Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

УДК 070:564.197(536.4)

Спеціальність 27.00.04 - теорія та історія журналістики

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій

Інформаційне висвітлення конфліктів у Перській затоці та його еволюція (1991-2004 рр.)

Джаралла Аббас Юсеф

Запоріжжя - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі масової та міжнародної комунікації Дніпропетровського національного університету імені О. Гончара.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Демченко Володимир Дмитрович, Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, декан факультету систем і засобів масової комунікації, Заслужений журналіст України.

Офіційні опоненти:

- доктор історичних наук, професор Крупський Іван Васильович, Львівський національний університет імені І. Франка, професор кафедри радіомовлення і телебачення;

- кандидат філологічних наук, доцент Богуславський Олег Вікторович, Класичний приватний університет, професор кафедри теорії та практики журналістики.

Захист відбудеться 3 лютого 2009 р. об 11.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.05 Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розіслано 29 грудня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Пономаренко Л.Г.

Анотація

Джаралла А.Ю. Інформаційне висвітлення конфліктів у Перській затоці та його еволюція (1991-2004 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 - теорія та історія журналістики. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2008.

Досліджено роль і зміст масової комунікації як інформаційної складової військового протистояння в Перській затоці. Криза в цьому регіоні стала першим міжнародним конфліктом, в якому масова комунікація набула вирішальної ваги. Участь у конфлікті великої кількості держав, використання ними новітніх досягнень в інформаційно-технологічній сфері, поширення інформації у глобальному масштабі - все це призвело до того, що масова інформація, як основний продукт діяльності ЗМІ, набула в руках військових та політиків нового, не відомого до цього, призначення та змісту. Саме після подій у Перській затоці можна говорити про усталення терміна "інформаційна війна" та набуття ним конкретних характеристик.

Ключові слова: масова комунікація, інформаційна війна, Перська затока, геополітичні процеси, медійний вплив.

Аннотация

Джаралла А.Ю. Информационное освещение конфликтов в Персидском заливе и его эволюция (1991-2004 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по социальным коммуникациям по специальности 27.00.04 - теория и история журналистики. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2008.

Исследуется роль и содержание массовой коммуникации как информационной составляющей военного противостояния в Персидском заливе. Кризис в этом регионе стал первым международным конфликтом, в котором массовая коммуникация приобрела решающий вес. Участие в конфликте значительного числа государств, использование ими новейших достижений в информационно-технологической сфере, распространение информации в глобальном масштабе - все это привело к тому, что массовая информация, как основной продукт деятельности СМИ, в руках военных и политиков приобрела новый, не известный до этих пор, смысл и предназначение. Именно после событий в Персидском заливе можно говорить об окончательном утверждении термина "информационная война" и обретении им конкретных характеристик.

Анализ особенностей информационного противостояния на примере ближневосточных конфликтов позволяет проследить процесс формирования "политически конкурентных идей", что включает в себя структурологические и культурологические аспекты. В частности, изучаются побудительные мотивы возникновения и эволюции новых в арабском мире СМИ, особенности редакционной политики ведущих американских и западноевропейских медиа при освещении военных конфликтов в Персидском заливе в 1991-2004 гг. Исследуется также информационный продукт западных медиа как часть информационной войны, которая предшествовала и сопровождала собственно военные действия.

СМИ активно формировали общественное мнение США для поддержки курса правительства на войну, опираясь, прежде всего, на эмоциональные, а не рациональные факторы. Поэтому американская общественность не интересовалась ни проблемами истории, ни причинами конфликта, ни тем более последствиями военного вмешательства.

Тем самым возрастание роли информации в мире, глобальный характер ее распространения (а именно такими особенностями отмечены последние десятилетия ХХ в.) вывели коммуникационную составляющую войны на первый план. Уже сами названия военных операций США ("Буря в пустыне" - первой и "Шок и трепет" - второй) указывают на первоочередность морально-психологического воздействия на противника.

Последнюю операцию США в Ираке освещало более 500 журналистов. Однако эта беспрецедентная открытость на самом деле оказалась умело и всесторонне контролируемой, что вызывало критику во всем мире и заставляло усомниться в независимости американской прессы. Конфликты в Персидском заливе наглядно продемонстрировали эволюцию американских и западноевропейских СМИ в сторону еще большей заангажированности, которой сопутствовало стремление еще и установить монополию на информацию и ввести настоящую информационную блокаду.

Военные конфликты в Персидском заливе засвидетельствовали появление тревожной тенденции поставить прессу даже в развитых демократических государствах под контроль власти, что, безусловно, является угрозой для демократических ценностей и свобод.

Ключевые слова: массовая коммуникация, информационная война, Персидский залив, геополитические процессы, медийное влияние.

Summary

Jarallach A. Informational highlighting of conflicts in the Persian Gulf region and its development (1991-2004). - Manuscript.

Dissertation for obtaining a scientific degree of Candidate of Science in Social communication. Speciality - 27.00.01 - theory and history of journalistics. - Classic Private University, Zaporozhye, 2009.

The role and significance of mass communication as an informational component of military resistance in the Persian Gulf region. Is investigated in the dissertation.

Crisis in region became the first international conflict where mass communication gained the key influence. Participation of considerable quantity of countries in the conflict, use of up-to-date achievements in informational and technological spheres, speading of information on a global scale - all these components led to the fact that mass information as a basic product of mass media activity look on new, unknown till now meaning (significance) and function in hands of the military, the politicians.

Exactly after the events in the Persian Gulf region we can speak about final introduction of the term "information warfare" (informational war) and its gaining of certain characteristics.

