Інформатизація соціальних комунікацій: наукові концепції, правові складники та галузева структура

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

УДК 007:304:659.3+004.9

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ: НАУКОВІ КОНЦЕПЦІЇ, ПРАВОВІ СКЛАДНИКИ

ТА ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА

27.00.07 - Соціальна інформатика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій

ЦИМБАЛЕНКО ЄВГЕН СТАНІСЛАВОВИЧ

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі реклами і зв'язків з громадськістю Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Іванов Валерій Феліксович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри реклами та зв'язків з громадськістю

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор

Костенко Наталія Вікторівна,

Інститут соціології НАН України, завідувач відділу соціології культури й масової комунікації

кандидат наук із соціальних комунікацій,

Носова Богдана Миколаївна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, асистент кафедри міжнародної журналістики

Захист відбудеться 3 жовтня 2011 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ-119, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 22 липня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

к. філ. н., доцент Корнєєв В. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Перехід до інформаційного суспільства (ІС) нині для більшості світу залишається переважно набором теоретичних постулатів та декларативних принципів. Проте не можна стверджувати, що у високорозвинених технологічних державах ІС є закінченим фактом і не потребує подальшого удосконалення і розширення. Незважаючи на те, що деякі міжнародні організації, в тому числі й ЮНЕСКО, оголосили про становлення наступної стадії суспільного розвитку - суспільства знань (СЗ), ІС досі залишається популярною темою наукового дискурсу. У першу чергу це пояснюється неоднозначністю розуміння і трактування визначальної складової цього устрою - інформації, а також важливістю процесів інформатизації та комп'ютеризації для всіх галузей життя: технічної, соціальної, інформаційної, медичної, сфери влади й самоуправління та ін.

Питання впливу інформатизації на суспільні аспекти формування ІС потребують детального вивчення, враховуючи прискорення й масштаби інформаційно-комунікаційних процесів, глобалізацію та еволюцію інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) при переході до нового устрою в режимі реального часу і, як наслідок, нові суспільні відносини вимагають відповідної структурної, концептуальної, правової та міждисциплінарної взаємодії.

Інформатизація як визначальний чинник розвитку сучасного суспільства сприяє переходу до зміни типу соціальних комунікацій; папір та інші традиційні форми втілення, збереження і передачі даних нині замінюються їх цифровими аналогами, у результаті чого формується нова культура споживання і нові види комунікативного діалогу, в якому комп'ютери, стільникові телефони, новітні засоби трансляції знань (планшети, інтерактивні дошки інше) відіграють часткову, а часом - домінантну роль у процесі налагодження розуміння.

Стрімкий розвиток ІКТ, «оцифрування» всіх сфер соціального буття індивіда стимулює активні дії людства у процесі становлення нового типу суспільного буття, найчастіше асоційованого з ІС. Ми притримуємося позиції, висловленої О. Тоффлером у книзі «Шок майбутнього» про якісно новий етап еволюції: «Ми організуємо нове суспільство. Не ледь видозмінене суспільство. Не нову версію сучасного «більше, ніж життя» суспільства. А абсолютно нове суспільство» Тоффлер Э. Шок будущего: Пер. с англ. / Э. Тоффлер. - М. : ООО «Изда-тельство ACT», 2002. - С. 207.. При чому це нове суспільство для більшості науковців та дослідників нині асоціюється з ІС чи його наслідковими формами, наприклад, СЗ. Різні складові становлення ІС відображено у працях українських та зарубіжних теоретиків, концептуальне бачення розвитку глобального та національного відкритого інформаційного простору ІС втілено у декларативних та законодавчих актах міжнародних організацій, Верховної ради України, Кабінету Міністрів України. Українські президенти у різні часи намагалися спонукати як посадовців, так і спільноту загалом до активних дій щодо залучення нашої держави до світових глобальних інформаційних процесів. Незважаючи на величезну кількість дослідницьких та практичних робіт, присвячених ІС, соціальній інформації, й інформатизації зокрема, ні науковці, ні практики не можуть прийти до спільного знаменника - термінологічного розуміння цих понять.

Для аналізу наукової концепції ІС і ролі інформаційних технологій у соціальному розвитку використовувалися роботи Д. Белла, З. Бжезинського, М. Кастельса, О. Тоффлера, А. Турена, Ф. Вебстера, Ю. Хабермаса та ін. Серед російських дослідників інформатизації суспільства виділимо А. Ракітова, А. Соколова, Р. Абдєєва, Г. Артамонова, В. Іноземцева, А. Урсула та інших.

Українська наука також представлена чималою кількістю теоретиків, що спеціалізуються на вивченню ІС, ІКТ та інформатизації, зокрема В. Глушков, Г. Почепцов, В. Іванов, О. Мелещенко, В. Різун, З. Партико, В. Владимиров, Н. Костенко, О. Зернецька, А. Колодюк, О. Скаленко, Л. Березовець та інші.

