викинутих "ночвах з водою" можуть бути прізвище, дата, аргумент, інформаційний привід для тексту, що викладається далі. У цих випадках редактор має пам'ятати про шкідливість механічних скорочень.

Щоправда, у журналістській практиці без скорочень обійтися ніяк не можна. Цю неприємну для авторів процедуру доводиться виконувати редакторам чи не найчастіше. Складніше буває з бездоганно "збитими" матеріалами, які не вміщуються на відведеній наперед площі шпальти. Тоді скорочувати доводиться, образно кажучи, не за допомогою сокири, а скальпеля. Тобто видаляються не абзаци, а лише окремі речення, фрази; для економії ж рядка, що "висить", - лише окремі слова.

Структура матеріалів інформаційних жанрів, як правило, потребує наявності на початку інтригуючого зачину. За кордоном це називають "лід" інформації (від англійського lead - головний). Коли ж у першому і в другому абзацах такого "ліду" немає, а натомість є багато загальних фраз, що відволікають увагу читача, роблять твір скучним, - вони підлягають скороченню.

Манера викладу - це, власне, є літературне редагування, яке передбачає удосконалення мови і стилю твору, виправлення наявних граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок.

На цьому етапі роботи є також свої особливості. Передусім редакторові слід розрізняти явні мовностилістичні помилки, які виходять за межі правописних норм, і особливості індивідуальної манери письма автора. Коли така різниця усвідомлюється, тоді легко можна буде уникнути непорозумінь з автором через занадто часті й не завжди виправдані смакові редакторські правки. Деякі редакції газет, в яких вправно працює літературний редактор, нерідко "грішать" зайвим причісуванням індивідуальної манери письма авторів. Це і є смакова правка, яка усереднює, уніфіковує, згладжує особливості викладу матеріалу одного автора від іншого.

Натомість слід лише підтримувати спроби редактора спрощувати складні конструкції в тексті, уникати малопоширених термінів. Якщо такий термін все ж вводиться в текст, то незайвим буде дати його доступне тлумачення.

Редактор має бути своєрідним вартовим, аби не допустити на газетні шпальти невиправданих жанровими особливостями матеріалу жаргонів, модних слоганів, заїжджених штампів, канцеляризмів.

І, насамкінець, у цій частині роботи слід подбати про "принцип однаковості" - дотримання так званого принципу єдиного представлення виробленого практикою стилю свого видання: однакового підходу до написання скорочень, ініціалів, великих і малих літер, мір величини, географічних назв тощо.



3. Редакторське опрацювання мови і стилю публікацій рубрики «економіка» газети «День»

3.1 Система рубрикації газети

Запорукою якісного друкованого видання є його чітка організація. Особливо це важливо в газетах, сторінки яких містять до 10-15 не пов'язаних між собою матеріалів. Ієрархічна система рубрикації друкованого видання організовує читання, попереджає читача про зміни в тексті, початок нової думки, примушує його зробити паузу для розуміння прочитаного, допомагає відшукати новий матеріал або його фрагмент.

Система рубрикації періодичного видання, зокрема газетного, значно відрізняється від книжкової не лише за складом елементів, а й за їхніми функціями. Чітке дотримання усталеного функціонального призначення і відповідного оформлення рубрикаційних одиниць стає виразником стилю газети.

Місце заголовків та їх значення в композиції газети вивчали вчені та практики, такі як Б. А. Вяземський, С. І. Галкін, О. П. Кисельов, В. В. Попов, І. М. Табашніков, Е. В. Фастовець, О. К. Мелещенко, В. Ф. Іванов та ін. Вони аналізують передумови виникнення елементів, що входять до заголовного комплексу, схеми їхнього розташування відносно текстового матеріалу. Але залишається поза увагою проблема взаємозв'язку одного з одним елементів, що дають коротку інформацію про зміст матеріалу.

