Взаємокореляція та взаємозбагачення жанрів: новітні тенденції розвитку журналістської творчості

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук із соціальних комунікацій

ВЗАЄМОКОРЕЛЯЦІЯ ТА ВЗАЄМОЗБАГАЧЕННЯ ЖАНРІВ: НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ

Спеціальність 27.00.04. - теорія та історія журналістики

ГОЛІК Оксана Василівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Мелещенко Олександр Костянтинович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики,

завідувач кафедри міжнародної журналістики

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент

Василенко Микита Кімович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики,

доцент кафедри періодичної преси

кандидат історичних наук, професор

Кривошея Григорій Петрович,

Національний авіаційний університет,

Інститут міжнародних відносин,

факультет міжнародної інформації і права,

завідувач кафедри журналістики

Захист відбудеться 14 вересня 2009 року об 14:00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.33 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

взаємокореляція жанр журналістський преса

Актуальність теми дослідження. Дослідження наукової проблеми особливостей та закономірностей функціонування жанрів друкованих ЗМІ обумовлено глибинними процесами розвитку сфери соціальних комунікацій, становленням епохи інформаційного суспільства та масової культури, появою нових каналів поширення інформації, новітніх технологій її збору та опрацювання. Сучасна газетярська практика, відображена численними публікаціями на шпальтах, ставить питання не лише про зміну акцентів у традиційній жанровій системі преси, але й про її радикальний перегляд, перегрупування та розширення усталеної типологічної структури жанрів.

Еволюція жанрової системи газетно-журнальної періодики є прямим віддзеркаленням тих кардинальних трансформацій, що нині відбуваються в масовокомунікаційному секторі України. Окреслення реальної картини жанровикористання в українській суспільно-політичній пресі дасть змогу не лише зробити висновки про популярність чи стагнацію певних жанрових моделей, ієрархію жанрів усередині системи та кожної групи, але й встановити орієнтири та пріоритети сучасного жанроконструювання, визначити характеристики, властивості, що є спільними для усіх складових галузі соціальних комунікацій. Встановлення зв'язків між тенденціями жанроутворення та процесами, що сьогодні панують в українському мас-медійному просторі, дозволить визначити місце жанрів періодичної преси у загальній жанровій системі журналістики, розкрити їхній потенціал та можливості до конкурентного функціонування на медіа-ринку.

З'ясування тенденцій розвитку журналістської жанрології можливе за умови комплексного підходу до її історичних першоджерел, вивчення уже існуючих теоретичних концепцій та пріоритетів, зарубіжного досвіду з цього питання, що зумовлюють послідовне, чітке й детальне виявлення формально-змістових особливостей жанрів преси і визначення їхнього місця в царині українського журналістикознавства. Важливо не лише окреслити новітні тенденції жанроутворення, напрямки розвою жанру як важливої журналістської категорії, як форми вираження авторської думки, але й вказати на причини та наслідки цих процесів, зовнішні та внутрішні чинники, які безпосередньо чи опосередковано впливають на них.

В основу дослідження покладено теоретичні концепції розвитку загальної журналістської жанрології та окремих жанрів визнаних корифеїв-журналістикознавців Бондаря Є. П., Валька В. І., Вартанова Г. І., Григораша Д. С., Журбіної Є. І., Заславського Д. І., Здоровеги В. Й., Марущака Ю. Д., Пельта В. Д., Подоляна М. П., Прилюка Д. М., Стрельцова Б. В., Ученової В. В., Шкляра В. І., Черепахова М. С., Ярмиша Ю. Ф. та багатьох інших. Видатні дослідники розробили критерії поділу жанрів на групи, упорядкували типологічну структуру жанрів, яка впродовж тривалого періоду характеризувалась стійкістю, стабільністю та відповідала вимогам часу. Проте швидкоплинність і малопрогнозованість сучасних процесів, динаміка розвитку жанрів друкованих ЗМІ ставлять нові завдання перед науковцями. Сміливі та оригінальні підходи до аналізу та оцінки сучасного жанроутворення подано у теоретико-прикладних розвідках Василенка М. К., Ворошилова В. В., Дупак О. В., Кіма М. М., Кривошеї Г. П., Кройчика Л. Є., Мантуло Н. Б., Мельник Г. С., Місонжникова Б. Я., Михайлина І. Л., Тертичного О. О., Третьякова В. Т., Тепляшиної А. М., Чекмишева О. В. та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження здійснено в межах комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України” (№ 019U015201), програми Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Система масової комунікації та світовий інформаційний простір” (№ 01БФ045-01), „Дослідження у галузі українського журналістикознавства: методологія, термінологія і стандарти” (№ 06БФ045-01).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення і характеристика генезису та динаміки розвитку новітніх тенденцій у сучасній жанрології. Цьому підпорядковані такі наукові завдання:

проаналізувати та систематизувати науковий досвід вивчення жанрової системи друкованих ЗМІ, критеріїв її упорядкування та типологізації;

встановити зв'язок між сталими та змінними компонентами жанру й об'єктивно-суб'єктивними параметрами жанротворчих процесів;

дати визначення поняття „взаємокореляція жанрів” як новітньої тенденції розвитку журналістської творчості;

виявити зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на жанротворчі процеси, та охарактеризувати новітні тенденції формування жанрів;

провести моніторинг української суспільно-політичної преси на прикладі шести видань („Україна молода”, „День”, „Сільські вісті”, „Киевский телеграф”, „Дзеркало тижня”, „Корреспондент”) за 2003-2007 роки на предмет частоти вживання 12 жанрових моделей і за допомогою статистичних обчислень визначити ступінь нерівномірності вживання жанрів; з'ясувати модальні значення (моду) найуживаніших жанрових моделей усередині груп;

виявити та охарактеризувати жанрові інновації в усіх групах жанрів, визначити їхнє місце в загальній типологічній структурі.

Об'єкт дослідження - сегмент сучасних українських друкованих ЗМІ, а саме преса суспільно-політичного спрямування, що функціонує в системі соціальних комунікацій.

Предметом дослідження є взаємокореляція та взаємозбагачення жанрів як основні жанротворчі процеси в українській суспільно-політичній пресі ХХІ сторіччя; тенденції, особливості та закономірності їхнього розвитку.