Протягом останніх десяти років інформаційно-комунікаційні технології, інформатизація стали об'єктами пильної уваги українських дослідників за науковими напрямами соціології, філософії, журналістикознавства, міжнародних відносин, бібліотечної справи, інформатики та інше. Зазначимо лише деяких науковців, чиї напрацювання найближче стосуються питань нашої теми: Д. Ільницький, В. Коляденко, А. Колодюк, Г. Сащук, О. Бармак, Т. Булах, О. Мелещенко, О. Ваганова, Т. Чілачава, В. Владимиров, Ф. Власенко, О. Гриценко, Р. Гурін, В. Даніл'ян, О. Ємельяненко, Т. Петрів, О. Карпенко, Л. Калашнікова, Г. Камаралі, С. Коноплицький, Н. Коритнікова, Є. Левченюк, Т. Лильо, Г. Лозікова, Є. Макаренко, М. Онопрієнко, В. Парфенюк, А. Петренко-Лисак, Є. Прохоренко, О. Скаленко, А. Сагалович, В. Скалацький, Є. Тихомирова, Г. Шавловський, М. Юсупова, С. Ягодзінський та ін.

Питанням екстраполяції правових вимірів журналістики та комунікації загалом присвячено чимало наукових розвідок Т. Приступенко. Авторка вивчає законодавчий рівень визначення термінологічної бази журналістикознавства, регулятивні механізми й галузеву специфіку взаємодії держави та мас-медіа. Комунікативно-технологічні взаємозв'язки медіа та влади є предметом досліджень Ю. Фінклера. В. Іванов як одну із професійних сфер наукових інтересів визначає правові стосунки держави та ЗМІ, причому особливу увагу він приділяє порівнянню міжнародного законодавства з українськими нормативними актами. Іншою сферою наукових інтересів цього автора є теорія інформації та теорія комунікації, в тому числі концептуальне бачення ІС, глобалізації як супутнього явища інформатизації соціуму, комп'ютеризації мас-медіа. Дослідження авторського права та інтелектуальної власності у галузі комунікації та журналістикознавства є пріоритетною цариною для К. Афанасьєвої. Аналіз з коментуванням безпосередньо законодавства у галузі інформаційної політики є основним об'єктом праці В. Журавського. І. Чиж опублікував збірку інтерв'ю та коментарів, присвячених інформатизації в Україні. А. Москаленко, З. Партико та В. Владимиров розглядають теоретичні аспекти інформації. М. Феллер, К. Серажим та В. Різун досліджують природу інформації у текстовому середовищі. В. Різун та О. Холод намагаються з'ясувати місце та роль інформації у структурі соціальних комунікацій. А. Чічановський та В. Шкляр досліджують різні аспекти інформації, зокрема її соціальну складову, системи інформація - особисті - суспільство, інформація - політика - влада. Соціологія інформації та інформатизації становить сферу наукових інтересів Н. Костенко. А. Мамалига та М. Феллера структурують лінгвістичні особливості інформації у системі медіа та міжкультурної комунікації. М. Василенко розглядає інформацію у контексті жанрової реалізації у засобах масової комунікації. Для К. Мелещенка та Л. Городенко інформація є важливою складовою становлення нових медіа в інформаційно-комунікаційному середовищі. СІ з погляду ІБ структурує Г. Сащук. Інформація як головний елемент для реалізації механізмів і форм впливу є об'єктом дослідження для В. Корнєєва.

Ми зауважимо: незважаючи на досить суттєвий за кількісно-якісними показниками обсяг інформації та знань, організований у вигляді монографій, докторських та кандидатських дисертацій у галузі інформатизації та становлення ІС, жодна з них не є вичерпною і не покриває повністю порушені проблеми. Динаміка, з якою розвиваються ІКТ і, відповідно, усі сфери суспільного життя, що орієнтуються на часткове або повне залучення новітніх технологій та інформації, є надзвичайно високою і потребує постійного відстеження, систематизації й удосконалення як українськими, так і зарубіжними спеціалістами - соціологами, філософами, журналістикознавцями, правниками та ін. Дослідження саме цих аспектів визначають актуальність при формуванні політики розвитку наукових напрямків «соціальна інформатика» та «інформатизація соціуму».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з комплексною науковою темою Інституту журналістики НДР №06БФ045-01 «Дослідження у галузі українського журналістикознавства: методологія, термінологія і стандарти», що виконувалася в рамках комплексної програми «Наукові проблеми сталого державного розвитку України» згідно з планом наукової роботи Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Дослідження відповідає навчальній та науковій проблематиці кафедри реклами та зв'язків з громадськістю Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета роботи - наукове осмислення та систематизація теорій, моделей, концепцій інформатизації суспільства, встановлення специфіки правових взаємин та галузевих пріоритетів інформатизаційного процесу.

Мета передбачає виконання наступних завдань:

* відстежити та згрупувати результати наукового осмислення процесів інформатизації в різних соціальних галузях; рекомендувати необхідність проведення наукових розвідок у мало досліджених галузях інформатизації соціальної комунікації;

* дослідити головні концептуальні бачення, теорії, моделі розвитку суспільного устрою, орієнтованого на інформації, інформатизацію та знання у вітчизняній та зарубіжній науці про соціальні комунікації та виявити їх вплив на соціальний розвиток;

* проаналізувати світову практику регулювання питань інформатизації соціальних комунікацій; з'ясувати відповідність українського галузевого законодавства з інформатизації міжнародним актам, рекомендаціям та деклараціям;

* вивчити тенденції розуміння інформатизації та комп'ютеризації в редакціях українських видань;

* виявити і систематизувати позитивні та негативні наслідки процесів інформатизації, комп'ютеризації, інтернетизації в редакціях українських видань.

