Соціальні та когнітивні особливості замітки в українській періодиці початку ХХІ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

Спеціальність 27.00.01 - Теорія та історія соціальних комунікацій

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій

Соціальні та когнітивні особливості замітки в українській періодиці початку ХХІ ст.

Куранова Світлана Іванівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Могилянській школі журналістики Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор

Квіт Сергій Миронович,

Національний університет “Києво-Могилянська

академія”, президент

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Шкляр Володимир Іванович,

Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка

Степана Дем'янчука, м.Рівне,

факультет європейської освіти, декан

кандидат філологічних наук, доцент

Бондаренко Тетяна Григорівна

Черкаський національний університет імені

Богдана Хмельницького, кафедра

журналістики, реклами та PR-технологій, завідувач

Захист відбудеться “22” лютого 2010 року о “10” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка (04119, Київ- 119, вул. Мельникова 36/1).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім. М.О.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м.Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “18” січня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,доцент В.М. Корнєєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертація присвячена дослідженню соціальних та когнітивних особливостей замітки в українській періодиці початку ХХІ ст..

Діяльність засобів масової інформації в Україні вивчається протягом тривалого часу. Предметом дослідження стали, зокрема, історія ЗМІ в Україні, проблеми їх становлення і розвитку (В.М.Бебик, А.А.Бойко, М.К.Василенко, О.Я.Гоян, О.Ф.Коновець, С.О.Костилєва, В.А.Передерій, В.В.Різун, Н.М.Сидоренко, Б.І.Черняков, В.І.Шкляр), ролі та функції ЗМІ в сучасних демократичних суспільствах (О.В.Зернецька, О.М.Кагановська, М.Лозинський, Г.І.Олефір, Б.Потятиник), взаємодія ЗМІ з суб'єктами політичного життя, проблеми регуляції їх відносин (Б.Залізняк, В.О.Карпенко, Н.В.Костенко, А.Лазарева, О.Л.Порфімович, Ю.Е. Фінклер, А.А.Чічановський), діяльність ЗМІ у виборчих процесах (В.Ф.Іванов, О.В.Чекмишев), зіставлення тексту та об'єктивної реальності (В.Ф.Іванов, Н.В.Костенко), проблеми фахової підготовки журналістів (В.Д.Демченко, З.В.Партико, Н.П.Шумарова). Значним внеском було застосування неориторичного (В.Й.Здоровега, О.К.Мелещенко, К.С.Серажим, О.А.Сербенська, О.М.Холод), герменевтичного (В.М.Владимиров, С.М.Квіт) напрямів дослідження мас-медійного дискурсу. З другої половини двадцятого століття в країнах Заходу та протягом останніх десятиріч в Україні з'являються дослідження мовленнєвої діяльності медіатора та її впливу на аудиторію відповідних рівнів. У рамках таких підходів виокремлюються, зокрема, соціолінгвальний (Г.М.Мак-Люен, К.С.Серажим, Л.Стрейт), когнітивний (В.М.Корнєєв, Н.Ф.Непийвода, В.В.Різун), соціопсихологічний (Д. Грейбер).

Актуальність теми. Пропонована дисертація присвячена багатоаспектному аналізу соціальних та когнітивних особливостей української газетної замітки початку ХХІ століття з метою дати її інтегративний науковий опис на основі сучасних методик, що використовуються в дослідженнях масових комунікацій. Актуальність поставленої проблеми зумовлена, по-перше, необхідністю подальшого вивчення соціального аспекту медійних текстів (у соціолінгвальному напрямку, спрямованому на розкриття діяльності мовця/автора), а, по-друге, перспективністю дослідження когнітивних характеристик заміток в аспекті формування смислової зв'язності текстів, моделей текстового світу, побудови змісту дискурсу даного типу та апеляції до типових ментальних схем читачів.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах комплексної теми Могилянської школи журналістики Національного університету “Києво-Могилянська академія” “Засоби масової інформації та дослідження засобів масової комунікації” (тема затверджена вченою радою НаУКМА, протокол № 15 від 23.03.2006 р.).

Мета дисертації полягає в тому, щоб провести багатоаспектний аналіз плану змісту та визначеного соціальною ситуацією плану повідомлення заміток в українській періодиці початку ХХІ ст.

Досягнення поставленої мети вимагає розв'язання конкретних завдань:

розглянути реалізацію в замітках типів комунікативних ситуацій (КС) як фрагмента дійсності, за яким ведеться безпосереднє спостереження;

дослідити особливості використання в замітках синтаксичних конструкцій з різними типами передавання мовлення;

визначити прагматичні аспекти соціальних особливостей заміток шляхом застосування положень теорії мовленнєвих актів (МА) і принципів текстової та міжособистісної риторики;

провести когнітивно-особистісний аналіз заміток для отримання даних про експліцитні показники прояву авторської позиції та типові способи переконання читацької аудиторії;

систематизувати використання в замітках міжпропозиційних семантичних відношень та визначити семантико-рольову зв'язність їх текстів на рівні двох і більше висловлень;

проаналізувати когнітивні мапи, представлені в сучасних українських замітках.

Об'єктом дослідження є тексти заміток в українській періодиці початку ХХІ ст.

Предметом аналізу є соціальні та когнітивні особливості реалізації мовленнєвої діяльності автора дискурсу заміток в українській періодиці та зумовлені цією діяльністю способи висловлення позиції адресанта і можливості його впливу на адресата (аудиторію).