Key words: mass communication, information warfare (informational war), Persian Gulf, geopolitical processes, media influence (impact).

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У 1991 р. остаточно була зруйнована комуністична система, розпався Радянський Союз, і цього ж року США та їхні союзники завдали поразки Іраку у війні в Перській затоці, що стало не лише символом завершення "холодної війни" між наддержавами, а й знаменувало перехід до якісно нового етапу міжнародних відносин. Початок 1990-х рр. став ще й піком "інформаційного вибуху", коли внаслідок глобальних структурних змін у міжнародних відносинах в інформаційний обмін включились не лише розвинуті країни Заходу, а й країни третього світу, у тому числі арабського Близького Сходу.

Збіг зазначених тенденцій визначив місце інформаційної складової у кризі, що виникла в Перській затоці. Вона стала першим міжнародним конфліктом, в якому масова інформація набула вирішальної ваги, оскільки його широко висвітлювали провідні ЗМІ всіх країн, інформаційна політика країн - учасниць воєнних дій мала ґрунтовне забезпечення. Участь у конфлікті значної кількості держав, відсутність ідеологічних суперечностей у протистоянні, як це свого часу було при суперництві двох наддержав, новітні досягнення в інформаційно-технологічній сфері, що дали змогу поширювати новини в глобальному світовому масштабі, - усе це призвело до того, що масова інформація, як основний продукт діяльності ЗМІ, у руках військових і політиків набула нового, не відомого до цього змісту й призначення. Власне, саме після подій у Перській затоці можна говорити про усталення терміна "інформаційна війна" та набуття ним конкретних характеристик.

Дисертація спирається на теоретичні засади, які вже осмислювали як зарубіжні (Д. Белл, Й. Масуда, Ю. Мюллер, Д. Ненсбіті, Х. Фрідман), так і українські (В.Ф. Іванов, С.М. Квіт, А.З. Москаленко, В.В. Різун, А.А. Чічановський, В.І. Шкляр) учені. В обраному автором дослідження аспекті проблеми соціальної комунікації та "інформаційних воєн" вивчали американські дослідники Г.С. Декоуетт, О'Доннел, Б. Хоффман; російські фахівці М. Вершинін, М. Гельман, А. Подберьозкін, С. Стреляєв, В. Устинов, Є. Шестерніна, Я. Яструбов; українські теоретики і практики, насамперед Г. Почепцов, В. Крутов, В. Циганов.

Проте аналіз особливостей інформаційного протистояння на прикладі близькосхідних конфліктів здійснюється в українській комунікативістиці вперше. Виконане дослідження дає змогу не просто розглянути протистояння двох підходів до висвітлення конфліктів, а й показати формування "політично конкурентних ідей", що включає структурологічні та культурологічні аспекти.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Представлене дослідження безпосередньо пов'язане з науковими розробками факультету систем і засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету імені О. Гончара. Тема дисертації є складовою комплексної наукової теми "Сучасний стан теорії і практики масової комунікації в Україні та за її межами" ФСЗМК 36-04, затвердженої Вченою радою факультету (протокол №4 від 28.11.2003 р.).

Мета і завдання дрслідження. Мета роботи - проаналізувати різні підходи до інформаційного висвітлення воєнних конфліктів у Перській затоці та визначити їхні функції як складових "інформаційної війни".

Концепція наукової роботи передбачала вирішення таких завдань:

вивчити інформаційні підходи до висвітлення конфліктів у Перській затоці (1991-2004 рр.), їхню еволюцію, структурологічні та культурологічні домінанти;

схарактеризувати стан основних арабських ЗМІ напередодні конфлікту;

виявити загальні тенденції в розвитку арабських ЗМІ цього періоду та визначити їх відмінності;

проаналізувати причини та умови виникнення якісно нових медіа в арабському світі;

виявити особливості редакційної політики провідних американських і західноєвропейських ЗМІ при висвітленні воєнних конфліктів 1991-2004 рр.;

дослідити інформаційний продукт західних медіа як частину "інформаційної війни", що передувала та супроводжувала воєнні конфлікти;

на основі проведеного аналізу визначити роль і місце арабських джерел інформації у висвітленні конфліктів.

Об'єктом дослідження є медійне висвітлення воєнних конфліктів у Перській затоці як прикладу "інформаційної війни".

Предметом дослідження є редакційна політика провідних американських, західноєвропейських та арабських ЗМІ щодо висвітлення конфліктів у Перській затоці.

Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертації є системний підхід, який дає змогу краще зрозуміти особливості поширення інформації в глобальному масштабі, визначити специфіку кореляції між процесами глобалізації та регіональної ідентичності, детальніше проаналізувати механізми впливу преси на геополітичні процеси. Порівняльно-історичний метод надав можливість дослідити розвиток та взаємозв'язок комунікації і як глобального явища, і в його національно-регіональній своєрідності та самобутності.

Поєднання ретроспективного, ситуативного й перспективного підходів дало можливість виявити історично, національно, релігійно зумовлені тенденції розвитку преси в арабських країнах; визначити регіональні особливості їх громадсько-політичного, соціального та культурного розвитку; вивчити ті елементи національної та міжнаціональної системи ЗМІ, які найактивніше виявили себе в регіоні, адаптувались до його специфіки і трансформувались під її впливом.