До системи рубрикації газети можна віднести цілий ряд її складників, які розкривають зміст матеріалів і виконують інші функції заголовків. Характер змісту і форми газети (газетний номер складається з великої кількості відносно самостійних матеріалів, різних за призначенням, обсягом, тематикою, жанром, адресністю та інших характеристик) обумовлює неоднорідну, багатоелементну структуру заголовної частини. Кожна публікація вимагає особливої уваги.

І якщо книжкові видання обмежуються заголовком і підзаголовком, то в періодичних виданнях з'являються такі елементи, як шапка, рубрика, лід, анонс, вріз, резюме тощо, різноманітні сполучення яких утворюють велику кількість варіантів оформлення (рис.) У газетному заголовку можуть використовуватися також зображальні елементи [1].

Параметри заголовних компонентів визначаються форматом газети і стилем її оформлення, кількістю матеріалів на сторінці, кількістю та розміром зображальних елементів, наявністю декоративних елементів, групуванням матеріалів у добірки. Наприклад, формат газети А3 передбачає меншу кількість публікацій на сторінку та їх менший обсяг порівняно із газетами формату А2. Відповідно до цього зменшується площа заголовного комплексу, кількість компонентів. Щоденні газети подають більше коротких повідомлень порівняно з аналітичними матеріалами на всю сторінку тижневиків. Зміст газетного матеріалу, його місцерозташування в номері та на сторінці, значеннєве навантаження заголовка визначають прийоми його оформлення. У заголовному комплексі органічно зливаються змістова і графічна частини, відображаються особливості змісту видання і стилю його оформлення. Публікація добірки під постійною рубрикою додає всім складникам газети, крім просторової характеристики, ще тимчасовий показник. І відповідні архітектонічні елементи виконують додаткове завдання - вказують читачеві на постійні ознаки текстових та зображальних матеріалів, які входять до складу постійної добірки, навіть при розташуванні її на різних сторінках або в різних номерах. Анонси, винесення початку матеріалу на першу сторінку вимагають використання змістового елементу: вказівки на продовження або початок.

Оформлення елементів рубрикаційної системи здійснюється через титульний шрифт [2], пробільні та службові елементи, форматування. Новітні досягнення у видавничих технологіях дають можливість чітко визначити параметри кожного з елементів газетної сторінки, залежно від призначення.

Заголовні елементи можуть стосуватися однієї публікації або кількох. Тільки з однією публікацією виступає власне заголовок - назва даного матеріау. Інші елементи: підзаголовок, рубрика, анонс, вріз, епіграф - можуть використовуватися як для одного, так і для кількох матеріалів.

Застосування та графіка заголовних елементів визначаються періодичністю звернення до визначеної теми в газеті. З номера в номер повторюються рубрики або шапки - назви розділів газети, тематичний напрям публікації, “відокремлена складова частина видання” [3]. Іноді в цій ролі виступає вріз або епіграф. Усі інші елементи заголовного комплексу не повторюються.

Характер та обсяг інформації, що передається, є основними при формуванні заголовного комплексу. Заголовок може відобразити всі інформаційні властивості публікації: тему статті, авторські та редакційні оцінки, часові характеристики, жанр, авторство та адресацію. Але такої повної інформації газетний матеріал вимагає рідко, головне - тема публікації, яка виноситься у заголовок і рубрику - графічно-змістовий центр заголовного комплексу. Але середні та великі за обсягом матеріали потребують додаткової інформації. Тоді у заголовний комплекс вводяться такі елементи, як підзаголовок, анонс, лід, резюме.

Без заголовка газетний матеріал втрачає сенс, але підзаголовки в газеті відіграють роль іноді важливішу за основний заголовок - не лише коротко розкривають зміст, а й оцінюють матеріал. Хоча в 16 % газет відсутні підзаголовки, а 13 % сучасних газет не застосовують основних підзаголовків, але є внутрішні, в 25 % газет - навпаки. У газетах "Урядовий кур'єр", "Демократична Україна" підзаголовки відсутні, але їхню роль виконують ліди. Не існує газет, в яких були б відсутні ліди і підзаголовки одночасно.