Об'єктом дослідження є інформатизація, інтернетизація, комп'ютеризація та інші форми реалізації ІС.

Предметом дослідження виступають теорії, методики, концепції інформатизації суспільства.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є теоретичні засади журналістикознавства й комінакативістики. В основу дослідження покладено міждисциплінарний принцип використання наукових підходів; це сукупність прийомів вивчення наукової літератури, правових актів законодавців різних рівнів, теоретичне осмислення концептуальних і модельних рядів. Зокрема, автор спирався в своїй роботі на системний, історико-порівняльний методи. Для розв'язання головних завдань дисертації також використовувалися методи спостереження, абстрагування та формалізації.

Під час проведення експериментального дослідження використовувались такі методи, як моніторинг, контент-аналіз (опрацювання, аналіз змісту повідомлень); статистичний та порівняльний аналіз інформації.

Джерельна база дослідження. Матеріалами дослідження є теоретичні моделі, концепції, підходи інформатизації суспільства. Автором опрацьовано понад 50 авторефератів та дисертаційних робіт українських та зарубіжних науковців, а також понад 200 монографій і наукових статей, присвячених різним аспектам вивчення інформатизації.

В основу емпіричного дослідження лягли опрацьовані нами анкети, отримані в результаті проведення дослідження каналами електронної пошти, а також анкети, відповіді в які вносилися безпосередньо під час опитувань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

* з'ясовано і визначено перспективні напрямки вивчень соціальної інформатизації, а також ті напрями, які потребують подальшого наукового доопрацювання;

* проведено галузеву систематизацію дослідження інформатизаційних процесів, у результаті чого згруповано напрацювання української наукової школи в галузі інформатизації;

* здійснено комплексний аналіз усіх українських законодавчих актів у галузі інформатизації, а також проведено зіставлення на відповідність українського законодавства міжнародним резолюціям і конвенціям, детально відстежено практику застосування й реалізації світових актів на шляху до становлення ІС та СЗ;

* доповнено уявлення про концептуальні та модельні підходи реалізації інформатизації на теоретичному та практичному рівнях, що виступає підґрунтям для здійснення цілісних наукових досліджень у майбутньому;

* запропоновано дослідження інформатизації освіти та варіанти оновлення й удосконалення системи реалізації ІКТ та інформатизації вступної кампанії до вузів на прикладі вступного відбору'2010 в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

* розглянуто основні причини комп'ютеризації та інтернетизації українського суспільства, унаслідок чого визначені основні інформаційні, цифрові та інші нерівності, що супроводжують процеси інформатизації соціальних комунікацій;

* визначено базові характеристики переходу редакцій українських видань до цифрової форми реалізації своєї діяльності, встановлено головні позитивні та негативні аспекти цього переходу.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження сприятимуть здійсненню подальших наукових розвідок у галузі інформатизації суспільства загалом, та в журналістикознавсті, комунікативістиці й соціальних комунікаціях зокрема. Застосування перерахованих автором засобів і методів інформатизації вступної кампанії прискорить та полегшить роботу секретаріату приймальної комісії Інституту журналістики. Використання запропонованих автором теоретичних напрацювань може лягти в основу навчальної дисципліни «Соціальна інформатика та соціальна інформатизація масової комунікації».

Матеріали дослідження апробовані в курсах «Соціологія масової комунікації», були використані в розробці курсу дисциплін на спеціалізації «Реклама та зв'язки з громадськістю», у спецкурсах та спецсемінарах з реклами та журналістики, на курсах і семінарах фахового вдосконалення працівників мас-медіа. Такі спеціальні знання допоможуть студентам, особливо освітньо-кваліфікаційного рівня магістр, а також аспірантам та пошукувачам оптимізувати пошук тематично орієнтованих компетентних джерел інформації, сприятимуть уникненню в практичній роботі таких поширених явищ, як використання хибних джерел інформації, підміна одних джерел іншими.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені у дисертаційному дослідженні, отримані автором особисто. Всі публікації написані одноосібно.

Апробація наукових результатів. Результати досліджень, що стали набутком даної дисертації, апробовані на засіданнях кафедри реклами та зв'язків з громадськістю Київського національного університету імені Тараса Шевченка; у вигляді доповідей на наукових конференціях: міжнародна наукова конференція «Регіональні ЗМІ України: історія, стан, перспективи розвитку» (Луганськ, 18-19 березня 2010 р.); міжнародна наукова конференція «Журналістика 2010: методологія досліджень у галузі соціальних комунікацій» (м. Київ, 25 березня 2010 р.), ХVІ міжнародна науково-практична конференція з проблем функціонування й розвитку української мови «Мова. Суспільство. Журналістика» (м. Київ, 26 березня 2010 р.); ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Соціальні комунікації сучасного світу», (м. Запоріжжя, 22-24 квітня 2010 р.); Всеросійська наукова конференція «Медіафілософія III: Принципи і способи аналізу медіа реальності» (м. Санкт-Петербург, 20-21 листопада 2009 р.), 5 міжнародна наукова конференція «Споживання як комунікація-2009» (м. Санкт-Петербург, 26-27 червня 2009 року).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи було викладено у семи публікаціях, п'ять з яких розміщено у фахових виданнях із соціальних комунікацій. Загальний обсяг публікацій складає 3 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Структура роботи визначена її метою і завданнями. Дисертація (обсяг основного тексту 191 с., загальний обсяг 224 с.) складається зі вступу, трьох розділів, кожний з яких має підрозділи і супроводжується висновками, висновків і списку використаних джерел, який містить 336 найменування, у тому числі 31 - іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