Описовий метод у поєднанні з аналітичним дав змогу проаналізувати місце й роль преси як провідних країн світу, так і регіонів, що розвиваються, до яких належить і Близький Схід, у глобальних інформаційних процесах. Вивчення завдань, які поставили перед собою медіа цих країн, висвітлюючи воєнні конфлікти в регіоні, дало можливість не лише показати їх функцію в задоволенні громадських потреб кожного із суспільств, а й роль та місце в "інформаційній війні", яка чи не вперше у світовій історії так виразно виявилась у цьому протистоянні вже не просто країн, але й цивілізацій, способів життя, релігій.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше в українській комунікативістиці предметом аналізу є роль і місце ЗМІ в інформаційному висвітленні конфліктів у Перській затоці в глобальному й регіональному вимірах, участь медіа в "інформаційній війні" протилежних сторін. Вона полягає в тому, що в дисертації:

вперше розглянуто особливості висвітлення регіональних воєнних конфліктів у глобальному масштабі в контексті як регіональних, так і наднаціональних комунікацій;

досліджено визначальні ознаки й основні компоненти цього висвітлення, які дають змогу класифікувати їх як частину "інформаційної війни";

вивчено особливості регіональних ЗМІ арабських країн у процесі їх трансформації;

схарактеризовано нові медіа, що з'явились в арабському світі під час конфліктів і стали відповіддю на виклик інформаційної політики Заходу;

проаналізовано особливості редакційної політики американських і західноєвропейських ЗМІ під час конфліктів;

простежено зв'язок інформаційної політики провідних західних медіа та геополітичних спрямувань керівництва їх країн, зокрема США.

Практичне значення отриманих результатів полягає в поглибленні дослідницького дискурсу щодо особливостей формування інформаційної політики у глобальному масштабі та співвідношення регіонального й загальносвітового в цих процесах. Дисертація не лише вводить у науковий обіг новий конкретний матеріал, але й пов'язує інформаційне зіткнення по лінії Схід - Захід з проявами "інформаційної війни". Робота розширює уявлення про закономірності розвитку і трансформації арабської преси, у ній подано характеристику окремих, найбільш яскравих типів арабських медіа.

Матеріали й висновки дисертації можуть бути використані при узагальненні методик прогнозування специфіки глобальних процесів світових медіа, перспектив залучення до них преси різних регіонів.

Одержані результати доцільно використовувати для подальшої розробки проблем функціонування медіа в умовах глобалізації, а також у програмних курсах "Сучасна зарубіжна журналістика", "Теорія масової комунікації", спецкурсі "Інформаційні війни".

Особистий внесок здобувача. Постановка й вирішення всього комплексу завдань поданої дисертації, опубліковані наукові статті, у яких викладені основні положення роботи, виконані автором самостійно.

Апробація роботи. Дисертація обговорена на розширеному засіданні кафедри масової та міжнародної комунікації Дніпропетровського національного університету. Основні положення та результати дослідження викладено в доповідях та повідомленнях на міжнародних науково-практичних конференціях "Масова комунікація в Україні та інформаційний виклик ХХІ століття" (Дніпропетровськ, 11-12 листопада 2003 р.), "Українська журналістика та закономірності розвитку сучасного світового інформаційного простору" (Дніпропетровськ, 18-19 листопада 2005 р.), щорічних підсумкових наукових конференціях ДНУ (2003-2007 рр.).

Публікації. Автором самостійно підготовлено й опубліковано 4 наукові статті загальним обсягом 2,25 друкованих аркуші у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена логікою наукового дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 191 сторінка, список використаних джерел включає 354 найменування.

2. Основний зміст роботи

У вступі сформульовано основну наукову проблему дослідження; обґрунтовано актуальність теми; визначено об'єкт, предмет, мету й завдання роботи; методологічну основу дисертації; розкрито її наукову новизну; окреслено особистий внесок здобувача; вказано практичне значення отриманих результатів; наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - "Методологічні проблеми висвітлення конфліктів у Перській затоці" - розкрито ступінь наукової розробленості теми, проаналізовано науково-методологічні підходи до масової комунікації, розглянуто сучасні теорії соціальної комунікації, а також визначено методологію наукової розвідки.

У підрозділі 1.1 - "Конфлікти в Перській затоці 1991-2004 рр. у контексті глобальних процесів інформаційного суспільства" - констатується, що до робіт із цієї проблематики можна віднести дослідження з комунікативістики, в яких розглядається питання влади й контролю в інформаційній сфері, акцентується увага на трансформації сутності медіа на сучасному етапі, гуманітарних аспектах переходу до інформаційного суспільства та боротьби за володіння інформацією як ресурсом розвитку. Характерно, що дослідження західних учених відзначаються концептуальним різноманіттям, тоді як вивчення проблем ролі та місця інформації в житті суспільства на теренах СНД позначено низкою кліше, успадкованих ще з часів "холодної війни". Пострадянські ЗМІ, динаміка їх розвитку в суспільстві, що демократизується, науковці продовжують аналізувати майже виключно в традиційному дискурсі про свободу слова та пресу як "четверту владу". Це пов'язано і з тим, що роботи вчених пострадянських країн мають переважно конкретно-емпіричний, прикладний характер, тоді як осмислення нової ролі комунікації у філософському, соціальному, гуманітарному аспектах трапляються значно рідше.

Вивчаючи особливості розвитку комунікації у зв'язку з переходом людства на стадію інформаційного суспільства, західні дослідники (П. Вірільо, К. Проппер, Г. Шіллер) наголошують на особливій ролі телекомунікацій. Саме вони розглядаються і як важливий елемент маніпуляцій громадською думкою, і як новітня зброя в "інформаційних війнах". На цих аспектах ролі телебачення зупиняються російські вчені В. Малюгін, А. Шубін, Т. Дрідзе та український дослідник Г. Почепцов.