Матеріалом дослідження слугували замітки українських газет “Голос України” (ГУ), “Урядовий кур'єр” (УК), “Сільські вісті” (СВ), “День” (Д), “Україна молода” (УМ). Обрано газети нерозважального плану, які адресуються аудиторії різних типів. ГУ та УК - офіційні всеукраїнські щоденні газети, які є джерелами інформації органів законодавчої та виконавчої влади; СВ - періодичне видання, яке адресує свої повідомлення переважно сільському населенню і має найвищий рейтинг передплати станом на січень 2004 року; Д (українською мовою) - щоденна газета, орієнтована переважно на міське населення; УМ - газета, яка звертається передусім до молодіжної аудиторії. Названі періодичні видання ще до 2000 року мали сформовану читацьку аудиторію. Кількість проаналізованих джерел - 5489 заміток усіх номерів досліджуваних видань за період з 2003 по 2006 рік. Хронологічні рамки дослідження зумовлені об'єктивними характеристиками історичного періоду, в якому перебуває українське суспільство: обрано два роки “цензурного” та два роки “постцензурного” (термін Н.В. Костенко) періоду .

Методи дослідження. Були використані такі методи дослідження дискурсу заміток: 1) дискурс-аналіз, який включає більш спеціальні методи, зокрема соціально орієнтований метод аналізу реалізації комунікативної функції мови в газетній замітці - для дослідження КС як фрагмента дійсності, що відображається у ЗМІ; соціолінгвальний метод - для вивчення їх синтаксичних, семантичних та прагмалінгвістичних особливостей; метод міжпропозиційного семантичного та семантико-рольового аналізу для опису зв'язності текстів заміток на пропозитивному рівні; 2) метод герменевтичного аналізу для дослідження авторської позиції та можливостей впливу на аудиторію; 3) сценарно-фреймовий метод для аналізу когнітивних мап реальності, а також елементи методу контент-аналізу для визначення когнітивних характеристик газетних заміток, зокрема модель аналізу зв'язності текстів на основі матриці, що складається з досить узагальнених понять (наприклад, бажаність, важливість, нормальність).

Наукова новизна роботи. Проведено комплексний соціолінгвальний аналіз дискурсу заміток, досліджено соціальні та когнітивні особливості їх дискурсу. Визначені мовленнєві параметри успішного повідомлення; окреслені та визначені типові для досліджуваних видань мовленнєві способи передавання інформації про реальні події навколишнього світу. Уперше досліджуються семантико-рольові характеристики зв'язності заміток. Вивчення найбільш уживаних типів семантичних відношень між пропозиціями допомогло дослідити основні смисли, що передають тексти такого типу. Вперше окреслені способи створення узагальненого образу ідеального читача досліджуваних видань, означені формальні мовленнєві показники прояву авторської позиції в текстах заміток. Визначено особливості застосування певних типів когнітивних мап, що використовуються в замітках.

Теоретичне значення дисертації полягає в розробленні багатоаспектного підходу до дослідження текстів заміток, який включає застосування семіотичної, герменевтичної, прагмалінгвістичної, семантико-рольової, каузально-генетичної моделей та аналізу когнітивних мап. З'ясовується природа і структура масовокомунікаційного процесу як організованого спілкування, що є видом суспільно-культурної діяльності.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів та висновків у курсах з теорії та історії соціальних комунікацій, теорії масової комунікації, риторики, комунікативної лінгвістики, теорії журналістики, психолінгвістики; у створенні спецкурсів з вивчення дискурсу друкованих ЗМК, а також із методології дослідження ЗМК, проблем етики у масових комунікаціях, масовоінформаційних відносин демократичного суспільства. Основні положення та висновки дисертації використовуються у навчальних курсах “Сучасний віртуальний простір: процеси формування та стратегії у зв'язках із громадськістю”, “Основи комунікативної лінгвістики”, “Основи психолінгвістики”, що створені автором самостійно, викладаються ним у Національному університеті “Києво-Могилянська академія” впродовж чотирьох років та призначаються для широкого кола студентів різних спеціальностей.

Особистий внесок здобувача. Дисертація, автореферат, наукові статті, в яких оприлюднені основні положення наукової роботи, виконані здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертації здійснювалася на міжнародній науково-практичній конференції “Журналістика 2004 у світлі підготовки журналістських кадрів” в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 27-28 травня 2004 р.), на восьмій науково-методичній конференції викладачів, співробітників, аспірантів та студентів у Київській державній академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (Київ, 29 березня - 2 квітня 2004 р.), на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу в рамках днів науки НаУКМА (Київ, 24-28 січня 2005 р., 23 - 27 січня 2006 р., 28 січня - 1 лютого 2008 р.), на VIII міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 7-21 лютого 2005 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Дискурс у комунікаційних системах-2” у Київському міжнародному університеті (Київ, 19-20 березня 2005 р.), на науково-практичній конференції “Роль мас-медіа у формуванні інформаційного суспільства” в Інституті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (Київ, 8 лютого 2005 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено у вісьмох статтях, виданих у фахових збірниках наукових праць, а також у матеріалах наукових конференцій (2,8 др. арк.).

Структура і обсяг дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. У додатках обсягом 2 сторінки наведено таблицю системи передавання мовлення в замітках, таблицю, що представляє систему складних МА у замітках. Список використаних джерел складається з 334 позицій. Загальний дисертації складає 210 сторінок (обсяг текстової частини - 176 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблематики, визначено мету й завдання, об'єкт і предмет, описано методи дослідження, висвітлено новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Дискурсивні засади аналізу соціальних та когнітивних характеристик текстів заміток” розглянуто теоретичні засади, на яких базується концептуальний апарат дослідження.