комунікація соціальний інформатизація редакція

У вступі викладено актуальність теми дисертаційної роботи, її звязок з науковими програмам, планами і темами Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, мету і завдання дослідження, його обєкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

Розділ І «Теоретично-правові концепції вивченні інформатизації» дає можливість зрозуміти головні концептуальні підходи до розуміння соціальної інформації й соціальної інформатизації, а також презентує правові концепції реалізації інформатизації. У підрозділі 1.1 «Термінологічне означення понять інформація та інформатизація» здійснюється аналіз праць українських (В. Різун, В. Владимиров, В. Іванов, ін.) та зарубіжних науковців (А. Соколов, А. Ракітов, ін.) для з'ясування соціальної природи інформації, а також встановлення наукового розуміння поняття «інформатизація» та його трактування різними науковцями і науковими школами.

Нині немає єдиного бачення інформатизації як явища ні в українському законодавстві, ні в міжнародних актах. Чітко вирізняються лише пріоритетні завдання, як-то інформатизація освіти, вільний доступ до загальних світових інформаційних ресурсів, електронне урядування та інше.

Під інформатизацією ми схильні розуміти сукупність взаємозв'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що мають на меті створити умови для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства завдяки розробці, розвитку й використанню інформаційних систем, мереж, ресурсів та технологій, які базуються на застосуванні сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

У підрозділі 1.2 «Концептуальне розуміння інформатизації» розглядаються теоретичні засади інформатизації соціальної комунікації, а також принципи комп'ютеризації суспільства як складової системи інформатизації.

З переходом до ІС зростає роль інформації загалом і безпосередньо соціальної її складової. Інтернет як новий комунікаційний канал протягом останніх років переживає процеси соціалізації. Мережеве середовище нині є найбільш потужним і найбільш ємним джерелом поширення й акумулювання інформації. Соціальна суть інформаційних процесів орієнтується на комунікаційні можливості реалізації права споживачів щодо доступу та вільного використання інформаційного контенту. Як наслідок, поява та розвиток соціальних мереж є однією з нових форм функціонування соціальної інформації.

Інформатизація та комп'ютеризація є головними рушійними силами прогресу в усіх сферах сучасного життя. Рівень освіти молодих людей визначає подальші революційні зміни в науці, виробництві, технологіях, мистецтві і, безумовно, комунікації. ІКТ нині залучені до всіх галузей соціального життя людства; для деяких вони стали основою для функціонування. Наукоємні галузі виробництва на базі нанотехнологій, біотехнологій є повністю залежними ІКТ та прогресу наукових знань. Для реалізації Україною декларативних позицій щодо переходу до ІС на державному рівні слід прислухатися до наукових новаційних ідей, а також стимулювати національну промисловість, великою мірою орієнтовану на видобування, переробку і надмірне споживання природних ресурсів, застосовувати у своїх виробничих процесах інформаційні комп'ютерні технології для прогнозованого здешевлення сировини та покращення екологічної ситуації.

У підрозділі 1.3 «Правові складники інформатизаційних процесів» досліджуються основні міжнародні законодавчі акти, що спрямовані на регулювання процесів інформатизації в суспільстві, і в соціальних комунікаціях зокрема, а також вивчаються і систематизуються всі українські нормотворчі документи, присвячені інформатизації як явищу соціальної комунікації.

Від початку реалізації концепцій ІС у політичній, економічній, суспільній та інших сферах життя відбувається постійне удосконалення соціальних пріоритетів, властивих новому устрою, а також технологічних реалізацій. При цьому на перше місце виходять такі категорії, як права людини, підвищення рівня освіти, подолання цифрової нерівності, гарантування ІБ та ін.

Розділ ІІ «Інформатизація як форма суспільного розвитку» визначає основні інформатизаційні реалії у процесі становлення нових суспільних формацій - інформаційного суспільства та суспільства знань. Окремий напрямок наукового вивчення у межах зазначеної тематики відводиться з'ясуванню залежності рівня інформатизації соціальних комунікацій та інформаційних і цифрових розривів у суспільстві.

У підрозділі 2.1 «Теорії інформаційного суспільства у соціальних комунікаціях» розглядаються усталені та нові теорії, моделі і концепції становлення інформаційного суспільства крізь призму інформатизаційних процесів. При цьому аналізуються як класичні праці теоретиків інформаційного суспільства (М. Маклюена, О. Тоффлера, М. Кастельса, Ж. Бодріяра, Ю. Хабермаса та ін.), так і останні напрацювання українських науковців різних наукових шкіл (С. Ягодзінський, А. Колодюк, Д. Ільницький, В. Різун, В. Іванов та ін.).

