Інтернет-видання України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 070.431:316.77[477]

ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ УКРАЇНИ:

СТАНОВЛЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ

Спеціальність 27.00.04 - теорія та історія журналістики

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук із соціальних комунікацій

Чабаненко Мирослава Вікторівна

Запоріжжя-2010



Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Потятиник Борис Володимирович, професор кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імені Івана Франка

Офіційні опоненти: доктор наук із соціальних комунікацій, доцент Богуславський Олег Вікторович, директор Інституту журналістики і масової комунікації ласичного приватного університету (м. Запоріжжя)

кандидат філологічних наук, доцент Шевченко Вікторія Едуардівна, доцент кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка

Захист дисертації відбудеться «____» _________ 2010 р. о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.05 у Класичному при ватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 Б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 Б.

Автореферат розіслано «____» ____________2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент Пономаренко Л. Г.



АНОТАЦІЯ

Чабаненко М. В. Інтернет-видання України: становлення та особливості розвитку. - Рукопис. інтернет видання медіа

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 - теорія та історія журналістики. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2010.

У роботі проаналізовані критерії ідентифікації Інтернет-ресурсів як таких, що належать до системи мас-медіа. Для виокремлення Інтернет-ЗМІ і диференціації тих веб-сайтів, що формують український сегмент медіаринку в Інтернеті, пропонується застосовувати метод комплексного оцінювання. Обґрунтована думка про необхідність вважати Інтернет-видання окремим різновидом електронного видання, що має низку специфічних властивостей. Подано модель Інтернет-видання та спосіб класифікації Інтернет-ЗМІ за форматом подачі медіаповідомлень.

Визначені приблизні розміри і структура галузі. Виявлені нові факти з історії виникнення та розвитку українських Інтернет-видань. Названі веб-сайти, які були піонерами галузі, дати заснування, змальовані умови їх становлення на тлі загальних процесів зародження медіадискурсу Мережі.

Досліджена еволюція професійних журналістських підходів до організації діяльності Інтернет-видань України; охарактеризований стан цього медіа-сектору на сучасному етапі, зокрема, з погляду знаково-символічного наповнення веб-сайтів.

Сформульовані та систематизовані за періодами особливості розвитку українських Інтернет-видань.

Ключові слова: Інтернет, Мережа, веб-сайт, Інтернет-ЗМІ, Інтернет-видання, онлайнова журналістика, система мас-медіа.



АННОТАЦИЯ

Чабаненко М. В. Интернет-издания Украины: становление и особенности развития. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук социальных коммуникаций по специальности 27.00.04 - теория и история журналистики. - Классический частный университет. - г. Запорожье, 2010.

В работе проанализированы критерии идентификации Интернет-ресурсов как таковых, что относятся к системе масс-медиа. Для определения Интернет-СМИ и дифференциации тех веб-сайтов, которые формируют украинский сегмент медиарынка в Интернете, предлагается применять метод комплексного оценивания. Обоснована мысль о необходимости считать Интернет-издание отдельной разновидностью электронного издания, которая имеет ряд специфических свойств. Даётся модель Интернет-издания и способ классификации Интернет-СМИ по формату подачи медиасообщений.

Определены приблизительные размеры и структура отрасли. Выявлены новые факты, касающиеся истории возникновения и развития украинских Интернет-СМИ, в частности, Интернет-изданий. Названы веб-сайты, которые были пионерами отрасли, даты основания, очерчены условия их становления на фоне общих процессов зарождения медиадискурса Сети.

Исследована эволюция профессиональных журналистских подходов к организации деятельности Интернет-изданий Украины; охарактеризовано состояние этого медиа-сектора на современном этапе, в частности, с точки зрения знаково-символического наполнения веб-сайтов.

Сформулированы и систематизированы по периодам особенности развития украинских Интернет-изданий.

Ключевые слова: Интернет, Сеть, веб-сайт, Интернет-СМИ, Интернет-издания, онлайновая журналистика, система масс-медиа.



ABSTRACT

Chabanenko M. V. Internet editions of Ukraine: formation and development peculiarities. - Manuscript.

Dissertation for the academic degree of the Candidate of Sciences (PhD) in Social Communication (speciality 27.00.04 - Theory and History of Journalism). - Classical Private University. - Zaporizhzhya, 2010.

The dissertation researches the criterions of Internet resources identification as those which belongs to the mass media system. The method of complex evaluation is proposed for the Internet media determination and differentiation of websites, which form Ukrainian segment of the Internet media market. The thought about the necessity to consider Internet editions the separate subtype of electronic editions that has the set of specific features is substantiated. The Internet edition model and the mode of Internet media classification on the base of different formats of media messages are proposed.

The author reveals the approximate dimensions and stricture of the branch, some new facts concerning the history and development of the Ukrainian Internet media, in particular Internet editions. The websites which were pioneers in the field and the dates of their foundation are named; the conditions of their formation on the background of the general processes of Web media discourse origin are described.

The evolution of professional journalism approaches in the organization of the Ukrainian Internet media activity is researched; the modern state of this branch, particularly from the point of view of marks and symbols content, is characterized.

The peculiarities of the Ukrainian Internet editions development are formulated and systematized.

Key words: Internet, Web, website, Internet media, Internet editions, online journalism, mass media system.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

На межі ХХ-ХХІ ст. у медіасфері відбулися кардинальні зрушення, спричинені комп'ютеризацією і масовим поширенням Інтернету. Виник новий сегмент медіаринку та відповідний окремий напрямок у журналістиці .