Джерела дослідження. Бібліографія за темою дисертаційного дослідження була підібрана завдяки покажчикам та роботам бібліографічного характеру Вернигори Н. М., Мелещенка О. К., Недогибченко І. Ю., Некрасової Ю. В., Різуна В. В., Трачук Т. А., Чернякова Б. І., Іванова В. Ф. Дослідницею було укладено власний покажчик праць з питання журналістської жанрології, який зафіксований у двох наукових статтях та поданий у додатку А. Масив досліджуваних друкованих ЗМІ був відібраний завдяки методу монографічного спостереження, який дозволяє виокремити ті одиниці сукупності, в яких взаємокореляційні та взаємозбагачувальні процеси, по-перше, наявні, активні, по-друге, проявлені виразно, чітко, по-третє, характеризуються певною специфічністю умов виникнення і функціонування.

Методи дослідження.Основними методами дисертаційного дослідження виступають компаративний, системний, описовий, структурно-функціональний, статистичні (монографічного спостереження, частотного аналізу, обчислення низки коефіцієнтів: 1) що характеризують процеси нерівномірності розподілу та концентрації; 2) оцінюють стабільність (стійкість) цих показників), групування та моніторинг.

За допомогою компаративного, системного, описового та методу групування охарактеризовано джерельну базу з питання журналістської жанрології, її історії, основних категорій та особливостей розвитку. На основі методу монографічного спостереження було організовано вибірку з шести видань, а методом моніторингу здійснено збір даних щодо частоти вживання 12 жанрових моделей на сторінках досліджуваних друкованих ЗМІ за п'ять років (2003-2007 рр.). За допомогою методів обчислення нерівномірності розподілу та концентрації, оцінки стабільності отриманих показників було підтверджено гіпотези про нерівномірність розподілу жанрів в українській пресі суспільно-політичного характеру; про середню та високу нерівномірність розподілу жанрів окремо в кожному виданні та всередині жанрових груп, про тенденцію до концентрації текстів у певних жанрах для конкретного ЗМІ та про стабільність, повторюваність показників упродовж досліджуваного періоду. Метод частотного аналізу застосовувався при визначенні найуживаніших жанрів, які найактивніше вступають у взаємокореляційні процеси. На основі структурно-функціонального, описового та компаративного методів було охарактеризовано жанрові інновації, що є результатом взаємокореляційних процесів, визначено їхнє місце в загальній типологічній структурі жанрів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше здійснено комплексний аналіз жанрової структури української суспільно-політичної преси з використанням статистичних методів опрацювання та інтерпретації даних; подано визначення поняття „взаємокореляція жанрів” та охарактеризовано жанрові інновації з урахуванням цього явища.

Одержані результати конкретизуються в таких положеннях:

удосконалено перелік джерельної бази з питання журналістської жанрології;

визначено, що в радянські часи більше уваги приділялось проблемам жанру та типологічної структури жанрів;

встановлено, що сталі та змінні компоненти жанру як журналістської категорії є відповідно об'єктивними та суб'єктивними параметрами жанротворчих процесів;

уперше запропоновано і обґрунтовано розглядати категорію жанру за відповідними сферами, як це аналогічно відбувається у літературознавстві;

уперше обґрунтовано поняття „взаємокореляція жанрів” як основний жанротворчий процес ХХІ сторіччя та новітня тенденція розвитку журналістської творчості;

запропоновано використання статистичних методів опрацювання та інтерпретації даних для пояснення журналістських процесів та явищ;

доведено, що сучасна жанрова структура друкованих ЗМІ відзначається високою нерівномірністю розподілу жанрів, пріорітетними є групи інформаційно-публіцистичних та аналітично-публіцистичних жанрів, а художньо-публіцистичні перебувають на межі зникнення у чистому вигляді;

ідентифіковано та охарактеризовано жанрові інновації в усіх групах жанрів, визначено їхнє місце в загальній жанровій системі.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційної роботи можуть використовуватись при розробці програм нормативних дисциплін („Вступ до спеціальності”, „Журналістська майстерність”, „Теорія і практика журналістської творчості”, „Теорія журналістики”, „Методи і прийоми журналістської творчості”) та спецкурсів для студентів Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також для факультетів та кафедр журналістики інших вищих навчальних закладів.

Наукові розробки, що стосуються джерельної бази з питання журналістської жанрології, будуть корисними для складання відповідних бібліографічних покажчиків з цієї тематики. Моніторинг сегмента української суспільно-політичної преси на предмет жанровикористання є важливим для історії журналістикознавства як відбиток реальної частоти вживання жанрових моделей упродовж конкретного періоду для подальших порівнянь, визначення динаміки процесу тощо.

Застосування статистичних методів не лише вказує на прикордонні точки двох наук - статистики та журналістикознавства, але й розширює методологічну базу, створює нові підходи до вирішення наукових проблем.

Висновки та практичні рекомендації дисертаційного дослідження будуть корисними для газетярів-практиків, аби взяти на озброєння, освоїти нові форми висловлення та презентації інформації, для підвищення власної вправності та майстерності.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є результатом самостійної дослідної роботи здобувача, яка проводилась у 2005-2009 роках. Моніторинг використання 12 жанрових моделей у досліджуваних виданнях за 2003-2007 роки проводився автором самостійно, обчислення даних виконувалось за відповідними статистичними методиками.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертації були апробовані у доповідях та виступах на міжнародних науково-практичних конференціях: „Міжнародна журналістика в системі євроатлантичних професійних та етичних стандартів” (Київ, 27-28 квітня 2006), „Мовні процеси в сучасному медіапросторі” (Київ, 29 березня 2007), „Методологічне забезпечення підготовки журналістських кадрів у процесі роздержавлення мас-медіа та створення системи суспільних та громадських ЗМІ” (Київ, 24-25 травня 2007), „Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 17-18 травня 2007), „Міжкультурна комунікація: мова - культура - особистість” (Остріг, 31 травня - 1 червня 2007, 15-16 травня 2008), „Дні науки” (Запоріжжя, 1 жовтня 2007), „Сучасна українська журналістика: вітчизняні реалії та європейський досвід” (Ужгород, 15-16 жовтня 2007), „Інформаційно-культурний простір: європейський вибір України” (Київ, 7-8 грудня 2007), „Журналистика в 2007 году: СМИ в условиях глобальной трансформации социальной среды” (Москва, 4-6 лютого 2008), „Взаємодія етнічних і планових мов у контексті європейської інтеграції” (Луцьк, 10 квітня 2008), „Журналістика 2008: українське журналістикознавство, освіта, термінологія і стандарти” (Київ, 17 квітня 2008), „Мова, суспільство, журналістика” (Київ, 18 квітня 2008), „Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения” (Санкт-Петербург, 23-24 квітня 2008), „Дні науки-2008” (Запоріжжя, 23-24 жовтня 2008), „Журналистика в 2008 году. Общественная повестка дня и коммуникативные практики СМИ” (Москва, 9-11 лютого 2009), „Соціальні комунікації сучасного світу” (Запоріжжя, 19-20 лютого 2009), „Соціальні комунікації в стратегіях формування суспільства знань” (Харків, 26-27 лютого 2009); всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку” (Черкаси, 20-21 квітня 2007), „Творчі та організаційні особливості функціонування сучасного медійного простору” (Тернопіль, 8-9 листопада 2007).