Проаналізувавши бачення світового розвитку в українській та зарубіжній науці, виділимо такі етапи проходження людства на шляху до становлення ІС та суспільства знань, що орієнтуються на базові принципи інформатизації:

* сільськогосподарський (доаграрний і аграрний) етап, який тривав кілька тисячоліть і закінчився аграрною революцією, у результаті якої відбулася сільськогосподарська спеціалізація, а також запрацювали технології переробки продуктів рослинництва та тваринництва;

* фаза індустріального суспільства, що існувала близько трьохсот років. Технічна революція, якою характеризувався період, стимулювала освоєння нових видів енергії, винайдення швидкісного транспорту, розробку нових видів матеріалів, започаткування космічної промисловості;

* інформаційний етап (триває 50-60 років), пов'язаний з глобалізацією знань і винайденням комп'ютерів. Пік етапу припадає на останні десятиліття з винайденням і популяризацією глобальних інформаційних мереж, засобів комунікації та інтернету;

* суспільство знань, одна з найбільш популярних форм розвитку майбутнього устрою світу, в основі якої лежить орієнтація на доступних для всіх знаннях. При цьому для максимального доручення громадян до цих знань використовуються ІКТ, цифрові технології та інші форми реалізації інформаційних процесів.

У підрозділі 2.2 «Суспільство знань як новий етап розвитку соціальних комунікацій» вивчаються теоретичні передумови становлення суспільства знань як наслідкової форми інформаційного суспільства. При цьому інформаційні технології, інформатизація втрачають свою домінантну ознаку, поступаючись знанням як головній рушійній силі побудови майбутнього. У цьому процесі інформатизація є головним трансляційним і комунікаційним інструментом, за допомогою якого реалізуються різні комунікативні форми й адаптуються до можливості втілення гасла «інформація та знання для всіх».

У підрозділі 2.3 «Інформатизація як чинник суспільних розривів» з'ясовується залежність рівня доступу суспільства до новітніх каналів поширення інформації у системі соціальної комунікації від рівня соціальної інформатизації. Як наслідок, стверджується, що обмежені у доступі до інформації та інформаційних технологій групи населення частіше опиняються в умовах інформаційної та цифрової ізоляції, ніж інформаційно і технологічно розвинені і багаті спільноти.

На нашу думку, ліквідація всіх викликів, пов'язаних зі становленням нових суспільних форм у глобальному вимірі, не буде можливою ні найближчим часом, ні в подальшому майбутньому. Це пов'язано з тим, що можливості пізнання завжди є обмеженими недосконалістю наукового інструментарію, особливостями нервової системи людини і здатністю людського мозку фільтрувати отримувану інформацію, спрощувати, міняти й засвоювати відповідно до бажаного контексту.

Розділ ІІІ «Інформатизація в соціальних секторах» описує головні тенденції наукового осмислення процесів інформатизації у різних галузях соціального буття крізь призму вивчення вузькоспеціалізованої і профільно орієнтованої наукової літератури у вигляді дисертацій, монографій, наукових статей, у наслідок чого формується цілісна картина відображення рівня наукового розуміння інформатизації в українському соціумі та в соціальній комунікації, для наочного підтвердження чого розроблена модель наукового осмислення процесів інформатизації у соціальній комунікації (рис. 1):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1. Модель наукового розуміння інформатизації

У підрозділі 3.1 «Структура галузевої інформатизації» аналізується наукове трактування процесів інформатизації в економічному, управлінському, соціальному та гуманітарному секторах суспільного буття. Крім того, розглядаються головні спрямування інформатизації для гарантування інформаційної безпеки соціальних структур.

У підрозділі 3.2 «Інформатизація освітнього та наукового секторів» вивчається досвід становлення інформатизації в освітній галузі, аналізуються і систематизуються підходи та моделі аналізу інформатизації в наукових працях українських вчених. Автором розроблено низку рекомендаційних положень щодо покращання проведення вступної кампанії у ВУЗи, використовуючи інформаційні технології.

Застосування ІКТ в освітніх цілях, зокрема при підготовці інтерактивних освітніх курсів як у середніх школах, так і в вузах, створює умови для підвищення продуктивності навчальної діяльності студентів на заняттях. Автоматизація навчального процесу спрощує систему оцінювання, повністю нівелюючи суб'єктивну складову, присутню при міжособистісному контактові. Інформатизація навчання покращує сприйняття отриманого матеріалу, оскільки при його засвоєнні додатково активується візуалізація даних. Інтерактивність як форма діалогу між учнем чи студентом та віртуальним викладачем підвищується рівень засвоєння навчального матеріалу, дає можливість самостійно опрацювати теоретичний матеріал, здійснювати пошук допоміжної інформації в рекомендованих джерелах та ін. При цьому традиційна роль викладача жодним чином не може вважатися вичерпною і непотрібною. Навпаки, уміле поєднання уставлених форм викладу у поєднанні з новими технологіями формують уявлення про освіту майбутнього.

У підрозділі 3.3 «Комп'ютеризація, інтернетизація та інформатизація медійного сектору» відображено основні напрацювання науковцями різних шкіл журналістикознавства і комунікативістики у медійній галузі. Дисертантом проведене комплексне експериментальне дослідження щодо визначення рівня інтернетизації, комп'ютеризації та інформатизації у редакціях українських видань, в якому взяли участь 276 редакційних колективів.

Інформатизація в соціальній комунікації, втілена новітніми ІКТ, є визначальним складником переходу до нових форм суспільного устрою, в яких роль технологій, інформації й комунікацій є пріоритетними при виборі професії і втілення виробничих, наукових, освітніх, управлінських та інших орієнтирів соціального буття.