Діяльність Інтернет-ЗМІ становить великий інтерес для українських дослідників. У перші роки функціонування Мережі значення Інтернету для вітчизняної системи засобів масової інформації проаналізували В. Іванов і О. Мелещенко, вказуючи, з одного боку, на перспективи, які він відкриває, а з іншого - на пов'язані з ним специфічні проблеми. Зокрема, В. Іванов приділив багато уваги питанню правового врегулювання мас-медійної діяльності в Інтернеті, О. Мелещенко - питанню медіавзаємодій. Філософські ідеї, висунуті західними науковими школами у зв'язку з глобалізацією інформаційних потоків, що посилилась із запровадженням Інтернету, суттєво розвинув Б. Потятиник. Дослідження, пов'язані з найрізноманітнішими аспектами Інтернет-журналістики, сьогодні знайшли відображення у цілій низці наукових робіт. Правовий аспект вивчали Ю. Бурило, Л. Городенко, В. Наумов, П. Салига, М. Черкес, мовний - М. Рудик, О. Штурнак. Інтернет як засіб інтеграції всіх ЗМІ розглядав А. Данилюк, типолого-технологічні особливості нових медіа - Н. Штанько. Типологією Інтернет-ЗМІ та деякими аспектами застосування гіпертекстуальності займався О. Коцарев. Активну роль Інтернет-журналістики в українських політичних процесах довів І. Балинський. Питання форматів комерційної Інтернет-реклами розкрила Н. Фурманкевич. Спробу комплексного дослідження вітчизняного медіа-сектору в Інтернеті здійснила І. Артамонова, яка запропонувала власний спосіб класифікації Інтернет-ЗМІ. Українські дослідники часто спираються на роботи російських науковців - таких, як О. Калмиков, Л. Коханова, М. Лукіна, С. Машкова, В. Монахов, М. Раскладкіна, П. Сухов, І. Фомічова, О. Шеремет. Орієнтуватися в загальносвітових тенденціях стосовно розвитку Інтернет-ЗМІ допомагають думки західних вчених, зокрема, К. Гарпера, М. Дезе, К. Кені, М. Кюнка, значною мірою - узагальнення, зроблені автором підручника з Інтернет-журналістики Р. Крейгом, та ін.

Актуальність теми обумовлена тим, що в цілому діяльність вітчизняних Інтернет-видань залишається недостатньо дослідженою через те, що досі не були з'ясовані розміри та загальна структура галузі, багато білих плям в історії Інтернет-ЗМІ України, відсутня періодизація. Без цього ґрунтовна характеристика минулого і сучасного станів галузі, прогноз щодо подальшого розвитку з урахуванням усіх наявних тенденцій неможливі. Такі прогалини в наукових знаннях сьогодні створюють наукову проблему, оскільки Інтернет-видання є активною ділянкою українського медіапростору, впливовим каналом соціальних комунікацій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось згідно з науково-дослідною темою кафедри радіомовлення і телебачення ЛНУ імені Івана Франка «Електронні засоби масової інформації в контексті формування національного інформаційного простору» (№ держреєстрації 01054004949), а також згідно з науково-дослідною темою «Становлення мережевих ЗМІ в Україні: законодавчі і професійно-технологічні аспекти (в рамках розробки навчального курсу “Інтернет-журналістика”)» (№ держреєстрації 0107U0002059), що нею з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р. займався Інститут екології масової інформації того ж університету.

Мета дослідження - з'ясувати історію становлення та особливості розвитку українських мережевих видань.

Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

1) здійснити аналіз критеріїв ідентифікації Інтернет-ресурсів, які поруч із друкованими періодичними виданнями, радіоканалами та телеканалами належать до системи мас-медіа;

2) проаналізувати значення понять «Інтернет-ЗМІ», «Інтернет-видання» і доцільність або недоцільність їх розмежування;

3) знайти спосіб окреслення кола тих Інтернет-видань, які належать до системи вітчизняних ЗМІ ;

4) дослідити розміри та структуру медіа-сектору, сформованого українськими Інтернет-виданнями;

5) виявити факти, що розкривають історію появи та особливості розвитку Інтернет-видань України, зокрема простежити еволюцію застосування ними гіпертекстуальності, інтерактивності та мультимедійності.

Об'єктом дослідження послугували Інтернет-видання України (генеральною сукупністю понад тисячу веб-сайтів, із яких окрема увага була приділена 425).

Предмет дослідження - історія появи, становлення і розвитку, минулий і сучасний стани того сегменту медіаринку в Інтернеті, що складається з українських Інтернет-видань.

Методи дослідження. Виконання поставлених завдань вимагало поєднання загальнонаукових і конкретнонаукових методів - теоретичних та емпіричних, у багатьох випадках бралися на озброєння допоміжні теоретичні прийоми - класифікація та систематизація. Пошуки критеріїв ідентифікації веб-ресурсів, які належать до системи мас-медіа, та способу виокремлення кола вітчизняних Інтернет-видань обумовили необхідність звернутися до термінологічного аналізу, методів комплексного оцінювання й моделювання. Для виявлення основних фактів стосовно походження, становлення Інтернет-ЗМІ України, розмірів і структури нового меда-сектора застосовувались порівняльно-історичний метод, опитування, метод вивчення документів і підрахунок. З'ясувати особливості розвитку вітчизняних Інтернет-видань, риси, що характеризують їх минулий і сучасний стани, допомогли історико-описовий і системно-функціональний методи, а також семіотичний дискурс-аналіз, методи спостереження, інтерв'ю, узагальнення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в дослідженні вперше:

· застосовано метод комплексного оцінювання для ідентифікації Інтернет-ЗМІ, а також для визначення кола тих Інтернет-видань, що належать до системи ЗМІ України;

· з'ясовані раніше невідомі факти щодо історії появи, становлення та розвитку Інтернет-ЗМІ України;

· визначені кількісні параметри вітчизняного сегменту медіаринку в Інтернеті та його структура;

· вивчені та систематизовані за періодами особливості розвитку українських Інтернет-видань;

удосконалено:

· критерії ідентифікації Інтернет-ресурсів як Інтернет-ЗМІ, що разом із газетами, журналами, радіо- й телеканалами становлять систему засобів масової інформації;

· спосіб класифікації Інтернет-ЗМІ та виділення з їх числа Інтернет-видань;

набули подальшого розвитку:

· науково-методичні підходи до вивчення медіадискурсу Інтернету, зокрема, метод семіотичного дискурс-аналізу;

· теоретичні аспекти еволюції застосування Інтернет-журналістами гіпертекстуальності, інтерактивності та мультимедійності.

Теоретичне значення результатів дослідження. Запропоновані в роботі алгоритми визначення Інтернет-ресурсів, які доречно відносити до системи мас-медіа, і тих Інтернет-ЗМІ, що становлять український сегмент медіаринку в Інтернеті, модель типового Інтернет-видання, критерії класифікації Інтернет-ЗМІ дозволять ефективніше і глибше досліджувати інформаційний простір Мережі. Здобуті відомості про історію становлення і розвитку українських Інтернет-видань можуть слугувати основою для подальших наукових розвідок, спрямованих на вужчі аспекти - діяльність Інтернет-видань окремого регіону, певного тематичного спрямування тощо.

Практичне значення результатів дослідження. Здобуті в роботі знання можуть бути використані при підготовці навчального курсу і навчального посібника з Інтернет-журналістики. Результати аналізу ознак Інтернет-видання, що належить до медіасистеми як повноцінний засіб масової інформації, можуть сприяти встановленню відповідних професійних стандартів. Укладена база даних може стати першим кроком до створення офіційного каталогу-довідника Інтернет-видань України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно; публікації, в яких відображені основні положення роботи, підготовлені одноосібно.