Якщо основний заголовок відсутній - його заміняють назва рубрики, підзаголовок, лід або декоративні елементи. Кожна газета обирає певний стиль оформлення заголовків:

- заголовок складається титульним шрифтом без будь-яких декоративних елементів - 58 % газет;

- заголовок підкреслюється або береться у неповну рамку - при розташуванні посередині - 12 % газет;

- заголовки облямовують рамкою: всі - у 9 % або у визначених випадках: бічний блок, заголовок добірки, заголовок посередині текстового блоку - 16 % газет;

- заголовки частини матеріалів встановлюються на виворотку або у тіньовій рамці - 28 % газет;

- поєднання у блок кількох заголовних компонентів (наприклад, заголовка, зображення, підзаголовка або ліда і розташування їх у рамці або на підкладці) - 7 % ;

- застосування складених лінійок чи інших декоративних елементів для виділення заголовка - 9 %;

- заголовок-вивороток або поверх зображення.

Архітектонічний заголовок поєднується з декоративними елементами відповідно до накреслення шрифту: напівжирні та жирні шрифти не сполучаються зі світлими лінійками, або, навпаки, світлі шрифти - з жирними; плашка чи вивороток несумісні з тонкими, курсивними шрифтами. Заголовний комплекс, розташований у повній або неповній рамці, збільшує свою площу до формату потрібної кількості шпальт і врівноважує всі елементи сторінки.

Інколи трапляється такий різновид заголовка, як заголовок-прапорець - коли назва найважливішого матеріалу стоїть угорі на всю ширину добірки або тематичної сторінки та охоплює інші матеріали. Такий заголовок можна вважати і шапкою, і рубрикою.

Сучасні газети вживають рідко шапки, замість них у 80 % випадків колонтитул має назву тематичної сторінки. У 94 % газет назва тематичної сторінки займає весь формат сторінки з однаковими відступами з обох боків. "Шапки використовують як прийом об'єднання добірки або тематичних сторінок. Поява їх над одним матеріалом у 150-200 рядків не завжди доречна" [4]. Нерідко шапка облямовується рамкою або встановлюється на плашці. Кілька матеріалів, об'єднаних шапкою (не в колонтитулі), обмежуються рамкою чи лінійками, а шапка розташовується на плашці або виворотком.

Отже, класифікуємо способи оформлення шапок у сучасних газетах:

- зображально-текстова шапка;

- шапка на частину сторінки;

- шапка у верхній частині сторінки поряд із коротким повідомленням;

- шапка - назва тематичної сторінки у колонтитулі збоку (ліворуч або праворуч);

- назва тематичної сторінки по центру колонтитула без декоративних елементів, на плашці, підкреслена;

- колонтитул містить лише назву тематичної сторінки;

- назва тематичної сторінки під колонтитулом без декоративних елементів або на плашці-виворотку;

- шапка-рубрика.

Рубрика узагальнює, конкретизує тематику матеріалу (наприклад, "Економіка", "Будьмо здорові", "Видатні особи"). Рубрики сучасних газетних видань можна класифікувати за: періодичністю (постійні, тимчасові, одноразові), графічним оформленням та композиційним виконанням. Є газети, які на своїх сторінках взагалі не застосовують рубрики (наприклад, “Нова генерація”).

Періодичність появи рубрик різноманітна: щономера, у визначені дні тижня, щомісяця. Постійними є рубрики, що існують тривалий час, але сучасні газети віддають перевагу рубрикам-заголовкам, які добираються відповідно до змісту матеріалу. Постійні рубрики мають єдине оформлення та місце розташування. Наприклад, рубрика "Останні новини" на складеній плашці-виворотку займає шпальту або її частину, обмежену рамкою.