У підрозділі 1.1 “Загальні дискурсивні характеристики заміток як соціолінгвального явища” констатується, що дослідження дискурсу української замітки зумовлює визначення його місця у типології дискурсів. Дискурс замітки є невизначено-адресатним або безадресатним; переважно він відбиває фрагмент можливого світу. Він ґрунтується на дії семантичної сили мовленнєвого впливу, тому є аргументативним (адекватно-істинним або таким, що замовчує інформацію залежно від позиції автора/редакції газети). Відповідно до комунікативно-семіологічного підходу - це дискурс знання. Він безпосередньо спрямований на відображення багатопланової картини світу, тому характеризується первинною референційністю.

Замітка є окремим, повним і відкритим епізодом спілкування, в якому соціум дорівнює одному з учасників. Це узгоджений епізод, який підпорядковується принципу кооперації та принципу ввічливості; у прагматичному плані текст замітки є імплікатурним. Культурно-соціальні чинники обмежують форму і зміст заміток і водночас вимагають реалізації ставлення автора до власного повідомлення.

У підрозділі 1.2 “Соціально орієнтований підхід до аналізу текстів газетних заміток” стверджується, що соціальні характеристики заміток визначаються шляхом розпредмечування їх текстів за допомогою використання комплексів комунікативно орієнтованих методик.

У підрозділі 1.3 “Когнітивні підходи до аналізу текстів газетних заміток” зазначається, що когнітивні особливості заміток визначаються через аналіз концептуально-пропозитивної та когнітивної мап реальності.

У підрозділі 1.3.1 “Герменевтичний підхід до аналізу текстів заміток” констатується, що сталі інтерпретації починають визначати спосіб сприйняття світу адресатами/читачами. Автор використовує таку систему кодів, яка відповідає системі ціннісних орієнтацій читачів. ЗМК не прямо відбивають соціальну реальність, вони дають лише власну модель подій, яка для значної частини суспільства стає базовою.

У другому розділі “Соціальні особливості замітки в українській періодиці початку ХХІ ст.” визначено типи КС; описано використання синтаксичних конструкцій з різними типами мовлення; досліджено прагматичні особливості заміток.

У підрозділі 2.1 “Типологія комунікативних ситуацій у замітках” встановлено, що повідомлення про зустрічі, переговори, коментарі щодо перебігу подій відображають різні типи розвитку КС. Розрізняється рамкова (співвідношення між місцем та моментом репрезентації мовлення) та внутрішня КС (вербальна частина комунікативної події). У межах рамкової КС реалізується як кооперативний компонент, так і конфліктний. Здебільшого конфлікт простежується між планом мовця та планом автора, який висловлює власне ставлення до події.

Референційно замітки співвідносяться з монологічною, діалогічною або полілогічною КС. В замітках, навіть якщо вони мають форму монологу, простежується діалогічність.

Для заміток характерні посилання на джерела інформації (ДІ) - це особа/установа або інформаційне агентство, існують також посилання на ДІ з невизначено-особовою референцією (“чиновники”, “транспортники”, “комунальники” тощо).

ДІ виконують ретранслятивну функцію: 1) в референтній КС як адресат-ретранслятор - з метою отримання повідомлення та інформування справжнього адресата; 2) у внутрішній КС, що відбивається у текстах заміток, як адресант-ретранслятор (інформаційне агентство, прес-секретар та ін.).

У замітках використовується первинна (план автора) та вторинна (план мовця) ретрансляції; для чітких посилань на ДІ застосовується подвійна ретрансляція (здебільшого в політичних новинах), наприклад, повідомляє агентство „Інтерфакс Україна” з посиланням на прес-службу Міністерства юстиції .

Узагальнено типові КС: 1) за кількістю учасників: а) монологічна, б) діалогічна, в) полілогічна; 2) за кількістю тем (діалогічна та полілогічна): а) монотемна, б) політемна; 3) за внутрішньою комунікативною структурою: а) кооперативна, б) конфліктна; 4) за типом ретрансляції: а) первинна, б) вторинна, б.а) одинарна, б.б) подвійна; 5) за типом референції: а) з прозорою референцією, б) з невизначено-особовою референцією.

У підрозділі 2.2 “Типи мовлення в замітках” описано способи передавання мовлення учасників КС. Речення з прямим та непрямим способами передавання мовлення використовуються відповідно до прагматичного принципу пріоритету (необхідності посилання на мовлення дійових осіб КС).

Мовлення учасників КС передається за допомогою: 1) прямого мовлення - дослівного відтворення чужого висловлення; 2) невласне прямого мовлення, або використання у словах авторського вступу дієслів із семантикою конкретних дій у мовленнєвій діяльності (перформативів), наприклад, “відмовилися”, “погодилися”; 3) непрямого мовлення, або мовлення у мовленні; 4) тематичного мовлення, тобто прихованого непрямого мовлення, з використанням якого повністю або частково трансформується граматична та лексична структура висловлення; 5) конденсованого тематичного мовлення, що є проміжним типом між прямим передаванням чужого мовлення та непрямим; 6) конструкцій, які не передають чужого мовлення, а лише вказують на факт існування МА або мовленнєвої взаємодії.

Структури з чужим мовленням - це слід КС, що складається з набору компонентів. Референтом суб'єкта мовлення виступає “мовець” або ДІ (інформаційне агентство, газета і т. ін.). Позиція суб'єкта є обов'язковою та соціально детермінованою (посадові особи, ДІ, інші ЗМІ). Використання непрямого мовлення створює враження більшої значущості інформації.