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у 3 наукових працях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України; 8 статтях, виданих у збірниках наукових праць; 11 збірниках матеріалів та тез конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, переліку умовних скорочень, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел (281 позиція) та 5 додатків. Роботу проілюстровано 16 таблицями, 9 графіками, 3 діаграмами та 3 формулами. Загальний обсяг дисертації - 283 сторінки, список використаних джерел поданий на 30 сторінках, додатки - на 84 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано сутність і стан наукової проблеми дослідження, актуальність теми, мету і завдання дисертаційної роботи, визначено об'єкт, предмет, методологічні засади дослідження, сформульовано концептуальні положення проблеми, наукову новизну, окреслено теоретичне і практичне значення одержаних результатів, ступінь і характер апробації, подано загальну характеристику роботи.

У першому розділі „Жанрова система преси: історіографія питання та новітні концепції” обґрунтовується концепція наукової проблеми, визначаються теоретичні, методологічні підходи до природи, характеру та особливостей жанроутворення у сфері соціальних комунікацій. У підрозділі 1.1. „Категорія жанру в журналістикознавстві та критерії вибору жанру як основа взаємокореляційних процесів” при огляді джерельної бази виявлено, що за радянського періоду існування української журналістики цьому питанню приділялось багато уваги. Більшість праць присвячувалась або розгляду в цілому усієї жанрової системи, або її художньо-публіцистичним зразкам. Щодо інформаційних та аналітичних моделей, то частіше писалось про їхніх найпопулярніших представників на сторінках періодики - звіт, замітку, статтю, передову статтю, кореспонденцію, лист, в той час як про репортаж чи інтерв'ю згадувалось мало.

Сучасний погляд на жанрову проблему відкриває нові підходи до її вивчення. По-перше, детальніше досліджуються спільні та відмінні моменти у жанрологіях журналістикознавства та літературознавства. Йдеться про різні принципи поділу жанрів, функціональне призначення творів, про лаконічність, оперативність викладу журналістського матеріалу, спирання на документальну основу, реальність, відсутність вимислу, фантазування тощо. В обох жанрологіях можна виділити нормативний, комунікативний, соціологічний, психологічний, педагогічний аспекти дослідження, окрім того, продуктивно-творча інтеграція публіцистики та художньої літератури сприяє появі нових жанрових сполучень, збагаченню жанрової палітри та розвиткові журналістської творчості. По-друге, авторкою вперше запропоновано розглядати категорію жанру, як це відбувається у літературознавстві, за чотирма сферами: 1 - вивчає жанр як поняття найбільш абстрактне, загальнотеоретичне; 2 - як історичне поняття; 3 - як категорію, що враховує специфіку конкретної національної журналістики; 4 - конкретизує поняття щодо індивідуальної творчості певної особи. По-третє, фундаментальне вивчення зв'язку між жанром, читачем та колективною свідомістю. Взаємодія автора з читачем активно впливає на вибір жанру при подачі певних фактів, їхньому аналізі, оцінці тощо. Важливим є усвідомлення автором самого себе, з одного боку, частинкою колективно-читацької свідомісті (об'єктом), а, з іншого - медіатором для аудиторії (суб'єктом). Ті жанри, що склались, „вижили” в масовій свідомості, є не просто впізнаванними й ефективними, характеризуються історичністю, стабільністю, стійкістю, але й несуть у собі відбиток творчої поведінки, згоди між здібностями, смаками автора та потребами читача. При побудові тексту закладається певний підтекст та надтекст, що також веде до появи нових різновидів та модифікацій у жанровій системі. Процес закарбування певного жанру у колективній свідомості тривалий, складний і постійно зазнає зовнішніх впливів із навколишнього середовища. По-четверте, нового звучання набув розгляд жанрології та психології. Вивчення психологічних закономірностей існування жанрів розкриває механізми закріплення або відторгнення жанрової моделі у людській свідомості. Окрім того, журналістська жанрологія збагачується новими жанровими формами завдяки тісній взаємодії із психологією.

Вдалось визначити, що існує діалектична єдність між постійними, змінними елементами жанру та критеріями його вибору. Еволюція процесу жанроутворення має об'єктно-суб'єктний характер, що виражається у ролі об'єктивних критеріїв вибору жанрів, трансформованих у константні елементи жанру, та суб'єктивних пізнавальних і творчих можливостей автора. Саме їхня взаємодія є засобом, механізмом взаємокореляції, завдяки якій з'являються різновиди чи модифікації вже традиційних жанрів та новоутвори. Джерелами взаємокореляції є взаємодія різноманітних ЗМІ, методів журналістського пізнання та творча індивідуальність газетяра.

У підрозділі 1.2. „Класифікації жанрових систем: різновиди та модифікації жанрів як результат взаємокореляційних процесів” проаналізовано новітні концепції щодо упорядкування жанрової системи і зроблено висновок про доцільність використання традиційного поділу жанрів на інформаційно-публіцистичні, аналітично-публіцистичні та художньо-публіцистичні. Групування жанрових різновидів та модифікацій дало змогу виявити ті жанрові моделі, які називаються комбінованими жанрами чи жанрами-гібридами.