Апробація результатів дисертації проводилась під час обговорення на кафедрі радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні положення та висновки роботи відображені у статтях, тезах і доповідях, підготовлених для участі у 12 науково-практичних конференціях: «Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку» (Черкаси, квітень 2007 р.), «Міжкультурні комунікації: стратегії освіти і методика навчання мовам» (Крим, Алушта, травень 2007 р.), «Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта» (Крим, Алушта, вересень 2007 р.), «Мас-медіа та демократизація світу» (Київ, травень, 2008 р.), «Асоціювання студентської журналістики: через навчання до професійного розвитку» (Запоріжжя, травень 2008 р.), «Актуальні проблеми регіональних засобів масової комунікації» (Запоріжжя, жовтень 2008 р.), «Запоріжжя - минуле і сьогодення. Перспективи та пріоритети розвитку» (Запоріжжя, січень 2009 р.), «Соціальні комунікації сучасного світу» (Запоріжжя, лютий 2009 р.), «Соціальні комунікації в стратегіях формування суспільства знань» (Харків, лютий 2009 р.), «Комунікативна ідентифікація в інформаційному просторі України» (Львів, березень 2009 р.), «Журналістика, філологія та медіаосвіта» (Полтава, травень, 2009 р.), «Масова комунікація: історія, сьогодення, перспективи» (Луцьк, червень, 2009 р.). Результати дослідження також апробовано в авторських навчальних курсах «Інтернет-журналістика» та «Журналістський фах (преса). Професійні обов'язки газетяра: їх характер і виконання» (у темі, присвяченій створенню Інтернет-версії газети або журналу), які викладаються для студентів факультету журналістики Запорізького національного університету.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів основної частини, поділених на підрозділи, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (285 найменувань) і додатків (А - каталоги Інтернет-видань України в домені UA та поза ним, Б - таблиці і схеми, В - скріншоти веб-сторінок Інтернет-видань). Обсяг основного тексту роботи - 182 сторінки, загальний обсяг - 248 сторінок.

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлені в 10 публікаціях, із яких 5 - у фахових виданнях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі сформульовано суть наукової проблеми, що розглядається, обґрунтовано актуальність теми, подано роз'яснення щодо ступеня її наукового опрацювання. Названі мета, завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, положення, винесені на захист та ін.

У першому розділі «Феномен інформаційного простору Інтернету» йдеться про глобальні перетворення, що відбулись у медіасфері та журналістиці впродовж останніх десятиліть. У підрозділі 1.1 «Гуманітарне осмислення появи глобальних комунікаційних мереж» узагальнені думки українських, російських і західних дослідників щодо соціально-культурних причин та наслідків глобалізації медіапростору. Із поширенням Інтернету людство вперше в історії отримало унікальну інформаційну структуру, створену відповідно до ідеї гігантського гіпертексту. Розростання медіасфери пов'язане з посиленням впливу медіаінформації на свідомість людей, одночасним зниженням довіри до медіаповідомлень. Цей процес може бути спричиненим природною схильністю людства до експансії, яка сьогодні перейшла з фізичної площини в інформаційну (Д. Рашкофф). Культурне й технологічне конструювання кіборга призвело до настання доби постгуманізму, коли людська індивідуальність зливається з продуктом діяльності машинного мозку (Н. К. Хейлз). Розвиток засобів масової інформації гіпотетично пов'язаний також із прагненням людини до реалізації архетипного ідеалу всевідання, при цьому Інтернет виступає прообразом інтегрованого медіуму (Б. Потятиник). Принципи, що лежать в основі роботи Мережі, розглядаються як принципи влаштування суспільства майбутнього (Т. Бернерс-Лі, О. Вартанова).

У підрозділі 1.2 «Основні напрямки журналістикознавчих досліджень, пов'язаних із Інтернетом» увага сконцентрована на тому, як запровадження Інтернету відбилось на системі ЗМІ та професії журналіста.

У пункті 1.2.1 «Інтернет як фактор структурних змін у системі мас-медіа» йдеться, головним чином, про трансформацію медіавзаємодій. Інтернет сприяє об'єднанню медіадискурсу всіх засобів масової інформації (Е. Тоффлер), призводить до циркулювання уніфікованих інформаційних потоків (Н. Кириллова, К. Патерсон, В. Сапунов). Із кожним роком Інтернет-видання відбирають аудиторію у традиційних медіа. В результаті спроб преси, радіо і телебачення адаптуватися до нових умов, а також унаслідок дигіталізації техніки, якою користуються журналісти, і фактично - переходу всіх ЗМІ на єдину технологічну платформу, традиційні медіа змінюють своє обличчя (Н. Другова, І. Карпенко, О. Китаєв, О. Мелещенко). Під впливом Інтернету виникають процеси медіаінтеграції та конвергенції медіапродукту (С. Машкова, Б. Потятиник).

У пункті 1.2.2 «Вплив Інтернету на журналістську професію» йдеться про те, що Інтернет став робочим інструментом, джерелом інформації та полем діяльності журналіста. Він значно полегшує роботу працівника мас-медіа, його використання навіть призводить до зменшення частки матеріалів, підготовлених самостійно; водночас у журналістиці зміцніло явище фрілансу. Найголовнішим наслідком впливу Інтернету слід вважати появу нового окремого напрямку в професії. В організації роботи редакцій традиційних ЗМІ відбулися зміни, продиктовані необхідністю витримувати конкуренцію з Інтернетом (Т. Чілачава).

Сучасна тенденція до універсалізації професійних знань і умінь журналіста (І. Артамонова, К. Магдалова, С. Машкова, В. Перевалов) в Інтернеті проявлена особливо яскраво (Р. Крейг), насамперед, з тієї причини, що інформаційний простір Мережі дозволяє застосовувати мультимедіа. Професійні вимоги до журналіста зростають, з іншого боку, відбувається розквіт громадянського журналізму, по суті - аматорських медіа. Визначити справжню журналістику в Інтернеті досить складно (І. Жилавська, І. Стєчкін). З'являються нові жанри, наприклад, блог (С. Машкова, М. Пуговський).