Характер газетної інформації сприяє виникненню великої кількості різних за призначенням рубрик на одиницю обсягу матеріалу. У 75 % сучасних газет кожна публікація супроводжується власною рубрикою. Рубрики-добірки з кількох публікацій однакового або різноманітних жанрів, об'єднаних загальною темою чи іншою ознакою, застосовують 20 % газет. Інколи можна побачити рубрику на цілу газетну сторінку, але така рубрика за своїми властивостями є аналогом шапки.

Трапляється і такий різновид, як рубрика в рубриці. Матеріал (добірка) може супроводжуватися кількома рубриками: перша уточнює характер матеріалів, а друга - джерело їх одержання. Або перша конкретизує епіграф, а друга - текст, як, наприклад, у газеті "Українське слово". У добірці коротких повідомлень, бічному блоці основний текст нерідко відсутній, а є лише назва рубрики.

3.2 Мовностилістичний аналіз рубрики «Економіка»

Дослідженню стилю та стилістики присвятив свою книгу "Стилістика сучасної української мови" професор Інституту журналістики, відомий мовознавець Олександр Пономарів. У його підручнику подано визначення стилю як "суспільно усвідомлену і функціонально зумовлену внутрішньо об'єднану сукупність прийомів уживання, відбору й поєднання засобів мовного спілкування у сфері тієї чи тієї загальнонародної, загальнонаціональної мови, співвідносна з іншими такими ж способами вираження, що служать для інших цілей, виконують інші функції в мовній суспільній практиці даного народу". Отже, мовний стиль - це сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання" [22, 5-6].

О. Пономарів стверджує, що "стилістика - це наука про виразові засоби мови, тобто ті елементи, що приєднуються до власне вираження думки, супроводжують семантичний зміст висловлюваного - емоційно-експресивні та оцінні моменти мовлення... Тобто предметом вивчення стилістики є закономірності функціонування мовних засобів у різних видах мовлення" [22, 5].

Дж. Свіфт влучно зауважив, що стиль - це власне слова на власному місці.

Кожний стиль характеризується:

- сферою поширення і вживання (колом мовців);

- функціональним призначенням (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування тощо);

- характерними ознаками (формою та способом викладу);

- системою мовних засобів і стилістичних норм (лексикою, фразеологією, граматичними формами, типами речень тощо).

На думку Віталія Карпенка, "можна багато думати над застосуванням мовностилістичних засобів. Проте виходить усе само собою, очевидно багато залежить від загальної освіченості, ерудованості, культури. А щоб сидіти і думати, що там треба якийсь епітет, метафору, а далі ще щось вигадувати - це безнадійна справа. Я не можу писати, якщо не склалася модель, структура, тематична архітектура, тут все має йти одне за одним, як подієвий сюжет у художньому творі. Навіть у тих, хто пише інтуїтивно, у підсвідомості відкладається якась схема, хоча не обов'язково, щоб він її дотримувався".

В газеті «День» у рубриці «Економіка» друкуються публіцистичні статті, тож питання стилю тут не є таким гнучким, як, наприклад, у художньому творі.

Знайомлячись зі статтею, редактор кілька разів уважно перечитує статтю, аналізує та править мовні, лексичні, граматичні, фактичні помилки, лише потім звертає увагу на стиль.

Як застосовувати методику мовностилістичного редагування матеріалу можна продемонструвати на прикладі публікацій газети «День».