Особливу увагу дослідників привертають владні аспекти переходу до інформаційного суспільства, такі як боротьба еліти за контроль над знаннями, демократія в інформаційному суспільстві, доступ до інформації та організація інформаційних потоків, інформаційні війни. Зарубіжні (Ш. Вентуреллі, М. Кастеллс, Е. Тоффлер), російські (Г. Вачнадзе, Н. Кашляєв, А. Мухін) та українські вчені (Г. Почепцов) роблять невтішний висновок про невідворотність інформаційних воєн при переході до інформаційного суспільства, оскільки інформаційна діяльність як окремих держав, так і владних інститутів у них виходить з внутрішніх інтересів (потреби транснаціональних компаній в енергоресурсах, сировині та ринках збуту), які вже давно неможливо задовольнити в межах однієї країни.

Напруженість громадсько-політичної й наукової дискусії на тему "вільного потоку інформації" та "нового світового інформаційного порядку" ще більше відтіняє глобальну значущість і актуальність проблем боротьби за контроль над інформацією та засобами її поширення.

Жоден воєнний конфлікт сучасності вже не можна розглядати поза його зв'язком із засобами масової комунікації. Між ними існують на сьогодні тісні нерозривні зв'язки. Звичайні воєнні конфлікти за участю бойових сил все частіше супроводжуються інформаційними війнами, які виходять на перший план, ставлячи перед собою завдання піддати супротивника психологічному впливу.

У підрозділі 1.2 - "Вивчення інформаційної складової конфліктів у зарубіжному та українському журналістикознавстві" - зазначається, що "пік" так званого "інформаційного вибуху", яким позначено сучасний громадсько-політичний розвиток більшості країн світу, спостерігався одночасно з конфліктом у Перській затоці на початку 90-х рр. ХХ ст. І хоча в більш ранніх військових протистояннях масова інформація теж відігравала чималу роль, саме криза на Близькому Сході стала першим міжнародним конфліктом, який так широко висвітлювали провідні ЗМІ світу і в якому інформаційна політика країн-учасниць мала таке потужне забезпечення. Це було пов'язано із значною кількістю держав, задіяних у конфлікті, відсутністю в ньому ідеологічної складової, характерної для протистояння в минулому двох наддержав, інформаційно-технологічними досягненнями у сфері ЗМІ, що давало змогу охопити практично всю світову аудиторію.

Зростання ролі інформації у світі, глобальний характер її розповсюдження (а саме такими особливостями позначені останні десятиліття ХХ ст.) вивели комунікаційну складову війни на перший план. Вже самі назви воєнних операцій США ("Буря в пустелі" - першої та "Шок і тремтіння" - другої) вказують на першочерговість морально-психологічного впливу на супротивника.

Конфлікт, що розпочався 2 серпня 1990 р. вторгненням Іраку в Кувейт і який після втручання США та їх західноєвропейських і арабських союзників набув міжнародного характеру, засвідчив, що інформація в руках військових і політиків стала важливою складовою в боротьбі із супротивником. Ізраїльський політолог Г. Волсфельд визначив таке використання інформації, як створення "політично конкуруючої моделі" та виділив її структурологічні й культурологічні аспекти.

ЗМІ формували громадську думку США для підтримки курсу уряду на війну, спираючись, перш за все, на фактори емоційні, а не раціональні, що, на думку дослідників (Г. Почепцов, Г. Циганов), узагалі притаманне інформаційній війні.

Ця інформаційна війна мала на меті виправдати втручання західних держав у внутрішні справи Іраку, привернути на свій бік світову громадську думку, дискредитувати керівництво Іраку та його лідера Саддама Хусейна, переконати іракську армію в необхідності капітуляції, пом'якшити сприйняття наслідків війни та неминучих жертв як у самих США, так і в інших країнах. Американський фахівець Д. Коннел справедливо порівняв інформаційну підготовку до цієї війни з "комп'ютерною супергрою".

Ірак, у свою чергу, розгорнув бурхливу діяльність в арабському світі, яка супроводжувалась повномасштабною пропагандистською кампанією, побудованою на використанні стійкої панарабістської орієнтації місцевої аудиторії та її негативного ставлення до США.

Важливим компонентом американо-іракського інформаційного протистояння стало широке використання дезінформації та пропаганди з обох сторін як ефективного й дієвого засобу. Цей приклад маніпулювання громадською думкою у світовому масштабі змусив дослідників пізніше говорити про новий феномен - "теледипломатію".

У другому розділі - "Характеристика арабських ЗМІ 1990-х рр." - аналізується структура мас-медіа в країнах Близького Сходу до початку американо-іракських конфліктів, а також ті якісно нові засоби масової інформації, зокрема, телеканали, які з'являлись в арабському світі вже під час військових протистоянь.

У підрозділі 2.1 - "Загальні тенденції та відмінності у структурі ЗМІ в арабських країнах Близького Сходу" - йдеться про національну, своєрідну панарабську систему ЗМІ, яка почала формуватись у 1960-х рр. Характерно, що безпосереднім поштовхом до активного розвитку медіа в арабських країнах став конфлікт з Ізраїлем та необхідність забезпечення інформаційної підтримки цього протистояння. З огляду на те, що в арабських країнах типовою формою правління є диктатура (від монархії до авторитарної демократії), у них склалась державна структура ЗМІ, повністю залежних від панівної монархії або клану. Окрім газет та радіо, у 1970-х рр. почало формуватись місцеве телебачення, яке мало обмежене мовлення (25-35 годин ефіру на тиждень) і вузьке коло глядачів у великих містах. Водночас виявилась залежність арабських ЗМІ від західних країн, зокрема, колишніх метрополій. Саме через це частина газет в Єгипті й Сирії виходить англійською, а в Алжирі та Марокко - французькою мовами. Після арабо-ізраїльських воєн активну політику в інформаційній сфері на Близькому Сході почали проводити США.