ЗМІ, що виникли в Інтернеті, мають суттєві переваги порівняно з традиційними (І. Артамонова, К. Вейлер, Л. Городенко, М. Дезе, В. Іванов, Р. Крейг, М. Лукіна, Р. І. Маурер, С. Машкова, О. Мелещенко, І. Фомічова та ін.). Інтернет-ЗМІ найоперативніші, вони можуть містити великі обсяги медіаповідомлень, доносити інформацію практично до будь-якого куточка земної кулі, застосовувати всі існуючі на сьогодні формати подачі інформації. До переваг Інтернет-ЗМІ також відносять: гіпертекстові зв'язки; інтерактивні форми роботи з аудиторією, що дозволяють підтримувати цілодобовий контакт з користувачами і пропонувати їм можливість співтворчості; індивідуалізацію споживання медіапродукту.

У підрозділі 1.3. «Диференціація основоположних понять та вибір методики вивчення діяльності Інтернет-видань» висувається припущення про те, що Інтернет-видання є окремим різновидом електронного, якому притаманні специфічні характеристики. На термінологічному рівні поняття «Інтернет-видання» є дещо вужчим за поняття «Інтернет-ЗМІ», але й до категорії останніх належать далеко не всі інформаційні ресурси Інтернету. Чимало дослідників підкреслювали, що з'ясування ефективного способу виділення ЗМІ (в класичному розумінні цього слова) з-посеред інших веб-сайтів - нелегке завдання (Д. Горчаков, О. Калмиков, Л. Коханова, М. Лукіна, А. Нікітенко, М. Раскладкіна, І. Фомічова, О. Шеремет, та ін.). У пункті 1.3.1. «Модель “повноцінного” Інтернет-видання і способи класифікації онлайнових ЗМІ» з'ясовано, що досить вдалим інструментом для цього може слугувати метод комплексного оцінювання. Основним критерієм ідентифікації веб-ресурсу як «повноцінного» ЗМІ (за висловом І. Артамонової) слід прийняти наявність професійно підготовлених медіаповідомлень. Оскільки багато таких повідомлень в Інтернеті републікаціями, необхідно враховувати ще й інші критерії. Наступним кроком у запропонованому в роботі алгоритмі є виявлення таких ознак:

1) наявна редакція, подібна до редакцій традиційних ЗМІ (колектив штатних співробітників);

2) інформація на сайті організована професійно, помітна орієнтація на кращі зразки світової Інтернет-журналістики (архітектура сайту, побудова сторінок);

3) повідомлення на сайті мають соціально значущий характер і можуть зацікавити масову аудиторію;

4) більша частина повідомлень (або всі) є власними матеріалами;

5) републікації з інших Інтернет-видань належним чином оформлені (з вказівкою на джерела, що подані у вигляді гіперлінків);

6) окрім заміток, сайт пропонує матеріали в інших класичних журналістських жанрах - репортажі, нариси, аналітичні статті, рецензії тощо;

7) помітні партнерські зв'язки сайту з іншими Інтернет-ЗМІ;

8) медіаконтент сайту оновлюється не рідше, ніж раз на тиждень, що може свідчити про виконання функції інформування про поточні події;

9) достатній рівень відвідуваності (або, якщо сайт новий, помітною є турбота про його підвищення).

Наявність більшості з цих ознак слугує аргументом для віднесення того чи іншого веб-ресурсу до категорії ЗМІ.

Такий підхід дозволяє поділити веб-ресурси на три групи - Інтернет-ЗМІ (8-9 ознак), не ЗМІ (4 і менше ознак) і середня ланка - веб-сайти, більш або менш наближені до ЗМІ (5-7). Його ефективність доведена аналізом 30 різних веб-сайтів: до групи «повноцінних» ЗМІ потрапили популярні, широко відомі сайти, які сприймаються користувачами Інтернету саме як ЗМІ.

У дослідженні пропонується модель «повноцінного» Інтернет-видання, що передбачає три рівні: 1) зовнішній вигляд, 2) контент, 3) організація діяльності.

На основі аналізу запропонованих різними дослідниками способів класифікації Інтернет-ЗМІ в роботі обґрунтована доцільність зупинитися на поділі за ознакою переважання того чи іншого формату подачі інформації. Це дозволяє виділити чотири групи Інтернет-ЗМІ:

1) з переважанням текстових матеріалів;

2) з матеріалами, розрахованими, насамперед, для сприйняття на слух;

3) з переважанням відео- і телепродукції;

4) зі змішаним контентом.

Перша гілка є близькою до преси і становить сайти, які є власне Інтернет-виданнями. Їх часто називають електронними газетами, проте назви «веб-газета» або «Інтернет-газета» є доречнішими, оскільки іноді паперові видання розміщують в Інтернеті свої електронні версії не у вигляді сайтів, а у вигляді електронних документів, які так само можуть розміщуватись на окремих електронних носіях, тобто є справжніми суто електронними газетами, але при цьому - не Інтернет-ЗМІ.

Інформаційний простір Мережі досліджується, як правило, за допомогою загальнонаукових логіко-аналітичних методів, проте його універсальність змушує шукати нестандартні кути зору, - з цієї думки починається пункт 1.3.2. «Методи, що є найбільш ефективними в дослідженнях інформаційного простору Мережі». Одним із перспективних напрямків є семіотичний аналіз (Н. Кириллова), який також носить універсальний характер (Дж. Ділі) і вже з успіхом застосовувався у наукових розробках, присвячених діяльності традиційних ЗМІ; особливої уваги вартий соціально-семіотичний підхід до критичного дискурс-аналізу в поєднанні з методикою Л. Філліпс і М. В. Йоргенсен. У цій частині роботи викладені результати дослідження знаково-символічного наповнення 37 українських Інтернет-видань («MIGnews», «Новий день», «Діалог», «Таймер», «Політбайки» та ін.). Вони показали, що інтенсивно експлуатується політичне значення кольорів. У логотипах часто зустрічаються символи глобальності, змін, плину часу, динаміки подій, журналістської роботи або масової комунікації. Регіональні Інтернет-ЗМІ надають перевагу символам певної місцевості, якій вони належать. Окрім того, що вдалось виявити деякі закономірності у зв'язках між кольоровим вирішенням дизайну веб-сайтів, малюнками на логотипах і смисловим навантаженням, розкриті інтенції авторів матеріалів шляхом такої інтерпретації їх текстів, яка показала привілейовані знаки й утворені навколо них ланцюжки еквівалентності.