Ріст інтернету, стільникових телефонів та цифрових технологій, властивих «третій індустріальній революції», знайшли своє втілення спочатку в розвинених країнах, згодом і в усіх інших, спричинили робочу «міграцію» населення у сектор послуг і карколомно змінили роль знань для суспільств в цілому. Журналістика як головний виробничий сектор та транслятор інформації, даних і відомостей на всесвітній фабриці новин в умовах ІС активно реалізує одну з основних функцій соціальної інформації - соціалізуючу. При цьому головними технологічними засобами чи обладнання сучасного працівника медіа є комп'ютер, цифрові фото- та відеокамери, диктофон, стільниковий телефон. Електронні комунікації витісняють міжособистісне спілкування журналіста й опитуваної особи, при цьому втрачається колорит, властивий міжособистісному спілкування. Третя хвиля постіндустріального розвитку з одного боку пришвидшила й полегшила роботу медійника, з іншого - автоматизувала й роботизувала її, нівелювавши творчий пошук й унікальність професії. Комп'ютеризація журналістики для багатьох пересічних споживачів інформації дала можливість будь-якому індивіду в домашніх умовах створити видавничий центр, при цьому рівень елементарних професійних знань зійшов нанівець, через що загальна інформаційна інфраструктура втрачає власну самобутність. Інтернетизація, як і комп'ютеризація журналістики є процесами незворотними. Приведення до професійних стандартів, властивих класичній журналістиці, «вільних журналістів», які переважно працюють в мережі інтернет, є винятково цариною морально-етичних відносин і не передбачає додаткового регулювання ні зі сторони держави, ні зі сторони громадськості.

ВИСНОВКИ

1. Соціальна інформація є предметом вивчення багатьох наук. Найбільш детально розглядають її в журналістикознавстві, комунікативістиці, філософії, соціології, інформатиці. Соціальна складова інформації пов'язана з суспільно орієнтованими процесами функціонування соціальних інститутів держави, враховуючи як групові інтереси, так й інтереси окремо взятого індивідууму.

Соціальні дослідження інформатики є пріоритетними у різних галузях, включаючи комп'ютерні науки, інформаційні системи, інформаційні науки та деякі соціальні науки. При цьому кожна з них використовує дещо іншу термінологію, адаптовану до конкретних наукових проблем. Ця різноманітність пов'язаних точок зору і спеціалізованих термінів ускладнює для багатьох неспеціалістів (і навіть фахівців) процес пошуку і розуміння основних складових і системних відносин у відносно нових наукових царинах - соціальній інформатиці та соціальній комунікації.

2. Ми здійснили спробу розібратися і впорядкувати знання, накопичені нашими попередниками про інформатизацію соціальних комунікацій, її основні формотворчі елементи, емпіричні основи, галузеву ієрархію. Для цього ми орієнтувалися на теорії, концепції, наукові та методичні розробки вітчизняних та зарубіжних авторів, особливу увагу приділивши тематично орієнтованим дисертаційним дослідженням українських вчених за останні десять років. У результаті проведених опрацювань виділяємо найбільш розвинені у науковому контексті напрямки - це інформатизація бібліотечної справи та освітнього процесу; теорія впровадження ІС в Україні, систематизація філософських та соціологічних спрямувань ІС; соціологія інформатизації; глобалізація як наслідок нарощення інформаційної інфраструктури; комунікація у новому типі суспільства (за напрямками філософія, соціологія, лінгвістика); інформаційна безпека та інформаційна політика (юридично-правові й управлінські аспекти). В Інституті журналістики за кодом спеціальності 27.00.07 - Соціальна інформатика станом на початок 2011 р. не захищено й не прийнято до розгляду жодної дисертації. За кодом спеціальності 10.01.08 - Журналістика, за яким здійснювався розгляд наукових напрацювань вчених у галузі журналістикознавства та комунікативістики до 2008 р. виділимо тематично опосередковані дослідження з інформатизації галузей журналістика та видавнича справа і редагування О. Мелещенка «Комп'ютерні і телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір», Т. Лильо «Глобалізація комунікаційного простору і процеси національної ідентифікації у посткомуністичному світі», Т. Чілачаву «Сучасні інформаційні технології як чинник оптимізації журналістсько-редакційної діяльності», В. Владимирова «Проблема розуміння інформації в журналістиці». Проте ці роботи лише частково, епізодично розглядають інформатизаційні впровадження в журналістську діяльність і не створюють цілісну картину динаміки розвитку й становлення соціальної інформатики у комунікаційно-медійній інфраструктурі. У зв'язку з чим науковим керівникам слід звернути особливу увагу на рекомендації до розробки й напрацювання наукових тем для аспірантів, пов'язаних з інформатизацією суспільства і журналістики зокрема.

3. Українські посадовці активно генерують законодавчі акти, спрямовані на реалізацію ІС в Україні, інформатизацію соціальних комунікацій, гарантування вільного і широкого доступу для пошуку, використання і послуговування будь-якою інформацією, орієнтуючись на кращі міжнародні наробки і рекомендації. У наслідок цього українське галузеве інформаційне законодавство є втіленням загальновизнаних світових постулатів. Наприклад, галузевий стандарт СУІБ 1.0/ISO/IEC 27001:2010 «Інформаційні технології. Методи захисту. Система управління інформаційною безпекою» є адаптованим актом міжнародного стандарту «ISO/IEC 27001:2005 Information technology - Security techniques - Information security management systems». Концепція національної інформатизації, Закони України «Про телекомунікації», «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» на декларативному рівні регулюють систему відносин між державою та суб'єктами інформаційної діяльності у галузі інформатизації суспільства. Зазначимо: українське законодавство, не зважаючи на відсутність врегулювання деяких правовідносин, як-то діяльність медіа в інтернеті й поширення інформації в мережі загалом, є достатньо розвиненим і враховує більшість міжнародних тенденцій, пов'язаних з використанням ІКТ, інформатизацією ІС. При цьому національні акти виписані таким чином, що враховують положення ратифікованих Верховною Радою міжнародних документів.