Бурхливий період відродження арабської преси був пов'язаний як з необхідністю вирішувати національно-визвольні проблеми, так і з утвердженням та поширенням ідеології, перш за все ісламської. Звідси - залежність уже не лише від монарха чи диктатора, а й від місцевого духовенства, налаштованого реакційно. Тому більша частина "хвороб" арабської преси є відображенням способу життя, тісно пов'язаного з давниною, якому часто притаманні деспотизм, жорстокість, брехня, лицемірство, вороже ставлення до науки, зануреність у фантазії, віра в надприроднє та ірраціональне.

До недоліків арабських ЗМІ можна віднести і їх заідеологізованість. Ті, хто насправді керує арабськими ЗМІ, за невеликим винятком належать до однієї з двох груп: або політично ісламської, або націоналістично арабської. Тому саме ці ідеологічні програми домінують у медіа. Слід зазначити, що в кінці ХХ ст. в арабських засобах масової комунікації посилились настанови, спрямовані на роздмухування ворожнечі до всього західного, зокрема, американського, що об'єктивно підштовхує увесь регіон до протистояння по лінії Схід - Захід та до справжнього соціального вибуху.

І хоча серед газет і телеканалів, безумовно, є винятки, переважна більшість преси є, за висловом редактора газети "аль-Шарк аль-Аусат", "брехливим компасом" для суспільства.

Не виправило таке становище й поширення в арабському світі мережі Інтернет. Негативними проявами стала жорстока війна між арабськими сайтами з одного боку, та єврейськими - з іншого. Нерідко трапляються випадки незаконного проникнення на Інтернет-сторінки з метою викривлення інформації, що містить потенційну загрозу національній безпеці. У дезінформації зацікавлені не лише зовнішні сили, але й представники радикальних ісламських рухів, терористичних угруповань чи політичної опозиції, яка вважає, що в боротьбі з правлячими режимами можна використовувати будь-які засоби.

Новий етап активного формування ЗМІ в країнах Близького Сходу розпочався в 1990-х рр. і пов'язаний з інформаційно-технологічною революцією, яка привела до народження інформаційного суспільства й позначена глобальними інформаційними процесами. Саме в цей час створюються провідні арабські телеканали ("Аль-Джазіра", "Аль-Арабія" та ін.), які не просто по-новому представили події на Близькому Сході, але й склали серйозну конкуренцію Сі-ен-ен, Бі-бі-сі та іншим гравцям на глобальному інформаційному ринку.

У підрозділі 2.2 - "Поява якісно нових арабських ЗМІ у 90-х рр. ХХ ст. (на прикладі телеканалу "Аль-Джазіра")" - аналізуються нові медіа (в основному телеканали), появу яких спричинило загострення протистояння США та арабського Сходу. Його своєрідним каталізатором стали конфлікти між США та їх союзниками з Іраком у Перській затоці. Знаковою, на думку більшості фахівців та експертів, була поява у 1996 р. катарського телеканалу "Аль-Джазіра". Саме він не лише кинув виклик багаторічним традиціям арабської преси, а й став гідною відповіддю інформаційній експансії Заходу.

"Аль-Джазіра" - перше арабське ЗМІ, яке хоча й існує на гроші еміра Катару і є його власністю, проте займає самостійну, близьку до об'єктивної позицію щодо найважливіших проблем внутрішньоарабського життя та відносин арабів з країнами-сусідами. Саме тому канал успішно формує арабську громадську думку, доносить неупереджений арабський погляд щодо подій на Близькому Сході до західного телеглядача. Довіра й авторитет серед арабомовної аудиторії, які здобув канал за кілька років, забезпечили його успіх під час висвітлення подій 11 вересня 2003 р., війн в Афганістані та Іраку. інформаційний воєнний арабський медіа

При цьому арабський телеканал виграв змагання в західних мовників (Сі-ен-ен, Бі-бі-сі-Ворд та ін.) завдяки близькості до епіцентру подій та можливостям висвітлювати їх "зсередини". Забезпечуючи мовлення в глобальному масштабі, "Аль-Джазіра" подає в ефір різні погляди, не цензуруючи їх. Ось чому канал викликає невдоволення США, Ізраїлю, деяких західних країн і консервативних арабських режимів.

Західноєвропейські та американські телеканали, що домінували у світі, не просто відчули вичерпаність англомовної аудиторії для подальшого розповсюдження своїх новин. З появою "Аль-Джазіри" вони втратили ще одну перевагу, яка здавалась непорушною: незалежність від позицій урядів своїх країн, свободу журналістів та їх оцінок, що всіляко підкреслювались. Засновники "Аль-Джазіри" відразу відійшли в тінь, тоді як журналісти телеканалу отримали можливість порушувати та розробляти теми, яких ніколи раніше не торкалась арабська преса.

Тут вперше на арабському ТБ почала звучати точка зору різних політичних партій і течій, отримали слово державні й політичні діячі різних країн. До цього процесу виявились залученими й глядачі, які тепер мали змогу у прямому ефірі зустрітись з носіями інколи діаметрально протилежних точок зору, взяти участь в інтерактивному спілкуванні з ними, поставити їм свої запитання й почути на них відповіді.