Побудова другого розділу «Історія становлення вітчизняних Інтернет-видань» обумовлена тим, що історія українських Інтернет-видань логічно витікає з історії ранніх західних, насамперед американських, Інтернет-ЗМІ. У підрозділі 2.1. «Перші медіаповідомлення в Інтернеті» коротко розповідається про те, як і коли були засновані Інтернет, Мережа та їх найважливіші інформаційні сервіси. Такий екскурс був необхідний для того, щоб звернути увагу на тонку різницю між поняттями «Інтернет-журналістика» та «веб-журналістика», яку часто не помічають: власне Інтернет-журналістика зародилась раніше - у 1970-х рр., її витоки слід шукати у текстах списків розсилань, електронних дощок оголошень, телеконференцій, які поклали початок обміну інформацією в Інтернеті. Вивчення різних Інтернет-джерел та робіт інших дослідників дозволило узагальнити основні відомості про період зародження перших у світі Інтернет-ЗМІ, на тлі яких стає яснішою картина формування українського сегменту медіаринку в Інтернеті.

Перші онлайнові електронні журнали (зокрема, «Feed», «Slate» і «Salon») з'явились у 1980-х рр. До ранніх Інтернет-видань слід віднести ті, що були створені американськими хакерами, - «Cult of the Dead Cow» (1984 р.) та «Phrack» (1985 р.). Із середини 1980-х рр. компанії-провайдери «America Online», «Compu-serve» і «Prodigy» пропонували своїм абонентам новини онлайн, які надавалися професійними журналістськими установами. Завдяки компанії «America Online» з 1992 р. в Інтернеті була представлена американська газета «Chicago Tribune».

В 1994-1996 рр. окремі сайти мали всього кілька десятків газет у всьому світі. До піонерів Інтернету належать веб-сайти газет «USA Today», «The New York Times», «The Washington Post», «The Boston Globe», «Chicago Tribune», «Le Monde», «The Guardian», «The Economist», «Der Spiegel», «The Jerusalem Post» та ін. До перших винятково мережевих видань слід віднести «журнал провокацій, чуток і сенсацій» «Suck» (suck.com, 1995 р.). В 1993-1995 рр. відзначались перші спроби радіомовлення в Інтернеті.

Підрозділ 2.2. «Витоки медіадискурсу українських Інтернет-ЗМІ» містить результати досліджень, присвячених заснуванню вітчизняного сегменту медіаринку в Інтернеті. Існувало три шляхи, якими діяли першопрохідники української онлайнової журналістики, вони виникли практично одночасно:

1) власні сайти засновували традиційні мас-медіа;

2) сайти з новинами створювали фірми, які займались Інтернет-провайдингом;

3) користувачі-любителі, часто емігранти, заводили сайти з новинами на основі приватної ініціативи.

У двох останніх випадках використовувались журналістські матеріали, запозичені з інших ЗМІ.

У 1994-1995 рр. «повноцінні» Інтернет-видання в Україні ще не виникали. Лише у 1997-1998 рр. стартували Інтернет-проекти, що впевнено поклали початок українській Інтернет-журналістиці та вітчизняному сегменту медіаринку в Інтернеті .

У підрозділі 2.3. «Процеси формування сегменту вітчизняного медіаринку в Інтернеті в 2000-х рр.» окреслені явища і тенденції, що були характерними для цього періоду. У пункті 2.3.1. «Зростання кількості Інтернет-ЗМІ, різновидів медіаповідомлень в Інтернеті, розквіт громадянської журналістики» йдеться про те, що на початку 2000-х рр. спостерігався бум сайтотворення - кількість веб-сайтів стрімко зростала разом із інтересом населення до Мережі. Популярності Інтернет-видань, кількість яких також збільшувалась, чимало сприяли екстраординарні події - зникнення в 2000 р. редактора Інтернет-видання «Українська правда» Г. Гонгадзе, терористичний акт 11 вересня 2001 р. в США або Помаранчева революція 2004 р. в Україні.

На початку 2000-х рр. Інтернет-ЗМІ розвивались в атмосфері ентузіазму. Це був час помилок, на яких вчилися. Почали збільшуватись інвестиції у веб-проекти, через Інтернет стали передавати дедалі більше реклами. Виникла тенденція до об'єднання Інтернет-ресурсів у групи з метою взаємного рекламування і взаємопідтримки. Значно поліпшився зовнішній вигляд Інтернет-видань, веб-дизайн став поширеним захопленням. Розрослась і почала активно впливати на весь медіапростір блогосфера, відбувся розквіт громадянського журналізму, аматорських Інтернет-ЗМІ, деякі з яких стали користуватися не меншою популярністю, ніж професійні. У роботі розглянуті Інтернет-сервіси, які цьому сприяли.

У 2000-х рр. Інтернет поступово відбирає аудиторію у традиційних ЗМІ. За таких умов сайти традиційних медіа дедалі частіше відіграють роль самодостатніх ЗМІ: на сьогодні журналісти усвідомили і намагаються використовувати всі переваги медіапростору Інтернету, посилено розвиваючи різні форми гіпертекстуальності, мультимедійності та інтерактивності. В другій половині 2000-х рр. з'являються підкреслено мультимедійні ресурси на кшталт Інтернет-видання «INTV». Виникає телемовлення в Інтернеті (модулі перегляду телепередач онлайн). Стають дедалі помітнішими явища медіаінтеграції, а також конвергенції медіапродукту різних ЗМІ на основі Мережі, синергетизація медіапростору. У дизайні входить в моду мінімалізм.

Розвиток сегменту медіаринку в Мережі у 2000-х рр. призвів до того, що виразніше проявились специфічні проблеми, які Інтернет приніс суспільству. Це питання розкрите у пункті 2.3.2. «Специфічні проблеми, що виникли у зв'язку з функціонуванням онлайнових ЗМІ». Матеріали Інтернет-видань викликають занепокоєння, перш за все, в поборників чистоти ноосфери: найвищий серед усіх ЗМІ ступінь конкуренції часто змушує власників Інтернет-видань вдаватися до прийомів фальшивої сенсаційності. В Інтернет-ЗМІ подається більше, ніж у будь-яких інших медіа перекрученої або недостовірної інформації. Проблемою є також те, що впродовж багатьох років не вирішується проблема офіційного визнання Інтернет-видань засобами масової інформації: на законодавчому рівні ЗМІ в Інтернеті не існує, їх діяльність в українських законах відображена недостатньо, що є причиною відсутності офіційної інформації про новий медіа-сектор.