Дієслова зі значенням мовленнєвої дії, дейктичні та часові форми, які використовуються в синтаксичних конструкціях з непрямим мовленням, демонструють наміри мовця. У конструкціях із прямим мовленням вживаються дієслова зі значенням мовленнєвої дії (“сказав”, “підкреслив”, “повідомив” та ін.). У конструкціях з невласне-прямим мовленням використовуються дієслова з семантикою дії у мовленнєвій діяльності, а в конструкціях з прямим, непрямим, конденсованим тематичним мовленням можуть використовуватись дієслова суб'єктивно-модального, оцінного характеру (“погодитись”, “протестувати”, “привітати”). Для заміток не притаманне використання дієслів, що виражають емоційний та внутрішній ментальний стан суб'єкта мовлення. Специфіка газетної замітки вимагає широкого застосування неспеціалізованих дієслів, які не можуть мати при собі обставину або означення. Наприклад, у замітках не зустрічаються такі словосполучення, як “радісно сказав / промовив”.

Співвідношення типів мовлення згідно з загальними смисловими характеристиками може описуватися за допомогою узагальненої семантичної категорії “очевидність”. Найбільше відповідають параметру “очевидність” замітки політичної, соціальної тематики (72% та 76%), економічної тематики (69%) та новини культури (68%). Використання прямого та непрямих видів мовлення для передавання текстової інформації є усталеним явищем, характерним для сучасної української замітки.

У підрозділі 2.3 “Прагматичні особливості заміток” визначено характерні для заміток МА, та визначено характеристики заміток відповідно до постулатів текстової риторики та принципів мовленнєвого спілкування. Через МА пояснюються й описуються природа та сутність мовленнєвої дії, зовнішні та внутрішні мисленнєві та мовленнєві операції того, хто говорить, та того, хто слухає. У замітках використовуються такі типи МА: 1) констативи (твердження), частка яких становить 74%, 2) директиви (спонукання до дії) - 12%, 3) квеситиви (запитання) - 7%. Решта 3% припадає на перформативи (дія, що реалізується у вимовлянні, проголошенні певної дії), 3% - промісиви (обіцянки) та 1% - менасиви (погрози). Промісиви, менасиви та перформативи використовуються здебільшого у

синтаксичних конструкціях з прямим або непрямим мовленням, адже основна мета заміток - поінформувати аудиторію, неупереджено висвітлити перебіг подій. Обіцянки, погрози та проголошення дій можуть бути представлені у конструкціях із “чужим” мовленням.

Значущі соціолінгвальні характеристики замітки виявлені на рівні складних МА (сполучення речень, між якими немає семантичних та синтаксичних відношень). Між елементами складних МА спостерігаються відношення субординації, координації та сприяння. Застосування теорії МА при дослідженні заміток спрямоване на вивчення принципів ідеальної організації зв'язного тексту.

Постулати текстової риторики у логіко-семантичному плані співвідносяться з більш спеціальними законами риторики - мовленнєвим та системно-аналітичном. Якість та ефективність текстів заміток залежить від дотримання постулатів текстової риторики: 1) побудови (додержання часових та жанрових норм); 2) зрозумілості (уникання двозначностей); 3) економії (текст має бути коротким та легким для розуміння); 4) виразності (встановлення контакту з читачами та підтримання їх зацікавленості).

Запропоновано аналіз заміток відповідно до основних принципів спілкування: кооперації, ввічливості, інтересу, Поліанни, іронії. Кожна з категорій принципу кооперації відповідає загальним характеристикам замітки: влучності, точності (категорія кількості), правдивості (категорія якості), зв'язку з темою (категорія відношення), зрозумілості й неоднозначності (категорія способу).

Окрім прямого значення тексти заміток містять частку значень, що маються на увазі, на які натякають. Для опису таких значень використовуються поняття “імплікатура” (те, що мається на увазі, прихований смисл). Кількісні показники використання комунікативних імплікатур у досліджуваних виданнях неоднакові: в газеті СВ імплікатури використовуються у 23% заміток, УМ - 26%, Д - 8 %, ГУ - 7%, УК - 4%.

Використання імплікатур у замітках пояснюється впливом лінгвістичних та соціально-культурних чинників: 1) бажанням донести більше інформації, ніж можна передати в замітці; 2) намаганням передати власне ставлення до висвітлюваної події; 3) необхідністю налаштувати читача на “правильне” сприйняття інформації.

Принцип ввічливості виконує при створенні замітки регулятивну роль: збереження соціального балансу та забезпечення хоча б видимого дружнього ставлення до читачів та до тих, про кого йдеться у повідомленні. Коли замітка містить гострий критичний або полемічний матеріал, принцип ввічливості перестає бути пріоритетним (критичні та полемічні замітки).

Принцип іронії дає можливість у ввічливій формі передавати “неввічливі” по суті повідомлення. У хронікальних замітках принцип іронії не застосовується, у розширених замітках іронічні висловлювання можуть міститися у заголовках (наприклад, надавання відомій цитаті іншого значення).

Принцип інтересу, відповідно до якого комуніканти віддають перевагу цікавим, непередбачуваним новинам, реалізується за допомогою гіпербол, додавання подробиць (здебільшого у розширених, критичних та полемічних замітках, коментованих повідомленнях).

У замітках реалізується принцип Поліанни, відповідно до якого перевага надається здебільшого приємним темам, аніж неприємним; водночас можна „маскувати” неприємну тему, використовуючи евфемізми. Дотримання принципу Поліанни у газетних замітках свідчить про тяжіння таких текстів до етикетності та стереотипності. Процеси етикетизації сучасної української замітки застосовуються на різних мовних рівнях: синтаксичному (використання усталених у літературній мові синтаксичних форм), у виборі відповідних лексико-синтаксичних та лексичних одиниць нейтрального та високого стилів, відсутності пейоративної фразеології та лексики. У замітках може спостерігатися феномен, що полягає у “змаганні” між принципами інтересу та Поліанни, коли цікаве повідомлення асоціюється з неприємними новинами.