4. Як наслідок процесу інформатизації та зміни значення інформації в суспільстві виникають теорії та концепції розвитку світу в найближчому майбутньому. В останні роки йде активна трансформація поняття «постіндустріальне суспільство», популяризованого Д. Беллом, зі збереженням його змістового наповнення; для позначення нового типу суспільних відносин нині прийнято застосовувати термін «ІС» і, як наслідкове, «СЗ», хоча єдності в теоретичних колах щодо поняттєвого апарату немає. В. Іноземцев притримується позиції Г. Кана при використанні терміну «постекономічне суспільство», визначаючи провідну роль знань та інформатизації у розвитку економіки. Подібні позиції зустрічаємо в Д. Тапскотта з його «електронно-цифровим суспільством» та Дж. Гелбрейта з його «новим індустріальним суспільством». М. Кастельс пропонує застосовувати вислів «мережеве суспільство», що будується на пріоритетності інформаційних технологій. В «електронному суспільстві» М. Маклюена визначальними є електронні ЗМІ, інформаційні технології та вдосконалення комп'ютерної техніки в комунікативістиці. Для Ж. Бодріяра та А. Етціоні новий тип суспільних відносин асоціюють з постмодерном. Частка «пост» є складовою для багатьох трактувань зарубіжними науковцями, зокрема Дж. Ліхтхайм - «постбуржуазне», Р. Сейденберг - «пості сторичне». Б. Гейтс в основу своїх теорій закладає «техносуспільство». Нестандартне тлумачення з деяким відсотком скепсису пропонує Р. Барнет - постнафтове суспільство. П. Дракер для позначення наступної форми суспільного устрою пропонує використовувати термін «посткапіталістичне», а Дж. Сорос та К. Поппер - «відкрите суспільство». Футуролог Р. Курцвейл вважає, що соціум перебуває на порозі становлення «суспільства постгуманізму», борець за незалежність інтернету Дж. Барлоу передбачає перехід до «цивілізації пізнання». У калейдоскопі назв час від часу виникають «суспільство науки», «мегасуспільство», «суспільство інформатики та зв'язків», «постцивілізаційне», «постпротестантське» та ін. Причому головні рушійні сили для будь-якої з зазначених форм спільні - глобальність та визначальне значення інформації й інформаційних технологій.

5. Основний етап комп'ютеризації українського суспільства - і редакцій газет різного рівня і різних форм власності - припадає на середину 90-х років минулого століття. Саме тоді почали своє домінування на теренах нашої країни настільні робочі станції типу РС з операційною системою Microsoft. Головною причиною такого вибору середньостатистичним українцем був вільний обіг недорогого піратського програмного забезпечення, підтримуваного зазначеною операційною системою.

Ми цілком усвідомлюємо, що поставлені та вирішені в процесі дослідження завдання не вирішують усіх проблем теорії інформатизації соціальних комунікацій. Надалі слід детально вивчити вплив інформаційних технологій на різні галузі життя, зокрема на журналістику й видавничу справу, розробити класифікацію нових суспільних форм, що виникають у зв'язку з інформатизацією суспільства й окремих його складових та дослідити ряд інших аспектів, спрямованих на вдосконалення інформаційно орієнтованого виробництва та повсякденного життя.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ АВТОРОМ У НАСТУПНИХ ФАХОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Цимбаленко Є. Інформатизація та комп'ютеризація сучасного українського суспільства / Є. Цимбаленко // Інформаційне суспільство. - Вип. 9. - 2009. - С. 54-59.

Цимбаленко Є. Реорганізація масовокомунікаційної глобалізації/ Є. Цимбаленко // Інформаційне суспільство. - Вип. 10. - 2009.- С. 59-63.

Цимбаленко Є. Правове бачення інформатизаційних реалій у світовому та українському вимірах // Наукові записки Інституту журналістики. - К.: Ін-т журн., 2010. - Т. 41. - С. 201-204.

Цимбаленко Є. Мовні парадокси у глобалізаційних процесах / Є. Цимбаленко // Стилі і текст. - 2010. - №11. - С. 45-52.

Цимбаленко Є. Проблеми української мови у сучасному програмному забезпеченні / Є. Цимбаленко // Слово і суспільство: Зб. наук. праць / За ред. О. Пономерева. - К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2000. - С. 134-135.

У додаткових публікаціях:

Цимбаленко Є. Місце і роль соціальної інформації в інформаційно-комунікаційній структурі / Є. Цимбаленко // Вісник Харківського національного університету. Серія соціальні комунікації. - Х., 2010. - Вип. 2. - С. 17-21.

Цимбелнко Є. Процеси інформатизації в регіональних медіа / Є. Цимбелнко // Регіональні ЗМІ України: історія, стан, перспективи розвитку : матеріали І Міжнар. наук. нонф. - Т. ІІІ. - Луганськ, 2010. - С. 99-106.