Візьмемо першу статтю, яка була надрукована на сторінках газети під заголовком «Регіони». Спочатку потрібно перевірити весь фактичний матеріал до якого належить: місце описуваних подій - Херсонщина, консервний завод; кореспондент - Василь Піддубняк; підприємство «Чумак»;

Так як це коротке інформаційне повідомлення, там немає ні цитатних матеріалів, ні авторського стилю як такого. Події викладені логічно, без помилок, а ось граматика і лексика…

«Херсонщина повертає собі втрачену славу «помідорної республіки»: за прогнозами, нині буде зібрано щонайменше 160 тис. тонн томатів -- удесятеро більше, ніж торік. Як повідомляє кореспондент «Дня» Василь ПІДДУБНЯК, переважну більшість вирощеного господарства відправляють у переробні цехи КСП, а також на потужний консервний комбінат у Херсоні та на Скадовський консервний завод. У три зміни працює в ці дні українсько-шведське підприємство, відоме під торговельною маркою «Чумак». До речі, через відсутність томат-пасти на місці йому доводилося напівфабрикат для виготовлення соусів і кетчупів завозити з далекого Китаю. Тепер же цієї продукції вистачить навіть для експортних поставок: ділові переговори щодо закупівель томат-пасти в області веде турецька сторона…»

По-перше, використано заголовковий шрифт для кожної літери прізвища кореспондента, по-друге - речення перевантажені зворотами та пунктуаційними знаками. А у деяких реченнях ком навпаки не вистачає. Також редактор повинен помітити скорочення у недопустимій формі та абревіатуру, яка не була пояснена і могла залишитись незрозумілою для реципієнта.

Ілюстративний матеріал не використано, але це вмотивовано - адже короткі інформаційні повідомлення й не повинні бути доповнені світлинами.

Далі візьмемо більш пізню публікацію, з 2004 року, коли економіка стала окремою рубрикою.

Я обрала статтю «Хороший старт -- ризикований фон. У балансі ризиків впевнено переважає інфляція» з Валерієм Литвицьким.

На відміну від ранніх публікацій про економіку, в цій інформацію подано більш детально та глибоко. Тут є і лід, і графічне оформлення, і добре підібрана світлина.

Як і в попередньому випадку, робота редактора починається з перевірки написання власних назв, а саме імен, прізвищ та назв творів, наприклад, Валерій Литвицький, радник голови Нацбанку України та інші. Цього разу автор оперує великою кількістю статистичних даних та термінів, точність використання яких бажано перевірити.

Часто бувають помилки у лікуванні відсотків, тож їх також треба додатково переглянути.

Власне авторські стильові особливості викладу матеріалу відслідкувати у цьому матеріалі важко, адже це не аналітика, і стиль максимально близький до нейтрального. І все ж не завадить після вичитки помилок переглянути текст на логічність викладу думок.

Проаналізувавши статтю, ми бачимо, що вона подана досить доступно і добре вичитана.

Отже, для того, щоб відредагувати публікацію в рубриці «Економіка» в газеті «День», потрібно використовувати різні редакторські методи і звірятися з різноманітними джерелами, а також володіти великим багажем знань, аби орієнтуватися в термінах, цифрах та статистичних даних.



Висновки

Газета «День» спеціалізується на публікації матеріалів жанру рецензії у всіх її різновидах. Тематика номерів є суспільно-політичною, вони містять як інформаційні, так і аналітичні матеріали.

Статті з економічної тематики з часів появи рубрики «Економіка» стали більш глибокими і продуманими. Разом з цим покращився і рівень оформлення, вичитки статті, подання її у зручній та правильній формі.

Кореспонденти логічно та вдало наводять факти для ілюстрування думки, в якості прикладу, та просто повідомляють їх з інформативною метою.

Під фактом розуміють щось твердо встановлене, таке, що відбулося насправді, а також власні імена, географічні назви, дати, кількісні показники і цитати. Це ті компоненти, без яких не може обійтися жоден журналістський матеріал.

У процесі аналізу наповнення матеріалів редактор застосовує прийоми зіставлення фактів публікації, їхню перевірку на точність і достовірність за довідковими джерелами і першоджерелами, аналізу мовних одиниць різних рівнів, які є носіями логічних зв'язків у публікації, ранжирування фактів та ін. Прийом зіставлення фактів полягає в їх поєднанні та порівнянні поза контекстом журналістського твору. Порівняльний аналіз дає змогу встановити логічні відношення між фактами, а отже, їх правильність у тексті. З огляду на те, що значну частину фактичних помилок журналісти допускають у написанні власних назв, редактору вкрай важливо ретельно перевіряти такі назви за довідковими джерелами.