Застосування до аналізу заміток принципів кооперації, ввічливості, інтересу, Поліанни, іронії дає можливість визначити об'єктивні показники ступеня ефективності та неупередженості повідомлення.

У третьому розділі “Когнітивні особливості замітки в українській періодиці початку ХХІ ст.” відповідні особливості заміток досліджені шляхом: 1) аналізу плану їх змісту (аналіз пропозицій та семантичних відношень, що виникають між ними в тексті); 2) визначення когнітивної моделі текстового світу (аналіз зв'язності текстів на рівні двох і більше висловлень за допомогою застосування моделей послідовностей їх семантико-рольових структур); 3) семіотичного аналізу (опис способів виявлення авторського ставлення до події та стратегій апеляції до ідеального читача); 4) аналізу найтиповіших когнітивних мап.

У підрозділі 3.1 “Семантичні відношення між пропозиціями у замітках” описані міжпропозитивні семантичні відношення, до яких входить не менше двох пропозицій (мінімальних одиниць повідомлення). Досліджена відповідність заміток таким типам семантичних відношень: 1) тотожності; 2) еквівалентності; 3) порівняння; 4) контрасту; 5) “ціле-частина”; 6) просторові; 7) часові (темпоральні); 8) імплікації. З'ясовано, що в дискурсі заміток той чи інший тип семантичних відношень досить часто переплітається з іншими типами відповідних семантичних відношень. Найпоширенішим типом таких відношень у замітках є часові (41% вибірки); “ціле-частина” - 21,5%, еквівалентності - 12,5%, імплікації - 12%, просторові - 10%, порівняння - 1,5%, контрасту - 1%, тотожності - 0,5%.

У підрозділі 3.2 “Семантико-рольові особливості замітки” аналізуються семантичні ролі - семантичні одиниці, що є мовними відповідниками учасників ситуації. Набір семантичних ролей речення разом з дієсловом зі значенням дії складають семантичну конфігурацію речення, тобто його семантичний мінімум. У мисленні споживача тексту існують „ідеальні” уявлення про когнітивні єдності (когнітивна модель текстового світу). Описано семантико-рольові особливості заміток і визначено типові способи побудови моделі текстового світу. Окреслено особливості застосування в замітках таких семантичних ролей: агенс (ініціатор ситуації або виконавець певних дій), номінатив (суб'єкт чуттєвого сприйняття, місця, стимулу), патієнс (визначає об'єкт дії, пасивного учасника ситуації), фактитив (визначає результат дії), інструмент (усвідомлена, навмисна дія), локатив (просторові значення, зокрема, із значенням місцезнаходження, зазначенням

вихідного, транзитного, кінцевого пункту), та названо типові семантико-рольові конфігурації. Відповідно до синтаксичної та семантико-рольової структур заміток спостерігається таке співвідношення різновидів речень: повноскладні речення - 27%; речення з відсутністю повнозначного дієслівного присудка - 49% (ця група, у свою чергу, складається переважно з речень з такою семантико-рольовою структурою, як 1) {Агенс - Локатив} - 31% , 2) {Агенс - Патієнс} - 18%); речення з наявністю тільки однієї семантичної ролі у поверхневій структурі речення - 21% (з них безагентивні речення - 10 %, речення з кількома поверхнево вираженими семантичними ролями - 6%, речення тільки з однією поверхнево вираженою семантичною роллю - 5%). Такі дані свідчать про пріоритетність інформації про дії учасників ситуацій, їх місцезнаходження, пункт призначення, місце дії, спрямованість дій на той чи той об'єкт (учасника ситуації).

У підрозділі 3.3 “Образ ідеального читача як відображення авторської стратегії” шляхом застосування семіотичного аналізу з'ясовано: 1) “прояв” автора в замітках, його позиція щодо явища/події/особи; 2) стратегії апеляції до ідеального читача. Комунікативний текст передбачає використання автором тих кодів, які б використав ідеальний читач, тому текст експліцитно відбирає читача. Відбір визначає стратегію автора, який використовує певний стиль, лексичні одиниці, апелює до енциклопедичних знань аудиторії.

Замітки у досліджуваних виданнях адресовані широкій читацькій аудиторії, відмінності між способами повідомлення полягають здебільшого у ступені нейтральності при висвітленні подій та виборі тематики. Замітки в газеті УК формуються як короткий звіт про перебіг подій, що включає значну частину конструкцій з “чужим” мовленням, автор фактично не виявляє себе за допомогою іллокутивних сигналів (вказівок на мету повідомлення) та перлокутивних операторів (характеристик події): такі замітки складають 96% від загальної кількості. Для газет ГУ та Д характерні замітки як із “нейтральним” авторським стилем (Д - 67 % від загальної кількості, ГУ - 64 % від загальної кількості), так і з характерними ознаками “прояву” автора у текстах (Д - 33 % від загальної кількості, ГУ - 36 % від загальної кількості). Замітки в газетах СВ та УМ характеризуються більшим ступенем прояву автора (відповідно 49% та 60% від загальної кількості). Типовим для цих видань є менший ступінь нейтральності. Наприклад, характерною для газети УМ є замітка на тему газової кризи січня 2006 року під таким заголовком: “Новий бестселер! “Вовві Путтер і магічний газовий вентиль”!” (УМ, 4.01.2006 р., № 1).