У підрозділі 1.3. „Взаємокореляція та взаємозбагачення жанрів: характеристика і специфіка понять” запропоновано дефініцію поняття ”взаємокореляція жанрів” як процесу утворення нових жанрових моделей на основі взаємної залежності, взаємозумовленості різних критеріїв вибору жанрів, його константних та змінних елементів, коли навколо одного домінантного компонента будується структура з новими змінними, проходить перегрупування складників.

Другий розділ „Особливості функціонування та перспективи розвитку журналістських жанрів” присвячений визначенню внутрішніх та зовнішніх чинників, які впливають на хід сучасного жанроутворення; виявленню основних тенденцій цього процесу; окресленню реальної ситуації з частоти використання жанрів на сторінках української суспільно-політичної преси.

У підрозділі 2.1. „Новітні тенденції жанроутворення на початку ХХІ сторіччя” виявлено, що основними чинниками, які позначаються на жанроформуванні, є: політична система країни, інтенсивність та динамічність політичних процесів, ринкові умови існування преси; розвиток Інтернет, зарубіжних ЗМІ, суміжних із журналістикою сфер людської діяльності, взаємодія мас-медіа між собою, загальний культурний рівень аудиторії, професійна підготовка та майстерність журналістів. Основними тенденціями функціонування жанрів друкованих ЗМІ є вільне жанроутворення; стирання жанрових кордонів; зміни акцентів у традиційній типологічній структурі жанрів; витіснення, заміщення художньо-публіцистичних моделей інформаційними чи аналітичними зразками; зміна ієрархії щодо частоти використання жанрів усередині груп; прив'язка певного арсеналу форм висловлення думки до конкретного видання, стилю та манери його подачі; спадкоємність та послідовність жанротворчих процесів.

У підрозділі 2.2. „Моніторинг уживання журналістських жанрів в українській пресі: тенденції та закономірності” з метою окреслення реальної картини жанровикористання був проведений моніторинг частоти вживання 12 жанрових моделей у шести виданнях („Україна молода”, „День”, „Сільські вісті”, „Дзеркало тижня”, „Киевский телеграф”, „Корреспондент”) за 2003-2007 роки. Опрацювання даних статистичними методами дає змогу говорити про неоднорідність розподілу жанрової структури досліджуваної сукупності, збіднення активного жанрового арсеналу друкованих ЗМІ. Підтвердились тези про витіснення художньо-публіцистичних жанрів інформаційними зразками та про зміну ієрархії всередині жанрових груп. Так, в інформаційній групі звіт поступився місцем інтерв'ю та репортажу, в аналітичній лідерами є огляд та рецензія, а огляд преси став рідкісною формою подачі інформації; в художньо-публіцистичній памфлет та фейлетон зникають зі шпальт української суспільно-політичної періодики. Зафіксована концентрація публікацій у певних 4-5 жанрах (інтерв'ю, репортаж, огляд, рецензія, есе) та ігнорування, рідкісне використання інших 3-4 зразків (огляд преси, фейлетон, памфлет).

Опрацювання даних усередині жанрових груп усієї досліджуваної сукупності дає змогу говорити, що в інформаційній групі жанри розподілені із середньою нерівномірністю, в аналітичній - із низькою, а в художньо-публіцистичній - із високою. Тобто, усі аналітичні жанри у загальній сукупності друкованих ЗМІ використовуються майже з однаковою частотою, серед інформаційних спостерігається концентрація матеріалів у одному жанрі (інтерв'ю) та вживання інших моделей (репортажу, звіту, бліцопитування) з більш-менш рівномірною частотою; у художньо-публіцистичній - нарис та есе є лідерами у своїй групі, а памфлет та фейлетон майже зникли зі сторінок.

Вивчення жанрової структури кожного з досліджуваних друкованих ЗМІ свідчить, що видання, взяті поодинці, відзначаються середньою нерівномірністю розподілу жанрів, що говорить про тенденцію концентрації публікацій у 3-4 жанрах (для „України молодої” - інтерв'ю, репортаж, огляд, звіт; „Дня” - інтерв'ю, бліцопитування, есе та коментар; „Сільських вістей” - звіт, нарис та інтерв'ю; „Киевского телеграфа” та „Дзеркала тижня” - інтерв'ю, огляд та рецензія; „Корреспондента” - інтерв'ю, рецензія, репортаж). Окрім того, середня нерівномірність розподілу жанрової структури у досліджуваних ЗМІ є стабільною, тобто, повторюваною впродовж усього досліджуваного періоду.

У підрозділі 2.3. „Найуживаніші жанрові моделі як джерело взаємокореляційних та взаємозбагачувальних процесів” шляхом частотного аналізу визначено модальне значення (моду) найуживаніших жанрових моделей усередині груп, які найактивніше вступають у взаємоперехідні таРазмещено на http://www.allbest.ru/

взаємокореляційні процеси. Популярність інтерв'ю, огляду, рецензії, есе свідчить про їхній значний творчий потенціал до саморозвитку та самобутності. Інтерв'ю привертає увагу різноманітними способами персоніфікації інформації, діалогічністю, інтерактивністю, здатністю до налагодження контакту, спілкування, дискусії, досягнення згоди. Огляд дозволяє мислити масштабно, панорамно, глибинно; рецензія, презентуючи реакцію на певний твір, вимагає від журналіста вправності аналізу, виокремлення головного й другорядного. Есе як форма подачі матеріалу цікавить авторів можливістю подати власну, суб'єктивну позицію, висловитись розкуто, експресивно, образно. Саме ці властивості згаданих чотирьох жанрів переходять до інших жанрових моделей, корелюють з їхніми елементами й поступово стають повноправними компонентами. Шляхи творчого розвитку жанрів проходять у напрямках розширення їхньої тематичної палітри, цільового призначення та методів опрацювання й подачі інформації.