У третьому розділі «Особливості розвитку Інтернет-видань України» розкрито загальну картину новітньої медіа-галузі на час дослідження, яка значною мірою зумовлена еволюцією застосування вітчизняними Інтернет-ЗМІ основних переваг Мережі. Спочатку у підрозділі 3.1. «Критерії визначення Інтернет-видання як такого, що належить до системи ЗМІ України» досліджується спосіб окреслення кола вітчизняних Інтернет-видань. Такі Інтернет-видання не дорівнюються інформаційним ресурсам Уанету, лише україномовним ресурсам або веб-сайтам, які висвітлюють події в Україні. Транскордонність і анонімність Інтернету, не зовсім чітко визначена аудиторія онлайнових ЗМІ ускладнюють завдання.

Українськими Інтернет-ЗМІ в роботі запропоновано вважати ті, що мають чотири й більше з таких ознак:

1) на веб-сайті вказана фізична адреса і телефони редакції, яка знаходиться в Україні;

2) власник веб-сайту проживає/працює в Україні;

3) URL сайту знаходиться в зоні домену першого рівня коду країни UA;

4) Інтернет-видання розраховане, насамперед, на громадян України;

5) більшість медіа-повідомлень на сайті торкаються України;

6) мова (або одна з мов) видання українська;

7) фірма, що надає хостинг, українська.

Тобто знову пропонується метод комплексного оцінювання, який є доречним у ситуаціях, коли справа торкається процесів або явищ, які складно описати у суворо формалізованому вигляді.

Запропоновані вище алгоритми виокремлення з-посеред усіх веб-ресурсів Інтернет-ЗМІ (а з них - Інтернет-видань) та окреслення кола українського сегменту медіа-сектора Мережі, а також вивчення найбільших в Інтернеті каталогів українських веб-сайтів дозволили з'ясувати приблизну кількість Інтернет-видань, яких ми налічуємо понад тисячу . Із них приблизно дві третини мають доменні імена у межах домену UA. Всього веб-сайтів лише в цьому домені - понад 400 тисяч (відомо, що переважають сайти, пов'язані з торгівлею товарами або послугами). Діючих друкованих періодичних видань в Україні - понад 1600. Це означає, що йдеться про цілком зіставні за розмірами медіа-сектори.

Підрозділ 3.2. «Загальна характеристика стану галузі» розкриває риси, що характеризують український сегмент медіаринку в Інтернеті на сучасний момент. На сьогодні у роботі онлайнових ЗМІ встановились певні прийоми. Ті з них, що прагнуть демонструвати професіоналізм, можна впізнати за великою інформаційною насиченістю і за тим, як влаштований веб-сайт: центральне місце, як правило, посідають новини; матеріали поділяються за жанрами і темами, що відображені в окремих рубриках; головна сторінка сайту анонсує найсвіжіші повідомлення тощо. Трапляється чимало оригінальних форм роботи, які демонструють прагнення використовувати всі переваги інформаційного простору Мережі. Водночас успішні проекти намагаються переносити у веб все краще від традиційних ЗМІ, наприклад, зберігати широку жанрову палітру.

У назвах українських Інтернет-видань простежується кілька тенденцій: можна виділити ті з них, що вказують на інформативну функцію сайту («Репортер» «Подробиці», «Рупор», «Трибуна»), певну тематику або географію висвітлення подій «Україна кримінальна», «Газета по-київськи»), політичну незалежність, активну громадську позицію, опозиційність («Цензор.Нет», «Власти.Нет»), іноді в назвах використовують сарказм, іронію («Казок.Нет», «Скунс.Інфо»). Для багатьох сучасних онлайнових видань типовим є низький рівень журналістської етики, тенденція показувати політичне життя країни сповненим абсурду. Існують Інтернет-видання, що використовуються для утвердження певних політичних поглядів.

Регіональні особливості виявляються не тільки в тому, що онлайнові видання відображають соціально-культурні та політичні реалії правобережної та лівобережної України, а також у тому, що центральні Інтернет-видання підтримують тісні зв'язки з Рунетом; це не дуже характерно для провінційних Інтернет-ЗМІ, навіть східних.

Підрозділ 3.3. «Використання Інтернет-виданнями головних переваг Мережі» складається з пунктів 3.3.1. «Застосування гіпертекстових зв'язків і способів інтерактивного спілкування з аудиторією» та 3.3.2. «Поєднання в інформаційному просторі Мережі продукції різних видів мас-медіа і майбутнє Інтернет-ЗМІ», які містять, насамперед, результати дослідження особливостей розвитку Інтернет-видань України за тими властивостями, що вважаються іманентними властивостями медіапростору Мережі.

Гіпертекстові посилання вітчизняними Інтернет-ЗМІ застосовуються у вигляді підкреслених слів і речень, ними слугують також графічні елементи - логотипи, рекламні банери та інформери новин. На веб-сайтах інформаційно насичених і складно влаштованих Інтернет-видань (наприклад, «МедіаПорт») переважають внутрішні гіпертекстові зв'язки. Всі популярні Інтернет-видання (зокрема, «ForUm», «From-ua.com», «Газета.ua», «Фраза» та ін.) застосовують інтерактивність, найпоширенішими формами якої є форуми й опитування, а також коментарі під матеріалами. Досить часто на сторінках вітчизняних мережевих видань можна побачити блоги користувачів поруч із блогами журналістів, рідше - веб-конференції зі знаменитостями.

Вже згадана слабка законодавча врегульованість мас-медійної діяльності в Інтернеті поруч із можливою анонімністю повідомлень сприяла появі нового різновиду інформаційної агресії - певні політичні сили та бізнесові структури сьогодні використовують модулі для інтерактивного спілкування на веб-сайтах як інструмент штучно організованих акцій психологічного тиску на окремих людей або для психологічної обробки населення. Унікально, що подібне відбувається в межах дискурсу онлайнових видань та водночас - поза волею співробітників цих Інтернет-ЗМІ.

Щодо мультимедійності, сучасними українськими Інтернет-виданнями застосовуються модулі з аудіо- та відеофайлами, слайд-шоу (яке, по-перше, є абсолютно специфічним для вебу форматом, а по-друге, - перехідним варіантом від звичайних фотоілюстрацій до відеоролика, що наочно демонструє синергетику Мережі). Найяскравіше мультимедійність виявлена на тих сторінках Інтернет-видань, що є зразками універсальної журналістики (наприклад, сайт Т. Рамус).

Із огляду на те, як швидко Інтернет-видання України підхоплюють всі новинки комп'ютерних технологій, можна сподіватися, що вони володіють великим потенціалом розвитку.



ВИСНОВКИ

У Висновках узагальнено результати дослідження відповідно до поставлених мети і завдань.