Незважаючи на те, що в редакторській практиці вже давно вироблено загальні правила аналізу, перевірки і редагування фактичного матеріалу, потрібно пам'ятати, що кожен журналістський матеріал унікальний, а тому потребує індивідуального підходу. Проаналізувавши декілька рецензій з газети «День» можна зробити висновок, що журналісти у своїх матеріалах спираються на певні види фактів. Дуже рідко в одному матеріалі можна знайти усі види фактів. Задача редактора полягає в тому, щоб зрозуміти чому автор використовує той чи інший фактичний матеріал, визначити до якого виду фактів належить те чи інше твердження і відповідно використовувати різні способи редагування.

Редактору завжди необхідно пам'ятати, що читач має можливість перевірити інформацію, і найменша недбалість створить психологічні передумови для сумніву і недовіри автору і виданню загалом. Отже, тільки комплексний підхід до редагування може гарантувати українському читачеві правдивість і достовірність фактичного матеріалу на сторінках газети «День».



Бібліографія

1. Литвицький В. «У балансі ризику впевнено переважає інфляція» // День. 2004. № 28. С. 6.

2. Княжанський А. «Без ратифікації» День. 2012. № 10. С. 2.

3. Корніенко Д. «Прогноз на літо» // День. 2007. № 17. С. 1.

4. Крізький М. «Ні вільній торгівлі?» // День. 2005. № 14. С. 3.

5. Кроп Т. «Письменницька торгівля» // День. 2012. № 28. С. 6.

6. Кумпан О. «Період ультиматумів» // День. 2012. № 22. С. 1.

7. Кумпан О. «Обирати не серцем, а головою» // День. 2012. № 6. С. 2.

8. Підлубняк В. «Регіони» // День. 1998. № 185. С. 2.

9. Рубрика «Економіка» // День. 2012. № 8. С. 3.

10. Рубрика «Економіка» // День. 2013. № 35. С. 3.

11. Сарокець С. «Коротко. Новини компаній» // День. 2012. № 3. С. 6.

12. Скрипенець М. «Із будь-якого розділу» // - 2012. № 19. С. 1.

13. Сорока П. «Занурення» // День. 2012. № 8. С. 6.

14. Сорока П. «Інформаційна політика» // День. 2013. № 35. С. 4.

15. Жанры советской газеты : Учеб. пособие для фак. жур-ки ун-тов / Под ред. М. С. Черепахова. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1959. 271 с.

16. Іванов В. Ф. Техніка оформлення газети : Курс лекцій / В. Ф. Іванов. К. : Знання, 2000. 222 с.

17. Капелюшний А. О. Редагування в засобах масової інформації : Навчальний посібник / А. О. Капелюшний. Л. : ПАIС, 2009. 432 с.

18. Карпенко В. О. Основи професіональної комунікації / В. О. Карпенко. К. : Нора-прінт, 2002. 348 с.

19. Мильчин А. Э. Методика редактирования текста / А. Э. Мильчин. М. : Книга, 1980. 320 с.

20. Різун В. В. Літературне редагування : підручник / В. В. Різун. К. : Либідь, 1996. 240 с.

21. Тертычный А. А. Жанры периодической печати / А. А. Тертычный. М. : Аспект Пресс, 2000. 312 с.

22. Інформація про газету «День». [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.day.kiev.ua/uk.

23. Інформація про газету «День». [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%C4%E5%ED%FC_(%E3%E0%E7%E5%F2%E0,_%D3%EA%F0%E0%E8%ED%E0).

24. Інформація про таблоїд. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/Таблоид.

Размещено на Allbest.ru

...