У третьому розділі „Жанрові інновації як продукт симбіозності та дифузії жанрів” ідентифіковано та охарактеризовано жанрові новоутвори окремо в кожній із типологічних груп. Взаємоперехідні та взаємокореляційні рухи у жанротворчих процесах друкованих ЗМІ відбуваються у декількох напрямках: між жанровими групами, всередині конкретної жанрової групи та між моделями оформлення інформації у журналістиці та суміжних сферах (літературі, соціології, рекламі тощо). При цьому виділяється формальний та змістовий аспект взаємокореляційних жанротворчих процесів. Зафіксовані жанрові утвори або жанри-гібриди на перший погляд не є абсолютно новими, короткі згадки про них зустрічаються у науковій дискусії. Проте саме на даному етапі розвитку журналістської жанрології склалися сприятливі умови для їхнього утвердження, функціонування та розвою.

У підрозділі 3.1. „Жанрові новоутвори в інформаційно-публіцистичній групі” комбінованим жанром названо звіт-репортаж, що виступає як самостійна жанрова модель, а не різновид усталеної. У ній проходить взаємокореляція, тобто перегрупування елементів, що тепер виконують інші функції та навантаження, змінюючи при цьому роль автора. Окрім того, жанрова палітра інформаційної групи урізноманітнюється за рахунок запозичення з галузі соціології, психології методів отримання інформації, які на газетно-журнальних сторінках стають самостійними формами її презентації. Йдеться про бліцопитування, анкету, бесіду за круглим столом. Якщо у випадку бліц-інтерв'ю його чітко ідентифікують як різновид основного жанру, то бліцопитування, анкета, бесіда за круглим столом є самостійними формами зі своїми функціями та особливостями. У подальшому ці моделі мають тенденцію до переходу в аналітичні аналоги за умови відповідного опрацювання даних. Проте нині ті зразки, що були опубліковані в досліджуваних виданнях за 2003-2007 роки, мають суто інформаційний характер. Зафіксовану жанрову модель інформації з коментарем можна розглядати як різновид інформаційної замітки, що набула аналітичного наповнення і сьогодні переживає своє становлення, тому говорити однозначно про її місце у жанровій системі поки зарано.

У підрозділі 3.2. „Жанрові інновації в аналітично-публіцистичній групі” представлені такі жанри-гібриди, як стаття-інтерв'ю та стаття з публіцистичними елементами. Ці утвори характеризуються новою роллю автора в тексті, новим функціонально-цільовим призначенням, стилістикою та розширеним мовно-виражальним арсеналом засобів. Окрім того, активно розвиваються різновиди та модифікації огляду, рецензії, кореспонденції, статті за рахунок уплетення в їхню канву репортажних або памфлетно-фейлетонних характеристик. Так на шпальтах з'являються огляд-репортаж, публіцистичний, нарисовий чи памфлетний огляд, стаття-фейлетон, рецензія-фейлетон, рецензія-репортаж, рецензія-анонс, рецензія-анотація. Жанровий зразок версії на даному етапі займає проміжне становище у групі аналітичних жанрів. Широко невизнана як самостійний жанр серед наукового загалу, версія може розвиватись за різними сценаріями: утвердитись як різновид теоретичної статті, стати незалежною жанровою моделлю; розкривши свій потенціал до взаємокореляції, перейти до художньо-публіцистичної групи.

У підрозділі 3.3. „Жанри-гібриди в художньо-публіцистичній групі” з'ясовано, що розвиток процесів жанроутворення відбувається за рахунок текстів з гіперперсоналізованим авторським підходом - публіцистичного роздуму чи публіцистичних нотаток. Ця якісно нова жанрова форма є синтетичним, симбіозним сплавом статті та есе чи фейлетону, памфлету; володіє потужним потенціалом для творення та маніпуляції громадської думки в суспільстві з певного приводу. Поширеними стала модифікація есе - есе-колонка - зі сталою рубрикою та місцем на шпальті; а розвиток нарису відбувається з орієнтуванням та взаємокореляцією з журналістським розслідуванням, утворюючи новий різновид - нарис-розслідування.

У Висновках зафіксовані основні підсумки теоретичного узагальнення та вирішення наукових завдань, пов'язаних з проблемами сучасного жанроутворення та жанровикористання в українській пресі суспільно-політичного спрямування.

1. Системний та порівняльний аналіз наявної наукової літератури з питання журналістської жанрології засвідчив, що категорія жанру була, є і залишається однією з найактуальніших та найдискусійніших. На радянський період припадає більше літератури про типологічну структуру жанрів загалом або художньо-публіцистичні зразки. Сьогодні увага до жанрової проблеми, враховуючи кількісні показники опублікованих видань, дещо послабилась. Триває період наукових напрацювань, розвідок, коли практична діяльність газетярів набагато випереджає журналістикознавчі розробки. Окрім того, відкрились нові напрямки дослідження жанру як важливої журналістської категорії: спільні та відмінні моменти у розвитку жанрологій у журналістикознавстві та літературознавстві; розгляд жанру за чотирма сферами; жанр - читач - колективна свідомість; зв'язок журналістики та психології.

2. У ході дослідження удосконалено положення про те, що жанр наділений дуальною (змістово-формальною) природою і складається зі сталих та змінних елементів, які пояснюють об'єктно-суб'єктний характер жанроутворення. Закладені константи завдяки своїй історичності, стійкості та стабільності визначають консервативність, генеологію жанру. А змінні елементи, проявляючись по-новому у різні періоди, переходячи жанрові кордони, взаємокорелюючи, забезпечують еволюцію жанру, його трансформації. Це і є мікрорівень розвитку жанротворення. Цьому також сприяє і сама природа творчості, прагнення до відкриття нового, самозбагачення, яка закладена у журналістові, публіцистові. Еволюція жанроутворення має об'єктно-суб'єктну природу та характер, що виражаються у ролі об'єктивних критеріїв вибору жанрів, трансформованих у константні елементи, та суб'єктивних пізнавальних і творчих можливостей автора. Саме їхня взаємодія на основі аналізу, синтезу, узагальнення, включення емоційних компонентів є засобом, механізмом взаємокореляції. У поєднанні з рушійними силами, якими виступають зовнішні впливи на сферу соціальних комунікацій, джерелами дифузійних та взаємокореляційних процесів є взаємодія різноманітних ЗМІ, методів журналістського пізнання та творча індивідуальність газетяра.