Телеканал з 2003 р. через мережу Інтернет розповсюджує вже й новини англійською мовою. Сьогодні його сайт є чи не найпопулярнішим серед інших арабських сайтів. Так, лише в 2004 р. його відкривали більше як 161 мільйон раз. Красномовний факт: переважна більшість цих відвідувачів представляють США.

Що ж стосується телеглядачів практично всіх країн Близького Сходу, то вони переглядають програми телеканалу в середньому протягом п'яти годин на день. Ще годину-дві пересічний арабський телеглядач витрачає на те, щоб відвідати сайт "Аль-Джазіри".

За результатами дослідження американського бюро "Геллан", успіх каналу досягається, на думку телеглядачів, завдяки більш повному та неупередженому висвітленню подій. Саме так вважають 85% опитаних громадян Кувейта, 61% глядачів із Саудівської Аравії, 70% йорданців та 53% марокканців. На їх думку, телеканал надає інформаційні послуги в повному обсязі, висвітлює події "сміливо і без цензури".

Парадокс полягає в тому, що телеканал, створений на гроші близькосхідного деспотичного режиму, почав утверджувати демократичні норми інформування, тоді як Сі-ен-ен під час останніх американських операцій в Афганістані та Іраці фактично відмовилась від об'єктивності на користь "патріотизму".

Популярність, якої блискавично набув телеканал "Аль-Джазіра", стала прикладом для інших, зокрема, для Саудівської Аравії, за фінансової підтримки якої було створено канал "Аль-Арабія". Останній значно залежить від правлячої в королівстві династії та зважає на думку арабських консерваторів і релігійних діячів. Тому він повинен був конкурувати не лише із західними мовниками, але й з "Аль-Джазірою". Проте відсутність справді незалежної редакційної політики та менші обсяги фінансування не дали змоги "Аль-Арабії" досягти рівня "Аль-Джазіри", хоч вона й випередила інші арабські супутникові канали (ліванські NBN, New TV та ін.).

Третій розділ - "Роль ЗМІ в інформаційному забезпеченні військових дій у Перській затоці" - присвячений участі західних (американських) та арабських медіа в "інформаційній війні", що передувала й супроводжувала військове протистояння між США та Іраком.

У підрозділі 3.1 - "Редакційна політика західноєвропейських ЗМІ і медіа США в підходах до висвітлення конфліктів" - йдеться про засоби маніпуляцій громадською думкою у своїх країнах у глобальному масштабі, до яких звертались західні медіа та їх арабські опоненти. І якщо залежність арабської преси від правлячих режимів певною мірою виправдовує їх заангажованість, то поведінка американських мас-медіа змушує якщо не переглянути, то значно уточнити постулат про свободу й незалежність цієї преси.

Характерно, що інформаційна війна була спрямована не лише на армію, а на населення Іраку та інших арабських країн, і включала як публікації в пресі, так і радіо- й телемовлення, листівки, які розкидались з літаків, тощо. Представники Пентагону назвали ці дії "кампанією психологічних операцій". Власне американська преса створювала негативний імідж Саддама Хусейна та його режиму в очах американської громадськості. Масове використання методів семантичної обробки ("іракська загроза", "участь у світовому тероризмі", "рай для терористів", "вісь зла") у поєднанні з жорстким відбором та фільтрацією змісту дало необхідні результати. На початку війни американське суспільство практично одностайно підтримало політику своєї адміністрації.

Воєнні дії в Перській затоці, які супроводжувались інформаційною підтримкою, перш за все Сі-ен-ен, продемонстрували, що інформаційні засоби виходять на перший план, відводячи воєнним діям допоміжну роль. При цьому засоби масового впливу, які й раніше використовувались американською пресою, зараз суттєво модернізовано. Оновлені політичні й воєнні евфемізми, слова-прикриття тощо використовуються для зменшення негативного впливу повідомлень про жертви та руйнування під час воєнних дій.

У цій інформаційній війні були відкинуті і звичні для західної преси правила "політкоректності". Широке використання пейоративної лексики для створення образу ворога або доповнення недостатньо аргументованих обвинувачень стало однією з ознак інформаційної кампанії. Увесь період постійно розроблялися та формувалися стратегія й тактика використання семантичної обробки інформації як зброї.

Мовою фахівців з інформаційних воєн це називається "легалізація" агресії. Тема протистояння з Іраком не сходила зі шпальт провідних газет, глобальні телеканали готові були припинити будь-яку передачу заради "гарячих" новин з Перської затоки. Із вторгненням в Ірак пов'язували не лише зміни в геополітичному розкладі сил, що могло бути зрозумілим лише фахівцям, але й такі доступні та красномовні для пересічного глядача або читача речі, як зростання ціни на бензин або подешевшання долара, яке пов'язувалось із "заморожуванням" арабських грошових активів, котрі знаходились в американських банках.

Телеканал Сі-ен-ен для висвітлення цих подій звернувся до технології "висіти на хвості" в події, що вже активно використовувалась у коментарях про загибель принцеси Діани (1997 р.) та під час загрози імпічменту президенту США Б. Клінтону (1998 р.). Довготривалі сюжети, коментарі з приводу протистояння з Іраком перетворились на своєрідну "телеепопею", що, у свою чергу, сприяла підвищенню рейтингу телеканалу.