У підрозділі 3.4 “Категорії аналізу змісту заміток” шляхом когнітивно-особистісного дослідження змісту (застосування категорій “оцінка”, “позиція”, “актуальність”) визначено загальні змістові тенденції заміток: 1) прагнення до нейтральності в оцінках подій, апеляція до позицій авторитетів здійснюється переважно за допомогою посилань на “чуже” мовлення, ДІ; 2) позиція авторів здебільшого “невласна”, хоча категорії оцінки та позиції неоднаково реалізуються у різних типах досліджуваних видань (у газеті УК замітки з нейтральною оцінкою події та “невласною” позицією автора становлять 96% від загальної кількості, Д - 94%, СВ - 87%, ГУ - 79%, УМ - 71%); 3) нейтральність в оцінці подій та “невласне” ставлення залежить від тематики повідомлення: найбільший ступінь нейтральності та відсутність авторського ставлення спостерігаються в замітках з міжнародної тематики (98% від загальної кількості всіх досліджених матеріалів); 4) оцінка події може міститися в заголовках, при цьому в основній частині повідомлення оцінні судження відсутні; 5) категорія “актуальність” реалізується як тимчасова (події відбуваються “тут” і “зараз”).

Визначено, що в замітках використовуються такі шляхи переконання аудиторії: 1) в газетах ГУ, УК, Д інформація передається переважно за допомогою центрального маршруту переконання (пов'язаний зі змістом повідомлення, відсутні оцінні судження, емоційно забарвлена лексика); 2) периферійний маршрут (відбиває змінні процеси ставлень, оцінок, що пов'язані з асоціативними процесами, негативним або позитивним сприйняттям повідомлень) використовується в газетах СВ, Д, хоча і не є пріоритетним для цих видань.

У підрозділі 3.5 “Аналіз когнітивних мап, представлених у сучасній українській замітці” шляхом аналізу пропозицій та їх послідовностей розглянуті найбільш уживані когнітивні мапи українських заміток, визначено їх типологію та особливості функціонування. Заміткам досліджених видань притаманні такі типи когнітивних мап: 1) за наративною структурою тексту: а) послідовність простих ситуацій (УК - 76%, Д - 75%, ГУ - 66%, СВ - 64%, УМ - 63%); б) причинно-наслідкова послідовність (УК: прості причинно-наслідкові схеми - 12%, складні - 4%, прогнозування майбутнього - 8%; ГУ: прості - 8%, складні - 6%, прогнозування майбутнього - 20%; Д: прості - 10%, складні - 4%, прогнозування майбутнього - 11%; СВ: прості - 12%, складні - 11%, прогнозування майбутнього - 13%; УМ: прості - 13%, складні - 9%, прогнозування майбутнього - 15%); 2) за способом опису події: а) з оцінними судженнями (УК - 7%, Д - 9%, ГУ - 19%, СВ - 29%, УМ - 31%); б) без оцінних суджень; 3) за тематикою референтної ситуації: а) пов'язані з людською поведінкою (УК - 6%; ГУ - 7%, Д - 7%, СВ - 14%, УМ - 16%); б) пов'язані з особистостями політиків (УК - 4%, ГУ - 9%, Д - 11%, СВ - 16%, УМ - 21%); в) пов'язані з діяльністю установ та офіційних осіб (УК - 11%, ГУ - 14%, Д - 12%, СВ - 18%, УМ - 20%); г) пов'язані з поведінковими нормами (УК - 4%, ГУ - 6%, Д - 4%, СВ - 12%, УМ - 13%) ; д) пов'язані з соціокультурними нормами (УК - 4%, ГУ - 9%, Д - 8%, СВ - 14%, УМ - 16%); ж) пов'язані з інтересами та переживаннями людей (УК - 3%, ГУ - 9%, Д - 8%, СВ- 13%, УМ - 15%).

Рецептивність дискурсу замітки характеризується спрямованістю на середнього читача; когнітивним підґрунтям її фреймової структури є повторюваність основних семантичних схем побудови її змісту. Журналістський матеріал, як будь-яка авторська робота, є неповторним, але проблематика замітки накладає певні межі на творчу діяльність журналіста, тому повторюваність тем та способів їх висвітлення у широкому розумінні - це особливість праці журналіста.

У “Висновках” підбито підсумкові результати дослідження і сформульовано основні положення дисертації.

1. Дослідження типів КС та їх розгортання в дискурсі дало можливість виокремити основні параметри класифікації фрагментів дійсності, що відображаються в замітках: кількість учасників, кількість тем, внутрішня

комунікативна структура, тип ретрансляції. Аналіз КС дав змогу охарактеризувати направленість авторської адресації як діалогічну,виокремити первинну і вторинну ретрансляцію серед посилань на ДІ.

2. Вивчення синтаксичних конструкцій з різними типами передавання мовлення дає можливість стверджувати, що: 1) у структурах з чужим мовленням відображається КС, яка розкривається не цілком, а у вигляді набору компонентів; 2) компоненти структур, які включають чуже мовлення, містяться в одному висловленні або у певному фрагменті тексту, пряме мовлення може поєднуватися з непрямим; 3) поєднання прямого й непрямого мовлення за наявності спільної теми утворює структурно-семантичну комунікативну єдність; 4) використання цитат указує на соціальну детермінованість позиції мовця; 5) співвідношення типів мовлення у замітках з точки зору загальних смислових характеристик може описуватися за допомогою узагальненої семантичної категорії “очевидність”.