3. Поняття „взаємокореляції жанрів” ще не отримало відповідного тлумачення у науковій літературі. Тому вперше здійснюємо спробу дати дефініцію цього явища і внести нове у теорію журналістикознавства. Взаємокореляція жанрів - це процес утворення нових жанрових моделей (різновидів чи модифікацій) на основі взаємної залежності, взаємозумовленості різних критеріїв вибору жанру, його константних та змінних елементів, коли навколо одного домінантного компонента будується структура з новими змінними, проходить перегрупування складників. Якщо дифузія, взаємопроникнення жанрів забезпечує подолання жанрових кордонів, рухомість елементів, то взаємокореляція гарантує стійкість, порядок, структурованість нового утвору. Цей процес можна зобразити у такій послідовності: взаємоперехід (дифузія) - взаємокореляція + взаємозбагачення - нові жанри (різновиди чи модифікації). Взаємокореляція та взаємозбагачення є нерозривними, бо нові структури, запозичуючи ознаки одного чи кількох жанрів, набувають нових властивостей, починають виконувати нетипові для них функції. Тобто, перегрупування елементів забезпечує їхній обмін, а, отже, і взаємозбагачення.

4. Серед основних чинників, які безпосередньо відбиваються на жанровживанні газетно-журнальної періодики, виділяють політичну систему країни, інтенсивність та динамічність політичних процесів, ринкові умови існування преси; розвиток Інтернет, зарубіжних ЗМІ, суміжних із журналістикою сфер людської діяльності, взаємодію мас-медіа між собою, загальний культурний рівень аудиторії, професійну підготовку та майстерність журналістів. Основними тенденціями сучасного жанротворення є перебудова традиційної типологічної структури жанрів, зміна пріоритетів у вживанні жанрових зразків, стирання жанрових кордонів, встановлення сталого арсеналу жанрів для конкретного видання; запозичення нових методів збору та опрацювання інформації, які трансформуються у самостійні форми публіцистичного виступу, із суміжних сфер; спадкоємність та послідовність процесів.

5. З метою окреслення реальної картини жанровживання в українській пресі суспільно-політичного спрямування був проведений моніторинг шести видань за 2003-2007 роки щодо частоти використання 12 жанрових моделей (інтерв'ю, звіт, репортаж, бліцопитування, огляд преси, огляд, рецензія, коментар, есе, нарис, фейлетон, памфлет). За допомогою статистичних методів було підтверджено гіпотези про неоднорідність жанрової структури друкованих ЗМІ, кількісне переважання інформаційних, аналітичних жанрів та витіснення художньо-публіцистичних, збіднення активного жанрового арсеналу, прив'язка видань до конкретних зразків, встановлення нової ієрархії жанрів усередині груп. Визначивши модальні значення (моду) найуживаніших жанрових моделей, виокремили ті зразки - інтерв'ю, репортаж, огляд, рецензія, есе, нарис - та їхні характерні властивості, ознаки, які найактивніше вступають у взаємоперехідні та взаємокореляційні процеси.

6. Дифузія, симбіоз, взаємокореляція жанрів сьогодні є активними процесами, що фіксуються у творчих продуктах газетярів. Жанрові інновації, що отримали назву жанрів-гібридів чи комбінованих жанрів, стають якісно новими жанровими утворами. Якщо нові різновиди чи модифікації уже усталених жанрів є утвором за формальним параметром, то комбіновані жанри - за змістовим. Взаємопереходи та взаємокореляції відбуваються як всередині певної жанрової групи, поміж групами, так і між жанрами суміжних із журналістикою сфер, наприклад, літературою, соціологією, рекламою, психологією тощо. Звіт-репортаж, стаття-інтерв'ю, публіцистичний роздум, стаття з публіцистичними елементами, інформація з коментарем, версія є комбінованими жанрами, що активно функціонують на сторінках газетно-журнальної періодики. І хоч ці утвори не є абсолютно новими, деякі згадки про схожі чи аналогічні моделі зустрічаються в науковій літературі, проте ці зразки не набували такої популярності, як нині. Саме на початку ХХІ сторіччя склалися сприятливі умови для їхнього становлення, зміцнення та розвитку. Окрім того, взаємокореляція жанрів гарантує їхнє взаємозбагачення за рахунок нових різновидів чи модицікацій уже традиційних форм. Йдеться про огляд-репортаж, публіцистичний, нарисовий чи памфлетний огляд, статтю-фейлетон, рецензію-фейлетон, кореспонденцію з репортажним початком, есе-колонку, нарис-розслідування, рецензію-анонс, рецензію-анотацію тощо.

При розгляді окресленої тематики довелося звернутись до новітніх підходів у класифікації журналістських жанрів. Після проведення компаративного аналізу було виявлено, що усталена типологічна структура жанрів з її поділом на інформаційно-публіцистичні, аналітично-публіцистичні та художньо-публіцистичні є найбільш доцільною та дієвою в сьогоднішніх умовах розвитку періодичної преси саме завдяки тому, що в принципах групування публікацій закладена можливість до взаємодії, дифузії, взаємокореляції жанрових елементів. Взаємокореляція та взаємозбагачення жанрів як основних форм презентації авторської думки є новітніми тенденціями розвитку журналістської жанрології ХХІ сторіччя, колективної та індивідуальної творчості газетярів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Голік О. В. Жанровий арсенал газети „Дзеркало тижня” (2004-2005) / Голік О. В. // Наукові записки Інституту журналістики : [наук. зб. / за ред. В. В. Різуна] ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. -- К., 2007. -- Т. 28 (лип.-верес.). -- С. 68--72.

2. Голік О. В. Інтерв'ю в українській пресі ХХІ ст. / Голік О. В. // Наукові записки Інституту журналістики : [наук. зб. / за ред. В. В. Різуна] ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. -- К., 2008. -- Т. 30 (січ.-берез.). -- С. 48--52.

3. Голік О. Взаємокореляція та взаємозбагачення жанрів: характеристика та специфіка понять / Оксана Голік // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. -- Львів, 2008. -- Вип. 1 (16). -- С. 256--265.

4. Голік О. В. Нові жанрові утворення української преси як наслідок взаємокореляційних процесів / О. В. Голік // Наукові записки : [зб. наук. пр.]. -- Острог : Остроз. акад., 2007. -- Вип. 8. -- С. 122--132. -- (Серія „Філологічна”).