Основним, але не єдиним критерієм ідентифікації веб-ресурсу як Інтернет-ЗМІ, що належить до системи мас-медіа поруч із газетами, журналами, радіоканалами та телеканалами, є наявність професійно підготовлених медіаповідомлень. Існують також інші - другорядні - критерії (як мінімум дев'ять), кожен із яких, з одного боку, не може бути відкинутий, а з іншого - не відіграє надто принципової ролі. В цьому випадку доречно застосовувати метод комплексного оцінювання, який дозволяє поділити веб-ресурси Інтернету на три групи:

1) Інтернет-ЗМІ (відповідають майже всім критеріям),

2) веб-сайти більш або менш наближені до Інтернет-ЗМІ (відповідають більшості з критеріїв),

3) не Інтернет-ЗМІ (відповідають меншій частині критеріїв).

Неминучу наявність середньої групи обумовлює специфіка інформаційного простору Інтернету, який, зокрема, дає широкі можливості для розвитку аматорського журналізму.

Інтернет-видання є окремим різновидом електронного видання зі специфічними характеристиками. В українському журналістикознавстві поняття «Інтернет-видання» є дещо вужчим за поняття «Інтернет-ЗМІ», воно стосується тих веб-ресурсів, які нагадують пресу.

Інтернет-ЗМІ зручно класифікувати за ознакою переважання того чи іншого формату подачі інформації. Це дозволяє виділити чотири групи:

1) Інтернет-ЗМІ з переважанням текстових матеріалів (власне Інтернет-видання);

2) Інтернет-ЗМІ, що містять матеріали, розраховані насамперед на слухове сприйняття;

3) Інтернет-ЗМІ, що слугують, в першу чергу, для перегляду відео і телепрограм;

4) Інтернет-ЗМІ зі змішаним контентом (із яскраво вираженою мультимедійністю).

Першу групу становлять Інтернет-ресурси, які не слід плутати з такими електронними виданнями, що хоч і розміщені в Мережі, та можуть існувати поза нею на електронних носіях інформації, що знімаються (інший різновид електронного видання, не сайти).

Метод комплексного оцінювання також допомагає окреслити коло тих Інтернет-видань, які належать до системи мас-медіа України. При цьому можуть застосовуватись такі критерії: мова Інтернет-видання, тематика, географічне розташування редакції та ін. Як і у випадку з ідентифікацією Інтернет-ЗМІ, застосування цього методу виявляє середній прошарок веб-ресурсів, визначити належність яких до вітчизняних Інтернет-ЗМІ дещо проблематично. Це свідчить не про неефективність методу, а про специфіку інформаційного простору Інтернету, що сприяє розмиттю обрисів звичних понять. В силу останньої обставини, результат з поправкою на приблизність у деяких випадках є кращим результатом, якого взагалі можна досягти.

На час дослідження коло Інтернет-видань України складалось із не менше, як 1 тисячі веб-ресурсів, що говорить про існування окремої галузі, співмірної з числом друкованих видань України. Приблизно дві третини цих веб-ресурсів мають доменні імена в межах домену країни UA, а одна третина - поза цим доменом.

Історія зародження вітчизняного медіасектору логічно витікає з історії закордонних Інтернет-ЗМІ, насамперед, американських, які були першими.

В Україні медіаповідомлення за допомогою Інтернету передавались вже на початку 1990-х рр. Із 1994 р. в Україні випускалась електронна газета «ELVisti.info», але вона розповсюджувалась в Інтернеті лише у вигляді Usenet-конференцій.

Заснування вітчизняного сегменту медіаринку в Мережі фактично відбулось у другій половині 1990-х рр., коли з'явились перші сайти з журналістськими матеріалами.

У 1995 р. в Україні нараховувалось всього близько сотні веб-сайтів, жоден із яких не мав прямого стосунку до журналістики. Цього року був заснований сайт odessit.com, на окремій сторінці якого сьогодні можна побачити матеріали першого номеру ілюстрованого щомісячного журналу «Одесса» за 1996 р.; на ньому також опубліковані одеські новини за 1998 р.

Переломним слід вважати 1997 р., коли були засновані відразу кілька веб-сайтів відомих традиційних ЗМІ - журналу «CHIP» (не пізніше січня), київського «Гала радіо» (не пізніше січня), центральних газет «Дзеркало тижня» (лютий), «День» (лютий) та львівської газети «Поступ» (лютий).

У 1998 р. з'явилось перше в Україні винятково онлайнове видання - «Електронні вісті» (elvisti.com), засноване фірмою-провайдером «ЕЛВІСТІ» 2 жовтня. Цього ж року, в січні, цією ж фірмою був започаткований веб-сервер Української преси, на якому була представлена інформація про 14 газет і журналів. Також у 1998 р. до піонерів галузі долучились сайти ТК «1+1» (січень), телекомпанії «TONIS» (травень), дніпропетровської радіостанції «Mix» (липень), Черкаської телекомпанії «Альт» (жовтень), дніпропетровського ТК «11-й канал» (листопад), хмельницької газети «Проскурів» (листопад), газети «Сьогодні» (не пізніше грудня), інформагентства «Інтерфакс-Україна» (не пізніше грудня), Першого національного телеканалу (не пізніше грудня).

У 1999 р. вже згадана фірма «ЕЛВІСТІ» на своєму сайті visti.net створила проект «ПроЕко» - веб-версію науково-популярного журналу «Натураліст». Виникли сайти газети «Факти і коментарі» (не пізніше жовтня), радіостанції «Люкс FM» (березень), харківської телекомпанії «Приват TV» (не пізніше жовтня), винятково онлайнове видання «UAToday» (не пізніше червня) та львівський портал «InterNetri» (квітень). Також із 1999 р. працює «Автомобільний портал», який публікує матеріали журналів «Автоцентр», «Автобазар», «Коммерческие автомобили», «Звук и тюнинг».

У 2000 р. створено інформаційний портал «Кореспондент» (травень), що належить редакції однойменного журналу. Приблизно в цей же час виникає Інтернет-радіо, тобто таке, що працює винятково в Мережі; одне з перших - київське «Pilman's RADIO» (не пізніше серпня). В Інтернет виходить газета «Кіевскій Телеграфъ» (не пізніше вересня), з'являються винятково онлайнове видання «Українська правда» (квітень) і сайт ТК «Магнолія-ТБ» (грудень).

У 2001 р. були засновані онлайнове видання «ForUm» (лютий), сайти запорізького «TiNET::R@DIO» (не пізніше травня), ТК «СТБ» (грудень) та багато інших Інтернет-ЗМІ. 23 жовтня цього ж року газеті «Бізнес» київського видавництва «Бліц-Інформ» делегована перша в Україні Інтернет-адреса типу firma.ua - business.ua.