3. Прагматичний аспект соціальних особливостей заміток характеризується тим, що 1) досліджені тексти здебільшого являють собою твердження, а між основними МА в межах складних МА в таких текстах спостерігаються відношення субординації, координації та сприяння; 2) замітки, виконуючи регулятивну роль, тяжіють до збереження норм соціального балансу, етикетності та стереотипності. У результаті прагматичного аналізу структури заміток з'ясовано, що застосування імплікатур пояснюється впливом лінгвістичних і соціально-культурних чинників. Імплікатури використовуються для привертання уваги читачів і вказують на належність автора й читачів до однієї спільноти, сприяють інтимізації медійного спілкування.

4. Когнітивно-особистісний аналіз дозволяє отримати нові дані про способи втілення у замітках позиції автора та редакторських колективів. Досліджувані видання характеризуються нейтральністю в оцінках та “невласною” позицією автора. Знайдено кореляції між тематикою повідомлень та ступенем нейтральності. Задля успішності повідомлення та його кращої інтерпретації автор формує “свого” ідеального читача; у такий спосіб видання вказують на пріоритетну аудиторію. Замітки адресовані широкій аудиторії, відмінності між способами повідомлення полягають здебільшого у ступені нейтральності та тому, яку інформацію редакція вважає вартою уваги.

5. План змісту заміток вивчено шляхом аналізу пропозицій та семантичних відношень, які виникають між ними в тексті. Для заміток характерне переплетіння різних типів міжпропозитивних семантичних відношень із переважним використанням часових. За допомогою застосування моделей семантико-рольових структур з'ясовано, що пріоритетною для зв'язності заміток є інформація про дії учасників ситуацій, їх місцезнаходження, пункт призначення, місце дії, спрямованість дій на учасника ситуації.

6. Когнітивно-динамічні особливості заміток досліджені за допомогою аналізу когнітивних мап, які складаються з послідовності простих суджень; встановлено, що найбільш поширеними є причинно-наслідкові когнітивні мапи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дискурсивні особливості відтворення комунікативної ситуації в текстах україномовних газетних заміток / Світлана Куранова // Мандрівець: Журнал гуманітарних студій. - 2004. - №5 (52). - С. 9 - 14.

2. Загальнодискурсивні особливості газетної статті / Куранова Світлана // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2004. - № 3 (30). - С. 132 - 138.

3. Із чого складається ситуація? (Семантичні відношення нерівнозначності у дискурсі зовнішньополітичної замітки) / Куранова Світлана // Іноземні мови в

навчальних закладах. - 2004. - №4 (10). - С. 102 - 112.

4. Реалізація постулатів та максим комунікації в українському газетному дискурсі / Куранова Світлана // Мандрівець: Всеукраїнський науковий журнал. - 2006. - №5 (64). - С.50 - 54.

5. Семантико-рольові особливості україномовної міжнародної замітки / Світлана Куранова // Мандрівець: Журнал гуманітарних студій. - 2004. - №4 (51). - С. 45 - 50.

6. Складні мовленнєві акти у дискурсі україномовної міжнародної статті-замітки / Куранова С. І. // Система і структура східнослов'янських мов : До 60-річчя наукової і педагогічної діяльності професора М.Я. Брицина : Зб. наук. праць (Редкол.: В.І. Гончаров (відп. ред.) та ін). - К. : Знання України, 2004. - С. 236 - 243.

7. Структурно-семантичні особливості типів мовлення у газетній замітці (на матеріалах газет "Голос України", "Урядовий кур'єр" ) / Куранова С. І. // Наукові записки Нац. ун-ту “Києво-Могилянська академія”. - К., 2004. - Т. 34. Філологічні науки. - С. 56 - 59.

8. У пошуках смислових зв'язків (Семантичні відношення рівнозначності у дискурсі зовнішньополітичної замітки) / Куранова Світлана // Іноземні мови в навчальних закладах. - 2004. - №2 (8). - С. 178 - 184.

АНОТАЦІЯ

Куранова С.І. Соціальні та когнітивні особливості замітки в українській періодиці початку ХХІ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.01 - теорія та історія соціальних комунікацій. - Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню соціальних та когнітивних особливостей замітки в українській періодиці початку ХХІ ст. У роботі запропоновано багатоаспектний аналіз плану змісту та плану повідомлення заміток. З'ясовано дискурсивні характеристики заміток як соціолінгвального явища, зокрема розглянуто реалізацію різних типів комунікативних ситуацій як фрагмента дійсності, за яким ведеться безпосереднє спостереження, досліджено особливості використання синтаксичних конструкцій з різними типами передавання мовлення, установлено особливості використання різних типів мовленнєвих актів, уточнено параметри відповідності принципам та постулатам мовленнєвого спілкування.

Систематизовано семантичні відношення між пропозиціями. З'ясовано, що для заміток характерне переплетіння різних типів міжпропозитивних семантичних відношень із переважним використанням часових. Описано семантико-рольові особливості заміток. Виявлено експліцитні показники прояву позиції автора та способи переконання читачів. Розкрито образ ідеального читача як складову стратегії переконання читачів. Систематизовано типові для заміток когнітивні мапи.

Ключові слова: засоби масової інформації, газетні замітки, дискурс-аналіз, комунікативна ситуація, імплікатура, ідеальний читач, соціальні особливості замітки, когнітивні особливості замітки, пропозиція, когнітивні мапи.

АННОТАЦИЯ

Куранова С.И. Социальные и когнитивные особенности заметки в украинской периодике начала ХХІ в. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата наук по социальным коммуникациям по специальности 27.00.01 - теория и история социальных коммуникаций. - Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2010.