5. Голік О. В. Сучасні напрямки дослідження категорії жанру в журналістикознавстві / О. В. Голік // Наукові записки : [зб. наук. пр.]. -- Острог : Остроз. акад., 2008. -- Вип. 9. -- С. 120--128. -- (Серія „Філологічна”).

6. Голік О. Жанрові утворення української преси (на прикладі газети „Сільські вісті”) / Оксана Голік // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. -- Львів, 2007. -- Вип. 15. -- С. 390--398.

7. Голік О. Нові жанрові моделі української преси (на прикладі газети „День”) / Оксана Голік // Науковий вісник Ужгородського університету : [зб. наук. пр.]. -- Ужгород, 2007. -- Вип. 17. -- С. 15-- 19. -- (Серія „Філологія”).

8. Голік О. Жанрова палітра журналу „Кореспондент”: нові форми у взаємокореляційних процесах / Оксана Голік // Творчі та організаційні особливості функціонування сучасного медійного простору : зб. наук. пр. Т. 1 / Нац. ун-т „Києво-Могилян. акад.”, Галиц. ін-т ім. В'ячеслава Чорновола. -- Тернопіль ; Львів : Піраміда, 2008. -- С. 166--171.

9. Голік О. В. Жанрові інновації в аналітичній групі друкованих ЗМІ / Голік О. В. // Українська журналістика в контексті світової : зб. наук. пр. зі спец. 27.00.04 - „Теорія та історія журналістики” -- К. : Задруга, 2008. -- Вип. 3 (8). -- С. 76--88.

10. Голік О. В. Історіографічний аспект жанрової системи друкованих ЗМІ / Голік О. В. // Українська журналістика в контексті світової : зб. наук. пр. зі спец. „Журналістика” / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики. -- К. : Задруга, 2008. -- Вип. 2 (7). -- С. 23--35.

11. Голік О. В. Теорія жанрів перодичної преси: історіографічний погляд / Оксана Голік // Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, Черкас. нац. ун-т ім. Богдана Хмельницького ; відп. ред.: С. М. Квіт, Т. Г. Бондаренко. -- Черкаси, 2007. -- С. 390--394.

12. Голик О. В. Интервью в современной теории жанров печатных СМИ / О. В. Голик // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения : тез. межвуз. науч.-практ. конф., Санкт-Петербург, 23-24 апр. 2008 г. / [под. ред. В. И. Конькова]. -- СПб. : Роза мира, 2008. -- С. 11--12.

13. Голик О. В. Особенности функционирования журналистских жанров в украинской прессе / О. В. Голик // Журналистика в 2007 году: СМИ в условиях глобальной трансформации социальной среды : сб. материалов Всерос. науч.-практ. конф., Москва, 4-6 февр. 2008 г. / [редкол.: Я. Н. Засурский и др.]. -- М. : Фак. журналистики Моск. гос. ун-та им. М. В. Ломоносова, 2008. -- С. 214--215.

14. Голик О. В. Статистические методы в исследовании жанровой системы современных СМИ / О. В. Голик // Журналистика в 2008 году: общественная повестка дня и коммуникативные практики СМИ : сб. материалов Всерос. науч.-практ. конф., Москва, 9-11 февр. 2009 г. / [редкол.: Я. Н. Засурский и др.]. -- М. : Фак. журналистики Моск. гос. ун-та им. М. В. Ломоносова : МедиаМир, 2009. -- С. 54--55.

15. Голік О. В. Взаємодія мас-медіа як джерело жанротворчих процесів у пресі / Голік О. В. // Соціальні комунікації сучасного світу : наук.-теорет. зб. за матеріалами І міжнар. конф., м. Запоріжжя, 19-20 лют. 2009 р. / [гол. ред. О. М. Холод]. -- Запоріжжя, 2009. -- С. 58--61.

16. Голік О. Взаємокореляція жанрів у сучасних друкованих ЗМІ / О. Голік // Комунікативно-мовні процеси в сучасному медіапросторі : за матеріалами ХІІІ міжнар. наук.-практ. конф. з пробл. функціонування і розв. укр. мови : присвяч. Року науки в Ін-ті журналістики / за ред. В. В. Різуна ; [упорядн. Д. Данильчук, Ю. Єлісовенко, І. Забіяка, А. Мамалига]. -- К. : Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка, 2008. -- С. 141--144.

17. Голік О. В. Взаємокореляція журналістських жанрів: характер та специфіка / Голік О. В. // Дні науки : зб. тез доп., Запоріжжя, 11-12 жовт. 2007 р. : [у 3 т.]. Т. 2 / Гуманіт. ун-т „ЗІДМУ” ; [редкол.: В. М. Огаренко та ін.]. -- Запоріжжя : ГУ „ЗІДМУ”, 2007. -- С. 254--255.

18. Голік О. В. Вплив масової культури на функціонування жанрів в українській пресі / Голік О. В. // Інформаційно-культурний простір: європейський вибір України: зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 7-8 груд. 2007 р. : [у 2 ч.]. Ч. 1. -- К. : ДАКККіМ, 2008. -- С. 52--53.

19. Голік О. В. Дослідження категорії журналістського жанру за сферами / О. В. Голік // Соціальні комунікації в стратегіях формування суспільства знань : матеріали міжнар. наук. конф., Харків, 26-27 лют. 2009 р. : у 2 ч. Ч. 1 / [редкол.: В. М. Шейко та ін.]. -- Х. : ХДАК, 2009. -- С. 180--182.

20. Голік О. В. Жанрова система періодичних друкованих видань: методологічний аспект / Голік О. В. // Методологічне забезпечення підготовки журналістських кадрів у процесі роздержавлення мас-медіа та створення системи суспільних та громадських ЗМІ : матеріали міжнар. наук. конф., Київ, 24-25 трав. 2007 р. / Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка ; [за заг. ред. О. В. Чекмишева ; упоряд. Н. М. Ващенко]. -- К. : Ін-т журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, 2007. -- С. 28--36.21. Голік О. В. Основні чинники розвитку журналістської жанрології ХХІ століття / Голік О. В. // Дні науки-2008 : зб. тез доп., Запоріжжя, 23-24 жовт. 2008 р. : [у 3 т.]. Т. 3 / Класич. приват. ун-т ; [редкол.: В. М. Огаренко та ін.]. -- Запоріжжя : КПУ, 2008. -- С. 137 --139.