В історії становлення та розвитку вітчизняного медіа-сектору в Інтернеті можна виділити три періоди:

1-й період - друга половина 1990-х рр. (створення окремих веб-сторінок, що представляли продукцію традиційних мас-медіа; заснування цілих веб-сайтів редакціями традиційних ЗМІ; поява перших винятково мережевих видань; загальна кількість Інтернет-ЗМІ ще незначна, їх аудиторія обмежена, веб-дизайн примітивний; переваги інформаційного простору Мережі застосовуються досить слабко);

2-й період - перша половина 2000-х рр. (вибухоподібне зростання кількості Інтернет-видань, захоплення складним дизайном; час ентузіазму й помилок, віри у те, що Інтернет здатен суттєво відтіснити традиційні мас-медіа; зростання обсягів Інтернет-реклами та інвестицій у веб-проекти; початок розквіту блогосфери; поява Інтернет-радіо);

3-й період - друга половина 2000-х рр. (успішне використання накопиченого досвіду; мода на простий веб-дизайн поруч із технічним удосконаленням веб-сайтів і розширенням спектру інформаційних сервісів; усвідомлення переваг інформаційного простору Інтернету, бурхливий розвиток застосування мультимедіа, гіпертекстуальності та інтерактивного спілкування з аудиторією; посилення конвергенції медіапродукту різних ЗМІ в Мережі; поява підкреслено мультимедійних проектів і таких, що представляють універсальну журналістику).

Період кінця 1980-х рр. - першої половини 1990-х рр. слід вважати нульовим, оскільки випадки передачі медіаінформації в Інтернеті на той час носили поодинокий і примітивний характер.

До особливостей розвитку Інтернет-видань України слід віднести те, що вони виникли на кілька років пізніше, ніж на Заході, але в цілому завжди йшли за загальносвітовими тенденціями. Протягом усього часу існування вітчизняних Інтернет-ЗМІ характер представленої ними журналістської роботи змінювався таким чином: переваги інформаційного простору Мережі - гіпертекстуальність, інтерактивність та мультимедійність - спочатку застосовувались недостатньо, у першій половині 2000-х рр. - дедалі ширше й різноманітніше, у другій половині 2000-х рр. вони знаходять вираження у певних встановлених прийомах роботи з інформацією, сформованих на основі накопиченого досвіду (кожна публікація має заголовки та вказівки на джерела, оформлені у вигляді гіперпосилань і супроводжується коментарями; текстові матеріали подаються поруч із аудіо- та відеоматеріалами; меті анонсування свіжих повідомлень слугують слайд-шоу; Інтернет-видання, зазвичай, мають модулі форумів та опитувань; не рідкістю є блоги журналістів поруч із блогами користувачів).

Останнім часом в Інтернеті розвивається універсальна журналістика. Є підстави стверджувати, що в найближчі роки українські Інтернет-ЗМІ дедалі частіше слугуватимуть майданчиками взаємодії різних видів мас-медіа і конвергенції їх медіапродукту.

У всьому цьому вітчизняні Інтернет-видання схожі на Інтернет-ЗМІ багатьох інших країн, але можна говорити і про те, що їх відрізняє: вплив російського Інтернету, а на ранніх етапах - вплив української діаспори, своєрідний стиль у висвітленні подій тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях:

1. Чабаненко М. В. Роль семіотичних досліджень інтернетного медіадискурсу в справі розвитку медіаграмотності / М. В. Чабаненко // Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку : Зб. наук. пр. / МОН України. Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького. Відп. ред. : С. М. Квіт, Т. Г. Бондаренко. - Черкаси, 2007. - С. 69-72.

2. Чабаненко М. В. У пошуках методології семіотичного дослідження новинного Інтернет-дискурсу / М. В. Чабаненко // Учёные записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Филология». - Том 20 (59). - 2007. - №4. - С. 62-67.

3. Чабаненко М. В. До питання якості вітчизняних Інтернет-видань / М. В. Чабаненко // Культура народов Причерноморья: Науч. журнал / Симферополь : Изд-во Таврического нац. ун-та им. В. И. Вернадского, 2007. №101. - С. 185-188.

4. Чабаненко М. В. До питання історії та особливостей розвитку вітчизняних журналістських Інтернет-видань / М. В. Чабаненко // Теле- та радіожурналістика : Зб. наук. пр. / Львівський нац. ун-т імені Івана Франка, 2009. - Вип. 8. - С. 98-10.

5. Чабаненко М. В. Запорізькі Інтернет-ЗМІ в контексті розвитку онлайнової журналістики / М. В. Чабаненко // Соціальні комунікації сучасного світу : науково-теоретичний збірник / Гол. ред. О. М. Холод. - 2009. - С. 156-158.

В інших наукових виданнях:

6. Чабаненко М. В. Українські ЗМІ в мережі Інтернет: історія появи та особливості розвитку / М. В. Чабаненко // Дні науки - 2008 : Збірник тез доповідей: у 3 т. / Класичний приватний університет, 23-24 жовтня 2008 ; ред. кол. В. М. Огаренко та ін. - Запоріжжя : КПУ, 2008. - Т. 3. - С. 155-156.

7. Чабаненко М. В. Особливості та загальні тенденції становлення і розвитку мережевих ЗМІ / М. В. Чабаненко // Вісник Київського міжнародного університету (журналістика, медіалінгвістика, кінотелемистецтво) : Зб. наук. ст. / К. : КиМУ, 2008. - Вип. 7. - С. 193-200.

8. Чабаненко М. В. Інтерактивні форми спілкування з аудиторією на сайтах популярних українських Інтернет-видань / М. В. Чабаненко // Соціальні комунікації в стратегіях формування суспільства знань [Текст]. У 2 ч. Ч.1 : матеріали міжнар. наук. конф., Харків, 26-27 лют. 2009 р. / [ред. кол. В.М. Шейко та ін.]. - Х. : ХДАК, 2009. - С. 178-180.

9. Чабаненко М. В. Різновиди гіпертекстових зв'язків на сайті харківського мережевого видання «МедіаПорт» / М. В. Чабаненко // Журналістика, філологія та медіаосвіта : Збірник доповідей: у 2 т. - Полтава : Освіта, 2009. - С. 395-399.

10. Чабаненко М. В. Авторські проекти Тетяни Рамус як приклад універсальної журналістики / М. В. Чабаненко // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Літературознавство. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2009. - Вип. 25. - С. 108-112.

...