Диссертация посвящена изучению социальных и когнитивных особенностей заметок в украинской периодике начала ХХІ в. В реферируемой работе проведён многоаспектный анализ плана содержания (семантико-пропозитивный, семантико-ролевой, сценарно-фреймовый, анализ карт реальности) и определяемого социальной ситуацией плана содержания заметок исследуемых изданий. Применён коммуникативно ориентированный подход к исследованию текстов заметок в совокупности их синтаксических, семантических, прагмалингвистических особенностей. Проанализированы дискурсивные особенности заметок как социолингвального явления; в частности, установлено, что дискурс газетной заметки является неопределённо-адресатным, который обращается к широкой читательской аудитории.

Определены и обобщены присущие заметкам исследуемых изданий типы коммуникативных ситуаций. Отображаемые в заметках коммуникативные ситуации различаются количеством участников, количеством тем, внутренней коммуникативной структурой, типом ретрансляции, типом референции. С помощью анализа коммуникативных ситуаций определена общая направленность авторской адресации, которая является диалогической. Выявлено, что среди ссылок на источники информации выделяется первичная и вторичная ретрансляция. Исследованы синтаксические конструкции с разными типами речи, в которых коммуникативная ситуация раскрывается не полностью, а в виде набора

компонентов. Соединение прямой и непрямой речи при наличии общей темы создаёт структурно-семантическое коммуникативное единство. Позиция субъекта (говорящего) в текстах заметок является социально детерменированной.

Проанализированы особенности использования в заметках разных типов речевых актов, в том числе сложных, что позволило определить прагмалингвистические характеристики текстов такого типа. Типичными речевыми актами в заметках являются констативы (утверждения), между элементами сложных речевых актов в заметках наблюдаются отношения субординации, координации и содействия, что свидетельствует о кооперативном характере дискурса такого типа.

Определены формально-логические критерии эффективности заметок. Предложено применять для анализа текстов заметок постулаты текстовой риторики, принципы кооперации, вежливости, интереса, Полианны, иронии, шутки. Принцип вежливости в заметках выполняет регулятивную роль, сохраняя социальный баланс. Соответствие заметок принципу Полианны свидетельствует о том, что для таких текстов характерна этикетность и стереотипность. Принцип интереса используется преимущественно в расширенных, критических и полемических заметках, комментированных сообщениях.

Осуществлён анализ внутренней структуры текстов заметок. Выяснено, что импликатуры в заметках появляются под влиянием лингвистических и социально-культурных факторов и служат для привлечения особого внимания читателей, а также содействуют интимизации медийного общения.

План содержания заметок исследован с помощью анализа межпропозиционных семантических отношений. Установлено, что для заметок характерно переплетение разных типов межпропозиционных семантических отношений с преимущественным ипользованием временных. Связность текстов заметок рассмотрена с помощью моделей семантико-ролевых структур. Приоритетной для связности текстов заметок является информация про действия участников ситуаций, пункт назначения, место действия, направленность действий на участника ситуации.

Когнитивно-личностный анализ заметок позволил установить, что исследуемым изданиям присуща нейтральность в оценках и “несобственная” позиция автора. Выяснено, что существует корреляция между тематикой сообщения и степенью нейтральности (наиболее нейтральными являются заметки на международную тематику).

Определённый тип текста, в том числе текста заметки, «выбирает» потенциальных читателей. «Выбор» определяет стратегию автора, который, обращаясь к «своему» читателю, использует определённый стиль, лексические единицы, апеллирует к энциклопедическим знаниям аудитории. В таком смысле идеальный читатель является соавтором текста, определяя стиль, темы, базовые схемы этого текста. Создание образа идеального читателя является частью макростратегии убеждения аудитории. Заметки адресованы широкой читательской аудитории, отличия в способах сообщения состоят в основном в степени нейтральности при освещении событий и в том, какую информацию редакция считает достойной внимания.

Когнитивно-динамические особенности заметок исследованы с помощью анализа когнитивных карт, которые состоят из последовательности простых суждений; наиболее распространенными являются причинно-следственные схемы.

Применение многоаспектного анализа к исследованию социальных и когнитивных особенностей заметок в украинской периодике открывает широкие возможности для дальнейшего применения таких методик и содействует глубокому пониманию реальной картины функционирования печатных СМИ.

Ключевые слова: средства массовой информации, газетные заметки, дискурс-анализ, коммуникативная ситуация, импликатура, идеальный читатель, социальные особенности заметки, когнитивные особенности заметки, пропозиция, когнитивные карты.

SUMMARY

Kuranova S.I. Social and cognitive peculiarities of the news in Ukrainian press of the early XXI century. - Manuscript

Thesis for a candidate degree in social communications in speciality 27.00.01- Theory and History of Social Communications. - Institute of Journalism Kyiv Taras Shevchenko National University, Kyiv, 2010.

Multiaspective analysis of the contents of the news (semantic, propositional, role semantic, frame-scenario of cognitive maps) and analysis of their sense socially determined by social situation were performed. The following discourse peculiarities of the news were clarified: realization of different types of communicative situations, characteristics of the syntactic constructions with different types of speech representations, features of the speech acts usage, parameters of contents relationship to principles of speaking. Semantic relations between propositions in the news were systematized. To analyze news coherence the role semantic peculiarities were described. Explicit markers of the author's position and the typical ways of readers' persuasion were singled out. Typical cognitive maps of news were systematized.

Key words: mass media, newspaper news, discourse analysis, communicative situation, implicature, model reader, social peculiarities of news,cognitive peculiarities of news, proposition, cognitive maps.

Размещено на Allbest.ru

...