АНОТАЦІЯ

Цимбаленко Є.С. Інформатизація соціальних комунікацій: наукові концепції, правові складники та галузева структура. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.07 - «соціальна інформатика». - Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2011.

У дисертації зроблена спроба вирішення завдання дослідження місця, значення та функцій інформатизації у системі соціальної комунікації. Уточнюється поняття соціальної інформатизації як ключового сегменту становлення інформаційного суспільства та суспільства знань. Охарактеризовано наукове розуміння інформатизації у різних галузях соціального буття, з'ясовано пріоритетні з наукової точки зору напрямки досліджень інформатизації та виявлено найменш досліджені сегменти науки щодо питань та проблем інформатизації. Розглянуто основні причини комп'ютеризації та інтернетизації українського суспільства. Визначено базові характеристики переходу редакцій українських видань до цифрової форми реалізації своєї діяльності, встановлено головні позитивні та негативні аспекти цього переходу.

Ключові слова: інформатизація, соціальна комунікація, масова комунікація, інтернетизація, комп'ютеризація, інформаційне суспільство, суспільство знань, теорії і концепції інформатизації.

АННОТАЦИЯ

Цымбаленко Е. С. Информатизация социальных коммуникаций: научные концепции, правовые слагающие и отраслевая структура. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук с социальных коммуникаций по специальности 27.00.07 - «социальная информатика». - Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2011.

В диссертации сделана попытка развязать задачу исследования места, значения и функций информатизации в системе социальных коммуникаций. Определяются приоритетные направления исследований социальной информатизации, а также направления, нуждающиеся в расширенной научной доработке.

В работе произведена отраслевая систематизация исследований информатизационных процессов, в следствии чего группировано наработки украинской научной школы в системе информатизации социальной коммуникации.

Проведен комплексный анализ все украинский законодательных актов в отрасли информатизации, а также проведено комплексное исследование на определения соответствия украинского законодательства международным резолюциям и конвенциям, детально отслежено практику применения и реализации мировых актов на пути к строительству информационного общества и общества знаний.

Дополнено представление о концептуальных и модельных подходах реализации информатизации на теоретическом и практическом уровнях, выступающих основой для проведения целостных научных исследований в будущем.

Предложено исследование социальной информатизации образования и варианты обновления и усовершенствования реализации информационно-коммуникационных технологий и информатизации вступительной кампании в ВУЗы на примере вступительного отбора'2010 в Институте журналистике Киевского национального университета имени Тараса Шевченко.

Рассмотрено главные причины компьютеризации и интернетизации украинского общества, вследствие чего определено главные информационные и цифровые разрывы, сопровождающие процессы информатизации социальной коммуникации.

Определено базисные характеристики перехода редакций украинских изданий к цифровой форме реализации своей деятельности, исследовано главные позитивы и негативы этого перехода.

Социальные исследования информатики являются приоритетными в разных отраслях, включая компьютерные науки, информационные системы, информационные науки и некоторые социальные науки. При этом каждая из них использует несколько иную терминологию, адаптированную к конкретным научным проблемам. Это разнообразие связанных точек зрения и специализированных терминов затрудняет для многих неспециалистов (и даже специалистов) процесс поиска и понимания основных составляющих и системных отношений в относительно новых научных сферах - социальной информатике и социальной коммуникации.

Произведена попытка разобраться и упорядочить знания, накопленные нашими предшественниками об информатизации общества, ее основные формообразующие элементы, эмпирические основы, отраслевую иерархию. Для этого мы ориентировались на теории, концепции, научные и методические разработки отечественных и иностранных авторов, особое внимание уделив тематически ориентированным диссертационным исследованием украинских ученых за последние десять лет. В результате проведенных исследований выделяем наиболее развитые в научном контексте направления. Это - информатизация библиотечного дела и образовательного процесса; теория внедрения информационного общества в Украине, систематизация философских и социологических направлений информационного общества; социология информатизации; глобализация как следствие наращивания информационной инфраструктуры; коммуникация в новом типе общества (направление философия, социология, лингвистика); информационная безопасность и информационная политика (юридически-правовые и управленческие аспекты).

Ключевые слова: информатизация, социальная коммуникация, массовая коммуникация, интернетизация, компьютеризация, информационное общество, общество знаний, теории и концепции информатизации.

ANNOTATION

Tsymbalenko E.S. Informatization of social communications: scientific conceptions, legal components and sectoral structure. - Manual.

The thesis on reception of a scientific degree of the candidate of social communications on speciality 27.00.07 - “social informatics”. - Institute of Journalism of the Kyiv National Taras Shevchenko University, Kiev, 2011.

In the thesis the place, meaning and functions of informatization in the system of social communications are investigated. It is specified the notion of social informatization as a key segment of formation of information society and society of knowledge. It is described the scientific conception of informatization in different fields of social reality. In scientific respect it is specified the priority directions of informatization researches establishing the least investigated segments of this science concerning the problems of informatization. The basic reasons of computerization and internetization of the Ukrainian society are described. It is presented the basis specification of transformation of the Ukrainian editions into the digital forms of realization of their activities specifying the primary positive and negative aspects of this transformation.

Key-words: informatization, social communication, mass communication, internetization, computerization, information society, society of knowledge, theory and conceptions of informatization.

Размещено на Allbest.ru