Підготовка до війни за своїми інформаційно-технологічними принципами була схожа на поведінку преси під час передвиборних перегонів. Фігура Саддама Хусейна якнайкраще підходила для створення в масовій свідомості "образу ворога". Іракський лідер став "суперзіркою" американської преси, хоча ставлення ЗМІ і до нього особисто, і до Іраку в цілому було однозначно вороже - як до агресора, ворога, тирана.

Медіа формували американську громадську думку на факторах емоційного, а не раціонального впливу. У результаті суспільство погодилося підтримати війну, не вимагаючи ні достовірної інформації, ні переконливих аргументів, які б пояснили йому історію, причини конфлікту, наслідки його військового вирішення тощо. Не останню роль у цьому відіграв певний технологічний імідж війни: потужні футуристичні літаки, "розумні бомби", швидкісні та добре оснащені танки.

Американське керівництво розгорнуло через пресу масовану пропагандистську кампанію, що мала забезпечити перевагу американських військ над іракськими. Зокрема, перебільшувались успіхи американських сил, про які з телевізійних екранів сповіщали генерали та власкори Сі-ен-ен, а друковані ЗМІ оприлюднювали спеціальні інформаційні блоки, що їх готували в Пентагоні. Воєнні дії висвітлювались під таким кутом зору, що в пересічного громадянина США та інших західних країн складалося враження, наче режим Саддама Хусейна було повалено ледве не в перший день війни.

У підрозділі 3.2 - "Позиція арабських ЗМІ у висвітленні конфліктів" - йдеться про те, що іракська сторона намагалась протидіяти інформаційним акціям США та їхнім союзникам власною пропагандистською кампанією, розрахованою як на іракців, так і на "арабську вулицю" на всьому Близькому Сході. Треба віддати належне цим діям, оскільки довгий час симпатії арабів були на боці Саддама Хусейна.

Проте швидкість, з якою було повалено правлячий режим в Іраку, змусила засумніватись у його правоті не лише арабські ЗМІ, пересічних громадян, але й мусульманське духовенство, що назвало війну Іраку із США вже не джихадом, а війною між "світськими правителями". Це призвело до розколу в арабській пресі, частина якої до кінця засуджувала США та їх агресивну політику, а інша була критично налаштована до режиму Саддама Хусейна. Причиною стало не лише втручання американської адміністрації та її тиск на уряди окремих арабських країн, а й відсутність внутрішньоарабської єдності, етнічні та конфесійні суперечності, що позначались на сприйнятті тим чи іншим урядом політики Іраку. Ось чому навіть "Аль-Джазіра", усупереч фактам та об'єктивній логіці подій, до кінця захищала дії Саддама Хусейна та відверто журилась у зв'язку з його поразкою.

Цим самим арабські мас-медіа ще раз підтвердили, що їх редакційна політика визначається можновладцями й тими, хто вкладає в них гроші. Крім того, для покращення свого іміджу в очах "арабської вулиці", Саддам Хусейн у деяких арабських країнах заснував проіракські газети ("Аш-Шарк аль-Аусат" ("Близький Схід"), "Аль-Хайат" ("Життя") та інші й фінансово допомагав виданням найбільш реакційних кіл арабської громадськості. Проте їх підтримка дій іракського диктатора досить часто призводила до зворотної реакції в частини арабів.

Таким чином, громадська думка в арабських країнах виявилася роз'єднаною, і за декілька тижнів безславної війни Саддам Хусейн в очах арабського світу перетворився з героя й захисника ісламських цінностей на убивцю та узурпатора влади.

Натомість цілеспрямована підготовка до висвітлення війни каналом Сі-ен-ен забезпечила йому широку популярність серед арабів, які на початку війни вважали його єдиним нейтральним ЗМІ з тих, які висвітлювали конфлікт. З екрана американського телеканалу зазвучала нова мова, нова військова термінологія (чого вартий, наприклад, вираз "friendly fire" - "дружній вогонь", що мав означати зіткнення між дружніми державами, а не ворогами), яка супроводжувалась ретельно відібраним та вибудованим відеорядом. Монополія військового керівництва США на всю інформацію про воєнні дії призвела до одноманітності в подачі, що не лише в арабському світі часто сприймалось як об'єктивність, хоча неупередженість була принесена в жертву політичній кон'юнктурі.

Однак арабські ЗМІ вперше показали свою здатність конкурувати із західними, які до цього одноосібно панували у сфері глобальної комунікації. "Аль-Джазіра" та інші арабські супутникові канали не завжди мали ті самі можливості, що західні ЗМІ, які супроводжували американські війська. Проте вони могли заперечувати повідомлення західних медіа, змушуючи їх давати уточнення до розповсюдженої інформації.

Їх діяльність обмежувала можливості для маніпуляції громадською думкою, як це було під час першої війни в Перській затоці, коли Сі-ен-ен фактично монополізувала всю інформацію з театру воєнних дій. Під час вторгнення в Ірак фальшиві повідомлення про смерть іракських лідерів, віднайдення заводів з виготовлення зброї масового знищення, запуски іракських ракет "жили" не більше години, а далі заперечувались агенціями, що їх розповсюджували.

Висновки

В епоху інформаційного суспільства пропагандистська війна залучає не лише безпосередніх учасників бойових дій, але й цілі країни та народи. Саме це засвідчили конфлікти в Перській затоці. У цьому смислі інформаційна війна стає ключовим елементом підготовки безпосередніх бойових операцій. Її зброя - слово, телезображення, що націлені на розкол сил супротивника, дискредитацію його керівництва, вони здатні дезорганізувати все життя цієї країни.

Під час воєнних конфліктів у Перській затоці американці не лише проводили потужні воєнні операції, але й активно використовували методи інформаційної війни, впливаючи на народ Іраку та його армію.