22. Голік О. В. Особливості процесу жанроутворення на початку ХХІ століття / Голік О. В. // Наука і вища освіта : тези доп. учасн. XV міжнар. наук. конф. молодих науковців, Запоріжжя, 17-18 трав. 2007 р. : [у 3 ч.]. Ч. 3 / Гуман. ун-т „ЗІДМУ” ; [редкол.: В. М. Огаренко та ін.]. -- Запоріжжя : ГУ „ЗІДМУ”, 2007. -- С. 298--299.

АНОТАЦІЯ

Голік О. В. Взаємокореляція та взаємозбагачення жанрів: новітні тенденції розвитку журналістської творчості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 - теорія та історія журналістики. - Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню взаємокореляційних та взаємозбагачувальних процесів, що є основними тенденціями еволюції жанрології преси.

Проаналізовано нові підходи до типологізації жанрової системи, критеріїв, нових жанрових зразків. Виявлено сталі та змінні елементи жанру, що відповідають об'єктивним критеріям вибору жанру та суб'єктивним пізнавальним можливостям автора. Дано дефініцію поняття „взаємокореляція жанрів”, визначено основні тенденції та зовнішні й внутрішні чинники, що позначаються на жанротворчих процесах. Проведено моніторинг частоти вживання 12 жанрів у пресі та доведено нерівномірність розподілу жанрової структури видань. Охарактеризовано жанрові інновації, що дістали назву комбінованих жанрів, які з'явилися в результаті взаємокореляційних процесів.

Ключові слова: жанр, жанрова система, взаємокореляція, взаємозбагачення, сталі та змінні елементи, нерівномірність розподілу, комбіновані жанри.

АННОТАЦИЯ

Голик О. В. Взаимокорреляция и взаимообогащение жанров: современные тенденции развития журналистского творчества. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по социальным коммуникациям по специальности 27.00.04. - теория и история журналистики. - Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию взаимокоррелирующих и взаимообогащающих процессов, которые являются основными тенденціями эволюции теории жанров печатных СМИ. Работа выполнена на публикациях изданий украинской общественно-политической прессы („Україна молода”, „День”, „Сільські вісті”, „Киевский телеграф”, „Зеркало недели”, „Корреспондент”) за 2003-2007 годы. В диссертации обоснована актуальность научного исследования жанровой проблематики с точки зрения глубокого анализа новых подходов к типологизации жанров, критериев, новых жанровых образцов. Ведь, функционируя в системе социальных коммуникаций, газетная практика значительно опережает свое теоретическое осмысление. Категория жанра обладает двойной (содержательно-формальной) природой и состоит из постоянных и сменных элементов, которые объясняют объектно-субъектный характер жанроформирования. Константы благодаря своей стойкости, стабильности, историзму определяют консервативность, генеологию жанра. В свою очередь сменные элементы, проявляясь по-разному в различные периоды, преодолевая жанровые границы, взаимокоррелируя, обеспечивают эволюцию жанра, его трансформацию. Это и есть микроуровень развития жанрообразования. Этому также благоприятствует и сама природа творчества, желание к открытию нового, самообогащению, которые заложены в журналисте, публицисте. Эволюция жанрообразования выражается в роли объективных критериев выбора жанра, трансформированных в константные элементы, и субъективных познавательных и творческих возможностей автора. Именно их взаимодействие на основе анализа, синтеза, обобщения, включения эмоциональных компонентов является способом, механизмом взаимокорреляции. В сочетании с движущими силами, которыми выступают внешние влияния на сферу социальных коммуникаций, источниками диффузных и взаимокоррелирующих процессов выступают взаимодействие различных СМИ, методов журналистского познания и творческая индивидуальность автора.

Поэтому взаимодействие постоянных и сменных компонентов, возможность их движения и взаимоперехода гарантирует эволюцию жанробразования, собственное обогащение и развитие.

В диссертации подается дефиниция понятия „взаимокорреляция жанров” как современной тенденции жанроформирования. Взаимокорреляция жанров - это процесс конструирования новых жанровых моделей (разновидностей или модификаций) на основе взаимной зависимости, взаимообусловлености разных критериев выбора жанра, его константных и сменных элементов, когда вокруг одного доминирующего компонента строится структура с новыми сменными, проходит перегруппирование составляющих. Если взаимопроникновение, диффузия жанров гарантирует преодоление жанровых границ, подвижность элементов, то взаимокорреляция обеспечивает стойкость, порядок, структурированность нового формирования. Этот процесс можно изобразить в такой последовательности: взаимопереход (диффузия) - взаимокорреляция + взаимообогащение - новые жанры, разновидности или модификации. Взаимокорреляция и взаимообогащение неразрывны, потому что новые структуры, одолжив признаки одного или нескольких жанров, обретают новые свойства, начинают выполнять не типичные для них функции. Перегруппирование элементов обеспечивает их обмен, а, значит, и взаимообогащение.

В работе проведен мониторинг частоты использования 12 жанров в прессе и путем статистических расчетов доказана неравномерность распределения жанровой структуры изданий, вытеснение одних примеров другими (интервью, репортаж, рецензия, обозрение становятся абсолютными лидерами, а обозрение прессы, фейлетон, памфлет - аутсайдерами), тяготение газет и журналов к постоянному жанровому арсеналу, концентрация материалов в определенной жанровой модели. С помощью частотного анализа выявлены модальные значения самых популярных жанровых моделей и их свойств, качеств, которые наиболее активно вступают в взаимокоррелирующие процессы. Охарактеризованы жанровые инновации, получившие название комбинированных жанров или жанров-гибридов, которые появились в результате взаимокоррелирующих процессов.

Ключевые слова: жанр, жанровая система, взаимокорреляция, взаимообогащение, постоянные и сменные элементы, неравномерность распределения, комбинированные жанры.

ANNOTATION

Golik O. V. Intercorrelation and mutual enrichment of journalistic genres: modern development tendencies of journalistic creativity. - Manuscript.

The thesis is nominated for the candidate degree in Social Communication within the speciality 27.00.04. - Theory and History of Journalism. - The Institute of Journalism of the Taras Shevchenko Kyiv National University. - Kyiv, 2009.