Практика цієї війни показала, що пропаганда - явище надзвичайно широке, яке спрямоване на вирішення різних цілей і завдань. На одному полюсі це може бути просвітництво (хай і з елементами тенденційності, доктринерства), на іншому - справжня маніпуляція, тобто визначене наперед викривлення справжнього стану речей.

Діяльність учасників конфлікту (особливо США та їх союзників) була позначена старанним замовчуванням справжніх цілей пропаганди, хибною "надпартійністю", "нейтральністю" комунікатора, підміною поняття "пропаганда" - "інформацією", "спілкуванням", що повинно було зняти упередженість мас проти насильницького вторгнення у сферу роздумів, емоцій тощо. Всі ці та схожі на них прийоми камуфляжу суті справи не міняють: пропаганда залишається значущою функцією системи масової інформації в сучасному світі. Проаналізовані події підтверджують, що цей факт соціально-історично зумовлений та політично неминучий.

Проте така безпрецедентна відкритість насправді виявилась уміло і всебічно контрольованою, що викликало критику і змусило сумніватись у незалежності американської преси. Аналітики вважають, що в цьому конфлікті преса не лише не аналізувала його причин і мотивів, а й перетворилась на інформаційне доповнення воєнних дій, стала стратегічним резервом військових. Не випадково уряд США щорічно витрачає понад мільярд доларів на підтримку поширення своєї позиції та покращення іміджу держави в інших країнах.

Не можна не погодитись з відомим афоризмом, що істина - перша жертва будь-якої війни. Однак він має змушувати ЗМІ об'єктивно й неупереджено висвітлювати події, щоб хоча б у наші дні спростувати його. Конфлікти в Перській затоці, навпаки, показали еволюцію ЗМІ у бік ще більшої заангажованості, а стосовно західних медіа - ще й спробу встановити монополію на інформацію та ввести справжню інформаційну блокаду.

В урядових установах США було сформульовано та розіслано в усі телеграфні агенції й провідні ЗМІ країни директиви, які відкрито вимагали працювати в інформаційному просторі таким чином, щоб це сприяло зміцненню патріотичних настроїв у суспільстві та відповідало стратегічним інтересам США. Жодна з редакцій, які є незалежними від уряду, не насмілилась проігнорувати ці рекомендації, висвітлюючи події навколо Іраку так, як це було вигідно владним структурам країни.

Воєнні конфлікти в Перській затоці засвідчили появу тенденції в розвинутих демократичних країнах - поставити пресу під контроль влади, що, безумовно, є загрозою для демократичних цінностей і свобод.

Питання про те, чи повинні незалежні журналісти супроводжувати військові підрозділи та передавати неупереджену інформацію з театру військових дій, є риторичним. Наявність представників ЗМІ дасть змогу громадськості дізнатись про реалії, які хотіли б приховати ворогуючі сторони: силу супротиву тим чи іншим військам, втрати серед військових, кількість жертв серед мирного населення, руйнування об'єктів тощо. Саме свідчення, зібрані журналістами, становлять найбільш цінний та об'єктивний матеріал, який дає змогу проаналізувати воєнні дії з погляду міжнародного права й міжнародних угод і конвенцій.

Події воєнного конфлікту ще раз довели, що ЗМІ не просто повноправно увійшли в життя людства, але й почали створювати відповідне інформаційне середовище, де ми, згідно з теорією М. Маклюена, із самостійних особистостей зі своєю індивідуальною точкою зору перетворюємося на жителів "глобального села" без права на самостійні судження та висновки. Неповна, часом навіть спотворена картина дій у висвітленні журналістів, на думку багатьох дослідників, - це вже наслідок не військової цензури та інших обмежень, а добровільно накладеної на себе самоцензури, небажання йти проти домінуючої точки зору. Хоча головна етична і професійна установка журналіста якраз і полягає в тому, щоб шукати істину, намагаючись не ототожнювати себе з однією із сторін конфлікту.

У зв'язку із цим необхідно розробити міжнародні документи про основи взаємодії сил, втягнутих у військові конфлікти, з представниками преси різних країн, щоб надалі уникнути тих порушень свободи преси, які мали місце в конфліктах між США та Іраком. Повинні бути визначені також заходи для захисту журналістів від ворожих дій, щоб звести до мінімуму ризики під час їх роботи в зоні конфліктів.

Основні результати дослідження викладено в публікаціях

1. Джарала Аббас. Телеканал "Аль-Джазира": мнения, оценка, критика / Аббас Джарала // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Літературознавство. Журналістика. - Дніпропетровськ, 2003. - Вип. 6. - С. 112-116.

2. Джарала Аббас. Інформаційна політика сучасних арабських телевізійних каналів / Аббас Джарала // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Літературознавство. Журналістика. - Дніпропетровськ, 2005. - Вип. 7. - №4. - С. 56-60.

3. Джарала Аббас. Роль ЗМІ у висвітленні міжнародних конфліктів (на прикладі війни у Перській затоці 1990-1991 рр.) / Аббас Джарала // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Літературознавство. Журналістика. - Дніпропетровськ, 2006. - Вип. 8. - №1. - С. 74-76.

4. Джарала Аббас. Номінативні аспекти інформаційної війни (на прикладі висвітлення ЗМІ воєнних конфліктів в Іраку) / Аббас Джарала // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Літературознавство. Журналістика. - Дніпропетровськ, 2007. - Вип. 9. - №1. - С. 86-89.

Размещено на Allbest.ru

...